Розділ 3. Батько та дитина: стосунки між Богом і людиною, які вперше відкрив Ісус
3.1. Новий Заповіт — епоха прийомних дітей
Яків отримав ім’я Ізраїль. Тим не менш, він переміг не як Божий син, а як Його слуга. Таким чином, він піднявся з положення слуги слуг до положення слуги. В часи Нового Заповіту люди були відновлені з положення слуг до положення прийомних дітей. У двадцять третьому вірші восьмої глави книги «До римлян» пишеться: «…але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зітхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла».
В цих словах звучить наше прагнення стати прийомними дітьми, здатними звернутися до Бога: «Авва, Отче!» Відверто кажучи навіть глибоко віруючі люди: пастори, священики, пресвітери та доктори богослов’я, які віддано слу жили Богу, — в часи Нового Заповіту змогли стати лише Божими прийомними дітьми. До цього і закликає християнство. Прийомна дитина по крові відрізняється від своїх прийомних батьків. (154-257, 03.10.1964)
За рахунок чого Ісус зміг піднятися на сходинку вище? Люди, що живуть на землі, втратили предків внаслідок гріхопадіння. Ісус піднявся до положення прабатьків, і тому ізраїльтяни, прийомні діти, отримали можливість прищепитися до нього й прийняти від Бога право на спадщину, яка дається синам.
Тому у восьмій главі книги «До римлян» говориться: «…але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зітхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла …бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!» Християни можуть стати лише прийомними дітьми. Християни — це прийомні діти. Прийомна дитина по крові відрізняється від прийомних батьків. (154-337, 05.10.1964)
Прийомна дитина відрізняється від рідної дитини. Коли з’являється рідний син, прийомний син повинен бути готовий в будь-який час дня та ночі без будь-яких сумнівів віддати йому все, чим володіє. Нічого з майна йому не належить. Тому, незважаючи на положення прийомного сина, для якого він був обраний, він не може, при появі рідного сина, сказати: «Навіщо цей тип взагалі з’явився на світ?» Ця риса досить характерна для сатани!
Архангел повинен був полюбити Адама, створеного Богом. Адам повинен був сподобатися йому. Люцифер просто не мав права сказати: «Навіщо він народився?» Прийомні діти повинні пам’ятати про це! Прийомна дитина зобов’язана захищати рідну дитину. Прийомний син нізащо не повинен казати про рідну дитину, яка знаходиться в материнському череві: «Краще б він не народжувався!» (49-135, 09.10.1971)
Як стати прийомною дитиною? Для цього потрібно бути кращим за Божого слугу, кращим за сатану. Чому? З самого початку сатана був архангелом, тобто слугою. Тому людина, яка не перевершить слугу, не стане й прийомною дитиною. Такий Принцип.
Якою ж, в такому випадку, повинна бути прийомна дитина? Вона повинна думати так: «Хоч я й отримав спадщину від Бога, насправді це — не моє. Коли в Бога з’являться справжні діти, я поверну їм усе». Ось як потрібно виховувати прийомних дітей! Прийомний син повинен бути готовим присвятити все своє життя дітям своїх прийомних батьків і померти за них, якщо знадобиться. Він повинен з радістю очікувати народження Божих дітей, навіть знаючи, що йому доведеться пожертвувати заради них усім. В душі він завжди повинен бути готовим до їх народження. Не отримавши «звання» прийомного сина, неможливо об’єднатися з рідним сином. Запам’ятайте, що прийомна дитина народжується на проміжному рівні, на одну сходинку вище архангела. (89-203, 22.11.1976)
Прийомний син відрізняється по крові від своїх прийомних батьків. Первісно, на світанку епохи Нового Заповіту, положення прийомного сина займав Іван Христитель. Він представляв собою архангела й був пос ланий на землю як особистість типу архангела. При цьому він не повинен був стати архангелом, який повстав проти Адама, Божого Сина. Він повинен був стати архангелом, який служив би Адаму до кінця. Однак Іван не зміг підтримати Ісуса й об’єднатися з ним, що й привело до трагічних подій в історії. (48-92, 05.09.1971)
Ви повинні знати, що історичні епохи Старого та Нового Заповіту пов’язані одна з одною. Віруючі часів Старого Заповіту були слугами й прагнули знайти милість Бога, щоб стати Його прийомними дітьми. Ось чому вони так чекали на Месію! Вони сподівалися з його допомогою залишити положення слуги і стати прийомними дітьми. Положення прийомної дитини означає, що з прийомними батьками її пов’язують певні узи. Завдяки цим узам батьки, не маючи рідних дітей, передають їй право на спадщину. Божий задум, згідно з яким Він спрямовував людей в старозавітну епоху слуги, полягав у тому, щоб вони стали вище слуг та отримали переваги, які дозволили б їм прийняти Божу волю. Тому ізраїльтяни чекали, коли ж вони зможуть позбутися долі слуг та отримати особливий привілей, ставши Божими спадкоємцями. В цьому й полягала ідея вибраного ізраїльського народу. (42-281, 27.03.1971)
В процесі відновлення людина, отримавши перемогу в сфері прийомної та рідної дитини, повинна піднятися з рівня всього існуючого до положення батьків. Тому, якою б міцною не була віра людини в часи Нового Заповіту, вона ніяк не могла стати Божим сином. (48-95, 05.09.1971)
Подивіться на те, як розвивалась історія до наших часів. В епоху Старого Заповіту приношенням вважалося творіння. Воно приносилося в жертву для того, щоб звільнити людину та допомогти їй воскреснути. Заради відновлення людей доводилось жертвувати всім існуючим. Інакше кажучи, це було необхідно для того, щоб знайти Божих дітей. В старозавітні часи жертвою було все творіння. В часи Нового Заповіту Божі діти проливали кров на шляху до всесвітньої сфери воскресіння. В цьому суть історії християнства. Вся християнська історія являє собою процес жертвоприношення, в якому, спочатку довелось жертвувати Ісусу, а потім людям, сім’ям, народам і країнам, які пішли за ним. (166-276, 14.06.1987)
В часи Старого Заповіту Бог примусив Мойсея свідчити про Нього, як про всемогутнього Бога. Бог карав тих, хто не вірив у Його всемогутність. Потім в часи Ісуса люди дізналися про милосердного Бога. Ісус лікував хворих… Якщо б він цього не робив, його б не переслідували, й він би уникнув смерті! Смерть від хвороб — це ціна, яку люди в нашому світі платять за гріхи, які скоїли їх предки. Навіщо ж потрібно їх рятувати? Якщо б преподобний Мун з Церкви Об’єднання займався лікуванням, він би вже вилікував сотні тисяч людей! Але, хоча ми не вдаємось до лікування, людина, яка почула та полюбила Боже слово, яке ми несемо, може вилікуватися від прокази. Люди можуть позбутися найрізноманітніших хвороб! (194-334, 30.10.1989)
3.2. Прийомна дитина може називати нерідного батька батьком
Ісус відкрив людям Божу любов на вищому рівні. В часи Старого Заповіту Мойсей не міг розповісти про Бога любові, він вів мову лише про Бога влади, могутності та суду. Ісус був першим, хто завів мову про любов! Він представив людям Бога любові й себе, Господа любові. Однак в ті часи люди його не прийняли. (35-276, 25.10.1970)
Тому Павло й казав: «Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше, яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8:38-39) Ісус прийшов в ім’я Божої любові. (4-308, 05.10.1958)
Він прийшов як іудейський Месія, але помер, прокладаючи шлях месіанства для всього світу. Що ж сталося з іудаїзмом? До того часу євреї поклонялися Богу, вважаючи, що Він існує лише для іудаїзму, але так не варто думати! Чому повинен був навчити Ісус, коли він прийшов на землю? Він не міг просто повторити вчення про Бога з писань Старого Заповіту.
Ісус повинен був проповідувати про Бога часів Нового Заповіту. Місія Ісуса, як національного Месії Ізраїлю, полягала в тому, щоб навчити іудеїв закладати основу та старанно працювати заради всього світу, щоб охопити його. Адже до того часу епоха рівня нації вже пройшла, й настала епоха світового рівня. Отже, Ісус повинен був присвятити життя тому, щоб отримати авторитет світового Месії. (105-213, 26.10.1979)