Розділ 3. Основа Всесвіту — це любов
3.1. Центр Всесвіту — це любов
Що є центральною віссю всього космосу й усього духовного світу? Любов. Любов — це корінь життя і корінь роду. Оскільки вони виникли на основі любові, то рухаються, тримаючись за вісь любові. Рух не відбувається просто так. Рух завжди передбачає наявність суб'єкта й об'єкта, тому вони рухаються, встановивши кожен у своєму положенні стосунки з любов'ю, яка є центром.
Все, що знаходиться в русі, має на меті продовжувати існувати, приносячи плоди вічної любові. Дія не відбувається просто так. (208-79, 17.11.1990)
Основа Всесвіту взяла свій початок з любові. Яким чином з'явився Бог? Любов — це центр. Тому доходимо висновку, що абсолютний Бог теж повинен мати ідеальну землю, де хотілося б проявляти абсолютну слухняність. У місці, де є цілковита слухняність, є досконале щастя; у місці, де є цілковите звільнення, є досконале щастя. (198-237, 03.02.1990)
Що є стимулом руху основи Всесвіту? Її рух спричиняє не чоловік. І не жінка спричиняє її рух. І навіть не Сам Бог. Стимул, який може привести в рух Бога, — це любов. Отже, любов є початком і кінцем. У 13-й главі першого послання до коринтян говориться, що віра, надія і любов залишаються завжди, але найбільша між ними — любов. А чого це так? На це відповіді не знайшли. (185-157, 08.01.1989)
Чому ми маємо любити істинно? Тому що основа Всесвіту з'явилася з принципу істинної любові. Отже, якщо зв'язатися з нею, то можна зав'язати стосунки з усім Всесвітом. Це логічно. Тому якщо один знаходиться зверху, то інший — знизу, і якщо один знаходиться на правому боці, то інший — на лівому. Це вірно і щодо світу мінералів, і щодо рослинного світу, і щодо тваринного світу. Джерелом початку став світ, в якому присутнє бажання віддавати один одному, тому всьому, що існує у Всесвіті, притаманне бажання віддавати.
За цією логікою все хоче бути поглинутим істотою вищого порядку. Що тоді під таким кутом зору є джерелом продовження існування Всесвіту? Всі істоти у Всесвіті діють у сфері руху, де є бажання віддавати на основі вищої любові. (128-291, 11.09.1983)
Основний принцип продовження існування Всесвіту передбачає наявність умов середовища, в якому можна поєднатися з ідеальною первісною любов'ю, і атрибутів, які належать сфері сферичного руху, який відбувається вертикально, горизонтально — в усіх напрямках. У такому разі, як ви повинні поводити себе перед батьками? Ви повинні їм віддячити. Стати їхнім об'єктом, чи не так? Випливає висновок, що коли ви хочете стати єдиними з батьками, то повинні стати їхнім об'єктом. Коли стати партнером істинної любові, то відбудеться об'єднання. Без істинної любові не можна повністю об'єднатися. (288-89, 16.11.1997)
Людина, центром якої є Бог , все одно, що тіло Бога. Все у Всесвіті було послане як тінь і символ субстанції, яка подібна до Божого тіла. Чиїм відображенням стало все у Всесвіті? Воно було створено, відображаючи Самого Бога. Річ може знаходитися в образному або символічному положенні, але її основне ядро було створено Богом. (153-119, 15.11.1963)
Де почалась основа Всесвіту? Відповіді на це питання не дає ні теорія еволюції, ні теорія створення. Ви маєте знати, що раніше за еволюцію, перед існуванням концепції творення, були чоловічий і жіночий аспекти. Гаразд, а чому з'явилися чоловічий і жіночий аспекти? З-за любові. Любов є формулою. (280-60, 01.11.1996)
Бог бажає бачити партнера любові ще кращого за Нього Самого. Ви теж бажаєте, щоб ваш партнер любові був гарнішим за вас, чи не так? Тут те саме. Сам Бог складається з повністю єдиних суб'єкта й об'єкта, і це є основою творення. Двоє досягають досконалості, керуючись любов'ю. Це звільнює Бога. У місці любові весь світ творіння співає, танцює, грається, стає єдиним. Скільки насолоди буде в такому світі! (276-123, 11.02.1996)
Під час будування будинку необхідно дотриматись і горизонталі, і верти калі. Він повалиться, якщо їх не дотримуватись. Ми підходимо до основного питання про те, як існує Всесвіт.
Навіть Самому Богу потрібна любов. Чи співає Бог на небесному троні: «Як чудово! Моя прекрасна любов»? Чи не буде преподобний Мун схожий на скаженого, якщо наодинці танцюватиме, обливаючись потом? Танцювати хоча б перед однією носовою хусткою не є божевіллям. Танцювати і сміятись, дивлячись на річ, що в десять, сто разів менше за цю, вже не буде божевіллям. Ми повинні визнати той факт, що творення має цінність, яка відповідає абсолютному критерію взаємодоповнюючої цінності. (179-229, 12.08.1988)
Коли Адам і Єва досягають досконалості, Бог проводить для них весілля. Бог , Який має внутрішню природу і зовнішню форму, образ чоловіка й жінки, входить у тіла Адама і Єви. Тоді Творець посяде місце в наших душах, а творіння стане тілом Отця. Так завдяки любові ми поєднаємося з Отцем. Ось так. Цього не забезпечать ні знання, ні влада, ні гроші. Завдяки об'єднанню в істинній любові, керуючись істинною любов'ю, утворюється образ і сім'я. Істинна любов важлива. Якщо цього чітко не розуміти, то основа Всесвіту буде незрозумілою. (286-16, 01.07.1997)
Мирські люди мають різні-різні бажання: стати найвідомішим у світі представником шляхом грошей, стати найвідомішим у світі представником шляхом влади, стати найвідомішим у світі представником шляхом знань тощо. Однак усі речі, починаючи з Бога, основи Всесвіту, які знаходяться в стосунках, бажають стати представниками, керованими істинною любов'ю. Ви маєте знати, що це шлях, бажаний і для людини, і для Бога. (179-33, 03.07.1988)
Панове, кажуть, що любов — це добре, вірно? Ви шукаєте любов, хіба ж ні? Питання в тому, як знайти стежку навпростець, прямий шлях любові, який відповідає основній формулі Всесвіту. (184-58, 13.11.1988)
Що є основою Всесвіту? Бог — абсолютний. Однак є сила. Сила не є основою. Знання не є основою. Тоді може гроші? Це непотріб на тому світі, так би мовити, збирання сміття. Люди, які бажають накопичити гроші, це ті, хто ходять і збирають сміття. Хоча і кажуть, що такі люди, як ми, мають гроші, але я такими грошима не користуюсь. (191-18, 24.06.1989)
У який спосіб Бог творив небо і землю? Тільки людина може стати партнером Бога. Тому Він вклав Себе на сто відсотків. Чому це Він, Цар мудрості, вкладався? Цілком вклавши Себе, Бог став нулем, нічим, а там стало 120 відсотків. Візьмемо для прикладу атмосферний тиск: тут утворився стан вакууму — найнижчий тиск, а там — високий тиск. Тоді моментально починається циклічна дія і прагнення до принципу автоматичного розвитку і руху.
Якщо постійно вкладати, то ця сторона починає обертатися, чи не так? Вона починає оточувати себе. За допомогою чого це відбувається? За допомогою любові. Любов — це основа Всесвіту, тому таке відбувається згідно з таким принципом. (196-320, 12.01.1990)
Основа — це особистість. Все починається з особистості. Я маю на увазі і сім'ю, і рід. Як би не применшували основу, а вона завжди залишається основою. Так же і кут, кут у 90 градусів. Тому зробивши це колоною й отак істинна любов, істинна любов, істинна любов, істинна любов, істинна любов, тоді вся Земля стане єдиною за допомогою істинної любові і весь Всесвіт заповниться до країв істинною любов'ю. Якщо так станеться, завжди буде чутно: «Добре! Ми з вами схожі!» — у будь-якому місці і вертикаль, і горизонталь будуть однаковими. (207-58, 28.10.1990)
Навіть якщо людина вийде через історію за межі Всесвіту, вона потребуватиме любові. Людина ніяк не може уникнути концепції любові ні вдень, ні вночі, ні в будь-якому місці, ні в молодості, ні в старості, ні після смерті. Чому так? Така основа і з цим нічого не поробиш. Тільки любов може прямо зараз задіяти творчі здібності; без любові вони не можуть бути задіяними. Все рухається і живе під дією рушійної сили любові — такої собі електростанції. (133-64, 08.07.1984)
На мій погляд, звичайно, Бог може створити любов, але поодинці нею володіти неможливо. Любов'ю мають володіти двоє. Бог теж не може наодинці знайти любов. Отже, що є еталоном вимірювання? Це ключове питання. Що в цілому Всесвіті, світі буття й вічному світі є одним-єдиним забудь-яких умов еталоном вимірювання? Це — любов. Тому на неї не впливає і не повинна впливати зміна пір року: весни, літа, осені й зими. (137-235, 03.01.1986)
Чому наше життя зав'язане мотузкою любові? Людині на роду написано жити, зав'язаною мотузкою любові, яка подобається Богу, подобається Всесвіту і уможливлює гармонію в цьому світі. Якщо не бути зав'язаним мотузкою любові, то душа не матиме основи для щастя, як же тоді життя може стати щасливим? Не може. Якщо основа неправильна, як результат може бути щасливим? Історія має такий зв'язок. (138-265, 24.01.1986)
Якщо увійти в стан єдності тіла й душі, то можна відчути те, що відчув Шак'ямуні на своєму досвіді. Це стан, в якому відчуваєш, що «на небесах і землі я один удостоєний такої честі». Ніякі сили в кулі любові при цьому не можуть діяти, якщо не проходять через її центр. Дія, яка з ним не пов'язана, не може існувати. У сі процеси у Всесвіті розширювалися на цій основі. Однак вісь, центром якої є любов, не з'явилась. Це те ж саме, що відсутність ядра, і не тільки для людини. Любов, в яку нині вплетені люди, любов, центром якої є сім'я, любов роду, народу, країни, які розширилися на основі любові, чи то любов, якої вчили святі, не допомогла людям збагнути основу. (141-113, 19.02.1986)
Панове, ви знаєте про розмноження клітин, чи не так? Якщо одну таку вирвати, то на цьому місці знову з'являться очі, ніс — усе. З'явиться і волосся, і ноги — все. Все точно так же. Клітина, яка поєднана з істинною любов'ю, може мати цінність, що дорівнює цінності Всесвіту. Чому істинна любов має бути такою? Тому що вона є одночасно причиною і наслідком, основою і метою. (216-288, 14.04.1991)
Будь-яка істота, починаючи зі Всесвіту, має зв'язок з любов'ю. Навіть маленький пучок трави неодмінно живе, керуючись любов'ю. З'являючись на основі позитивного й негативного іонів, всі мінерали теж рухаються заради любові. (289-129, 01.01.1998)
Якою б малою не була сфера шімджон, утворена істинною любов'ю, вона зв'язана зі Всесвітом, і події, які відбуваються всередині неї, впливають на всі явища і навіть на духовний світ. Це тому, що Всесвіт, який включає духовний світ, існує під однаковим для всіх принципом істинної любові Бога. Стосунки істинної любові вертикалі й горизонталі, переду й тилу між Богом і людиною є основою для ідеальних взаємостосунків істинної любові між людьми, а їхня досконалість досягається лише в ідеальній сім'ї, яка здійснила чотири сфери шімджон. (260-128, 01.05.1994)
Що є сутністю любові? Яка любов? Що є любов'ю? Хіба вільний секс та любов на одну ніч, яка заполонила сьогоднішню Америку, є любов'ю? Це все не має відношення до первісної любові. У такому випадку, якою є первісна, тобто істинна, любов? Любов — це початок і кінець. Через що з'явився цей Всесвіт? Через любов. Він знаходиться в пошуках любові. У Біблії про Бога сказано: «Я Перший і Останній, Початок і Кінець». Як це так? Ці слова сказані з точки зору любові. (255-56, 05.03.1994)
Чому треба жити заради інших? Навіщо це потрібно? Я цього не хочу, то навіщо? Мотузка любові зав'язана. Мотузка любові поєднана з усім сущим. Мотузка любові зв'язує моє тіло. У такій ситуації всі відкривають долоні і благають швидше замотувати. Хочу збільшуватися швидко-швидко. Хочу захопити Всесвіт любові. Всесвіт любові теж Всесвіт, це світ партнера, але я хочу захопити навіть Бога, Який є джерелом любові. (278-142, 05.05.1996)
Чи Бог завжди радісний? Ви завжди радісні? Це не так. Однак якщо мати істинну любов, навіть печаль обертається на любов. Бажання первісної природи людини в тому, щоб зробити абсолютне право любові вище, ніж наполягання на першості за допомогою якоїсь особистої влади або знань у цьому Всесвіті. Звідки воно взялося? З основи. А ця основа? З Божої любові, тому що Бог теж хоче такої любові. (200-197, 25.02.1990)
Перші люди почали з концепції боротьби, як каже теперішній комунізм, чи з концепції згоди? З чого? Чи можна сказати, що «плюс» і «мінус» в електриці борються? Тоді до чого це призведе? Початок відбувся у гармонії та згоді. Отже, ви з'явилися через любов мами й тата, які досягли один з одним гармонії та згоди. Це не можна заперечувати. Дивлячись так, ми можемо зрозуміти, що основа Всесвіту, первісна природа, почалася з гармонії і згоди. (124-111, 01.02.1983)
Як можна жити так, щоб не мати боргів ні перед ким у Всесвіті, а швидше навпаки? Тоді моєї основи немає? Ні. Є скільки завгодно в моїй душі. Хай ваша душа має змогу сказати: «Вибач», «Дякую!» Хай ваша душа має змогу сказати: «Дякую!» — дивлячись на воду, дивлячись на гори й поля, на всю Корею і далі на велику Землю. Майте душу господаря, яка може ставитися зі вдячністю до Бога і до оточення, не скаржитись, а жити в служінні. Істинні господарі такі люди. (198-150, 28.01.1990)
3.2. Людина — це центр любові всього Всесвіту
3.2.1. Створена бути об'єктом Божої любові
Наскільки цінною є людина? Бог може тисячі й десятки тисяч років тужити за людиною, спершись на тростину. На погляд преподобного Муна з Церкви Об'єднання це є основою Всесвіту. Двосторонні стосунки між Богом і людиною ведуть до встановлення світогляду, який ґрунтується на вертикальній і горизонтальній любові. Він встановлюється, тому що існують стосунки верха і низу, правої сторони й лівої сторони. В їх центрі перебуває Бог.
Центр вертикалі і горизонталі може бути міцно зав'язаним у глибокій долині душі. Якщо його не зав'язати, то еталон вертикалі і горизонталі не з'явиться як ідеальний образ любові. Якою б не була вертикаль, горизонталь не з'явиться. Отже, ви повинні розуміти, що Бог не міг створити людину іншим чином. (48-223, 19.09.1971)
Бог абсолютний і володіє абсолютним поглядом на творення, тому Він домагається об'єкта абсолютної цінності. Його не можна проміняти ні на яке творіння, що є на цій землі. З точки зору цінності, відносне єство не можна проміняти навіть на Бога. Вираз «відносна цінність» трохи важкуватий для розуміння, але все ж. Відносна цінність спирається на поняття партнера, цінність об'єкта така, що його не можна поміняти навіть на Бога. Якщо обміняти на Бога, то Він залишиться один. Він залишиться Богом. З цієї причини Бог вкладає Себе, витрачає Свою силу і енергію. Він веде війну на виснаження.
Так Бог створив людину, яка має цінність об'єкта, що його не можна проміняти навіть на Бога. Зрозумійте, що людина має таку абсолютну цінність. Бог створив людину цінною істотою, керуючись таким поглядом. (68-134, 29.07.1973)
Бог створив людину через любов. Чому була створена людина? Вона була створена з-за любові. Людина відрізняється від усього сущого тим, що була створена як дитина Бога. Вона була створена об'єктом, який може отримати любов прямої лінії спорідненості Бога. Це привілей людини. (132-244, 20.06.1984)
На кого схожа людина? На Бога. Отже, на мій погляд, Бог бажає любові зрештою так, як і людина. У світі ідеалу творення, центром якого є любов, вираз любові, центром якого є субстанція, проявився як образ, а вираз образу проявився як символ.
Так говориться у Принципі Церкви Об'єднання. Керуючись чим? Керуючись любов'ю. Якщо радіє ця субстанція, то й образні речі теж автоматично можуть радіти, а якщо радіють істоти, які мають образ, автоматично можуть радіти символічні речі. Що спричиняє таку дію? Це робить суто любов. (166-48, 28.05.1987)
Як кажуть, серед усього творіння людина є найціннішою істотою. Серед усього сущого людина є центром. На яких засадах вона є центром? На засадах любові. Ані знання, ані гроші, ані влада не є проблемою.
Бог — це Творець, тому Він може їх мати, створивши в будь-який час. Однак любов неможливо знайти самостійно. Любов'ю не можна заволодіти поодинці. Любов неодмінно проявляється і здійснюється через партнера, наодинці навіть Бог її не може здійснити. (272-275, 08.10.1995)
Заради кого Бог створив небо й землю? Він зробив це не заради Бога, а заради об'єкта любові. Хто в такому разі є об'єктом любові Бога? Як кажуть, серед усього творіння людина є найціннішою істотою. Тільки людина створена як об'єкт любові Бога. Якщо проаналізувати сутність любові, то її атрибутами є право спадкування, право однакового положення і право участі. Тому якщо справа дійде до любові, то навіть сам Бог почне танцювати під чужу дудку любові, яким би Він не був високим Богом, великим Богом, всесвітнім Богом. (179-148, 01.08.1988)
Вчення нинішньої Церкви Об'єд-нання каже, що навіть Бог потребує любові. Яким би Бог не був всезнаючим, всемогутнім, всюдисущим і повноважним, основний принцип говорить, що любов приходить через взаємодію. Отже, необхідно мати сферу партнера любові. Цим партнером є Адам і Єва. (121-173, 24.10.1982)
Яким би Бог не був видатним, абсолютним, всезнаючим і всемогутнім, наодинці з Ним нічого не може статися гарного. Іменник «щастя» чи прийменник «гарний» — це не ті слова, які вживаються стосовно когось, хто знаходиться в ізоляції. Слова «гарний» і «щасливий» можуть існувати тільки в місці, де неодмінно присутні взаємодоповнюючі стосунки. Серед тих, хто знаходиться на самоті, немає щасливих людей. Отже, яким би не був Бог всезнаючим і всемогутнім, на самоті Він не може бути щасливим. Візьмемо, наприклад, гарного співака, який співає на самоті. Чи буде він щасливим? Ні, не буде. Має бути об'єкт. Добре там, де є віддавання-і-прийняття. Подібним чином, для того, щоб Богу сказати: «Добре!» — Він ні в якому разі не повинен бути наодинці. (65-20, 13.11.1972)
3.2.2. Шлях зростання людини — це процес втілення
Самого Бога Творення людини — це ще одне проявлення в реальності того, як зростав Сам Бог . Так Бог відчуває радість, відчуває стимул. Це ж стосується і людини. Малюючи картину заради створення шедевру, художник втілює всю свою внутрішню природу в реальному образі. Він вижимає навіть свій кістковий мозок і вкладає. (225-198, 20.01.1992)
Де можна знайти людську досконалість? Сам по собі чоловік не може досягти досконалості, жінка сама по собі теж не може досягти досконалості. Це тому, що вони є напівфабрикатами. Отже, чоловік і жінка можуть стати досконалими тільки на основі союзу любові. Хто абсолютно потрібен Адаму для досягнення досконалості? Безумовно йому потрібен Бог, але Бог йому абсолютно потрібен у вертикальному плані.
Для того, щоб Адаму досягти досконалості, йому необхідно мати зв'язок вертикалі й горизонталі. Якщо не мати зв'язок вертикальної і горизонтальної любові, обертальний і сферичний рухи є неможливими. З цієї причини горизонтально Адаму абсолютно потрібна Єва. Точно так же Єві абсолютно потрібен Адам. (145-319, 01.06.1986)
Що Бог любив у Адамі і Єві? Зростання Адама і Єви як дітей показує, як зростав Бог. Бог створив так, тому що Бог теж був подібним до малюка, був подібним до брата, був подібним до подружжя, був подібним до батьків. Бог нематеріальний.
Так зростав нематеріальний Бог. Тому Він зробив людей братами і сестрами, подружжям і дітьми. (254-274, 15.02.1994)
Якщо Адама і Єву створив Бог, то на якій стадії Він це зробив? Не можна думати, що Адам і Єва були створені дорослими. Вони були створені малюками. Якщо не дотримуватися логіки, що Бог творив через процес подібний до того, як матір ростить у череві дитину, то не буде шляху пояснити формування організму через порядок трьох стадій. Був період раннього дитинства. Потім був період зростання і був період завершення. Це шлях небесного принципу. (225-198, 20.01.1992)
Для Адама і Єви був період раннього дитинства, але що це був за період? Необхідно почати з логіки, що нематеріальний Бог з нематеріального світу міг пройти через матеріальний процес і виростити в обіймах малюка.
У такому разі, як малюк може народитися, вирости, стати дорослим і бути готовим до одруження, бути готовим стати батьком? Через дітей можна реально бачити, як Бог проходив через юність, зрілість і старість, можна бачити нематеріальний процес зростання Бога. Формування такої логіки призводить до виникнення логіки про те, що батько й син є одним тілом. Один — вертикальний, інший — горизонтальний, з чого можна вивести теорію про об'єднане тіло вертикалі та горизонталі. (225-198, 20.01.1992)
Закохане подружжя Адама і Єви народжує дітей. Це те саме, як Бог творив і став Батьком, коли Його невидима субстанція внутрішньої природи і зовнішньої форми стала єдиною в любові. Перший невидимий Бог створив другого творця — Адама і Єву. Беручи і народжуючи дітей, Адам і Єва, які зайняли положення субстанційного другого Бога, піднімаються до положення батьків. І через цих малих дітей знову реально проявляється минуле, яке пережив Бог: період дитинства, період братів, подружній період, період батьківства субстанційних Адама і Єви. Тому хочеться їх торкатися і хочеться їх любити. Діти — це я номер два. (258-240, 20.03.1994)
Положення подружжя грандіозне. Мисом Доброї Надії для людства в історичну епоху було квітуче положення дітей, квітуче положення братів і квітуче положення подружжя. Подібно до того, як почав творити Бог, Який любив подружньою любов'ю, Адам і Єва творять, народивши дітей. Вони займають положення субстанційного творця, положення площинного творця, зосереджено на собі, і народжують дітей. Вони роблять третього творця — дітей.
Тому батьки виховують дітей Бога в положенні субстанційних батьків, які заміняють Бога. Таким чином, на своїй шкірі відчуваєш, як невидимий, нематеріальний Бог виховував дітей. Бог теж так зростав. Бог теж розвивався, проходячи епоху дітей, епоху братів, подружню епоху та епоху батьків. Народивши своїх дітей і виховуючи їх, зосереджено на минулій історії невидимого Бога, бачиш епоху дитинства Бога — образ невидимого першого Творця, нематеріального Творця. Ростити дитину в положенні другого творця, видимого творця, виростити як брата чи сестру та одружити її — це те ж саме, як Бог ростив Адама і Єву як сина й дочку, як брата й сестру. Це дає Йому змогу через Адама і Єву на площині реально побачити повну картину Своїх нематеріальних внутрішніх потреб. Це — сини й доньки. (263-148, 21.08.1994)
Бог, як Творець, керуючись історичним внутрішнім принципом, реально втілює процес зростання, починаючи з джерела буття і дотепер. Це процес творення Адама і Єви. Тоді де відбувся початок? Подібно до того, як велика клітина утворюється, коли з'єднуються дуже маленькі клітини, дитина проходить процес зростання протягом десяти місяців і появляється чи то в образі чоловіка, чи то в образі жінки. Чому так відбувається? Без цього не було б шляху пояснити, як відбувається спадковість життя. Не можна було б знайти логіку того, як проявляється зміст спадковості. Тому єдиний сутнісний нематеріальний образ і сутність матеріального образу потребують горизонтального проявлення на основі об'єднуючого зв'язку.
Інакше кажучи, суб'єкту потрібна сфера взаємодії. Існує внутрішній зв'язок, що дозволяє внутрішній природі досягти єдності та гармонії із зовнішньою формою в усіх фундаментальних аспектах. З цієї причини процес зростання народженої людини мав на меті показати субстанцію невидимому й нематеріальному Богу. Отже, Бог не міг не любити людей, бо в них виразилося і проявилося все внутрішнє Боже єство. Оскільки нематеріальна субстанція проявляється в матеріальній субстанції, необхідно вкладати туди все. (225-198, 20.01.1992)
Якщо Бог хоче створити об'єкт пошуку любові, на кого Він зробить його схожим? Він зробить його схожим на Бога. Якщо його зроблено схожим на Бога, то там має бути чоловіча природа і жіноча природа, яка є і всередині Бога. Людина схожа на Нього Самого: Бог субстанційно втілив невидиму внутрішню природу, невидимий образ думок, взявши все зі Своєї первісної внутрішньої природи. З цієї причини слова книги Буття Біблії про те, що Бог створив людину на Свій Образ, є вірними. (170-167, 15.11.1987)
Первісний сад — це світ радості, в якому співпадає ритм радості Бога і людини, який несе гармонію, де можна налаштувати тон згідно зі своїм виглядом, символічно і образно танцювати згідно зі своїм виглядом. Коли таке станеться, все суще теж скаже: «Ага, моє існування має користь!» Наприклад, якомусь, надзвичайно малому творінню, пощастило взяти участь у бенкет і любові Бога і людини. Хіба воно не буде сподіватися і мати бажання розділити таку радість? (166-46, 28.05.1987)
Хай і істина, але що є суттю істини? Ні гроші, ні влада, ні знання, а любов. Сутнісна любов існує у вертикальному місці, а істинна любов поєднана горизонтально. Тому, дивлячись на все суще, пізнається Бог. Дивлячись на Адама і Єву, пізнається Бог, адже Адам і Єва — це образ Бога. Чому? Адам і Єва — це об'єктний суб'єкт вертикальної істинної любові, тому коли через любов чоловіка й жінки взяти і налаштувати вісь світу скрізь на сході, заході, півдні та півночі, то зв'яжуться Бог і духовний світ, зв'яжеться весь світ. (179-290, 14.08.1988)
3.2.3. Людина є центром усього творіння
То на кого схожий Бог? Він схожий на нас: чоловіка і жінку. Ваша душа невидима, чи не так? Ви хочете побачити душу чи не хочете? Це ж стосується і Бога. З духовної точки зору так же і Бог. У Бога немає тіла. Він досі не має тіла. Не має, бо не здійснилася досконалість Адама. Бог існує як господар-душа, наставник чи керівник-душа, батько-душа у Всесвіті-душі. (197-44, 07.01.1990)
Все суще — це основа, на якій можна створити Божих синів і дочок. Основа, яка дає змогу мати стосунки і зв'язок. Це стосується і тварин, і мінералів. У світі мінералів є «плюс» і «мінус». У рослинному світі є маточка і тичинка, у тваринному світі — самка і самець. Все збирається по зведеним мостам і створює найвищий шедевр — внутрішній і зовнішній образи людини. Бог надав усьому творінню внутрішню природу й зовнішній вигляд чоловіка й жінки. Це проявилося субстанційно на рівні символу й образу і по зведених мостах все це поєднано і зав'язане стосунками. (144-236, 25.04.1986)
Богу потрібна людина — центр творіння — не через гроші, не через знання, не через владу. Вона Йому потрібна суто через любов. Інакше, якби Бог наодинці забажав отримати любов, то не було б нікого, хто міг би Його любити. Такий висновок, тому, звичайно, Бог повинен створити в цьому світі об'єкт-партнера, якого б Він Сам міг любити. Під цим кутом зору, хто у світі творіння володіє таким широкомасштабним мисленням, щоб стати цим партнером любові? Ніхто, окрім людини немає умов для взаємодії з Богом, Який створив увесь Всесвіт. Отже, ви повинні володіти широкомасштабним мисленням, щоб змогти сказати: «Я — господар Всесвіту. Я кращий у Всесвіті». (148-308, 26.10.1986)
Бог створив усе суще заради збільшення радості та продовження стимулу для неї. Він створив його, присвятивши найвищий Шімджон, не для того, щоб відчути тимчасову радість, а щоб відчути щастя і стимул радості, яка пробирає до глибини душі кожен раз, коли стикаєшся з творінням.
Бог п'ять днів творив усе суще, а шостого дня з радісним Шімджон створив людину. Наші предки, яких Бог створив за Своїм Образом, були людьми надзвичайно красивими, надзвичайно цінними, надзвичайно радісними. Він надзвичайно хотів ними пишатися, славити їх і любити. (9-194, 22.05.1960)
Бог всезнаючий та всемогутній, тому Йому не потрібні ні знання, ні здібності, ні влада, ні гроші. Що тоді потрібно Богу? Єдиний об'єкт, якого Він може любити. Цим об'єктом є тільки найцінніше серед усього творіння, його найвищий володар — людина. Я сказав, що людина більш за всіх подобається Богу, але чому вона подобається Богу? Тому що Йому теж потрібна любов. Любов така річ, що наодинці не можна зрозуміти, є вона чи немає. (112-291, 25.04.1981)
Невидимий Бог повністю вклав Свій Образ на рівні символу в усі наші тіла. То на кого схожі очі? На Бога. З цієї причини, очі глибоко посаджені на обличчі. У той же час вони за всім спостерігають. Далі, ніс символізує Адама і Єву. Це центр. Далі, рот — усе суще. Він горизонтальний. Тому ми маємо 32 зуби, чотири на вісім — тридцять два (4×8=32). На основі світу творіння, на основі числа чотири. Далі, вуха символізують чотири напрямки. На цій шиї — Боже Царство. Тут знаходиться інформаційний центр Божого Царства. (201-83, 04.03.1990)
Де знаходиться корінь вашого життя? Він знаходиться у негрішних батьках. Тоді яким є положення негрішних батьків добра? Оскільки Бог є суб'єктом з дуальними властивостями, Він створив увесь Всесвіт і людину, втіливши Свої дуальні властивості за Божим Образом.
Адам утілив чоловічу природу Бога, а Єва втілила жіночу природу Бога. Люди нашої громади зазвичай кажуть: «Небесний Отець!» Вони так кажуть, тому що Бог є єдиним, але це поняття включає в себе поняття про те, що Бог — це і Небесний Отець, і Матір. (140-123, 09.02.1986)
Що було б, якби прабатьки людства, Адам і Єва, не скоїли гріхопадіння? Вони б стали з Богом одним тілом, продовжили велику справу Божого творення в однаковому з Богом положенні і стали б у положення радості, як це було з Богом після творення. Між Богом і людиною зав'язані такі стосунки. Негрішна первозданна людина є Божим святим храмом. (54-64, 11.03.1972)
Навіть якщо Бог став Отцем, а людина — сином, приходить відчуття, подібне до взаємовідносин, в яких Отець знаходиться зверху, а син знизу. Які тоді думки маємо ми, люди? Ми хочемо попрохати: «Отець, дайте мені, будь ласка, разок посидіти на Вашому місці. Я теж хочу сидіти на місці Отця».
Якщо Бог тут скаже: «Тобі не можна!» — все зіпсується. Однак Бог такого зробити не може. Бог навпаки, знаючи, що ми, люди, маємо таке бажання, скаже: «Швидше сідай. Швидше сідай!» — і надасть нам навіть таке місце. Бог віддасть нам це місце, а Сам увійде в нашу душу і буде там жити, зробивши її святим храмом. (54-89, 20.03.1972)
Сили Всесвіту захищають об'єднані душу й тіло. Якщо тіло й душу захищатимуть сили Всесвіту, всі зав'яжуть стосунки зі Всесвітом: і ваші батьки, і брати. Народ і країна повинні зав'язати ці стосунки. Гарний висновок. Якщо створити таку сферу єдності, то навіть поїхавши в іншу країну за кордон, ви матимете там зв'язок. Усюди буде зв'язок.
Коли під час гри у футбол м'яч котиться, а потім зупиняється, що з ним стається? Будь-яка точка на його поверхні може сполучатися з вертикальною прямою. Тому кулю називають ідеальною фігурою. Ця вертикальна пряма може благополучно встановитися в будь-якому місці поверхні. Тому куля катається. Просто їй усюди добре. Тому якщо утвориться сфера єдності душі й тіла, 90-градусний кут, то ви всюди підходитимете. Ви знайдете гармонію з усіма без виключень: із західними людьми, зі східними людьми, з людьми з минулого, теперішнього і майбутнього. (205-53, 07.07.1990)
Якщо йти шляхом первісної природи, Всесвіт почне з вами об'єднуватися. Має бути щось таке. Якщо увійти в таке положення, то говоритимеш із власною душею. У такому стані говориш з душею. Якщо подумаєш щось зробити, вже прийде відповідь. Досягаєш такого стану. Чи людина в такому стані не знатиме свій шлях? Вже буде впевненість у майбутньому шляху, і всі сили, що діють у Всесвіті, стануть допомагати. Якщо вас за руки введуть у місце випробування, все вже допомагатиме вам. Тоді можна чинити великі справи. (120-313, 20.10.1982)
Дивлячись на природу, ми могли б заявити: «А чотири пори року мені не потрібні. Мені потрібна тільки весна, а літо, осінь і зима — ні». Однак якщо запитати у Бога, Він відповість: «Мені подобаються всі чотири пори року». Тому, хоч вам вони і не подобаються, ви повинні вчитися любити літо, вчитися любити осінь і зиму. Якщо прийде сніжна зима і Богу сподобається дивитися на засніжений білим світ, ви теж скажете: «А мені теж подобається!» Ось як має бути. (133-28, 01.07.1984)
Ви повинні бути в змозі дивитися на природу з Божим серцем. Ви повинні мати таке серце. Коли станеться повінь і будуть блискавки, не кажіть: «Ой, мені це не до вподоби». У Бога це викликає такі думки: «Хо-хо, це ж поцілунок і одруження!» А людям, яким це не подобається, Він каже: «Ха-ха-ха-ха, хлопці, ви нехороші хлопці!» (133-28, 01.07.1984)
Кому Бог, Цар мудрості і центр усього, довірив джерело істинної любові, істинного ідеалу, істинного щастя та істинного миру — суб'єкту чи об'єкту? Це обов'язково викликає питання. Існує суб'єкт, і з іншого боку є об'єкт. У Бога, як у Творця, не може не виникнути питання, якому шляху надати більше важливості: шляху заради суб'єкта чи шляху заради об'єкта.
Тому Бог думав над питанням, чи зробити центром суб'єкт і помістити ідеальне джерело істинного ідеалу, істинної любові та істинного миру там, де об'єкт живе заради суб'єкта, чи зробити центром об'єкт і помістити ідеальне джерело там, де суб'єкт живе заради об'єкта. Якби Він помістив це ідеальне джерело в положення, де об'єкт повинен жити заради суб'єкта, то одночасно з цим усі люди зробили б так само, якби опинилися у положенні, що дозволяє мати їм певний об'єкт. У такому випадку, шлях до єдності був би остаточно загороджений. Ви маєте це розуміти. (75-318, 16.01.1975)
Де знаходиться шлях до єдності, який може стати джерелом миру? Бог не мав іншого вибору, як встановити основним принципом і для Себе, і для істинної людини життя заради інших. З цієї причини істинна любов з'являється там, де живуть заради інших, це ж стосується істинного ідеалу, істинного миру та істинного щастя. Їх не можна знайти, якщо залишити положення життя заради інших. Ми, люди, не знали, що це є основою творення неба й землі. (75-318, 16.01.1975)
Чоловік не народився заради чоловіка, він народився заради жінки. Жінка не народилась заради жінки, вона народилась заради чоловіка. Люди не народжуються заради себе. Але все одно себе стверджують. Ідеологію під назвою «Я» необхідно рознести в пух і прах. Якщо ми її остаточно знищимо, перед нашими очима постане об'єднаний світ. (61-265, 01.09.1972)
Людина, яка шукає свою цінність не в собі, а в об'єкті, тобто досліджує можливість її пошуку на взаємодоповнюючій основі, не нещасний смертний. Завжди й усюди вона має сферу взаємодії на фундаменті шімджон і, не будучи одинокою, вона може бути щасливою. (59-200, 16.07.1972)
Не має закону, за яким самітність несе гармонію. Не має й закону, за яким на самоті цікаво. Не має також закону, за яким самітність несе щастя. Навіть абсолютній істоті наодинці це недоступно. Неодмінно повинна бути умова для взаємодії, що дозволить мати партнера. Перед абсолютом має бути абсолютний партнер. Якщо перед абсолютним суб'єктом буде абсолютний об'єкт, буде і щастя, і гармонія, і радість, і танці з піснями. (38-155, 03.01.1971)
У наші дні віруючі традиційних церков кричать у весь голос: «Всевідаючий та всемогутній Бог споконвіку є суб'єктом найвищої слави, суб'єктом найвищого щастя, суб'єктом всієї любові та життя. Для Нього немає нічого неможливого». Однак хоч Бог і абсолютний, без абсолютного об'єкта Він залишатиметься нещасним.
Якщо Бог не зможе знайти одного об'єкта, який займе абсолютне положення, єдине, то Йому залишиться лише загинути. Хоча Бог і абсолютний, без абсолютного об'єкта Він не знайде щастя. Отже, для того, щоб Бог не загинув, Він змушений створити Собі партнера. (38-157, 03.01.1971)
3.3. Світ творіння є музеєм любові для людини
3.3.1. Мета створення Богом Всесвіту
Бог створив усе існуюче в якості учбового посібника для того, щоб Його улюблені діти змогли досягти ідеалу любові. Тому вся структура творіння ґрунтується на взаєминах.
Навіть у світі неживої природи відбувається взаємодія суб'єктів та об'єктів, навіть у атомі протон та електрон взаємодіють один з одним як суб'єкт та об'єкт. Без взаємодії нічого не може продовжувати своє існування. Ніщо не може тривати, перебуваючи в нерухомому стані. Отже, Всесвіт — це світ, створений для того, щоб людина могла зайняти в ньому центральне положення. (137-59, 18.12.1985)
Бог створив усе існуюче, після чого Він створив наших прабатьків володарями цього всього та поселив їх в Едемському саду. Бог створив людину не для того, щоб просто посміятися, і не в якості хобі. Ви повинні знати, що Бог докладав неймовірні зусилля та старання доти, доки Він не зміг створити людину й затвердити її в якості представника та центру всього існуючого. (20-205, 09.06.1968)
Коли Бог творив людину, Він робив це дуже ретельно, вкладаючи весь Свій Шімджон та душу. Він вклав у людину таємну частину Свого життя, віддавши їй усю Свою любов та ніжність. Ніяка сила не здатна розірвати або зруйнувати узи, які пов'язують Бога зі створеною Ним людиною. Людина була створена саме так, тому лише при одному погляді на неї в душі Бога запанує мир та щастя. Лише людина може пробудити всі почуття в Божій душі. (20-207, 09.06.1968)
Бог — це Отець людей, а люди — Його сини та доньки. Людина була створена як кість від кості та тіло від тіла Бога, Бог вклав у її створення Всього Себе до мозку кісток, тому якщо створена таким чином людина потягне Бога до себе, Той не зможе не піддатися. І людина так само не встоїть, якщо Бог потягне її до Себе. Ось такі узи пов'язують Бога та людину.
Бог створив людину таким чином, що її внутрішній зміст та мета збігаються з Його внутрішнім змістом та метою. Якщо Богу при погляді на людину захочеться написати вірша, Його твір стане найкращим шедевром, з яким не можна порівняти творіння поетів та письменників усього світу. Цей об'єкт не Бог і не все суще, а людина — представник усього існуючого. (20-207, 09.06.1968)
Що таке Всесвіт? Це, свого роду, видиме тіло Бога, Його втілення. Тому в Нього й виникла думка: «Я можу любити по-справжньому!» Для Бога вислів «любити Всесвіт» дуже реальний, він пов'язаний з конкретними переживаннями. Адже ви теж іноді пригладжуєте волосся. Якщо до вашого одягу пристала пилинка, ви обтруситесь. Чому ви це робите? «Тому, що це — моє, воно існує разом зі мною», — ось про що ви думаєте.
Що вам треба робити надалі? Шануйте Бога так, немов Він живе у вашій душі. Поєднайте душу та тіло, і також усе творіння. Вам слід створити такий єдиний світ. (86-174, 28.03.1976)
Який розмір Всесвіту? Його довжина складає декілька мільярдів світлових років. За одну секунду світло пролітає триста тисяч кілометрів — відстань, у сім з половиною разів більшу за довжину земного екватору. Такий шлях світло проходить за одну секунду. Відстань, яку воно проходить за рік, в астрономії називають світловим роком. Отже, навіть якщо ми візьмемо за одиницю виміру світловий рік, Всесвіт настільки великий, що світло не досягає його меж навіть за кілька мільярдів років. (127-213, 08.05.1983)
Науковці, які працюють в обсерваторії в Гринвічі, дотепер виявили зірки, що віддалені від Землі на десять мільярдів світлових років. Однак скоро настане час, коли ми зможемо побачити зірки, віддалені від нас більш ніж на п'ятнадцять мільярдів світлових років і навіть далі! Ось такі часи настануть.
Розміри Всесвіту відображаються числом, що ґрунтується на Принципі. Довжина Всесвіту складає 21 мільярд світлових років. Що це означає? Відправившись звідси, світло пролетить за добу один світловий день, за місяць — один світловий місяць. Якщо світло відправиться з цієї точки, то за секунду воно пролетить триста тисяч кілометрів. Уявіть собі, що за цей час світло облетить навколо Землі сім з половиною разів! Ця відстань у сім з половиною разів більше довжини екватора Землі. Ви й моргнути не встигнете, а світло облетить навколо Землі сім з половиною разів!
Його швидкість настільки велика, що коли ви спробуєте уявити відстань, яку світло проходить за день, вас просто вигне дугою, а думки у вашій голові просто зупиняться, і ви викрикнете: «Я геть нічого не розумію!» Більш того, я не кажу про відстань, яку світло проходить за сто років, я кажу про відстань, яку воно проходить за час, що більший за сто років у десятки тисяч разів! Сто помножити на сто, помножити на десять тисяч — ось, що таке сто мільйонів! Відправившись у дорогу, світло йде сто мільйонів років. Припустимо людина живе сто років. Це означає, що світло буде ще в дорозі, коли зміниться мільйон поколінь. Ми з вами ведемо мову про відстань у сто мільйонів світлових років, отже, мільйон поколінь встигне народитися за цей час, прожити по сто років та померти, а світло в цей час все буде йти та йти.
Що ж тоді можна сказати про відстань у 21 мільярд світлових років? Наскільки вона велика? Це означає, що двісті десять мільйонів поколінь людей, один за одним, будуть народжуватися, жити сто років, помирати, знову народжуватися, жити та помирати, а світло весь цей час буде продовжувати свій шлях. Цю величезну відстань не пройти по прямій. Світло завжди рухається по вигнутій траєкторії. Такий Всесвіт. (181-195, 03.10.1988)
3.3.2. Світ усього сущого — це навчальний посібник любові для людини
З точки зору еталону істинної любові, Адам і Єва мали вчитися і зростати, дивлячись на природний сад любові, створений на основі парної системи. Вирісши, вони б зрозуміли, що саме їм треба робити, поглянувши на створене все суще. Все суще — це Божий музей. Музей любові, що виховує Адама і Єву. Все має пару: серед птиць є самці й самочки, серед метеликів теж є чоловічий і жіночий роди. Зростаючи, люди повинні дивитися на всіх їх, на те, як їм подобається народжувати потомство і жити.
Вирісши таким чином, їм належало збагнути, що чоловік є позитивним принцом, який представляє Божу любов, а жінка — принцесою любові, яка представляє «мінус». Жінка б подумала: «Він саме той чоловік, який мені потрібен!» — і довірилася б йому. Чоловік також сказав би про жінку: «Воістину ця жінка мені потрібна!» (201-161, 30.03.1990)
З точки зору еталону істинної любові, Адам і Єва мали вчитися і зростати, дивлячись на природний сад любові, створений на основі парної системи. Все має пару: серед птиць є самці й самочки, серед метеликів теж є чоловічий і жіночий роди. Зростаючи, люди повинні дивитися на всіх їх, як їм подобається народжувати потомство і жити. (201-356, 30.04.1990)
Роки отроцтва змінюються на період юності. Процес навчання починається з настанням періоду статевої зрілості. Це всіх стосується. Коли ви були дітьми, то нічого не знали, тому дізнавалися, питаючи: «Мама, що це?», «Тато, що це?»
Коли таким чином чоловік дізнається цілком про чоловіків, він бачить, що все в світі існує в парній системі. Він усе вивчає: «Оце так! І у тваринному світі є пари, і у світі комах є пари, усе так! У світі квітів теж так, і у світі мінералів теж так». Так він дізнається: «Є суб'єкт і об'єкт, ось так воно є! Власне, це той шлях, яким мені треба йти! Ой, а про що ж я думав!» (219-31, 25.08.1991)
У процесі зростання Адам і Єва вивчають світ. Син і дочка, зростаючи, помічають, що світ є музеєм, музеєм любові, що створений на основі парної системи. Вони вчаться, спостерігаючи за ним. «Оце так! Їм це подобається. І муха, і метелик має пару. Всі пурхають парами. Так, їм це подобається, і дивись — потомство з'явилось!» Як думаєте, їх це навчило, чи ні? (200-246, 25.02.1990)
Чому небо й земля створені на основі парної системи? Це є музей любові. Він каже: «Ти живи ще щасливіше за птиць, ще щасливіше за комах, живи щасливіше за будь-що в цьому світі». (200-57, 23.02.1990)
Все творіння в цьому світі існує в парній системі. Це середовище, яке існує в парній системі, є музеєм ідеальної любові, що призначений для людини. Тому рухи мінералів теж направлені на пошуки пари. Трава і дерева також рухаються в пошуках пари і примножуються. Це ж стосується і птиць, і коника — представника комах. Коник теж співає пісню, чи не так? (199-309, 21.02.1990)
Цей Всесвіт, що створений на основі парної системи, є музеєм, який був створений Богом любові. Живий музей. Це не мертві й безхазяйні експонати, як ті антикварні речі, що знаходяться в Державному музеї. Це живі експонати. (195-136, 07.11.1989)
Існує Істинний Бог і всі речі, які створені через Нього, мають відношення суб'єкта й об'єкта, що створює умови для ідеальної любові. З цієї причини всі створіння цього Всесвіту існують на основі парної системи. Мінерали теж існують як подружжя: є «чоловік» і є «дружина».
Тому вони тягнуть один одного, хіба ж ні? Ви чуєте таке вперше, чи не так? Навіть якщо начальник лабораторії стане нестерпним тираном наполягати, щоб взаємодіяли хімічні елементи, які самі по собі не підходять, нічого не вийде. Навіть якщо Бог накаже: «З'єднуйтесь» — вони цього не зроблять. Однак, якщо партнер підійде, то ніякі наполягання, типу: «Не сполучайтесь, не об'єднуйтесь!», — не подіють. Отже, все існує в парній системі з-за Божої любові. (177-271, 20.05.1988)
Зрозумійте, що навіть мікроскопічні комахи, ведені любов'ю, існують у «пео сістем» (парній системі). Це ж стосується і світу неживої природи. У чому причина? У любові. Якщо це низький клас, то створіння примножуються, ведені любов'ю, яка відповідає своєму класу. Для того, щоб цей Всесвіт міг утілити через людину Божий ідеал, йому належить обертатися, зчіплюючи всі системи шестернями. (293-308, 07.06.1998)
Все, що представлено в Едемському саду, існує в парній системі. Адам, дивлячись на це, природно починає шукати: «Оце так! Я схожий на самця, я виглядаю як він, але, де ж та, що схожа на самку?» Пошукавши, він розуміє: «Це ж Єва!» Так відбувається для двох церемонія одруження. Вони бачать: «Виявляється, що у самця і самки після цього народжуються дитинчата!» Жінки не хочуть виходити заміж, але діти подобаються багатьом жінкам. (288-304, 01.01.1998)
Все існує в парній системі. Тварини приводять потомство. Побачивши, як в Едемському саду самка й самець створюють чудове оточення, Адам і Єва вчилися любові. Тоді вони подумали: «Двом належить зустрітися!» Як, було складно, коли у сиву давнину зростали Адам і Єва? Чоловік мав нестримну вдачу, тому бігав і розгулював, піднявшись на гору. Жінка ж сиділа і щодня оглядала округу, бавлячись ляльками. Настільки різні характери, але вони природно починали шукати партнера, отримавши уроки такого оточення. (278-280, 26.05.1996)
Зрозумівши, що світ — то парна система, Адаму і Єві спадає на думку ідея безперспективності самотності. Їм доводиться бачити, як олені і корови у тваринному світі, серед, яких є самці і самки, подобаються один одному і приводять потомство. Тому Адам і Єва зрозуміли все навіть і без навчання, бо цим займаються і комахи тваринного світу, і птиці, і бджоли з квітами. (246-58, 23.03.1993)
Ваші подружні пари — це брат і сестра, які народилися близнюками. Ви схожі до Адама і Єви в Едемському саду. Там є тільки одна молодша сестра. У неї не має в світі друзів, вона єдина дочка. В Едемському саду є тільки одна жінка й один чоловік, тому Адаму і Єві, безсумнівно, треба дружити. Вони є старшим братом і молодшою сестрою.
Вирісши, вони зрозуміли, яким чином усе суще в парній системі примножується і росте, та зрозуміли все на світі. Ми теж стаємо подружжям, зрозумівши, що повинні так любити заради того, щоб залишити історичну традицію. Ми одружуємося для історії, для людства. (243-177, 03.01.1993)
Коли Адам і Єва народилися, вони були об'єктами, дітьми. Але партнера для кохання брат і сестра не мали. Партнера не було, чи не так? Жінка повинна наодинці отримувати освіту, а чоловік досягати досконалості. Освітніх матеріалів небо і земля має скільки завгодно. Все існує в парній системі. Тому, подивившись на це, чоловік розуміє: «Так ось як треба рости!» Жінка теж, подивившись на це, мимоволі розуміє: «Так ось як треба рости!» Природа, немов експозиція в музеї, доступно показує усі учбові напрацювання з любові. У природі все існує в парах. (228-268, 05.07.1992)
У вертикальний еталон повинна потрапити взаємодія. У цьому вертикальному еталоні є партнер. Але ці діти повинні зрости, стати зрілими. У світі всього сущого все існує в парній системі. Це стосується як світу мінералів, так і рослинного, і тваринного світів. У світі людей чоловіки й жінки теж існують у парній системі.
Світ природи — це музей любові, побудований у парній системі, хоч і низького рівня. Чому в такому випадку був побудований музей любові? Питання в тому, заради кого він був побудований. Він збудований заради людей, заради Бога. З цієї причини Бог може повністю відчути всю любов, яку відчуває все суще, любов, яку відчуває світ мінералів, або рослинний світ, або тваринний світ. (238-29, 19.11.1992)
Чоловік і жінка на цьому шляху досі не мають партнерів. Але, як чоловік, він повинен одержати жінку. Вони дивляться, як на основі парної системи все приводить потомство і живе. Вони дивляться, як весною це відбувається і з коровою, і з свинею, і з собакою, і з кішкою, і з мишею, і з коником. Коли отак відкриваються очі: «А, то ось як це відбувається! Одному бути — це не діло!» — то говорять, що очі розкрилися. Цей напрям досі складає 45 градусів, але згодом вони усвідомлюють: «Виявляється, що мені потрібен Адам!», «Мені ж потрібна Єва!» (229-321, 13.04.1992)
У середовищі, неодмінно, в парній системі існують суб'єкт і об'єкт. Цей Всесвіт є музеєм, осереддям якого є любов. Він є музеєм пар. Отже, ви повинні вчитися, дивлячись, як дві птиці люблять одна одну, старанно будують гніздо, народжують дитинчат і годують їх. Ви повинні думати: «Заради своїх нащадків мені треба працювати в сотні разів більше». Комахи чоловічого і жіночого роду в любові приводять потомство. Вони теж намагаються виховувати його, ризикуючи життям. Це — освіта. (229-287, 13.04.1992)
Зріючи, Адам і Єва горизонтально обертаються, й Адам дізнається про свого партнера, а Єва про свого. Адам, як екстраверт, бажає ходити усюди назовні. Він повинен ходити на полювання, піти кудись і когось схопити. А що ж Єва? Її характерні риси відрізняються. Таким чином вони дорослішають і дізнаються про те, що треба знати жінці й чоловікові. Все на світі відбувається у такий спосіб.
І світ мінералів, і рослинний світ, і тваринний світ існують у парній системі, чи не так? Вони це вивчають. Зростаючи, вони бачать взаємодію, куди б не спрямовували свій погляд. Тому вони вчаться підсвідомо. (225-201, 20.01.1992)
Хто викладає любов? Її викладає природа. Звірі, які граються в саду, це самці або самки, метелики теж мають пару — все існує у парній системі. Розпускаються квіти і в прекрасному саду чується цвірінчання. Чому птиці цвірінчать, щебечуть, співаючи пісні? Чому щебечуть птиці чоловічого і жіночого роду? Щоб співати про що? Пташине щебетання має три причини.
Одна — вони щебечуть, коли зголодніли, інша — співають через любов, і ще одна — коли кличуть пташенят. Ці три причини. Це все відбувається через любов. (208-251, 20.11.1990)
Для того, щоб потрапити у стандартну сферу взаємодії Адама і Єви, всі створіння повинні мати подібний вигляд, тому цей Всесвіт існує на основі парної системи. Він існує в парній системі. Адам — це великий «плюс», а все суще — малий «плюс», який розташувався по всім чотирьом напрямкам. Тому людина і все суще схоже тим, що існують у взаємодії. Якщо людина і все суще утворять площину на рівні загальної сфери абсолютного суб'єкта, Бог спуститься до них по вертикалі. (230-252, 08.05.1992)
Як чудово, коли прокидаєшся не сам, а через цвірінькання горобця! Як це поетично! Вам подобається самим співати чи слухати пісні? Наскільки це теж поетично. Я маю на увазі, коли ти не сам цвірінькаєш, а третя особа, і коли ти не сам прокидаєшся, а тебе будить кохана людина. Хіба це не ідеально, коли тебе можна розбудити, змінюючи голос під ритм гармонії? Тому горобець теж мій друг. Що його робить моїм другом? Він є моїм другом, якщо дивитися крізь призму парної системи. Чоловік і жінка складають пару. Як поетично, коли ви вважаєте його своїм другом! (177-271, 20.05.1988)
Побачивши, що все в світі примножується парною системою, Адам з Євою зрозуміли, що їм необхідно діяти подібним чином після досягнення зрілості. До своєї зрілості Адам і Єва цього не знали. Адам і Єва жили вдвох. Якщо подивитися на їхні характери, то в Адама він чоловічий, спрямований назовні.
Прокинувшись вранці, він підстрибує і біжить на гору, бо хоче спіймати зайця, фазана, косулю, хоче спіймати змію і розпороти їй черево. Якщо він у майбутньому хоче стати господарем і керувати, то для того, щоб стати лідером, який може всім керувати, він має все знати. Він хоче знати, що є в горах, хоче знати, які є звірі, він бажає дізнатися, які є риби в річці. Якщо чоловік бажає стати господарем, він має все розвідати. (262-74, 23.07.1994)
Богу було цікаво творити. Як же це було цікаво! Адже Він створив парну систему. Наскільки ж Богу було цікаво дивитися, як навіть клітинам подобається мати пару. Фотографа захоплює всього лише гарно зроблена фотографія, як же тоді захоплює, коли реальні істоти розмовляють і танцюють? (283-102, 08.04.1997)
Бог створив чоловіка й жінку, а для їх виховання створив архангела та поставив його захищати їх і виховувати. Бог бажав одружити їх, коли вони досягнуть зрілості. До того часу вони повинні досягти зрілості.
Для цього, народившись по роздільності, чоловік росте чоловіком, а жінка росте жінкою. Вирісши і ставши зрілими, вони придивились уважно до світу і побачили усюди ідеал взаємодії, парну систему — у світі мінералів, у тваринному світі, у рослинному світі. Вони спостерігають і вчаться: «А! Дві тварини паруються, отак приводять потомство і щасливо живуть. Оце так, виявляється, що матір, заради виховання своїх діточок, ладна захищати їх навіть ціною власного життя. Нам теж треба так поводитися!» Таким чином, природа — це музей-виставка, призначений для ідеального розвитку Адама і Єви. (262-74, 23.07.1994)
Якщо глибоко входиш у сферу істинної любові, то спілкуєшся з усім сущим, навіть з каменями. У світі істинної любові можна спілкуватися з усім. Чому? Тому що все в парній системі діє для того, щоб зв'язатися з любов'ю, яка належить Богу, та об'єднатися.
В істинній любові природно досягається резонанс. Якщо увійти у таку сферу істинної любові, то можна відчувати внутрішній і зовнішній світ Бога. Тому можна пізнати духовний світ і Бога, навіть без навчання зі сторони. Природно дізнаєшся, як слід служити батькам на цій землі, як треба служити країні тощо. Шлях любові не пролягає як попало. Існує формула. Існує лише один шлях любові. Немає двох шляхів, якими йде істинна любов.
Завжди існує єдиний шлях істинної любові як для чоловіка, так і для небесного світу, для Бога. Коли Бог спускається, людина піднімається. У такому випадку, де вони повинні зустрітися? Вони можуть зустрітися тільки тут. У цьому місці досягається найбільший ріст. Воно однакове для них.
Якщо ці двоє захочуть об'єднатися, де вони мають зустрітися? Вони мають зустрітися в цьому місці. Немає іншого місця. Вони мають зустрітися в цій точці. (238-31, 19.11.1992)
Розповідаючи про теорію любові, я зрозумів, що за її допомогою можна знайти рішення для будь-якої теорії. Це цар знань серед знань. Шукаючи любов, я зрозумів, що весь світ творіння існує в парній системі. У світі мінералів є позитивний іон і негативний іон, чи не так? Вони складають пару. Чому так відбувається? Вони так виглядають через любов, яка відповідає їх класу. Так відбувається примноження.
У тваринному світі — самець і самка, люди — це жінка або чоловік. Чому вони з'явились? Любов з'явилася не через жінку і не через чоловіка. «Чоловік і жінка з'явилися через любов!» — ось як має бути. Лукавці, які заперечують це твердження, є пекельною зграєю та руйнівною бандою. (221-257, 25.10.1991)