Розділ 3. Провидіння відновлення на чолі з Ісусом
За первісним задумом, Адам мав керувати ангелами (1 Кор. 6:10), однак через його гріхопадіння люди опинилися під владою сатани та утворили пекло. Щоб відновити це шляхом тангам, Ісус, як другий Адам, повинен був здобути перемогу над сатаною, підкоривши його, і побудувати Царство Небесне. Проте сатана, який не підкорився навіть Богу, ні за що не скорився б ні Ісусу, ні тим більше віруючим. Тому, узявши на Себе відповідальність за створення людей, Бог виховав Якова й Мойсея та показав на їхньому прикладі шлях-зразок підкорення сатани, яким мав пройти Ісус (Мойсей та Ісус 1).
Яків пройшов символічний шлях підкорення сатани, Мойсей — образний шлях, а Ісус повинен був іти субстанційним шляхом. Щоб підкорити сатану, Ісусу необхідно було дотримуватися шляху підкорення сатани, показаного на прикладі національного шляху відновлення Ханаану на чолі з Мойсеєм. Так Ісус мав завершити шлях відновлення Ханаану на світовому рівні.
Бог сказав Мойсею: «Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу» (Повт. 18:18). Кажучи «Пророка…, Такого, як ти», Бог мав на увазі Ісуса, якому слід було пройти шлях, аналогічний до шляху Мойсея. Коли Ісус сказав: «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить» (Іван. 5:19), він мав на увазі, що Бог явив через Мойсея шлях-зразок і що сам він дотримується його.
Розгляньмо провидіння відновлення на чолі з Ісусом, зробивши загальний огляд і порівнявши три національні шляхи відновлення Ханаану на чолі з Мойсеєм і три світові шляхи відновлення Ханаану на чолі з Ісусом.
3.1. Перший світовий шлях відновлення Ханаану
3.1.1. Основа довіри
На першому світовому шляху відновлення Ханаану центральною особою, якій було довірено місію відновлення основи довіри, був Іван Хреститель. Яке положення слід було зайняти Івану, щоб виконати свою місію?
На національному шляху відновлення Ханаану з Мойсеєм на чолі Мойсей розбив кам'яні скрижалі та двічі вдарив по скелі. Так були створені умови, які давали сатані змогу вразити тіло Ісуса — втілення скрижалей та скелі — у разі, якщо єврейський народ часів Ісуса не повірить у нього.
Щоб Ісус звільнився від цих умов, обрані люди, наділені місією закласти основу для його приходу, повинні були об'єднатися навколо храму — образу прийдешнього Месії. Однак багато років ізраїльтяни незмінно впадали в невіру, таким чином примножуючи умови, які давали сатані змогу напасти на Ісуса. Щоб знищити ці умови, Бог послав пророка Іллю. Він боровся за відокремлення від сатани та переміг вісімсот п'ятдесят пророків Ваала та Астарти (1 Цар. 18:19), після чого піднявся на небеса (2 Цар. 2:11). Незважаючи на це, йому не вдалося виконати свою місію до кінця і він повинен був повернутися на землю (Мал. 4:5). Іван Хреститель був тим пророком, який прийшов у ролі Іллі (Матв. 11:14; 17:13), щоб закінчити незавершену місію відокремлення від сатани і прокласти прямий шлях Господу (Іван. 1:23).
Ізраїльтяни були змушені йти шляхом труднощів у Єгипті чотириста років, і весь цей час вони не мали пророка, здатного вказати їм шлях. Нарешті Бог послав їм Мойсея, який зміг повести їх за собою в Ханаан як народ, що готувався до прийняття Месії. Так само єврейський народ, не маючи пророка, який міг би вказати йому шлях протягом чотирьохсот років періоду приготування до приходу Месії, який розпочався в часи пророка Малахії, зносив на собі великі страждання під ярмом язичницьких народів Персії, Греції, Єгипту, Сирії та Риму. Нарешті Бог послав людям Івана Хрестителя — людину, здатну привести їх до Месії, який повинен був прийти, щоб відновити Ханаан на світовому рівні.
Тож Іван Хреститель, як і Мойсей, був покликаний Богом на основі чотирьохсотлітнього періоду відокремлення від сатани. Живучи в палаці фараона, Мойсей навчився шанувати традиції батьків та зберіг відданість своєму народу. Так само як Мойсей, Іван Хреститель навчився шанувати Бога, зберігаючи Йому відданість, і подолав період приготування для прийняття Месії, харчуючись сараною та диким медом у пустелі. Його життя було настільки зразковим, що багато людей, зокрема священики й левіти, думали, що він, можливо, і є Месією (Іван. 1:19; Лук. 3:15). Так Іван Хреститель успішно здійснив промисел відокремлення від сатани з числом сорок в основі і зміг закласти основу довіри для першого світового шляху відновлення Ханаану.
3.1.2. Субстанційна основа
Оскільки положення Івана Хрестителя було таким самим, як і в Мойсея, воно також було подвійним, включаючи положення батька та положення сина. Перебуваючи на положенні батька, Іван Хреститель відновив за допомогою тангам основу довіри для першого світового шляху відновлення Ханаану. Займаючи положення сина, він утвердився на положенні Авеля для виконання умови тангам для звільнення від гріховної природи на світовому рівні (Мойсей та Ісус 2.1.2). Основа довіри, яку на світовому рівні відновив Іван Хреститель, можна порівняти з тією основою, яку заклав Мойсей для першого національного шляху відновлення Ханаану впродовж сорокалітнього періоду тангам у палаці фараона.
У часи Мойсея Бог хотів, щоб у промислі для початку шляху ізраїльтяни довірилися Мойсею, побачивши, що він убив єгипетського наглядача. Потім ізраїльтянам слід було залишити Єгипет, світ сатани, та ввійти в Ханаанську землю. Однак за часів Івана Хрестителя іудеї не повинні були йти з Римської імперії в пошуках нової землі. Їм слід було залишитися в ній, завоювати серця її жителів та відновити її як країну Бога. Бог здійснював промисел для початку шляху, щоб єврейський народ повірив Івану завдяки чудесам, які супроводжували його життя.
Ангел попередньо повідомив про дивовижне зачаття Івана Хрестителя. Коли батько Івана, Захарія, не повірив йому, він був позбавлений здатності говорити. Тільки після того, як він зробив обрізання своєму синові та дав йому ім'я, він знову заговорив. Завдяки цьому чуду, а також іншим знаменням, ізраїльтяни переконалися в тому, що Іван — це пророк, якого послав Бог: «І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все… А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?… І Господня рука була з нею» (Лук. 1:65—66). Більше того, молитовний та аскетичний спосіб життя Івана, який жив у пустелі, харчуючись сараною та диким медом, був винятковим прикладом для ізраїльтян. Він користувався такою високою довірою, що прості люди і навіть священики помилково вважали, що Іван — Месія (Іван. 1:19; Лук. 3:15).
Коли Мойсей завершив сорокалітній період тангам у палаці фараона і вбив єгиптянина, ізраїльський народ повинен був отримати натхнення від любові, яку Мойсей проявив до нього, і з вірою піти за ним слідом. Вони б пішли в Ханаан навпростець через землю Філістимську, і їм не потрібно було б перетинати Червоне море чи поневірятися в пустелі. Тоді не виникло б також необхідності в кам'яних скрижалях, ковчегові заповіту чи скинії. Єврейському народу часів Ісуса, як свого часу ізраїльтянам, достатньо було вірити в Івана Хрестителя, якого Бог установив як об'єкта віри за допомогою чудес та знамень, і слідувати за ним. Тоді вони виконали б умову тангам для звільнення від гріховної природи і відновили б субстанційну основу (실체기대, шільчекіде), таким чином відновивши основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде).
3.1.3. Поразка першого світового шляху відновлення Ханаану
Євреї стояли на основі довіри, закладеній Іваном Хрестителем, і слідували за ним як за Месією (Іван. 1:19; Лук. 3:15). Так вони поклали край епосі Старого Заповіту і були готові стати на новий шлях відновлення Ханаану — світовий шлях. Однак, як уже пояснювалося раніше (Месія 2), в Івана виникли сумніви щодо особи Ісуса, незважаючи на те, що він свідчив про нього (Матв. 11:3). Він говорив, що не був Іллею, хоча насправді прийшов, щоб виконати його місію (Іван. 1:21). Це не тільки стало перешкодою на шляху єврейського народу до Ісуса, а й призвело до того, що люди повстали проти нього.
Фактично Іван залишив своє положення Авеля, позбавивши єврейський народ центральної особи, разом із якою йому слід було виконати умову тангам для звільнення від гріховної природи. Це стало для людей перешкодою на шляху завершення субстанційної основи та основи для Месії. Відповідно, перший світовий шлях відновлення Ханаану завершився поразкою. З цієї причини, як і в часи Мойсея, він був продовжений до другого, а потім і третього шляху.
3.2. Другий світовий шлях відновлення Ханаану
3.2.1. Основа довіри
3.2.1.1. Ісус бере на себе місію Івана Хрестителя
Стосовно Ісуса, який прийшов як досконалий Адам, Іван Хреститель був особою типу відновленого Адама. Тому йому слід було створити основу для Месії, завершивши таким чином усі незавершені місії центральних осіб минулого, які відновлювали основу довіри та субстанційну основу. На цій основі Іван мав принести плоди провіденційної історії Ісусу та повести за собою єврейський народ, який довіряв йому та слідував за ним, щоб ті прийняли Ісуса. Урешті-решт він сам повинен був служити Ісусу з вірою й відданістю.
Навіть якщо Іван Хреститель робив це несвідомо, хрещення, яке він дав Ісусу в річці Йордан (Матв. 3:16), було по суті церемонією принесення Ісусу звершень усього життя Івана заради Божої волі.
Однак через те, що Іван Хреститель поступово почав усе більше сумніватися в Ісусові і зрештою навіть протиставив себе йому, єврейський народ, який високо цінував Івана (Лук. 3:15), також був приречений на невіру в Ісуса (Месія 2.2). У результаті цього основа довіри, створена Іваном на першому світовому шляху відновлення Ханаану, було захоплене сатаною. Тепер сам Ісус був змушений узяти на себе місію Івана та відновити за допомгою тангам основу довіри, щоб розпочати другий світовий шлях відновлення Ханаану. Причина сорокаденного посту Ісуса в пустелі, необхідного для відокремлення від сатани, полягала саме в тому, що йому необхідно було відновити основу довіри, для чого він поставив себе в положення Івана Хрестителя.
Ісус, який прийшов як єдинородний син Бога й Господь слави, принципово не повинен був іти шляхом страждань (1 Кор. 2:8). Вони були призначені для Івана Хрестителя, народженого з місією «вирівняти дорогу» Ісусу (Іван. 1:23; Лук. 1:76). Та оскільки Іван не виконав своєї відповідальності, Ісус був змушений прийняти страждання замість нього. Ісус наказував Петру не говорити єврейському народу про те, що він Месія (Матв. 16:20), оскільки він розпочав шлях провидіння відновлення, узявши на себе місію Івана Хрестителя.
3.2.1.2. Сорокаденний піст Ісуса і три спокуси в пустелі
Спочатку розгляньмо віддалену і безпосередню причини, що зумовили сорокаденний піст Ісуса та три спокуси, яких він зазнав.
На національному шляху відновлення Ханаану Мойсей проявив невіру, ударивши по скелі двічі. У результаті цього скеля, яка символізувала Ісуса (1 Кор. 10:4), була захоплена сатаною. Ця дія вказувала на те, що століттями пізніше, коли Ісус прийде як Месія та піде шляхом Мойсея, сатана отримає право напасти на Ісуса — втілення скелі — в разі, якщо Іван Хреститель, його предтеча, утратить віру. Вчинок Мойсея свідчив також про можливість вторгнення сатани в основу довіри, створену Іваном Хрестителем. Таким чином, другий удар Мойсея по скелі означав, що в разі втрати Іваном віри Ісус буде змушений поститися сорок днів і зазнає трьох спокус у пустелі, щоб відновити основу довіри.
Насправді, Іван Хреститель проявив невіру (Месія 2.3), і сатана захопив створену ним основу довіри. Це стало безпосередньою причиною того, що Ісус був змушений здійснити промисел відокремлення від сатани з числом сорок в основі — поститися сорок днів і подолати три спокуси. Таким чином із положення Івана Хрестителя Ісус відновив шляхом тангам основу довіри.
У Біблії написано, що після закінчення сорокаденного посту сатана тричі випробовував Ісуса. Спочатку він указав Ісусу на камені та почав спокушати його перетворити їх на хліб. Потім він підняв Ісуса на наріжник храму та запропонував йому кинутися вниз. Нарешті сатана підніс Ісуса на найвищу гору та пообіцяв зробити його володарем усіх царств світу, якщо він упаде перед ним на коліна й поклониться йому (Матв. 4:1—10).
Що мав на меті сатана, піддаючи Ісуса трьом спокусам? На початку Бог створив людей і дав їм Три Благословення — удосконалювати свою особистість, примножуватися в дітях та володарювати над світом творіння (Бут. 1:28), — завдяки яким вони могли втілити Божу мету творення. Змусивши прабатьків людства вчинити гріхопадіння, сатана не дав людству виконати Три Благословення і таким чином зробив неможливим утілення мети творення. Ісус прийшов на землю, щоб здійснити Божу мету творення, відновивши обіцяні Богом Три Благословення. Тому сатана тричі спокушав Ісуса, намагаючись перешкодити відновленню Трьох Благословень і втіленню мети творення.
Як Ісус сприйняв три спокуси та подолав їх?
Для початку розгляньмо, як сатані вдалося зайняти положення, яке давало йому змогу спокушати Ісуса.
Спочатку він посів панівне положення на національному шляху відновлення Ханаану, заволодівши скелею та кам'яними скрижалями, які символізували Ісуса і Святий Дух. Це було зумовлено невірою народу та помилкою Мойсея. На світовому шляху відновлення Ханаану, коли Іван Хреститель не виконав своєї відповідальності відокремити народ від сатани та прокласти шлях Господу, єврейський народ знову як і в часи Мойсея проявив невіру та непокору. Отже, як було передбачено Богом на шляху Мойсея, сатана зайняв панівне положення й завдяки цьому отримав можливість спокушати Ісуса.
Давайте докладніше розглянемо, у чому полягали його спокуси.
Після того як Ісус завершив сорокаденний піст у пустелі, сатана з'явився перед ним і почав спокушати його, кажучи: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!» (Матв. 4:3).
Камінь перебував під владою сатани, тому що Мойсей у пустелі розбив кам'яні скрижалі, отримані ним на основі промислу відокремлення від сатани з числом сорок в основі, та двічі вдарив по скелі. Ще однією умовою для цього стала невіра Івана Хрестителя. Щоб очистити та відновити камінь, Ісус постився в пустелі сорок днів, і сатані було добре відомо, з якою метою Ісус відправився в пустелю. Так само як ізраїльтяни в дні Мойсея, Ісус у пустелі страждав від голоду. Не зумівши подолати його і впавши в невіру, ізраїльтяни створили умову для того, щоб сатана заволодів каменем. Якщо б Ісус, так само як вони, утратив віру і, перетворивши камінь на хліб, утамував ним голод, то це означало б, що він відмовився від відновлення каменя та віддав сатані право володіти ним вічно.
У відповідь на цю спокусу Ісус сказав: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матв. 4:4).
Первісно, люди були створені таким чином, що їхнє життя залежить від двох видів поживних елементів. Людське тіло живе, отримуючи поживні речовини від фізичного світу, тоді як дух живе Словом із уст Божих. Та оскільки грішні люди нездатні отримати Слово безпосередньо від Бога, їхні духовні «я» набувають життя через Слово Ісуса, який прийшов як утілення Божого Слова (Іван. 1:14). Ісус казав: «Я хліб життя!.. Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя» (Іван. 6:48, 6:53). Він мав на увазі, що людина не може відкрити повноти й цілісності життя, харчуючись лише хлібом для підтримання життєдіяльності тіла. Життя людини не буде повним, якщо вона не живе Ісусом, який прийшов як хліб життя, утіливши в собі Боже Слово.
Камінь був у володінні сатани через те, що Мойсей двічі вдарив по скелі, яка є коренем кам'яних скрижалей. Цей камінь зрештою представляв самого Ісуса (Об'яв. 2:17), якого спокушав сатана. Це зрозуміло з вірша: «…А та скеля був Христос» (1 Кор. 10:4). Своєю відповіддю Ісус хотів сказати, що, навіть відчуваючи сильний голод, він не переймається хлібом для свого тіла, а більш за все він прагне здобути перемогу, щоб стати втіленням Божого Слова, що живить духовні «я» всіх людей. Отже, це випробування було дане Ісусу, щоб, подолавши спокусу з положення Івана Хрестителя, він міг піднятися до положення Месії, людини, яка досягла особистісної досконалості.
Ісус завдав поразки сатані, тому що говорив та чинив у цілковитій відповідності до Принципу. Ця перемога над спокусою була свідченням того, що Ісус виконав умову для відновлення досконалості особистості і, відповідно, заклав основу для відновлення Першого Божого Благословення.
Потім сатана підняв Ісуса на наріжник храму і сказав: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу» (Матв. 4:6).
Ісус називав себе храмом (Іван. 2:19), і християни в Біблії названі храмом Божим (1 Кор. 3:16) та членами тіла Христа (1 Кор. 12:27). Виходячи з цього, ми можемо зрозуміти, що Ісус є головним храмом, а віруючі схожі на його відгалуження. Ісус прийшов як господар храму, і навіть сатана був змушений визнати це, тому він підняв його на вершину храму. Сатана пропонував Ісусу кинутися вниз, і це означало, що він хотів захопити положення володаря храму, вмовляючи Ісуса опуститися з цього положення до становища грішної людини.
Тоді Ісус відповів сатані: «Не спокушуй Господа Бога свого» (Матв. 4:7).
Первісно ангели були створені, щоб служити людям, які досягли досконалості даної їм Богом природи. Тому навіть грішні ангели повинні були природно підкорятися Ісусу, своєму володарю. Отже, спроби ангела заволодіти положенням Ісуса як володаря храму суперечили Принципу. Відповідь Ісуса означала, що сатана своєю спокусою не має права випробовувати Ісуса — видиме втілення Бога, Який здійснює провидіння абсолютно за Принципом. Тим більше, здобувши перемогу над першою спокусою та відновивши досконалість своєї особистості як утілення храму, Ісус закріпив за собою положення господаря храму. Тому в сатани не було жодних підстав спокушати його знову, і з цього моменту він мав відступити.
Подолавши другу спокусу, Ісус, головний храм, наречений та Істинний Батько людства, відкрив шлях до відновлення всіх віруючих, що означало для них можливість стати відгалуженнями храму, нареченими та істинними дітьми. Таким чином Ісус заклав основу для відновлення Другого Божого Благословення.
Зрештою, сатана підняв Ісуса на високу гору та показав йому всі царства земні та їхню славу, говорячи: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся» (Матв. 4:9).
Через гріхопадіння Адам утратив гідність господаря світу творіння та потрапив під владу сатани. Таким чином сатана став володарем творіння замість Адама. Ісус прийшов як досконалий Адам і володар світу творіння, як записано: «Бо під ноги Його Він усе впокорив» (1 Кор. 15:27). Сатана знав це, бо розумів Принцип, і тому підняв Ісуса на вершину гори, визнаючи цим самим його положення володаря всього творіння. Потім сатана почав спокушати його з надією на те, що Ісус, другий Адам, також підкориться йому, як зробив перший.
Ісус відповів: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господові Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матв. 4:10).
Ангели були створені в ролі духів служіння (Євр. 1:14), щоб поклонятися та служити Богу, своєму Творцю. Своєю відповіддю Ісус указав на те, що за Принципом навіть грішний ангел, яким був сатана, повинен поклонятися та служити Богу; до того ж сатані слід поклонятися та служити Ісусу, тому що він прийшов як тіло Творця. Крім того, подолавши дві перші спокуси, Ісус уже заклав основу для відновлення Першого й Другого Благословень Бога. На цій основі він міг природно відновити Третє Благословення Бога та панувати над світом творіння. Ісус сказав: «Відійди, сатано!», тому що в останнього більше не було умов для того, щоб боротися з Ісусом за право володарювати над світом творіння, оскільки Ісус уже стояв на міцній основі своєї перемоги.
Подолавши третю спокусу, Ісус виконав умову для відновлення володарювання над світом творіння, чим заклав основу для відновлення Третього Божого Благословення.
3.2.1.3. Результат відокремлення від сатани, здійсненого шляхом сорокаденного посту та подолання трьох спокус
За принципом творення, Божа мета творення може бути досягнута тільки після того, як люди створять чотирьохпозиційну основу (사위기대, савікіде) шляхом проходження триступінчатого процесу «початок-розділення-єдність». Однак сатана захопив прабатьків людства в той час, коли вони ще не завершили створення чотирьохпозиційної основи. Так мета творення не була втілена. Тому на шляху провидіння відновлення, яке продовжилося, охопивши три стадії, Бог намагався відновити за допомогою тангам усе, що було втрачено. Це досягалося через промисли відокремлення від сатани з числом сорок в основі. Перебуваючи в положенні Івана Хрестителя, Ісус успішно завершив такий промисел, переможно подолавши три спокуси сатани. У такий спосіб він відновив за допомогою тангам нижчезгадані умови, які Бог намагався виконати впродовж історії шляхом усіх промислів відокремлення від сатани, в основі яких було число сорок.
По-перше, посівши місце Івана Хрестителя, Ісус відновив за допомогою тангам основу довіри для другого світового шляху відновлення Ханаану. Таким чином Ісус відновив усе те, що приносилося в жертву Богові на шляху провидіння для створення основи довіри, включаючи приношення Каїна й Авеля, ковчег Ноя, жертвоприношення Авраама, скинію Мойсея і храм Царя Соломона. Більше того, Ісус відновив шляхом тангам горизонтально всі промисли відокремлення від сатани з основою на числі сорок, які втілювалися впродовж чотирьох тисяч років від часів Адама і були втрачені через невдачі центральних осіб, які намагалися закласти основу довіри. Ці промисли включали: сорокаденний суд потопом часів Ноя, три сорокалітні періоди життя Мойсея і його два сорокаденних пости, сорокаденну місію розвідки Ханаану, сорок років поневірянь ізраїльтян у пустелі, чотириста років від Ноя до Авраама, чотириста років рабства в Єгипті, а також усі інші періоди з числом сорок в основі, які не вдалося відновити до часів Ісуса.
По-друге, піднявшись із положення Івана Хрестителя до положення Месії, Ісус створив умову для втілення Трьох Благословень Бога та відновлення шляхом тангам чотирьохпозиційної основи. Так Ісус успішно завершив своє приношення і став утіленням кам'яних скрижалей, ковчега заповіту, скинії, скелі і храму.
3.2.2. Субстанційна основа
Ісус прийшов як Істинний Батько людства і з положення Івана Хрестителя відновив шляхом тангам промисел відокремлення від сатани з числом сорок в основі. Так, перебуваючи в положенні батька, він відновив основу довіри. Разом із тим, перебуваючи в положенні сина, він утвердився на положенні Авеля з метою виконання світової умови тангам для звільнення від гріховної природи. Отже, Ісус на світовому рівні відновив за допомогою тангам положення, яке займав Мойсей після того, як заклав основу довіри для другого національного шляху відновлення Ханаану, пройшовши через сорок років вигнання в Мадіянській пустелі.
За часів Мойсея Бог здійснив промисел для початку другого національного шляху відновлення Ханаану, давши три знамення й десять покарань. Промисел для початку третього національного шляху відновлення Ханаану Бог мав намір здійснити шляхом шанування людьми трьох проявів Божої милості: кам'яних скрижалей, ковчега заповіту і скинії, а також дотримання десяти заповідей. Усе це, як ми пам'ятаємо, було дане людям завдяки основі для скинії з метою відновлення трьох знамень і десяти покарань, утрачених через невіру ізраїльтян. Ісус був утіленням трьох проявів Божої милості та десяти заповідей. Тому Бог здійснював промисел для початку другого світового шляху відновлення Ханаану, спираючись на слова самого Ісуса та його чудесні діяння. Якби єврейський народ (положення Каїна) повірив Ісусу, який перебував у положенні Івана Хрестителя (положення Авеля), і пішов за ним слідом, він би виконав умову тангам для звільнення від гріховної природи, чим була б відновлена субстанційна основа. Так була б створена основа для Месії. Ставши на цю основу, Ісус зміг би піднятися з положення Івана Хрестителя до положення Месії. Потім Ісус «прищепив» би все людство від себе (Рим. 11:17), і воно відродилося б, очистилося від первородного гріха та стало одним цілим із Шімджон Бога. Люди відновили б свою первісну, Богом дану природу та побудували б Царство Небесне на землі ще за часів Ісуса.
3.2.3. Невдача другого світового шляху відновлення Ханаану
Коли перший світовий шлях відновлення Ханаану завершився невдачею через невіру Івана Хрестителя, Ісус узяв на себе місію Івана і впродовж сорока днів зазнавав страждань у пустелі. Так він відновив за допомогою тангам основу довіри для другого світового шляху відновлення Ханаану.
У Біблії сказано, що сатана, який зазнав поразки після трьох спокус, залишив Ісуса «до часу» (Лук. 4:13). Це означало, що він не мав наміру залишити його назавжди і міг у майбутньому повернутися до нього. І справді, сатана вчинив опір Ісусу, діючи передусім через лідерів єврейського суспільства, священиків та книжників, які не повірили в Ісуса. Зокрема, він став на його шляху, використавши Іуду Іскаріота, учня Ісуса, який зрадив його.
Через невіру єврейського народу Ісус не зміг створити ні субстанційну основу, ні основу для Месії, щоб успішно пройти другий світовий шлях відновлення Ханаану. Тому цей шлях також зазнав поразки.
3.3. Третій світовий шлях відновлення Ханаану
3.3.1. Шлях духовного відновлення Ханаану, очолений Ісусом
Розглядаючи третій світовий шлях відновлення Ханаану, ми насамперед повинні зрозуміти, чим він відрізнявся від третього національного шляху відновлення Ханаану.
Як уже докладно пояснювалося, об'єктом віри ізраїльтян на третьому національному шляху була скинія, символ Месії. Навіть коли ізраїльтяни зневірилися, вони не втратили скинію, яка стояла на основі довіри для скинії, що було закладене Мойсеєм під час сорокаденного посту. Коли Мойсей також проявив невіру, скинія не була втрачена завдяки Ісусу Навину та наявності основи для скинії, яку той заклав у період сорокаденної місії розвідки в Ханаані, успадкувавши основу довіри для скинії, створену Мойсеєм. Однак об'єктом віри єврейського народу на світовому шляху був сам Ісус, який прийшов як утілення скинії. Коли навіть його учні втратили віру, Ісусу не залишилося нічого іншого, як прийняти шлях смерті, і його тіло було розп'яте на хресті, як він передбачав: «І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський» (Іван. 3:14).
У результаті єврейський народ був позбавлений духовного й фізичного об'єкта віри. У них більше не було основи для початку третього світового шляху відновлення Ханаану як субстанційного шляху, на відміну від ізраїльтян, які пройшли третій національний шлях відновлення Ханаану субстанційно. Християни, другий Ізраїль, були змушені розпочати цей шлях на духовному рівні. Об'єктом їхньої віри був воскреслий Ісус. Передбачаючи це, Ісус говорив: «Зруйнуйте цей храм [Ісуса], і за три дні Я поставлю його!» (Іван. 2:19). Отже, так само як Ісус Навин успадкував місію Мойсея та завершив третій національний шлях, Христос Другого пришестя успадкує місію Ісуса. Він завершить, і духовно, і фізично, третій світовий шлях відновлення Ханаану.
З цього можна зробити висновок, що Христос Другого пришестя зможе успадкувати місію Ісуса та завершити провидіння відновлення тільки за умови, що прийде в плоті, так само як Ісус.
3.3.1.1. Основа довіри на духовному рівні
Коли другий світовий шлях відновлення Ханаану завершився поразкою через те, що єврейський народ відцурався від Ісуса, основа довіри, закладена Ісусом під час сорокаденного посту (з положення Івана Хрестителя), потрапило в руки сатани. Тому після того, як Ісус віддав сатані своє тіло на хресті, він продовжив місію Івана Хрестителя на духовному рівні. Упродовж сорокаденного періоду від свого воскресіння до вознесіння Ісус здійснив промисел відокремлення від сатани. Виконавши це, Ісус відновив основу довіри на духовному рівні для третього світового шляху духовного відновлення Ханаану. У цьому полягала прихована досі причина сорокаденного служіння Ісуса після воскресіння.
Як, у такому разі, Ісус заклав основу довіри на духовному рівні? Бог був із обраним Ним народом до часу появи Месії — Ісуса. Та коли єврейський народ відвернувся від Його єдинородного сина, Бог мусив допустити, щоб сатана захопив їх. Він, і разом із Ним й Ісус, із жалем були змушені відвернутися від євреїв.
Однак мета, з якою Бог послав Месію, полягала в тому, щоб спасти єврейський народ і все людство. Бог був сповнений рішучості спасти всіх людей і заради цього був готовий віддати в руки сатани навіть Ісуса.
Сатана, зі свого боку, зосередив усі свої зусилля на тому, щоб убити одну людину, Ісуса Христа; він навіть був готовий віддати за це Богу все людство, зокрема єврейський народ. Сатана знав, що головна мета Божого провидіння відновлення протягом чотирьох тисяч років полягала в приході Месії. Він думав, що, вбивши Месію, зведе нанівець усе провидіння Бога.
Урешті-решт Бог віддав Ісуса сатані, і це стало умовою тангам для того, щоб спасти все людство, включаючи єврейський народ, який зрікся Ісуса та опинився на боці сатани.
Сатана використав усю свою силу для того, щоб розп'яти Ісуса і досягти таким чином мети, якої прагнув упродовж чотирьох тисяч років історії. Бог же, зі Свого боку, віддав Ісуса сатані, і це було умовою для спасіння грішного людства.
Оскільки сатана віддав усі свої сили для того, щоб убити Ісуса, Бог, за принципом відновлення шляхом тангам, отримав право скористатися Своєю максимальною могутністю. Тоді як сатана користується своєю силою для того, щоб убити людину, Бог віддає Свої сили на те, щоб повернути мертвих до життя. Бог скористався Своєю максимальною могутністю та воскресив Ісуса з мертвих в якості умови тангам за те, що сатана, вбиваючи його, скористався своєю максимальною владою. Так Бог відкрив шлях до того, щоб усе людство могло «прищепитися» від воскреслого Ісуса (Рим. 11:24) і на цій основі відродитися та отримати спасіння.
З біблійних записів стає зрозуміло, що Ісус після воскресіння не був таким самим, яким його знали учні до розп'яття. Воскреслий Ісус не був більше людиною, яку можна було побачити фізичним зором, оскільки він жив поза межами часу та простору. Він з'явився перед своїми учнями в кімнаті, де були замкнені двері (Іван. 20:19). Досить довго він супроводжував двох учнів, які прямували до Еммауса. Однак вони не змогли впізнати його до моменту, коли він дав про себе знати, саме тоді він зненацька зник з-перед їхніх очей (Лук. 24:15—31).
Пожертвувавши собою на хресті заради спасіння людства, Ісус відокремився від сатани шляхом сорокаденного періоду служіння після воскресіння та заклав основу довіри на духовному рівні. Таким чином він відкрив шлях до звільнення людства від гріхів.
3.3.1.2. Субстанційна основа на духовному рівні
Воскресши духовно, Ісус здійснив промисел відокремлення від сатани з основою на числі сорок, при цьому духовно перебуваючи в положенні Івана Хрестителя. Так Ісусу вдалося закласти основу довіри на духовному рівні в ролі духовного Істинного Батька. Водночас він утвердився в положенні Авеля (духовно) заради виконання умови тангам для звільнення від гріховної природи, перебуваючи при цьому в положенні сина (духовно). Так само як Мойсей створив основу довіри на третьому національному шляху відновлення Ханаану за сорокалітній період тангам у пустелі, Ісус зміг створити духовну основу довіри для третього світового шляху відновлення Ханаану.
У дні Мойсея Бог мав намір здійснити промисел для початку шляху, спираючись на основу для скинії. Воскреслий Ісус сам був духовним утіленням кам'яних скрижалей, ковчега заповіту та скинії. Він зібрав своїх учнів, які розбіглися по всій Галілеї, і наділив їх силою творити знамення й чудеса (Матв. 28:16—20; Марк. 16:15—18). Цим він відкрив промисел для початку шляху.
Воскреслий Ісус духовно займав положення Івана Хрестителя і положення Авеля, а віруючі в нього перебували в положенні Каїна. Вірячи в Ісуса й віддано слідуючи за ним, вони виконали умову тангам для звільнення від гріховної природи на духовному рівні та відновили субстанційну основу на духовному рівні.
3.3.1.3. Основа для Месії на духовному рівні
Після розп'яття Ісуса одинадцять його учнів, які залишилися, утратили духовну силу та розбіглися. Ісус, воскресши, зібрав їх в одному місці та розпочав новий етап у провидінні: духовне відновлення Ханаану. Учні обрали Матвія замість Іуди Іскаріота, сповнивши число дванадцять серед апостолів. Вірячи в Ісуса та йдучи за ним навіть ціною власних життів, вони заклали субстанційну основу на духовному рівні та основу для Месії на духовному рівні. Завдяки цьому Ісус духовно піднявся з положення духовного спадкоємця місії Івана Хрестителя до положення духовного Месії та відновив Святий Дух. Так Ісус і Святий Дух стали духовними Істинними Батьками та розпочали промисел відродження.
Від часу сходження Святого Духа в П'ятидесятницю (Дії 2:1—4) воскреслий Ісус, як духовний Істинний Батько, і Святий Дух, як духовна Істинна Матір, об'єднали свої зусилля, щоб давати духовне відродження віруючим, духовно «прищеплюючи» їх від себе. Так було розпочато промисел духовного спасіння (Месія 1.4) і було створено духовну сферу, непідвладну сатані, оскільки в ній не існує умов для його звинувачень.
Але навіть якщо завдяки своїй вірі ми об'єднуємося з Ісусом, наші тіла залишаються під владою сатани, як це було з тілом самого Ісуса. Іншими словами, наше фізичне спасіння залишається незавершеним. Однак наша віра у воскреслого Ісуса дає нам змогу ввійти разом із ним у духовну сферу воскресіння, невразливу до сатанинського вторгнення. Там ми звільняємося від умов, які дають сатані змогу звинувачувати нас, і досягаємо духовного спасіння.
3.3.1.4. Духовне відновлення Ханаану
Вірячи у воскреслого Ісуса як духовного Месію, який стоїть на духовній основі для Месії, і служачи йому, християни отримують можливість завершити лише духовне відновлення Ханаану та ввійти в сферу його переваг. Водночас фізичні тіла християн перебувають у такому ж положенні, що й тіло Ісуса, яке опинилося у володінні сатани через розп'яття. Християни все ще заплямовані первородним гріхом (Рим. 7:25) і так само потребують звільнення від сатанинського впливу, як і люди, які жили до приходу Ісуса. Тому християни все ще повинні йти шляхом відокремлення від сатани, щоб приготуватися до Другого пришестя Христа (Месія 1.4).
Воскреслий Ісус став духовним утіленням храму. Так на світовому рівні здійснився ідеал скинії, який виник на національному шляху провидіння відновлення Ханаану на чолі з Мойсеєм. Святе Святих і святиня, які символізували дух і плоть Ісуса, втілилися духовно через Ісуса і Святий Дух. Ідеал золотого віка, яке було місцем спокути гріхів, здійснився завдяки роботі Ісуса і Святого Духа зі звільнення людей від гріхів. Це означало, що над золотим віком, де з'являлося Слово Бога, херувим, який перегороджував людям шлях від часу гріхопадіння, розступився, відкривши дорогу до ковчега заповіту, де людство могло прийняти Ісуса, дерево життя. Там люди могли отримати також манну — Божу милість і стати свідками величної сили Бога, завдяки якій колись пустила бруньки палиця Аарона (Євр. 9:4—5). Розглянувши шлях Мойсея, ми дізналися, що неодноразове продовження Божого провидіння не було визначене наперед, а було спричинене невірою людей. Так само, розп'яття Ісуса та необхідність його повернення не були первісно визначені Богом.
3.3.2. Субстанційний шлях відновлення Ханаану на чолі з Христом Другого пришестя
Ми вже пояснили, чому третій світовий шлях відновлення Ханаану не був субстанційним, як у випадку третього національного шляху відновлення Ханаану, а здійснювався тільки на духовному рівні.
Духовне провидіння світового відновлення Ханаану розпочалося, коли Ісус, спираючись на духовну основу для Месії, зайняв положення духовного Месії, а його учні повірили в нього і пішли за ним слідом. Це провидіння охопило дві тисячі років історичного шляху, поширюючись дедалі більше та створюючи духовні володіння на світовому рівні.У провидінні національного відновлення Ханаану Мойсей зміг увійти в нього тільки духовно, тоді як Ісус Навин ішов субстанційним шляхом і завершив національне відновлення Ханаану.
Так само, Ісус духовно відновлював Ханаан, а Христу Другого пришестя слід завершити цей третій світовий шлях на субстанційному рівні та побудувати Царство Небесне на землі. Христос за другого пришестя мусить утілити на землі Божий ідеал, який залишився нездійсненим за першого пришестя. З цієї причини він повинен народитися на землі в плоті (Друге пришестя 2.2).
Оскільки Христос Другого пришестя повинен відновити за допомогою тангам шлях провидіння відновлення, який залишився незавершеним від часів приходу Ісуса, він буде змушений пройти схожим шляхом. Ісус зіткнувся з невірою єврейського народу і був змушений пройти шляхом гірких страждань. Якщо християни, другий Ізраїль, не приймуть Христа Другого пришестя, він буде змушений іти шляхом страждань услід за Ісусом. У цьому випадку він повинен буде повторити болісний шлях Ісуса та відновити його за допомогою тангам, — цього разу впродовж свого земного життя. З цієї причини Ісус сказав: «А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього» (Лук. 17:25).
За першого пришестя Ісус урешті-решт був змушений залишити перший Ізраїль, який був покликаний заради нього, і обрати християн на роль другого Ізраїлю для початку нового духовного провидіння. Так само й за часів Другого пришестя Христос буде змушений залишити християн, якщо вони не приймуть його в невірі, та покласти початок третьому Ізраїлю, щоб, діючи через нього, завершити провидіння відновлення на землі. Якщо предтечі Господа, яким довірено місії, схожі на місію Івана Хрестителя, не виконають своєї відповідальності, то Христос буде приречений спуститися на положення Івана Хрестителя, щоб створити основу довіри для третього шляху субстанційного відновлення Ханаану на світовому рівні. Якщо це станеться, то він піде шляхом страждань.
Проте, яким би важким не виявився шлях Христа Другого пришестя, він не помре до того, як зможе втілити мету провидіння відновлення. Причина полягає в тому, що Боже провидіння, спрямоване на утвердження Істинних Батьків людства (Христологія 4.1.1) і досягнення мети творення через них, повинне завершитися успіхом із третьої спроби. Це провидіння розпочалося з Адама, продовжилося до часів Ісуса і принесе свої плоди за Другого пришестя. Крім того, як говоритиметься далі (Епохи 7), Боже духовне провидіння відновлення, що тривало впродовж двох тисяч років від часів Ісуса, підготувало демократичне середовище, забезпечивши сприятливі умови для Христа Другого пришестя.
Ісуса вбили після того, як євреї оголосили його єретиком і ворогом іудаїзму. Однак за Другого пришестя Христа, навіть якщо він приречений зазнати гонінь за звинувачення в єресі, у демократичному суспільстві, куди він прийде, такі звинувачення не стануть достатньою підставою для того, щоб засудити його до смерті. Отже, незалежно від того, наскільки важкими будуть страждання Христа Другого пришестя, йому вдасться закласти субстанційну основу довіри та, спираючись на неї, об'єднати навколо себе учнів, які підуть за ним слідом до кінця з абсолютною вірою. Він направлятиме цих послідовників шляхом виконання умови тангам для звільнення від гріховної природи і створення субстанційної основи. Урешті-решт основа для Месії на третьому світовому субстанційному шляху відновлення Ханаану буде неодмінно встановлена.
Коли Мойсей був центральною особою на третьому національному шляху відновлення Ханаану, Бог здійснював промисел для початку шляху, беручи за основу скелю. Коли Ісус Навин зайняв положення центральної особи, Бог направляв промисел для початку шляху, беручи за основу воду зі скелі, яка була більш внутрішнім аспектом, ніж скеля. Так само, за часів Ісуса Бог відкрив промисел для початку шляху чудесами та знаменнями, а за часів Христа Другого пришестя Він здійснить промисел для початку шляху, беручи за основу Слово, явище більш внутрішнього характеру, ніж чудеса та знамення. Як пояснювалося раніше (Есхатологія 3.2), внаслідок гріхопадіння люди не змогли втілити мету Слова, хоча й були створені через нього (Іван. 1:3). Щоб досягти мети Слова, Бог направляв провидіння відновлення, створюючи зовнішні умови покори Слову. І нарешті, на завершальному етапі провіденційної історії, Бог знову пошле Христа — живе втілення Слова (Іван. 1:14) і завершить провидіння спасіння, в основі якого Слово.
Пояснення Божої мети творення з точки зору стосунків шімджон полягає ось у чому. Будучи духовним Батьком, Бог створив людей як Своїх субстанційних дітей. Адам і Єва були створені за образом Божим як субстанційні об'єкти Бога, які відображають Його дуальні властивості. Як Божі перші субстанційні об'єкти, вони мали стати батьками всього людства. Їм слід було стати чоловіком та дружиною, народити та виховати дітей і створити сім'ю, у якій утілився б шімджон батьків, шімджон чоловіка і дружини та шімджон дітей. Їхня сім'я могла б стати проявом любові батьків, любові чоловіка і дружини та любові дітей, тобто чотирьохпозиційної основи, у якій втілена мета трьох об'єктів (삼대상목적, самтесанмокчок) (Творення 2.3.3).
У такий спосіб Бог мав намір побудувати Царство Небесне на землі через Своїх власних дітей, народжених у Його небесному родоводі. Як пояснювалося в главі «Гріхопадіння», прабатьки людства утворили узи кровного зв'язку з архангелом, через що всі люди виявилися пов'язаними з родоводом сатани і кожна людина була народжена як його дитина (Матв. 3:7; 23:33; Іван. 8:44). Прабатьки людства впали до положення, у якому вони більше не могли мати жодного зв'язку з родоводом Бога (Гріхопадіння 1.3.3). Отже, кінцева мета Божого провидіння відновлення — перетворити грішних людей, які не мають стосунку до Божого родоводу, на дітей, які є прямими нащадками Бога і продовжувачами Його родоводу.
Знайдімо в Біблії доказ цим прихованим причинам Божого провидіння.
Сім'я Адама, члени якої скоїли гріхопадіння та перше вбивство, була позбавлена будь-яких взаємин із Богом. У часи Ноя прямий зв'язок із Богом не міг бути відновлений через помилку другого сина, Хама, якому слід було зайняти положення Авеля. Проте завдяки величезній відданості Ноя його нащадки змогли вступити в непрямі стосунки з Богом, посівши положення «слуги слуг» (Бут. 9:25). Таким був рівень стосунків людини з Богом, досяжний для людей за часів, які передували епосі Старого Заповіту.
Авраам, батько віри, та його сім'я заклали сімейну основу для Месії. Тому сім'я Авраама і його нащадки — Богом обраний народ — піднялися до положення слуг Бога (Лев. 25:55). Таким був рівень стосунків людини з Богом, досяжний для людей в епоху Старого Заповіту.
За часів Ісуса його учні, які стояли на основі довіри, закладеній Ісусом із положення Івана Хрестителя, піднялися з положення слуг до положення названих дітей Бога. Щоб піднятися вище і стати дітьми Бога — Його прямими нащадками, — їм спочатку слід було закласти субстанційну основу та основу для Месії, служачи Ісусу з абсолютною покорою. Після того як основа для Месії була б створена таким шляхом, послідовники Ісуса повинні були «прищепитися» від нього як духовно, так і фізично (Рим. 11:17) та досягти повної єдності з ним.
Ісус — це єдинородний син Бога, народжений без первородного гріха в Його прямому родоводі. Він прийшов, щоб «прищепити» всіх грішних людей від себе, об'єднати їх із собою в одне ціле, очистити від первородного гріха та відновити як дітей Бога, народжених у Його прямому родоводі. Цей промисел називається народженням згори, яке Ісус і Святий Дух, як Істинні Батьки людства, повинні були принести людям (Христологія 4). Отже, Ісус є істинним оливковим деревом, який прийшов, щоб прищепити від себе всіх грішних людей — дикі оливкові дерева.
На жаль, навіть учні Ісуса втратили віру, а сам Ісус помер на хресті, залишившись у положенні Івана Хрестителя та не розпочавши місію, яку йому було призначено виконати як Месії. Після воскресіння Ісус почав свій духовний шлях. Він заклав основу довіри на духовному рівні впродовж сорока днів від воскресіння до вознесіння — періоду відокремлення від сатани — займаючи положення Івана Хрестителя на духовному рівні. Його учні покаялися та повернулися, щоб із вірою служити йому; так Ісус і його учні заклали субстанційну основу та основу для Месії на духовному рівні. Маючи таку основу, Ісус виступає в ролі духовного Месії та «прищеплює» від себе відданих послідовників, але тільки духовно. Завдяки цьому віддані християни змогли піднятися до положення дітей Бога на духовному рівні. Такі стосунки людини з Богом досяжні людям від часів Ісуса до наших днів.
У провидінні духовного відновлення від часів Ісуса світ духу відновлювався першим, так само, як Бог спочатку створив духовний світ. Тому людство піднялося до положення Божого об'єкта тільки духовно. Якими б відданими не були християни, вони все ж не відрізняються від віруючих людей епохи Старого Заповіту в тому значенні, що і ті, й інші залишаються пов'язаними з родом сатани. Причина такого стану речей полягає в тому, що первородний гріх, який передається в спадок через плоть, досі не вдалося знищити (Месія 1.4).
Тому християни, у кращому разі, є названими дітьми Бога, оскільки вони не походять із Його родоводу. Цим пояснюються слова святого Павла, який горював: «…ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла» (Рим. 8:23).
Отже, Христос має повернутися, щоб відновити всіх людей, як дітей Бога, народжених у Його прямому родоводі. Він повернеться в плоті, народившись на землі, як за свого першого пришестя, та відновить за допомогою тангам шлях свого першого пришестя, пройшовши його знову.
Як уже пояснювалося вище, Христос Другого пришестя відкриє промисел для початку шляху, беручи за основу Слово, і потім завершить створення основи для Месії на субстанційному рівні. Спираючись на це кіде, він «прищепить» від себе все людство як духовно, так і фізично, очистить людей від первородного гріха та відновить їх як дітей Бога, народжених у Його прямому родоводі.
За часів першого пришестя Ісус заклав сімейну основу для Месії, обравши дванадцять послідовників, троє з яких стали його головними учнями. Таким шляхом він мав намір відновити за допомогою тангам положення Якова — центральної особи сімейної основи для Месії. Виховавши сімдесят послідовників, Ісус розширив масштаб цього кіде до рівня роду. Христос Другого пришестя також розпочне з того, що закладе, як духовно, так і фізично, сімейну основу для Месії. Потім він розширить його масштаб до рівня роду, народу, країни, світу та Чонджу. Забезпечивши таке кіде, він нарешті побудує Царство Небесне.
Бог покликав та виховав народ першого Ізраїлю, щоб приготувати для Ісуса основу, завдяки якій той зміг би за короткий термін створити Царство Небесне. Коли народ Ізраїлю повстав проти нього, Бог обрав християн на положення другого Ізраїлю. Так само, Бог покликав та виростив християнство, щоб підготувати основу для Христа Другого пришестя та досягти ідеалу — побудувати Царство Небесне. У разі якщо християни повстануть проти Господа, у Бога не залишиться іншого вибору, як тільки залишити їх та обрати третій Ізраїль. Тому, хоча християни в останні дні користуються великим благословенням, насправді їхнє положення таке ж небезпечне, як і положення єврейського народу часів Ісуса. Може статися так, що вони накличуть на себе немилість та великі нещастя.
3.4. Чому навчає шлях Ісуса
По-перше, шлях Ісуса ще раз показує нам, яким є Боже призначення стосовно Його волі. Бог абсолютно визначає Свою волю та потім працює, доки вона не здійсниться. Коли Іван Хреститель не впорався зі своєю місією, Ісус, який прийшов як Месія, був готовий виконати Божу волю будь-якою ціною, навіть узявши на свої плечі місію Івана. Коли невіра з боку єврейського народу завадила його спробам побудувати Царство Небесне, Ісус усе ж залишився незламним у своїй рішучості і пообіцяв виконати волю Бога, прийшовши знову.
Далі, шлях Ісуса показує, що Боже призначення стосовно здійснення Божої волі певною особою чи народом є не абсолютним, а відносним. Інакше кажучи, хоча Бог і обирає певну особу чи націю для досягнення мети провидіння відновлення, їхня поразка у виконанні своєї відповідальності призводить до того, що Бог обов'язково обирає іншу людину або народ, яким передає їхню місію.
Наприклад, Ісус обрав Івана Хрестителя своїм головним учнем, та, коли той не впорався зі своєю відповідальністю, Ісус обрав Петра на його місце. Ісус обрав Іуду Іскаріота одним із своїх дванадцяти учнів, однак, коли Іуда зазнав невдачі, його місце посів Матвій (Дії 1:25). Так само, Бог обрав єврейський народ для виконання головної мети провидіння відновлення, однак його місію було передано язичникам, коли євреї не впоралися з нею (Дії 13:46; Матв. 21:33—43). Ці приклади свідчать про те, що, обираючи особу чи народ для здійснення Своєї волі, Бог ніколи не може визначити з абсолютною точністю, чи буде насправді виконана Його воля цією людиною чи народом.
Шлях Ісуса також показує, що Бог не втручається в події, які пов'язані з виконанням людської відповідальності; Бог має справу тільки з результатом дій людини. Бог певно знав, що Іван Хреститель та Іуда Іскаріот поступово втрачають віру. Звичайно, Він був у змозі відвернути скоєння ними гріховних учинків. Проте Бог не втрутився в їхню віру, а взаємодіяв із ними на основі результату їхніх дій.
І нарешті, шлях Ісуса показує, що чим більша місія довірена людині, тим більшим випробуванням вона піддається. Ісус прийшов як другий Адам. Щоб завершити свою місію, йому слід було відновити шляхом тангам положення першого Адама, яке той займав до гріхопадіння. Оскільки Адам утратив віру та залишив Бога, Ісус був змушений відновлювати його помилку, зазнаючи випробування самотністю в той час, коли Бог залишив його, і зберігаючи при цьому незмінну віру. Ось причина того, чому Ісус зазнавав спокус сатани в пустелі та був залишений Богом на хресті (Матв. 27:46).