Розділ 3. Любов батьків

3.1. Батьківська любов — сутність любові

 Дитина є втіленням любові та зусиль своїх батьків. Вона є продовженням життя батька та матері. Більше того, в ній втілюються їх ідеали. Ті, хто народив дитину та любить її, зрозуміють, про що я кажу. Вони кажуть про свого сина: «Він — втілення моєї любові та моїх ідеалів, продовження мого життя. Це — моє друге я».

 Любов, життя та ідеали батьків є підґрунтям для народження дитини. Тому, чим більше батько та мати дивляться на неї, тим симпатичнішою вона стає в їх очах, тим більше вони бачать в ній життєвої енергії, і тим більше вона здається їм ідеальним об’єктом. (69-78, 20.10.1973)

 Хіба можна поміняти батьків? Знайте, що історії невідомі факти, коли б відбувалась революція батьківської любові. Навіть незважаючи на те, що відбуваються революції, революція любові неможлива, тому й кажуть, що любов повинна існувати вічно. Батькам, які стали суб’єктом любові, абсолютно потрібен я. Їм потрібен тільки я, це вічна та незмінна потреба. (74-18, 10.11.1974)

 Чому діти сумують за батьками? Тому що батьки — це дім їхньої любові. (137-140, 01.01.1986)

 Чому цінують батьківську любов? Тому, що вона жертвенна й нічого не потребує натомість. Вона не прагне щось отримати. Завдяки батьківській любові, всі задоволені, всі щасливі. Вона щаслива тому, що віддає. Вона не стає щасливою, коли все отримує. Людина, яка віддає, більш благословенна, ніж та, що отримує. Чому це так? Тому що вона представляє сторону Бога. (46-35, 18.07.1971)

 Любов, якою батьки люблять дітей — це не просто любов, яка визначена життєвою долею, вона витікає від самого мозку кісток. Душа батьків наповнена такою любов’ю, що, навіть при всьому бажанні, вони не зможуть забути про ці стосунки і не зможуть розірвати їх. Коли батьки відчувають, що їх пов’язує з дітьми життєва доля, то з їх душі природно виливається любов до дітей. (32-14, 14.06.1970)

 Що таке істинна любов? Це любов, що живе заради інших, віддає і просто забуває. Знов віддає і не пам’ятає. Навіть незважаючи на те, що вона все віддає та заповнює собою, вона все одно не вичерпується. Дивлячись на десятирічного сина, батьки не втомлюються казати: «Дивись, будь обережним!» Навіть повторюючи це протягом декількох десятиріч, їм це все одно не набридає, і вони не перестають це робити. Оскільки батьки в грішному світі так роблять, то хіба є підстави вважати, що в первісному світі ви втомитеся отримувати та віддавати Божу любов. (139-103, 28.01.1986)

 Батьки люблять дітей, вони не наполягають тільки на своєму, вони люблять дітей, забуваючи про себе. Батьки люблять своїх дітей не з позиції влади над ними, завжди вимагаючи поваги до себе. (59-298, 30.07.1972)

 Батьки навіть жертвують собою, бажаючи, щоб їх діти виросли гарними людьми. Батьки є господарями незмінної любові. Як би діти себе не вели, що б вони не робили, але батьківська душа все одно залишається незмінною по відношенню до них. Тому незмінна батьківська любов настільки цінна. (141-241, 26.02.1986)

 Навіть не усвідомлюючи, що це важко, батьки жертвують заради любих дітей, зовсім забуваючи про себе (настільки, що плавляться їх кістки). Чому це так? Тому, що вони їх люблять. Навіть відрізавши та віддавши, заради дітей, частини свого тіла, хіба вони записують в бухгалтерських книжках, скільки це коштує? Ні. Вони швидше будуть непокоїтися, що не змогли віддати все. (39- 334, 1971.1.16)

 Що таке стосунки між батьком та дитиною? В основі яких стосунків лежить любов? Якщо батьківська любов — це причина, то діти — це плоди любові, її результат. Так виглядають стосунки між батьками та дітьми. Результат і причина не знаходяться далеко одне від одного, вони починаються з одного місця. Що мають на увазі, коли кажуть, що батьківська любов — це причина, і що я з’являюся в ній як результат. Я з’являюся як результат стосунків любові батьків. Тому, дивлячись з точки зору стосунків батьків і дітей, коли народжується дитина, вона займає однакове з батьками положення, в якому вона єдина з ними в любові, так само як однакове положення займають причина та результат. (127-13, 01.05.1983)

 Стосунки батьків і дітей представляють вертикальну площину. Тому любов у стосунках між батьками та дітьми незмінна. Хіба ви не знаєте, що те ж саме стосується й нас з точки зору історії людства? Любов подружжя пов’язує горизонтальну площину, тому розповсюджується в усіх чотирьох напрямках. Тому батьки не можуть відмовитися від дітей, так само як і діти — від батьків. (145-274, 25.05.1986)

 Радість, яку відчувають діти до своїх батьків, дійсно повинна представляти світову радість. Радість яку відчувають батьки до своїх дітей, повинна бути радістю, що здатна задовольнити бажання всього світу. Стосунки батьків і дітей — це основа Всесвіту. Саме вони є джерелом радості, якщо в них з’являється сум, то більшого суму бути не може. Випливає такий висновок. (62-17, 10.09.1972)

 Що в собі несуть стосунки батька та дитини? Вони несуть у собі родовід, що пов’язує їх. Слово «батько» містить в собі любов та родовід. Щоб стати рідною дитиною, потрібно через любов стати єдиним тілом з батьками. Потрібно поєднатися, завдяки родоводу. Саме родовід створює життя. Жити, успадкувавши традиції батьків. Завдяки чому? Завдяки любові. (142-266, 13.03.1986)

 Де я народжуюсь? Я народжуюсь там, де розквітає квітка любові батьків. Коли розцвітає квітка, то вона не тільки красиво квітне, але й розповсюджує аромат. Цей аромат подобається не тільки батьку та матері, він також подобається Богу і Всесвіту. Я народився там, де розпустилася досконала квітка., де Батько та Матір народилися як чоловік та жінка, що втілюють в собі Всесвіт.

 Діти — це сі́м‘я, що сіється там, де є радість, де розквітає квітка їх любові. (83-162, 08.02.1976)

 Хто я такий? Я походжу з того самого джерела, з якого почалася любов батьків. Це — причина та наслідок, які починаються в одному місці, тому при всьому бажанні, їх неможливо відокремити. Батьківська любов і та любов, що є джерелом мого життя — єдині, як причина та результат. Подивившись з такої точки зору, можна сказати, що через любов досягається єдність між батьками та дитиною.

 Без любові не може бути й мови ні про єдність, ні про одність. Я отримую любов батьків, починаючи з утроби. Завдяки істинній природі любові, починаючи ще з моменту зачаття в утробі, на мені концентрується вся любов і всі інтереси батьків. Чому? Тому що я — плід їхньої любові. Тому я народжуюсь завдяки любові, в любові успадковую життя, отримуючи любов, я зростаю, а коли настає час зустріти мого партнера, то він в мене з’являється. (127-13, 01.05.1983)

 Ніщо не може розірвати стосунки батька та дитини? Навіть атомна бомба нездатна це зробити. Ці стосунки абсолютно не можливо ні розірвати, ні завершити, ні відмовитися від них. (21-68, 09.09.1968)

 При всьому бажанні, неможливо розірвати стосунки батьків та дітей. Саме дитина має суб’єктний аспект вашого життя та любові. Розірвавши ці стосунки, ви опинитеся в положенні, в якому відмовляєтеся від себе та свого життя, але неможна відмовитися від плодів любові. Тому досить логічно, коли батьки заради дітей здатні відмовитися, навіть від свого життя. (83-161, 08.02.1976)

 Які чоловік та дружина, кохаючи один одного, будуть щасливішими: ті, в кого є діти, чи ті, в кого їх немає? Ті, в кого немає дітей, схожі на недороблений виріб. Це неповноцінне подружжя. Так чи ні? (92-218, 17.04.1977)

 Батьки люблять дітей, і немає закону, який би міг розірвати ці стосунки. Це просто неможливо. Це знаходиться під захистом Всесвіту. Ви повинні це розуміти. Ви не відаєте про те, що закон Всесвіту не дозволяє виступати проти і захищає люблячих батьків, які обіймають своїх любих дітей та захоплюються ними. (130-151, 08.01.1984)

 Всесвітній закон каже, що коли дитина хвора або інвалід, всеохоплююче любляче глибоке батьківське серце прагне до неї. Хіба це не так? Серце інваліда схоже на долину, тоді як батьківське серце схоже на високу верхівку. Таке батьківське серце з верхівки лине в глибоку долину. (147-165, 07.09.1986)

 У батьківській душі, яка живе заради дітей, немає місця нічому поганому. Чим більш обірваним виглядає одяг дітей, чим в мізерніших обставинах вони знаходяться, тим більше батьки занурюються в глибоку долину сліз. (173-262, 21.02.1988)

 Якщо, дитина вкакається, що ви будете робити? Навіть якщо вона, не соромлячись, вкакається та впісяється, мати прибере все та розсміється. Хіба це не природно? Це стає можливим тільки завдяки любові. В любові немає нічого брудного. Вона здатна все подолати. (116-84, 20.12.1981)

 Мати, яка від усього серця годує грудьми та виховує дитину, навіть якщо та вкакається та обпісяється і буде смердіти, забуде про все, тому що любить дитину. Таке батьківське серце. Якщо грішні батьки з таким серцем ставляться до своїх дітей, то наскільки ж Бог, суб’єкт любові, ще більше, від всього Свого Серця хотів любити Адама та Єву. Наскільки щиро Його душа прагнула цього? Замисліться над цим хоча б раз. (20-209, 09.06.1968)

 Серце батьків таке, що, навіть віддаючи, вони все одно відчувають, що цього не достатньо. Навіть люблячи, їх серце задає питання: «Чи достатньо я віддаю?» Воно хоче віддавати ще, віддає і шкодує, що не віддало більше, тому йому притаманні невід’ємні властивості, що пов’язуються з вічною любов’ю. Це традиційна мотивація, з якої починається любов. (60-82, 06.08.1972)

 Коли батьки розлучаються, то це все одно, що ножем розрізати дитину надвоє. Закони Всесвіту не дозволяють цього робити. Батьки, які не слідують цьому закону, де б вони не знаходилися, будуть зустрічати незадоволенні погляди, їх будуть переслідувати невдачі, й вони не зможуть бути щасливими. (298-300, 17.01.1999)

 Коли дитина зголодніє, то груди матері наливаються молоком. Коли зібралося молоко, й груди болять, мати відчуває занепокоєність. Важко знайти слова, щоб описати настрій матері, яка обіймаючи годує грудьми зголоднілу дитину. Коли молоко закінчується, то мати відчуває полегшення, та її настрій покращується. Ви не зрозумієте цього, якщо ви не мати. Подивившись на те, як дитина смокче молоко, тримаючись за груди, любов просто переповнить вас. (187-99, 06.01.1989)

 Якщо матері, в якої є син, доведеться вибирати, ким пожертвувати, чоловіком чи дитиною, то кого з них вона швидше погодиться втратити? Якщо вона справді любить свою дитину, вона пожертвує чоловіком, але відмовиться пожертвувати дитиною. Почувши це, чоловіки напевно можуть образитися. В сучасному світі можуть сказати: «Навіть якщо дитина й помре, можна народити ще одну, хіба не так?», але подружні стосунки другорядні. Який буде порядок з точки зору всесвітнього закону? Подружні стосунки горизонтальні та встановлюються пізніше, ніж стосунки між батьком і дитиною. Так влаштована любов. (48-212, 19.09.1971)

 Що взагалі таке первісна любов? Це готовність батьків віддати навіть своє життя заради дитини. Вони люблять дітей більше, ніж своє життя. Чому це так? З самого початку причиною появи нашого Всесвіту було не життя. Він з’явився завдяки любові, тому любов іде попереду. Отже, життя повинне підлаштовуватися під любов, а не навпаки. Таким чином, справжня любов пожертвує своїм життям, вона — більше, ніж життя. Знайте, що це — небесна любов, це — любов, яка може створити гармонію зі Всесвітом. (132-152, 31.05.1984)

 Якщо подивитися на життя лосося, то він відкладає ікру і помирає. Навіть в такому випадку, для того, щоб зачати мальків, самець та самка повинні поєднатися… В такій ситуації знаходиться засуджений на страту, якому вже визначена дата смерті. Хіба не будуть вони любити один одного більше, ніж звичайне подружжя. Якщо самка відкладає ікринки, то самець закапує їх і оберігає. Вони — дійсно ідеальна пара. Відклавши ікринки, вони помирають. Побачивши багато помираючих самців та самок лосося, справді отримуєш великий шок. А мальки їдять тіло своїх померлих матерів. (128-260, 28.08.1983)

 Якщо є Господар Всесвіту, то чому він так все влаштував? Для того, щоб, побачивши це, зрозуміти, наскільки важливими є діти та любов. Він створив лосося в якості приклада, щоб показати, наскільки велика річ любов і нащадки. Це абсолютно достовірно. Життя лосося справді дивне наочне приладдя. (128-260, 28.08.1983)

3.2. Досконала батьківська любов завжди віддає

 Чому ми любимо дітей? Чому ми не можемо їх не любити? Тому, що це те ж саме, що успадкувати великий Божий шедевр творіння в горизонтальній матеріальній сфері. Ми відчуваємо таку ж радість, яку відчував Бог, коли сотворив Адама та Єву. У спадкувавши Божу любов, ми успадковуємо Його право творити. (76-45, 26.01.1975)

 Батьки багато піклуються про дітей, навіть нічого не знаючи про них. Можна зрозуміти всю широту, велич та глибину їх люблячого серця. Той, хто виховав багато дітей, сам відчуває, що нездатний завдати шкоди, навіть злому ворогу. Навіть сама того не помічаючи, така людина живе, маючи широку основу, та всеохоплюючий закон. (51-318, 05.12.1971)

 Народившись, дитина, відчуваючи хвилі материнської любові, автоматично шукає її груди. Тому що вона матір, і не має значення красива вона чи бридка. Це справді божественне, унікальне та гармонійне видовище. (298-304, 17.01.1999)

 Людина народжується, завдяки любові, і росте, отримуючи любов. Ви — це плід любові батьків. Ви — справжній плід любові батька та матері. Батьки не можуть не любити вас, плід своєї любові. Завдяки цьому плоду, безмежна любов знов приносить свій плід. Саме таким чином любов людини, сім’ї, роду, світу та Всесвіту поєднуються з суттю Божої любові. (126-245, 24.04.1983)

 Я — унікальний учасник та супутник любові батьків. Завдяки любові, я можу піднятися та займати рівне положення з батьком та матір’ю. Це — привілей, що дає любов. Батьки, які істинно люблять своїх дітей, хочуть, щоб ті успадкували все, що вони мають. Зайнявши однакове за цінністю любові положення з Богом, ми з легкістю на всі 100% успадковуємо Всесвіт. Батьки хочуть мати шанобливого сина, тому що він є учасником вічної батьківської любові, якому вони передають її спадщину. (140-233, 12.02.1986)

 Що б не зробила дитина, яка народилася, завдяки любові, батькам все одно це подобається, і вони все одно її люблять. Це так, тому що дитина — це їхня плоть і кров, їхнє втілення, досягнуте завдяки любові. Навіть якщо дитина впісяється або вкакається, якщо в неї течуть соплі, все одно батьки милуються та роблять все з любов’ю. Тому що все це просякнуте любов’ю. (БСІК І-887)

 Любов між батьками та дітьми починається з батьків. Ми отримуємо батьківську любов з самого свого народження; ми ростемо, отримуючи її. Потім настає час горизонтальної складової любові — подружнього кохання. Для того, щоб любов не закінчилася, потрібно народити дітей і любити їх. Батьки зможуть відчути істинну любов, тільки тоді, коли в них будуть діти. Батьківську любов неможливо пізнати у стосунках між братами та сестрами. Людина може пізнати батьківську любов, тільки почавши свій шлях від батьків, і потім, пройшовши цикл розвитку, повернутись до їхнього положення. (66-119, 18.04.1973)

 Мене з батьками пов’язують ідеальні узи любові, які ніхто не здатний розірвати. Вони знаходиться під захистом всіх сил Всесвіту. Тому, куди б я не подався, батьки підуть за мною. Батьки завжди хочуть бути разом зі мною, навіть якщо я піду до духовного світу. Тому, коли батьки не хочуть бути разом з дітьми — це злочин. Отже, знайте, що найцінніше для людства — це думати, любити та шанувати батьків, як самих себе. (298-300, 17.01.1999)

 Ми народжуємося в любові батьків та прищеплюємось від неї. До того, як вести мову про життя або родовід, треба сказати, що вони продовжуються, завдяки любові. В чому моя цінність? Не в тому, що в мене є життя. Моя цінність полягає в тому, що я — рівноправний учасник батьківської любові. Незважаючи на те, що любов належить батькам, я — її плід. Моя цінність у тому, що саме «я» народжуюся, маючи в собі як початок, так і результат любові. (140-233, 12.02.1986)

 Істинні Батьки докладають дуже багато зусиль для того, щоб передати дітям у спадщину традицію любові. Незалежно від того, де б це відбувалося, на Сході чи на Заході. Виходячи за рамки однієї сім’ї, всі батьки прагнуть встановити універсальну традицію любові. Будь-хто з людей прагне, щоб його сім’я жила щасливо та мирно, існуючи в гармонії. Не варто навіть казати, що в усьому світі всі прагнуть такого життя. В цьому випадку традиція — це суть. Тому що тільки вона буде існувати в майбутньому. (ТС 1978. 11-11)

 Що більше: подружня любов чи любов між батьком та дитиною? На Заході люди думають, що подружня любов більша. Це невірно. Любов до дітей більша, ніж любов між чоловіком та дружиною. В любові між чоловіком та жінкою, коли один з них не любить іншого, виникає конфлікт. Натомість батьки повинні любити дітей, а діти повинні любити бать ків, тому вони й змагаються, хто кого зможе більше любити. Любов між батьком і дитиною є центром, вертикальною любов’ю, тому вона ближче до небесного закону. Отже ми можемо дійти висновку, що любов заради інших ближча до істинної любові. Перед цією любов’ю схилять голову навіть сильний чоловік або вередлива жінка. (90-84, 19.12.1976)

 Цінність батьків в тому, що вони все віддають дітям. З віком батьки стають дітьми, й усе міняється місцями. Спочатку батьки навчають дітей, але коли вони досягають сімдесяти, вісімдесяти років, то швидше вони самі стають дітьми. В такому віці вже діти займають положення батьків. Діти повинні любити батьків так само, як ті ростили їх. Це — закон Всесвіту. (137-95, 24.12.1985)