Розділ 3. Істинна відданість та шанобливість дитини полягає в покорі та любові до інших
Шаноблива дитина повинна виконати свій обов'язок перед батьками під час їхнього життя. Відданість теж має проявитися під час життя правителя. Після смерті батьків або правителя немає ніякого сенсу у шанобливості або відданості. Люди, які так роблять, — обманці.
Краще сказати хоча б одне гарне слово для того, щоб втішити батьків, коли вони ще живі, ніж готувати великий жертовний вівтар після їх смерті. Набагато краще стати другом у їхньому смутку та намагатися їх втішити, коли вони живі, ніж ретельно зводити їм вівтар після смерті. Людина, яка живе заради того, щоб виконати обов'язок шанобливості до смерті батьків, набагато цінніша, ніж той, хто шануватиме їх пам'ять, як вони помруть. (51-223, 28.11.1971)
Шаноблива дитина повинна завжди бути єдиною з прагненнями душі батьків. Вона рухається з батьками в єдиному напрямку. Якщо батьки йдуть на схід, то вона також повинна йти на схід, коли батьки підуть на захід, вона також повинна йти на захід.
Якщо батьки кудись ідуть, а потім раптово вказують на іншу мету й, розвернувшись, одразу прямують у протилежному напрямку, шаноблива дитина має йти за ними. В неї не має виникати ніяких заперечень. Навіть якщо вони десять разів міняють напрям на протилежний й потім знов змінять його, вона повинна піти за ними.
Якщо шаноблива дитина заперечуватиме, то не зможе до кінця виконати свого дитячого обов'язку. Якщо батьки поводяться ненормально, дитина також повинна вести себе ненормально. Якщо батьки щось накажуть, дитина повинна виконати наказ, яким би дивним він не здавався. Вони не можуть вести себе дивно просто так. Однак навіть коли батьки роблять щось, самі того не розуміючи, це не проблема, насправді вони все знають.
Чому вони ведуть себе так? Тому що це — єдиний шлях, щоб визначити найбільш шанобливу дитину серед усіх шанобливих дітей. Якщо є сто шанобливих дітей, то батьки діятимуть ненормально, щоб серед них виховати того, хто зможе стати краще за всіх інших. Дитина, яка навіть знаючи мінливість батьків, віддасть своє життя, щоб абсолютно виконати їх вказівку, завдяки такому ставленню стане королем шанобливих дітей. (62-32, 10.09.1972)
Шаноблива дитина — це людина, яка любить своїх батьків, братів і сестер. Дитина, яка більш за всіх живе заради інших та більш за всіх любить інших, стане спадкоємцем в сім'ї. Тому ви всі повинні обрати цей шлях. Сьогодні ідеальним напрямком розвитку є шлях істинної любові. Отже, істинна любов є головною течією. Все інше є другорядним.
Саме тому добре казати іншим, що вони повинні стати шанобливим сином або донькою. Сьогодні кажуть, що існує конфлікт поколінь, що існує різниця між любов'ю в часи матерів та любов'ю молоді, але ж це нонсенс.
Хіба є різниця в тому, як любили матері, та тим, як любить молодь? Хіба може жінка жити одна? Чи чоловік може жити на самоті? Це ж безглуздо. Інколи, навіть провівши разом цілий рік, можна почути, що люди кажуть: «Як би було гарно, якби ми побули разом хоча б ще один день!» Такі слова справді цінні. Чи стали ви дружиною, яка навіть проживши разом з чоловіком сто років, скаже йому: «Ой, як було б гарно, якби ми побули разом хоча б ще годину»? Чи стали ви таким чоловіком? Чи стали ви таким братом або сестрою?
Іноді із-за невеличкої суми можна почути, як брат каже: «Брат — це брат, а я — це я. Брате, я позичив тобі мільйон вон*, чому ти досі їх мені не повернув? Я нічого не хочу знати про братську любов. Гроші для мене — найголовніше». В такому випадку він втратить всю вдачу, з якою народився. Давайте припустимо, що він народився з такою вдачею, що може стати мільйонером чи мільярдером. Якщо б у нього була любов, все благословення Всесвіту зійшло б на нього та звило гніздо, а так воно скаже: «Який скнара!» — та піде геть. Саме тому людям подобаються шанобливі діти. (141-298, 02.03.1986)
Для того, щоб слідувати шляхом любові до батьків, необхідно бути шанобливою дитиною. Для того, щоб любити країну, треба бути патріотом, а для того, щоб любити світ, треба бути людиною, схожою на святого. У вас багато дітей, але хто з них кращий за всіх? Той, хто має найглибший зв'язок любові з вами, і є шанобливою дитиною. Найшанобливішим з усіх шанобливих дітей є той, хто слідує в тому ж напрямку що й батьки. (136-205, 29.12.1985)
Шаноблива дитина — це людина, яка любить своїх батьків, навіть коли вони стають нестерпними, або роблять щось незрозуміле. Я вважаю, що така дитина зможе потрапити на Небеса. (116-86, 20.12.1981)
Серед ваших дітей напевно буде шаноблива дитина, буде звичайна дитина та буде нешаноблива дитина. Є три типи дітей. Я вважаю, що якщо ви хочете стати самою шанобливою дитиною, ви не повинні поступитися, навіть змагаючись з Богом. Отже, що ви маєте робити?
Ви маєте стати людиною, яка не сумнівається в Божій Волі ні на йоту, людиною, віра якої перевищує віру святих та праведників, що з'являлися протягом історії.
Ви повинні сказати Богу: «Батьку, навіть якщо Ви скажете щось, у що неможливо повірити, що може відокремити мене від Вас — я все одно повірю. Навіть якщо Ви зробите щось, у що не можна буде повірити — я все одно повірю Вам. Навіть коли Ви перетворитесь з люблячого батька на ката, та шмагатимете мене — я всеодно буду слухатися Вас з люблячим серцем, більшим, ніж у люблячої Вас шанобливої дитини». Бог це зрозуміє. (73-59, 29.07.1974)
Шаноблива дитина не може спати, навіть коли батьки сплять. Якщо вона спатиме, то буде каятися немов грішник. Поївши, вона буде відчувати пробачення. Отже, після цього всього, як же нам йти шляхом шанобливої дитини? З цієї точки зору я — божевільна людина. Чи піклувався я про своїх батьків, дружину та дітей, чи про своїх братів і сестер? Чи піклувався я про своїх родичів або про свою країну? Насправді, я ніколи не забував про свою країну. Я працював для своєї країни на вищому рівні. Під час японського панування сльози, які я пролив за Корею, не можна навіть порівняти зі сльозами патріотів. (62-58, 10.09.1972)
Якщо батьки зрозуміють, що їм ніяк не уникнути цього шляху, то обов'язково приведуть своїх дітей до Бога. Батьки не виконують свого батьківського обов'язку, тому що вони не розуміють його. Однак дізнавшись про нього, вони мусять виконати цей обов'язок, навіть якщо їм прийдеться пожертвувати собою. Навіть якщо потрібно буде відшмагати своїх дітей, щоб привести їх назад до Бога, це вважатиметься добром. Тому я кажу вам: «Якщо батьки все будуть вірно робити, вони спасуть свою дитину». Якщо їх дитина буде нешанобливою, батьки повинні витурити її геть з дому та привести й всиновити шанобливу дитину. (15-202, 09.10.1965)