Розділ 7. Сім'я — вічна батьківщина людини
Сім'я — це гарне місце. Чому? Тому що в ній є тато й мама, старші брати й сестри, молодші брати й сестри та рідня.
Ось чому будь-яка людина відчуває у своєму шімджон тугу за рідним краєм, за своєю батьківщиною. Люди думають про свої рідні місця більше, ніж про свою країну. Навіть якщо людина живе в Республіці Корея, вона тужить за своєю батьківщиною. Вона може любити Корею, хотіти в ній жити, вона може насправді в ній жити, але за яким місцем вона все одно буде сумувати? За своєю батьківщиною.
Отже, що таке батьківщина? Це місце, яке цілковито притягує шімджон людини до себе з усіх чотирьох напрямків, у трьох вимірах. Що це за шімджон? Він зв'язаний любов'ю. Зверху його прив'язують до себе батько й мати, праворуч та ліворуч він прив'язаний подружніми узами, знизу він прив'язаний до дітей. Батьківщина — це місце, де рідні міцно пов'язані об'ємною любов'ю.
Люди не можуть не сумувати за рідними місцями, тому що вони найбільше прагнуть відправної точки щастя, яка базується на істинній любові. А де батьківщина Бога? Як ви вважаєте, де на земній кулі Божі рідні місця? Над цим питанням варто замислитися.
Якщо Бог — це Бог любові, Він неодмінно мав підготувати відправну точку для Свого життя на цій землі, але де ця точка? Щоб зрозуміти це, нам потрібно знати, які приготування робив Бог, щоб підготувати цю відправну точку.
Де може бути відправна точка батьківщини, звідки зможе виникнути Божа сім'я? Це місце там і тільки там, де є син, який по-справжньому знає Бога як свого Батька. Іншими словами, це там, де є син, який одноосібно володіє Божою любов'ю, — єдинородний син. А також там, де є така дочка.
Отже, це там, де цей син і дочка одружуються та утворюють досконалу сім'ю. (23-151, 18.05.1969)
Хто має бути в нас на батьківщині? Люди, яких ми хочемо бачити: батьки, брати та сестри. Там мають бути ті, з ким ми бажаємо зустрітися. Коли ми хочемо жити разом з кимось, чи буде нам достатньо, якщо ми просто побачимося з цими людьми на мить? Чи вистачить нам однієї короткої зустрічі з ними? Вони не мають нам набридати, навіть якщо ми житимемо разом вічно. Нам слід знайти таке місце. Це і є Царство Небесне, якого прагне сьогодні релігія. (23-80, 11.05.1969)
Ми сьогодні сумуємо за батьківщиною, бо там є ті, хто найближче до нас: батьки, брати, сестри та рідня. Вони завжди направлять нас; хай би коли ми приїхали, нас там зустрінуть, як у старі часи; якщо ми в біді, поспівчувають нашим труднощам, втішать нас і приймуть з радістю. Якщо ж там немає таких людей, а ми, люблячи свою батьківщину та сумуючи за нею, вирушимо туди, пристрасна туга, яка була в нашому шімджон, зникне, і ми повернемось назад із почуттям жалю. Ви повинні це розуміти. На батьківщині обов'язково мають бути люди, які нас приймуть. (23-80, 11.05.1969)