Розділ 2. У який спосіб повернеться Христос?
2.1. Погляди на Біблію
Враховуючи інтелектуальний та духовний рівень людей, Бог давав їм підказки на майбутнє, і через символи й притчі навчав усіх важливих небесних принципів (Іван. 16:25), аби люди, які жили в ту чи іншу епоху, у тому чи іншому середовищі, могли вільно зрозуміти, які вимоги ставило перед ними провидіння їхнього часу. Той факт, що Бог використовував символи й притчі, які знайшли своє відображення в Біблії, неминуче наближав до виникнення суперечливих тлумачень. У цьому полягає головна причина розколу церкви. Тому при тлумаченні Біблії найважливішим питанням є те, з якої точки зору її розглядати.
Для прикладу візьмемо Івана Хрестителя. Оскільки дві тисячі років ми читали Біблію, переконані в тому, що Іван Хреститель виконав свою відповідальність, складається враження, що Біблія доводить цю думку. Та якщо проаналізувати її з іншої точки зору, то можна побачити, що насправді Іван Хреститель не зміг виконати свою відповідальність (Месія 2.3).
Аж до цього часу багато хто з нас читав Біблію, уже маючи сформовані уявлення про те, що Господь прийде на хмарах у супроводі знамень та чудес. Якщо дотримуватися буквального тлумачення біблійних слів, можна подумати, що Біблія справді підштовхує нас до такого висновку. Проте для наукового складу розуму сучасної людини абсолютно неприйнятною є думка про те, що Господь прийде на хмарах. Щоб зрозуміти істинне значення таких віршів, потрібно знову подивитися на Біблію з іншої точки зору.
Цей новий погляд ми виявили завдяки дослідженням віршів про Івана Хрестителя. Пророк Малахія передбачив, що перед приходом Месії з'явиться Ілля (Мал. 4:5). Тому багато євреїв вірило, що Ілля, який піднявся на небо у вогняній колісниці, спуститься в такий самий спосіб, і з нетерпінням чекали дня, коли це станеться. Однак, на противагу цим очікуванням, Ісус з упевненістю заявив, що Ілля — це Іван Хреститель, син Захарії (Лук. 1:13; Матв. 11:14).
Якщо вірити свідченню Ісуса, то повернення Іллі зовсім не мало статися дивовижним чином через його сходження з небес, як сподівався єврейський народ; насправді воно відбулося з народженням Івана Хрестителя. Так само багато християн аж до сьогоднішнього дня вірять, що Ісус повернеться на хмарах. Проте повернення Іллі в образі Івана Хрестителя не дає нам жодних підстав заперечувати можливість повернення Христа через його народження на землі, як це було при першому пришесті. У такому разі з'являється необхідність ще раз уважно вивчити біблійні записи про Друге пришестя з цієї нової точки зору.
За часів першого пришестя Христа багато освічених людей Ізраїлю думали, що Месія народиться в іудейському місті Вифлеємі в роду Давида (Матв. 2:5—6). Проте, безперечно, багато євреїв, читаючи пророцтва Даниїла, вірили в прихід Месії на хмарах: «Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський…» (Дан. 7:13). Тому навіть після того, як Ісус помер на хресті, серед іудеїв виник антихристиянський рух, який стверджував, що Ісус не може бути Месією, бо був народжений у плоті. Апостол Іван називав його прибічників антихристами: «Бо в світ увійшло багато обманців, які не визнають Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий то обманець та антихрист!» (2 Іван. 1:7).
Деякі дослідники стверджують, що пророцтво Даниїла стосується Другого пришестя Господа. Проте, як видно зі слів Біблії, в епоху Старого Заповіту Бог здійснював Своє провидіння відновлення для того, щоб остаточно досягти його мети з приходом Ісуса: «Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували» (Матв. 11:13) — і також: «Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує» (Рим. 10:4). Тому ніхто навіть уявити не міг Друге пришестя Месії доти, доки сам Ісус не почав говорити про своє повернення. Отже, цілком очевидно, що ніхто з євреїв часів Ісуса не міг думати, що пророцтво Даниїла стосується Другого пришестя Месії; вони вважали, що в ньому міститься передбачення того, що станеться за першого — і єдиного — пришестя Господа.
Усупереч очікуванням багатьох глибоко віруючих євреїв, що ґрунтувалися на Писанні, Ісус не спустився з хмар, а був народжений у плоті. Отже, нам слід переглянути Біблію, допускаючи можливість того, що Друге пришестя Христа станеться так само, як і першого разу.
2.2. Повернення Христа відбудеться через його народження на землі
Ісус залишив нам пророцтва про те, що станеться під час його повернення: «…Так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…» (Лук. 17:24—25). Якщо Господь Другого пришестя справді прийде на хмарах небесних із Божою могутністю й славою під голосне сурмлення ангелів, як сказано в Біблії (Матв. 24:30—31), то чи не буде він із готовністю й почестями прийнятий людством, яким би грішним воно не було? Господь, який прийде в такий спосіб, не може бути скривджений та гнаний.
Чому ж тоді Ісус передбачав, що на Господа чекає така нещасна доля з його поверненням?
Чому ж тоді Ісус передбачав, що на Господа чекає така нещасна доля з його поверненням? Єврейський народ того часу, який покладався на віщування Малахії (Мал. 4:5), з благоговінням чекав повернення з небес Іллі — вісника прийдешнього Месії. Замість цього Ісус, людина низького походження, прийшов як злодій і проголосив себе Месією, тоді як єврейський народ іще не чув жодної звістки про появу Іллі. Тому люди поставилися до Ісуса з презирством і почали переслідувати його (Месія 2.2). Розмірковуючи над цією ситуацією, Ісус передбачив, що під час Другого пришестя пильний погляд християн, які чекають на Месію, буде знову прикутий до неба. Тому вони найімовірніше почнуть переслідувати Христа Другого пришестя, який народиться в плоті та з'явиться несподівано, немов злодій (Об'яв 3:3). Вони осудять його, як єретика, як це було з Ісусом. Ось чому Ісус передбачав, що Господь постраждає і буде знехтуваний своїм поколінням. Це пророцтво може справдитися лише в тому разі, якщо Христос повернеться в плоті, а не з'явиться на хмарах.
Ісус сказав: «Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?» (Лук. 18:8). З наближенням останніх днів дедалі більше християн прагне розвинути в собі міцну віру. Чи можна припустити, що вони зневіряться настільки, що не можна буде знайти й проблисків віри під час Другого пришестя Господа в тому разі, якщо він спуститься з хмар небесних у супроводі голосного сурмлення ангелів і Божої слави? Отже, це пророцтво також не може справдитися, якщо Христос повернеться надприродним чином.
За часів Ісуса багато євреїв вірило, що Месія буде народжений у Вифлеємі і постане перед ними як цар (Матв. 2:6). Але вони вважали, що це станеться тільки після того, як із неба спуститься Ілля. Тим часом, хоча ніякого Іллі не було, парубок із Назарету, який виріс у сім'ї теслі, почав заявляти права на своє месіанство. Зрозуміло, що Ісусу було важко знайти серед євреїв хоча б одну людину, настільки віддану у вірі, щоб вона пішла за ним слідом, нехтуючи навіть смертю. Ісус побивався над таким станом речей, журячись через те, що щось схоже може повторитися, коли він повернеться. Він передбачав, що за Другого пришестя погляди віруючих знову будуть звернені до неба — у сподіванні на те, що Христос повернеться на хмарах. Отже, коли Ісус справді знову з'явиться на землі в образі людини, він не знайде й проблисків віри, як сталося під час його першого пришестя. Це пророцтво теж може здійснитися тільки у випадку, коли прийдешній Христос народиться на землі.
Деякі вчені тлумачать наведений вірш інакше; вони стверджують, що на долю віруючих в останні дні випадуть настільки тяжкі випробування, що це призведе до втрати їхньої віри. Однак якщо навіть у процесі відновлення тяжкі випробування не можуть зупинити істинно віруючих, ще менш імовірно, що це станеться в останні дні, коли християни, як ніколи досі, прагнутимуть подолати вирішальні випробування! Природа віри полягає в тому, що чим більше випробувань та страждань ми зустрічаємо, тим наполегливіше ми шукаємо Бога і Його спасіння.
Одного разу Ісус сказав: «Багато хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матв. 7:22—23). Якщо віра християн настільки міцна, що вони здатні творити чудеса іменем Ісуса, то наскільки сильніше розгориться її полум'я, якщо Христос прийде на хмарах великої слави, наскільки з більшим прагненням вони почнуть тоді служити йому! Чому ж Ісус сказав, що відкине таких відданих християн, коли повернеться? І якщо він справді вчинить із ними в такий спосіб, то жоден віруючий не спасеться в останні дні. Ці слова також не зможуть справдитися, якщо Ісус прийде на хмарах.
У дні Ісуса, імовірно, було немало людей, чия велика віра давала їм змогу творити знамення й чудеса. Однак, вони вірили, що перед приходом Месії з небес має спуститься Ілля, і не знали, що в їхньому середовищі вже жив Ілля в образі Івана Хрестителя (Іван. 1:21). Тому вони не прийняли Ісуса як Месію та вигнали його зі свого суспільства, і він був змушений у скорботі залишити їх. Так само за Другого пришестя Христа ті християни, які чекають його появи на хмарах, неминуче відмовляться від нього, якщо він народиться на землі. Тоді, незважаючи на всі їхні заслуги у вірі, у Господа не буде іншого вибору, як тільки залишити їх, тому що вони чинять беззаконня.
Ціла низка пророцтв із глави 17 Євангелія від Луки, які стосуються останніх днів, не може збутися, якщо Христос повернеться на хмарах. Для них можна знайти пояснення, лише припустивши, що повернення Христа відбудеться через його народження на землі. Давайте дослідимо кожне з цих пророцтв докладніше.
1) «…Царство Боже не прийде помітно» (Лук. 17:20). Якщо Господь прийде на хмарах, то настання Царства Божого буде помітне для всіх. Воно прийшло на землю вже за першого пришестя з народженням Ісуса. Проте єврейський народ не зміг побачити його, оскільки, чекаючи повернення Іллі з небес, він не повірив в Ісуса. Так само за Другого пришестя Царство Боже прийде на землю з народженням Христа, однак християни, які вважають, що він з'явиться на хмарах, не повірять Господу і тому не побачать цього довгоочікуваного Царства.
2) «Божеє Царство всередині вас» (Лук. 17:21). За часів Ісуса ті, хто першим повірив у нього і слідував за ним, уже створили Царство Боже в серці своїм. Оскільки Господь Другого пришестя буде народжений на землі, Царство Небесне й цього разу утвориться спочатку в серцях тих, хто, першим дізнавшись про нього, служитиме йому. У міру того як кількість таких людей буде зростати, утворюючи суспільство та формуючи державу, Царство Небесне поступово стане зовнішньою, видимою реальністю. Виходить, Ісус мав на увазі, що не втілить Царство Небесне миттєво, як це сталося б із його поверненням на хмарах.
3) «Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите» (Лук. 17:22). Якщо Христос спуститься на хмарах під звук сурми архангела, то кожен зможе побачити його. У такому разі хто захоче побачити день Сина Людського і не побачить? І все ж Ісус передбачав такий хід подій. За першого пришестя Ісуса день Сина Людського також настав на землі з його народженням, проте євреї, які не повірили в Христа, не змогли побачити його. За Другого пришестя день Сина Людського також настане з його народженням на землі, але багато християн, переконаних у пришесті Господа на хмарах, навіть побачивши Ісуса, не повірять у нього як у Месію. Хоча день Сина Людського вже прийде, вони будуть не в змозі побачити його.
4) «І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!» (Лук. 17:23). В останні дні християни, які досягли певного духовного рівня, можуть отримати одкровення: «Ти — Господь!». Якщо вони при цьому не знатимуть принципу, на підставі якого дається таке одкровення, то найімовірніше оголосять себе Господом Другого пришестя і стануть антихристами в часи Христа (Воскресіння 2.2.6). Тому ці слова Ісуса були застереженням для віруючих від того, щоб такі люди не ввели їх в оману.
5) «Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський» (Лук. 17:24). Коли народився Ісус, звістка про появу на світ царя іудейського дійшла навіть до царя Ірода і схвилювала весь Єрусалим (Матв. 2:2—3). За часів Другого пришестя рівень розвитку засобів транспорту і зв'язку дасть змогу з блискавичною швидкістю поширити звістку про появу Христа від Сходу до Заходу.
6) «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського» (Лук. 17:26). Знаючи про неминучість суду потопом, Ной закликав людей увійти в його ковчег, та вони не послухали його слів і всі загинули. В останні дні Христос повернеться на землю і буде кликати людей у свій ковчег істини. Проте християни, які вперто дивитимуться в небо, чекаючи його повернення на хмарах, не прислухаються до слів істини, проголошених на землі. Нехтуючи Господом як єретиком, ніхто з них, як і за часів Ноя, не зможе прийняти провіденційної волі.
7) «Хто дбатиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її» (Лук. 17:33). Чи повинен хтось ризикувати своїм життям, ідучи за Господом, якщо він прийде на хмарах слави під звук сурми архангела? Оскільки Ісус повернеться через своє фізичне народження, він виглядатиме єретиком в очах тих християн, які твердо переконані в його пришесті на хмарах. Тому послідовники Христа повинні бути готовими до того, щоб прийняти навіть смерть. Цей вірш означає, що якщо люди повірять Христу та підуть за ним слідом, ризикуючи при цьому навіть власним життям, то вони будуть жити. Якщо ж, навпаки, вони відійдуть під впливом мирських обставин, повстануть проти нього та відцураються його, то їх спіткає смерть.
8) «Де труп, там зберуться й орли» (Лук. 17:37). Так Ісус відповів на запитання учнів про те, де відбудеться його Друге пришестя. Ми пам'ятаємо, що хижі птахи спустилися на голуба й горлицю, які не були розсічені на вівтарі Авраама (Бут. 15:11). Це показує, що сатана завжди шукає можливості захопити те, що не освячене. Відповідно, ми можемо пояснити значення цієї останньої відповіді Ісуса: так само як злі духи збираються навколо мертвих, щоб заволодіти ними, Господь — джерело життя — прийде в місце, сповнене життям. Таким чином, під своїми словами Ісус мав на увазі, що Господь з'явиться серед людей глибокої та щирої віри.
Під час Другого пришестя Христа вони зберуться в одному місці, ведені багатьма духами (Воскресіння 2.3.2.2; 3.1; 3.2). Це якраз і буде царство життя, де з'явиться Господь. Ісус народився в середовищі обраного народу, який шанував Бога найщиріше. Та навіть серед обраного народу він постав як Месія насамперед для тих із них, чия віра була настільки міцна, що вони були готові піти за ним слідом та стати його учнями.
Оскільки Христос Другого пришестя буде народжений на землі, у Біблії говориться: «І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його» (Об'яв. 12:5). Залізний жезл тут означає Слово Бога, яким Господь буде судити грішний світ і відновлюватиме Царство Небесне на землі. Раніше ми докладно пояснювали (Есхатологія 3.2.2), що суд вогнем — це суд язиком, тобто суд Словом (Як. 3:6). Тому Слово Ісуса, яким в останні дні судитиметься людина (Іван. 12:48), — це те ж Слово, за допомогою якого небо й земля будуть піддані судному вогню (2 Пет. 3:7), і це дихання Господа, яке вб'є беззаконників (2 Сол. 2:8). Слово Ісуса називається також «жезлом Його уст» і «віддихом губ Його» (Іс. 11:4). Воно символізується залізним жезлом: «І буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, розсиплються» (Об'яв. 2:27).
У вірші мовиться про дитину чоловічої статі, народжену жінкою і взяту до Бога на Його престол. Хто з народжених жінкою гідний обіймати Божий престол і керувати всіма народами Божим Словом? Це може бути тільки Христос Другого пришестя, який народиться на землі як Цар Царів і побудує на ній Царство Небесне.
На початку Євангелія від Матвія є запис про чотирьох жінок у родоводі Ісуса, які вчинили перелюб (Матв. 1:3, 5—6). Це говорить про те, що спаситель людства, який приходить для спасіння всіх нащадків грішного роду, повинен бути народжений як безгрішна людина, яка походить із грішного роду.
Багато християн думає, що жінка в зазначеному вище вірші символізує церкву. Вони не можуть його тлумачити по-іншому, бо очікують Христа Другого пришестя з хмар. Тому під «останком насіння її» (Об'яв. 12:17) мають на увазі віруючих, які завдяки вірі в Ісуса мають його свідоцтво і виступають як названі діти Бога (Рим. 8:23).
Деякі християни вірять, що Друге пришестя Христа відбувається через сходження Святого Духа (Дії 8:15—17), коли Ісус поселяється в серцях людей (Іван. 14:20). Проте Ісус перебував у серцях відданих віруючих від часу свого воскресіння і сходження Святого Духа в день П'ятидесятниці (Дії 2:4). Якщо це дійсно було Друге пришестя, тоді воно вже відбулося дві тисячі років тому.
Крім того, деякі християнські церкви навчають, що Ісус повернеться як дух. Однак Ісус з'явився перед своїми учнями на третій день після свого воскресіння з мертвих у тому ж вигляді, як і за життя на землі (Матв. 28:9). Відтоді він вільно приходив до багатьох християн, які досягли високого духовного рівня, і давав їм свої настанови. Це свідчить про те, що таке Друге пришестя відбулося вперше дві тисячі років тому. Якщо розуміти духовне повернення Ісуса як Друге пришестя, то немає причин очікувати його як історичний день здійснення наших найзаповітніших надій.
Незважаючи на те, що учні Ісуса часто зустрічалися з його духовним «я» після воскресіння, вони продовжували чекати на Друге пришестя. Напрошується висновок, що вони не чекали появи Ісуса в духові під час його Другого пришестя. Наприклад, коли, явившись духовно Івану, Ісус сказав йому: «Так, незабаром прийду!», Іван відповів: «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!» (Об'яв. 22:20). З цих слів зрозуміло, що Ісус та Іван чітко усвідомлювали різницю між духовною появою Ісуса та Другим пришестям, і це означає, що Христос Другого пришестя не повернеться як дух, а народиться на землі, як це було під час його першого пришестя.
Як докладно розповідалося в «Принципі творення», Бог створив як нематеріальний, так і матеріальний світи, потім Він створив людей, давши їм і духовний, і фізичний аспекти, щоб за Його благословенням вони володарювали над двома світами. Проте через гріхопадіння Адама люди втратили право бути володарями цих двох світів. Унаслідок цього творіння було позбавлене своїх істинних господарів і «все разом зідхає й разом мучиться аж досі, очікуючи з'явлення синів Божих», здатних керувати ним із турботою (Рим. 8:19—22). Ісус, досконалий Адам, який прийшов як повноцінний володар двох світів (1 Кор. 15:27), намагався «прищепити» від себе віруючих (Рим. 11:17), поєднавши їх таким чином із собою, щоб вони теж усі стали володарями світу творіння.
Однак, коли євреї повстали проти Ісуса, Бог був змушений віддати його тіло сатані, що стало умовою спокути для відновлення євреїв та всього людства. Оскільки фізичне тіло Ісуса було віддане до рук сатани, фізичне спасіння залишилося незавершеним. Ісус залишив цей земний світ з обіцянкою повернутися та завершити спасіння, здійснене тільки духовно (Месія 1.4). При цьому на землі ще не було жодної людини, яка б досягла досконалості і духовно, і фізично, стала володарем нематеріального та матеріального світів і привела їх до гармонії. У цьому полягає причина того, що Христос не може повернутися лише в духовному тілі. Як і за першого пришестя, йому слід прийти в образі людини та досягти духовної і фізичної досконалості. Потім, «прищепивши» від себе все людство як духовно, так і фізично, він повинен буде поєднати всіх із собою (Рим. 11:17) та направити шляхом досконалості духу і плоті й володарювання над нематеріальним та матеріальним світами.
Передбачалося, що Ісус відновить Царство Небесне на землі, стане Істинним Батьком усього відновленого людства і Царем цього Царства (Іс. 9:6; Лук. 1:31—33). Проте через невіру єврейського народу він не зміг виконати цю волю Бога і пішов на хрест, пообіцявши згодом повернутися та обов'язково виконати її. Відповідно до цього під час Другого пришестя Христос знову несе відповідальність за створення Царства Небесного на землі і за те, щоб стати Істинним Батьком людства та Царем. Тому Христос Другого пришестя має бути народжений на землі, як це було за його першого пришестя.
Спокута гріхів можлива тільки впродовж земного життя (Творення 6.3.2), тому для спокути наших гріхів Ісус повинен був прийти на землю в плоті. Але спасіння, яке Ісус приніс через розп'яття, обмежене духовним виміром. Воно не звільняє нас від первородного гріха, який передавався через наші фізичні тіла та як і раніше залишається в нас. Тому Христос повинен повернутися, щоб спокутати первородний гріх та завершити спасіння людей на фізичному рівні. Оскільки Христос не може досягти цієї мети, маючи лише духовне тіло, він повинен прийти у фізичному тілі, як і під час першого пришестя.
Таким чином ми приходимо до чіткого розуміння того, що повернення Христа не буде духовним, а здійсниться фізично, так само як перше пришестя. Навіть беручи до уваги гіпотезу про те, що Христос повернеться духовно, не можна не відчувати подив від думки, що дух, який існує поза часом та простором і доступний тільки сприйняттю духовних чуттів, може сидіти на матеріальній хмарі. З іншого боку, якщо Другому пришестю призначено відбутися через появу Христа в плоті на хмарі, тоді виникає запитання, як він утримається в повітрі? І як визначити місце його перебування до його появи? Можливо, деякі люди почнуть заперечувати проти такої постановки питання, стверджуючи, що для всемогутнього Бога немає нічого неможливого. Проте Бог не може ігнорувати встановлені Ним Самим закони й принципи. Крім того, немає жодної потреби в тому, щоб Бог здійснював Своє провидіння всупереч цим принципам: змушував Христа, який повинен прийти в плоті, як звичайна людина, перебувати в позаземному просторі, щоб потім прийти на хмарах. Отже, розглянувши всі наведені вище аргументи, не залишається жодного сумніву, що Друге пришестя Христа відбудеться з його народженням у плоті на землі.
2.3. Яке значення вірша, у якому говориться про повернення Христа на хмарах?
Оскільки повернення Христа відбудеться з його народженням на землі, доцільно з'ясувати, що означають біблійні пророцтва про пришестя Господа на хмарах. Щоб відповісти на це запитання, необхідно передусім зрозуміти, що мається на увазі під хмарами.
Подивившись на такі слова з Біблії: «Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь!» (Об'яв. 1:7), стає зрозуміло, що кожен буде мати можливість побачити Христа, коли він повернеться. Після розп'яття Ісуса тільки святий Степан, який прийняв мученицьку смерть, і деякі глибоко віруючі, духовно відкриті християни змогли побачити Ісуса, який стояв праворуч від Бога (Дії 7:55). Якщо Ісусу судилося прийти з духовного світу як духу, то лише ті віруючі, у яких відкрився духовний зір, будуть здатні побачити його, тобто не кожне око побачить Христа, коли він повернеться. Отже, треба розуміти: в Біблії говориться, що кожний побачить Христа, оскільки він повернеться в плоті.
Оскільки фізичне тіло не може сидіти на хмарах, напрошується висновок, що хмари в цьому вірші символізують щось інше. В уривку, що розглядається, також ідеться про те, що навіть ті, хто проколов Ісуса, побачать його повернення. Нам відомо, що ними були римські солдати, та насправді ніхто з них не зможе побачити повернення Господа, тому що для цього вони повинні воскреснути. Проте в Біблії сказано, що тільки святі, які беруть участь у першому воскресінні, зможуть воскреснути за появи Христа. Інші ж померлі воскреснуть тільки через тисячу літ царювання Христового (Об'яв. 20:4—5). Тому слова: «ті, що Його прокололи були» — це метафоричне посилання на інших людей, а не на римських солдатів. Насправді ці слова стосуються християн часів Другого пришестя, які міцно триматимуться за свою віру в те, що Ісус повернеться на хмарах. Коли всупереч їхнім сподіванням Ісус повернеться на землю в плоті, вони не впізнають його та почнуть переслідувати. Якщо слова: «ті, що Його прокололи були» — це метафора, тоді й хмари в цьому вірші також мають символічне значення.
Що насправді символізують хмари? Хмари утворюються в результаті випаровування брудної води із землі. У Біблії вода ототожнюється з грішними людьми (Об'яв. 17:15). З цього можна зробити висновок, що хмари символізують відданих християн, чиї серця перебувають на «небесах», а не на «землі», оскільки вони відродилися, залишивши свій грішний стан. У Біблії та класичній літературі слово «хмара» вживається також для позначення юрби (Євр. 12:1), і в такому ж значенні воно інколи використовується в повсякденній мові Сходу й Заходу. На шляху Мойсея стовп хмар, який вів ізраїльтян удень, представляв Ісуса, майбутнього лідера Ізраїлю; стовп вогню вночі представляв Святого Духа, який у майбутньому мав указувати шлях Ізраїлю вогнем натхнення.
Таким чином, прихід Ісуса на хмарах означає його появу серед відроджених віруючих, щоб очолити християн, другий Ізраїль. Пригадаємо, що коли Ісуса запитали про місце його повернення, він відповів: «Де труп, там зберуться й орли» (Лук. 17:37). Ісус мав на увазі, що він прийде туди, де зберуться глибоко віруючі, що по суті має таке ж значення, як і біблійне пророцтво про повернення Ісуса на хмарах.
Метафорична інтерпретація хмар явно вказує на те, що й під час першого пришестя Ісус символічно зійшов із небес на хмарах. У Біблії сказано: «Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь» (1 Кор. 15:47) — і також: «І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі» (Іван. 3:13). Хоча Ісус народився на землі в плоті, з точки зору провидіння і своєї цінності, він насправді прийшов із небес. У цьому полягає справжнє значення пророцтва Даниїла, у якому віщувалося, що Ісус прийде на хмарах (Дан. 7:13).
2.4. Чому Ісус сказав, що повернеться на хмарах?
Існує дві причини, через які Ісус пророкував, що він повернеться на хмарах.
По-перше, він хотів запобігти омані антихристів. Якби Ісус прямо говорив про своє повернення через фізичне народження, уникнути безладу через оману антихристів виявилося б неможливо. Оскільки Ісус, виходець зі скромної сім'ї, прийшов до людей як Месія, будь-яка людина, яка має певний рівень духовності, незалежно від соціального походження, могла б оголосити себе Господом Другого пришестя та ввести світ в оману. На щастя, більшість християн чекали появи Христа на хмарах, не зводячи очей із неба, і таким чином цього безладу вдалося значною мірою уникнути. Однак зараз уже настав час, коли істина про повернення Христа через його народження на землі має бути відкрита.
По-друге, Ісус хотів надихнути християн на їхньому важкому шляху віри. Є й інші приклади, коли Ісус говорив парадоксальні, на перший погляд, речі, щоб підбадьорити своїх послідовників і сприяти швидшому втіленню Божої волі. Так, Ісус сказав: «Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський» (Матв. 10:23). Ці слова розбудили в його учнях віру в те, що Друге пришестя відбудеться в найближчому майбутньому. Коли Ісус розповів Петру про його близьку мученицьку смерть, той запитав його, що ж станеться з іншим учнем Ісуса, Іваном. У відповідь Ісус сказав: «Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі?» (Іван. 21:22). Спираючись на ці слова, деякі учні сподівалися, що Ісус повернеться ще за життя Івана. Також Ісус сказав: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм» (Матв. 16:28). Такі висловлювання вселяли в учнів Ісуса надію на те, що вони зможуть зустріти його ще за свого життя.
Обіцянка Ісуса швидко повернутися допомагала учням долати гноблення з боку Римської імперії та переслідування з боку іудаїзму. З пристрасною вірою в Друге пришестя вони сповнилися натхнення від Святого Духа (Дії 2:1—4) і заснували ранню християнську церкву, незважаючи на переслідування. Отже, обіцяючи невдовзі повернутися, Ісус хотів надихнути своїх учнів і додати їм мужності, передбачаючи, що їм доведеться нести важкий хрест. Із цієї причини Ісус пророкував, що він прийде на хмарах у силі та славі Бога під звук сурми архангела з неба і виконає все зі швидкістю блискавки.