Розділ 3. Куди повернеться Христос?
Якщо Христос повернеться не як дух, а народиться на землі у фізичному тілі, то це станеться в призначеному Богом місці, серед обраного Богом народу. Яке місце Бог призначив для повернення Христа і який народ було обрано, щоб прийняти його?
3.1. Чи народиться Ісус у середовищі єврейського народу?
Багато християн, спираючись на біблійні вірші, думають, що Христос знову прийде в єврейський народ: «І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів» (Об'яв. 7:4); «Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський» (Матв. 10:23); «…деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм» (Матв. 16:28). Однак таке тлумачення цих віршів означає неправильне розуміння основ Божого провидіння.
Ісус розповів притчу про виноградник (Матв. 21:33—43). У цій притчі господар виноградника представляє Бога, виноградник — Божу працю, виноградарі, яким доручено роботу, символізують ізраїльський народ, слуги — пророків, син виноградаря — Ісуса, інші ж виноградарі, які збирають урожай, представляють певний народ, готовий прийняти Христа Другого пришестя та виконати волю Бога. Цією притчею Ісус хотів сказати, що не з'явиться знову серед народу, який переслідував його. Більше того, Бог відбере в цього народу місію, одного разу доручену йому, і передасть її іншій країні з іншим народом, здатним плідно закінчити її з поверненням Христа.
Чому тоді Ісус сказав, що повернеться до нащадків Ізраїлю? Щоб відповісти на це запитання, нам слід насамперед зрозуміти значення слова «Ізраїль».
Яків отримав ім'я «Ізраїль», тому що переміг ангела, з яким боровся біля броду річки Яббок (Бут. 32:28). Яків уступив у боротьбу з ним, щоб завоювати позицію Авеля для створення субстанційної основи (실체기대, шільчекіде). Заволодівши цією позицією і зробивши субстанційне приношення, Яків заклав основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде) на сімейному рівні. Його нащадки, які на цьому кіде успадкували Божу волю, називаються Ізраїлем, або обраним народом.
Таким чином, слово «Ізраїль» означає Божий народ, який здобув перемогу завдяки своїй вірі. Інакше кажучи, це слово не обов'язково стосується кожного, хто пішов від родоводу Якова. Так Іван Хреститель сказав євреям: «І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!» (Матв. 3:9). Крім того, святий Павло говорив: «Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою…» (Рим. 2:28—29) — і: «Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїлю» (Рим. 9:6). Ці слова були доріканням тим євреям, які хвастливо відносили себе до обраного народу, беручи за основу лише кровну спорідненість з Авраамом, але насправді не жили за волею Бога.
Коли нащадки Якова з Мойсеєм на чолі боролися з єгиптянами і виходили з їхньої землі, їх можна було назвати Ізраїлем, та вони втратили право носити це ім'я, коли повстали проти Бога в пустелі, тому, як визначив Бог, вони померли в пустелі, і тільки молоде покоління ввійшло в Ханаан; цих людей Бог уважав Ізраїлем. Із нащадків Авраама, які ввійшли в Ханаан, десять племен північного царства, Ізраїлю, які повстали проти Бога, утратили право бути обраним народом і тому були знищені. Від обраного народу залишилося тільки два племені з південного царства, Іудеї, які продовжували дотримуватися волі Бога. Саме в їхньому середовищі згодом з'явився Ісус. Проте коли Ісус був розп'ятий через невіру іудеїв, останні геть утратили своє право залишатися обраним народом.
Який народ став обраним після розп'яття Ісуса? Це були християни, які успадкували віру Авраама та взяли на себе відповідальність за місію, з якою не впоралися його нащадки. Святий Павло писав: «Але з їхнього [Ізраїлю] занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них» (Рим. 11:11), засвідчуючи, що центр Божого провидіння відновлення перемістився від євреїв до поган (Дії 13:46). Таким чином, обраний народ Ізраїлю, який має закласти основу для Месії Другого пришестя, не походить від роду Авраама. Цим обраним народом є ті, хто успадкував віру Авраама, тобто християни.
3.2. Христос повернеться в східну країну
Відповідно до пояснень Ісуса, що подані в притчі про виноградник (Матв. 21:33—43), єврейський народ, розп'явши Ісуса, опинився в становищі виноградарів, які вбили сина свого господаря. У такому разі, яка країна успадкує місію, відібрану Богом у євреїв, та плідно завершить її? Біблія вказує, що ця країна розташована на Сході.
В Об'явленні святого Івана Богослова написано, що в Божій правиці була книга, «написана всередині й назовні і запечатана сімома печатками». Однак ніхто не міг ні на небі, ні на землі, ні під землею розкрити цю книгу, ані навіть зазирнути в неї, й Іван гірко плакав. Тоді з'явився Агнець (Ісус) і взяв книгу з правиці Того, Хто сидів на престолі, і почав знімати з неї печатки (Об'яв. 5:1—7; 6:1).
Біблія описує події та знамення, що відбувалися при цьому. Нарешті, після того як він зняв шосту печатку, Ангол, що від схід сонця, тобто зі Сходу виходив, поклав печатки тим, хто був вибраний з останнього суду. Число ж попечатаних — сто сорок чотири тисячі (Об'яв. 7:2—4). А зі ста сорока чотирма тисячами перебував Агнець — Ісус (Об'яв. 14:1).
Беручи за основу вищесказане, стає зрозумілим, що Христос народиться там, де сходить сонце, тобто в східній країні, там, де до цього печаткою Агнця та Отця будуть помічені сто сорок чотири тисячі Божих обранців (Об'яв. 14:1). Отже, країна, яка отримає Божу місію і принесе її плоди (Матв. 21:43), розташована на Сході. Яка це буде країна з-поміж багатьох країн Сходу?
3.3. Східна країна — Корея
Як уже говорилося, Христос не повернеться до нащадків Авраама, а прийде в країну, яка успадкувала незавершену ними справу і плідно її виконує. Також ми дізналися, що це буде одна з країн Сходу. З давніх часів східними націями традиційно вважаються Корея, Японія і Китай. З-поміж них Японія впродовж усієї історії поклонялася богині сонця Аматерасу. Більше того, у період Другого пришестя вона ввійшла як тоталітарна держава, і, як уже згадувалося, жорстоко переслідувала в той час християнство в Кореї (Приготування 4.3.3). Китай став осередком комунізму. Тому ці дві нації належать стороні сатани. Простіше кажучи, Корея і є східною країною, де з'явиться прийдешній Христос.
Давайте дослідимо з точки зору Принципу різні причини, завдяки яким Корея отримала право прийняти Господа Другого пришестя. Країна, в яку приходить Месія, повинна відповідати таким критеріям.
3.3.1. Ця країна повинна закласти національну основу для відновлення шляхом тангам
Щоб стати країною, здатною прийняти Месію, Корея повинна здійснити промисел національного відокремлення від сатани з основою на числі сорок; з огляду на Принцип, так стає можливим відновлення Ханаану на рівні Чонджу. На якій підставі корейський народ має закладати цю національну основу?
Якщо Христос повертається в Корею, то корейський народ повинен стати третім Ізраїлем. В епоху Старого Заповіту нащадки Авраама, які дотримувалися волі Бога та зазнавали утисків у Єгипті, стали першим Ізраїлем. Християни, яких перший Ізраїль переслідував як єретиків через шанування воскреслого Ісуса, стали другим Ізраїлем, відповідальним за другий етап провидіння відновлення. Під час Другого пришестя Христос, імовірно, буде також звинувачений як єретик християнами свого часу, відповідно до пророцтва про страждання, на які він, так само як Ной, буде приречений його поколінням (Лук. 17:25—26). У цьому випадку Бог буде змушений залишити християн, які переслідуватимуть Христа, як свого часу Він зрікся євреїв, які відвернулися від Ісуса (Матв. 7:23). Тоді корейський народ, якому належить прийняти Христа і завершити третій етап Божого провидіння, стане третім Ізраїлем.
Перший Ізраїль важко працював чотириста років у Єгипті, тогочасній країні сатани, здійснюючи промисел відокремлення від сатани з числом сорок в основі. Це було необхідно для того, щоб розпочати шлях відновлення Ханаану на національному рівні. Для здійснення цього промислу другий Ізраїль мав подолати чотириста років переслідувань у Римській імперії, тогочасному світі сатани, що було необхідно для початку світового шляху відновлення Ханаану. Відповідно, корейський народ, як третій Ізраїль, повинен пройти через страждання під ярмом нації на стороні сатани за період, який відповідає числу сорок, щоб здійснити промисел відокремлення від сатани з числом сорок в основі, необхідний для початку шляху відновлення Ханаану на рівні Чонджу. Таким періодом стали сорок років, упродовж яких Корея зносила страждання, будучи колонією Японської імперії.
Давайте заглибимося в обставини того часу.
У 1895 році японці вбили корейську королеву. Це вбивство — один із наочних прикладів злочинів, які були скоєні японцями на корейській землі. У 1905 році був укладений оборонний договір Улса, який наклав на Корею статус японського протекторату і став підставою для вторгнення Японії в Корею. Договір підписали Іто Хірохумі з японського боку і Лі Уан Йон, міністр освіти і японофіл, із корейського боку. Усі демократичні права Кореї перейшли до компетенції Міністерства закордонних справ Японії. Японія встановила пост генерал-губернатора і призначила своїх військових представників у кожний регіон, щоб забезпечити контроль над внутрішніми справами Кореї. Японія позбавила корейський народ усіх прав у сфері політики, дипломатії, економіки тощо.
У 1910 році вона окупувала Корею. Японці чинили нелюдські злочини проти корейського народу, кидаючи до в'язниць та вбиваючи багатьох патріотів, а також повністю позбавляючи людей їхніх свобод. Коли 1 березня 1919 року розгорнувся рух за незалежність, вони знищили тисячі мирних жителів Корейського півострова. Після японського землетрусу в Канто в 1923 році японці безпідставно звинуватили в цьому ні в чому не винних корейців, які жили в Токіо, і винищили багатьох із них.
Тим часом багато корейців, не бажаючи більше зносити утиски японців, залишали свій родючий край та тікали в пустельні степи Маньчжурії в пошуках свободи. Там вони знесли неймовірні випробування, душею й серцем присвятивши себе боротьбі за незалежність Батьківщини. Японські мілітаристи обшукували село за селом у пошуках цих відданих корейців. У деяких поселеннях вони замикали в будинках старих і молодих та спалювали їх живцем. Японія не припинила таку політику тиранії аж до дня свого падіння.
Корейці — учасники руху за незалежність, убиті 1 березня, і також ті з них, які боролися в Маньчжурії, здебільшого були християнами. Коли колоніальне панування Японії добігало кінця, вона посилила свою сумнозвісну політику придушення незалежного християнства Кореї. Християн примушували поклонятися синтоїстським святиням, а тих, хто не корився, кидали до в'язниць та вбивали. Особливо жорстоких репресій християни зазнали напередодні 15 серпня — дня звільнення Кореї. Після капітуляції в Другій світовій війні, підписаної японським імператором Хірохіто, корейський народ нарешті отримав звільнення.
Так корейський народ пройшов сорокарічній шлях страждань, починаючи з оборонного договору Улса 1905 року і закінчуючи звільненням Кореї в 1945 році. Йому довелося стерпіти не менше страждань, ніж першому Ізраїлю в Єгипті чи другому Ізраїлю в Римській імперії. На чолі корейського руху за незалежність, як на Батьківщині, так і за кордоном, стояли переважно християни; саме вони зазнали найбільших страждань у роки японської тиранії.
3.3.2. Ця країна повинна перебувати на лінії фронту Бога і сатани
Оскільки Бог дав Адаму благословення володарювати над світом, Він був змушений допустити, щоб сатана, розпорядившись нащадками Адама в особистих цілях, побудував світ не за Принципом, у якому Третє Благословення втілене на стороні сатани. Богу довелося йти вслід за сатаною, намагаючись відновити цей світ і повернути його на Свою сторону, тому закономірно, що в останні дні світ розділяється на два табори: демократичний і комуністичний.
Христос, який прийде знову, щоб відновити грішний світ до первозданного стану, безсумнівно, докладе всіх зусиль, щоб повернути Богу комуністичний світ насамперед у країні, в яку він прийде. Найдорожчим для Серця Бога місцем є Корея — країна Другого пришестя Христа; в очах сатани вона — найбільш ненависне місце. Це лінія фронту, де відбувається боротьба між Богом і сатаною, місце зіткнення демократичних і комуністичних сил. Такою лінією конфронтації, яка сформувалася на основі провидіння відновлення, є тридцять восьма паралель у Кореї.
Під час зіткнення Бога і сатани повинна бути принесена жертва, як необхідна умова для визначення результату боротьби. Такою жертвою на національному рівні став корейський народ, якому було визначено перебувати на передовій лінії боротьби заради відновлення Чонджу. Тому ця національна жертва мала бути розділена, так само як Аврааму слід було розділити свої жертвоприношення. У цьому полягає причина поділу Кореї по тридцять восьмій паралелі на дві сторони: типу Каїна і типу Авеля. Тридцять восьма паралель — це лінія фронту, де відбувається боротьба між демократією і комунізмом, і водночас передова лінія боротьби між Богом і сатаною. Корейська війна, що розгорнулася на тридцять восьмій паралелі, не була просто громадянською війною, унаслідок якої відбувся територіальний поділ; це було протистояння демократичного і комуністичного світів. Крім того, це була сутичка між Богом і сатаною. Оскільки ця війна мала світове значення для завершення провидіння відновлення, уперше в ній вступили в конфлікт збройні сили країн-членів Організації Об'єднаних Націй. Навіть не розуміючи її провіденційного значення, вони діяли за волею Бога, сприяючи звільненню Батьківщини.
Під час гріхопадіння прабатьків людства сторона Бога і сторона сатани відділилися одна від одної. Усе розділилося, породивши життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, радість і горе, щастя і нещастя, між якими не припиняється конфлікт протягом усієї історії людства. Ці розділені сторони сформували два окремі світи, типу Каїна і типу Авеля, унаслідок чого утворилися демократичний і комуністичний світи. Коли вони вступили в глобальний конфлікт один з одним, центром їхнього зіткнення став Корейський півострів. Релігія, ідеологія, політика, економіка — усе вступило в суперечку в Кореї, спричинивши великий безлад, який потім поширився на весь світ. Причина полягала в тому, що явища, які відбулися спочатку в духовному світі, пізніше стали фізичною реальністю в Кореї, країні, яка відігравала центральну роль у провидінні відновлення, і звідти набули світового розмаху. Початок соціального та ідеологічного хаосу був явною ознакою того, що стрімко наближався час нового світового устрою. Як одного разу сказав Ісус: «Коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо» (Матв. 24:32).
Коли учні запитали Ісуса про місце його повернення, він сказав: «Де труп, там зберуться й орли» (Лук. 17:37). У Кореї, на передовій лінії боротьби між Богом і сатаною, вічне життя і вічна смерть вступають у бій. Злі сили, символом яких є орли, збираються на корейській землі в пошуках мертвих, тоді як Господь приходить до цієї землі, щоб знайти людей, сповнених життя.
3.3.3. Ця країна повинна бути об'єктом Божого Шімджон
Щоб стати об'єктами Шімджон Бога, необхідно спочатку пройти шляхом крові, поту і сліз. Відтоді як люди опинилися під владою сатани і почали чинити опір Богу, Його батьківський Шімджон переповнює скорбота за втраченими дітьми. Бог безперервно впливає на грішний світ, щоб урятувати аморальне людство, яке втратило людську подобу. До того ж, прагнучи вилікувати непокірних людей, Бог знову й знову змушений приносити в жертву Своєму ворогу, сатані, найдорожчих для Нього дітей. Навіть Ісуса, Свого єдинородного сина, Він змушений був послати на хрест. Бог змушений зазнавати таких мук щодня з моменту гріхопадіння людини. Отже, особа, сім'я або нація, які борються зі світом сатани, представляючи Божу волю, не можуть уникнути шляху крові, поту й сліз.
Чи можна бути об'єктами Шімджон Батька, який переживає скорботу, і безтурботно йти шляхом відданих і шанобливих дітей? Народ, достойний прийняти Месію, повинен проявляти шанобливість, будучи об'єктом Божого Шімджон. Ось чому він має йти шляхом крові, поту й сліз. І перший, і другий Ізраїль пройшли шляхом страждань. Така ж доля була приготована і для корейського народу, третього Ізраїлю.
Сповнена нещасть історія корейців — це шлях, яким було необхідно пройти обраному Богом народу. Насправді цей шлях страждань привів корейський народ до великого щастя.
Народ, гідний бути об'єктом Божого Шімджон, повинен утілювати в собі добро. Маючи гомогенне походження, корейський народ нараховує довгих чотири тисячі років історії, проте жодного разу не вдирався на територію інших народів. Навіть у періоди Когурьо і Сілли, коли країна переживала розквіт у всіх сферах життя, вона вдавалася до військової сили тільки з метою захисту від загарбників. Зважаючи на те, що основною рисою, характерною для природи сатани, є агресивне захоплення влади, стає зрозуміло, що корейський народ по праву належить стороні Бога. Стратегія Бога полягає в тому, щоб здобути перемогу після того, як на Його сторону вчинено напад. Так, незважаючи на те, що багато пророків і святих були принесені в жертву в історичному минулому і навіть Ісус загинув на хресті, знову й знову Бог здобував перемогу. Хоча агресором у Першій і Другій світових війнах була сторона сатани, урешті-решт перемогла сторона Бога. Так самокорейський народ неодноразово опинявся в руках чужоземних загарбників, проте це було лише заради того, щоб Корея стала на сторону Бога та здобула остаточну перемогу.
Корейський народ дуже релігійний за своєю природою. Це вроджене релігійне чуття завжди спрямовувало його до того, що виходить за межі фізичної реальності та має глибшу цінність. Ще зі стародавніх часів, коли корейська культура перебувала на примітивному рівні розвитку, корейський народ проявляв велике прагнення поклонятися Небу. Корейці не віддавали належного релігіям, які марно обожнювали природу в пошуках земного щастя. Вони завжди високо цінували такі чесноти, як відданість, дитяча шанобливість і цнотливість. Загальнонародна любов корейців до таких переказів, як легенда про Шімчон і легенда про Чунхян, походить від їхньої етнічної самобутності, яка ввібрала ці чесноти.
3.3.4. У цій країні повинні бути свідчення пророків
Ясні свідчення пророків у корейскому народі підтверджуються, по-перше, наявністю месіанської ідеї, яка з'явилася через одкровення. Перший Ізраїль вірив у свідчення своїх пророків (Мал. 4:2—5; Іс. 60:1—22) про те, що Месія прийде як Цар, побудує царство і принесе ізраїльтянам спасіння. Другий Ізраїль зміг витримати тернистий шлях віри завдяки надії на повернення Христа. Так само корейський народ, третій Ізраїль, вірив у пророцтво про праведного царя, який одного разу прийде та утворить на його землі тисячолітнє царство, якому віддасть належне весь світ. Плекаючи цю надію, він знайшов у собі сили витримати всі біди. Ця месіанська ідея, що існує в корейському народі, пішла з книги пророцтв «Чонкамнок», написаній у XIV столітті на початку правління династії Лі.
Оскільки в цьому пророцтві віщувалася поява нового царя, правлячий клас намагався приховати його. Більше того, японський колоніальний режим намагався викорінити саму ідею, спаливши книгу. Після того як християнство отримало широке визнання, ця месіанська ідея висміювалася як забобон. Незважаючи на це, вона все ще продовжує жити, глибоко вкоренившись у душі корейського народу. Люди здавна плекали надію на передбачений у книзі «Чонкамнок» прихід праведного царя, якого називали Чонг До-Рьонг, що означає «той, хто приходить з істинним Словом Бога». Насправді це корейське пророцтво говорить про Христа Другого пришестя, який прийде в Корею. Отже, ще до появи християнства в Кореї Бог через «Чонкамнок» дав одкровення про прихід Месії на цю землю. Сьогодні вчені підтверджують, що багато уривків із цієї книги пророцтв збігаються з передбаченнями Біблії.
По-друге, віруючі кожної з релігій, що сповідуються корейським народом, отримали одкровення про те, що засновники їхніх вірувань повернуться в Корею. Досліджуючи розвиток культурних сфер, ми дізналися, що всі релігії рухаються до об'єднання, основою якого стане християнство (Есхатологія 4.2). В останні дні християнству призначено стати релігією, яка остаточно виконає цілі численних релігій, що існували в історії. Христос Другого пришестя, центр християнства, сукупно досягне цілей, які стояли перед засновниками різних релігій за їхнього життя на землі. Тому місія Христа така, що його можна вважати другим пришестям засновників усіх релігій (Воскресіння 2.4). Коли справдяться одкровення про друге пришестя в Корею засновників різних релігій, ці люди не прийдуть як різні особи. Усі одкровення здійсняться з приходом однієї людини — Христа Другого пришестя. Одкровення про прийдешнього Господа отримували віруючі різних релігій: буддисти чекали його в образі Майтрейі Будди, конфуціанці — Істинної Людини, а для послідовників релігії Чондокьо це було повернення її засновника Че Су Уна, у книзі ж «Чонкамнок» Господь — це Чонг До-Рьонг. Проте всі вони прийдуть в образі одного Христа Другого пришестя.
По-третє, духовно відкриті віруючі отримують одкровення та знамення, що Христос Другого пришестя прийде в Корею. Такі одкровення ростуть як гриби після дощу. Обіцянка Бога «Я виллю від Духа Свого на всяке тіло» (Дії 2:17) справджується сьогодні в корейському народі. Численні аскети та монахи вступають у контакт із духами різних рівнів духовного світу, від невисоких його сфер до раю, і отримують чіткі одкровення, що Господь прийде в Корею. Однак лідери сучасного християнського світу досі сплять, не звертаючи уваги на ці факти через своє духовне незнання. Схоже відбувалося й за часів Ісуса. Священики, рабини й книжники, які мали першими визнати народження Месії, через свою духовну сліпоту залишилися в повному незнанні. Звістка про народження Ісуса була дана мудрецям зі Сходу й пастухам.
Ісус сказав: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив» (Матв. 11:25). Ісус не міг не побиватися, бачачи духовне незнання єврейського духівництва того часу; та, з іншого боку, він був удячний Богові за милість, яку Він дарував чистим неосвіченим віруючим, відкривши їм Своє провидіння. Зараз, в епоху, яку можна порівняти за ідентичністю часу з часом Ісуса, корейське християнство переживає аналогічне явище у складнішій формі. Чистим та невинним простим віруючим Бог відкриває багато небесних таємниць, які стосуються останніх днів. Проте вони вважають за краще приховувати цю істину, оскільки в разі оприлюднення цих знань вони б зазнали переслідувань за єресь.
Так само як священики, рабини та книжники часів Ісуса, багато нинішніх представників християнського духівництва лише гордяться своїм знанням Біблії, насолоджуються шаною з боку своїх послідовників і відчувають задоволення від виконання своїх повноважень. Та все ж, на превеликий жаль, вони залишаються зовсім необізнаними з Божим провидінням, яке розгортається в останні дні.
3.3.5. У цій країні всі цивілізації повинні принести свої плоди
Як згадувалося вище, релігія та наука, які йшли шляхом подолання двох аспектів людського незнання, а також духовна і матеріальна цивілізації повинні пояснюватися в єдиному підході. Лише після цього ми зможемо розв'язати всі фундаментальні проблеми людського життя та втілити світ Божого ідеалу творення (Есхатологія 5.1). У світі, заради побудови якого приходить Христос, наука має досягнути небачених висот. Щоб побудувати цивілізоване суспільство найвищого рівня, всі цивілізації, які розвивалися на вертикальному історичному шляху провидіння відновлення, мають бути горизонтально відновлені в суспільстві, яке очолить прийдешній Месія. Таким чином релігія і наука та, відповідно, духовний і матеріальний аспекти цивілізації, які від початку історії поширювалися і розвивалися в усьому світі, повинні прийти до гармонії в Кореї, об'єднані однією істиною, і принести плоди в ідеальному світі, якого бажає Бог.
По-перше, у Кореї будуть зібрані плоди всіх цивілізацій, які розвинулися на суходолі. Стародавні континентальні цивілізації Єгипту й Месопотамії заповідали свої плоди півострівним цивілізаціям Греції, Риму та Іберії, а потім — острівній цивілізації Англії. Вона передала свою культуру Сполученим Штатам, континентальній цивілізації. Потім цей процес набув зворотного напряму, коли Сполучені Штати передали свою культуру Японії, острівній цивілізації. Тепер ці плоди будуть зібрані корейською півострівною цивілізацією, де повинен народитися Христос.
По-друге, цивілізаціям, які виникли на берегах річок і морів, також слід передати свої плоди тихоокеанській цивілізації, до якої належить Корея. Річкові цивілізації, які виникли на берегах Нілу, Тигру і Євфрату, передали свою культуру близьким до Середземномор'я цивілізаціям: Греції, Риму, Іспанії й Португалії, які, у свою чергу, передали плоди цієї культури цивілізаціям Атлантичного океану, зокрема Англії та Сполученим Штатам. Усі ці плоди будуть зібрані тихоокеанською цивілізацією, яка пов'язує воєдино Сполучені Штати, Японію й Корею.
І, нарешті, цивілізації, що утворилися в різних кліматичних зонах, також принесуть свої плоди в Кореї. Так у кругообігу пір року все живе активізується й починає розмножуватися навесні, цвіте влітку, дає плоди восени і набирається сил узимку. Цикл весни, літа, осені й зими повторюється не лише з року в рік, а й день за днем: ранок відповідає весні, день — літу, вечір — осені, ніч — зимі. За таким самим прикладом людське життя проходить чотири періоди: дитинство, юність, зрілість і старість. Людська історія також розвивається за прикладом зміни пір року, тому що один з аспектів Божого Принципу, який покладено в основу світу творіння, — це приведений до гармонії сезонний цикл життя.
Період створення Богом Адама і Єви можна порівняти з весняною порою. Відповідно до цього, людська цивілізація повинна була розпочати свій розвиток із помірної зони Едему. Потім, увійшовши в літній сезон, їй слід було переміститися в тропічну цивілізацію, і восени — у цивілізацію прохолодної зони. Зрештою цивілізація мала повернутися в холодну зону, яка співвідноситься із зимовим сезоном. Проте через гріхопадіння люди деградували і здичавіли. Замість того щоб створити цивілізацію в помірній зоні, вони спочатку обжили тропічну зону, як примітивні люди. У континентальній Африці вони утворили тропічну цивілізацію Єгипту. Ця континентальна цивілізація передала свою культуру півостровам й островам, де розвивалися цивілізації прохолодної зони, плоди якої були зібрані в цивілізації холодної зони Радянського Союзу. Тепер має утворитися цивілізація помірної зони Нового Едему. Це природно відбудеться в Кореї, де всі цивілізації повинні принести свої плоди.