Розділ 4. Одкровення, яке міститься в народній пісні
Як гарно буде тоді, коли Бог перебуватиме на вашій стороні, а ви зможете сказати: «Я хочу жити тисячу та десять тисяч років»? У нас в одній народній пісні ведеться: «Місяцю, місяцю! Ясний місяцю! Під яким гуляв поет Лі Те Бек! Там, на місяці, росте лаврове дерево. Я зрубаю його нефритовою сокирою, оброблю золотою сокирою, Щоб збудувати солом’яну хатину та привести туди своїх батьків…»
Це гарні слова. Але де ці батьки? Якщо це батьки, які живуть на догоду своїй власній жадібності, вони кануть в Лету. Де ті батьки, які можуть явити великий шлях небес і землі та закласти традицію? Все своє життя преп. Мун жив для того, щоб до своєї смерті встигнути прокласти для цього світу шлях, про який співається в цій народній пісні. (127-281, 15.05.1983)
Релігійні лідери падають ниць перед Богом та молять Його послати благословення, але я ніколи не молився про це. Епоха Старого Заповіту є епохою пошуку Божого народу через пожертвування всього сущого, епоха Нового Заповіту є епохою пошуку батьків через пожертвування синів і доньок, і епоха Завершеного Заповіту є епохою звільнення Бога через жертвування сім’єю Батьків. Люди повинні шанувати справжніх Істинних Батьків на землі та жити з ними тисячу та десять тисяч років.
Серед корейських народних пісень є одна, яка веде: «Місяцю, місяцю, ясний місяцю, під яким гуляв поет Лі Те Бек!» Далі йдеться про лаврове дерево, і про те, щоб привести батьків і жити з ними тисячу та десять тисяч років. Все це є історією одкровень корейського народу. Люди хотіли жити з Небесними Батьками тисячі та десятки тисяч років. Не можу забути почуття, які охоплюють мене кожен раз, коли я думаю про цю пісню. (137-185, 01.01.1986)
Ніколи не жалійте про те, що ви народилися корейцями. Можливо, раніше ви горювали з цього приводу, кажучи: «Як сталося так, що я народився серед цих бідних корейців у солом’яній хатині, хоча Корея пишається своєю п’ятитисячолітньою історією?»
Навіть у пісні про це говориться: «Місяцю, місяцю, ясний місяцю, під яким гуляв поет Лі Те Бек! Там на місяці… ля-ля-ля… збудувати солом’яну хатину ля-ля-ля… привести туди своїх батьків…» Збудувати солом’яну хатину та жити там тисячу та десятки тисяч років? Коли я чую цю пісню, в мене падає настрій. Всього-лише солом’яну хатину? Як ми можемо знайти там втілення бажань людей?
Але про яких батьків йдеться в наступних словах: «…збудувати солом’яну хатину, привести туди своїх батьків і жити з ними тисячу та десять тисяч років…»? Можна сказати, що тут йде мова про ідеальних батьків людства. Таке розуміння відповідає християнській ідеї Другого Пришестя. У всіх країнах та у всіх народів є схожі уявлення, пов’язані з ідеєю Спасителя. (85-80, 02.03.1976)
Наша країна має цю пісню. Вона заводить: «Місяцю, місяцю, ясний місяцю, під яким гуляв поет Лі Те Бек! Там, на місяці, росте лаврове дерево. Я зрубаю його нефритовою сокирою, оброблю золотою сокирою, щоб збудувати солом’яну хатину та привести туди …» Кого? Своїх батьків. Вона оспівує виплекане бажання народу.
Отже, тут присутня ідея Істинних Батьків. Любов, з якою можна прожити тисячу та десять тисяч років, виходить від Істинних Батьків. Потрібно шанувати Батьків. (126-190, 19.04.1983)
Істинні Батьки — це особи, які є символом зразкових чоловіка та жінки, які мають найвищий авторитет Божих чемпіонів. А якщо це так, то авторитет їх синів і доньок повинен, як тінь, стати таким самим. Не можна приєднатися до Церкви Об’єднання, залишаючи при собі старі звички, які ви отримали в сатанинському світі, триматися за повну торбу жадібності. Ми відрізняємось від традиційних церков. Тут ми зводимо вівтар любові, прицілюємось, щоб випустити стріли любові, тут вирішується кінцевий результат боротьби між сферами життя та смерті.
Неправда, що Бог судить людей прямо десь у повітрі, після того, як вони потрапляють у Його країну. Він сидить тут і судить кожен день нашого життя. Оскільки ви служили Богу та в своєму житті ділили радість і горе з Ним та преп. Муном, ви не загинули в цю епоху нещасть та сурових перепитій. Чи може Бог померти? Він вижив.
Розібравшись з верховною владою у всьому світі, я повернувся у свою країну, а вона розділена на дві частини. Тому ми повинні об’єднати її. Одночасно, коли ми займаємось побудовою об’єднаної нації, ви повинні заснувати свою власну націю, народ, рід і сім’ю.
Зараз для членів Церкви Об’єднання легко, тому що Батьки виконали всю місію відкуплення. Все закінчиться, як тільки ми втілимо істинного Бога, справжніх Істинних Батьків, істинних чоловіка та дружину та істинних синів і доньок. Ми повинні йти вперед, боротися та перемагати, щоб розповісти всім про таких синів і доньок, чоловіків і дружин. Ви повинні любити людей. Коли ви любите своїх братів і сестер, які знаходяться на стороні сатани, звільнивши дванадцять, а потім сто двадцять своїх послідовників, ви зможете любити своїх власних синів і доньок та жити з ними тисячу та десять тисяч років.
«Місяцю, місяцю! Ясний місяцю! Під яким гуляв поет Лі Те Бек! Там, на місяці, росте лаврове дерево. Я зрубаю його нефритовою сокирою, оброблю золотою сокирою, щоб збудувати солом’яну хатину та привести туди своїх батьків…» Ця пісня — це своєрідна молитва про те, що корейці можуть отримати право вибраного народу, молитва вічної хвали, яку може оспівати вибраний народ.
В ній говориться про бажання жити зі своїми батьками тисячу та десять тисяч років. Жити де? В солом’яній хатині. Чи знаєте ви, де вона знаходиться? Ви повинні підійматися з самого дна. Не зумівши послужити Батькам у солом’яній хатині, ми не зможемо знайти їх, коли вони стануть королем і королевою. Ми повинні спочатку прийняти батьків у солом’яній хатині, у своїй сім’ї, потім сформувати рід, а з роду — народ, і лише коли ми організуємо народ, ми отримаємо королівську владу.
Отже, ми повинні відшукати країну. Я вже встановив знак своєї перемоги на національному та світовому рівнях та зайняв положення вертикалі. Це положення не дозволяє мені відійти вбік. Завдяки мені, вертикаль, яка з’єднує людей з Богом, встановлена на трьох рівнях: особистому, сімейному, родовому, національному, всесвітньому. (212-51, 01.01.1991)
Де та основа, на якій любов людська та любов Божа може поєднати свої чесноти? Бог створив людей через любов, але чому Йому довелось це зробити? Бог сам по собі одинокий. Він створив людей тому, що хотів жити в любові тисячу та десять тисяч років.
Навіть якщо ми маємо солом’яну хатину, ми все одно хочемо привести туди своїх батьків і жити там з ними тисячу та десять тисяч років. Те ж саме можна сказати про ідеал Бога. Дивовижно те, що Бог міг піти в місце, яке менше, ніж солом’яна хатина та все ще обіймати небеса та землю, та дихати любов’ю. Чи буде вже тоді ця хатина маленькою? Коли Бог перебуває там, вона стає всесвітнім палацом Царства Небесного. (204-106, 01.07.1990)