Розділ 6. Рух об'єднання та роль жінки
Я маю талант, чи не так? Я беру жінок, які живуть в комфорті, і роблю так, що вони починають займатися Тонбанкьокпа. Яке це має до вас відношення? Хто оцінить їх працю? Саме завдяки цьому корейські жінки здійснюють історію душевного зцілення жінок, яка стане традицією.
Це буде використовуватися як освітні матеріали. Знайте, що все Слово, яке даю я, і зміст ваших вчинків надалі стане традиційним освітнім матеріалом, який приводитиме в дію жінок світу! Амінь.
Хто може стати матеріалом для освіти? Не той, хто 8 годин спить у зручному положенні, їсть тричі на день, а в жарку погоду шукає прохолодну тінь, щоб відпочити. В історії залишається те, від чого під пекучим сонцем ллється кривавий піт, від чого сходить сьомий піт. Те, що найбільш трагічне і жалісливе, є освітнім матеріалом історичної епохи. У вас теж плаче кістковий мозок, коли ви слухаєте розповідь про моє життя у в'язниці. Тому я не можу таке розповідати. Якщо я з відкритою душею почну розповідати про життя у в'язниці, то всі витимуть. Там багато прихованих обставин. Я про це не розповідаю. (233-262, 01.08.1992)
Я не дав жодного гроша. Не можна давати грошей. Якщо це зробити, то в майбутньому на шляху країни постануть перепони. З'являється логіка, яка наказує країні вкладати гроші в народ. Такої країни не існує. Тому, незважаючи на труднощі, члени Церкви Об'єднання повинні виконувати роботу цієї країни, вкладаючи кривавий піт, навіть проливаючи кривавий піт, зрізавши і продавши плоть з кісток.
Не вкладаючи дотепер грошей, ми вже увійшли в фазу, коли Тонбанкьокпа може бути завершений. Все добре чи погано? Я нещодавно отримав загальний звіт про те, як працювали члени Церкви Об'єднання, яким нелегко живеться, і приїхав до Сеула, щоб підбити підсумки. Я не можу поїхати по всій країні, а Сеул буде представником, бо він є центром. Я сказав про це Матері, вона подумала і зараз здійснює турне. (233-179, 01.08.1992)
Сьогодні уважно слухайте, очистіться і станьте новими людьми. Про що я прошу? Для того, щоб через жінок знову створити структуру Тонбанкьокпа, в чому чоловіки зазнали невдачі, я в теперішній час вжив заходів щодо людської роботи на рівні районів і кварталів. Тонбанкьокпа постав перед очима, тож нехай жінки Церкви Об'єднання знають, що на них покладено небесний обов'язок, виконання якого важливіше за сон уночі, їжу чи відпочинок! Амінь. Підніміть руки ті, хто його виконуватиме. (233-52, 20.07.1992)
До цього часу я не спав ночами і все життя жертвував. Ви — так само. Тонбанкьокпа означає, що ви повинні відшукати 120 сімей, спираючись на свою родину. У минулому, за часів Ісуса було 120 послідовників, вірно? Якщо ви, подібно до цього, створите 120 сімей під своїм командуванням, то з такими речами, як гроші, проблем не буде. Хвилюєтесь, що вам їсти і як вам жити? Проблеми немає. Чоловіки, вам зрозуміло? Чоловіки — це архангел. Архангел тут не допоможе. Необхідно створити умову народження через Матір. Тому ви повернетесь до Божого Царства, коли вдруге отримаєте Благословення. (232-253, 09.07.1992)
Корею необхідно врятувати за допомогою жінок. У цьому сенсі я мусив поставити лідерами на місцях жінок з Федерації жінок за мир в усьому світі. Лідери цієї Федерації стають в регіонах головами повітів, містечок, районів і кварталів. Чи це легка робота? Я почав готуватися до цього ще 14 років тому. Називаючи це “домашньою церквою», я сказав: «Спускайтеся в регіони та упорядкуйте родину!» Це була підготовка, яка почалася 14 років тому. З цієї причини я протягом останніх 7 років наполягав на Тонбанкьокпа. (232-199, 06.07.1992)
Я розробляю план, за яким наступного квітня 150 тисяч жінок заповнять Олімпійський стадіон. Так жінкам всієї країни необхідно зайнятися Тонбанкьокпа. Жінки мусять робити, бо чоловіки не впорались. Дотепер ми, протягом 7 років проводили рух Тонбанкьокпа, але так досі всього і не зробили. Я тричі витрачав великі гроші і просив виконати, але не впоралися. Отже, я чоловікам більше не довіряю. Треба буде це вирішити, мобілізувавши жінок, а не чоловіків.
Навіть якщо чоловіки займаються Тонбанкьокпа, вони не можуть вільно діяти без підпису дружини чи дітей. Однак жінки можуть заходити в будь-який будинок, виганяти чоловіка і влаштовувати зустрічі. Зрозуміло? Як зручно! Жінки можуть перелізти через загорожу задніх воріт, бокових воріт чи передніх воріт, вигнати чоловіка з того будинку і влаштувати збори. Зрозуміло? (224-62, 21.11.1991)
Керуючись Божою волею ви повинні згуртувати народ, щоб швидше настав мирний світ, і наблизити рівень мирного об'єднання Кореї заради того, щоб відчинити браму миру. Рух Тонбанкьокпа — це рух, мета якого — наближення цього моменту! Зрозуміло? Шпигуни, які проникли на Південь, ховаються в жіночих обіймах. Жінки їх укрили спідницями. Вони ховаються під спідницями. Вони спустилися, знайшли собі дівчат і, заробивши грошей, подружилися з багатьма людьми, яких підтримують, а також вони щедрі до родин сусідів. Ви маєте знати, що це люди з ім'ям, яких шпигуни Південної Кореї можуть гостинно прийняти на бенкеті, що вони влаштовують за казенні гроші. Це необхідно розгромити. (214-255, 02.02.1991)
Дотепер я вимушено працював через чоловіків, проте зараз вже все по-іншому. Щодо домашньої церкви, то я наголошував на чоловіках, що роблю і зараз, чи не так? Скільки я вклав грошей, приділяючи увагу чоловікам в Тонбанкьокпа? Тепер вже необхідно чітко створити основу, навіть продавши кров і плоть. Продавайте землю, родинне рисове поле, збирайте родинні гроші, але успішно виконайте цю роботу. Зрозуміло? Далі будуть вказівки. Якщо у вас буде 70 сімей, і я скажу приготувати кожній сім'ї по 100 мільйонів, то вийде 7 мільярдів.
Треба відповідно готуватися до епохи об'єднання Кореї. Проливши сльози і кривавий піт, ви повинні заробити круглу суму і в секреті від чоловіка відкрити рахунок. Про що я зараз говорив? Що я сказав зробити в секреті від чоловіка? Відкрити рахунок в банку. (235-126, 29.08.1992)
Ми почали в 1978 році, тобто вже йде 14-й рік. Ми займаємося цим вже 14 років. Як було б добре, якби ви працювали з готовністю піти на смерть! У такому випадку через Тонбанкьокпа ми б встановили зв'язки, спираючись на домашню церкву. Спираючись на основу домашньої церкви, ми створили організацію навіть у районах для роботи над Тонбанкьокпа. Покладаючись на чоловіків, ми влаштували конференції в районах, вулицях і кварталах. 120 тисячам голів вулиць від мого імені було роздано книги під назвою «Надія світу» і книги Принципу. Тут теж, напевно, є ті, хто їх отримав. Незважаючи на це, ніхто з чоловіків не виконав відповідальність. Вони сприймали це з легкістю, немов якісь мирські веселощі. Чоловіки не впоралися, тому це мають зробити жінки. Хай там що, а мають зробити.
Жінки не повинні займатися тільки своїм домашнім господарством. Подивіться на мобілізацію, яку здійснила Федерація жінок. Хіба це було зроблено силою людини? Коли на самому початку я сказав, що проводитиму конференцію посвячення в Федерацію жінок за мир в Азії, то члени нашої Церкви Об'єднання були тими, хто цьому противився. З великими очима вони питали: «Що робитимуть жінки? Що робитиме Федерація жінок за мир в Азії?» Вони вимушено змирилися, коли вперед вийшла Матір. Атмосфера змусила їх припинити чинити опір. Таким чином я проголосив прихід епохи жінок. Я зробив це, бо настав такий час, який це дозволяв. Тепер поспостерігайте: прийшла епоха жінок чи ні. (233-111, 31.07.1992)
Ми почали Тонбанкьокпа з 1978 року, а це значить, що вже минуло 14 років. Протягом 14 років, коли ми займалися Тонбанкьокпа, я готувався до цього моменту. Ідея домашньої церкви — це ідея Тонбанкьокпа. Оскільки вона послабилась, то я надав іншого відтінку і вів вас зосереджено на Тонбанкьокпа. Це зайняло 14 років — два рази по сім років. План Учителя полягав у тому, щоб дати таку вказівку, підготувавшись ще до того часу, але корейські лідери цього не зрозуміли і не виконали відповідальності. Чоловіки двічі не впорались, тож тепер вже мають робити жінки. (237-65, 11.11.1992)
Що буде з Південною Кореєю, коли стануть проводити в життя загальні вибори Півдня і Півночі? Я не дурна людина. Я вже все підготував і займаюся Тонбанкьокпа. Я влаштовував тренування по декілька разів. Тому потрібні жінки. (206-70, 03.10.1990)
Жінки мають подбати про військових північно-корейського режиму. Вони повинні нести відповідальність за земного сатану. Тоді чоловіки повалять сатану світу небесного. Необхідно провести двосторонню операцію. Північнокорейські шпигуни живуть під захистом жінок. Вони живуть в жіночих обіймах. Хоча чоловіки цього не бажають, жінки їх ховають. Рух Тонбанкьокпа появився для того, щоб це прорвати. Тепер все стало зрозумілим.
Невідомо, коли я вас покличу, який віддам наказ до виконання місії. Якщо ви скажете, що не в змозі її виконати, то я запроторю вас до в'язниці. Тут не місце для тих, хто працює аби день до вечора. Це шлях, на якому йде боротьба не на життя, а на смерть. Це не фундамент для гарного життя із зарплатою. Це не місце, куди приводять і відгодовують собаченят-дворняг. Ви маєте це знати. Це місце, де створюються добірні загони Божого Царства. (180-121, 07.08.1988)
Ви зрозуміли, що таке Тонбанкьокпа, чи не так? 14 років тому я сказав про домашню церкву. Я витратив величезні гроші на виховання. 5 років назад я сказав про Тонбанкьокпа. Я поклався на чоловіків, але вони все завалили, тому наостанок я вимушено доручаю це жінкам. (238-305, 22.11.1992)