Розділ 1. Єдині країна та світ, до яких прагне людство
1.1. Ідеологія Адама, країна та світ Адама
Що було б, якби з самого початку прабатьки людства, Адам та Єва, не вчинили гріхопадіння? Адам став би головою своєї сім'ї. Водночас він став би родоначальником. Більш того, представляючи країну, він став би королем. Тоді б цей світ став єдиним завдяки ідеології Адама. Ми повинні відмовитися від безглуздих ідеологій. Беззмістовні ідеології наповнили світ та принесли безлад, тому нам потрібно такі ідеології вирвати з корінням.
Ідеологія, мова, культура, традиції, стиль життя, система — все повинно було стати частиною ідеологічного устрою держави Адама. Така ідеологія — це Божа ідеологія. Вона називається Божизмом, тому що необхідно поєднатися з Богом, успадкувавши якості Його душі. (20-123, 01.05.1968)
Подивимось крізь призму сім'ї. Як ви вважаєте, до гріхопадіння сім'я Адама і Єви була просто їх сім'єю чи вона представляла Всесвіт? З точки зору Бога, кому належала їх країна? Вона була Божою країною чи країною Адама та Єви? Це була країна Адама та Єви, котрі мали спільну з Богом, Який був центром їхніх помислів, мету. Та країна в збільшеному масштабі — це світ, центром якого теж є Бог. Ви повинні це знати. (161-243, 22.02.1987)
Куди ми йдемо? Ми йдемо з Царства Небесного на сімейному рівні до Царства Небесного на родовому рівні й далі на світовому та всесвітньому рівнях. Потрібно дійти саме до всесвітнього рівня. Людина, котра під час життя на землі успадкувала традицію, яка вчить розуміти, що весь світ — це її країна, а всі люди — то її брати та сестри, однозначно займе найближче місце до Царства Божого. Це факт. (161-225, 15.02.1987)
Коли ви підете до Царства Небесного, ви не повинні думати: «Я піду туди разом з батьком, матір'ю та дітьми». Ви маєте думати, що візьмете з собою туди всю країну. Невірно думати, що ви залишите країну та, піклуючись про свою сім'ю, скажете: «Це ж мої діти!» Ви повинні увійти туди разом з усією країною.
Коли туди увійде вся країна, туди увійдуть і ваші діти. Щодо Учителя, то я думаю так: «Я повинен туди увійти, взявши із собою весь світ». Саме з такими думками я прожив своє життя. Оскільки я думав таким чином, я зможу зайняти в небесному світі центральне положення. Хіба це не Божі думки, хіба це не думки Істинних Батьків, думки істинних дітей? (161-225, 15.02.1987)
У створеному Богом світі немає місця кордонам. У ньому немає проблеми розподілу людей на білих та чорних. У ньому немає необхідності добру боротися зі злом. Однак ми бачимо, що в нашому світі кожна країна відокремлена своїм кордоном.
Більш того, існує не лише проблема розподілу на білих та чорних, немає також порозуміння й у сім'ї між чоловіком та дружиною, між батьками та дітьми. Відбувається боротьба між добрими та злими людьми. Беручи все це до уваги, стає зрозумілим, що коли приходить Господь, він повинен, прибравши кордони між країнами та вирішивши проблему расової приналежності, об'єднати світ. Йому належить поєднати роз'єднані сім'ї та зробити цей світ, в якому відбувається протистояння добра та зла, королівством миру. (53-72, 09.02.1972)
Коли ми однозначно розуміємо, що Бог є, ми просто не можемо не слідувати Його волі. В чому ж вона полягає? Вона в тому, щоб зробити все людство народом, який Він любить, а землю — володіннями Його любові, і, поєднавши ці володіння і народ, створити єдину суверенну державу — ідеальний світ. (56-192, 14.05.1972)
Чи маєте ви Божу країну? Коли ні, то хіба не потрібно її створити? Яка ж вона, ця країна? Це країна ідеалу та єдності. Країна, куди можуть піти всі люди. Всі без виключень повинні взяти участь у побудові такої країни.
Сім'я, рід, нація та світ будуть співпрацювати, щоб втілити таку країну. Таким чином можна поєднати особистостей, сім'ї, роди, нації, країни та світ. (18-213, 08.06.1967)
Ким би не була людина, вона повинна жити у своїй країні. Це абсолютна умова, яку отримало людство. Кожна людина повинна жити цілеспрямованим життям, сповненим надії на цю країну та її праведність. Відчайдушно прагнучи дістатися до ідеальної землі та ведучи праведне життя, потрібно жити заради Царства Божого та правди Його. (18-213, 08.06.1967)
Космополітизм — це коли ми, не звертаючи уваги на країни, вважаємо весь світ однією країною, а все людство — братами та сестрами. Однак у Церкві Об'єднання ми дотримуємось погляду, що ідея космополітизму полягає в тому, що ми долаємо всі перешкоди, починаючи з сімейного рівня. Це космополітизм, що каже про втілення єдиного світу, в якому Бог займає положення Батька, а всі люди є рідними братами та сестрами. Наскільки ж красива така ідеологія? (БСІК І-844)
Що таке Царство Небесне? А що таке Царство Небесне на землі? Це коли по всьому світу живуть люди, схожі на членів Церкви Об'єднання. Коли всі люди, що живуть на землі, житимуть так само, як живуть наші члени, — це й буде Царство Небесне. Що ж це буде за світ? Це світ, в якому ми будемо разом з Богом, де ніхто не скаже, що Бога немає. Ні у кого просто не виникне сумнівів у Його існуванні. Це світ, в якому всі об'єднаються, розуміючи, що Бог — наш Батько. В ньому не буде місця сатані та його спокусам. Царство Небесне на землі — це світ, яким буде керувати Бог , і в якому Він житиме разом з нами. (79-304, 21.09.1975)
Не знаючи всю правду про гріхопадіння, неможливо буде вирішити проблеми, які постали перед світом, та дати відповіді на всі питання, пов'язані з моральністю людини. Не можна виправити проблеми людства, не знаючи істини про гріхопадіння. Ці явища — це останні безнадійні спроби протистояння сатани в останні дні історії, яку він розпочав, зрадивши Бога. Це сатанинська стратегія, яку він використовував, щоб зруйнувати та знищити людство. Не знайшовши відповідей на ці питання, неможливо розв'язати історичні проблеми.
Не розв'язавши історичні проблеми, неможливо покласти край історії. Давайте подивимось по-новому на цю ситуацію та дамо іншу оцінку Божому творенню й ідеалу, та завдяки цьому повернемося до поглядів Божизму та ідеології істинної любові. І зробимо це не заради нас самих, а заради інших. Ми повинні створити об'єкт нашої любові. Немає іншого шляху вирішення цих проблем. (219-266, 11.10.1991)
Чому ми укладаємо шлюб? Для того, щоб чоловік та жінка поєдналися в Божій любові, шануючи Його. Такий союз є джерелом мирного Всесвіту. Сутність істинної любові полягає у житті заради інших, коли батько живе заради матері, а мати — заради батька; коли старші брати та сестри живуть заради молодших, а молодші — заради старших. Божа вічна любов сходить та перебуває там, де існують стосунки любові заради інших. Завдяки цьому така сім'я живе вічно, і, врешті-решт, стає вічною країною. (221-212, 24.10.1991)
1.2. Країна, куди ми всі прагнемо
Ми сумуємо за Божою країною, тому що вона сповнена любові. Це не тимчасова любов, це вічна любов, що знаходиться поза межами часу. В цій країні ми можемо отримати до себе пошану та визнання своєї цінності на сто відсотків. Інакше кажучи, це місце вічного щастя. З цієї причини люди сумують за Божим Царством і відчайдушно його бажають. (25-284, 05.10.1969)
У разі, якщо під час свого життя на землі ви не зможете завершити відновлення країни, то навіть пішовши до духовного світу, ви не зможете мати цінність людини, яка належить до Божого Царства. Ви повинні піти до духовного світу, досягнувши на землі певних результатів верховної влади у сфері Божого володарювання. Це первісний еталон. (40-131, 30.01.1971)
Зараз у цьому світі мені немає чому заздрити. Навіть з мирської точки зору, мені немає чому заздрити. Я не переймаюсь мирським. Мене не цікавлять такі речі як гроші, земля чи будинки. «Нехай я буду в однокімнатному домі чи будь-де ще, але я повинен померти в своїй країні. Хіба це повинно статися не в країні, що знаходиться під захистом Бога? Хіба моє життя не буде жалюгідним, якщо не зможу закінчити його таким чином? Отже, до того, як померти, обов'язково потрібно знайти таку країну та прожити в ній хоча б один день».
Це прагнення всього життя Учителя. Заради одного такого дня я живу з бажанням жертвувати тисячами днів. Навіть коли ви відпочиваєте, я продовжую йти. Якщо ви цього не зможете зробити, я повинен буду це виконати, навіть якщо мені прийдеться звернуся до іноземців. Якщо Корея цього не зробить, навіть якщо мені прийдеться задіяти для цього інші країни, я повинен буду продовжувати мій шлях. (51-340, 05.12.1971)
Мета нашої віри полягає в тому, щоб стати народом Божої країни. Інакше ми не зможемо вільно пишатися і отримувати любов усього людства та світу всього сущого як Його діти. Людина без країни завжди підпадає під нападки, вона знаходиться у жалюгідному становищі. Раз у раз такій людині доводиться потерпати. Тому питання в тому, де знаходиться країна, якої так прагне Бог, країна, яка правитиме Йому за опору. (55-79, 23.04.1972)
Кров та піт, які ми проливаємо заради цієї країни та нації, стають основою вічного Божого Царства, благословенної землі, якій зможуть воздати хвалу багато тисяч прийдешніх поколінь. (14-193, 03.10.1964)
Безсумнівно можна сказати, що Царство Боже — це країна, в якій рідні Божі діти, слідуючи Його волі, керують цією країною з царською владою, маючи повноваження від Бога. Там немає місця демократії чи комунізму. Варто такій країні втілитися один раз, і цей державний устрій буде існувати вічно. Замислившись над цим, хіба ви не будете шкодувати, якщо не станете громадянином такої країни? Ви повинні сумувати, що не можете жити в такій країні. Ви повинні тужити, що не можете прожити в ній хоча б одного дня. Потрібно побиватися за тим, що ми не можемо отримати незмінне право жити в такій країні. (72-292, 01.09.1974)
Люди засновували суверенні країни заради того, щоб мати таку владу, населення та територію. Заради досягнення такої мети жило та помирало багато людей, багато націй проходило крізь страждання, багато країн зникало, приходило багато правителів, які змінювали один одного. Отже, хіба ті, хто пройшли через чисельні страждання, люди, які належать Божій стороні, або всі ті, хто стали жертвами заради втілення цього провидіння, невже вони не прагнуть до встановлення такої країни та світу? (72-292, 01.09.1974)
Бог посилав на землю Своїх улюблених дітей, щоб вони сприяли встановленню абсолютної єдиної країни. Однак дотепер так і не вдалося підготувати основу, завдяки якій можна було б відновити таку країну. Кожен раз Божі посланці зазнавали невдачі, тому Бог знов і знов посилав на землю представників Небес, щоб ті керували цією справою, спрямовуючи її та докладаючи зусилля для її втілення. До наших днів саме так розвивалась історія провидіння. (30-10, 14.03.1970)
Народ країни, в якої немає суверенітету, — нещасний народ. Тому Ісус хвилювався та попереджував: «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мат. 6:31-33). Він сказав спершу шукати сина чи країну? Ісус сказав шукати країну, яку так прагне побачити Бог. (34-337, 20.09.1970)
Ісус теж чекає, пішовши до раю. Ви повинні знати, що він не зміг піти до Божого престолу. Ісус не зміг постати перед Богом, тому що він не створив країну, в якій Бог був би Володарем, не зміг правити такою країною, яка б давала можливість відправлятися з землі прямо до Царства Небесного. Тому рай — це кімната очікування перед входом до Царства Небесного. Більш того, не можна потрапити до Царства Небесного самому. Царство Небесне — це місце, куди з самого початку повинні були піти сім'єю Адам та Єва, якби не скоїли гріхопадіння. Вони повинні були туди піти разом з дітьми. Інакше туди не можна попасти. (56-201, 14.05.1972)
Чому дотепер віруючі чинили те, внаслідок чого не могли вижити? Тому що в них не було родин, суспільства та країни, які їх підтримали б. Вони були народом без країни. Якщо б у них була країна, то навіть якби їм протистояв увесь їх рід, існував би шлях, що дозволяв їм залишитись під владою цієї країни. Однак чому до нашого часу їх усюди переслідували, і вони, проливаючи кров, усюди ставали жертвами? Тому що в них не було країни. Якби була країна та правитель, то він сказав би: «Гей, негіднику, вірно робити так! — й усі відповіли б: — Так, так!» Однак внаслідок того, що не було країни, вони постійно страждали. (56-159, 14.05.1972)
Зараз на землі існує сфера християнської культури — глобальна сфера, в якій здійснюється духовне спасіння. Це демократичний світ. Однак у світі немає християнської країни, схожої на обрану Богом націю Ізраїлю, яка успадкувала б ідею обраного народу. Немає такої країни, яку Бог міг би обрати та послати туди Месію, країни, з якою Він міг би скласти заповіт, як Він це зробив з юдейським народом. Потрібно це розуміти.
Саме тому християн, які втратили землю і не мали країни, переслідували на сході, й вони подавалися на захід, їх переслідували на півночі, й вони йшли на південь. Вони прагнули до країни, яка мала лише ім'я у повітрі. Вони мандрували по світу, намагаючись уникнути смерті, й, таким чином, християнство розповсюдилося по всій землі. (65-48, 13.11.1972)
У віруючих Церкви Об'єднання теж немає країни. Сучасний демократичний світ — це результат шеститисячолітніх зусиль Бога. Якби ви народилися в Ізраїлі в часи Ісуса, то ваша голова давно б уже злетіла з пліч. А від людини, такої як Учитель, не залишилося б і мокрого місця. Ми повинні чітко розуміти, що є представники сатани на національному рівні, а також представники сатани на світовому рівні — комуністи, які б'ються не на життя, а на смерть, переслідують віруючих. Хіба у нас, віруючих Церкви Об'єднання, є країна? Тож хіба ми не бідолахи? Хіба ми не бідолахи, яким немає куди податися і з якими не хочуть мати справ? Ми не повинні забувати цей прикрий факт. (55-209, 09.05.1972)
Коли немає країни, то навіть якщо у вас все буде гарно, та ви будете щасливою родиною, може з'явитися зграя бандитів та знести вам голову з пліч. Отже, потрібно знайти свою країну. Віруючі не розуміють цього факту. Вони точно цього не знають. Потрібно знайти країну добра. Саме це є метою релігії. (57-260, 04.06.1972)
Де є той представник, який зможе знайти шлях до Царства Божого? На землі немає такої людини. Тому релігії добре розуміють концепцію Другого пришестя, кажучи про необхідність прийняти такого представника. Завдяки цій концепції з'являється нова людина та формується нова родина, рід, нація, держава та світ.
Отже, ця ідея Другого пришестя фундаментально відрізняється від інших ідей. Тому цей представник повинен буде вирвати в цьому світі смерті гниючі мертві тіла та, пустивши коріння, використати їх як добрива для росту. Така людина приходить як нова особистість у положенні суб'єкта та здатна використати як добриво те, що в цьому світі вважається гарним. Який же характер повинна мати людина, яка зможе твердо заявити, що має право воскрешати, та використає те, що вважається в цьому сатанинському світі гарним як добриво для свого тіла? Це повинна бути людина, яка буде мати таку суб'єктивну силу, що дозволить їй рости, використовуючи всі гнилі трупи цього світу смерті. Інакше кажучи, це людина, яка непідвладна цьому світу смерті. (49-93, 09.10.1971)
Господь Другого пришестя — це той, хто приходить, щоб принести спасіння людству. Як тільки еталон встановиться, Бог готовий нанести удар. Він займе наступальну позицію. Однак Господь Другого пришестя не повинен це робити, на зразок Сталіна, який просто зносив голови непокірним, а повинен їх відразу підкорити. Він повинен підкорити сатану, по-перше, завдяки ідеології, по-друге, завдяки тому, що в нього буде народ, по-третє, завдяки суверенітету, й, по-четверте, завдяки тому, що він буде мати територію. Всі люди прагнуть мати ідеал, друзів, владу та гроші, а це все і представляє ідеологію, народ, суверенітет і територію. (12-169, 16.03.1963)