Розділ 9. Любов до природи

9.1. Божа воля, з якою Він створив світ творіння

 Для чого Бог створив все існуюче? Він хотів отримати людину, об’єкт Його любові, та створити об’єктну сферу любові. Бог створив все необхідне для того, щоб людина, проживши своє життя, могла повернутися у світ, з якого вона прийшла, та жити на вічній батьківщині Божої любові. (142-75, 01.03.1986)

 Сьогодні християни вважають, що, раз Бог всезнаючий та всемогутній, Він створив все одним лише словом. «Нехай небо та земля будуть такими!» — і стало так. Але це невірно! Бог вклав усе, що в Нього було, всю енергію та силу Своєї любові у створення всього існуючого, щоб потім подарувати це все Своїм улюбленим сину та доньці, Своїй сім’ї. Все було створено саме заради цього! Ми повинні дивитися на творіння з такої точки зору. (112-306, 25.04.1981)

 Бог радів, створюючи світ. Біблія каже, що Бог бачив, наскільки гарним є все, що Він створив. Це означає, що Він відчував радість. Що таке радість? Ми відчуваємо радість, коли досягаємо своєї мети. Невід’ємною частиною всього творіння є усвідомлення мети, з якою Бог його створив, саме тому Бог радів, коли дивився на Своє творіння. Як же тоді виглядає відновлений світ? Простіше кажучи, це світ людей, пов’язаних з Богом узами Шімджон у всіх трьох вимірах та здатних прославляти Його, дивлячись на будь-яке з Божих творінь. Саме це Бог цінує в особистості людини.
  Тому історія про те, як у давнину люди, схожі на Святого Франциска, проповідували тваринам і птахам — чиста правда. Звучить фантастично, але це — не фантазія, це — реальність. (9-166, 08.05.1960)

 Бог створив усе, що існує, в якості учбового посібника для того, щоб Його улюблені діти змогли досягти ідеалу любові. Тому вся структура творіння ґрунтується на взаєминах. Навіть у світі неживої природи відбувається взаємодія суб’єктів і об’єктів, навіть у атомі протон і електрон взаємодіють один з одним, як суб’єкт і об’єкт. Без взаємодії нічого не може продовжувати своє існування. Ніщо не може бути вічним, перебуваючи в нерухомому стані.
  Отже, Всесвіт — це світ, створений для того, щоб людина могла зайняти в ньому центральне положення. (137-59, 18.12.1985)

 Всесвіт — це загадковий світ. Бог створив його не для того, щоб з ним гралися як з іграшкою. Він, вклавши все своє Серце, створив цей світ для Своїх улюблених дітей. Дійсно, наскільки ж красивий цей світ! Отже, коли ми дивимося на Всесвіт, створений для нас Небесним Батьком, то наша душа повинна переповнюватися безмежною вдячністю. Увійшовши до саду з такою душею, та подивившись на траву, дерева, квіти, птахів, на струмки, що там дзюркочуть, відчувши вітерець, та побачивши це все, ми просто не можемо не захопитися цим чудовим видовищем. (87-319, 27.06.1976)

 Щоб Всесвіт став досконалим, необхідно, щоб як зовнішній світ, так і моє внутрішнє «я» були гарними. Коли вам гарно, то потрібно, щоб гарно себе почували й душа, і тіло. Клітини, з яких складається наше тіло, повинні всі себе гарно почувати. Клітини наших очей і клітини нашої ступні відрізняються, вірно? Вони різні. Однак всі вони без винятку повинні себе добре почувати: як клітини рук, так і всі інші клітини. Ми повністю, і душа, і тіло повинні себе добре почувати. Такі відчуття неможливі в стані, коли ви роздрібнені. Досконалість Всесвіту настане лише тоді, коли ми відчуємо радість любові, яка приводить у резонанс та поєднує наші складові в єдине органічне ціле. (166-210, 07.06.1987)

 Все, що існує, починаючи з найдрібніших елементів, пов’язане між собою певними стосунками. Кожен з вас являє собою живе тіло, що складається з чотирьохсот трильйонів клітин. В цьому величезному Всесвіті, що ґрунтується на ідеалі творіння, і центром якого є Божа любов, немає жодного предмета, який би виник без будь-якого зв’язку з Божим Шімджон. Поет, який зможе це вловити, буде великим! Поет, який відчує та висловить всесвітній Шімджон, спостерігаючи за тим, як тріпоче листячко на дереві, стане поетом всесвітнього рівня.
  Ми не знали, що все в оточуючому Всесвіті пов’язане з Божою любов’ю. Поєднавшись з Божим духом і подивившись на все, ви зрозумієте, що навіть крихітна піщина містить у собі всесвітній принцип, і навіть у атомі міститься безмежна гармонія Всесвіту. Ми не пізнали всього творіння, але не можемо заперечувати, що все виникло внаслідок дії якоїсь складної сили. Атоми, з яких складаються молекули та елементарні частини, не існують несвідомо. Всі вони наділені свідомістю та метою. Отже, все, що існує пройшло крізь люблячі руки Бога, і воно неодмінно пов’язане з Богом стосунками Шімджон. Треба це розуміти. (9-166, 08.05.1960)

 Хто такий духовний учитель? Якщо людина, стискаючи в руці стеблинку трави, може відчути Бога й зрозуміти всім своїм серцем, що цінність цієї травинки дорівнює його власній цінності, це значить, що така людина і є духовним вчителем найвищого рівня. Той, хто зможе оспівувати цю цінність, стане найвеличнішим діячем мистецтв. Якщо знайдеться людина, здатна в різноманітті творіння відкрити багатогранність Божої любові та вишукану красоту Божого Шімджон, якщо вона наділена чутливістю, що дозволяє їй подружитися з творінням і радіти разом з усім існуючим, якщо кожна клітинка її тіла починає рухатися від цих почуттів, таку людину можна назвати представником усього Всесвіту. Ця людина — володар творіння. Але як може стати володарем творіння той, хто думає лише про їжу? (9-166, 08.05.1960)

9.2. Природа — це підручник, що вчить ідеалу любові

 Коли людина росте, то вона вчиться, дивлячись на природу. Вона вчиться у комах, кажучи: «А он ви які!» Осіннього вечора, коли сяє місяць і зорі випромінюють своє світло, спробувавши уважно прислухатися, ви почуєте стрекіт комах, що буде звучати, як виступ оркестру. Чому вони так стрекочуть? Вони це роблять для того, щоб знайти партнера, співаючи про ідеал. Це — любовне шепотіння. Незважаючи на те, що тварини знаходяться на низькому рівні, досить далекому від осі, вони всі обертаються навколо цієї осі по паралельних орбітах. Так влаштоване все творіння. (137-59, 18.12.1985)

 У пташиному репертуарі є три види пісень. Перші — це пісні, що сигналізують про те, що птах голодний; другий вид — це пісні любові, які вони співають один для одного; а третій вид — це пісні, що попереджують про небезпеку. Всі вони відрізняються одна від іншої. Зазвичай ми не помічаємо цієї різниці, але птахи, що живуть у своєму світі, розуміють один одного. Коли птах співає пісню голоду, всім навколо зрозуміло, що він хоче їсти. На чому ґрунтується щоденне життя? Якщо птах голодний, варто йому поїсти, як голод відразу проходить. Небезпека теж виникає не щодня. Тому, частіше за все, птахи співають, будуючи стосунки віддавання та прийняття зі своїми партнерами. (137-211, 03.01.1986)

 Люди були створені як взаємодіючі пари суб’єктів і об’єктів. Світ творіння, створений для людини, також зливається в гармонії, слідуючи принципам любові. Більш того, завдяки любові людей народжується життя та втілюється ідеал. Для людини, особливо для підростаючих Адама та Єви, світ творіння — це підручник любові, музей, величезна експозиція якого розкриває саму сутність любові. (135-10, 20.08.1985)

 Усі птахи та тварини існують у парах. Вони досягають гармонії одне з одним, завдяки любові. Квіти й метелики гармонійно поєднуються один з одним, хоча навіть і є представниками різних полюсів. Це — всесвітня гармонія. Різні полюси Всесвіту приходять до гармонії, завдяки любові. Той самий принцип стосується й перелітних птахів. Ті з них, які живуть на півдні, летять на північ, а ті, що живуть на півночі, летять на південь. Вони втілюють любов, мандруючи між регіонами. Любов — це центр вічного обертання. Людина вчиться любові в музеї учбових посібників, створеному Богом.
  Коли людина та Бог подобаються один одному й люблять один одного, все, що існує у Всесвіті, приходить у гармонійний рух, підстроюючись під них. Якщо Бог когось любить, цей «хтось» сподобається світу ангелів і всьому світу творіння. Світ вибухне громом оплесків, віддаючи хвалу цьому «комусь». Птахи вміють співати, тому вони виражають хвалу піснею, а чудові квіти — своїм ароматом. Світ творіння існує для того, щоб оточити пахучою атмосферою радості володарів найвищої любові. Навіть огидні на вигляд жаби здаються досить симпатичними, коли висловлюють один одному любов квакаючи: «уук-уук-уук». Вони виглядають дуже витончено, коли в запалі любові швидко-швидко б’ють своїми задніми лапками. Це — найвище мистецтво! (142-273, 13.03.1986)

 Коли навесні птахи співають пісні, то як тільки ви чуєте той пташиний спів, в ту ж саму мить обов’язково згадайте про свою дружину, дітей, країну, світ і Бога. Тоді все буде вірно. Птахи думають тільки про птахів, але людина може встановлювати стосунки з усіма. Серед світу тварин, рослин і небесного світу тільки людина, як посередник, має привілей встановлювати стосунки між ними. Вона здатна поєднати все. Цей привілей належить тільки людині. (131-125, 22.04.1984)

 Адам і Єва, стаючи дорослішими, почали б розуміти: «А, ось як вони люблять один одного!» Бог створив світ творіння, як учбовий посібник, щоб люди в досконалості оволоділи ідеалом любові. Їм належало вивчити цей світ. Чим більше б Адам і Єва дорослішали, тим більше змінювалися б їх почуття: «А раніше ми були братом і сестрою, але якщо уважно придивитися…» Тоді вони почали б все розуміти: «А, он воно що!» В одну чудову мить, рухаючись по прямій до межі рівноваги, вони зіштовхнулися б один з одним і вони зрозуміли б: «Ми з тобою повинні були зустрітися, навіть якби це коштувало нам життя. Ми не можемо розійтися в різні сторони!» (137-59, 18.12.1985)

 Любов схожа на нерви. Варто комусь потягти нас за волосинку, як усе тіло потягнеться в тому ж напрямку. Так само, варто потягти за любов, і Всесвіт піде за нею. Як тільки любов приходить у рух, увесь Всесвіт починає рухатися в гармонії з нею. Через це, коли ви любите, то ви танцюєте. Чому з’явився танець? Він з’явився тому, що була любов. Те ж саме стосується й пісень, і посмішки. Якщо вилучити любов, то все стає жорстким. (89-90, 04.10.1976)

 Людям більше за бджіл подобаються метелики, тому що ті літають, танцюючи танок. Все, що літає, робить це, згідно з ритмом і мелодією. І ті створіння, які літають швидко, і ті, які літають повільно, роблять це в ритм, тому літають. Серед літаючих створінь існують найрізноманітніші форми, але в будь-якому випадку вони всі літають, тому що роблять це в ритм. Стрибки оленя в горах і метушня кролика теж мелодійні. У стрибках тварин теж також є свій визначений ритм. Під час їжі в них теж все відбувається мелодійно. Коли їдять люди, то це відбувається з особли вою мелодією. Це все — символічне представлення музики. Коли ми будемо думати таким чином, що цей вічний Всесвіт зроблено та влаштовано заради мене, то в цьому випадку, ми повинні бути дуже вдячні тому, хто зробив його таким. Ми не можемо ставитись до цього, як просто турист, або як до чогось, що нас безпосередньо не стосується.
  Те ж саме й з горами: є високі, а є низькі. Тоді, що ж нам подобається: високі та низькі гори, чи рівна та гладка поверхня? Ми любимо високі та низькі гори. Чому так? Тому що в їх вигляді є щось схоже на прагнення до танцю. Малюючи криві найрізноманітніших форм, які, то піднімаються вгору, то спускаються вниз, з’являються різноманітні обриси, тільки тоді малюнок буде гарно виглядати. Коли станеться саме так, це буде не що інше, як танок. У природі є блискучі танці, музика та зразки мистецтв. Всього такого в природі дійсно багато. (87-321, 27.06.1976)

 Адам і Єва, що народилися, як втілення найперших дітей Бога, з дитинства росли в оточенні, що знаходилося під Божим захистом, тому вони поступово підростали. Завдяки цьому розвивався їх інтелект, і вони зрозуміли б, для чого Бог створив цей світ, та як з його допомогою Він хотів дати їм освіту. Для Адама та Єви, які повинні були стати нашими прабатьками та первісними предками, все, що живе та рухається в цьому світі, було підручником, який навчив би їх усьому необхідному для життя. Зрозумійте абсолютно той факт, що Адам і Єва не були досконалими, тому в них був зразок, музей, який показував, як жити ідеальним життям. (137-126, 01.01.1986)

 Зранку, розплющивши очі та поглянувши на природу, ми відчуваємо якийсь невиразний зв’язок між нею та вашою первісною душею, у вас прокидається нове відчуття ідеалу. Але ні для кого не є таємницею, що чим більше ми дивимося на світ, тим сильніше в нас піднімається відчуття суму та розчарування. Якби у світі жили безгрішні люди, наділені первісною природою, вони мали б настільки високу цінність, що їх вигляд не викликав би відчуття суму та смутку. При створенні людина була наділена цінністю, яку не можна порівняти з цінністю травинки, квітки або дерева. Вона була настільки коштовною, що її не можна було проміняти ні на що інше з творіння. Людина повинна була стати представником Небес, який має ні з чим незрівнянну цінність. (9-97, 24.04.1960)

 При погляді на природу, в якій перебуває Божа любов, нам повинні приходити такі думки: «Невже коштовності, якими володіють у цьому світі королі чи якісь знаменитості, можна порівняти з цим всім? Хіба можна з цим усім порівняти антикваріат або розкішний одяг якоїсь знатної дами?» Якщо ми не відчуваємо цього, значить, ми підсвідомо робимо гріх по відношенню до природи. Роздивляючись якесь творіння, ми повинні відчути: «Хіба щось зі створеного руками людини можна порівняти з цим? Якою б чудовою не була людина, хіба вона може перевершити Бога?» Якщо людина, розглядаючи творіння, у створення якого Бог вклав увесь Свій Шімджон, відчує ні з чим незрівнянну цінність цього творіння, то така людина, без сумніву, є дитиною Бога. Такій людині не потрібна молитва, вона вже живе з Богом. Саме до цього нас підштовхують Небеса. (9-174, 08.05.1960)

 Люди цінують все, що належить їх коханим, будь-яка річ здається їм гарною. Однак при цьому вони не цінують творіння, яке створив Бог, Якого вони повинні любити більше за будь- що. Хіба можуть такі люди стати Божими дітьми? Ви взяли на себе відповідальність за те, щоб обов’язково розвіяти скорботу страждаючого творіння. Тому навчіться в будь-якому деревці, в будь-якій травинці відчувати Шімджон Бога та руку Творця, що створив їх шість тисяч років тому. Таким повинно бути ваше внутрішнє ставлення.
  Отже, ви повинні бути здатними розридатися прямо посеред дороги, побачивши стеблинку трави або деревце, примовляючи: «Ви втратили господарів, як же вам було самотньо!» Людина, яка стоїть зараз перед вами пролила багато сліз. Я плакав, тримаючись за скелі, плакав, відчу ваючи подих вітру! Я вам пояснив причину цього, тому тепер ви мене повинні зрозуміти. (9-176, 08.05.1960)

 Дорогоцінне творіння Бога, пов’язане з ним вічними узами, повинне цінуватися, як мінімум однаково з національним надбанням або скарбами палацу. Творіння ще не відчувало такого ставлення до себе, тому воно таке сумне. Досі, я постійно думав, що, як мінімум, я повинен зрозуміти цей сум. Якщо ваша внутрішня настроєність підштовхне вас сказати: «Я повинен зрозуміти скорботу творіння, навіть якщо ніхто більше про неї не знає» — наш народ у майбутньому стане новим народом, здатним правити всім людством. Це — реальність, а не просто концепція. Хто здатен настільки цінити творіння, що буде триматися за нього міцніше, ніж за родовий скарб, що передається з покоління в покоління, або за діаманти, які вважаються найдорожчим коштовним камінням на світі? Де знайти таку людину? Зустрівши людину, яка у своєму серці визнає Боже творіння та проливає за нього сльози, Бог скаже: «Оце вірно!» (9-176, 08.05.1960)

 Що таке природа? Це виставка, експонати якої подарував нам Бог. Це творіння, здатне безкорисно віддавати, в оточенні якого народжуються Божі діти, які мають безкорисливу любов. Спів птахів або стеблинка трави, що росте в полі, — все це створив Бог для того, щоб прикрасити життя Його улюблених дітей. Бог знав, що Його сини та доньки стануть господарями та правителями країни, тому навіть придорожнє каміння було створено Ним, як прикраси цієї країни. Те ж можна сказати і про потоки води. Неможна, щоб людина жила прозаїчно та монотонно, тому Бог створив природу, щоб людина стала принцом мрії та надії. Щоб людина могла милуватися садом незрівнянної гармонії та єдності, щоб вона жила заради любові і могла отримати цей сад у спадщину. Тому ми всьому вчимося у творіння. Коли два птахи, самець і самка, щебечуть один з одним, ви жіночки, як їх господарі, повинні в них учитися. Ми повинні вміти оспівувати первісну красу творіння, яке живе та жертвує собою заради побудови світу, в якому все існує одне для одного. Навіть у птахів з’явиться бажання оселитися в домі, де люди так живуть, та вивести там пташенят. Розумієте, про що я кажу? (175-186, 16.04.1988)

 Які б коштовності не зберігалися в музеях, хіба можна порівняти їх з живим творінням? Питання в тому, чи любив хтось все існуюче на Землі в музеї Божого творіння більше, ніж його любить Сам Бог? Хіба любив творіння хтось більше, ніж люди люблять музеї в своїй країні? Як можна порівняти золоту корону епохи Шілла*, що зберігається в музеї, з затоптаною кульбабою, яка росте край дороги? Кульбабу створив Сам Бог! Якщо знайдеться безкорисливий король, що матиме такий же шімджон, як і Бог, якщо він подумки звернеться до кульбаби: «Я не можу любити тебе, як личить королю, як любить тебе Бог. Я не зміг любити тебе, як личить людині, яку любить Бог. Мені шкода за це. Мені соромно!»… Навіть травинка захоче всюди слідувати за таким королем, вона захоче бути разом з ним на віки вічні. Саме так повинна жити людина! (175-186, 16.04.1988)

 Треба навчитися любити природу та людей. Зрозумійте, якщо ви їх не любите, ви не зможете полюбити й Бога. Все існуюче є символічним втіленням Бога, а людина — Його субстанціальним втіленням. Отже, той, хто вміє любити творіння та людину, любить і Бога. (70-181, 09.02.1974)

 Природу треба любити завжди. Ви повинні любити природу і людей. Причому людей усіх рас. Ви думаєте, Бог здатний заявити: «О, Мені подобаються тільки білі»? В такому випадку всі повинні одягати тільки біле. Білі теж будуть змушені одягатися в біле й викинути увесь кольоровий одяг. Навіщо ж вони носять чорне чи кольорове? Це — явне протиріччя. (133-30, 01.07.1984)

 Ви повинні відчувати, що всі Божі створіння є об’єктами любові. Ви повинні любити навіть мікробів, вже не кажучи про людей. Ви повинні навчитися любити й приймати любов як від усіх духовних істот, які знаходяться на небі, так і від матеріальних предметів. Коли зранку ви почуєте пташиний щебет, не треба думати: «Ох, цей клятий горобець! Я збирався поспати довше, а він тут репетує!» Думайте так: «Дякую тобі, що прийшов мене розбудити! Ха-ха, ти мабуть даєш мені знати, що до мене сьогодні прийдуть важливі гості?» Це зовсім інша філософія, і вона просто чудова. (112-219, 12.04.1981)