Розділ 2. Людина має частку відповідальності
2.1. Причина, з якої Бог дав частку відповідальності
Бог так полюбив людину, що наділив її владою та любов’ю, які здатні підкорити небеса та землю. Він дав людині владу, перед якою увесь Всесвіт, низько схиливши голову, піде слідом. Розуміючи, що Він дав людині таку найвеличнішу любов та найвеличнішу владу, Бог наділив її часткою відповідальності. (20-209, 09.06.1968)
Чи випадково Бог наділив людину часткою відповідальності? Бог всевідаючий і всемогутній, тому Він не міг не наділити людину такими ж творчими здібностями. Також Він суб’єкт вічної та незмінної любові, тому Він повинен був дати людині частку відповідальності, щоб поставити її в положення, в якому можна замістити суб’єкта такої любові. Це умова для нашого щастя. Бог не міг не дати його нам, тому що це ключ до володіння усім. Але ми повинні зрозуміти, що проблема, внаслідок якої сталося гріхопадіння, була пов’язана саме з часткою відповідальності. (20-209, 09.06.1968)
Людина повинна була стати співучасником у справі Божого творення. Взагалі, навіть якщо б людина не скоїла гріхопадіння, вона все одно б мала таку відповідальність. частка відповідальності не була дана людині після гріхопадіння, навіть якщо б гріхопадіння не сталося, на людині все одно лежала б ця відповідальність. Хоча людина й отримала образ, який дозволяє їй на дев’яносто п’ять відсотків досягти досконалості, відображаючи Божий ідеал творення, вона повинна справитися також і зі своїми п’ятьма відсотками. Бог не робить людину досконалою, у неї є своя відповідальність додати те, чого не вистачає, і досягти досконалості. Навіть якщо б і не сталося гріхопадіння. (115-65, 04.11.1981)
Ми повинні займатися відтворенням, а не перебудовою. Ми повинні, додавши свої п’ять відсотків до дев’яносто п’яти відсотків Божої частки відповідальності, виконати її цього разу. (24-307, 07.09.1969)
Навіщо Бог дав людині частку відповідальності? Для того, щоб наділити людину цінністю Божого об’єкта, Він дав нам владу, яка дозволяє прийняти участь у великій справі творення. Ось такий вражаючий факт. (109-65, 04.10.1980)
Принципу властива абсолютна природа, він не може помилувати нікого. Ми повинні його дотримуватися, навіть якщо це буде коштувати нам життя. Навіть якщо це буде продовжу ватися вічність. Якби Бог міг робити все це на власний розсуд, у Нього не було б потреби дотепер страждати, крокуючи шляхом провидіння відновлення. Оскільки Принцип було встановлено навіки, оскільки існує обмеження, що накладає частка відповідальності, Бог також змушений брати це до уваги. Тому дотепер Він ішов дорогою суворих випробувань заради відновлення людини. Ви повинні знати, що ця відповідальність лежить не тільки на Богові, Він поділяє її з людиною. Це було б так, навіть якщо гріхопадіння й не сталося. (115-65, 04.11.1981)
Ви повинні знати, що через невиконання людиною частки відповідальності з’явився такий докучливий термін як відновлення відкупленням. У процесі відновлення відкупленням ні Бог, ні Головний офіс вас ніяк не підтримають, ви все повинні зробити самостійно. Це вже не буде відкупленням, коли ви отримуєте допомогу. Чому? Тому що існує принцип людської частки відповідальності, який каже, що чиясь допомога не може вважатися відкупленням. Якщо можна було б надавати допомогу, то Бог би втрутився в гріхопадіння людини і відвернув його. Однак Він не зміг цього зробити, оскільки існує частка відповідальності. Він не втрутився, тому що існує людська частка відповідальності.
Бог любить мене, але Він не може сприяти мені в процесі виконання людської частки відповідальності на шляху відновлення відкупленням. Я сам повинен отримати перемогу над сатаною. З самого початку Адам мав ідеал, завдяки якому він повинен був підкорити сатанинський світ та сатану. Я повинен був зробити ще більше того ідеалу. (124-304, 01.03.1983)
Зрозумійте, що, зрештою, відкуплення з’явилося через існування частки відповідальності. Якщо б не існувало частки відповідальності, Бог міг би з усім справитися будь-коли. Під час гріхопадіння Він сказав би: «Гей, так не можна!» Однак через існування частки відповідальності людини Бог не міг втручатися. Знайте, що саме тому Бог не зміг відвернути гріхопадіння людини та запобігти діяльності сатани. (87-120, 23.05.1976)
Адам і Єва не скоїли б гріхопадіння, якби спочатку спитали Бога. Їм слід було спитати: «Архангел поводиться так-то й так-то. Що нам робити?» Тоді Бог підказав би їм. Спитати — це теж входить до тих п’яти відсотків частки відповідальності. Свобода саме в тому, питати чи ні. Однак, не спитавши, Адам та Єва зав’язали горизонтальні відносини. Проблема була саме в цьому. Проблема виникла тому, що вони це зробили не спитавши. І так відбувається завжди.
Чи впевнені ви, що впораєтеся зі своєю відповідальністю у 5 відсотків? Ви не можете цього сказати, однак багато хто з вас витворяє бог знає що. Якщо у вас буде таке ставлення, то коли ви зможете досягти об’єднання? (33-241, 16.08.1970)
У людини є частка відповідальності. Бог дав людині частку відповідальності з метою, щоб та могла разом з ним приймати участь у великій справі творення. Творення відбувається завдяки тому, що Бог виконує свої дев’яносто п’ять відсотків, а людина свої п’ять відсотків відповідальності. Це стало умовою, яка дозволяє творити не тільки Богу, але й самій людині. частка відповідаль ності існує саме для того, щоб людина могла отримати однакову з Богом цінність. Це велика річ. частка відповідальності є тільки у людини. Тим не меш, в історії ніхто з людей з нею не справився. Ніхто не знав про частку відповідальності. (139-230, 31.01.1986)
Питання в тому, чому Бог, маючи величезні можливості, будучи всевідаючим, всемогутнім і абсолютним, не зміг створити на землі таке бажане Царство Небесне. Якби Бог міг діяти, як Йому заманеться, то все вирішилося б миттєво. Однак оскільки людина скоїла гріхопадіння, то її частка відповідальності залишилась невиконаною. Доки людина цілком з нею не справиться, втілення Царства Небесного, якого так прагне Бог, буде неможливим. (82-89, 01.01.1976)
Адам і Єва повинні були досягти досконалості завдяки любові, однак вони зловжили нею, тому виникла проблема, пов’язана з відповідальністю. Щоб ви не робили, завжди існує частка відповідальності. Досягнення мети передбачає проходження визначених етапів. Будь-яка справа пов’язана з часткою відповідальності. Зрозумійте це. Коли встановлено визначений час для виконання чогось, то обов’язково є відповідальність. Якщо вона не буде виконана, все буде зруйновано. (133-175, 10.07.1984)
Адам і Єва скоїли гріхопадіння, тому що не справилися зі своєю часткою відповідальності. Чи може Адам самостійно виконати свою частку відповідальності? Спочатку потрібно поєднатися з Богом. Зрозумійте, що неможливо виконати свою частку відповідальності, не поєднавшись з Богом. Після того, як ви поєднаєтесь з Богом, необхідно стати єдиними з Принципом. Необхідно виконати ці дві умови. (87-122, 23.05.1976)
Необхідно виконати частку відповідальності. Людина не може жити в світі, де забули про відкуплення. Неймовірно прикрий факт полягає в тому, що ми стали грішними нащадками, яким випала сумна та гірка доля змінити рід. Для того, щоб вирішити цю проблему, повинні з’явитися син та дочка, які, доклавши відчайдушних зусиль та виконавши відповідальність, зможуть, не вагаючись, назвати Бога Батьком. (197-115, 07.01.1990)
Мій шлях лежав через високі гори та круті перевали. Ви вважаєте, що якось Бог, взявши мене за руку, сказав: «Тобі, напевно, важко?» Ви думаєте, що Бог і вдень, і вночі оберігав мене, радіючи за мене? Ні, Він дивився на це все, не промовивши й слова. Він так само не казав, куди мені йти. Бог не може цього сказати. Мені було необхідно виконати частку відповідальності. Бог хотів любити саме первісну людину тією любов’ю, яку вона могла б мати, а не людину, яка знаходиться у процесі пошуку любові. (202-301, 25.05.1990)
Якою була б людина, яка б виконала частку відповідальності? Це була б досконала людина, схожа на Бога. Бог створив все на дев’яносто п’ять відсотків. Людина займає положення, в якому вона здатна разом з Богом довести до досконалості творіння на сто відсотків. Таким чином, одночасно з досягненням досконалості людиною, набуває досконалості й Боже творіння. Досягає досконалості творіння, і виконується Божа воля. Виконання Божої волі призводить до того, що Бог теж досягає досконалості. Ось що відбувається. (130-20, 11.12.1983)
Через гріх наших предків, які не впоралися зі своєю часткою відповідальності, з’явилась смертельна безодня. Володіння сатанинської любові простяглися до межі, яка пролягає перед воротами Царства Небесного. Виникла відмінність між сферою прямого володарювання та сферою непрямого володарювання. (137-251, 03.01.1986)
Сатана зникне тоді, коли буде виконана частка відповідальності. Тоді не буде кому вас звинувачувати. Оскільки умови для звинувачення все ще залишаються, як би ви не намагалися увійти до небесного світу, до Царства Небесного, у вас нічого не вийде, доки ви не зможете виконати відповідальність. Ви не зможете туди увійти, доки будуть існувати причини для звинувачень. Сатана буде мати можливість звинувачувати вас доти, доки ви не пов’яжете себе з любов’ю Бога завдяки вашій абсолютній, незмінній, унікальній і вічній любові. Коли ж це відбудеться, то сатана не зможе залишитися. Тоді, куди б ви не пішли, навіть коли там буде сатана, він змушений буде забратися геть. (169-84, 25.10.1987)
Якби Адам і Єва не скоїли гріхопадіння, вони б стали тілом Бога та досягли досконалості у плоті. Вони б стали королем та королевою любові, які виконали частку відповідальності та завдяки Божій любові, пов’язали б сфери прямого та непрямого володарювання. У такому разі Бог перебував би в душі Адама, й дух Адама став би тілом Бога. Вони б стали єдиним тілом. Вони поділили б на двох любов Бога та людини, й жили, дихаючи нею. (213-190, 20.01.1991)
Людина, впоравшись зі своєю часткою відповідальності, прагне зайняти рівне з Богом положення. Вона хоче цього, щоб любити та отримувати істинну любов для того, щоб відбувався взаємообмін однаковою любов’ю. Також щоб, зайнявши однакове положення, стати центром, та щоб у цьому положенні відбувалася взаємодія. (119-125, 11.07.1982)
Якби не сталося гріхопадіння, то виконати частку відповідальності було б не складно. Все було б просто: ростеш собі, а потім настає період статевої зрілості. Це відбувалося б природно, тому нічого складного в тому не було б. Виконання частки відповідальності стало складним через хибну любов. У такому разі, в чому сутність частки відповідальності? Я кажу про положення, в якому людина успадковує справу Божого творення, коли Бог виконує дев’яносто п’ять відсотків, а людина виконує свої п’ять відсотків. Отже, коли ми приймаємо спадщину, то що є центром, який дозволяє це зробити? Це істинна любов. (124-94, 30.01.1983)
2.2. Наслідки невиконання частки відповідальності
частка відповідальності, про яку каже Церква Об’єднання, — це велика річ. Хіба ви всі не знаходитесь у положенні тих, хто не виконав час тину відповідальності? Положення прабатьків людства, які не виконали частку відповідальні, стало сферою панування сатани. Тому нижче того положення, в якому не була виконана відповідальність, з’явився світ, в якому править зло. Тому в епоху відновлення світ, де править добро, починається з рівня, що знаходиться вище рівня, де виконується частка відповідальності. Це логічно. Світ, в якому панує зло, знаходиться нижче рівня виконання частки відповідальності, тоді як світ, де керує добро, знаходиться вище. Нижче лінії частки відповідальності починається влада зла, а вище лінії частки відповідальності починається влада добра. Що стало початком панування зла? Воно почалося через грішну любов. (139-231, 31.01.1986)
Сатанинський світ утворився внаслідок невиконання частки відповідальності. Нам добре відомо, що ця земля все ще залишається під владою сатани. До болю в кістках ви повинні відчувати, що через невиконання частки відповідальності, дотепер Бог теж був змушений іти шляхом важких випробувань. (63-320, 22.10.1972)
Внаслідок вторгнення у сферу частки відповідальності, з’явився ще один батько. Цей батько — сатана. Це треба добре розуміти. (137-247, 03.01.1986)
Адам і Єва не змогли виконати частку відповідальності. Проте це не закінчилося тільки на них. Зрозумійте, що Адам та Єва стали коренем, а все людство стало стовбуром, гілками та листям і опинилося у положенні, в якому відповідальність залишається невиконаною. (87-120, 23.05.1976)
Бог дотепер співвідноситься з людством з положення, яке розташоване вгорі, поза межами сфери частки відповідальності людини. Тому людина, яка опинилась внизу, повинна за будь-яку ціну, звівши моста, піднятися до Бога. У цій сфері все людство опинилося в полоні. Весь світ та історія потрапили у полон. Люди, які в минулому пішли до духовного світу, ті, хто живуть зараз на землі, та нащадки, які з’являться у майбутньому, — ніхто не зможе позбутися цієї долі. Ця сфера — це ненависна сфера гріхопадіння. (115-67, 04.11.1981)
Грішна людина знехтувала не лише своєю часткою відповідальності, але також вона зневажливо поставилась до дев’яносто семи відсотків всього творіння. Тому треба все відтворити, але увесь процес творення зазнав краху. Отже, наскільки ж важко це все зробити. Таким чином, доки людина не виконає дев’яносто сім відсотків своєї відповідальності, втілення частки відповідальності так і залишиться не можливим. Необхідно все відтворити.
Провидіння відновлення — це історія відтворення, але чому відтворення обов’язково необхідно? Вся справа у частці відповідальності людини. Щоб виконати людську частку відповідальності та зайняти первісне положення, конче потрібно пройти через процес відтворення. А для того, щоб його пройти, обов’язково необхідно все відкупити. Мають бути створені умови відкуплення, для чого необхідно пройти шляхом страждань. (115-67, 04.11.1981)
Тільки після відновлення відкупленням та успішного розвіяння образи, вперше можна говорити про виконання частки відповідальності. Невиконана частка відповідальності залишила тугу, через яку Бог гірко страждає. Зрозумійте, що досі ще не настали часи, коли можна сказати, що всі люди виконали частку відповідальності, внаслідок чого тужлива історія все ще продовжується. Вам слід добре розуміти, яким чином можна подолати прикрий перевал частки відповідальності. (63-347, 22.10.1972)
Не виконавши частку відповідальності, Адам створив на землі та небі численні стіни. Ах ці стіни, що ж з вами робити! Він набудував стін, тоді як же Єва зможе «зробити та прийти»? Тому в людській історії шлях жінки був сповнений трагедій. Підеш сюди — розірвуть, підеш туди — затопчуть; немов та гарбузова баклага (Гарбузова баклага в Кореї виготовляється з гарбуза-горлянки, що має форму вісімки. — прим. пер.): стусонуть, і хоч розбитою, але треба котитися. Як вдарять, і хоч залишилась вм’ятина від чобота, все одно треба котитися.
З іншого боку як дадуть стусана, й навіть якщо продірявлять десять разів, однак жінка змушена котитися. Жінка пройшла шлях, на якому, не дивлячись на те, що вона була вся зранена, вона змушена була йти вперед. Чому? Щоб «зробити та прийти». Щоб стати Євою. (122-40, 31.10.1982)
Коли лають Адама і Єву, то кого першим обкладають лайкою: Адама чи Єву? Єву. Слово «Єва» в корейській мові (хева) має значення «приходь, зробивши все, та відновившись». Вам треба це запам’ятати. Це так і є. Адам скоїв гріхопадіння, і з’явилися стіни. (Гра слів, у корейській мові слово «дам» означає стіна. — прим. пер. ) Через невиконання частки відповідальності з’явилося багато різних стін. Тому на своєму шляху ми повинні зруйнувати ці стіни. (227-324, 16.02.1992)