Розділ 6. Виховання дітей у вірі
6.1. Батьки повинні обійняти дітей і навчати Небесному закону
Що ви розказуватимете своїм дітям? Ви повинні вести громадське життя, зразкове громадське життя, для того, щоб показати його своїм дітям та навчити їх так, щоб вони продовжили цю традицію. Люди первісно мають отримувати освіту від своїх батьків. Вони не повинні отримувати освіту лише в школі. Особливо це стосується освіти успадковування традицій, якої не можна навчити в школі. (111-256, 22.02.1981)
Діти відкривають всі цінності через батьків. На кого схожі діти, коли вони ростуть у сім’ї? Вони схожі на своїх батьків. За ким вони слідуватимуть? За своїми батьками. Це так. (24-133, 20.07.1969)
Ви повинні підготувати сімейний закон. Вам належить створити сімейні норми, такі як, наприклад, критерії виховання немовлят. Якщо батьки роблять помилку, їм нічого буде сказати, коли їх звинувачуватимуть діти. (21-87, 03.11.1968)
Для того, щоб виховувати дітей, батьки повинні спочатку самі практикувати. Вони мають стати зразком у відданості Божій волі. Вони повинні займати таке положення, щоб діти дивилися на них із благоговінням і не могли б перечити жодному слову батьків. Якщо цього не буде, то діти не слухатимуться їх. Що стосується церковного життя, то діти спостерігають за своїми батьками, базуючись на тому, як вони розуміють Божу волю та Принцип.
Коли вони бачать, що їхні батьки нехтують вказівками зі штаб-квартири та не живуть згідно з цими вказівками, проте наказують їм жити у відповідності з Принципом, то діти глузуватимуть зі своїх батьків. (31-268, 04.06.1970)
Все, що роблять батьки, повинно заохочувати їхніх дітей іти правильним шляхом Церкви Об’єднання. Ось так повинно бути. Самі батьки теж повинні йти по цій стежці. Перш, ніж навчати своїх дітей, їм слід самим спочатку пройти цю стежку. Щоб навчити своїх дітей, батьки повинні спершу самі йти по цьому шляху. Лише тоді вони можуть навчити своїх дітей. Якщо батьки намагаються навчити дітей чомусь, що вони не робили, це вступатиме в протиріччя з небесним шляхом.
Я говорю вам лише те, що має під собою переможну основу моєї практики. Якщо ви не вірите цьому, помоліться Богу та з’ясуйте: я брешу, чи кажу правду. (23-322, 08.06.1969)
Коли ви молитесь, ви повинні просити Бога, щоб ваші діти слідували тому, що ви робите. Ви повинні спершу стати стандартом, тоді ваші діти зможуть зайняти таке ж положення. Якщо спершу ви займете таке положення, Бог направить ваших дітей у такому ж напрямку. Тому, якщо ми самі не встановимо правильного напрямку, ми будемо притягнуті до відповідальності після того, як підемо в духовний світ. (13-103, 01.11.1963)
Коли ви навчаєте своїх дітей, ви повинні робити це, кажучи їм бути такими, як їхні мама й тато. (38-292, 08.01.1971)
Діти вивчають шімджон своїх батьків. (30-87, 17.03.1970)
Навчаючи своїх дітей, ви повинні навчати того шляху, який вони повинні обрати, щоб стати великою людиною, замість того, щоб тільки казати їм бути великою людиною. Батько має відповідальність батька, старший брат — старшого брата, а старша сестра — старшої сестри. Іншими словами, ви повинні знати, як визначити узи, які дозволять вам іти шляхом істинного чоловіка та істинної жінки, шляхом небесного закону. Лише після того, як ви слухняно йтимете цим шляхом, ви можете стати громадянами країни. (68-331, 05.08.1973)
Слово «батько» є страшним словом. Якщо він не «істинний», то не може підтримати своїх дітей. Батьки повинні забезпечити дітей своїми досягненнями, здобутими ціною крові, та давати їм добру їжу. Якщо вони їдять щось неправильне, їхні батьки повинні направляти їх у сльозах у правильну сторону, молячись за їхнє благословення. Лише тоді батьки можуть уникнути боргу перед дітьми. (14-92, 12.06.1964)
У майбутньому, як батьки, ви повинні обійняти ваших дітей і слідувати Небесному закону. Ви ніколи, ніколи не повинні показувати сльози своїм дітям, навіть якщо ваші життєві умови стануть жахливо важкими і ви житимете в труднощах. (23-182, 18.05.1969)
Коли батьки виховують дітей, вони повинні думати, як їх виховати людьми, що можуть виконати місію, призначену Божою волею. Матір повинна думати про це, коли годує немовля молоком. (12-134, 25.01.1963)
Діти повинні бути обережними в усьому, що вони роблять, навіть якщо вони виросли в сім’ї з хорошою репутацією. Іншими словами, діти, які виросли в поважному домі, повинні бути розважливими в усьому. Обачним повинен бути кожен крок, кожне вимовлене слово, кожна дія. Етикет — це складно. Шановна сім’я має багато корисних виховних джерел для своїх дітей. Вони збирають своїх дітей та навчають їх, як поводитися зі старшими, з братами й сестрами, з батьками. (42-17, 19.02.1971)
6.2. Виховання віри більш важливіше
Виховання віри більш важливіше, ніж шкільна освіта. Моя філософія зосереджена на Божій волі, але ваша філософія індивідуалістична. Творчі здібності розвиваються у того, хто вірить і діє. (Сабо 42-12)
Діти благословенних сімей повинні виховуватися людьми характеру через виховання шімджон, достойними громадянами через виховання норм. Виховуючись як обдаровані діти вони мають стати людьми, які принесуть розвиток Божій волі, на сто відсотків проявивши свій Богом даний талант. (133-282, 03.11.1984)
Чому ви втомлюєтесь під час навчання? Тому що ви навчаєтесь для себе. Вам краще думати, що виживання тридцяти мільйонів людей залежить від однієї сторінки, від одного речення, яке лежить перед вами. Навчайтеся з серцем, яке відчуває, що ще одне слово врятує тридцять мільйонів людей, а втрата одного слова прирече таку ж кількість людей, і хоче серйозно принести навіть більше присвячення для того, щоб додати ще одне слово.
Це не тому, що вам бракує пам’яті. Ви ніколи не забуваєте, що трапляється в надзвичайно важливі моменти, чи не так? Навчайтеся з ризиком для свого життя. Адже ви відчуваєте биття свого серця коли ви серйозні. Чи можете ви забути те, що вирішили зробити в такі важливі моменти? Брак пам’яті — це лише справа міри. (35-38, 27.09.1970)
Навіть коли батьки не можуть вільно забезпечити дітей матеріальними благами через тяжкі умови життя, вони повинні служити дітям з люблячим серцем, яке виходить з мозку їхніх кісток. Тоді діти відчуватимуть себе в боргу перед своїми батьками. Ось чому більшість шанобливих синів пішло з бідних сімей.
Оскільки їхні батьки передали таку традицію, діти докладали багато зусиль, щоб не залишатися в боргу перед своїми батьками. Коли вони це робили, батьки відчували, що трудилися недарма. (77-38, 30.03.1075)