Розділ 1. Істинна відданість та синівська шанобливість полягає в тому, щоб навіть в скрутній ситуації брати на себе ініціативу
Про лідерів, які навіть у найскрутнішій ситуації відчайдушно намагалися виконати свій обов'язок шанобливості, в порівнянні з тими, хто хотів би його виконувати в простих обставинах, можна сказати, що вони справді йдуть шляхом дитячої шанобливості. В цьому немає жодного сумніву.
Бог піклується про проблеми світового рівня. З такої точки зору, якби була людина, яка взяла на себе відповідальність за ці проблеми, то хіба вона не була б визнана Богом, та не знаходилась би до Нього ближче за будь-яку націю чи людину?
Тому можна зробити висновок, що шаноблива дитина є тим, хто замість батьків бере на себе відповідальність за труднощі, з якими вони зіштовхуються.
Отже, шлях, яким повинні пройти шанобливі діти, полягає в тому, щоб залишивши батькам гарне, завжди брати на себе відповідальність за всі негаразди. (62-23, 10.09.1972)
Не складно служити батькам та бути шанобливою дитиною, коли навколо багато людей роблять те саме. Однак, багато людей, які живуть, забувши про своїх батьків та ухиляючись від обов'язків шанобливої дитини. Не дивлячись на це, ми добре розуміємо, що коли людина прагне жити заради батьків з готовністю навіть віддати власне життя, щоб виконати свій обов'язок шанобливості, то вона це зробить, подолавши навіть найскладніші обставини. Отже, вона обов'язково стане шанобливою дитиною. (42-182, 07.03.1971)
Хто є шанобливою дитиною? Той, хто практикує пошану до батьків, коли він живе в добробуті, чи той, хто практикує її, коли живе бідно? [Той, хто практикує пошану, живучи бідно.] Коли ви будете шанобливою дитиною? Коли ви ростете в сім'ї, в якій можете їсти лише раз на день, але навіть віддавши свою плоть і кров, зробите так, щоб нагодувати батька та матір три рази на день, чи коли ви самі їсте три рази на день, а батькам віддаєте багато їжі, яка залишилася, тому що самі просто не можете з нею справитись? [Коли згодні віддати навіть плоть та кров, щоб виконати свій обов'язок.]
Зрозумійте, що істинна шаноблива дитина не виходить з багатих сімей.
Коли мати, батько та ваш молодший брат голодують, мати віддасть свій рис вашому молодшому брату. Діти, які спостерігають за своєю матір'ю, не стуливши очей вночі, знають це дуже добре. Вони кажуть собі: «Мама так сильно любить мого молодшого брата. Я теж зроблю як вона та дам йому хоча б одне зерня рису». І потім, коли ця дитина поділиться своїм рисом з матір'ю, утвориться сфера та оточення шанобливої дитини. Людину, яка живе лише для себе, виштовхають геть. З цієї точки зору, життя шанобливої дитини є життям заради інших. Тільки якщо ви будете жити заради інших, ви зможете стати істинною шанобливою дитиною. Однак, це не означає жити заради інших у гарному оточенні. (286-282, 13.08.1997)
Нам не має чим пишатися. Все, що ми зробили, — це зруйнували Божу владу, Божий народ та Боже володіння. Зараз настав час, коли ми, як віддані та шанобливі діти, повинні замислитися над тим, що ми розорили вщент Божу владу, Боже володіння та Божий народ. Ми повинні задуматися над тим, що ми зрадили Бога. Нам потрібно мати чітку переконаність, що навіть у смутку ми відновимо Божу владу, народ та володіння. Ви маєте їсти, жити та померти лише заради виконання цієї мети.
Заради чого ми повинні жити? Ми маємо бути відданими та виконати свій дитячий обов'язок перед землею, країною, людством та Божою владою. Настали часи, коли варто вам це зрозуміти — Небесний Батько зможе пробачити вас за невірність, невиконання дитячого обов'язку шанобливості та зраду. Отже, вам потрібно розкаятися, представляючи свій народ, країну та владу. Минули часи, коли ви розкаювалися перед Батьком за себе.
Вам потрібно розкаятися перед землею. Однак мільйони віруючих все продовжують нетерпляче чекати. Ми маємо розкаятися, щоб відновити Божу землю та владу. Ви були обрані, щоб відновити Божий народ, країну та владу. Тому, якщо ви зробите помилку, то підете за Адамом і Євою. Однак зрозумівши це та добре справившись з усім, ви зустрінете день перемоги. (11-150, 13.05.1961)
Не будьте такими, якими були ваші прабатьки, які, потрапивши в духовний світ, сказали: «О Боже, що ж мені робити?» Отже, на нас лежить відповідальність: виконавши все під час свого життя та поєднавшись, закласти національну основу вірного громадянина та шанобливої дитини, для того, щоб не залишити наших нащадків в такому ж положенні. Ви маєте знати, що це той шлях, яким зараз має йти Церква Об'єднання.
Наскільки це велике благословення, коли ви самі візьмете на себе відповідальність, без стороннього втручання станете шанобливою дитиною, вірним громадянином або цнотливою жінкою, без Божих наказів та керівництва помститеся ворогу сатані та сплатите відкуплення.
Я прошу вас зрозуміти це все та з вдячністю думати про положення, в якому ви, взявши на себе відповідальність цієї епохи та цього покоління, будете здатні битися. Й відтепер, крокуючи в майбутнє, коли перед вами постане питання: «Що мені робити?» — щоб ви не здавалися й перемогли, ставши вірним громадянином та шанобливим сином або донькою. (153-110, 24.10.1963)