Розділ 1. Відданість та шанобливість дитини до батьків — це основоположна філософія корейців

 Коли в житті людини, яка є шанобливою дитиною, трапляється щось гарне, то в першу чергу вона думатиме про своїх батьків. Однак у грішному світі, коли люди бачать щось гарне, то зазвичай вони згадують першими свою дружину чи чоловіка. Не можна купувати чогось своїй дружині, доки ви не купите чогось цінного своїм батькам.
  Так само, чоловіки спочатку повинні купити та одягти батьків, потім дружину та дітей, й лише після цього купувати одяг собі.
  Під час їжі теж необхідно служити батькам. Навіть у сатанинському світі, в Кореї, існував звичай, коли людина служила та віддавала шану своїм батькам протягом трьох років після їхньої смерті. Отже, коли людина відправиться до духовного світу, вона не зможе сказати, що родом з Кореї, якщо тут вона не служила віддано своїм батькам, хоча б протягом трьох років. Хіба давній корейський звичай не каже, що шаноблива дитина протягом трьох років після смерті батьків повинна встановити поруч з могилою землянку та, виконуючи обов'язок шанобливої дитини, жити там, служачи та шануючи їх. Ми маємо зійти вище цього стандарту. Ми, благословенні сім'ї, маємо вчитися один в одного гарним моментам та жити, служачи та піклуючись про батьків. (26-297, 10.11.1969)

 Корейці — це великий народ, який з давніх часів надавав значення відданості та дитячій шанобливості. Я пам'ятаю, як мене запросили на святкування Дня збройних сил на площу Йоідо*, й те, як я з великим задоволенням дивився на сповнених власної гідності молодих солдатів. Це справді вражало, коли вони, карбуючи крок й проходячи перед тими, хто приймав парад, гучно вигукнули девіз: «Відданість та синівська шанобливість!» Я подумав, що для нації, обраної Богом, цей девіз був дуже схожий на одкровення. Не думаю, що існує ще якась армія з таким самим девізом.
  Оскільки корейці є останньою нацією, яка практикує відданість та дитячу шанобливість Богу, дух відданості та дух шанобливої дитини став основоположною філософією нації. Шанобливість, яку проявила Шімчон* до свого сліпого батька, вірність, збережена Чунхян* своєму чоловіку, відданість Джон Мон Джу* своєму королю, дух Ю Кван Сун*, коли вона пожертвувала собою заради країни, показують корейський дух шанобливої дитини та відданості такого ступеня, який не знайти ніде інше в будь-які часи.
  Така відданість, шанобливість дитини та незмінна вірність, немов сосна та бамбук (на сході сосна асоціюється з постійною свіжістю та незмінністю, а бамбук характеризується своєю прямотою та безкомпромісністю. — прим. пер.), є основоположною філософією та духом, завдяки яким в майбутньому буде встановлено Царство Небесне на землі. Оскільки Царство Небесне — то Божа країна, ви повинні бути вічно відданими цій країні. Оскільки Бог — Батько всього людства, ви повинні вічно проявляти шанобливість до Нього. Яким би чином Бог не випробував корейців разом з іншими народами світу, оскільки Він не зміг знайти людей, чиї б чесноти та відданість, що спираються на вірність та шанобливість дитини, були такими ж видатними, як у корейців, Він обрав саме Корею й приходить до неї. (100-252, 19.10.1978)

 Шаноблива дитина ніколи не повинна полишати своїх батьків, навіть якщо пройде сотня чи тисяча років. Вона мусить сказати: «Я хотів би, щоб ми були разом завжди!» Ви не будете шанобливою дитиною, якщо не зможете зворушити серце батьків настільки, щоб вони сказали: «Якби це було можливо, як було б гарно, щоб ти був з нами завжди!» Батьківська любов така, що навіть коли дитина зробить щось погане, вони все одно будуть прагнути бути зі своєю дитиною. Саме тому її називають істинною. Однак, що можна сказати про дитину, якій бракує шанобливості до батьків? Вона не любить бути разом зі своїми батьками. Ви навіть можете знайти таку алегоричну розповідь у Біблії, вірно? Дехто не хоче бути разом зі своїми братами та сестрами. Вони хочуть жити, як їм заманеться. Яке це сі́м'я? Це — сі́м'я нешанобливості. (147-292, 01.10.1986)

 Шаноблива дитина забуває про себе, думає в першу чергу про батьків й живе заради батьків з серцем, сповненим сліз. Вірний підданий — це людина, яка в важкі часи забуває про свої особисті справи, та в першу чергу обирає шлях вірності, піклуючись про труднощі короля. Коли людина забуває про себе та жертвує своєю вигодою й усім, що в неї є, вона досягає найвищого стану вірності та шанобливості до батьків. (37-33, 22.12.1970)

 У сім'ї, будь то чоловік чи жінка, брат або сестра, — усі повинні прагнути стати шанобливим сином або донькою.
  Завдяки любові, необхідно стати шанобливими дітьми та досягти єдності. Для того, щоб зробити сім'ю одним єдиним цілим, необхідні шанобливі діти. Те ж саме стосується й істинної нації. Спираючись на батька та матір країни, короля й королеву та їхніх синів та дочок, у взаємовідносинах між чоловіком та дружиною, між братами та сестрами повинні бути стосунки верху та низу, правої та лівої сторони, переду та тилу. Якщо не буде переду та тилу, то буде неможливо встановити стосунки батьків та дітей. Ось чому є верх і низ, права та ліва сторони, перед і тил.
  Вам абсолютно необхідні брати та сестри. Шлюби починаються зі стосунків братів та сестер. (286-268, 13.08.1997)

 Ви говорите про шлях відданості та шанобливої дитини, але ви не знаєте, що це означає. Діти повинні зробити центром сім'ї батьків, поставивши їх в однакове з Богом положення, та стати повністю єдиними з ними душею та тілом. Як можна назвати дітей, які по відношенню до люблячої батьківської душі, сповненої незмінної любові до своїх дітей, займають положення, в якому вони завжди всією душею та тілом приймають всі сто відсотків та здатні повністю пристосуватися до обставин? Ми називаємо їх шанобливими дітьми. Зараз люди ведуть мову про шанобливість дитини та відданість, але вони не знають, в чому вони насправді полягають. (101-13, 28.10.1978)

 На що сподіваються батьки? Не існує єдиного кореня родоводу лише батька або лише матері. Їм потрібно мати дітей для того, щоб їх рід продовжився. Завдяки любові синів та дочок до своїх батьків, роди батька та матері, які не мають ніякого відношення один до одного, стають єдиним цілим. Батьки стають досконалими завдяки дітям. Саме завдяки синам та донькам, які практикують шанобливість до батьків, батьки досягають досконалості.
  Це щастя — мати батьків, до яких ви можете проявити шанобливість дитини. Ми успадковуємо життя, любов та родовід своїх батьків. Любов моїх батьків примножується через мене. Вона стає ядром.
  Ваша любов, життя та родовід стають їх уособленням. Завдяки вдосконаленню ваших батьків, ви теж можете стати досконалими. Коли ми ростемо, ми маємо стати єдиними з нашими батьком та матір'ю. В цьому випадку, обидві сторони досягнуть досконалості. (223-174, 10.11.1991)

 До якого світу прагне сім'я? Вона хоче мати країну. Сім'я має розвиватися до рівня країни. В якому напрямку тоді повинна розвиватися країна? В напрямку світу. А куди повинен йти світ? Місце, до якого рухається світ, що є Царством Небесним на землі, є Царством Небесним на небі. Отже, про відданого громадянина країни кажуть, що він шаноблива дитина. А хто такий відданий громадянин світу? Праведника світу називають шанобливою дитиною всього світу. Хто така Божа дитина небес та землі? Її називають шанобливою дитиною небес і землі. Бути просто дитиною, або лише шанобливою дитиною, не несе в собі ніякої цінності. (280-107, 11.11.1996)