Розділ 7. Вчення істинних батьків і вчителів
Батьки трудяться заради своїх синів і доньок. Немає таких батьків, які працюють, щоб прогодувати самих себе. Багатодітні батьки, які займаються тяжкою працею на фермі чи заводі можуть бути бідними, але коли вони навалюють на себе вантажі, виполюють бур’яни, орють землю, вони роблять це заради вічного щастя своїх дітей.
Краплини трудового поту, які скочуються по любові батьків, служать не їм самим. Коли плоди цього поту з’єднуються з любов’ю до дітей, яка живе в їх серці, має місце нова праця створення. Навіть якщо батьки просто прополюють поле чи носять вантажі на заводі, кожен їх крок пов’язаний з новим творенням. (25-97, 30.09.1969)
У нашій країні живе сорок мільйонів людей, але в ній є і багато батьків, які не люблять своїх дітей.
Якщо серед нашого народу знайдуться батьки, в яких у серці живе любов до дітей, більша, ніж у кого б там не було, і якщо ця любов зберігається десять, двадцять років і довше, їх діти не можуть бути нешанобливими. Синам і донькам варто тільки подивитися на обличчя та руки своїх батьків, щоб зрозуміти, скільки вони працювали заради них.
Коли діти відчувають батьківську любов, яка народжується з глибини душі, перед ними постає багато глибоких обставин, які зачіпають довгий період часу. Батьки, які виховали своїх дітей таким чином, щоб ті змогли послужити своїй країні, стають національними чи навіть всесвітніми батьками. Якщо ви вчитесь, до глибини серця перейнявшись прагненням виконати бажання своїх батьків, ви стаєте новими трудівниками.
Якщо в когось з нас не було таких відчуттів і переживань, навіть якщо ви навчаєтесь, ви не робите це належним чином. Нехай, батько каже своїй дитині: «Я люблю тебе, стараюсь і працюю для тебе, проливаю піт за тебе не для того, щоб ти думав про мене, а для того, щоб ти сильніше любив нашу країну». Якщо людина виховує своїх дітей з таким патріотизмом у серці, вони, отримавши таке виховання любові, будуть старатися стати патріотами, як того хочуть батьки. Кожного разу, коли діти будуть згадувати батьківську любов, вони стануть думати про весь сорокамільйонний народ. Тоді і навчатися вони будуть заради народу, а якщо він потрапить у біду, вони відчують більше горе, ніж їхні батьки.
Однак, щоб стати патріотом, недостатньо просто займати таку позицію, потрібно ще й створити якусь основу своїми звершеннями. Тільки так можна стати ключовою фігурою, яку народ буде шанувати протягом тисячоліть. Без цього все минаюче. Роздумуючи про все це, стаєш серйозним. Якщо у вашій школі є вчитель, який прагне, що б там не було, передати своїм учням правильні ідеї, хвилюючись за долю Кореї, він візьме вас за руку та зі сльозами на очах дасть вам такі настанови: «Непотрібно слухатися мене. Будьте слухняними перед своєю країною. Я сподіваюсь, що ви зробите щось гарне для неї, а не для мене».
Учні, виховані в такому дусі, виконають волю свого вчителя, яку він сам не зміг втілити. Якщо вчитель присвятив все своє життя та віддав усе своє серце своїм учням, якщо батьки вклали свою душу у своїх дітей, шануючи при цьому цінність країни та світу, як більш важливішу, в порівнянні з власною цінністю, учні такого вчителя та діти таких батьків стануть опорою держави. (25-97, 30.09.1969)