Розділ 10. Соціальні стосунки
10.1. Не ставтеся до інших людей необдумано
Ви не повинні ставитись до інших людей необдумано. Ось чому до 1970 року, коли хтось проходив голодним повз штаб-квартири, я давав йому їжу перш, ніж він піде далі. Це наш людський обов’язок — давати голодному їжу. Навіть якщо ви отримуєте їжу безплатно, правильним буде поділитися нею з іншими. Якщо хтось висловиться зневажливо на голодну людину, яка проходячи повз чана з рисом, взяла звідти собі поїсти, то цей дім не проіснує довго. (56-37, 10.05.1972)
Часом я хотів допомогти убогій людині, віддавши все, що в мене було. Якщо ви жадібні в бажанні віддати та в бажанні допомогти комусь, навіть Бог заспіває вам хвалу. Добре бути жадібним заради більшого блага, ніж свого власного добробуту, та заради покращення життя людей в майбутньому, навіть якщо життя зараз є жахливим. (42-168, 04.03.1971)
Вам не потрібно лише роздавати багато безплатної їжі. Одночасно ви повинні орієнтуватися на суспільство. Це принесе благословення. Ніхто не відчуватиме неприязні до людей, які дають багато безплатної їжі та одночасно виражають громадську свідомість. (56-37, 10.05.1972)
Ви не повинні ігнорувати людей. Чи не кажуть люди, що коли наступити на черв’яка, то він звиватиметься? Це завжди так. Якщо людина помирає з образою в душі та обуренням на іншого, той, хто накликав на себе це обурення, довго не протягне. (56-38, 10.05.1972)
Коли ви маєте справу з людьми, ви не повинні робити цього невдоволено. Коли ви виконуєте щось просто як обов’язок, воскресіння не відбудеться. Процес має бути для вас захоплюючим. Ви повинні проводити ніч, навіть не помічаючи, що це ніч. Ви відкриєте для себе цінність можливості потрапити на Небеса лише тоді, коли зможете сказати, що місце, в якому ви зараз перебуваєте, є Небесами. Чи це не так? Навіть гілка не прищеплюється до дерева, якщо вона не щільно прилягає. (75-177, 02.01.1975)
Я намагаюсь тепло ставитись до тих, хто прийшов, навіть якщо нам доводиться голодувати. Якщо вони досягли певного рівня духовності, скажімо сотні одиниць, а ми поводимось з ними на менше, то ми зазнаємо удару та суду. В таких ситуаціях ви повинні ставитися до людей вдвічі, втричі, в п’ять разів і навіть у десять разів краще за їх рівень. Якщо ви робитимете так, то не пропадете. Бог буде глибоко вражений і скаже: «Ці хлопці кращі за Небеса!» (56-38, 10.05.1972)
Якщо ви уважно поспостерігаєте за процвітаючим господарством, то побачите, що собака там ходить у туалет у кутку подвір’я. Але якщо господар того дому казатиме: «Чому ці смердючі пси з усієї округи прибігають до нашого дому, щоб накласти на подвір’ї купу?» — він прожене геть своє благословення. Замість цього йому слід казати: «Заходь скоріше та спорожнися!» (60-158, 19.08.1972)
Я не кажу, що нам не потрібно боротися чи сперечатися. Коли обом сторонам буде «плюс», тоді ми повинні боротися. Ми не можемо боротися, якщо одна сторона прийде до занепаду. Ми боремось для того, щоб навчити їх та привести на нашу сторону, а не для того, щоб зробити ворогами. (104-33, 25.03.1979)
Ви маєте віддавати з батьківським серцем. Ви не повинні віддавати зосереджено на своїх власних амбіціях і бажаннях. Оскільки Отець робив таким чином, ви повинні також діяти схоже. (11-268, 14.12.1961)
Не шкодуйте нічого в любові до людей, не запам’ятовуйте, що ви віддали. Хай у вас буде бажання віддати більше… Тому, коли ви маєте якусь добру їжу та сховалися десь, щоб з’їсти її самому, то буде вам лихо. Якщо у вас є щось поїсти, тоді ви не повинні їсти це самі. Залиште це, щоб віддати комусь, навіть якщо вам не дістанеться. Ви маєте стати людьми, які, думаючи про членів, не можуть їсти наодинці. Ви повинні стати людьми, які розвинули таке батьківське серце. (70-166, 09.02.1974)
Якщо ви віддаєте, то як вам слід віддавати? Ви не повинні віддавати те, що зосталось. Якщо ви віддаєте те, що зосталось з вашого обіду, то навіть коли люди це з’їдять, вони відчуватимуть відразу та плюватимуться. Якщо, наприклад, ви даєте рисові пиріжки і довгий час вибираєте якийсь з п’ятьох — хапаєте один, а потім кладете назад, тоді хапаєте інший — то це гірше, ніж взагалі не давати нічого. Якщо ви маєте п’ять шматочків і хочете віддати іншим, то ви повинні без коливань схопити половину та простягнути. Тоді люди вам подякують. Однак якщо ви такий нерішучий та перебірливий, то люди осуджуватимуть вас навіть після того, як опиняться у вас у боргу. Тому, коли ви даєте, робіть це з батьківським серцем разом з Богом. (60-170, 17.08.1972)
10.2. Соціальні стосунки
Сьогодні люди не звертають достатньо уваги один на одного. В горизонтальних стосунках рідко коли люди поважають один одного на основі горизонтального зв’язку. Незалежно від статі та віку всі мають таке ставлення, що мати справу з людьми це нудно. Якщо ви дивитесь на людей як на зануд, то ви ніколи не станете на шлях духовного пошуку. (25-291, 05.10.1969)
Я вважаю, що життя релігійних людей повинно бути таким, щоб воно допомагало їм об’єднатися з Богом і стати представниками Божої любові перед усім сущим або цим світом, і на цих позиціях розвивати та зав’язувати горизонтальні стосунки, базуючись на загальному емоційному еталоні. Ці стосунки повинні зав’язуватися і здійснюватися у щоденному житті. Для цього ви повинні встановлювати стосунки з іншими людьми з Шімджон Бога. (82-275, 01.02.1976)
Коли люди зустрічаються… Це схоже на кульки, які ударяються одна об одну на більярдному столі, а потім розлітаються в різні сторони, чи не так? Це цікаво. Наша взаємодія з людьми відбувається схожим чином. Коли ви зустрічаєтесь один з одним лицем до лиця, у вас з’являється відчуття, що ви притягуєтесь, стаєте одним, а потім відштовхуєтесь знову геть. Коли ви б’єте футбольний м’яч, чи не виникає у вас гарне відчуття, коли він летить угору і вниз, змінює траєкторію різним чином? Те ж саме з людськими стосунками. (91-81, 30.01.1977)
Питання про те, яку цінність ми маємо як людина, вирішується в залежності від того, до якої міри ми встановлюємо відносини з життям і любов’ю після об’єднання всіх наших почуттів, які ми отримуємо через п’ять органів чуттів. Тому ми не можемо перестати думати, чи ми вели громадське життя, і встановлювати стосунки з іншими, вкладаючи свої життєві сили з серцем глибокої любові. Ви повинні знати, що коли ви не займаєте таке положення, то тимчасово зупинилися або взагалі відступаєте. (32-19, 14.06.1970)
Не лише Республіка Корея потрібна Богу для Його провидіння відновлення. Йому потрібні всі люди світу. З цієї причини Бог глибоко турбується про людей і цікавиться ними. До цього часу це було найважливішою метою в Божому провидінні. Якщо ми є групою людей, які зібрались заради досягнення цієї мети, ми повинні мати такий самий ступінь турботи й зацікавленості в людях, як і Бог. (25-291, 05.10.1969)
Ви не повинні мати жадібних амбіцій в стосунках з будь-ким. (33-143, 11.08.1970)
Для того, щоб стати добрим, ви не повинні думати, що вас не стосується зло інших. Ви маєте відчувати біль від нього на собі, молитися протягом ночі за них зі сльозами та жити з бажанням принести спокутну жертву за їхні гріхи. Така людина точно стане для злих людей центральною особою з первісною природою. (34-130, 30.08.1970)
Добра людина повинна знати, як любити дітей, молодь, дорослих і літніх людей. Крім того, якщо людина займає положення суб’єкта по відношенню до природи, то вона повинна любити і весну, і літо, і осінь, і зиму. (72-100, 26.05.1974)
Ви повинні любити, шанувати й поважати старших людей більше, ніж молодих. З молодими людьми достатньо самої зустрічі, але по відношенню до старих людей, які не можуть працювати, кволі та потребують уваги зі сторони, ви повинні проявляти любов і участь. Але я не бачу такої тенденції в сьогочасному суспільстві. (25-289, 05.10.1969)
Любити людей не означає любити суто молодь. Ви повинні любити всіх, починаючи з літніх людей і закінчуючи дітьми. Коли я бачу молодь, я помічаю, що вони уникають спілкування зі старими людьми, але вони не повинні так робити. Вони мають любити і літніх людей, і молодих. (25-289, 05.10.1969)
Ми повинні любити людей. Ми маємо сильніше любити й сумувати за людьми, ніж будь-які інші організації. Якщо ми зібралися разом ведені волею Бога, а не волею людей, то ми неодмінно залишимось як плід любові для всього світу. Коли дере ва щільно вкривають схили, тяжко відрізнити ялинку від бруслини. Однак це відкривається, коли приходить осінь, а за нею зима. Якщо ви знаходите зелене дерево взимку серед дерев, які мають лише стовбури та гілки, це здіймає надію всередині вас. Це символ того, що зав’язуються нові стосунки. (25-287, 05.10.1967)
Першою заповіддю є: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою!» Другою заповіддю є: «Люби свого ближнього, як самого себе!» Перша заповідь каже про любов до Бога, а друга про любов до людства, а не до сусіда. Ви повинні любити людей світу, які доводяться вам братами та ближніми. (136-139, 22.12.1985)
Зарозумілість — це ваш ворог. Зарозумілість і впертість є природою та елементами сатани. Отже, замість зарозумілості та впертості ви повинні бути скромними та гармонійними. Ви повинні бути людиною, яка може створити злагоду, дружбу та гармонійні взаємини з кожним. Звідси витікає все. Не може виникнути щось більше, якщо люди не об’єднаються, тобто між ними не буде гармонії.
Ревність і заздрість є іншими рисами сатани, але для нас зарозумілість і впертість непростимі. (37-132, 23.12.1970)