Розділ 1. Період рабства в Єгипті і період переслідувань у Римській імперії
Після того як Яків із дванадцятьма синами й сімдесятьма родичами ввійшов до Єгипту, його нащадки страждали під гнітом єгиптян чотириста років. Це було необхідно для відновлення чотирьохсотрічного періоду від Ноя до Авраама — періоду відокремлення від сатани — що був утрачений внаслідок помилки Авраама в жертвоприношенні. Відповідний період переслідувань у Римській імперії був необхідний для відновлення цього попереднього періоду на основі субстанційної ідентичності часу. Дванадцять апостолів і сімдесят учнів Ісуса були першими з-поміж багатьох поколінь християн, які зазнали суворих переслідувань у Римській імперії впродовж чотирьохсотрічного періоду. Через подолання цих страждань вони відновлювали шляхом тангам чотирьохсотрічний період приготування до прийняття Месії — період відокремлення від сатани, що був осквернений унаслідок помилки єврейського народу, який не прийняв Ісуса як живу жертву, а відправив його на розп'яття.
У період рабства в Єгипті обраний народ першого Ізраїлю міг відокремитися від сатани, проводячи обрізання (Вих. 4:25), приносячи жертви (Вих. 5:3) та дотримуючись суботи (Вих. 16:23). У період переслідувань у Римській імперії обраний народ другого Ізраїлю, християни, могли відокремитися від сатани шляхом таїнства хрещення і Святого причастя, принесення себе в жертву та дотримання неділі. Упродовж цих обох періодів люди повинні були йти шляхом чистоти віри для того, щоб відокремитися від сатани, який постійно атакував їх через помилку Авраама в символічному приношенні та невіру єврейського народу, який розп'яв Ісуса.
Після закінчення чотирьохсотрічного періоду рабства в Єгипті Мойсей підкорив фараона силою трьох знамень і десяти покарань, вивів ізраїльтян із Єгипту та попрямував із ними в Ханаан. Схожим чином, до закінчення чотирьохсотрічного періоду переслідувань у Римській імперії, коли християни випили гірку чашу страждань до дна, Ісус збільшив кількість віруючих за допомогою чудес, які являли силу його духу. Він спонукав до змін імператора Костянтина, який визнав християнство в 313 році, і надихнув Феодосія І проголосити християнство державною релігією, що відбулося в 392 році. Так християни здійснили духовне відновлення Ханаану в Римській імперії — світі сатани.
В епоху Старого Заповіту, коли Бог здійснював провидіння на основі зовнішніх умов тангам, спираючись на дотримання Мойсеєвого закону, Мойсей підкорив фараона за допомогою зовнішніх явищ, проявивши могутність Бога шляхом чудес та знамень. В епоху Нового Заповіту — період, коли Бог працював над створенням внутрішніх умов тангам, беручи за основу Слово, — Він проявляв Свою могутність внутрішньо, зворушуючи серця людей.
Коли завершився період рабства в Єгипті, Мойсей отримав на горі Сінай десять заповідей та дане в законі Боже Слово, які склали суть старозавітного писання. Встановивши й шануючи кам'яні скрижалі, скинію та ковчег заповіту, він відкрив шлях приготування обраного народу першого Ізраїлю до прийняття Месії. Так само до кінця періоду переслідувань у Римській імперії обраний народ другого Ізраїлю почав збирати записи, залишені апостолами та євангелістами, і встановив канон Нового Заповіту. Він став основою втілення на духовному рівні Божих ідеалів, які в епоху Старого Заповіту були відображені у вигляді десяти заповідей та скинії. Отже, християни зводили церкви, в основі зі Словом, і готувалися до прийняття Господа Другого пришестя, розширюючи основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде). Після воскресіння Ісус разом зі Святим Духом безпосередньо направляли християн. Тому Бог не потребував центральної особи, відповідальної за все провидіння, яка перебувала б у положенні Бога, як це було в попередній провіденційний період.