Розділ 3. Зв'язок між миттю і життям

Жива істота не може досягти досконалості, якщо все її життя не стане платформою для засвоєння поживних речовин. Це явище відбувається у світі природи. Перелом у житті триває не довгий проміжок часу, а одну мить.
Людина, яка нехтує моментом, не може здобути чогось цінного. Вона не зможе стати великою людиною, не зможе успадкувати Божий престол і корону. Тому, щоб зробити кожну мить яскравою, будьте уважними до кожного свого слова, кожної дії і навіть до своїх думок. Упорядковуйте своє повсякденне життя з переконанням, що кожен його аспект залишиться явищем, пов'язаним зі світом.
Тільки так визначається сфера перемоги.
Отже, сфера перемоги визначається в одну мить. Відповідно історична сфера перемоги та космічна сфера перемоги теж визначаються в одну мить. Люди, які відчувають безмежну цінність кожного яскравого моменту і живуть відповідно, можуть стати видатними людьми, святими і навіть синами й дочками Бога. Таким чином, розгалуження життя і смерті залежить від однієї миті. (31-217, 31.05.1970)

Сьогодні проблема полягає в нашому ставленні. Звичайно, потрібно найперше бажати появи Божої країни та здійснення Божої волі. Проте важливішим є те, як ми самі можемо поєднатися з Божою волею.
Візьмімо одну годину. Наші дії протягом цієї години заради поєднання з Божою волею важливіші, ніж прагнення появи Божої країни. Тому ми зможемо встановити зв'язок з Божою країною, лише створивши спочатку оточення на рівні особи, сім'ї, роду та народу, яке дасть нам змогу успадкувати Божу волю. Відтак важливим питанням є те, як протягом дня пов'язати з Божою волею кожну годину, зосереджуючись на Богові.
Якщо подивитись на історію провидіння відновлення, ми побачимо 4000 років від сім'ї Адама до сім'ї Ісуса, які охоплюють також сім'ї Ноя, Авраама й Мойсея. Однак те, що призвело до їхніх помилок, не зайняло й року. Гріхопадіння Адама і Єви не було чимось, що планувалося та здійснювалося в сім'ї Адама протягом року, десятиріччя чи кількох десятиріч. Їхня помилка сталася моментально. І коли ми замислимось над тим, що їхня миттєва помилка позначилася на міріадах поколінь, ми зрозуміємо, наскільки страшною й жахливою була ця мить.
Через цю миттєву помилку безліч людей, які протягом історії йшли шляхом пошуку істини, мусили заплатити за це стражданнями, а численні народи, що не дотримувалися Божої волі, впали у безодню знищення. Ця помилка спричинила величезну жертву відкуплення. Коли думаєш про це, то страшною стає кожна година, яку ми зазвичай проживаємо бездумно в повсякденні свого життя, і навіть одна секунда тієї години, що спливає вслід за цокотінням годинника. Вічне Царство Небесне теж не може існувати окремо від однієї миті. Вічність починається не після нашої смерті. Вона починає тривати з моменту усвідомлення нами Божої волі. При цьому, якщо хоча б на мить у часі виникне розрив або утвориться прірва, вічність перерветься.
Тому, йдучи стежкою віри по життєвому шляху, не відкладайте виконання своєї відповідальності з цього року на наступний, а з наступного знов на наступний, або з молодості на середній вік і, зрештою, — на старість. Так не можна робити. Якщо людина проживе так своє життя, вона помре, так і не поєднавши з Божою волею жодного дня. Якщо людина жила таким чином, вона не зможе потрапити до Царства Небесного.
Хай якою гарною є країна, де ви живете, ви не потрапите в Царство Небесне, якщо вам не вдалося прожити хоча б один день згідно з переможним еталоном. Ви не увійдете у світ вічності, якщо не змогли один рік прожити згідно з еталоном перемоги. Отже, хоча людям віри важливо йти вперед, мріючи про вічність, важливішим є те, як у реальності викорінити зло і стати прапороносцем добра. Це питання важливіше за будь-яке інше.
З цієї точки зору миттєва помилка Адама залишила образу міріадам поколінь. Каїн і Авель в сім'ї Адама мали розвіяти образу своїх батьків, знести стіни між братами та започаткувати єдину сім'ю. Вбивство Авеля, який був представником провидіння відновлення, теж було миттєвою подією.
На 120-річному шляху, коли Ной працював над побудовою ковчега, Бог теж миттєво віддав наказ: «Настав час виконати Моє бажання, тож сідайте в ковчег!» Ті, хто послухався цього наказу, змогли отримати благословення вічного Бога, а ті, хто цього не зробив, були поховані у сфері вічного суду.
Те саме відбувалося й з Авраамом. Бог благословив його, сказавши: «Нащадки твої будуть, немов зорі на небі і немов пісок на березі моря, такі численні, що вони покриють усі народи». Це благословення-наказ було дане за мить. Авраам не витрачав десятки років, щоб зробити жертвоприношення, для цього знадобився всього один день. На те, щоб розітнути жертви й покласти їх на вівтар, пішло не більш як година, але ця година породила всі життя, смерті, щастя і нещастя в історії.
Сьогодні люди віри повинні боятися не суду, який настане в останні дні, а того, як вони узгоджують час зі сфери свого повсякденного життя з Божою волею, і як вони знаходять точку дотику з Божою волею. (37-217, 27.12.1970)