Розділ 2. Розуміння смерті
На землі в нас є батьки, вчителі та родичі. На землі існують такі зв'язки, і ми можемо ними переміщатися, але в духовному світі такого немає. В духовному світі кожен живе заради загалу зосереджено на Богові.
Положення кожного там відрізняється. Тому тим, хто є вище, важко спуститися вниз, а тим, хто внизу, важко піднятися вгору. Первісно ми повинні були переходити в духовний світ лише після досягнення досконалості на землі. Як тільки ми потрапимо в той світ, на цьому все. Так чи інакше люди помирають.
Життєвий шлях дуже короткий. Життя надто коротке. 80 років людського життя — це занадто мало. Це менше, ніж 8 годин за часом духовного світу. Іншими словами, з точки зору часу у вічному світі, це менше восьми годин. Тож сила істинної любові велика. Істинна любов перевершує час і простір і діє так швидко, що ми не можемо цього помітити. (205-65, 07.07.1990)
Духовний світ точно існує. Він, безсумнівно, існує, і, оскільки ми народилися звідти, у нас немає іншого вибору, як повернутися до духовного світу.
В корейській мові є цікаве слово: «тораканда» (повертатися, помирати). Куди ми повертаємось? Вирушити на кладовище — це не повернутися. Ми повертаємося до початкового місця, звідки ми пішли. Початкове місце — це не кладовище. Це означає повернутися за межі далеких витоків історії.
Повернення людини не означає, що вона народжується корейцем, а потім повертається корейцем. Хоча хтось може померти корейцем, але він не повернеться корейцем. Це означає повернення до світу походження предків людства. Що це означає? Якщо є Творець, ми повернемось туди, де перебуває цей Творець. Оскільки ми пішли звідти, туди й повернемось.
Всесвіт перебуває в русі кругообігу. Коли сніг, що лежить на схилах гір, тане, він протікає через невеликі долини та через численні притоки потрапляє в океан. Діставшись океану, він перетворюється на пару й повертається назад.
Це рух кругообігу. Так само, коли хтось повертається, куди він повертається? Всі хочуть повернутися у вище, краще місце.
Ніхто не хоче стати меншим через цей рух. Проте всі закони руху в природному світі такі, що все стає меншим і меншим, беручи участь у таких діях. Через дію все зменшується. Якщо ми покотимо щось, воно не котитиметься вічно. Спочатку воно котиться швидко, потім уповільнюється, і, зрештою, зупиняється. (141-269, 02.03.1986)
Ми живемо в цьому світі, але знаємо, що, крім цього світу, існує ще й духовний світ. Ми також знаємо, що цей світ і духовний світ — це не два окремі світи, вони з'єднані між собою.
Де те місце, до якого ми повинні йти? Куди ми маємо прийти й оселитися? Ми зараз живемо в тілі на цій землі, але одночасно ми прямуємо до вічного світу. Звичайна людина народжується в цьому світі, проживає 10, 20, 30 років, проходить юність, вступає в пору зрілості, поступово долає одну вершину й наближається до старості. Життя закінчується, як сонце, що заходить.
Однак ті, хто знає про існування духовного світу, розуміють, що наше життя — це мить, а світ, у який ми потрапимо після смерті, вічний. Отже, життя — це час підготовки до вічного світу. (140-121, 09.02.1986)
Слово «смерть» використовується, щоб знати значення життя. А хто добре знає цінність життя? Той, хто шукає життя, не зрозуміє її. Ви не зрозумієте її доти, доки не потрапите в смертельно скрутне становище, де на роздоріжжі життя та смерті осягнете цінність життя, тримаючись за Бога. (74-242, 31.12.1974)
Тож повинні люди вітати смерть чи ні? Коли вас запитають, заради чого ви помрете, ви маєте відповісти: «Я помру заради Божої істинної любові». Отже, ми залишаємо фізичне тіло для того, щоби взяти участь у сфері діяльності безмежної Божої любові, заради світу Божої любові.
Померти означає народитися в Божій любові, але люди галасують: «О ні, я помираю!» Хіба мить, коли людина переходить зі сфери обмеженої любові до сфери безмежної любові, не та мить, яку ми можемо зустрічати з радістю? Мить смерті є часом другого народження.
У такому разі, коли Бог радітиме: в день народження вашого фізичного тіла чи в день, коли ви народжуєтесь як син, який діятиме заради любові у другому, безмежному світі? Чому я говорю про це? Бо вам слід знати, що ви не зможете встановити стосунки з Богом, не звільнившись від страху смерті. (116-172, 01.01.1982)