Розділ 1. Універсальні Батьки також необхідні

 З самого початку, створюючи Адама та Єву, Бог, як Батько, хотів в них, як в своїх дітях, отримати плоди. Одночасно Він хотів, щоб і Його діти могли в Ньому, як у своєму Батьку, отримати плоди. Він розраховував, що таким чином, і Він Сам, і Адам з Євою, прийшли б до досконалості. Можна сказати, що в цьому випадку Бог зібрав би й ті, й інші плоди.
  Отже, для чого потрібні батьки та діти? Бог — Істота духовна, а Його син — істота земна. Такі відносини між батьком та сином.
  Незримий Бог приносить плоди за допомогою Свого видимого сина. Таким чином, входячи в душу Свого сина, невидимий Бог проявляє Свою цінність через видиму форму. Душа Божого сина відкривається перед невидимим Богом, і коли син приносить свої плоди, Бог може вкласти в нього також і Свої. Так, і Бог, і батьки приносять плоди. І Бог, і людина мають однакову цінність.
  Отже, для чого необхідні батьки, і для чого необхідні діти? Якщо в Бога є любов, то навіть Йому потрібен партнер. Якщо в нас, Його дітей, є любов, ми також потребуємо партнера. Такі взаємовідносини партнерів — це відносини неба та землі. Це — вертикальні стосунки.
  Якщо поділити їх навпіл, то одна половина буде представляти духовний світ, а інша — фізичний. Коли незримий Бог дає життя Своєму сину та доньці і починає діяти, вони опиняються на іншому полюсі в стосунках з Ним. Вони народжуються та ростуть на іншому полюсі. З ростом у них з’являється бажання знайти невидимого Бога. Тоді вони стають нареченими та з’єднуються один з одним в коханні. За рахунок цього досягається єдність між верхнім духовним світом і нижнім фізичним.
  Дітям потрібні батьки, щоб заволодіти небесами, а батькам потрібна любов дітей, щоб заволодіти землею. Батьківська душа — це душа небес. Коли людина пізнає душу небес? Дитині її не зрозуміти, для цього потрібно стати батьком. Завдання любові — заволодіти двома світами та об’єднати їх. В такому випадку взаємовідносини батька та дитини сповнені слави. Отець і син в них одинакові. Нікого з них не можна повернути ні вперед, ні назад. Вони єдині. В цьому випадку стосунки батька та сина сповнені слави.
  Люди жаліють тих, у кого немає батьків. Чому? У сиріт немає можливості заволодіти духовним і фізичним світом. Ми також жаліємо бездітних людей. Божий ідеал творіння передбачає, що батьки та діти, об’єднавшись, зв’язують Всесвіт узами любові. Отже, люди, які не відповідають цій найвищій моделі, потрапляють в кошик для сміття, тобто в пекло. Саме тому люди, у яких немає батьків чи дітей, нещасливі. (222-309, 06.11.1991)