Розділ 3. Останні дні
3.1. Значення останніх днів
Ми вже говорили, що внаслідок злочину Три Божі Благословення, дані прабатькам людства, не були встановлені згідно з волею Бога, а натомість були втілені шляхом, що суперечить Принципу, відповідно до волі сатани.
Почавшись зі зла, історія людства насправді є історією Божого провидіння відновлення. Отже, обов'язково настане час, коли світ гріха, що перебуває під владою сатани, перетвориться на світ, яким править добро, де Три Благословення втіляться під володарюванням Бога. Месія приходить саме в такий перехідний період історії. Час, коли відбувається перетворення грішного світу сатани в ідеальний світ Бога, називається останніми днями. Іншими словами, останні дні — це час, коли пекло на землі перетворюється в Царство Небесне на землі. Тому кінець світу — це не час страху та глобальних катастроф, як вірили багато християн аж до сьогоднішнього дня, а час радості, коли здійсниться заповітна мрія людства, його споконвічне бажання.
Відтоді як людство впало в гріх, Бог кілька разів робив спроби довести до кінця Своє провидіння, спрямоване на знищення світу гріха і встановлення первозданного світу добра. (Детально це питання розглядатиметься в главі «Епоха провидіння зі створення основи для відновлення»). Проте люди знову і знову не справлялися зі своєю часткою відповідальності, перешкоджаючи тим самим утіленню Божої волі. Отже, останні дні в минулому наближалися вже кілька разів, про що можна довідатися з Біблії.
3.1.1. Часи Ноя були останніми днями
Бог сказав Ною: «Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі» (Бут. 6:13). Це вказує, що часи Ноя були останніми днями. Чому ми так уважаємо? Бог хотів знищити неправедний світ, яким від моменту гріхопадіння володів сатана. Пославши суд потопом, Бог мав намір покласти край гріховній історії, що тривала 1600 років. При цьому Він хотів виділити зі світу зла сім'ю Ноя, яка поклонялася лише Йому і жодному іншому богу. Потім на основі її віри Бог мав намір відновити ідеальний світ під Своїм володарюванням. Таким чином, часи Ноя були останніми днями (Основа 2). Однак коли Хам, другий син Ноя, зробив неправедний учинок, вони не змогли впоратися з людською часткою відповідальності, тому воля Бога не була виконана (Бут. 9:22).
3.1.2. Часи Ісуса були останніми днями
Бог визначив, що Його воля втілиться; відповідно, мета провидіння відновлення є незмінною і неодмінно буде досягнута (Призначення). Тому, хоча провидіння, центром якого був Ной, не втілилося, Бог покликав інших пророків, щоб вони знову заклали підґрунтя віри. Завдяки цьому підґрунтю Бог зміг послати Ісуса, щоб він знищив підвладний сатані світ гріха та відновив ідеальний світ, у центрі якого Бог. Таким чином, часи Ісуса також були останніми днями. З цієї причини Ісус говорив, що прийшов судити (Іван. 5:22). Саме тому в пророцтвах Малахії про пришестя Месії читаємо: «Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки» (Мал. 4:1).
Ісус прийшов, щоб відновити світ ідеалу творення. Але в результаті невіри ізраїльтян частка відповідальності людини залишилася невиконаною, і тому здійснення волі Бога було відкладене знову, цього разу до Другого пришестя Господа.
3.1.3. Часи Другого пришестя Ісуса — це останні дні
Унаслідок невіри ізраїльтян Ісус був розп'ятий, і тому зміг принести людям лише духовне спасіння. Повернувшись, він повинен буде повністю виконати мету провидіння відновлення, давши людям і духовне, і фізичне спасіння (Месія 1.4) та створити Царство Небесне на землі. Таким чином, часи Господа Другого пришестя також є останніми днями. З цієї причини Ісус сказав: «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського [Другого пришестя]» (Лук. 17:26). Він також передбачив багато бід, які відбудуться в часи Другого пришестя (Матв. 24:29).
3.2. Біблійні вірші про знамення останніх днів
Багато християн, буквально тлумачачи писання, вірять, що в останні дні відбудуться настільки жахливі біди і корінні зміни у світі та суспільстві, що сучасна людина навіть не може собі цього уявити. Однак якби вони розуміли, що історія людства — це провіденційна історія відновлення первісного світу, задуманого під час створення, то тоді вони б усвідомили, що знамення останніх днів не будуть у буквальному значенні такими, якими їх описує Біблія. Давайте поговоримо про те, що ж насправді символізують біблійні пророцтва про останні дні.
3.2.1. Небо та земля зруйнуються (2 Пет. 3:12) і нове небо та нова земля будуть створені (Об'яв. 21:1; 2 Пет. 3:13; Іс. 66:22)
У Біблії сказано, що за часів Ноя Бог хотів зруйнувати землю, оскільки вона наповнилась насильством (Бут. 6:13), але насправді, коли настали останні дні, Він її не зруйнував. Земля, як це підтверджують наступні біблійні рядки, вічна: «Покоління відходить, і покоління приходить, а земля віковічно стоїть» (Еккл. 1:4); «І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував» (Псал. 77:69). Земля була створена як об'єкт Бога. Оскільки Бог, суб'єкт, вічний, так само земля, Його об'єкт, також повинна бути вічною. Бог, усезнаючий і всемогутній, не міг би відчувати радість від Свого творіння, якщо б воно було створене таким уразливим, що може загинути через сатану.
У такому разі, яке значення пророцтв про руйнування землі в останні дні? Знищити державу — означає повалити існуючу владу, а створити нову державу — встановити нову владу. Отже, зруйнувати небо та землю — означає покласти край пануванню сатани над світом, а створити нові небо і землю (Об'яв. 21:1) — повернути їх із приходом Христа у володіння Бога.
3.2.2. Небо та земля будуть судимі вогнем (2 Пет. 3:12)
У Біблії говориться, що в останні дні «небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться» (2 Пет. 3:12). Малахія, пророкуючи про часи Ісуса, сказав, що Господь прийде судити світ вогнем (Мал. 4:1). Сам Ісус говорив про суд (Іван. 5:22; 9:39), і він також сказав: «Я прийшов огонь кинути на землю» (Лук. 12:49). Однак ніде немає згадок про те, що він судив кого-небудь вогнем. Тому ці слова не слід розуміти буквально. У Посланні Якова з вогнем порівнюється язик (Як. 3:6). Це порівняння допомагає зрозуміти, що під судом вогнем мається на увазі суд, що проводиться за допомогою язика, тобто суд вимовленими словами. Таким чином, суд вогнем — це суд Словом Бога.
Розгляньмо біблійні цитати про суд Божим Словом. У Біблії говориться: «Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його» (Іван. 12:48); «І тоді то з'явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб'є Духом уст Своїх …» (2 Сол. 2:8), тобто Словом Бога; «І вдарить Він землю жезлом Своїх уст [язиком], і віддихом губ Своїх [Словом Бога] смерть заподіє безбожному» (Іс. 11:4); «Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Іван. 5:24). Отже, суд вогнем, який прийшов вершити Ісус, — це суд Словом Бога.
Яка причина того, що Ісус судить Словом? У Біблії говориться, що людина була створена через Слово (Іван. 1:3). Божий ідеал творення полягав у тому, щоб перші люди досягли мети Слова, ставши його втіленням. Та, не послухавшись Слова Бога, вони згрішили, і мета Слова не була досягнута. Відтоді Бог, відтворюючи грішну людину за Словом, намагався досягти мети Слова. У цьому й полягає провидіння відновлення, яке ґрунтується на істині — Слові, що прийшло через святе писання. У Біблії сказано: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Іван. 1:14). Христос прийде як досконале втілення Слова Бога. Тому, повернувшись, він стане еталоном, згідно з яким буде судиме грішне людство. Цей суд буде вершитися Христом на основі того, наскільки людство втілило мету Слова.
Мета провидіння відновлення буде досягнена, коли буде втілена мета Слова, тому воно повинне бути еталоном та мірою суду, що проводиться. Ісус із болем сказав: «Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав» (Лук. 12:49), побиваючись, що хоча він і прийшов як утілення Слова (Іван. 1:14), ізраїльтяни не сприйняли тих слів життя, які він їм відкрив.
3.2.3. Мерці постануть зі своїх могил (Матв. 27:52; 1 Фес. 4:16)
У Біблії говориться, що після смерті Ісуса «…повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились» (Матв. 27:52—53). Це не означає, що тіла померлих, що розклалися, піднялися з могил (Воскресіння 2.3). Якщо б святі епохи Старого Заповіту, які до того часу вже перебували в духовному світі, у буквальному значенні встали з могил і, увійшовши до міста, з'явилися перед багатьма, то вони неодмінно свідчили б ізраїльтянам про Ісуса, тому що їм було відомо, що він — Месія. Якби сталося щось схоже, то чи міг би хто-небудь із мешканців Єрусалиму, почувши їхні свідчення, не повірити в Ісуса, хоча б після того, як він був розп'ятий? Більше того, якщо б святі часів Старого Заповіту дійсно піднялися з могил, знову отримавши плоть, то їхні діяння були б відображені в Біблії. Однак такі записи в Біблії відсутні.
Що ж означають слова про те, що мертві постануть зі своїх могил? Мова йде про воскресіння через повернення духів святих часів Старого Заповіту, які прийшли на землю, так само, як на горі Преображення Ісусу явилися духи Мойсея та Іллі (Матв. 17:3; Воскресіння 2.3). Іншими словами, мова йде про духовне явище, яке можна побачити тільки духовним зором.
Що тоді символізує «гріб»? Місце перебування духів формування, де були святі часів Старого Заповіту, було темнішим у порівнянні з раєм, вхід до якого був відкритий Ісусом. Тому, порівнюючи з раєм, рівень духовного світу, де вони перебували, був схожий на гріб. Усі духи святих часів Старого Заповіту перебували в цій темній області духовного світу до того, як явилися віруючим на землі.
3.2.4. Люди піднесуться на хмари, щоб зустріти Господа в повітрі (1 Сол. 4:17)
«Повітря», про яке тут говориться, не означає небо над нашими головами. У Біблії під словом «земля» зазвичай мається на увазі грішний світ, де володарює зло, а під словом «небо» (небеса) — безгрішний світ, у якому править добро. І справді, всюдисущий Бог перебуває у всьому і всіх, зокрема й на землі, однак у молитві говориться: «Отче наш, що єси на небесах» (Матв. 6:9); хоча Ісус народжений на землі, про нього кажуть, що він — це «Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі» (Іван. 3:13). Таким чином, «зустріч Господа в повітрі» означає, що святі приймуть Господа у світі, де володарює добро. Цей світ виникне, коли Христос прийде знову і, знищивши верховну владу сатани, відновить Царство Небесне на землі.
3.2.5. Сонце затьмариться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають із неба (Матв. 24:29)
У Біблії описується один із снів Йосипа, одинадцятого з дванадцяти синів Якова: «І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені. І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?» (Бут. 37:9—10). Сон Йосипа справдився, коли пізніше він став другою після фараона людиною в Єгипті; його батько та брати дійсно прийшли і вклонилися йому. Таким чином, сонце та місяць у його сні символізували батьків, а зорі — їхніх дітей.
Як пояснюватиметься пізніше (Христологія 4), Ісус і Святий Дух є Істинними Батьками, які прийшли як другі Адам і Єва, щоб дати людству можливість народитися згори. Тож у пророцтві з Євангелія від Матвія сонце та місяць символізують Ісуса і Святий Дух, а зорі — людей глибокої віри, які є їхніми дітьми. В іншому місці Ісус порівнюється з «істинним Світлом» (Іван. 1:9), тому що він прийшов як Слово в плоті (Іван. 1:14) та приніс світло істини. Відповідно, сонячне світло означає світло слів Ісуса, а місячне світло — світло Святого Духа, який прийшов як Дух істини (Іван. 16:13). Отже, коли говориться про те, що сонце потьмяніє, а місяць не дасть світла свого, слід розуміти, що потьмяніють явлені через Ісуса та Святого Духа слова Нового Заповіту.
Як слова Нового Заповіту можуть утратити своє світло? Світло слів Старого Заповіту потьмяніло, коли Ісус і Святий Дух явили світу слова Нового Заповіту, які виконали слова Старого Заповіту. Схожим чином, коли Христос повернеться та принесе нове слово (Есхатологія 5.1), щоб виконати слово Нового Заповіту, тобто створити нові небо та землю (Об'яв. 21:1), слова, явлені ним під час першого пришестя, потьмяніють. Світло слів потьмяніє, тому що з настанням нової епохи час їхньої місії дійде кінця.
Пророцтво про зорі, які падають із небес, означає, що в останні дні багато віруючих можуть зробити помилки і втратити своє положення. У дні Ісуса вожді іудаїзму щиро очікували приходу Месії, але вони втратили своє положення, коли, не повіривши в Ісуса, почали протистояти йому. Таке може статися і з багатьма християнами, які, палко очікуючи Другого пришестя Господа, не повірять у нього, коли він прийде насправді, і втратять своє положення (Друге пришестя 2.2).
Тому Ісус запитав: «Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?..» (Лук. 18:8). В іншому випадку він сказав, що оголосить багатьом віруючим: «Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матв. 7:23). Ісус передбачав невіру християн у дні Другого пришестя, і наведені вище слова були сказані ним, як пересторога.