Розділ 5. Процес створення Всесвіту та період його розвитку
5.1. Процес створення Всесвіту
У першій главі Книги Буття записано, що створення Всесвіту почалося зі створення світла з хаосу, порожнечі та темряви над безоднею. Потім Бог відокремив воду, яка під твердю (небом), від води, яка над твердю, після чого відокремив суходіл від моря. І в самому кінці, після створення рослин, риб, птахів і ссавців, Він створив людину. У Біблії написано, що все це зайняло шість періодів, названих днями. На основі цього можна зробити висновок, що створення світу відбувалося протягом певних шести проміжків часу, що названі днями.
Таким чином, ми бачимо, що біблійний опис створення Всесвіту майже співпадає з сучасними науковими дослідженнями процесу його утворення. Учені вважають, що спочатку Всесвіт перебував у газоподібному стані. Потім із хаосу й порожнечі безводного віку сформувалися небесні тіла. З випаданням дощів, почався водний вік, коли вода сконденсувалася в хмари і вкрила собою землю, після чого в результаті вулканічної діяльності з'явився суходіл та утворилися океани й континенти. Услід за цим з'явилися нижчі рослини і тварини, далі — риби, птахи, ссавці і, нарешті, людина. Учені кажуть, що вік Землі нараховує кілька мільярдів років. Те, що процес створення Всесвіту, описаний у Біблії тисячі років тому, майже збігається з результатами сучасних наукових досліджень, безсумнівно є ще одним доказом того, що Біблія — це справді одкровення від Бога.
Отже, ми розуміємо, що утворення Всесвіту було не миттєвим, а потребувало багато часу. Тому шість днів створення Всесвіту — це не буквальні шість днів від сходу до заходу сонця. Вони означають шість послідовних періодів часу в процесі створення Всесвіту.
5.2. Період розвитку елементів творіння
Той факт, що для створення світу було необхідно шість днів, тобто шість періодів, каже про те, що будь-яке індивідуальне тіло, з яких складається Всесвіт, для досягнення досконалості потребує певного проміжку часу. Опис створення Всесвіту, наведений у Книзі Буття, а саме закінчення кожного з днів, дає нам відомості про проміжок часу, необхідний для того, щоб будь-що у творінні досягло досконалості. Опис першого дня творення закінчується словами: «І був вечір, і був ранок: день один» (Бут. 1:5). Коли після вечора й ночі настає ранок наступного дня, починається вже другий день, однак у Біблії говориться «день один». Причина полягає в тому, що для втілення ідеалу творення будь-що у Всесвіті спочатку має пройти період розвитку, представлений у вигляді ночі, і зранку досягти досконалості.
Будь-яке явище, що відбувається у світі творіння, приносить плоди лише через певний проміжок часу, бо все створено так, що може досягти досконалості тільки після закінчення певного періоду розвитку.
5.2.1. Три послідовні стадії періоду розвитку
Усесвіт є проявом первісних сонсан і хьонсан Бога, які субстанційно втілилися відповідно до числових законів. Із цього випливає висновок про існування числового аспекту в природі Бога. Бог — абсолютна істота, яка одночасно гармонійно поєднує дуальні властивості (이성성상, ісонсонсан), тому Він є втіленням числа «три». Відповідно, будь-що у творінні, відображаючи Бога, у своєму існуванні, русі й розвитку проходить через три стадії.
Створення чотирьохпозиційної основи (사위기대, савікіде), яка є Божою метою творення, повинне було відбутися в процесі трьох стадій: Бога, Адама і Єви та народження їхніх дітей. Щоб закласти цю основу і розпочати коловий рух, необхідно зробити триступінчату дію «початок-розділення-єдність» (정분합작용, чонпунхапчагьон), втілити мету трьох об'єктів (삼대상목적, самтесанмокчок) і пройти через три точки. Це схоже на те, як для досягнення стабільного положення необхідно встановити як мінімум три точки опори. Отже, щоб досягти досконалості, усе у творінні має пройти три послідовні стадії періоду розвитку: формування (소생기, сосенгі), росту (장성기, чансонгі) і завершення (완성기, вансонгі).
Розгляньмо приклади прояву числа «три» у світі природи. Світ природи складається з мінералів, рослин і тварин. Існує три стани речовини: твердий, рідкий і газоподібний. У рослин можна виділити три частини: корінь, стовбур (стебло) і листя, а у тварин — голову, тулуб і кінцівки.
Також давайте розглянемо приклади з числом три, наведені в Біблії. Людина не змогла втілити мету творення, оскільки вчинила гріхопадіння, так і не пройшовши трьох стадій періоду розвитку. Відтоді для досягнення мети творення люди повинні пройти через три стадії. У провидінні відновлення Бог прагнув відновити число «три», тому в Біблії описується багато випадків, коли в основі Божого провидіння було число «три»: Трійця (Батько, Син і Святий Дух), три рівні раю, три архангели (Люцифер, Гавриїл та Михаїл), три палуби Ноєвого ковчега, три рази Ной випускає голуба з ковчега під час потопу, три типи жертвоприношень Авраама, три дні перед принесенням Ісака в жертву. У часи Мойсея були: три дні покарання темрявою, триденний період відокремлення від сатани перед виходом із Єгипту, три сорокарічних періоди для відновлення Ханаану, триденний період відокремлення від сатани перед переходом через Йордан на чолі з Ісусом Навином. У житті Ісуса були: тридцять років приватного життя, протягом яких він готувався до трьох років свого громадського служіння; три волхви зі сходу, які принесли три дари; три найближчих учні; три спокуси; три молитви в Гетсиманському саду; трикратне зречення Петра; три години темряви в момент розп'яття; воскресіння Ісуса через три дні тощо.
Коли відбулося гріхопадіння прабатьків людства? Вони згрішили під час періоду розвитку, коли ще не досягли досконалості. Якщо б людина згрішила після досягнення досконалості, у нас не було б підстав вірити у всемогутність Бога. Якщо б гріхопадіння відбулося після того, як людина стала досконалим утіленням добра, то саме добро можна було б уважати недосконалим. Відповідно, нам довелося б зробити висновок, що Бог, Суб'єкт добра, недосконалий.
У Книзі Буття написано, що Бог попереджав Адама і Єву, що коли вони з'їдять плід із дерева пізнання добра та зла, то неодмінно помруть (Бут. 2:17). Вони могли або не послухати попередження Бога і померти, або дослухатися до нього і продовжувати жити. Цей факт свідчить про те, що на той час вони ще не досягли досконалості. Світу творіння було призначено досягти досконалості після завершення певного періоду, описаного в Біблії як шість днів. І людина, як частина світу творіння, не є винятком із цього правила.
На якій стадії періоду розвитку згрішила людина? На завершальному етапі стадії росту. Підтвердження цьому є в обставинах гріхопадіння прабатьків людства та деталях історії провидіння відновлення. Ретельне вивчення обох частин даної книги допоможе розібратися в цьому питанні.
5.2.2. Сфера непрямого володарювання
Під час періоду розвитку все у творінні росте, підкоряючись автономній дії і управлінню Принципу. Бог, Творець Принципу, може взаємодіяти лише з плодами розвитку, який відбувався за Принципом, здійснюючи, таким чином, непряме володарювання над усім творінням. Тому період розвитку є сферою непрямого володарювання (간접주관권, канджопчугванквон) Бога або сферою володарювання над результатом, досягнутим згідно з Принципом (원리결과주관권, воллікьольгвачугванквон).
Усе творіння досягає досконалості після того, як проходить період розвитку (сферу непрямого володарювання) на основі автономної дії і управління Принципу. Однак людина була створена інакше: вона може завершити період розвитку і досягти досконалості лише тоді, коли, крім автономної дії і управління Принципу, вона впорається з відведеною їй часткою відповідальності. Тому, читаючи слова Бога: «бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:17), ми можемо зробити висновок, що не від Бога, а саме від прабатьків людства залежало те, чи досягнуть вони досконалості, повіривши в Боже Слово і не з'ївши від плоду, чи, втративши віру та з'ївши плід, учинять гріхопадіння. Інакше кажучи, досягнуть люди досконалості чи ні, залежить не лише від усемогутності Бога-Творця, а й від того, чи виконають вони самі свою відповідальність. Бог, маючи відповідальність Творця, створив людину таким чином, що, лише виконавши власну частку відповідальності, вона може пройти період розвитку (сферу непрямого володарювання) і досягти досконалості. Саме тому Він не може втручатися у виконання людиною її частки відповідальності.
Бог створив людину таким чином, що вона може досягти досконалості, лише самостійно виконавши власну частку відповідальності, і навіть Бог не може втрутитися в її виконання. Він створив людину так, щоб вона, успадкувавши Його творче начало, узяла участь у великій справі творення. Саме це дає людині право зайняти положення володаря, який є творцем усього сущого і може ним управляти (Бут. 1:28), так само як Бог-Творець володарює над людиною. У цьому полягає відмінність між людиною і всім іншим творінням.
Бог установив сферу непрямого володарювання, щоб людина могла досягти досконалості після того, як виконає свою відповідальність, успадкує творче начало Бога і завдяки цьому набуде права панувати над усім творінням, включаючи ангелів. Через гріхопадіння люди не отримали права володарювати над творінням, тому вони повинні виконати свою частку відповідальності згідно з принципом відновлення. Таким чином вони зможуть пройти через сферу непрямого володарювання і відновити право панування над творінням, включаючи сатану. Для людей це єдиний шлях досягнення мети творення. Боже провидіння спасіння багаторазово продовжувалося через те, що центральні особи, які відповідали за втілення провидіння відновлення, не виконували своєї відповідальності, і навіть Бог не міг у це втрутитися.
Яким би великим даром не було спасіння через розп'яття Христа, воно ні до чого не приведе, доки сама людина не виявить віру, у чому полягає її частка відповідальності. Божа частка відповідальності — в тому, щоб дарувати благодать воскресіння через розп'яття Ісуса, однак лише сама людина несе відповідальність за те, вірить вона в це чи ні (Іван. 3:16; Еф. 2:8; Рим. 5:1).
5.2.3. Сфера прямого володарювання
Що таке сфера прямого володарювання і з якою метою її створив Бог? У сфері прямого володарювання люди, займаючи положення суб'єкта та об'єкта, стають одним цілим і формують чотирьохпозиційну основу (사위기대, савікіде) з Богом у центрі. Відчуваючи Божий Шімджон, як свій власний, вони досконало обмінюються любов'ю та красою відповідно до прагнень суб'єкта і, таким чином, утілюють мету добра. Сфера прямого володарювання — це сфера досконалості. Вона необхідна для втілення мети творення.
Що означає пряме володарювання Бога над людиною? Воно полягає в тому, що Адам і Єва, досягши особистісної досконалості та ставши одним цілим із Богом у центрі, мають установити сімейну чотирьохпозиційну основу (사위기대, савікіде). Відчуваючи Божий Шімджон, немов свій власний, вони мають створити сім'ю на чолі з Адамом та прожити життя, сповнене добра, даруючи один одному всю повноту любові і краси. Отже, людина, яка перебуває у сфері прямого володарювання Бога, глибоко відчуває Його Шімджон і у своїх учинках свідомо керується Його волею. Так само як усі частини тіла спонтанно рухаються, відповідаючи на приховані вказівки мозку, досконала людина спонтанно діє за волею Бога і таким чином досягає мети творення.
А що означає пряме володарювання людини над світом творіння?
Коли досконала людина, перебуваючи в гармонії з Богом, стає одним цілим зі світом творіння, як своїм об'єктом, створюється чотирьохпозиційна основа (사위기대, савікіде). Об'єднавшись із Божим Шімджон, людина даруватиме світу творіння свою любов і у відповідь насолоджуватиметься його красою, втілюючи таким чином мету добра. Це і є пряме володарювання людини над усім творінням.