Розділ 1. Дуальні властивості Бога та світ творіння
1.1. Дуальні властивості Бога
Як можна пізнати природу невидимого Бога? Її можна зрозуміти, розглянувши створений Ним світ творіння. Тому апостол Павло сказав: «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Рим. 1:20). Так само як твори мистецтва — це субстанційний прояв невидимої природи автора, усе у Всесвіті є субстанційними об'єктами (실체대상, шільчетесан) Бога, у яких відображається невидима Божественна природа Творця. Так само як ми можемо зрозуміти природу автора, розглянувши його твори, ми маємо можливість пізнати Божу природу, розглянувши цей світ творіння.
Давайте спочатку звернемо увагу на загальні риси, властиві всьому світу творіння.
Усе у творінні наділене дуальними властивостями (이성성상, ісонсонсан) янсон (양성) та имсон (음성) і існує лише завдяки взаємодоповнюючим стосункам між цими властивостями, як усередині кожного творіння, так і між ними.
Наприклад, частинки, з яких складається матерія, наділені позитивним, негативним або ж нейтральним зарядом, який утворюється шляхом нейтралізації позитивної і негативної складових. Коли ці частинки об'єднуються внаслідок взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями, утворюється атом. Атоми, у свою чергу, проявляють позитивну або негативну валентність. Коли їхні дуальні властивості вступають у взаємодоповнюючі стосунки з дуальними властивостями інших атомів, вони утворюють молекулу. Сформовані таким чином молекули, вступаючи у взаємодоповнюючі стосунки з дуальними властивостями інших молекул, утворюють речовину, якою живляться рослини й тварини.
Рослини розмножуються за допомогою тичинки та маточки, тварини — через взаємодію самців і самиць. Створивши Адама, Бог побачив, що «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Бут. 2:18), і тільки створивши жінку, Єву — дружину Адама, Він сказав про все, створене Ним, що «вельми добре воно» (Бут. 1:31).
У процесі іонізації атоми перетворюються на позитивні чи негативні іони, однак усе одно вони містять у собі як протон, так і електрон. Схожим чином існування тичинки чи маточки, а також самця чи самиці можливе лише завдяки взаємодоповнюючим стосункам між дуальними властивостями янсон та имсон, які притаманні кожному з них. Що ж до людини, то жінці якоюсь мірою властиві чоловічі риси, а чоловіку — жіночі. До того ж усе у творінні існує на основі взаємодоповнюючих стосунків між такими аспектами, як усередині і зовні, внутрішнє і зовнішнє, перед і тил, праве і ліве, верх і низ, високе і низьке, сильне і слабке, зростаюче і спадаюче, довге і коротке, широке і вузьке, схід і захід, північ і південь. Причина цього в тому, що все створено в такий спосіб, що може існувати лише за наявності взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями.
Отже, для того щоб будь-що у творінні могло існувати, йому необхідні взаємодоповнюючі стосунки між дуальними властивостями янсон і имсон.Однак існує інша пара дуальних властивостей, більш фундаментальних, ніж янсон і имсон, які також перебувають у взаємодоповнюючих стосунках.
Усьому у творінні притаманна зовнішня форма і внутрішні якості. Видима зовнішня форма відображає невидимі внутрішні якості. Хоча внутрішні якості невидимі, вони обов'язково мають певну структуру, яка проявляється через зовнішню форму. Ми називаємо внутрішні якості сонсан (성상), а зовнішню форму — хьонсан (형상). Оскільки сонсан і хьонсан — дві взаємодоповнюючі складові однієї сутності, хьонсан можна назвати другим сонсан. Таким чином, сукупність сонсан і хьонсан ми називаємо дуальними властивостями.
Розгляньмо для прикладу людину. У людини є тіло — її зовнішня форма, та душа — її внутрішні якості. Тіло — видимий прояв невидимої душі. Оскільки душа має певну структуру, тіло, яке її відображає, також набуває певної форми. Тому через зовнішній вигляд людини можна зрозуміти її характер та долю, чим і займаються хіромантія і фізіономіка. Тож, тіло — це хьонсан, а душа — сонсан. Душа і тіло є взаємодоповнюючими аспектами однієї людини, до того ж тіло можна розглядати як другу душу. Разом вони представляють дуальні властивості людини. Схожим чином, усе у творінні існує завдяки взаємодоповнюючим стосункам між дуальними властивостями сонсан і хьонсан.
Які відносини між сонсан і хьонсан? Невидимий внутрішній сонсан є причиною та займає положення суб'єкта (주체, чуче) стосовно хьонсан; видимий зовнішній хьонсан є результатом і посідає положення об'єкта (대상, тесан) сонсан. Ці дві складові творіння пов'язані взаємодоповнюючими стосунками внутрішнього і зовнішнього, причини і наслідку, суб'єкта і об'єкта, вертикального і горизонтального.
Розгляньмо знову як приклад людину, чиї душа і тіло займають положення сонсан і хьонсан. Тіло відображає душу та підкоряється її командам, щоб забезпечити життя і втілити прагнення душі. Отже, душа і тіло перебувають у взаємодоповнюючих стосунках внутрішнього і зовнішнього, причини і наслідку, суб'єкта і об'єкта, вертикального і горизонтального.
Так само у всього творіння, незалежно від рівня його складності, є невидима внутрішня складова — сонсан, яка відповідає душі людини. Ця невидима складова є причиною, що займає положення суб'єкта і спрямовує хьонсан, який відповідає тілу людини. Ці стосунки дають можливість кожному індивідуальному тілу існувати відповідно до мети Божого творення.
У тварин теж є складова, схожа на душу людини, яка, будучи причиною, займає положення суб'єкта і спрямовує тварину до втілення мети її існування. Рослини виконують свої органічні функції завдяки тому, що вони теж мають сонсан — складову, яка виконує дії, схожі на дії душі людини.
Люди об'єднуються один з одним завдяки тому, що всередині кожного є душа. Так само позитивні і негативні іони об'єднуються, утворюючи молекули певної речовини, тому що всередині кожного з них є аспект сонсан, який спрямовує їх до цієї мети. Поява атома, як результату того, що електрони групуються навколо ядра, також обумовлена тим, що кожен із них наділений аспектом сонсан, який направляє їх до цієї мети.
За даними сучасної науки, елементарні частинки, з яких складається атом, утворюються з енергії. Відповідно, енергія також містить аспект сонсан, який спонукає її утворювати елементарну частинку відповідно до мети існування частинки. Рухаючись у своїх пошуках усе далі й далі, ми наближаємося до першоджерела, яке породило цю енергію з аспектами сонсан і хьонсан. Це джерело і є першопричиною всього, що існує у Всесвіті, а отже, має в собі сонсан і хьонсан, які займають положення суб'єкта стосовно сонсан і хьонсан усього, що існує у світі творіння. Цю першопричину Всесвіту ми називаємо Бог, а Його сонсан і хьонсан, які займають положення суб'єкта, — первісним сонсан (본성상, понсонсан) і первісним хьонсан (본형상, понхьонсан).
Тож, слова апостола Павла вказують, що, вивчаючи загальні для всього світу творіння риси, ми можемо пізнати природу Самого Бога. Бог — першопричина всього Всесвіту і Суб'єкт, у Якому гармонійно поєднуються дуальні властивості — первісний сонсан і первісний хьонсан.
Як було розглянуто вище, будь-який елемент творіння існує на основі взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями янсон і имсон. Із цього випливає закономірний висновок, що Бог, будучи першопричиною всього творіння, також має існувати на основі взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями янсон і имсон. Вірш «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27) указує, що Бог, як суб'єкт, існує на основі гармонійної взаємодії між дуальними властивостями янсон і имсон.
Як ми можемо охарактеризувати стосунки між дуальними властивостями сонсан і хьонсан та янсон і имсон?
У первісному сонсан, як і в первісному хьонсан Бога, містяться первісні янсон і имсон, що перебувають у взаємодоповнюючих стосунках. Тобто первісні янсон і имсон є атрибутами первісних сонсан і хьонсан Бога. Стосунки між янсон і имсон схожі на стосунки між сонсан і хьонсан. Отже, між янсон і имсон існують взаємодоповнюючі стосунки внутрішнього і зовнішнього, причини і наслідку, суб'єкта і об'єкта, вертикального і горизонтального. Тому в Біблії говориться, що Бог створив жінку, Єву, як об'єкт Адама, чоловіка, з його ребра (Бут. 2:22). У цьому випадку янсон і имсон Бога проявилися у вигляді чоловіка та жінки.
Так само як людина досягає досконалості, коли зосереджує своє життя на душі, світ творіння стає досконалим, коли Бог займає в ньому центральне положення. Досконалий світ творіння з Богом у центрі — це єдиний цілісний організм, який функціонує лише згідно з Божою метою творення. Як і будь-який організм, він має існувати на основі стосунків між сонсан і хьонсан, де Бог займає положення сонсан, а світ творіння — хьонсан. Саме в цьому полягає причина того, чому Бог сказав, що людина, яка є центром світу творіння, є Його хьонсан (Бут. 1:27). Оскільки до створення Всесвіту Бог існував лише як суб'єкт, сонсан і чоловіче начало, Він не міг не створити Всесвіт у якості об'єкта, хьонсан і жіночого начала. Вірш «чоловік… образ і слава Бога» (1 Кор. 11:7) є доказом цього принципу. І оскільки Бог займає положення сонсан, суб'єкта й чоловічого начала, ми називаємо Його Батьком.
Підсумовуючи вищесказане, ми розуміємо, що Бог — це Суб'єкт, у Якому гармонійно поєднуються дуальні властивості: первісний сонсан і первісний хьонсан. Одночасно Бог — це гармонійна єдність чоловічого і жіночого начал, які займають відповідно положення первісного сонсан і первісного хьонсан. Стосовно світу творіння, Бог є суб'єктом, сонсан і перебуває в положенні чоловічого начала.
1.2. Стосунки між Богом і світом творіння
З наведеного вище ми дізналися, що Бог займає положення невидимого суб'єкта, а будь-що у творінні є окремим субстанційним об'єктом Бога, який відображає Його дуальні властивості. Кожен субстанційний об'єкт називається індивідуальним істинним тілом (개성진리체, кесончілліче). Людина є субстанційним об'єктом Бога, створеним за Його подобою, тому ми кажемо, що вона є індивідуальним істинним тілом на рівні образу. Усе у творінні, крім людини, є субстанційним об'єктом Бога, який відображає Його дуальні властивості символічно, тому називається індивідуальним істинним тілом на рівні символу.
Індивідуальні істинні тіла є окремими субстанційними втіленнями, які відображають дуальні властивості Бога. Тому серед них існують ті, яким властиві якості янсон, вони відображають чоловіче начало Бога, що займає позицію первісного сонсан, і ті, які проявляють якості имсон і відображають жіноче начало Бога, що займає позицію первісного хьонсан. Усі індивідуальні істинні тіла є субстанційними об'єктами Бога, тому, відображаючи Його первісний сонсан та первісний хьонсан, кожне з них має дуальні властивості сонсан і хьонсан і, відповідно, дуальні властивості янсон і имсон.
Якщо розглянути стосунки між Богом і світом творіння з точки зору дуальних властивостей, то можна сказати, що світ творіння є субстанційним об'єктом Бога. Він складається з окремих індивідуальних істинних тіл, які на основі принципу творення символічно або образно втілюють у собі дуальні властивості Бога, свого невидимого суб'єкта. Творіння є субстанційним об'єктом Бога, у якому Його дуальні властивості втілюються символічно, тоді як людина являє собою субстанційний об'єкт Бога, який є образним утіленням Його дуальних властивостей. Стосунки між Богом і світом творіння схожі на стосунки між сонсан і хьонсан, тобто це притаманні дуальним властивостям взаємодоповнюючі стосунки внутрішнього і зовнішнього, причини і наслідку, суб'єкта і об'єкта, вертикального і горизонтального.
Тепер розгляньмо з точки зору принципу творення викладену в Книзі змін концепцію, на яку спирається східна філософія.
У ній говориться, що основа Всесвіту — це Велика Межа, яка дає початок ян та інь. Із ян та інь походять п'ять елементів — метал, дерево, вода, вогонь і земля, з яких було створене все творіння. Ян та інь, разом узяті, називаються Дао («Шлях»). Шлях традиційно визначається як «Слово істини». Іншими словами, Велика Межа дала початок ян та інь, тобто Слову, і на його основі виникло все творіння. Отже, Велика Межа — це першопричина всього існуючого, центр світу творіння і суб'єкт, у якому гармонійно поєднуються ян та інь.
У Євангелії від Івана (1:1—3) написано: «…Бог було Слово… Усе через Нього повстало…». Порівнюючи ці слова з концепцією Книги змін, можна зробити висновок, що Велика Межа, суб'єкт, у якому гармонійно поєднуються ян та інь, — це не що інше, як Бог, суб'єкт, у Якому дуальні властивості перебувають у гармонійній єдності.
Згідно з принципом творення, Слово наділене дуальними властивостями. Отже, усе, створене через Слово, містить дуальні властивості. Це означає, що твердження Книги змін про те, що ян та інь разом утворюють Слово, істинне. Але Книга змін, яка розглядає Всесвіт лише з точки зору ян (янсон) та інь (имсон), не пояснює той факт, що у всьому творінні також наявні властивості сонсан і хьонсан. Отже, коли стверджується, що Велика Межа є суб'єктом, у якому гармонійно поєднуються янсон та имсон, не йде мова про те, що Велика Межа — це суб'єкт дуальних властивостей первісного сонсан і первісного хьонсан, які перебувають у гармонійній єдності. Тому Книга змін не розкриває, що Велика Межа — це Бог, Який має особистісне начало.
Отже, повне пояснення ключової концепції східної філософії, яка спирається на Книгу змін, можна дати лише на основі принципу творення. Крім того, зростання останнім часом авторитету східної медицини також зумовлене тим, що вона враховує положення принципу творення, за яким усе існує в стосунках янсон і имсон.