Розділ 3. Грішна людина та Ісус

 Людина так ніколи і не набула тієї істинної цінності, якою вона могла б володіти, якби втілила мету творення. Навпаки, вчинивши гріхопадіння, вона опустилася так низько, що стала поклонятися навіть ангелам, яким первісно відводилося положення сходинкою нижче, ніж людині. З іншого боку, цінність Ісуса — це цінність людини, яка втілила мету творення, що дає йому право володарювати над усім світом творіння, зокрема над ангелами (1 Кор. 15:27). Наявність у грішної людини первородного гріха створює умову, через яку сатана може нападати на неї. З іншого боку, Ісус, не маючи первородного гріха, не має умови для вторгнення сатани. Грішна людина не здатна осягнути волю та Шімджон Бога. Вона може торкнутися їх лише на мить. На противагу цьому, Ісус не лише повністю розумів волю та Шімджон Бога, він також вів повсякденне життя, відчуваючи Божий Шімджон як свій власний.

 Людина позбавлена будь-якої цінності, доки вона залишається в гріховному стані. Однак, відродившись через Ісуса, Істинного Батька, вона може звільнитися від первородного гріха і стати його дитиною, втіливши в собі добро. Після цього вона може бути відновлена до положення людини, яка втілила мету творення. Досконала людина схожа на Ісуса, і стосунки між ними такі ж, як стосунки між батьком і сином. Батько завжди зберігає своє положення старшого, та при цьому і батько, і син володіють рівною первісною цінністю.

 Тож, Христос — голова церкви (Еф. 1:22), а ми — його тіло та члени (1 Кор. 12:27). Ісус — головний храм, а ми — дочірні храми; він — Лоза, а ми — гілки (Іван.15:5). Ми, дикі оливкові дерева, зможемо стати істинними оливковими деревами, коли прищепимося від Ісуса — істинного оливкового дерева (Рим.11:17). Тому Ісус називає нас «друзі Мої» (Іван. 15:14), і в Біблії говориться, що, коли він з'явиться, то «будем подібні до Нього» (1 Іван. 3:2). Ісус — «первісток», а коли він повернеться, ми, що належимо Христу, будемо наступними (1 Кор. 15:23).