Розділ 1. Істинні Батьки є зразком відданості та шанобливості дитини
Ми називаємо Ісуса Христа Царем царів, Паном панів або Суб'єктом абсолютних істот. Однак немає людей, які б могли постати перед ним та отримали благословення, як вірні піддані. Ви повинні зрозуміти це. Ще не було Божого вірного підданого, Божої шанобливої дитини, Божої цнотливої жінки.
Людину з абсолютною вірою Бог благословив би та поставив в положення, в якому вона правила б небесами та землею, таким чином, вона зайняла б найвище положення. Тоді б ця людина була б найвідданішим громадянином та найшанобливішою дитиною цієї країни, й оскільки віруючих називають його нареченими, то вони повинні отримати звання самої цнотливої жінки. Протягом шести тисяч років, коли Бог спрямовував Своє провидіння відновлення, Він не зміг нікого благословити та сказати: «Ти — найвідданіший підданий, якому немає рівних протягом усієї історії від створення Небес та землі й до цих днів». Не було людини, яку б Бог зміг благословити, сказавши: «Від створення світу й дотепер ти справжня моя шаноблива дитина» — не було тої, кому Він зміг би дати благословення, назвавши цнотливою жінкою.
На світі не було країни, в якій була б встановлена Божа влада, на землі серед всіх сімей не було сім'ї, в якій були б Істинні Батьки, та яку Бог зміг би любити та захищати. Серед всіх людей ніхто не зміг стати нареченою істинної любові, кому Бог міг би завжди довіряти.
Ось чому від створення світу й до наших днів серед людей, які жили на землі, не було того, кому Бог-Творець міг би сказати: «Ви мої любі син і донька, ви мої шанобливі діти, які представляють небо та землю». Не було того, кому Він сказав би: «Ти мій вірний підданий або ти моя цнотлива жінка».
Після гріхопадіння ми прагнули мати країну, де змогли б стати відданими громадянами, яких признав би Бог. Ми прагнули до світу, в якому зможемо стати шанобливими дітьми та служити Істинним Батькам до первісного світу, в якому Бог зможе обійняти нас, як наречених істинної любові. Побудова такого світу є найвищою метою, якої палко бажає людство. (9-102, 24.04.1960)
Цей світ дуже сумує за батьками, тому ми готуємось до того дня, коли вони прийдуть. Один господар, один батько, єдиний світ є таким бажаним плодом і метою шести тисяч років Божої напруженої робити аж до наших днів. В такому світі повинен з'явитися сердечний спадкоємець, який зможе представляти батьків.
Саме сердечний спадкоємець. Це не той спадкоємець, який лише каже або лише виглядає таким, не той, хто такий лише в часи спокою, а навпаки той, хто ставиться до суму та страждань батьків, як до своїх власних, та страждаючи й сумуючи замість батька, палко прагне виконати обов'язок відданості та шанобливої дитини перед Богом. Тільки такі люди можуть предстати перед Богом. (9-30, 03.04.1960)
Дотепер історія була усіяна боротьбою між добром і злом. Такого роду історія постала переді «мною», тому саме «я» повинен відокремити добро від зла. «Я» той, від кого залежить: буде успіх чи невдача.
Тому ви не повинні забувати, що ви ті, хто, виходячи за рамки індивідуального рівня, живе заради суспільства. В минулому наші предки старанно працювали, щоб виконати свою громадську місію, виконуючи свій обов'язок відданості та шанобливої дитини. Заради виконання цієї місії ви повинні стати навіть відданішими за них.
Тому, щоб виконати громадську місію, ми повинні бути готовими до цього та мати всесвітнє серце, сповнене відданості, шанобливості до батьків та цнотливості, якого не було протягом історії. (11-270, 17.12.1961)
Хто такий відданий громадянин? Чи є відданим громадянином людина, яка присвятила себе лідеру своєї країни? Ні. Знайте, що це людина, яка знає, що жити заради свого народу треба так само, як вона жила б заради президента. А хто така шаноблива дитина? Це не людина, яка живе тільки заради своїх батьків. Зрозумійте, що шанобливою є дитина, яка живе заради своїх братів і сестер так само, як вона живе для своїх батьків. Хто тоді є істинною божественною дитиною, Божим сином або донькою? Це той, хто живе заради всього, що пов'язано з Богом, так само, як він живе заради Бога.
Ось чому я кажу, що піду шляхом божественної дитини. Я люблю Бога, але я також люблю й людство. Я люблю навіть Америку, яка протистоїть мені. Тільки в цьому випадку Бог зможе сказати: «Це мій син!» Я не є сином якоїсь певної країни. Не дивлячись на те, що я народився в Кореї, я не кореєць. Я не син Кореї. Людина, про яку Бог може сказати: «Це мій син!» — це людина, яка живе заради людства так само, як вона живе заради Бога.
Саме така людина є Божим сином. Забуваючи про себе, Бог живе заради людства, тому той, хто, забувши про себе, живе заради людства є шанобливою дитиною. Ви повинні чітко знати це визначення. Ми ті, хто починаючи зі шляху шанобливої дитини та пройшовши шляхом вірного громадянина, підемо шляхом божественної дитини. Шлях святого не є нашою кінцевою метою. Розуміючи це все, як буде називатися країна, в який ми будемо жити, коли виконаємо обов'язок шанобливої дитини, відданого громадянина та божественної дитини? Це буде Царство Небесне на землі. Країна, в якій люди живуть таким чином, природно опиниться в Царстві Небесному. Божий ідеал творіння полягає саме в тому, щоб втілити це все. (133-241, 19.07.1984)