Розділ 7. Життя людини, що проходить через три періоди
Людина народжується після перебування в материнському череві. Проживши якийсь час на цій землі, вона неодмінно зустрічає смерть. Перед тим, як народитися на білий світ, вона проводить в материнському лоні дев’ять місяців. Поки плід там знаходиться, його свобода обмежена. Він росте, отримуючи живильні речовини від матері через пуповину, і все, що він може робити, це стискати та розтискати пальці, відкривати та закривати рота та дриґати ніжками. Однак для нього материнське лоно — це цілий Всесвіт, сповнена свободи територія, де проходить все його життя. Він народиться на світ і почне рости через дев’ять місяців, так що для нього земля, де ми зараз живемо, і людське суспільство — це наступний світ. (БСІК І-1062)
Для чого людина народжується? Для любові. Тому її коріння сягає істинної батьківської любові, вона зростає в утробі, а потім в лоні материнської та батьківської любові та захисту. До двадцяти років вона не переживає ні за що. Батьки не звинувачують її, коли вона бруднить усе довкола, не помічають її неподобств і все переносять з радістю. В такій любові вона зростає. Потім людина повинна зустріти свою кохану другу половину та щепитися до любові, яка відповідає небесному принципу, який говорить, що жити потрібно на благо один одного.
Пройшовши таким життєвим шляхом, людина повинна відчути, наскільки великою є Божа любов, адже тільки тоді реальна сфера любові, яка є об’єктом для Бога, досягне досконалості. Ось чому людина дає життя синам і донькам, і любить їх. (143-283, 20.03.1986)
Коли людина народжується в цьому світі, її життя у Всесвіті можна порівняти з життям плоду в материнському животі. Одним словом, людина проживає сто років в утробі матері-Всесвіту. Аналогічно до того, як зародок в животі матері не знає про світ людей, який знаходиться назовні, люди, які живуть сьогодні на землі, не можуть зрозуміти реальність невидимого субстанційного світу, куди потраплять після смерті.
Переконавшись у тому, що людський світ, про який вони не могли нічого знати в материнській утробі, існує насправді, люди лише смутно здогадуються та вірять у те, що потойбічний світ також, напевне, існує. Безперечна істина, однак, полягає в тому, що загробний світ існує незалежно від того, вірять у нього люди чи ні, але знаходиться поза сферою дії людських органів відчуттів. Тому людям потрібно подолати своє невір’я за допомогою релігійної віри. (БСІК І-1062)
Людина проходить через три періоди. У тваринному світі також є водний, наземний і повітряний періоди. Все повинно пройти через ці три періоди. Однак для того, щоб стати володарем творіння та набути якостей, які дозволять людині володарювати над усім сущим, вона, впродовж водного періоду, повинна стати найдосконалішою зі всіх живих істот. Після цього, в наземний період, вона повинна набути вищих якостей, які перевершать якості всіх тварин. Після цього вона повинна перейти в повітряний період.
Але в людини немає крил. Як вона може літати без них? Адже вона повинна вміти літати вище та дальше всіх птахів і комах. Що їй для цього потрібно? Літати за допомогою фізичного тіла не вийде. Як би вона не підскакувала, але не зможе далеко полетіти.
Незважаючи на це, людина — володар творіння. Бог — духовна Сутність, і для того, щоб опинитися в однаковій з Ним сфері володарювання, щоб зайняти положення Його партнера, потрібно, щоб сфера діяльності людина була така ж, як і в Нього. Як нам сьогодні відомо, світло чи електрика проходять за секунду триста тисяч кілометрів. Однак людина здатна діяти зі ще більшою швидкістю. Я веду мову про духовне «я». (112-201, 12.04.1981)
Ми живемо в цьому світі, але це — не єдиний світ, який існує, є ще й духовний світ. Куди ж ми повинні піти, де ми будемо жити? В духовному світі. Духовний світ — це світ вічності, сповнений повітрям любові. Ось чому людське життя — це період підготовки для вступу у вічний світ. (140-121, 09.02.1986)