Розділ 1. Корінь гріха
До цього часу жодній людині не було відоме джерело гріха, яке коріниться глибоко всередині людини і спонукає її робити гріховні вчинки. Щоправда, християни, спираючись на біблійні писання, притримувалися (хоча й недостатньо чіткого) розуміння, що всі гріхи виникли внаслідок того, що Адам і Єва, перший чоловік і перша жінка, з'їли плід із дерева пізнання добра і зла. Однак одні християни припускають, що це був плід справжнього дерева, інші вірять, що плід — це символ, оскільки Біблія написана мовою символів. Досі не існує чіткої відповіді на це питання.
1.1. Дерево життя та дерево пізнання добра і зла
Багато християн до сьогоднішнього дня вірять у те, що плід, який став причиною гріхопадіння Адама і Єви, був плодом звичайного дерева. Та чи міг Бог — люблячий Батько людства — створити плід таким приємним на вигляд і жаданим (Бут. 3:6), якщо той плід був здатний привести до гріхопадіння? Чи міг Він помістити такий небезпечний плід у легкодоступному для дітей місці?
Ісус сказав: «Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить» (Матв. 15:11). Як же тоді те, що ми їмо, могло стати причиною гріхопадіння? Людство успадкувало первородний гріх від своїх прабатьків, однак чи можливо, щоб щось їстівне стало причиною того, що первородний гріх передається від батьків дітям?
Те, що пов'язане зі спадковістю, передається лише через кровний зв'язок. Наслідки, спричинені чимось з'їденим людиною, не передаються з покоління в покоління. Багато хто вірить, що, створивши плід дерева пізнання добра і зла та заборонивши від нього їсти, Бог хотів перевірити слухняність людини. Таке твердження породжує закономірне запитання: чи може Бог любові настільки безжалісно випробовувати людину, використовуючи для цього засоби, які здатні спричинити її смерть?
Зі слів Бога Адам і Єва знали, що, з'ївши від плоду пізнання добра та зла, вони помруть. Незважаючи на це, вони їли від нього. При цьому прабатьки людства зовсім не помирали від голоду. Зрозуміло, що вони б ніколи не ризикнули власним життям і не порушили б таку сувору Божу заповідь просто заради якоїсь їжі. Тому випливає висновок, що плід дерева пізнання добра і зла не є звичайним матеріальним плодом. Це повинно було бути щось настільки привабливе й бажане, що навіть любов до життя не зупинила Адама і Єву. Тобто, якщо плід дерева пізнання добра і зла не був матеріальним плодом, він має символізувати щось інше. Чому ми повинні вперто дотримуватися буквального тлумачення плоду, якщо в Біблії багато важливих моментів описано за допомогою символів та метафор? Сучасним християнам слід відмовитися від вузького, вже застарілого ставлення до віри і не дотримуватися буквального тлумачення Біблії.
Якщо плід не був звичайним, то що він символізував? Пошук відповіді на це запитання слід починати з розгляду дерева життя, яке розташовувалося поруч із деревом пізнання добра і зла в Едемському саду (Бут. 2:9). Розкривши значення дерева життя, ми зрозуміємо символіку дерева пізнання добра і зла.
1.1.1. Дерево життя
У Біблії говориться, що грішна людина прагне досягти дерева життя і здобути його. Ще за часів Старого Заповіту воно було найзаповітнішою мрією ізраїльтян (Прит. 13:12). Від часів Ісуса й дотепер дерево життя залишається предметом прагнень усіх християн (Об'яв. 22:14). Оскільки дерево життя уособлює собою найбільшу надію грішного людства, випливає висновок, що і Адам до гріхопадіння мріяв саме про нього. Отже, грішна людина в процесі відновлення має віднайти та втілити надію, яку Адам мав до гріхопадіння, але так і не зміг утілити.
У Книзі Буття (3:24) написано, що, оскільки Адам учинив гріхопадіння, Бог поставив Херувима і меча полум'яного, щоб перекрити шлях до дерева життя. Це також дає підставу для висновку про те, що надією Адама до гріхопадіння було дерево життя. Однак через гріхопадіння він не зміг його досягти і був вигнаний з Едемського саду. Відтоді дерево життя завжди залишалося надією для грішних людей.
Про що міг мріяти Адам, який ще не досяг досконалості і перебував у процесі росту? Він напевно хотів стати досконалим чоловіком, який, уникнувши гріхопадіння, втілить Божий ідеал творення. Тому дерево життя символізує чоловіка, який утілив ідеал творення. Адам, досягши досконалості, повинен був стати цим ідеальним чоловіком. Отже, дерево життя символізує досконалого Адама.
Якби Адам не згрішив, а досяг дерева життя, тобто став чоловіком, який утілив ідеал творення, за ним пішли б його нащадки, і таким чином виникло б Царство Небесне на землі. Однак Адам згрішив, і Бог полум'яним мечем перегородив йому шлях до дерева життя (Бут. 3:24). Тому дерево життя залишається лише надією грішної людини, яка намагається відновити ідеал творення. При цьому грішна людина, обтяжена первородним гріхом, не може стати деревом життя і втілити ідеал творення, покладаючись лише на власні зусилля. Щоб це відбулося, на землю, як дерево життя, повинен прийти один чоловік, який утілив ідеал творення. Усе людство має «щепитися» від нього і стати з ним єдиним цілим (Рим. 11:17). Таким деревом життя і був Ісус, який утілив мрії святих і віруючих епохи Старого Заповіту (Прит. 13:12), які очікували його приходу.
Оскільки Бог перегородив Адаму шлях до дерева життя полум'яним мечем, людям буде неможливо досягти його до того часу, доки перепона не буде подолана. У день П'ятидесятниці вогненні язики «осіли» на кожному з апостолів, і вони сповнились Духа Святого (Дії 2:3—4). Те, що відбулося, означало, що була усунена перешкода на шляху до дерева життя — полум'яний меч, і проявилося це появою вогненних язиків, за якою відбулося зішестя Святого Духа, і було відкрито шлях до того, щоб усе людство могло прийти до Ісуса, дерева життя, і «щепитися» від нього.
Однак християни можуть «щепитися» від Ісуса лише на духовному рівні. Тому незалежно від глибини їхньої віри в Ісуса вони все одно дають народження грішним дітям, яким необхідне очищення від гріха. Навіть людям найглибшої віри було не під силу позбутися успадкованого від Адама первородного гріха, тому вони передавали його своїм дітям із покоління в покоління (Месія 1).
З цієї причини Ісус повинен знову прийти на землю як дерево життя, щоб людство «щепилося» від нього й очистилося від первородного гріха. Ось чому святі й віруючі епохи Нового Заповіту прагнуть дерева життя (Об'яв. 22:14), яке символізує Христа Другого пришестя.
Дерево життя було втрачене в Едемському саду (Бут. 2:9), тому Божа мета провидіння спасіння полягала в його відновленні як дерева життя, про яке говориться в Об'явленні (22:14). Через гріхопадіння Адам не зміг стати першим деревом життя (Бут. 2:9), тому, щоб спасти грішне людство, Ісус має прийти вдруге як останнє дерево життя (Об'яв. 22:14). Ось чому Ісуса називають «останнім Адамом» (1 Кор. 15:45).
1.1.2. Дерево пізнання добра і зла
Бог створив не лише Адама, Він створив також і Єву, якій призначено було стати дружиною Адама. Якщо в Едемському саду знаходилося дерево, що символізувало чоловіка, який утілив ідеал творення, хіба не мало там бути дерево, що було символом такої ж жінки? Це дерево, яке стояло поруч із деревом життя, як сказано в Біблії, називалося деревом пізнання добра і зла (Бут. 2:9). Дерево пізнання добра і зла символізує жінку, яка втілить ідеал творення, тому стає зрозуміло, що воно уособлювало досконалу Єву.
Інколи в Біблії Ісуса метафорично порівнюють із виноградною лозою (Іван. 15:5) або оливковим деревом (Рим. 11:17). Так Бог дає нам ключ до розгадки таємниці гріхопадіння, символічно представивши досконалих Адама і Єву у вигляді двох дерев.
1.2. Ідентичність змія
У Біблії говориться, що змій спокушав Єву вчинити гріх (Бут. 3:4—5). Що це був за змій? Давайте ще раз звернемося до третьої глави Буття, щоб насправді зрозуміти ідентичність змія.
Змій, описаний у Біблії, міг розмовляти з людьми. Він змусив людей, які є духовними істотами, вчинити гріхопадіння. З цього випливає, що він також є духовною істотою. Більше того, той факт, що змій знав волю Бога, Який суворо заборонив їм їсти плід із дерева пізнання добра і зла, ще раз доводить, що змій символізує якусь духовну істоту.
У Біблії описується «змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу» (Об'яв. 12:9). Зрозуміло, що цей стародавній змій — той самий змій, який спокусив Єву в Едемському саду. Оскільки цього змія було скинуто з небес, то хіба він може бути кимось іншим, як не духовною істотою, яка жила на небесах? Насправді, той факт, що змій, якого називають дияволом та сатаною, від часів гріхопадіння й дотепер постійно спрямовує душу людини до зла, свідчить про те, що він є духовною істотою. Зважаючи на те, що сатана — духовна істота, змій, який його символізує, також повинен бути духовною істотою. Отже, ми розуміємо, що всі ці моменти з Біблії доводять, що змій, який спокусив Єву, є не твариною, а духовною істотою.
Постає запитання, чи існувала духовна істота, символом якої був змій, до створення Всесвіту, чи вона була створена як його частина? Якщо цей змій існував до створення Всесвіту і мав мету, протилежну до Божої, тоді конфлікт між добром і злом у Всесвіті був би неминучим і вічним. У такому разі Боже провидіння відновлення було б неможливим. Більше того, стає безпідставним твердження монотеїзму про те, що все у Всесвіті створене єдиним Богом. Відповідно, ми можемо зробити висновок, що духовна істота, яку символізує змій, первісно була створена з метою добра, але пізніше згрішила і стала сатаною.
Яка створена Богом духовна істота могла розмовляти з людьми, знати волю Бога і жити на небесах? Яка істота, навіть після того як згрішила і перетворилася на злу, може, долаючи межі часу і простору, володарювати над духом людини? Оскільки це може бути лише ангел, стає зрозуміло, що змій символізує саме ангела. Слова «Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, і в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд» (2 Пет. 2:4) підтверджують висновок про те, що змій, який спокусив людей і вчинив гріх, насправді є ангелом.
Змій має роздвоєний язик, тому він став символом того, хто одним язиком говорить протилежні речі та в душі живе подвійним життям. Перед тим як проковтнути жертву, змій обвивається навколо неї. Це метафорично зображує того, хто в корисливих цілях заманює в пастку інших. Із цієї причини Біблія уподібнює ангела, який спокушав людей, до змія.
1.3. Гріхопадіння ангела і гріхопадіння людини
Тепер ми знаємо, що змій, який спокушав людей учинити гріх, — це ангел, що згрішив і став сатаною. Зараз давайте поговоримо про те, який гріх учинили ангел і люди.
1.3.1. Злочин ангела
У Біблії говориться: «І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня. Як Содом і Гоморра та міста коло них, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад…» (Іуда 1:6—7). На основі цих віршів ми можемо зробити висновок, що ангел згрішив, учинивши перелюб.
Перелюб — це злочин, який неможливо вчинити наодинці. Тому нам слід знати, з ким ангел згрішив в Едемському саду. До того як відповісти на це запитання, давайте спочатку поговоримо про те, який злочин скоїла людина.
1.3.2. Злочин людини
До гріхопадіння, як сказано в Біблії, Адам і Єва були голими і не соромилися (Бут. 2:25). Та після нього, засоромившись власної наготи, зшили вони фігове листя і прикрили свої статеві органи (Бут. 3:7). Люди природно приховують свої вади. Якби плід дерева пізнання добра і зла був справжнім плодом та Адам і Єва скоїли гріхопадіння, з'ївши його, вони б, напевно, прикрили руки або рота. Однак вони прикрили свої статеві органи. Отож очевидно, що вони стали соромитися статевих органів, оскільки їхній прогріх стосувався саме них. Звідси випливає, що вони згрішили своїми статевими органами.
У Книзі Іова (31:33) написано: «Чи ховав свої прогріхи я, як людина [Адам], щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?» Те, що після гріхопадіння Адам прикриває свої статеві органи, дає змогу однозначно стверджувати, що саме з ними був пов'язаний його прогріх. Отже, чому статеві органи Адама стали проявом його прогріху? Тому що саме ними було вчинено гріхопадіння.
Заради чого у світі, де ще не сталося гріхопадіння, людина могла ризикнути власним життям? Тільки заради любові. Божа мета творення, описана в благословеннях «плодіться й розмножуйтеся» (Бут. 1:28), може бути втілена лише через любов. Таким чином, із точки зору Божої мети творення, любов є найціннішою та найсвятішою у світі. Проте історично склалося так, що сам акт любові часто сприймається нами зі зневагою, оскільки саме він став причиною гріхопадіння. Отже, ми приходимо до висновку, що людина теж упала в гріх унаслідок блуду.
1.3.3. Перелюб між ангелом і людиною
Ми вже виявили, що люди вчинили гріхопадіння через спокусу ангела, і що і люди, і ангел упали в гріх унаслідок перелюбу. Люди та ангели — єдині наділені духовним началом істоти у Всесвіті, здатні мати любовні стосунки. Беручи це до уваги, ми можемо зробити висновок, що саме між людьми та ангелом встановилися блудні стосунки. У Євангелії записано: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете» (Іван. 8:44). В Об'явленні (12:9) диявол названий сатаною, «вужем стародавнім», який спокусив людей. Спираючись на ці слова, ми можемо стверджувати, що люди є нащадками сатани, «вужа стародавнього».
Унаслідок яких дій люди стали нащадками грішного ангела, тобто сатани? Це сталося через те, що прабатьки людства і ангел учинили перелюб, унаслідок чого всі люди стали народжуватися в родоводі сатани. Коли святий Павло писав: «…ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла» (Рим. 8:23), він тим самим визнавав, що ми, грішні люди, походимо з родоводу сатани, а не Бога. Іван Хреститель дорікав іудеям, називаючи їх «родом зміїним» (Матв. 3:7). Ісус говорив фарисеям і книжникам: «О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?» (Матв. 23:33). Ці біблійні вірші доводять, що причиною гріхопадіння стали блудні стосунки між ангелом і прабатьками людства.
1.4. Плід дерева пізнання добра і зла
Отже, дерево пізнання добра і зла символізувало Єву, яка досягне досконалості. Що ж тоді означає плід цього дерева? Він символізує любов Єви. Так само, як дерево розмножується через плоди, Єва через свою любов, зосереджену на Богові, повинна була примножити дітей добра. Натомість, зосередивши свою любов на сатані, вона примножила дітей зла. Єва була створена таким чином, що мала досягти досконалості, пройшовши період розвитку, під час якого через свою любов вона могла принести як плід зла, так і плід добра. Тому її любов названа «плодом дерева пізнання добра і зла», а сама Єва — «деревом пізнання добра і зла».
Тоді що означає вираз «з'їсти плід дерева пізнання добра і зла»? Коли ми щось з’їдаємо, це означає, що воно стає частиною нашої плоті і крові. Пізнавши любов, зосереджену на Богові, Єва з'їла б «плід» добра. Після цього, набувши плоті і крові добра, вона започаткувала б родовід добра. Однак вона з'їла «плід» зла, пізнавши любов зла, центром якої був сатана. Таким чином вона набула плоті й крові зла і започаткувала родовід зла, який дав початок нашому грішному світу. Тому коли говорять, що Єва з'їла плід із дерева пізнання добра і зла, то мають на увазі, що у своїх стосунках з ангелом вона пізнала сатанинську любов, унаслідок чого їх стали пов'язувати кровні узи (혈연관계, хьорьонквангє).
Бог прокляв грішного ангела, сказавши, що він на своїм череві буде плазувати, і порох їстиме у всі дні свого життя (Бут. 3:14). «На своїм череві будеш плазувати» означає, що ангел перетворився на жалюгідну істоту, нездатну діяти так, як їй слід було у відповідності до первісного плану творення. Слова «і порох ти їстимеш» означають, що скинутий на землю ангел (Іс. 14:12; Об'яв. 12:9) був позбавлений права отримувати елементи життя від Бога. Тому його життя підтримується елементами зла, які надходять від грішного світу.
1.5. Корінь гріха
Спираючись на Біблію, ми приходимо до висновку, що корінь гріха полягає не в тому, що прабатьки людства з'їли якийсь плід, а в тому, що вони вступили в заборонений кровний зв'язок з ангелом, символічно названим змієм. Унаслідок цього вони примножили не Божий родовід добра, а сатанинський родовід зла.
Доказом того, що корінь людських гріхів походить від статевої розпусти, є такі факти. Первородний гріх успадковується з покоління в покоління, тому що корінь гріха породжений кровним зв'язком. Ті релігії, які наголошують на необхідності очищення від гріха, вважають розпусту й подружню зраду смертним гріхом та навчають чеснотам цнотливості і стриманості. Це ще один доказ того, що корінь гріха слід шукати у хтивості. Ізраїльтяни здійснювали обряд обрізання як умову очищення від гріха для того, щоб належати до обраного Богом народу. Метою обрізання було відділити народ Бога від грішних людей, для чого й проливалася кров зла. Адже корінь гріха в тому, що в людських жилах тече кров зла, успадкована через утрату людьми своєї непорочності.
Основною причиною падіння багатьох держав, утрати свого становища національними героями й патріотами були безладні статеві стосунки, тому що корінь гріха завжди підсвідомо породжував у душі людини потяг до розпусти. Можна позбутися будь-якого іншого зла в суспільстві, піднявши моральний рівень людей за допомогою релігії, введення різних освітніх програм, покращення економічної та політичної систем. Але наразі ніхто не може зупинити статеву розпусту і викорінити злочини, які з нею пов'язані. Вона процвітає дедалі більше поряд із тим, як розвиток цивілізації робить життя людини легшим і безтурботнішим. Отже, наші мрії про створення ідеального світу так і залишаться лише пустими мріями, доки ми не зможемо викорінити статеву розпусту. Месія, який повертається до людства, — це той, хто може розв'язати всі ці проблеми раз і назавжди. Ці факти яскраво свідчать про те, що корінь гріха слід шукати в похоті.