Розділ 5. Абсолютна любов батьків до дітей

 У дитинстві я багато спостерігав за пташиними гніздами. Коли я залазив на дерево, щоб подивитися на гніздо, на мене налітала птаха-мама і намагалася дзьобнути. Вона боролася не на життя, а на смерть, і таке траплялося не раз. Вдариш її, а вона відлетить, а потім знову повертається. Спостерігаючи таке, неможливо заперечувати, що у тварин є сила, яка спонукає їх захищати своє любе потомство навіть ціною власного життя.
  Те ж стосується й людей. Вони повинні бути здатними віддати своє життя заради любові. Такі люди — істинні. Яку людину можна назвати по-справжньому доброю? Таку, яка вважає любов своїм коренем і прагне захищати любу людину, відкидаючи заради цього власне життя. У цьому полягає добро суб’єкта, тут з’являється можливість вибудувати логіку добра об’єкта. Воно незмінне навіки. (186-15, 14.01.1989)

 Коли я сидів у тюрмі Денбері*, мені довелося бачити цікаву річ. Бульдозер кожен день рівняв майданчик на горбистій місцевості, щоб там можна було влаштувати тенісний корт. Ця робота займала багато часу. Вона то починалася, то призупинялась, потім почався дощовий сезон, і робітники стали чекати поки настане суха погода. Через два, три, чи навіть чотири тижні дощі закінчились, і робота розпочалась знову, а за цей час зимородок вивів пташенят. У цьому місці проходила доріжка, по якій для фіззарядки прогулювались ув’язнені. І ось, всього в трьох метрах від цієї доріжки зимородок звив гніздо.
  Колір у цього птаха такий, що з першого погляду його не помітиш. Люди, які проходили біля гнізда, не помічали його. Ви не уявляєте, наскільки гарною є це захисне забарвлення у зимородків. Люди, які проходили мимо, нічого не помічали, доти, доки не вилупились пташенята, тому що у цієї пташки такий колір, що коли вона притискається до землі, якщо подивитися зі сторони, її можна переплутати з чорною галькою. Але коли з’явилися пташенята, мама почала носити їм у дзьобі корм, і по щебетанню всі зрозуміли, що відбувається. Чого тільки ці шкідливі хлопці не виробляли.
  Однак знаєте, як добре цей зимородок захищав своє потомство? Знайшовши корм, він ніколи не підлітав близько до гнізда. Він приземлявся в іншому місці й звідти повз до своїх пташенят. При цьому він кожен раз міняв напрям з якого приповзав, а все для того, щоб захистити своїх малюків. Ось так він їх ростив.
  Коли вони трохи підросли, варто було комусь з людей з’явитися поруч, птаха-мама намагалася його дзьобнути й влаштовувала великий шум. Не дивись, мовляв, на моїх пташенят. Хто її цьо му навчив? Це — вселенська сила. Божа любов являється віссю, завдяки якій уся вода знаходиться на горизонтальному рівні. Тому навіть якщо цей рівень низький, еталон лінії рівноваги залишається незмінним. (136-23, 20.12.1985)

 Коли бджола після своїх мандрів у пошуках квітів куштує смак меду, вона за допомогою лапок закопується в квітку і починає смоктати так, що тільки її черевце залишається стирчати назовні. Бджоли мені добре відомі. Якщо бджола спробувала смак меду, її можна тягнути навіть пінцетом, вона не відірветься від квітки, навіть якщо ви відірвете їй черевце. Такою є істина любов. Заради неї можна віддати навіть життя.
  Це — не така любов, при якій людина підраховує, який їй дістанеться прибуток, і тільки після цього діє. Шлях істинної любові такий, що, йдучи по ньому, людина може відмовитися навіть від власного життя та забути про все. Батьки крокують по такому шляху. Якщо їх люба дитина виявляється на краю загибелі, заради неї вони також готові піти на смерть. Батьківське серце таке, що заради любові вони готові поховати навіть своє життя. Така любов — істинна. (144-209, 24.04.1986)

 Припустимо, хтось своїм потом і кров’ю накопичив величезне багатство: золото-срібло і всякі скарби, якими можна пишатися перед усім світом. Але якщо її дитина опиняється на порозі смерті, віддати ці зовнішні речі заради її спасіння — не буде проблемою. Більше того, батько буде прагнути врятувати дитину навіть ціною власного життя. (34-160, 06.09.1970)