Розділ 1. Наше життя
1.1. Ми не можемо передбачити навіть найближчого майбутнього
Зазвичай кажуть, що людина приходить та відходить. Час невблаганний, тому це стосується навіть видатних людей. Ви повинні зрозуміти, що небесні принципи завжди, як протягом усієї історії, так і зараз, актуальні для кожного з нас. Ми прийшли в цей світ та змушені будемо піти з нього. Ми й самі не знаємо, що було причиною нашого приходу, та внаслідок яких відносин ми тут, але реальність очевидна: ми прийшли у цей світ, взаємодіємо зі світом явищ та з певними філософськими системами та врешті-решт залишаємо цей світ.
Чому ми сюди прийшли та з якою метою відходимо? Безліч філософів та релігійних діячів присвячували все своє життя пошукам відповідей на ці питання, але так і не знайшли їх. Внаслідок цього історія людства до наших днів була наповнена сумом і продовжує рухатися в тому ж напрямку. (7-178, 06.09.1959)
Чому я прийшов у цей світ? Чому я повинен жити? Куди я прямую? Навіть і не думайте, що ви народились за власним бажанням. Ми народилися на цей світ, але ми не знаємо причини та мети, що стоять за фактом нашого народження. Нам невідомі мотив і мета нашого буття. Іншими словами, ми народилися, живемо й помираємо не тому, що ми так вирішили. Чим же тут можна пишатися? Ми не приймаємо рішення, коли нам народитися; ми не можемо вирішити, що буде в нашому житті, так само, як і не можемо уникнути смерті. Тому будь-яка спроба пишатися собою виглядає жалюгідною. Із самого народження, ми приречені як на життя, так і на смерть. (7-178, 06.09.1959)
Ми рухаємося у певне місце, незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні. Ми рухаємось туди, незалежно від того, працюємо чи відпочиваємо. Не тільки я, але й ця нація, цей світ та навіть більше, небеса та земля, прямують туди ж. Це — незаперечний факт. Куди я потраплю після закінчення цього життя? Це важливе запитання, на яке людство повинне дати відповідь.
Релігія, філософія та історія працюють над розв’язанням цього питання. Тому ми теж не можемо заперечувати те, що всі ми знаходимося в полоні такої ж долі, яка спрямовує наш рух. (8-194, 20.12.1959)
Ми знаємо, що святі, мудреці та безліч релігійних лідерів зупиняли себе на шляху, припиняли рух своїх душ і схильність своїх душ та запитували: «Куди ти прямуєш?» — намагаючись дати відповідь на це запитання. Такі люди далі всіх просунулися до відповіді на це запитання, але ніхто досі не міг впевнено скомандувати: «Моє тіло, моя душа, моє серце, моє життя та моя ідеологія — все поспішало до цього місця. Тож усі люди на світі, всі істоти, які існують на небесах та на землі, ідіть у це місце!» (8-194, 20.12.1959)
Тривалість життя людей на сьогодні складає 70-80 років. Наша душа знає, що таке життя надто коротке для відновлення всіх сфер добра, заплутаних протягом історії. Для цього недостатньо навіть мільйона років. Але протягом цього короткого часу ми все-таки повинні пов’язати себе зі сферою добра. Розуміючи всю велич цього завдання, наш розум та совість наполягають: «Ми не повинні вмирати! Якщо ми помремо, то не зможемо цього зробити». Протягом свого життя ми повинні встановити такий зв’язок, відновити суверенітет нашої Батьківщини на землі, знайти первісну батьківщину та, служачи небесному володарю, жити з його народом у його країні. Тільки тоді, після смерті, ми зможемо потрапити на Небеса в духовному світі. Якою тривожною буде наша душа, якщо ми не потрапимо у такий світ або не зможемо його знайти. (155-27, 06.10.1964)
Хоча я маю долю, але куди намагається йти моє тіло? Куди прямує душа? До чого схиляється наше життя? Куди прагне моє серце? Мої бажання, надії та ідеали — куди вони прямують? Навіть коли ми не можемо відповісти на ці запитання, ми все одно приречені йти. Коли ми помираємо, існування нашого тіла закінчується тим, що його ховають у землю. Якщо так, то чи будуть мої свідомість, життя, душа, мої переконання та навіть моя надія поховані одночасно з моїм тілом? Невже вони зникнуть? До того моменту, поки ми не матимемо ясного розуміння, чітких відповідей та чітко не визначимося з метою, ми просто приречені бути нещасними людьми. (8-194, 20.12.1959)
Завдяки чому ми народились? Що являється основою нашого життя, та з якою метою ми повинні жити? На такі запитання абсолютно неможливо дати відповіді без Бога. Без Бога немає мотиву. Яку б справу людина не вирішила зробити, але без мотиву вона ніколи не зможе пожати плодів своїх зусиль і усвідомити їх цінність. Будинок споруджується у відповідності з проектом архітектора. Той будинок, який будувався без зв’язку з первинним планом, не може стати таким, яким його задумав архітектор. (21-100, 17.11.1968)
Якщо ви взяли невірний старт, то опиняєтеся не в тому місці. Тому корабель, відправляючись у відкритий океан, з самого моменту відплиття з порту повинен слідувати до місця призначення, заздалегідь наміченим шляхом, орієнтуючись по компасу. Де тоді той порт, в якому почалося людське життя? Це невідомо. Де той напрямок, який допоможе намалювати місце нашого призначення і за допомогою якого, з компасом в руках, ми зможемо дістатися до потойбічного світу? Його немає. Людство тинялося туди-сюди. Отже, як би людина не намагалася, вона не може подолати ці людські обмеження. (172-28, 03.01.1988)
1.2. Куди ми прямуємо?
З якою метою ми живемо, а потім помираємо? Нам потрібно знову замислитись над цим питанням. Не я являюсь причиною свого життя і тому, без сумнівів, можна сказати, що й мета життя не може належати лише мені. Кому не подобається жити щасливо? Хто б не захотів жити розкішно? Однак реальність така, що ніхто з нас не може це вільно вирішувати. Але незважаючи на це, ми й далі хочемо пишатися собою, жити вільно і, щоб так все й залишалося. Такі аспекти перетинаються в нашому шімджон. (7-178, 06.09.1959)
Прихід осені говорить про скорий прихід зими. Зиму можуть пережити лише ті, хто має життя. Предметам без життя не залишається нічого іншого, як відступити під натиском зими. Ось чому нове життя потрібно вдихнути ще до настання зими. Нове життя повинне мати нові принципи та філософію, що ґрунтуються на новій любові. Воно повинне бути озброєне новим поглядом на життя, новим світоглядом та новим поглядом на Всесвіт. Без цього неможливо вижити під час зими. Якщо ви набудете життєздатності, яка дозволить пережити зиму, хай це буде і важко, але весна буде наближатися з кожним днем. Весна прийде до вас. Церква Об’єднання йде таким шляхом. (35-68, 03.10.1970)
Ми живемо в цьому світі, але знаємо, що крім нього існує ще й духовний світ. Фізичний і духовний світ — це не два окремі світи. Вони з’єднані між собою. Де те місце, до якого ми повинні йти? Де те місце, куди ми повинні прийти та оселитися? Зараз ми живемо в тілі на цій землі, але одночасно рухаємось до вічного світу. Людина народжується в цьому світі, проживає 10, 20, 30 років. За юністю наступає пора зрілості, крок за кроком проходить розквіт життя та наближається старість. Так само, як заходить сонце, наше життя теж прийде до завершення. (140-121, 09.02.1986)
Ті, хто знають про існування духовного світу, розуміють, що наше життя — це мить, а світ, у який ми обов’язково підемо після смерті — вічний. Отже, фізичне життяце час підготовки до вічного світу. Чи не так? (140-121, 09.02.1986)
Куди прямують люди? Вони йдуть до духовного світу. Духовний світ схожий на океан. Ми приречені туди потрапити. Так само, як в океані існують різні течії, в духовному світі відбуваються різні загадкові та унікальні зміни. В головній течії океану існує багато дивовижних істот, яких не зустрінеш у прісній воді. Так само, як у морі є безліч сімейств риб, в тому світі є безліч нових небесних та земних родин. Все таке ж саме. На тому світі все буде таке саме. (141-306, 02.03.1986)
Куди прямують люди? Вони прямують на Небеса. А ангели? Вони також прямують на Небеса. А як щодо ваших матері та батька? Вони також туди йдуть. А от куди йде ваш собака? Ні, не в пекло. Під час Корейської війни, коли біженці втікали з Північної Кореї, серед них була одна багата сім’я, яка теж втікала на Південь. У них був собака, яким вони пишалися, тому що був дуже дорогий. Проте вони не взяли його з собою, а прив’язавши до дверей, сказали: «Бувай, ми пішли». Наші члени Церкви Об’єднання не повинні так чинити. Зараз собаки та все існуюче теж можуть потрапити на Небеса зі своїми господарями. Вони підуть зі своїми господарями, куди б ті не пішли. (78-336, 10.06.1975)
Ми повинні вирішити всі проблеми духовного та фізичного світів, та складної системи людського мислення. Нам потрібно знати той дивовижний факт, що обравши простий та прямий шлях, ми здатні йти по ньому, розглядаючи все з точки зору єдиної чіткої системи цінностей. Ми не можемо відокремитись від будь-якої з цих стадій. Певна сила буде супроводжувати нас на кожній стадії розвитку. Рушійна сила любові впливає на наше життя. Ось чому ми народилися в любові, отримуємо любов, любимо, а коли настає час — прямуємо у світ любові. Ми повертаємося до Бога. Істота-результат повертається до істоти-причини. Отже, ми повинні мислити таким же чином, як і Бог. (126-144, 12.04.1983)
В такому випадку, куди ми повинні прямувати? Де знаходиться те місце, куди ми повинні йти навіть віддавши життя? Повинен настати день, коли ми, знайшовши Бога, зможемо з радісним та веселим серцем служити Йому; час, коли серце зможе сказати: «Більше нема чого бажати». Задля цього ми повинні витерпіти біль, зневагу та образу, проходячи через життя в цьому світі. Якщо ми не зможемо пройти через цей світ, ми згинемо разом з ним. (8-202, 20.12.1959)
Чому люди не хочуть помирати навіть коли вони живуть посереднім життям? «Для чого жити? Що є початком життя?» Я впевнений, що ви маєте багато запитань. Однак лише філософські книги, які написані людьми, не дадуть відповідей на ваші запитання. Філософія, по суті, торувала шлях до Бога. Тоді що таке релігія? Релігійне життя розпочинається тоді, коли ви знаєте Бога та живете разом з Ним. (186-12, 24.01.1989)
Не можна ігнорувати духовний світ. Ми створені, щоб туди піти. Тому навіть великі люди повинні жити на цій землі у відповідності до такого принципу, втілити ідеал єдності та досягти збалансованої рівноваги. Це площина взаємодії. Відбувається збалансоване обертання, але обертання має безперешкодно відбуватися по горизонталі, підтримуючи 90-градусний кут. Навіть обертаючись на 360 градусів, не повинно бути перешкод. Якщо сатана пред’явить навіть найменше звинувачення, будуть перешкоди. Тому повинна з’явитися людина, діяльність якої буде обертатися, але виглядатиме так, немов не обертається. Настане час серйозного перегляду сім’ї. Це будуть часи вивчення Церкви Об’єднання. Зараз потреба в церкві зникає. Це — первісна епоха, коли ми зможемо жити разом з Богом, служачи Йому. (271-277, 28.08.1995)
Сфера грішного життя, любові та родоводу охопила весь світ, всі знаходяться в однакових умовах, шлях позбавлення для всіх однаковий. Це стосується всього світу. Ви опинитеся в Царстві Небесному на землі, якщо зможете відмовитися від усього, що належить сатанинській сфері, й чого вимагає ваше тіло, та на 100% перейдете в місце, якого прагне сфера вашої совісті. Тоді ви зможете вільно, без будь-яких кордонів та обмежень, пересуватися по Божій країні, між Царством Небесним на землі та небі. Ви маєте усвідомлювати, що ви повинні перейти в те місце. Люди живуть, не знаючи, що існує така складна проблема. Вони опиняються в пеклі тому, що йдуть у духовний світ у повному незнанні того, що відбувається по ту сторону завіси. (258-343, 20.03.1994)
Народжуючись, ми вже приречені на смерть. Куди ми підемо після смерті? Ми не розчинимося, як дим, ми неодмінно підемо в духовний світ. В духовному світі є країна. Хто є господарем духовного світу? Бог. Тому ми повинні стати синами та доньками Бога. Якщо ми не станемо дітьми Бога, ми не зможемо увійти до Небесної країни. (208-109, 17.11.1990)
Якщо духовний світ існує, то як ви вважаєте, він буде постійно змінюватися? Є також прислів’я: «Людська душа змінюється зранку до вечора, а гірський пейзаж завжди однаковий»,— але духовний світ незмінний. Якщо Бог існує, хіба Він змінюється? Бог незмінний. Якщо в духовному світі існує країна під пануванням Бога, вона буде незмінною. Навіть існуючи вічно, згідно зі встановленим законом, ніхто не буде скаржитися або висловлювати незадоволення. Вона постійно існуватиме, згідно з принципом порозуміння та поступок. У такому місці непотрібні революції. Всі, хто буде робити революцію, загинуть. (203-326, 28.06.1990)
Всі ви повинні ввійти у благословенну землю Ханаану. Епоха глобалізації настала тому, що Земля була створена стати благословенною землею Ханаану та тому, що зовнішній світ Небес вже близько. З появою штучних супутників землі ми ввійшли в епоху, коли є можливість облетіти небесний світ, сидячи в кріслі. Настає епоха, коли супутники сприятимуть партнерським стосункам. Потім настане епоха комп’ютерів. В духовному світі існують комп’ютери, які показують запис всього життя людини на землі. Ми входимо в епоху, коли миттєво може бути розкрита історія життя людини зі всіма деталями. Подібним чином, завдяки Церкві Об’єднання, епоха поширення на землі пекла змінюється на епоху початку Царства Небесного. (266-296, 01.11.1995)
Чи платили Адам і Єва за їжу, яку вони їли в Едемському саду? Вона була безкоштовною. Також Бог, Який створив умови навколишнього середовища для людства, дав нам безмежні цінності безкоштовно. Отже, коли ми перейдемо жити у духовний світ, ми природно будемо забезпечені всім найціннішим. Духовний світ є Божою первісною батьківщиною, місцем, де Він живе. Їжу там не купують за гроші. Це таке місце, де всього так багато, що нам навіть важко це уявити.
Ви перебуваєте там, де ви є, тому що не знаєте духовного світу. Якби ви були первісними, не грішними нащадками, то знали б духовний світ. (263-78, 21.08.1994)
Чому ми тужимо за первісною батьківщиною? Це те ж саме, що і любов до батьків, до братів та сестер, до чоловіка або дружини, до землі, гір та річок нашої батьківщини. Той світ, що існує після смерті, слідує такій самій формулі істинної любові. На вашій первісній батьківщині ви можете знайти своїх батьків, свою дружину чи свого чоловіка, братів та сестер. Там є все навіть найвишуканіша їжа. Їжа може стати справжньою лише тоді, коли поєднується видима та невидима їжа. Заради чого ж ми страждаємо? Заради того, щоб потрапити на нашу батьківщину. Ми робимо це для того, щоб успадкувати духовний світ, наповнений надією. (225-135, 05.01.1992)
Батьківщина — це не якийсь обмежений простір. Куди б ви не подались, живіть там так, ніби ви там і народилися. Де б ви не жили, живіть там з думкою, що це і є ваша рідна батьківщина. Той, хто зможе об’єднати 40 мільйонів людей Республіки Корея, щоб вони жили в гармонії, в духовному світі виявить, що цінність його духовної особистості збільшилася. Будь ласка, запам’ятайте це, і коли ви будете думати про своє рідне місто, обов’язково, думаючи про духовний світ, розвивайте в собі здатність любити інших та жити заради них, ніби вони ваші батьки, старші браття й сестри. Одночасно у вас повинна бути рішучість любити дітей та присвятити своє життя їх вихованню, щоб таким чином залишити після себе на своїй батьківщині видатних нащадків. Якщо ви житимете та відійдете у духовний світ з такою ідеєю, увесь світ стане вашою батьківщиною. (209-17, 24.11.1990)
Яким шляхом повинні йти члени нашої Церкви Об’єднання? Вони повинні йти шляхом, якого бажає Бог — шляхом Його волі. Чого ж бажає Бог? Існує шлях Божої волі, яким повинна йти особистість, сім’я, суспільство, держава, світ та навіть духовний світ… Ви мало що знаєте про духовний світ, вірно? Експерт у цій галузі стоїть зараз перед вами. Духовний світ існує. Це точно. (121-146, 24.10.1982)
1.3. Людське життя — це час підготовки до духовного світу
Щоб там не було, ви нічого не можете вдіяти з принципами природи. Ніхто з вас не хоче помирати, вірно? Чи впевнені ви, що не помрете? Природа контролює цей процес. Ви повинні підкорятися законам духовного світу. Вони діють за тим же принципом. (247-95, 25.04.1993)
Духовний світ — це земля нашої батьківщини, первісної батьківщини. Ця земля — батьківщина нашого первісного тіла. Духовний світ — це земля батьківщини нашої первісної душі. Світ, до якого ми увійдемо після життя на землі, — це світ душі, духовний світ. Отже, якщо ми підготуємося до майбутнього входження у духовний світ, ми не матимемо жодних проблем, коли там опинимось. Американці мають їсти гамбургери та сир, чи не так? Корейці мають їсти кімчі* та кочуджан*. Якщо все-таки в духовному світі є гамбургери й кімчі*... Словом, якщо ми будемо жити на землі за ритмом духовного світу, то потрапивши туди, нам не доведеться страждати. (207-72, 01.11.1990)
До цього часу люди думали, що після смерті все зникне, але це не так. Життя продовжується в духовному світі. До переходу в духовний світ ви повинні готуватися ще на землі. В духовному світі ви дихатимете любов’ю, тому, щоб вільно диха ти в духовному світі, ви повинні жити на землі, керуючись любов’ю. Якщо під час свого фізичного життя ви не будете керуватися любов’ю, в духовному світі ви не зможете вільно дихати. Духовний світ являється таким світом, де ви дихаєте любов’ю. Ви можете думати про нього як про світ, де замість повітря — любов. Смерть — це другий новий початок. Отже, не слід її боятися. Смерть відкриває двері до нового початку. (249-280, 11.10.1993)
Духовний світ — це наша батьківщина. Під час вашого життя на землі ви маєте підготувати основу для повернення на батьківщину, щоб жити там вічно. На землі ви не можете жити, як вам заманеться. Ви не можете жити, як мирські люди, які нічого не розуміють. Потрібно жити у відповідності з тим, що ви знаєте про духовний світ, щоб, залишивши цей світ, ви могли постати перед Богом та бути пов’язаними з Небесами. Без розуміння духовного світу неможливо встановити такий зв’язок. Тому ви повинні ясно усвідомлювати реальність духовного світу. (295-120, 19.08.1998)
В духовному світі любов — це повітря. Якщо ми не підготуємо наше духовне «я», то не зможемо дихати на Небесах. Цей світ наповнений повітрям, а той світ є духовним світом любові. Ви повинні підготувати своє духовне «я», щоб воно відчувало любов. Коли ви цього не зробите, то не зможете встановлювати стосунки в духовному світі. Це — проблема. Ця проблема збільшиться, її вирішення може зайняти мільйони років. (265-327, 01.12.1994)
Всі ви повинні любити первісною любов’ю. В духовному світі любов виконує функцію повітря. Тільки коли клітини відчують наповненість любов’ю, все стає природним. Всі клітини дихають, вірно? Де вирощуються клітини любові? Ставши істинним подружжям, ви зможете вирощувати їх, керуючись Божою любов’ю. Після цього, пішовши до Божого світу, ви будете там жити вічно та дихати повітрям любові. В такому випадку ви не помрете. Оскільки любов є основою, то духовний світ — це місце, де все, що б ви не робили, стає можливим завдяки любові. Ви можете зробити будь-що, створити що завгодно для людини, яку ви любите. Існує такий духовний світ. Наша первісна батьківщина існує. (283-267, 13.04.1997)
Яка різниця між морською водою та прісною? Вони різні на смак. Морська вода солона, тоді як прісна вода зовсім не має смаку. Так само й цей світ не має смаку, на відміну від духовного світу, який має смак. Вода має силу підтримувати життя, а сіль потрібна для його створення. (229-90, 11.04.1992)
Вода повинна текти до найглибших шарів моря. Прісна вода з великої ріки стає солоною, коли впадає у море. Навіть вода з річки, відома своєю чистотою, негайно змінюється, як тільки досягає моря. Вона набуває зовсім іншого кольору та смаку. Так само всі, врешті-решт, переходять у духовний світ. Прісна вода не має іншого вибору, ніж стати морською.
Так, під час свого життя, релігійні люди повинні навчитися додавати солону воду. Тоді в духовному світі не буде конфліктів. Те саме стосується й прісної води. Якщо вона впадає у море такою, якою вона є, то виникнуть проблеми. Подібно до цього, якщо людина потрапляє в духовний світ такою, якою вона є, то виникає серйозна проблема. (244-178, 07.02.1993)
Куди прямує річковий потік? До моря. Морська вода відрізняється від річкової. Земля схожа на річкову воду, а духовний світ на морську. Отже, кожна людина, яка живе на землі, піде в духовний світ. Прісна та солона вода змішуються. Що відбувається у цьому випадку з прісноводною рибою, коли вона опиняється в солоній воді? Прісноводна риба не може вижити в солоній воді, вона задихається та помирає.
Отже, риба повинна звикнути до води. Коли колір та температура води однакова, тоді все буде гаразд, незалежно від того, де вона п’є воду. Якщо фізичний світ та духовний світ несподівано з’єднаються, то ви помрете, як прісноводна риба в солоній воді. Як ви будете дихати в такій ситуації? Лососю потрібно два тижні, щоб поступово звикнути, коли він переходить з морської до прісної води. Лосось просувається поступово, щоб не було боляче дихати. (256-61, 12.03.1994)
Що відчуває риба, коли вона пливе у море? Хіба вона пручається, кажучи: «Я не хочу туди!» Хіба вона так думає? Якщо я запитаю у вас: «Куди ви потрапите після смерті?» — я впевнений, ви скажете, що підете у духовний світ. Як ви там опинитеся? Ви потрапляєте туди, померши. Але незважаючи на це, ніхто не хоче помирати. Що ж тоді трапляється, коли річкова вода врешті-решт впадає у море? Що б трапилось, якби річкова вода поглинула морську? Хіба вам би це сподобалося? Ви були б шоковані від відчуття, що все стиснулося, або, краще сказати, усохлося. Ви були б дуже сильно шоковані, немов коли найбільше стало найменшим. (229-209, 12.04.1992)
Навіть коли люди не хочуть іти в духовний світ, вони все одно туди потрапляють. Підійміть руку ті, хто думає, що ніколи не помре. Навіть коли ви встромите ножа у стіл та заприсягнетесь у протилежному, все одно люди будуть помирати. Куди ви підете після смерті? Ви потрапите у духовний світ. Життя схоже на велику ріку, але якою б великою вона не була, вона тече у море. Ті, хто каже: «Я не можу іти в море. Я не хочу до моря» — хоча й живі, але вони мертві. Це те ж саме, як існувати, не маючи цінності. (229-88, 11.04.1992)
Якщо уважно перевірити те, що ми робили в нашому житті до того, як піти в духовний світ, то побачимо, що це — серйозна проблема. Духовний світ — це незнаний для нас світ. Це — світ, піти до якого — наше призначення, проте він нам невідомий. Духовний світ простягається до безмежності. Опинившись там ви зможете зустрітися з усіма своїми предками. Там ви зможете зустрітися одразу з тисячами та десятками тисяч своїх предків. Вони оцінять вас під час зустрічі. (142-160, 09.03.1986)
Не так вже легко до чогось підготуватись. Якщо замислитися про життя в цілому, то перспективи має той, хто знає, що юність — це підготовка до дорослого життя. Розквіт життя — це підготовка до старості. Старість — це час підготовки до духовного сві ту. Я дуже добре знаю, що життя саме по собіце період тренування, протягом якого ми проходимо через єдиний процес підготовки для набуття всесвітнього характеру. (147-188, 21.09.1986)
Зараз існують проблеми через візи та кордони. Але як тільки мови об’єднаються, настане епоха, коли ми житимемо в будь-якому місці так, ніби це — наше рідне місто або країна. В будь-якому випадку так має бути. Отже, Радянський Союз, Америка та решта країн повинні жити як одна сім’я.
В майбутньому навіть телевізори будуть завбільшки з гаманець. Хіба немає такого навіть зараз? Хіба в нас немає міні-телевізорів, що можуть поміститися в кишені? Отже, ми входимо в епоху, коли ви зможете спостерігати за всім через штучні супутники Землі, незалежно від вашого місцезнаходження. Це означає, що цей світ стає маленьким, стиснутим.
Людське життя стане таким зручним, що ми зможемо переміщатися в будь-яке місце. Настане пора, коли ми зможемо поїхати куди завгодно, розмістивши всі ці маленькі штуки в одній машині. Ви зможете залишити Корею та подорожувати світом до 70-80 років. Така пора дійсно настане. Я зараз уже готуюся до такої епохи. (238-361, 22.11.1992)
1.4. Життя надто коротке
Життя людини дуже коротке. Десять років життя пройдуть так, що й не помітите. Все вирішується протягом 30 років після вашого шлюбу. Тому життя не чекатиме на вас. Воно поспішає своїм шляхом. Ми всі колись повинні померти. Чи ви думаєте, що не помрете? Ви впевнені, що не помрете? Ви повинні померти, вірно? Куди ви підете після смерті? Ви знаєте, що існує духовний світ? Я ризикую всім своїм життям, роблячи цю роботу та керуючи світом, через духовний світ, тому що я знаю духовний світ. Життя на землі швидкоплинне. Воно схоже на 10 місяців*, які ви провели в утробі своєї матері. (143-333, 21.03.1986)
Церква Об’єднання є тим місцем, де ви готуєтеся піти у духовний світ. Місцем, де ви готуєтеся до успішного входу до духовного світу. Питання полягає в тому, як ви пройдете кваліфікаційний екзамен: задовільно чи незадовільно. Існує також можливість невдачі та дискваліфікації.
Отже, під час вашого перебування на землі, ви повинні готуватися до переходу в духовний світ. Життя на землі схоже на подорож мандрівника. Ви повинні пройти через різне. Як жінка, ви народилися у батьків, виросли. Досягнувши певного віку, ви зустрічаєте чоловіка, про народження якого раніше і не підозрювали, йдете разом з ним та, завдяки любові, народжуєте дітей. Ви працюєте так, немов тягнете за собою вагон, старанно просуваючись вперед по життю.
Але невідомо, коли цей вагон розвалиться. Коли ви проходитимете крутими кам’яними стежками, одна помилка може призвести до його поломки. Що ви тоді будете робити? Ви не зможете йти далі, вам потрібно буде його відремонтувати. Якщо ви не зможете цього зробити, ви зіткнетеся з великими труднощами.
Ось чому, коли у вас немає сили чи здібностей, це займе рік, два або навіть десять років. Якщо ви не зможете пробитися, то загинете. Така от подорож. Інколи ви можете зупинитися, перепочити та зустрітися з багатьма людьми. У різний час ви можете зупинятися в багатьох інших місцях. Життя схоже на подорож. Зрештою, ця подорож приведе вас у духовний світ. (229-209, 12.04.1992)
Життя проходить дуже швидко. Ви стаєте розумнішими, вам відкривається світ. Ви робите те, се, вам виповнюється сорок, а потім і п’ятдесят. Десятиліття, знаєте, пролітає миттєво. Ще десять років, і вам уже шістдесят, але й це не надовго. Після шістдесяти сімдесят настають дуже швидко. Зараз, коли я замислююся над цим, то справді розумію вислів: «Життя — це всього лише швидкоплинний сон». (188-38, 16.02.1989)
Наше життя — дуже швидкоплинне. Від того, як ми його проживемо, залежить те, куди піде стрілка на шкалі вічності: вниз чи вгору. Це аналогічно шальці терезів, яка то піднімається, то опускається. Так все й відбувається. (46-155, 13.08.1971)
Припустимо, що ви живете близько вісімдесяти років. Якщо ви відкинете час на сон, воно скорочується на половину, до сорока. Чи можна назвати сон життям? Сон схожий на смерть. Спати — означає бути мертвим. Тоді тільки на протязі половини з 24-х годин ви докладаєте зусилля для того, щоб жити. А якщо ми віднімемо ще по годині на кожен прийом їжі? Вам потрібна година на їжу.
Далі, якщо відняти час, витрачений на вечірки з друзями, святкування шістдесятиліття сусіда, похорони, хвороби і таке інше, то чи вважаєте ви, що живете хоча б половину свого життя? Я нещодавно підраховував і виявив: тільки про сім років можна сказати, що ми живемо. Сім років. З цих семи років скільки днів можна вважати такими, коли ви по-справжньому жили? Скільки днів виходить? (49-336, 24.10.1971)
Життя в цьому фізичному світі коротке. Ми не живемо довго. Якщо ви це усвідомите, то вам буде шкода витрачати час на їжу та сон. Ви тоді їстимете на ходу. Ви спатимете на ходу і розважатиметеся на ходу. Як це жалюгідно! Але разом з тим ви отримаєте безпрецедентне благословення, якого ніколи не було в світі. Ви повинні знати, що це зачіпає історію. (80-226, 23.10.1975)
Фортуна людини розтягується та скорочується як еластичний бинт. Якщо хтось протягом свого життя розтринькує 120 одиниць, маючи від народження лише 100 одиниць фортуни на своєму балансі, то його нащадків чекає розорення. Якщо хтось використає тільки 80, то зможе передати решту 20, як благословення, своїм нащадкам. Так повинно бути. (78-333, 10.06.1975)