Розділ 2. Провидіння відновлення в сім’ї Ноя
Каїн убив Авеля, що стало перешкодою для втілення провидіння відновлення в сім'ї Адама. Однак Бог абсолютно призначив утілення мети творення, і Його воля залишилася незмінною. Тому, на основі відданого Небесам шімджон Авеля, Бог обрав Сифа на його місце (Бут. 4:25). Серед нащадків Сифа Бог обрав сім'ю Ноя, поставивши її на положення сім'ї Адама, і розпочав нове провидіння відновлення.
У Біблії написано, що Бог судив світ потопом: «І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі» (Бут. 6:13). Це явно свідчить про настання останніх днів у часи Ноя, адже після суду потопом Бог мав намір утілити мету творення, пославши Месію на основі створених сім'єю Ноя умов. Отже, сім'я Ноя була відповідальною за виконання умови тангам для відновлення основи довіри (믿음의 기대, мідиме кіде), а потім — умови тангам для відновлення субстанційної основи (실체기대, шільчекіде). Їй слід було відновити шляхом тангам основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде), яку не вдалося відновити сім'ї Адама.
2.1. Основа довіри
2.1.1. Центральна особа у відновленні основи довіри
У провидінні відновлення, зосередженому на сім'ї Ноя, центральною особою у відновленні основи довіри був Ной. Бог сподівався здійснити Свою волю з допомогою Адама, однак той зазнав невдачі. Тому через десять поколінь або тисяча шістсот років після Адама Бог покликав Ноя, щоб він утілив Його волю. Відповідно, Бог дав Ною благословення «плодіться й розмножуйтеся» (Бут. 9:7), так само, як раніше благословив Адама (Бут. 1:28). У цьому розумінні Ной був другим прабатьком людства.
Ной був покликаний у часи, коли «зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась… насильством» (Бут. 6:11). Терплячи всілякі знущання й висміювання, він присвятив сто двадцять років життя будівництву ковчега — не на рівній місцевості, а на вершині гори, проявляючи абсолютну слухняність Божому дорученню. Це стало передумовою, завдяки якій Бог отримав можливість здійснити промисел суду через потоп, у центрі якого стояла сім'я Ноя. У цьому значенні Ной був першим батьком віри. На загальну думку, батьком віри є Авраам, однак насправді цього привілею повинен був удостоїтися Ной. Як буде очевидно з подальших пояснень, місія батька віри перейшла до Авраама через гріховний учинок сина Ноя, Хама.
Адам був центральною особою у відновленні основи довіри, та, з уже згаданих причин, він не міг приносити жертви сам. Ситуація Ноя була іншою. Бог покликав його на основі відданого Небесам шімджон Авеля, який зробив прийнятне з точки зору Бога символічне жертвоприношення. За родоводом Ной був нащадком Сифа, обраного на місце Авеля (Бут. 4:25). Більше того, Ной був праведною людиною в очах Бога (Бут. 6:9). З цих причин він отримав право сам зробити символічне приношення Богу — побудувати ковчег.
2.1.2. Об'єкт для умови у відновленні основи довіри
Об'єктом для умови, за допомогою якого Ной повинен був відновити основу довіри, був ковчег. Він мав глибоке символічне значення. Перед тим як Ной міг зайняти положення Адама в ролі другого прабатька людства, він спочатку мав виконати умову для відновлення шляхом тангам Чонджу, який опинився під владою сатани внаслідок гріхопадіння Адама. Тому об'єкт для цієї умови, який Ной повинен був принести в спосіб, прийнятний для Бога, мав символізувати новий Чонджу. Таким об'єктом для приношення став ковчег.
Ковчег був побудований у три палуби, які символізували Чонджу, створений через три стадії періоду розвитку. Вісім членів сім'ї Ноя, які ввійшли в ковчег, представляли вісьмох членів сім'ї Адама, які, опинившись під владою сатани, мали бути відновлені шляхом тангам. Таким чином, ковчег символізував Чонджу; Ной, його господар, символізував Бога; члени його сім'ї — людство; а тварини, узяті в ковчег, символізували весь світ творіння.
Коли ковчег було побудовано, Бог судив світ сорокаденним потопом. Яка мета суду потопом? Згідно з принципом творення, люди були створені так, щоб мати лише одного господаря. Відтоді як люди опинилися у сфері залежності від сатани, сповненій морального розкладу й розпусти, Бог, щоб мати стосунки з ними, повинен був зайняти положення другого господаря, що суперечить Принципу. Отже, Бог здійснив суд потопом, знищивши все людство, яке було об'єктом сатани, щоб утвердити сім'ю, яка мала б стосунки лише з Ним.
Чому Бог обрав для суду сорокаденний період? Число десять означає повернення до початку (Періоди 2.4). Щоб установити період тангам для відновлення числа десять та повернути свій промисел до початку, коли Божа воля повинна була виповнитися через Адама, Бог покликав Ноя через десять поколінь після Адама. До того ж, оскільки метою відновлення є завершення чотирьохпозиційної основи (사위기대, савікіде), Бог визначив кожному з цих десяти поколінь пройти період тангам із метою відновлення числа чотири. Загалом період від Адама до Ноя був періодом тангам для відновлення числа сорок. Однак через моральну розпусту людей того часу в цей період тангам числа сорок утрутився сатана. Промисел Ноєвого ковчега став новою спробою Бога в завершенні чотирьохпозиційної основи. Тому Бог визначив, що період суду потопом повинен складати сорок днів, як період тангам для відновлення числа сорок, яке було захоплене сатаною. Завершивши цей числовий період тангам, Бог збирався відновити основу довіри.
Тож відтоді на шляху провидіння відновлення за допомогою тангам число сорок було числом відокремлення від сатани (사탄 분립수, сатан пулліпсу), необхідним для відновлення основи довіри. Можна навести такі приклади: сорокаденний потоп Ноя, чотириста років від Ноя до Авраама; чотириста років рабства ізраїльтян у Єгипті; два сорокаденних пости Мойсея; сорок днів розвідки в Ханаані; сорок років блукання ізраїльтян у пустелі; сорок років правління кожного з царів: Саула, Давида й Соломона; сорок днів посту Іллі; пророцтво Іони про зруйнування Ніневії через сорок днів; сорок днів посту й молитви Ісуса в пустелі; сорокаденний період від воскресіння до вознесіння Ісуса.
У Біблії написано, що наприкінці сорокаденного потопу Ной випустив із ковчега крука й голуба (Бут. 8:6—7). Прослідкуймо, які провіденційні події Бог віщував цим на майбутнє, як сказано: «Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Ам. 3:7).
Побудувавши ковчег відповідно до волі Бога та подолавши сорокаденний період суду потопом, Ной виконав умову тангам для відновлення Чонджу. Період потопу відповідав періоду хаосу до часу втілення ідеалу створення неба і землі (Бут. 1:2). Тому все, що було пов'язане з ковчегом після сорокаденного потопу, було символічним проявом усього історичного шляху після того, як Бог завершив створення неба і землі.
Ной випустив крука і «літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі» (Бут. 8:6—7). Що віщувалося цим епізодом?
Він означав, що наприкінці суду потопом сатана буде шукати умову для вторгнення в сім'ю Ноя, так само, як архангел шукав шлях завоювати любов Єви невдовзі після створення перших людей і як сатана шукав можливість заволодіти жертвами Каїна й Авеля (Бут. 4:7).
Що віщував Бог тим, що Ной три рази випускав голуба з ковчега?
Хоча в Біблії написано, що Ной посилав голуба, щоб перевірити, чи не спала вода, це не було єдиною причиною. Дійсно, Ной міг би визирнути у вікно, через яке він випустив голуба, і він би побачив ситуацію сам. Насправді той факт, що Ной випускав голуба, має глибше значення, визначене волею Божого провидіння.
Потоп розпочався через сім днів після того, як Бог через Ноя сповістив про суд потопом (Бут. 7:10). Через сорок днів після цього вперше було випущено голуба. Незабаром він повернувся до ковчегу, не знайшовши «місця спочинку для стопи своєї ноги», і Ной узяв його до себе (Бут. 8:9).
Випущений першого разу голуб символізував першого Адама. Бог створив Адама з надією, що Його ідеал творення, омріяний Ним іще до створення світу, здійсниться в Адамові як досконалому втіленні цього ідеалу на землі. Однак через гріхопадіння Адама Бог не зміг утілити в ньому цей ідеал і був змушений відкласти його втілення на пізніше.
Сім днів по тому Ной випустив голуба вдруге. Вода ще не зійшла з землі, і голуб знову повернувся. Цього разу він тримав у дзьобі оливковий листок — ознаку того, що наступного разу він знайде сушу і зможе опуститися на неї (Бут. 8:10—11).
Голуб, посланий удруге, символізував Ісуса, другого Адама, як повне втілення ідеалу творення. У біблійних віршах віщувалося, що Ісус прийде з метою завершити провидіння відновлення, та він не зможе залишитися на землі, якщо євреї не повірять у нього. Тоді воля Бога не втілиться повністю, тому що Ісус змушений буде прийняти смерть на хресті та повернутися до Бога, пообіцявши своє Друге пришестя.
Якби вода на землі висохла і голуб знайшов собі їжу, він не прилетів би назад до ковчегу. Та він повернувся, тому що вода не висохла. Так, якби серед євреїв було більше людей, які віддано служили Ісусу, він не був би змушений померти на хресті та продовжив би побудову Царства Небесного на землі.
Після закінчення ще семи днів Ной випустив голуба втретє. Цього разу він не повернувся, тому що вся вода зійшла з землі (Бут. 8:12).
Цей голуб, випущений утретє, символізував Господа Другого пришестя, який прийде як третій Адам. Це означає, що, коли Христос прийде знову, він обов'язково втілить Божий ідеал творення на землі, який відтоді перебуватиме на ній вічно. Коли голуб не прилетів назад, сім'я Ноя нарешті зійшла з ковчега і ступила на землю, зустрівши нові небо й землю. Це свідчить про те, що коли ідеал творення буде втілений на землі через третього Адама, новий Єрусалим зійде з небес і оселя Бога буде з людьми (Об'яв. 21:1—3).
На прикладі цієї історії з голубом Бог показав, що, як пояснювалося в главі «Призначення», Боже провидіння відновлення відкладається, якщо людина, яка є об'єктом цього провидіння, не виконує своєї частки відповідальності. Так через невіру Адама і його безвідповідальність Ісус був змушений прийти в ролі другого Адама. Схожим чином, коли єврейський народ не зміг виконати свою відповідальність унаслідок невіри в Ісуса, Христос повинен був померти на хресті, щоб прийти знову як третій Адам.
Те, що Ной посилав голуба через кожні сім днів, указує, що відновлення небес і землі також вимагає певних провіденційних періодів часу, так само, як створення небес і землі зайняло сім днів.
Побудувавши ковчег як об'єкт для умови, як того хотів Бог, і подолавши сорокаденний період суду потопом, сім'я Ноя змогла відновити шляхом тангам основу довіри.
2.2. Субстанційна основа
Ной успішно відновив шляхом тангам основу довіри, завершивши промисел з основою на ковчезі і в такий спосіб зробивши символічне приношення, прийнятне з точки зору Бога. При цьому він створив умову тангам для відновлення творіння та умову тангам для символічного відновлення людей. На цій основі сини Ноя, Сим та Хам, представляючи відповідно Каїна та Авеля, повинні були досягти успіху в субстанційному приношенні, виконавши умову тангам для звільнення від гріховної природи. Так вони заклали б субстанційну основу.
Щоб зробити прийнятне для Бога субстанційне приношення в сім'ї Ноя, який зробив успішне символічне приношення, Хам, його другий син, повинен був спочатку відновити положення Авеля, другого сина Адама. Передбачалося, що він стане центральною особою субстанційного приношення, так само як Авель був нею в сім'ї Адама. Зробивши символічне приношення замість Адама, Авель успішно відновив основу довіри та одночасно отримав право стати центральною особою субстанційного приношення. У сім'ї ж Ноя символічне приношення робив Ной, а не Хам. Тому, щоб зайняти положення Авеля, який свого часу успішно завершив його, Хам повинен був створити непорушну єдність у шімджон із Ноєм, котрий домігся перемоги в символічному приношенні.
Розгляньмо, який промисел здійснив Бог, щоб допомогти Хамові стати єдиним у шімджон із Ноєм.
У Біблії написано, що, коли Хам побачив свого батька, який лежав голим у наметі, він засоромився цього і відчув невдоволення. Він передав свої почуття братам, Симу та Яфету, і ті, піддавшись впливу Хама, відчули сором від наготи батька, відвернули обличчя, щоб не бачити цього видовища, задкуючи підійшли до нього і прикрили його тіло одежою. Цей учинок, певно, був гріховним, оскільки Ной прокляв сина Хама, пророкуючи, що той буде рабом його братів (Бут. 9:20—25).
Чому Бог здійснював Свій промисел таким чином і чому в почутті сорому, яке виникло в Хама, коли він побачив наготу, приховувався гріх?
Щоб зрозуміти це, згадаймо спочатку, що таке гріх. Сатана не здатний проявити силу свого існування й дії, доки не знайде собі об'єкта, з яким може створити умову для взаємодії (상대기준, сандекіджун) і на цій основі вступити в стосунки віддавання та приймання. Тому кожного разу, коли людина створює умову для вторгнення сатани, це означає, що вона таким чином ставить себе в положення об'єкта сатани, дозволяючи останньому діяти. У цьому й полягає гріх.
Далі розгляньмо, навіщо Богу знадобилося випробовувати Хама, роблячи його свідком наготи Ноя. Ми бачили, що ковчег символізував Чонджу і що всі події, які сталися після того, як на основі сорокаденного суду потопом Бог прийняв ковчег Ноя, символізували події, які відбувалися після створення Чонджу. З цього випливає, що положення Ноя після сорокаденного потопу нагадувало положення Адама після створення світу.
Після створення невинні серця Адама і Єви були довірливо відкриті і близькі одне до одного; їм абсолютно нічого було приховувати від Бога. Ми можемо це ясно зрозуміти зі слів Біблії, у яких говориться, що вони не соромилися своєї наготи (Бут. 2:25). Однак після гріхопадіння Адам і Єва відчули сором і прикрили свої тіла нижче поясу фіговими листками; вони сховалися за деревами, боячись, що Бог побачить їх (Бут. 3:7—8). Цей сором свідчив про їхній внутрішній стан після того, як вони вступили в кровний зв'язок із сатаною, вчинивши гріх своїми статевими органами. Вони прикрили статеві органи й сховалися від Бога, бо усвідомили, що скоїли злочин, уступивши в кровний зв'язок із сатаною.
Після того, як Ной відокремився від сатани завдяки сорокаденному суду потопом, він мав утвердитися на положенні, яке займав Адам відразу після створення Всесвіту. Бог сподівався, що члени сім'ї Ноя сприймуть його наготу без почуття сорому і що в них не виникне бажання прикрити його тіло. Шляхом тангам Бог хотів повернути той радісний Шімджон, із яким Він дивився на невинних людей перед гріхопадінням. Тому Йому потрібно було відчути радість, дивлячись на невинність Ноєвої сім'ї. Бог створив ситуацію, за якої Ной лежав голим, щоб утілити цю велику волю. Якби Хам досяг єдності з Ноєм, ставлячись до нього з таким самим шімджон, як Бог, і зміг подивитися на нього з точки зору Бога, він сприйняв би наготу Ноя без найменшого почуття сорому. У цьому випадку він виконав би умову тангам для відновлення в сім'ї Ноя того стану невинності, який був властивий Адаму та Єві перед гріхопадінням.
Однак сини Ноя посоромилися наготи свого батька і прикрили його тіло. Ця обставина була рівнозначною визнанню того, що між ними й сатаною, як і в сім'ї Адама після гріхопадіння, існував ганебний кровний зв'язок, через що вони були не гідними постати перед Богом. Сатана, як крук, що кружляв над водою, намагався знайти умову для вторгнення в сім'ю Ноя. Тому, коли сини Ноя насправді визнали свою належність до роду сатани, ставши його об'єктами, він захопив цю сім'ю.
Відчувши сором від наготи батька і прикривши її, Хам створив умову для вторгнення сатани, тому його почуття і вчинок були гріховними. Тож Хаму не вдалося відновити шляхом тангам положення Авеля, яке йому треба було зайняти для здійснення субстанційного приношення. Оскільки він не зміг створити субстанційну основу, провидіння відновлення в сім'ї Ноя закінчилося поразкою.
Чи можна вважати, що почуття сорому, викликане наготою, завжди є гріхом? Ні. Випадок Ноя був особливим. Місія Ноя, який займав положення Адама, полягала в тому, щоб усунути всі умови, які дали змогу сатані захопити Адама. Якби члени сім'ї Ноя не відчули сорому від його наготи і навіть не намагалися б прикрити, то вони виконали б умову тангам для відновлення положення сім'ї Адама в її первісній невинності, — положення, коли Адам і Єва ще не пов'язалися з сатаною стосунками кровної спорідненості. Отже, це була умова тангам, яку повинна була виконати лише сім'я Ноя.
2.3. Чому навчає приклад сім'ї Ноя
Не кожен міг із легкістю зрозуміти, чому Ной продовжував будувати човна на горі сто двадцять довгих років. Однак Хаму було добре відомо, що вся його сім'я врятувалася завдяки праці його батька, який був змушений терпіти суворий осуд і висміювання оточуючих. Розуміючи це, Хам повинен був проявити таку повагу до свого батька, яка допомогла б подолати особисте почуття невдоволення, викликане наготою Ноя, і прийняти те, що відбувалося, як належне. Проте, замість того, щоб довіряти Ною, виправданому Богом, Хам почав критикувати його зі своєї особистої точки зору і проявив своє невдоволення через дію. Його ставлення розладнало Боже провидіння в сім’ї Ноя, звівши до нуля основу тисячі шестисот років провидіння від часів Адама і промисел сорокаденного потопу. Це говорить нам про те, наскільки важливо мати покірність, слухняність і терпіння на шляху до Бога.
Також Боже провидіння в сім'ї Ноя показує нам, у чому полягає призначення Бога стосовно виконання людиною Божої волі і яке ставлення Бога до людської частки відповідальності. Бог знайшов сім'ю Ноя після тисячі шестисот років підготовки. Він направляв Ноя сто двадцять років, доки той будував ковчег, і підняв його сім'ю, пожертвувавши всім людством під час сорокаденного потопу. Однак, незважаючи на те, що сім'я Ноя була об'єктом провидіння відновлення, Бог мусив безумовно залишити її, коли Хам припустився відносно невеликої помилки, яка дала змогу сатані проникнути в цю сім'ю. Так провидіння, у центрі якого стояла сім'я Ноя, закінчилося невдачею.
Провидіння в сім'ї Ноя також показує нам, у чому полягає призначення Бога для людини. Незважаючи на те, що тривалий час Бог напружено працював, щоб знайти Ноя й виховати його як батька віри, Він без вагань залишив його, коли сім'я Ноя не виконала своєї частки відповідальності, і обрав на його місце Авраама.