Розділ 2. Становище та характер людини
2.1. Божа мета створення людини
Чому Бог створив людство? По-перше, щоб Бог Сам міг зайняти положення батька. Однак батько невидимий навіть у духовному світі. Там немає зразка. Тому, щоб стати батьком людства, яке має форму, Бог також повинен набути форми. Інакше Він не зможе стати центром.
Другою причиною є те, що вертикальна лінія є одновимірною, тобто не створює площини. Інакше кажучи, в духовному світі немає розмноження. Але якщо цю лінію перевести з вертикального виміру в горизонтальний і повернути на 360 градусів, то виникне сфера, всередині якої може поміститися великий простір.
По-третє, щоб підтримувати вічність сфери партнера любові. Адам і Єва були не єдиними об’єктами Бога. Діти Адама і Єви, так як і вони самі, є Божими партнерами. Отже, Бог створив людство, щоб навічно встановити позицію Свого партнера.
Адам і Єва називали Бога Батьком. Тож чи повинні були їхні діти називати Бога дядьком або дідом? Вони називали б Його Батьком. Божі партнери рівні. Божий партнер повинен примножувати Божу любов горизонтально та вдосконалювати цінність цієї любові. Цінність досконалої любові є однією для всіх.
Отже, існує три причини створення людини. Перша, Богу потрібна була форма — а саме форма батька. Бог здобув цю форму, щоб духовно проявляти себе як батько Адама.
Другою причиною є те, що Богу було потрібно місце виробництва громадян Небес. Таким місцем є подружжя. Якщо порівнювати подружжя до заводу, то чи не краще налагодити масове виробництво, аніж виробництво дрібних партій? Масове виробництво краще. Завдяки автоматизації такі заводи неодмінно вийдуть на масове виробництво, і Небеса заповняться вщерть. Ось чому жінки здатні народжувати багато дітей. (222-337, 07.11.1991)
2.2. Люди як посередники між духовним і фізичним світом
Замислимось про первісний процес Божого творення: Бог створив оточуючий світ і людство. Все розпочалося з Бога. Створюючи людство, Бог хотів Сам об’єднатися з людством та творінням у рівному з ними положенні. Це були Божі наміри щодо творіння. Був Бог, був створений Ним світ, і між ними — людство. Займаючи таке проміжне положення, люди є посередниками, які з’єднують духовний та фізичний світи. (67-143, 01.06.1973)
2.3. Душа, тіло та духовне «я»
Світ, в якому ми сьогодні живемо, має дві осі: видиму та невидиму, які разом утворюють дуальну структуру. Суб’єкт, довкола якого обертається об’єкт, в свою чергу також обертається. Аналогічно душа й тіло поєднуються через дію віддавання-та-приймання.
Всі істоти існують у відповідності до цього принципу. Сьогодні у грішному світі на шляху відновлення потрібно виправити цю вісь обертання.
Що є центром тіла людини? Душа. Тіло з’єднано з душею як зі своїм центром, тому воно обертається довкола душі. Тіло виконує команди душі. Якщо душа каже тілу йти на схід, воно повинно йти на схід; якщо вона каже йому йти на захід, тіло повинно йти на захід. Тіло не може рухатися як йому заманеться. (136-13, 20.12.1985)
У нас є душа та тіло. Вище душі — дух, а над духом перебуває Бог. Тому ми можемо стати досконалою особою лише тоді, коли повністю об’єднаємося з Богом. У цьому випадку навіть одна «незначна» людина є істотою, яка представляє всю історію людства та його майбутнє. Тому ми маємо космічну цінність. (4-267, 03.08.1958)
Шукаючи своєї долі, люди повинні прислухатися до своєї душі. Це Небесний закон. Небеса карають тих, хто не підкоряється наказам душі. Протягом всієї історії Небеса навчали людство жити згідно з веліннями совісті та не втягувати себе в зло матеріалізму.
Чи відповідає совість людини Небесному закону на сто відсотків? Ні, цьому перешкоджають безліч перепон. Перед Небесною брамою видніються ворота мінливостей. Християни називають їх воротами суду. Сучасна суспільна думка привела нас в епоху страху, невдоволення та хаосу. Це епоха, в якій люди не можуть триматися центра, як би вони не намагалися.
Сьогодні ми не повинні дозволяти собі бути обтяженими матеріальним. Адже коли Бог творив людство, Він дав йому тіло та дух, і саме духовне «я». (4-269, 03.08.1958)
2.4. Досконала взаємодія та резонанс
Резонанс означає коливання на однаковій частоті. Наше внутрішнє «я», яке живе вічно, та наше зовнішнє «я», яке живе в Царстві Небесному на землі, повинні бути здатними резонувати на частоті любові. Під час резонансу звукові хвилі співпадають і переплітаються, в той самий час коливаючись навколо центру.
Аналогічно, духовні клітини та фізичні клітини вступають у досконалу взаємодію, коли духовне «я» та фізичне тіло поєднуються навколо любові Бога. Коли очі працюють повною мірою, вони можуть бачити все на небесах і на землі, тому що вони повністю включаються у досконалу взаємодію. Чи так відбувається з мікрофоном? Якщо він працює добре, то він резонує на сто відсотків. Аналогічно, коли наші фізичне тіло та духовне «я» об’єднаються та вибухнуть силою любові, тоді світ небес, світ землі, Бог та все інше буде резонувати. (171-102, 13.12.1987)
Коли ви роздивитесь людину, ви побачите, що вона складається з дуальних властивостей: душі та тіла. Те ж саме стосується чоловіка і жінки. І чоловік, і жінка мають духовне «я» та фізичне «я». Тому, якщо взяти разом чоловіка та жінку, отримаємо чотирьох людей. Як ці відокремлені чотири людини стають одним цілим? Чому Бог у такий спосіб створив саме чотирьох людей? Вони можуть повністю об’єднатися навколо Божої істинної любові, стати єдиним цілим через істинну любов.
Всі ви маєте духовну суть, яка в Церкві Об’єднання називається духовним «я», та фізичне тіло. Духовне «я» існує, хоча й невидиме для ваших очей. Коли ж ваші духовне «я» та фізичне тіло стають єдиними? В цьому питання. Розглянемо аналогію з камертоном. Коли вдарити по одному ріжку камертона, інший резонуватиме на тій же частоті. Так само, коли дія Божої любов досягає нашої душі, тіло реагує автоматично.
Отже, не Божа мудрість, влада чи могутність, а тільки Його любов може привести душу та тіло до повного резонансу. Що є тим єдиним фокусом, тим ідеальним еталоном, до якого прагнуть п’ять ваших фізичних органів відчуттів, таких як очі чи вуха, та п’ять духовних органів відчуттів? Це не сила або мудрість Бога. Любов є фокусом та еталоном для всього. (138-254, 24.01.1986)