Розділ 2. Правильне розуміння смерті
2.1. Смерть — неминуча частина нашого життя
До цього часу жило багато людей, які вважали, що смерть — це кінець життя, і думали: «Доживу до 70 чи 80 років і добре, потім помру — що ще треба». На шляху історії були люди, які глибоко замислювались про те, як жити вічно. Вони цікавились, чи не існує якогось способу, щоб продовжити життя. Чим більше хтось вникав у цю ідею, тим більше запитував себе: «Який сенс життя? Чому ми народилися та чому ми мандруємо цим шляхом?» Люди кажуть: «Життя — це гіркий океан», — або: «Життя минає так швидко, як роса на сонці». Але якби можна було жити вічно, то не потрібно було б так тривожитися. (39-229, 15.01.1971)
Ми знаємо, що святі, мудреці та безліч релігійних лідерів зупиняли себе на шляху, припиняли рух своїх душ та прагнення своїх сердець та запитували: «Куди ти прямуєш?» — намагаючись дати відповідь на це запитання. Такі люди далі всіх просунулися до відповіді на це запитання, але до цих пір ніхто не міг впевнено скомандувати: «Моє тіло, моя душа, мій серце, моє життя та моя ідеологія — все поспішало до цього місця. Тож усі люди на світі, всі істоти, які існують на небесах та на землі, ідіть у це місце!» (8-194, 20.12.1959)
Ви хочете жити тут вічно. Чи віддали б ви перевагу вічному життю в місці, де станете невидимою субстанцією любові? Коли Бог захоче показати вам безмежний світ Свого творіння, чи зможете ви піти туди за Ним у своєму тілі? Отже, ви повинні мати духовне «я». Це — факт, а не фантазія. Якщо існує Бог, Який є центром невидимого духу, і якщо Він має потребу в партнері, то Він, напевно, хотів би взяти людину з Собою, показати та віддати їй цілком вічну сферу всіх ідеалів, яку Він створив. (111-112, 01.02.1981)
Припустимо, що ви маєте тільки одну одежину. Якщо хтось намагатиметься його відібрати у вас силою, ви будете відчайдушно опиратися. Давайте уявимо, що у вас є одяг на кожну з чотирьох пір року: весну, літо, осінь і зиму. Припустимо, що зараз весна, а хтось носить зимовий одяг. Вам слід принести йому весняний одяг та сказати: «Цей одяг для зими, знімай його». Людині, яка носить весняний одяг влітку, ви повинні принести літній одяг та попросити її переодягнутися. Ця людина ще не усвідомила цієї необхідності. Питання смерті те ж саме. Люди не знають про те, що існує альтернатива. Вони не знають, що існує щось цінніше за це життя. (200-91, 24.02.1990)
Небеса докладали безмежних зусиль, щоб люди, які живуть на землі, керуючись гуманістичними бажаннями, набули нових бажань. Щоб вони змогли подолати навіть перевал смерті та жили, відчуваючи захоплення світом вічності. Тому люди віри вчили, що ми повинні жити не з надіями, прив’язаними до цієї землі, а з мріями про світ вічності, плекаючи надію, що ми можемо подолати навіть смерть. (6-44, 22.03.1959)
Вам усім належить піти у духовний світ. Це одна країна чи дві? Це єдиний світ. Яке життя буде в тому світі? Чи задумувались ви над цим? Риба, що живе у воді, не може жити поза її межами. Вода абсолютно необхідна для її життя.
Риба, що живе в річці, не повинна жити тільки в річковій воді. Вона також повинна рухатися до морської води та повертатися назад. Чому вона повинна так жити? Деяка прісноводна риба не може роз множуватися, якщо не спробує води, пов’язаної з морем. Ви повинні це знати. Деяка риба, що живе в океані, неодмінно повинна прийти до прісної води та спробувати її для того, щоб розмножуватися. Ви повинні спробувати два світи. Подібно до того, як пов’язані тіло й душа, ви повинні спробувати два світи. (210-128, 17.12.1990)
На дорозі смерті немає друзів. Це той шлях, яким ви йдете наодинці, без своїх батьків, без своїх любих братів та сестер, без вашого коханого та без любих дітей. Це той шлях, яким ви повинні пройти виключно наодинці. Цю дорогу не можна пройти двічі або повернутися нею назад. Тількино ви станете на неї, ви ніколи не зможете повернутись. То з яким серцем ви підете цією дорогою? Якщо у вас не буде надії, яка дозволить вам переступити через смерть, коли ви зустрінетеся з нею лицем до лиця, це — кінець. (6-53, 22.03.1959)
Якщо хто-небудь помирає від старості, корейською мовою ми кажемо, що людина «повернулася». Коли у вас запитують, де ваші дідусі та бабусі, ви відповідаєте, що вони повернулися. Куди вони повернулися? Вони повернулися у духовний світ.
Оскільки ми первинно походимо від невидимого Бога, невидимий світ є нашою первісною батьківщиною. З невидимого світу ми приходимо у видимий світ, досягаємо на цій землі успіхів, а потім повертаємось назад до невидимого світу. Все проходить таким чином. Ми беремо початок від невидимого Отця, народжуємося, позичивши тіло видимого батька, живемо у видимому світі, де залишаємо своє тіло, та повертаємося до первісного образу, тобто повертаємося у духовний світ. (242-166, 01.01.1993)
Люди — як чоловіки, так і жінки — мають п’ять органів чуття. Серед них чотири знаходяться на голові. Наші очі, ніс, рот, вуха та руки складають п’ять органів чуття. Найважливіші органи чуття розміщені на голові. Чотири органи чуття на голові символізують духовний світ, центром якого є Бог. Це світ, відділений від тіла, чи не так? Голова може вільно повертатися. Вона повертається, щоб бачити, чути, нюхати та говорити в усіх напрямках. Отже, що станеться, коли наша голова не зможе повертатися? Тоді буде вкрай незручно. (228-125, 27.03.1992)
Люди живуть на землі та після закінчення цього життя повинні повернутися у первісний, третій світ. Тому, щоб стати людиною, яка зможе прийти та жити в світі любові, ми повинні підготувати свої органи для дихання в тому світі. Ми йдемо в нього, розриваючи фізичне тіло, як немовля розриває та руйнує утробу матері, щоб народитися. Тому мати відчуває родові болі, вірно? Схожим чином, смерть — це другий родовий біль при сходженні на наступну стадію життя.
Що ми повинні підготувати під час свого життя в цьому фізичному тілі? Під час внутрішньоутробного життя наші легені готуються дихати повітрям. Тому під час нашого фізичного життя ми повинні підготувати себе, щоб після переходу в духовний світ ми могли дихати через орган любові. Тому після того, як ми відокремлюємося та залишаємо фізичне тіло, ми повинні дихати через орган любові, переборюючи обмеження, які накладало на нас середовище минулого життя, та жити як людина необмеженої свободи. (274-104, 29.10.1995)
Кожен з нас хоче бути схожим на Бога, і якщо я — Його син чи дочка, то, очевидно, Бог хоче, щоб я був схожим на Нього. Отже, я хочу бути схожим на Бога, а Бог хоче взяти мене з Собою. Тому ми шукатимемо шлях, як зробити це можливим. Так ми приходимо до висновку, що людина повинна народитися в такій формі, в якій вона буде схожою на Бога. Бог чекає на день такого народження. Люди теж чекають цей день. Нам потрібен день народження, коли ми народжуємося в тілі, схожому на Бога, чи ні? Цей день буде днем нашої фізичної смерті.
Добре. То як, повинні люди вітати смерть чи ні? Коли нас запитають, з якою метою ми помираємо, ми повинні відповісти: «Ми помираємо заради Божої істинної любові». Ми залишаємо наше фізичне тіло, щоб взяти участь у сфері діяльності Божої безмежної любові, та заради світу Божої любові. (116-172, 01.01.1982)
Смерть означає, що ми народжуємося в Божій любові, але люди галасують, кажучи: «О, він помирає!» Спостерігаючи за цим, Бог буде радісно сміятися чи скаже:«О, ні!»? Коли Бог дивиться на людей, які так плачуть у цьому світі, Він сповнений смутку чи радості? Хіба мить, коли людина залишає сферу обмеженої любові та переходить до сфери безмежної любові, не та мить, яку ми можемо зустрічати з радістю? Хіба це не та мить, коли ми, проходячи шляхом смерті, народжуємося вдруге?
Якщо це так, то чи радіє Бог у день, коли наше фізичне тіло помирає? Чи буде Він радіти, коли ви народжуєтесь, як син, який буде робити все заради любові у другому, безмежно великому світі? Чому я кажу про це? Тому що вам належить знати, що ви не зможете встановити відносини з Богом, не звільнившись від страху смерті. (116-172, 01.01.1982)
В день, коли ви справді народитеся як Божий син… Як ви вважаєте, чи є серед незліченних зірок країна діамантових зірок? Подумайте над цим. Ви хотіли б мати діаманти, вірно? Ви не можете сказати, що не існує зірки, зробленої з золота. Це можливо. Наскільки Богнаш Отець — багатий? Ви коли-небудь замислювалися над цим? Ми можемо облетіти цей безмежний Всесвіт за одну мить. Вам це цікаво? Вас це справді цікавить? Яким чином це можливо? Ми повинні слідувати тільки Божим законам, коли Він каже: «Це не роби!» — або: «Роби це!» Тільки тоді це стає можливим. Якщо ви робите так, як вам того хочеться, то це буде неможливо здійснити, і це абсолютно відповідає теорії.
Чи здатні ви виконати Божі вказівки, коли Він скаже вам: «Роби це, а того не роби!»? Оскільки людина має дуальні властивості, то в неї є душа, що знаходиться на положенні суб’єкта, та тіло — на положенні об’єкта, і вони повинні поєднатися! Вірно, чи ні? (116-174, 01.01.1982)
Що завдає Богу найбільшого болю? Те, що Він не зміг навчити Своїх сина та доньку бути людьми з досконалими шімджон, не зміг навчити їх братсько-сестринському шімджон та шімджон чоловіка й дружини. Бог не зміг навчити їх критеріям шімджон, яким має відповіда ти подружжя, що живе на землі; Він не зміг їх навчити, що треба робити, щоб стати подружжям та матір’ю. Це все повинно було стати керівництвом у житті людини. Однак людство втратило цей підручник та стало вести егоїстичний спосіб життя. Тому, коли такі люди потрапляють у духовний світ, вони йдуть у пекло. Навіть коли вони опиняються в пеклі, вони не йдуть в одне місце з іншими. В пеклі є різни групи, які тиняються довкола. Адам і Єва повинні були отримати освіту, але вони через неуцтво скоїли гріхопадіння, тому не досягли досконалості.
В результаті всезнаючий Бог мусив взяти відповідальність за це на Себе. Хто ініціює провидіння спасіння? Це робить Бог. Він ініціює провидіння відновлення; Він повинен також ініціювати й провидіння відтворення. (228-268, 05.07.1992)
2.2. Смерть — це процес, що єднає три світи
Людське життя складається з трьох періодів: десять місяців, які ми проводимо в утробі, близько ста років у фізичному світі та вічного періоду в духовному світі. Коли ми подивимось на наше обличчя, воно складається з трьох стадій: рот, ніс та очі. Це відображає три стадії людського життя. Наш рот символізує період, коли ми знаходимося в утробі, який є матеріальним світом. Наш ніс представляє земний період, коли ми живемо в світі людей, а очі представляють небесний період в духовному світі. (298-304, 17.01.1999)
Коли людина народжується, то спочатку це відбувається глибоко у воді. Період, коли вона знаходиться в утробі, — це період води. Коли немовля знаходиться всередині материнської утроби, воно плаває у воді. Дивлячись на це, ви можете відчути, що немовляті тяжко дихати там. Але для немовляти утроба це — Всесвіт. Хоча немовля живе у воді, для нього світ в утробі — це Всесвіт, в якому воно почуває себе вільним. Немовля живе у воді, тому природно, що воно буде ковтати воду, але хіба йому не потрібно її виводити? Для того, щоб все це функціонувало нормально, діти живуть в утробі з приєднаною до живота пуповиною. (299-69, 04.02.1999)
Людина проходить через три стадії: стадію формування, стадію росту та стадію завершення. Ми живемо у водному світі в материнській утробі, згодом у цьому світі на землі, та зрештою йдемо в небесний світ на небі. Іншими словами, ми проходимо через три світи: водний світ в утробі, тоді сто років на цій землі після народження, а потім — небесний світ, де можна літати.
Знаходячись в утробі, чи хочеться нам вийти в зовнішній світ, чи може хочеться залишитись на своєму місці? Коли потрібно пролазити через таку маленьку дірку, що ви кажете: «О, ні!» — чи: «О, як це прекрасно!»? Припустимо, що вам скажуть: «Якщо вийдеш, то той дім, де ти зараз живеш, буде геть зруйновано. Ти будеш позбавлений джерела свого харчування, всього, що ти мав, а твої голова та тіло будуть рости. Ти все одно хочеш вийти?» Що ви скажете: «Ні!» — чи: «Так!»? Коли настає час пологів, мати відчайдушно виштовхує дитину, а та опирається: «Ні, ні, ні!» — аж поки не народиться. Але врешті-решт мати виштовхує її назовні. Коли це відбувається, один світ повністю зникає, і немовля знов починає дихати в іншому світі. (116-174, 01.01.1982)
Земля схожа на материнську утробу. Ви повинні чітко це розуміти. Що ви їсте та чим ви дихаєте під час вашого перебування в утробі? Хіба ви дихаєте своїм ротом? Хіба ви дихаєте своїм носом? Чим ви дихаєте? Ви їсте та дихаєте через свій пупок, вірно? Оскільки ви робите це через пуповину, вам не потрібні рот і ніс, щоб їсти й дихати. А орган зору вам потрібен чи ні? Він вам непотрібен, але для чого він тоді існує? У вас є очі, ніс, рот, але для чого вони вам? Для того, щоб ними користуватися, коли ви вийдете назовні. (295-321, 24.09.1998)
Чи використовуєте ви свої п’ять органів чуття під час вашого перебування в утробі? Вони вам потрібні? Ви не мочитесь, не виділяєте фекаліївсі ці органи бездіяльні. Хіба не являється загадковим те, як ми проводимо ці десять місяців? Навіть мочіння й випорожнення не може випереджати істинну любов. Мочіння й випорожнення не може з’явитися швидше за людину. Адам спочатку народився, а потім почав робити, це не могло бути навпаки. Все створено саме так. (297-12, 15.11.1998)
Людина повинна пити воду під час того, як вона знаходиться в утробі. Людське тіло на три четверті складається з води. Світ людей — це повітряний світ. Вам непотрібні ваші очі, вуха, ніс та інші органи чуття, коли ви знаходитесь у воді. Вам не потрібні ваші п’ять органів чуття, тому ви залишаєтеся там із заплющеними очима й не ворушитеся. Чи ви коли-небудь бачили, щоб немовля в утробі дихало носом? Воно померло б, якби дихнуло носом. Це було б дуже нерозумно. (302-166, 13.06.1999)
Тоді для чого немовляті потрібен ніс? Воно готується жити в наступному світі. Коли ніс поступово виростає та стає органом дихання, немовля повинне вийти, зруйнувавши все, що було навколо нього. Воно повинне від’єднатися від матері, знищити матку й амніотичну оболонку та вийти назовні. Середовище немовляти — матка й амніотичний мішок — повністю руйнується. Це означає смерть. Це те ж саме, що початок нового життя після проголошення знищення та кінця водного світу. (302-166, 13.06.1999)
Чи будемо ми далі використовувати пуповину, чи краще її обрізати? Ми повинні її відрізати. Ви можете сказати: «Цей шнур є чиєюсь лінією життя. Як ви можете обрубати цю лінію життя, що з’єднує одну людину з іншою? Для чого її обрізати?» Дивлячись на це, немовля плаче, думаючи, що помирає. А Бог, дивлячись на це, буде сміятися чи плакати? Тут ситуація така ж сама. У повітряному світі духовне «я» приєднане до фізичного «я», як ембріон до утроби. Коли фізичне тіло стає старим, та духовне «я» намагається звільнитися, відштовхуючи фізичне тіло геть, фізичне тіло може казати: «О ні, я не хочу помирати!» Коли Бог таке спостерігає, Він усміхається, співчуває, чи каже: «Ти, дурне!»?
Коли немовля народжується у цей фізичний світ, воно може стати об’єктом любові своїх матері та батька, та стати другом у любові своїм батькам. Ми народжуємося у цей світ, туди, де ми можемо ділитися любов’ю зі своєю матір’ю та батьком. Схожим чином, ми повинні народитися знову в духовний світ, де ми можемо розділити любов з Богом, Який є нашим вічним Батьком, пов’язаним з безмежним духовним світом. (116-174, 01.01.1982)
Ті, хто дихають любов’ю на землі, не мертві, а живі. Коли немовля дихає в утробі, воно живе, приєднане до трубки, що з’єднує його з майбутнім світом повітря. Немовля живе завдяки пуповині, але коли воно знищує плаценту та виходить у новий вищий вимір, відбуваються великі зміни! Воно отримує живлення вищого виміру. З’являючись на світ, немовля живиться повітрям. Як воно розвивається після того, як залишить утробу? Завдяки любові. Воно отримуватиме елементи любові. Ви не повинні харчуватися тільки їжею. Тілесна частина особистості, що харчується їжею, стоїть на дорозі смерті. Тіло, що споживає воду для того, щоб жити, помирає. Для чого ви живете на землі й чого повинні досягти за цей час? Під час цього періоду ви повинні сформувати новий характер любові. (139-214, 31.01.1986)
Коли ви виходите з утроби, щоб з’єднатися зі світом повітря, ви знищуєте пуповину, навколоплідну оболонку — все, що підтримувало ваше життя в утробі. Такі органи як пуповина та плацента руйнуються й гинуть. Що з’являється одночасно зі смертю цих органів? До Всесвіту й матері-землі виходить немовля. Відтоді воно живе, споживаючи елементи через рот. (139-212, 31.01.1986)
Личинка, перед тим як стати цикадою, могла б сказати: «Я хочу залишатися личинкою. Ох, я не хочу залишати моєї оболонки». Але як тільки вона позбувається оболонки, то відразу починає рухати крилами та летить. Як ви вважаєте, личинка хоче скидати свою шкіру, коли стає цикадою? Що вона скаже: «Мені не подобається це все: ця земля, повітря, все!» — чи: «От добре! Нехай ця шкіра злізає з мене»? Навряд чи останнє. Вона не думає про польоти. Личинки бабок плавають у воді, а потім вибираються на сушу, щоб ще якийсь час повзати по ній. Згодом вони починають вільно літати туди-сюди.
Існує багато комах, які проходять через світ трьох стадій. Всі комахи мають крила. Більшість має, чи не так? Як ми бачимо, вони теж живуть у воді, на землі та в повітрі. Як владика творіння, людина не повинна жити лише не цій землі. (116-176, 01.01.1982)
Ви всі, напевно, не радієте смерті, але як тільки ви помрете й залишите свою плоть, то зможете вільно літати. Ви можете щось заперечити з цього приводу? Це — реальність. Ви повинні усвідомити, що це — не обман, а факт. Ви повинні знати, що людина так само проходить через світ трьох стадій. Ви повинні зрозуміти, що смерть для нас — це благословенні ворота до нашого другого народження. (49-286, 17.10.1971)
Комахи та птахи вміють літати. Хіба не повинні й люди вміти це робити? Навіть насіння літає від подиху вітру. Я маю на увазі насіння кульбаби. Воно створене так, щоб літати природним чином. Вони створені для того, щоб літати. Літають і птахи, і комахи, і насіння рослин, а що ж людина, яка є владикою всього творіння? Чи вона не може полетіти? Нам слід сидіти і спокійно чекати на Бога? Чи не хочеться вам протестувати: «О, Боже, все інше літає, то чому Ти не зробив так, щоб я міг літати?» Тоді Бог скаже: «Гей! Почекайте. Через декілька десятиліть ви також зможете, літати, тільки зачекайте!» Тоді ми скажемо: «А! Он воно як». А що нам робити до того часу? Ми повинні тренуватися, щоб, пішовши у той світ, пристосуватися до нього. Тільки коли ми цінуватимемо нашу матір та батька, нам буде подобатися Бог. Тільки якщо нам буде до вподоби наша друга половинка, коли ми підемо в інший світ, нам буде подобатися Бог. Фізичний світ — це тренувальний майданчик. Хіба можливо прагнути літати не померши? Хіба таке можливо, не померши? Хіба можливо таке зробити, не залишивши свого фізичного тіла? Так що, потрібно нам звільнитися від свого фізичного тіла, чи ні? (116-176, 01.01.1982)
Ми раніше жили у світі води, а зараз живемо на землі, чи не так? То як, ви хочете мати досвід життя в повітрі, чи ні? За мить до того, як народитися з утроби, хіба ви думали: «Я прийду на землю та цим ротом їстиму мед, рисові пироги, рис, яловичину та все інше?» Як ви вважаєте, ви думали про це? Ви дихали через пуповину та думали, що помрете, коли вийдете назовні. Наскільки це було тяжко? Якщо зараз подумати, то здається, що задихнешся. Незважаючи на це, немовля боїться виходити з утроби і думає собі: «Як було б гарно тут залишитися». Хоча дитина може вважати, що не вийде, але коли приходить час — всі народжуються. Коли дитина виходить назовні разом з навколоплідними водами, то все благополучно закінчується. (49-286, 17.10.1971)
Під час нашого життя на землі у нас є «матір-земля, матір-природа». Це — земля. Планета Земля є нашою матір’ю. Вона забезпечує вас всім необхідним, вірно? Земля — це матір, що забезпечує вас іншими речовинами, на відміну від вашої рідної матері. Як ви дихаєте, коли розвиваєтеся в материнській утробі? Ви дихаєте через пуповину, чи не так? Не забувайте, вона пов’язує вас з тілом вашої мами. Однак, коли ви залишаєте утробу, то дізнаєтесь, що пов’язані з іншим світом, світом повітря. Коли ви виходите з утроби, то ваше старе середовище знищується. З чим ви поєднуєтесь в момент свого першого крику? Ви поєднуєтесь із світом повітря, де дихаєте через трахеї та ніздрі. Коли ви з’єднуєтесь із світом повітря, ваші ніздрі стають абсолютною лінією живлення. (139-212, 31.01.1986)
Вода символізує період в утробі, а нісепоху повітря. Після виходу з живота матері настає епоха повітря. Далі настає епоха очей, епоха сонця, епоха сонячного світла. Любов називають світлом. Кажуть, що любов освітлює, вірно? Це — світ світла.
Життя проходить через три періоди. Навіть бабка проводить час у воді, на землі та після того, як позбудеться своєї оболонки, починає літати, поїдаючи інших комах, вірно? Вона проходить через три періоди. Те ж саме відбувається і з людиною, яка є вінцем творіння. Коли ми з’являємося з лона нашої матері після періоду в утробі, ми виходимо з оберемком пожитків чи виходимо, руйнуючи та залишаючи все? Була б серйозна проблема, якби ми з’явилися з чимось у руках.
Ми харчувались та дихали через пуповину. Чи ми не помремо, коли її обірвати? Та все одно, вийшовши з утроби матері, потрібно її обірвати. Ми повинні безжалісно її обірвати. Коли виходимо, ми повинні знищити все. (229-37, 01.02.1999)
Що таке смерть? Коли ми живемо на землі в оточенні повітря, це схоже на те, як ми плавали в утробі. Ми живемо закутані в повітря. Чи не так? Тоді що ж таке смерть? Смерть сама по собі це не щось незвичайне, це лише народження в третє життя. Саме ця мить і є моментом смерті. Якщо дивитися на це під таким кутом, то почуваєшся краще, вірно? (49-286, 17.10.1971)
Що повинно зараз робити наше тіло? Дихаючи через пуповину в утробі, ви одночасно готували свої ніздрі, що є трубками для повітря. Після того, як ви вирвалися з утроби, ви поміняли орган дихання і почали дихати. Таким же чином, після народження ви повинні відчувати любов та дихати повітрям любові. Вдихаючи повітря любові від своїх матері й батька, ви повинні пройти через увесь процес отримання повітря любові. Народившись немовлям в сім’ї, ви, як синусоїда, піднявшись вгору, згодом повністю опускаєтеся.
Ви народжуєтеся немовлям, зростаєте, а потім дезінтегруєтеся. Ви народилися як немовля й потім знову стаєте немовлям. Потім ви повинні, відштовхнувши світ другої утроби, зв’язатися з дихальним органом любові третього типу. Ви відкидаєте батьківську любов, любов братів і сестер та входите до світу любові, який існує в гармонії з первинною Істотою великого космосу — Богом.
У духовному світі повітрям є любов. Він щільно наповнений повітрям любові. Тому, коли ви перебуваєте на землі, то повинні встановити трубки, що дозволять вам дихати любов’ю. Вам потрібний досвід переживання духовного світу. Тільки коли ви станете людиною, яка відчуває духовну любов та може дихати повітрям любові, ви не будете мертвими. (139-212, 31.01.1986)
Всі ми, колись, повинні будемо, залишивши свої фізичні тіла, перейти в духовний світ. Тому нам, як людям, які живуть на землі, потрібно бути готовими до смерті. Ми повинні подолати всі труднощі в житті, щоб сформувати своє добре «я», своє друге «я», що житиме у вічному світі. Тільки коли мати під час вагітності, піклуючись про вас, приділяє увагу своєму духовному стану, ви народжуєтеся здоровою та гарною дитиною.
Наше життя на землі схоже на життя в утробі. Тому ми повинні рости, наслідуючи образ Бога, наслідуючи Його Шімджон та наслідуючи Його святу божественну природу. Вирісши, ми повинні за допомогою любові подолати перепони, ризикуючи своїм життям. (14-17, 19.04.1964)
2.3. Смерть — це перехід у кращий світ
Коли люди дивляться на себе, їм здається, що в них є надія, але все одно їм бракує такої надії, з якою б вони змогли подолати вершину смер ті. Людина без такої надії зникає. Ми так і помиратимемо, вважаючи це прикладом життя? Чи зможемо ми знайти надію, яка допоможе нам з посмішкою перемогти смерть та піти, насолоджуючись цією надією? Це — дуже важливе питання, над яким повинні замислитись люди, що зараз живуть на землі. (6-45, 22.03.1959)
Куди ми повинні, врешті-решт, піти? У духовний світ. Що під цим мається на увазі? Зазвичай кажуть, що це — загробний світ, але це не так. Чому він не може бути загробним світом? Тому що він пов‘язаний з любов’ю.
Саме тому, що той світ пов‘язаний з любов‘ю, він не являється загробним світом. Духовний світ почався завдяки істинній любові. Отже, коли ви займаєте положення істинної любові, то місце, де ви знаходитесь, стає духовним світом. Духовний і фізичний світи — єдині. Ось чому любов має велич. (144-199, 24.04.1986)
Вашими першими батьками є батьки, які дали вам народження, а вашими другими батьками є земля. Земля забезпечує вас усіма необхідними, для вашого фізичного росту, речовинами. Земля є другими батьками для вашого фізичного тіла. Після того, як ви пожили разом з вашими другими батьками, ваша фізична смерть дає вам можливість піти до третіх батьків. Однак ви не можете піти до них такими, якими ви є. Щоб повернутися до третіх батьків, ви повинні бути схожими на Бога, Який був вашим первісним Батьком. (138-98, 19.01.1986)
Ви коли-небудь думали: «Я йтиму цим шляхом навіть коли мені виповниться 70»? Ви замислювалися: «Я йтиму цим шляхом навіть коли мені мине 80, і я стоятиму на порозі смерті»? Навіть помираючи, ви повинні мати можливість надати докази того, що зможете й далі робити це, кажучи: «Я пролив світло на історію і дотепер у цьому житті робив такі-то справи». Це не повинні бути лише слова. Неможна, щоб це були лише слова. З цієї причини, коли така людина помре, люди повинні тягтися до неї, промовляючи зі сльозами: «Саме так це й було. Все вірно». (73-116, 16.08.1974)
У своєму житті ми повинні шукати Бога безмежної любові. Ми маємо безперервно шукати Божу любов навіть долаючи вершину смерті десятки чи сотні разів, навіть вмерши. Пошуки цієї любові — найвищий шлях життя. (39-210, 10.01.1971)
Є мета, яку людина повинна неодмінно досягти під час свого життя. Вона повинна йти до цієї мети 10, 20, 30, 70 роківвсе своє життя. Чим вища мета, тим сильнішою повинна бути внутрішня рішучість. Без цього мети не досягнути. Людина не зможе виконати цю мету, якщо не матиме сильної внутрішньої рішучості протягом необхідного проміжку часу. (31-149, 24.05.1971)
Де знаходиться кінцевий пункт призначення душі? Іншими словами, де закінчуються наші бажання? Він там, де ми заволодіємо Божою любов’ю. Навіть якщо ви будете володіти Богом, не володіючи при цьому більш цінною Божою любов’ю, Він не буде вашим Богом. Тому вам потрібно оволодіти Його любов’ю. Якщо ви оволодієте нею, то все буде гаразд навіть коли Бога з вами не буде. Коли те, що належить Богу, стане вашим, а ваше стане Божим, то вперше об’єднається внутрішнє й зовнішнє. Така країна стане ідеальною Батьківщиною, в якій не буде вищого та нижчого класів.
Коли ви займете таке положення, то все, що є у Всесвіті, буде вам подобатись, та ви відчуватимете, що все існує для вас. Якщо Божа любов така, то який же той небесний світ, тобто Царство Небесне, куди підуть люди, що сьогодні на землі? Це — місце, сповнене любов’ю. (39-210, 10.01.1971)
Учитель Церкви Об’єднання помре, але в якому положенні? Я обійму народ, Республіку Корея та помру заради світу. Якщо корейці об’єднаються та покладуть свої життя заради світу, це відкриє шлях до того, щоб жити разом із світом. Тому я шукаю такий шлях. (34-192, 06.09.1970)
Зразковий шлях вічного життя однаковий як для дідусів і бабусь, так і для нащадків, які будуть жити через тисячу років, і навіть для тих, хто перебуває в духовному світі. Є парадні ворота, в які можуть пройти лише ті, хто жив заради інших, і вам потрібно знати, що там є сторожа. Будь ласка, добре усвідомте, що все, про що я прошу вас, необхідне для того, щоб допомогти вам пройти через ті ворота. (203-193, 24.06.1990)
2.4. Смерть — це вознесіння (синхва*) у новий вимір
Якби не було гріхопадіння людини, то смерть була б радісною подією. Ось чому я вчу Церкву Об’єднання не зустрічати смерть зі смутком. Тому ми називаємо смерть — синхва. (199-353, 21.02.1990)
Всім вам може не подобатися думка про те, що вам доведеться залишити свою плоть та вмерти, але тількино ви помрете та покинете своє тіло, ви станете духовною людиною, яка зможе швидко полетіти, щоб пройти крізь благословенні ворота другого народження. (297-261, 19.12.1998)
Спочатку ми знаходимося в навколоплідній оболонці. Ми виростаємо в цій водній оболонці, яка огортає нас, немов одяг. Народжуючись, ми відштовхуємо все це, ніби звільняємося від одягу. Подібним чином, наше фізичне тіло є одягом, що сповиває наше духовне «я», тому ми відділяємось від нього й летимо. Отже, виходить, що людина проходить через водний світ, світ землі та повітряний світ світла, щоб вічно жити у вічному світі істинної любові. (298-311, 17.01.1999)
У Церкві Об’єднання, коли людина помирає, ми не проводимо похорони звичайним шляхом. Замість цього ми проводимо церемонію Синхва. Чи є щось страшне у світі? Чи є щось страшне під небом? У цьому світі гріха та хаосу ми, ставши незалежним центром та налаштувавшись на частоту неба й землі, можемо зайняти вертикальне положення у сфері Божої любові. Чому нам потрібно зайняти вертикальне положення? Вертикальне положення не відкидає тінь. Хіба у вертикальному положенні буває тінь? У такому положенні все стає досконалим. Потім все обертається, роблячи все оточення вертикальним. (198-124, 25.01.1990)
Питання в тому, як стрибнути, вознестися та піднятися на небо під кутом 90 градусів, коли прийде день смерті. Ви не зможете досягти неба під кутом 45 градусів. Ви станете партнером Божої любові тільки в тому випадку, якщо підніметесь під прямим кутом. Божа любов іде найкоротшим шляхом, тому не існує іншого шляху, крім шляху під кутом 90 градусів. Є лише вертикальний шлях. (215-109, 06.02.1991)
Похорони в Церкві Об’єднання називаються церемонією Синхва. Дух мертвої людини нарікатиме, коли побачить людей, які тримаються за його мертве тіло та плачуть. Він тоді скаже: «Незнання цих людей стало канатом, що тягне мене донизу та заважає мені йти своїм шляхом». Оскільки ми знаємо про це, Церква Об’єднання називає смерть синхва. Синхва означає святе вознесіння на небо. Силою любові ви повинні штовхати людину, яка померла, у духовний світ. Не тягніть її назад, а штовхайте вперед. (199-130, 16.02.1990)
Що таке церемонія Синхва? Це означає перетворення та шлях на сходинку вище. (196-55, 24.12.1989)
Сьогодні люди не розуміють, що таке смерть. Це — не сумна подія. Не сумна. Ви повинні дивитися на це, як на перехід зі світу нижчого виміру до світу вищого виміру через місток любові. Ось чому Церква Об’єднання називає смерть синхва. Смертьце вознесіння у вищий вимір. Це можливо лише в любові. (136-316, 05.01.1986)
Для кого існує Бог? БогСуб’єкт любові — існує для того, щоб знайти партнера любові, створити його. Яким чином Він це робить? Він це робить завдяки істинній любові. Істинна любов живе заради інших, вкладаючи себе та забуваючи про віддане. Так можна знайти вічне життя. Весь світ побудований таким чином. Це стосується таких людей, як ми. Якщо ми знаємо цінність вічного життя, тоді нас не злякає і шибениця. Нам нема чого боятися. Ось чому Церква Об’єднання називає смерть синхва, а церемонію, пов’язану з нею, — церемонією Синхва.
Члени Церкви Об’єднання живуть, спілкуючись зі своїми дружинами, які знаходяться в духовному світі. Мене вражає те, що сьогоднішній світ не знає про духовний світ. Чи ви вважаєте, що життя в духовному світі можна купити за гроші? (209-160, 28.11.1990)
Церемонія Синхва з’явилася зі смертю мого сина Хин-Джіна*. Тоді вона була заснована. В лікарні я повинен був зняти з нього кисневу маску. Я повинен був вистелити для нього шлях у духовний світ. Так він звільнився з гріховної сфери. Ось чому, коли Хин-Джін повернувся назад в дусі, то сказав, що він у великому боргу перед Батьком, який ніяк не зможе повернути. Він був першим з сім’ї Істинних Батьків, хто пішов у духовний світ молодим. Хин-Джін пішов у духовний світ, як месія для духовного світу на положенні Господа Другого пришестя. Об’єднавшись з ним, ви потрапите у вище місце в духовному світі. (225-136, 05.01.1992)
Наш відхід до духовного світу це не сумна подія. Підійміть прапор Небес під фанфари звільнення. Йдіть сміливо вперед, залишаючись непереможними. Здійміть прапор як символ вашого славного повернення додому. Це стежка повернення на батьківщину, яка приведе вас туди під радісні вітання й шанування нації та людства. Це — не сумна подія. В Церкві Об’єднання ми не плачемо. Як ми називаємо таку подію? Церемонією Синхва. (227-260, 17.02.1992)
Вознесіння Хин-Джіна повалило стіни смерті. Ось чому це називається церемонією Синхва. Смерть не повинна приносити пригнічення та відчай. Це не занурення, а стрибок вгору. Це — вознесіння. З цієї причини члени Церкви Об’єднання не повинні боятися смерті. Смерть наступає у відповідності з природним перебігом подій. Це не що інше як перехід до кращого світу. (196-270, 02.01.1990)
Любов здолала всі сфери смерті. «Істинна любов перемагає смерть!» Це — принцип творення. Ось чому я проголосив День перемоги любові. З вознесінням Хин-Джіна в духовний світ, сатана не має ніяких умов для звинувачень жодного з синів чи дочок сім’ї Об’єднання, коли вони проводять церемонію Синхва. Коли ви попливете на човні на той світ, всі праведники вийдуть, щоб вітати вас. Це час, коли ви поєднуєтеся з таким історичним та революційним виміром. (242-278, 02.01.1993)
Яке значення Дня перемоги любові? Ви повинні це знати. Учитель не пролив ні сльозинки з моменту смерті Хин-Джіна й поки ми його не провели. Потрібно було подолати сферу смерті. Без проголошення перемоги любові над смертю, не можна було встановити церемонію Синхва.
Церемонія Синхва почалася з Хин-Джіна, чи не так? Ми кажемо: «День перемоги любові», але що значить «перемога любові»? Це означає перемогу над смертю. Якщо б на цьому місці була будь-яка інша матір, вона б корчилася від горя, стенаючи та голосячи. Однак Мати не повинна була пролити й сльозини. Цю церемонію потрібно було відбути протягом трьох днів. Я повинен був проголосити про перемогу над смертю.
Так почалася церемонія Синхва в Церкві Об’єднання. Це — церемонія крокування через смерть до радості. Ті, хто пройшов через церемонію Синхва, можуть з легкістю здійнятися над всіма долинами духовного світу. Звичайно, що ті, хто не зміг цього зробити, зупиняться на півдорозі. Ви повинні про це знати. Церемонія Синхва почалася з Хин-Джіна. (212-96, 02.01.1991)
Хіба ми не проводимо церемонію Синхва в Церкві Об’єднання, коли людина помирає? Це — момент, коли ми злітаємо та рухаємося до іншого світу. Тому, коли це відбувається, ви повинні кричати від радості. Духовний світ стає видимим для людини, що померла та простує туди. Вона не йде в місце, де вона плакатиме. Людина переміщується в радісне місце. Ми не знаємо цього, тому що наші очі через гріхопадіння прийшли в повне безладдя. (255-294, 11.03.1994)
Слабоумство виникає тоді, коли совість сама по собі паралізується й стає єдиною з тілом. Коли вона паралізується, то спілкується з духами, що знаходяться в пеклі, саме тоді виникає слабоумство. Через добрих духів ви повинні дати такій людині можливість запам’ятати ідеал Царс тва Небесного, щоб вона поволі могла очиститися та вознестися на небо. (258-136, 17.03.1994)
Всі народження, шлюби та смерті людей реєструються в сімейному реєстрі, чи не так? Ми також повинні робити це, але ми поки що не маємо своєї країни. Коли в нас буде країна, ми будемо реєструвати наші народження, шлюби та вознесіння. Коли ви помрете, всі ви підете в духовний світ як американці. Охоронець біля брами запитає там у вас: «Звідки ти?» Ви дасте відповідь: «Я з Америки». Він тоді запитає: «Ти хочеш увійти на Небеса?» Ніщо б не на завадило вам увійти на Небеса, якби ви на запитання «Звідки ти?» відповіли: «Я прийшов з Царства Небесного на землі, де я служив Істинним Батькам». Це — факт. Не концепція, а факт. (278-36, 28.04.1996)
2.5. Наше ставлення перед лицем смерті
До кого передусім звертаються люди, коли помирають? До Бога. Те, що людина звертається до Бога, коли вона попадає в найскрутніше становище, — незаперечна істина. Шлях прощення відкриється перед тими, хто щиро кличе Бога в час смерті. Чому так? Такий шлях смерті. Якщо станеться, що людина помре в близькості до цього принципу, то проб’ється шлях до воскресіння.
Ось чому, коли смерть приходить до людей, вони всі шукають Бога, кажучи: «О, Господи!» Це — справжній урок. Коли люди помирають, зазвичай вони принаймні роблять це з правильними словами на вустах. Коли ми це бачимо, то переконуємося, що людина отримала правильну освіту навіть коли ми не знаємо, хто її навчив. Це — найправильніші слова. (26-297, 10.11.1969)
Ми повинні створити чотирьохпозиційну основу ще до того, як помремо. Той, хто помирає не зробивши це, не зможе правильно пройти дорогою смерті. Тому після своєї смерті духи метаються між двома світами. Оскільки ви всі знаєте цей принцип, скажіть мені, за кого ви будете триматися під час смерті? Насамперед вам потрібно триматися за Бога, потім за Істинних Батьків. Тільки коли ми і народимося, і помремо через Бога, ми вічно житимемо з Ним у духовному світі. Ми народилися через Бога, отже, ми повинні привести своє життя до завершення через Нього. Життя згідно з цим принципом є шляхом синівської шанобливості та відданості.
Ми приходимо до висновку, що людина, яка виконала свій обов’язок синівської шанобливості та відданості, виконала свою відповідальність у житті. Ви маєте жити саме так. (26-297, 10.11.1969)
З чим ви повинні помирати? Ви повинні помирати, геть забувши про любов чи міцно пригорнувши її до себе? Чию любов ви повинні зберегти своєму серці, коли помираєте? Передусім ви повинні зберегти батьківську любов. Також вам потрібно зберегти подружню любов та любов дітей. Смерть також повинна узгоджуватися з принципом чотирьохпозиційної основи. (26-297, 10.11.1969)
Якими будуть ваші останні слова до ваших дітей? Що ви їм скажете востаннє? Хіба можуть батьки сказати своїм дітям робити те, чого вони самі ніколи не робили? Такі батьки — це батьки, які просто використовують своїх дітей. Отже, якщо ви спочатку втілите це самі, а потім перед смертю скажете своїм дітям: «Я жив так, і мені немає чого соромитись, тож і ви так живіть», цей заповіт Бог збереже навіки. Ви впевнені, що перед смертю зможете залишити такий заповіт своїм нащадкам? Це — серйозне питання. (26-300, 10.11.1969)
Взагалі протягом історії люди, орієнтуючись на вічне життя, міряли не лише десятками чи сотнями років, а тисячами та десятками тисяч чи навіть мільйонами років. Якщо людина помирає, то вона нічим не відрізняється від тварини. Для чого тоді ми прагнемо залишити щось після себе? В наш час навіть люди, які не вірять та не знають Бога, кажуть: «Я повинен залишити після себе добре ім’я», але для чого потрібно його залишати?
Навіть якщо хтось стане патріотом Америки, та йому поставлять пам’ятник, коли Америка зникне, зникне й цей пам’ятник. Тільки американці знатимуть про нього. Для чого залишати після себе ім’я? Навіть добре ім’я на зиґзаґах історії може вважатися поганим. Всі правителі помруть менше, як за сто років, країни зникнуть менш, як за кількасот чи кілька тисяч років. Але що б ви робили, якби існував хтось, хто ніколи не помирає й не зникає? Якби така людина існувала, ви б захотіли принести все: своє ім’я, славу, щоб передати й довірити це їй. Ви колинебудь задумувалися про це? (103-16, 28.01.1979)
Ви повинні вмирати, опираючись на Царство Небесне. Хіба воно не більше за будь-яку країну на землі? Ви повинні померти в Царстві Небесному, єдиному на небесах і землі. В такому випадку, де ви вмиратимете? Для смерті існує місце. Ви не повинні робити цього у звичайний корейський спосіб, тому що скільки б разів ви так не вмирали, ваша смерть не буде мати ніякого значення. Ви повинні померти в найвищому положенні, яке спирається на країну Божого Шімджон, що пронизує небо та землю. Ви повинні померти в самому центрі Царства Небесного. Боже Царство є найкращим місцем для того, щоб помирати. Коли увесь світ протистоятиме вам, що ви робитимете? Чи повинні ви тікати? Ні. Ви повинні вистояти та померти в положенні, де всі люди небес і землі піднімуть стяг, щоб вітати вас. (34-185, 06.09.1970)
Безліч людей, які підтримували та слідували Божій волі, не здавалися перед лицем смерті. Скоріше вони сміялися над смертю та з гідністю перемагали її. Ми добре знаємо, що протягом історії такі люди возвеличували шлях Небес.
Кожен з вас повинен зберігати надію подолати смерть, коли ви її зустрінете. Ви повинні сподіватися, що коли пройдете цей шлях, з гідністю постанете перед Небесами. Ви повинні бути здатними з радістю кинутися до первісної батьківщини, — того світу, до якого ви прагнули всім своїм серцем. Ви повинні збагнути, що переможете смерть лише тоді, коли матимете відчайдушне серце, яке буде прагнути до Божого ідеального світу. (6-53, 22.03.1959)
Які люди живуть з небесною надією? Це люди, які з радістю можуть подолати перевал смерті, що викликає у людей смуток. Знайте, що це люди, які плекають небесну надію.
Тому ви не повинні стати людьми, які перед смертю заздрять та скаржаться на усіх та на все; ви повинні стати тими, хто може постати перед Небесами з радістю та гордістю за цінність своєї смерті. Нам необхідно знати, що Небеса шукають таких синів і доньок надії. Якщо є людина, яка відчуває небесну радість, займаючи таке положення, Бог не зможе її не любити. Коли група людей з такого положення взиватиме до Бога, Він не зможе не відповісти на цей плач. (6-54, 22.03.1959)
Той, хто віддасть своє життя заради волі Бога, здобуде його, а той, хто намагатиметься зберегти своє життя, загубить його. Що означають ці слова? Ви повинні померти в положенні, що спонукає віддати своє життя заради волі Бога. Що ж трапиться, коли ви так помрете? До смерті ви належали собі, але після смерті належатимете Богу. Так відбувається тому, що ми несемо в собі гріховний родовід.
Тому протягом всього нашого життя і до самої смерті ми не можемо розірвати зв’язок з сатаною. Наш зв’язок з Богом встановлюється після смерті. Що сильніше: життя чи смерть? Життя сильніше за смерть, чи смерть сильніша за життя? В сатанинському світі смерть сильніша за життя. Тому, після того, як ви дізнаєтесь про волю Бога, ви повинні бути готовими віддати своє життя, коли опинитесь у смертельній ситуації. (34-47, 29.08.1970)
Коли президент Церкви Об’єднання Ю Хьо-Вон* був на порозі смерті, я запитав його: «Ти йшов цим шляхом з того часу, як зустрів мене, а як ти збираєшся завершити його?» Президент Ю відійшов зі словами, що він ніколи не відступиться від нього. Отак повинно бути. В будь-якому випадку ви повинні померти в сатанинському світі. Не померши, ви не зможете воскреснути. Доки не мине одна епоха, ми не зможемо зустріти іншу. (34-47, 29.08.1970)
Яке значення має смерть з точки зору Біблії? Це не означає покінчити з вічним життям у Богові, це означає, що ми покінчуємо з життям, яке успадкувало грішний родовід сатанинського світу. Отже, той, хто шукатиме смерті заради волі Бога, буде жити. Ці слова можуть видатися парадоксальними, але, приймаючи до уваги зміст гріхопадіння та відновлення, тільки так можна досягти відновлення.
Це — звичайна логіка відновлення. Тому найважливіше питання — чи зможемо ми віддати своє життя. Що відбувалося тоді, коли я починав свій шлях? Я думав про те, чи готовий я віддати своє життя. (34-47, 29.08.1970)
Що ви робитимете зі своїм життям? Ви повинні залишити після себе могилу любові. Це висновок. «Давайте залишимо після себе могилу любові!» Якщо ви житимете в могилі любові, ви не будете мати почуття образи. Навіть якщо ви будете стомливо жити в місці, схожому на могилу, у вас не буде туги, якщо будете жити в любові. Давайте після нашого життя залишимо могилу любові! Тоді ваше життя назавжди буде успішним.
Якщо ви житимете та помрете саме так, Бог благословить вас та приведе Своїх синів і доньок, щоб привітати вас у духовному світі. Якщо ваші пальці ніколи не знали перснів, Бог одягне на них діамант Царства Небесного. Якщо ви ніколи не носили гарного одягу, Бог одягне на вас найкращі шати королівської величі Царства Небесного. Отже, що вам потрібно залишити після свого життя? Могилу любові. Знайте й ніколи про це не забувайте. Підніміть руки ті, хто має рішучість так жити. Бачу, що ви всі підняли. Нехай же Боже благословення зійде на вас усіх. (97-169, 12.03.1978)
2.6. Шлях вічного життя відкривається через Благословення
2.6.1. Питання вічного життя — найважливіша річ
Кожна людина хоче жити посвоєму. «Жити» означає вести своє щоденне життя. «Вікувати» означає проживати все своє життя. Крім того, релігійні люди вживають ще слово «вічне життя».
Вічне життя не означає вікування, воно означає жити вічно. Для вічного життя важливо те, як ви поєднаєте своє вікування з вічним життям. Це ваша відповідальність, яку ви повинні виконати за час свого вікування. (197-186, 14.01.1990)
Як ви вважаєте, скільки ви проживете? Скільки років? Кожен думає: «Скоріш за все кожна людина житиме років 70, 80». А ви не замислювалися, що можете померти раніше? Ви жадібні. Навіть якщо ви абсолютно впевнені, що доживете до 80 чи 100 років, ви можете померти завтра, чи навіть сьогодні. Ви можете померти навіть під час їжі. Зрозуміло? Також, можливо, що ви скинете своє взуття, зайдете в хату увечері та ляжете спати, а потім помрете.
Кожна людина думає так: «Я молодий і житиму ще принаймні років 40, 50». Ви всі маєте таке бажання, вірно? Чи гарантуватиме вам це Бог? Кожен повинен думати, що він скоро помре, можливо навіть протягом року. Ви повинні підготуватися до цього протягом короткого часу.
Ви повинні жити з такою ідеєю. Чим коротшим ви будете вважати цей час, тим щасливішими ви будете. Чим меншим буде цей уявний відрізок часу, тим менше шкоди ви зазнаєте. Все, що ви істинно підготуєте протягом цього часу, дозволить вам побудувати собі будинок у вічному житті. (102-122, 27.11.1978)
Коли ввечері, скинувши взуття, лягаєте спати, то чи впевнені ви, що зранку зможете одягнути його знов? Навіть якщо ви дуже зайняті, на світі не існує нічого важливішого за вічне життя. Люди залишають нашу церкву з тієї причини, що вони глибоко не усвідомили, що в цьому світі вирішується питання їхнього вічного життя. (10-249, 21.10.1960)
Шлях віри — це коли ви живете, готуючись до життя в вічному світі, а не для того, щоб жити зараз, тобто для свого фізичного життя. Якщо ви впевнені в тому, що це так, то вам нема про що турбуватися. Чим більше минає днів і років: нам виповнюється 40, потім 50 років, тим ближче день нашої смерті. Тому ми серйозніше починаємо сприймати концепцію вічного життя. З роками ми стаємо серйознішими. З роками мислення слабшає. Однак як тільки ми звертаємо увагу на концепцію вічного життя, то стаємо серйознішими.
Отже, лише релігійна ідеологія зможе в майбут ньому направляти цей світ. Ми стикаємося на кожному кроці з оточенням, наповненим злом та хаотичними змінами. Якщо ви зможете подолати часті зміни обставин та дотримуватися абсолютної концепції вічного життя, незважаючи на будь-яку трагікомедію, що розігрується довкола, у вас не виникне проблем. (230-22, 15.04.1992)
Якою істотою Бог створив людину? Бог створив її об’єктом Своєї любові, який може мати Божу абсолютну та унікальну цінність. Це — дивовижний факт. Чого варте зараз людське життя? У скільки пунів ( стара корейська монетаприм. пер. ) його оцінять, га? У скільки? Людину не можна оцінити в грошовому еквіваленті. Справді вражає, що Бог створив чоловіка та жінку об’єктами любові з надзвичайною цінністю, яку не можна порівняти навіть з цінністю Всесвіту! Наскільки це гарно! (142-143, 08.03.1986)
Ми люди, яких Бог створив як Свої творчі шедеври, вийшли схожими на Нього. Бог вічний, ми теж повинні мати вічну природу, тому наше серце не старіє. Отже, людина повинна жити вічно. Тільки якщо людина живе вічно, вона може набути цінності шедевра. (159-281, 19.05.1968)
Якою б не була людина, вона завжди прагне до найкращого. Коли людина займає найвище положення, то в цьому положенні Бог належить їй, а вона належить Богові. В такому випадку, людина стає Божою дитиною, стає самим Богом; тоді кому належить Всесвіт? Якщо в Бога є щось таке, що Він любить більш за все та цінує, як найбільший скарб, хіба Він створить це такою річчю, яку Він кине через день, десять або сто років? Чи Він створить її так, щоб вона залишалася з Ним навічно? Він створить цю річ так, щоб вона була з Ним назавжди. Саме це стосується й людини. Коли людина помирає, для неї було б краще залишатися мертвою чи жити вічно? Вона повинна жити вічно. Чому? Тому що людина є об’єктом абсолютного Бога, Який створив її з абсолютною любов’ю для того, щоб відчувати радість. (39-342, 16.01.1971)
Якщо Бог — вічна та абсолютна істота, об’єкт Його любові теж повинен бути вічним. Тому з незапам’ятних часів людина прагне до вічного життя. Ви повинні це чітко розуміти. Отже, абсолютний Бог не може не шукати улюбленого сина та доньку, які мають цінність вічного життя. (39342, 1971.1.16)
Чим більше чоловік кохає жінку, тим більше він хоче бути з нею. Був один чоловік, дружина якого померла молодою, а він залишався самотнім до кінця свого життя, та носив з собою її хусточку. Такий чоловік як Джавахарлал Неру втратив свою дружину, коли та була молодою. До кінця свого життя він носив троянди в одязі, тому що дружина їх любила. Коли Бог створював Своїх найцінніших єдиних сина та доньку, хіба зробив Він їх такими, щоб вони зникли через 100 років? Отже, основоположним правилом є те, що людина живе вічно. (39-342, 16.01.1971)
Людина народжується в любові, виростає в любові, живе та помирає в любові. Однак вона не зникає безслідно. Бог, Який є суб’єктом, — віч ний, незмінний та унікальний. Отже, коли людина займе позицію об’єкта Божої любові, вона житиме вічно. Саме в цьому бере свій початок теорія вічного життя. Вона не виникає просто з життя. (142-143, 08.03.1986)
Коли ми кажемо, що Бог створив людину через любов, то природною є логіка, що людина, яка об’єдналася з любов’ю, живе вічно, адже Бог вічний та абсолютний. Тому, щоб досягнути вічного життя, ми повинні жити у сфері істинної любові. (211-272, 30.12.1990)
«Ми можемо жити вічно!» Ми хочемо досягти вічного життя! Коли ми шукаємо вічне життя, то що є тим незмінним, що привертає нашу увагу? Це — любов. Під впливом обставин все змінюється, але чому любов залишається незмінною? Вона не змінюється, тому що є центром усіх життєвих сил. Чому любов не змінюється? Тому що вона займає центральне положення ідеального оточення. Центр не зникне, поки не зникне все його оточення. Любов є центром Всесвіту. Тому оскільки вона єдина з любов’ю Бога, все, що об’єднується з нею, буде існувати доти, доки існує Бог. (157-267, 10.04.1967)
Вічне життя; я — людина, що живе вічно; потім я — людина, що практикує істинну любов. Я — людина, яка тут на цій землі практикує вічне життя та істинну любов. Чим би я не займався навіть щоб я не робив, працюючи на заводі, все це може стати тим матеріалом, що дозволить мені жити вічно.
Будь ласка, думайте, що те, чим ви займаєтеся, — це підготовка до вічного життя, яка є навчальним матеріалом. Всім вам, на всі часи потрібні вічне життя та істинна любов. Вони вам потрібні навічно. (216-127, 09.02.1991)
Досконалість тіла й душі принципово можлива завдяки істинній любові. Тільки любов може принести ідеальний плід у процесі, що починається від безкінечного джерела, від причини. Тільки істинна любов. Бог існує вічно завдяки істинній любові. Вона є для цього підставою.
Що являється основою вічного життя Бога? Вічне життя пов’язане з любов’ю. Отже, щоб створити оточення для вічного життя, ви повинні жити у сфері істинної любові. Для того, щоб мати субстанційну сферу любові, необхідно, керуючись любов’ю, пройти через це на власному досвіді. (218-134, 14.07.1991)
Якщо вас хтось запитає, як досягнути вічного життя, що ви відповісте? Думаєте віри в Ісуса достатньо, щоб отримати вічне життя? Хіба достатньо однієї віри, щоб отримати спасіння? Це абсурд. Спасіння можливе тільки завдяки любові. Сутність Божого принципу творення полягає в тому, що лише істинна людина є партнером Божої любові.
Тому жити вічно може лише та людина, яка володіє істинною любов’ю. Де б ви не жили: в духовному світі або на землі — як тільки ви опинитесь у сфері такої любові, ви побачите, в якому місці будете жити в духовному світі. (215-53, 06.02.1991)
2.6.2. Концепція вічного життя походить з любові
Яка природа Бога? Бог — абсолютний, унікальний, вічний та нез мінний. Це не можливо заперечувати. Людина, яка має таку любов, — абсолютно щаслива, унікально щаслива, вічно щаслива та незмінно щаслива людина. Тільки в цьому випадку можна знайти вічну, абсолютну, незмінну та унікальну свободу. Зрештою, саме тоді ви матимете абсолютне, унікальне, вічне та незмінне щастя. Якщо ми матимемо з цим зв’язок, то автоматично отримаємо вічне життя. Все влаштовано таким чином. (279-73, 24.07.1996)
Якщо ви маєте любов, то можете їсти, а можете й не їсти. Коли ви знаходитесь серед людей, які люблять вас, ви не втомитесь навіть коли не будете спати, та не зголоднієте навіть коли не будете їсти. Ви можете підкорити простір та час, коли знаходитесь серед тих, кого любите. Хіба спатиме Бог, якщо настане ніч, коли до Нього прийде партнер любові? Коли з’являється любимий партнер, можна здолати й ніч. З цього випливає концепція вічного життя. Ви будете жити вічно, поки триватиме сила вічної любові. Вічне життя в радості можливе, тому що все можна подолати та наповнити любов’ю. (277-22, 17.03.1996)
Якщо Бог — це абсолютна любов, і ми стаємо абсолютними партнерами цієї любові й об’єднуємося з Ним, то теоретично встановлюється логіка, що доки вічно існуватиме Бог, людина теж житиме вічно. Люди цього не знали. Люди не знали того, що ми стали об’єктом-партнером, абсолютно потрібним Богу. Інакше, встановиться логіка, що Бог повинен перебувати на самоті. Але це не так. (262-137, 23.07.1994)
Еталоном абсолютної цінності є Бог. Людина, яка шукає Бога й абсолютну любов, керуючись абсолютною любов’ю, ні в якому разі не може заперечувати корелятивність верховної влади. Абсолютний Бог не може цього заперечувати, тому не можна не визнавати положення, якого досягла людина. Тут виникає абсолютне й повне утвердження. Оскільки Божа любов вічна, й Бог — вічна істота, то завдяки побудові таких стосунків любові вічне життя може набути ґрунту під ногами як логічна й теоретична сфера взаємодії. Отже, людина з істинною любов’ю може жити вічно на землі, в фізичному світі та в небесному світі. Цю теорію не можна заперечити. Оскільки у грішному світі немає таких стосунків істинної любові, людина йде в пекло. (272-63, 30.08.1995)
Любов має вічну природу, і не любить розділення. Істинна любов — вічна любов, отже, вона вічно противиться розділенню. З цієї причини, вічне життя можна знайти в істинній любові. Вічного життя немає там, де є розділення. Тому любов — велика річ, вона незмінна та вічна. Людина, яка заснувала свій рід на істинній любові, буде жити вічно.
Бог — суб’єкт незмінної любові, вона з Ним єдина. Оскільки Бог є незмінним та вічним, логічно зробити висновок, що об’єкт Бога, поєднавшись з Його любов’ю, теж незмінний та вічний. (289-133, 01.01.1998)
Поки за безмежним вкладом та жертвами батьків заради своїх дітей буде стояти істинна любов, дитина буде безмежно вдячною за цю істинну любов, а жертви батьків перекри ються великою радістю. Таким чином, розвиток дії віддавання-та-прийняття сили жертовної істинної любові призведе до того, що в істинній сім’ї та в істинному світі встановляться стосунки вічної радості й миру. В такому місці проявляється ідеальний світ вічного життя. (288-199, 28.11.1997)
Цей Всесвіт розрісся з малого. Він сформувався завдяки тому, що з’являлися партнери й відбувалася безкінечна взаємодія. Безкінечна взаємодія з’явилась завдяки силі інерції, що існує в просторі.
Іншими словами, якщо взяти Сонячну систему за приклад, то на основі еталону взаємодії, Сонячна система була створена, досягла своєї досконалості та почала безкінечну взаємодію. Подібним чином, якби Адам і Єва поєдналися, керуючись цілком безкорисною любов’ю, вони почали б безкінечну взаємодію, яка б дала початок вічності, вічному життю. Вічності не існує на прямій лінії, на ній немає сфери вічного життя. Вічність виникає там, де є обертання. Отже, явище розвитку історії набувало поступового розширення в процесі обертання. Є тільки один центр цього. (261-151, 09.06.1994)
Те, що може ввійти в гармонію з джерелом великого принципу Всесвіту, може існувати вічно. Все інше навічно зникне. Оскільки Бог існує вічно, Його партнер, який може бути безкорисним, теж існуватиме вічно. В теорії ми теж автоматично приходимо до логіки вічного життя. Це зрозуміло? (260-254, 19.05.1994)
Така сутність як «я» була створена в якості об’єкта Божої любові. Саме я займаю положення об’єкта абсолютного Бога, Який є суб’єктом. Я — партнер Божої любові. Бог цінує поняття істинної любові більше, ніж Себе Самого.
Бог — це центр абсолютного й вічного життя, а Божий ідеал ще більш вічний, і центром цього ідеалу якраз являється ідеал істинної любові. Я є партнером цієї любові. Як мені дістатися до такого вічного місця? Наскільки ж цінне положення Божого вічного партнера! Це — положення, в якому суб’єкт і об’єкт стають єдиними. Тоді ви зможете брати участь в усьому, що робить Бог, та всюди йти за Ним слідом.
Ви зможете успадкувати все, що належить Богу. Ви можете успадкувати Боже вічне життя та навіть Його Шімджон. Ви успадкуєте Боже Серце любові, Боже Серце, що знаходиться в усьому творінні, й навіть бажання Бога бути в душі кожної людини. Отже, наскільки воно цінне? Наскільки ж радісно відкривати цю величезну цінність! Це — найшановніше та найшляхетніше положення, яке ні на що не можна проміняти. Це — дивовижна благодать. (216-115, 09.03.1991)
Коли в атмосфері виникає область 100-відсоткового абсолютно низького тиску, то з’являється область високого тиску, й природно виникає циркуляція повітря. Бог — король істинної мудрості. Чому необхідно вкладати й забувати про це? Вічне обертання починається завдяки тому, що існує принцип автоматичного кругообігу, тому логічним є встановлення логіки вічного життя. Логіка вічного життя починається там, де ви віддаєте, віддаєте та знову віддаєте. Якщо ви живете заради інших, ви ніколи не помрете. Все маленьке збирається докупи та стає великим, а велике потім повертається в середину. (204-107, 01.07.1990)
Якщо Бог шукає партнера абсолютної любові, то кого Він обере на це місце? Можна з упевненістю ствердити, що це — людина. Тому з’явилося таке висловлювання: «Людина найцінніша серед усього творіння». Що це означає? Коли ми прийдемо до логічного висновку, що людина може бути партнером вічної любові Творця, з’явиться логіка, що партнер Божої любові, поєднавшись з Його любов’ю, житиме вічно.
Вічне життя — це автоматичний наслідок. Саме з цього воно починається. Питання про те, як заснувати логіку вічного життя на основі стосунків любові, є найціннішою темою дискусій в релігії. Вічного життя немає ні в чоловікові, ні в жінці. Вічного життя немає в Богові. Випливає висновок, що вічне життя — в Божій любові. (218-211, 29.07.1991)
Тепер ми займаємо однакове з Богом положення. Ми беремо участь у місці вічної істинної любові. В зовнішньому світі, де б ви не шукали, ви не знайдете концепцію вічного життя. Оскільки ми народилися з вічним життям, то після смерті йдемо в духовний світ. За мить ви зробите гігантський стрибок. Духовний світ знаходиться в іншому вимірі, ніж ця обмежена земля. Ми не можемо вільно пересуватися в земних межах, але духовний світ — це місце вищого виміру, тому в ньому все можливо. Ви можете вискочити за межі часу. Якщо ви в своїх діях керуєтеся істинною любов’ю, то варто вам чогось тільки забажати, ви це отримаєте будь-коли та будь-де. Любов безмежна. (216-115, 09.03.1991)
Життя вічне, я живу вічно! Я пов’язаний з істинною любов’ю, істинним життям та істинним родоводом, центром яких є Бог. Це — однозначний висновок. Ведений істинною любов’ю, я живу вічно, як і Бог. Бог створив мене таким. Якщо ви виконаєте свою частку відповідальності, ви теж досягнете успіху. (216-115, 09.03.1991)
Бог також дихає. Він дихає любов’ю. Бог теж живе в єдиному ритмі зі Всесвітом, тому Всесвіт, зосереджений на істинній любові, існує вічно. Вічне життя можна знайти в любові. Отже, всі ви повинні знайти вічне життя в любові. Лише тоді ви можете увійти в сферу Божого дихання та швидко досягти гармонії. (201-191, 01.04.1990)
Якщо люди погодяться з тим, що Боже провидіння живе та розвивається разом із земною історією для того, щоб прокласти шлях до вічності, то вони з легкістю зможуть стати віруючими. Інакше, основа, яка може дати ґрунт та змусити повірити на землі, стане нечіткою. Завдяки тому, що ми чітко пояснимо обмеження епохи, буде встановлена потрібна основа віри, яка дасть змогу на землі знайти ґрунт під ногами.
Коли я на землі допомагаю Богу робити Його справу, то духовний світ, в якому здійснилася Божа воля, зв’язується з нашим реальним сьогоднішнім життям, даючи можливість перейняти концепцію того, що ми можемо жити з Богом вічно. Отже, моє земне життя існує для того, щоб підготувати мене до вічного життя. Воно безпосередньо пов’язане з ним. Коли б вони не були пов’язані, то не можна було б вести життя у вірі. (198-7, 20.01.1990)
2.6.3. Благословення і вічне життя
грішна людина повинна змінити свій родовід. Ця проблема фундаментальна. Відносини Бога й людини — це відносини батька й дитини. Але цей факт залишався невідомим, тому історія не займалася цим питанням, а люди й досі не знають Божого провидіння. Зміна родоводу повинна відбутися на індивідуальному рівні та рівні сім’ї, народу, країни й світу. Для цього повинен прийти Месія. Без батьків неможливо змінити родовід.
Особистість повинна нести відповідальність за всі ці проблеми. Вона повинна, вирішивши їх, піти далі. Оскільки люди не відають про це, приходить Месія, який все знає, щоб вирішити ці проблеми замість них. (161-147, 18.01.1987)
Всі ви повинні успадкувати новий родовід. Для того, щоб це зробити, Месія приходить як Батько. Разом з Євою він повинен відновити цей родовід через відкуплення, стоячи на переможній всесвітній основі, в яку не може вторгнутися сатана. Він відновить синів та доньок через сім’ї, побудовані на подружніх узах, та розгорне на горизонтальному рівні роботу зі щеплення.
Ось чому в Церкві Об’єднання є церемонія Благословення. Церква Об’єднання відрізняється від інших. Де починається її родовід? Він починається від Бога. Тому нехай у сатанинському світі протистоять нам, скільки хочуть. Якщо вони нам протистоять, то їм прийдеться сплатити відшкодування за завдані збитки. (169-37, 04.10.1987)
Ми успадкували сатанинський родовід, отже, ми не можемо самостійно повернутися до Бога. Месія повинен абсолютно відновити родовід, відтворивши заплямований сатаною рід. Він має змінити цей родовід. Тому Месія повинен обов’язково прийти. Поки не прийде Месія, не можна відновити родовід. Але родовід повинен бути відновлений. (172-53, 07.01.1988)
Якою епохою будуть останні дні? Це будуть часи поширення сексуальних стосунків між членами однієї родини, часи розповсюдження кровозмішення. Це буде стосуватися як далеких родичів, так і близьких. Чому так відбувається? Хто був батьком Ісуса? Ним був Захарія. Християни кажуть про зачаття Ісуса від Святого Духа, але це — брехня. Ви знаєте, що таке незапліднена яйцеклітина? Що це таке? Це те саме, куряче яйце туди не попало сі́м‘я. Сьогодні грішних людей можна порівняти з такою незаплідненою яйцеклітиною. Вони не мають нічого спільного з Богом. Тому в них немає вічного життя. (274-256, 03.11.1995)
Що повинні зробити Істинні Батьки? Вони повинні виправити порочний рід, порочне життя та шлях порочної любові, які є коренем сатанинського світу. Біблія каже: «Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її». Звідки пішла така парадоксальна логіка? Причина в тому, що сатанинський світ повинен загинути. (169-39, 04.10.1987)
Хто поміняє родовід? Це не може зробити будь-хто. Ви повинні знати, що мені довелось пройти хресним шляхом, сповненим сліз, для того, щоб це здійснити. Завдяки цій основі ви, навіть не маючи заслуг, продовжили нову традицію Благословення.
Для встановлення переможної сфери зміни роду Бог працював на протязі тисяч років, і моє реальне життя було наповнене стражданнями. Всі ви зараз стоїте на основі цих зусиль. Благословення означає прищеплення до родоводу Бога. Через процес щеплення змінюється родовід. (35-178, 13.10.1970)
Лише коли завдяки істинній любові, зіллються воєдино чесноти вертикальних Батьків і горизонтальних Батьків, в одній точці зійдуться: місце поселення любові, початок життя та місце, пов’язане з родоводом. Люди, народжені з цього місця, є синами та доньками, народженими в Божій любові, які можуть жити вічно з Божим життям. Таким чином, вони стануть королівською сім’єю, яка може продовжувати покоління королівського роду у вічному Царстві Небесному. (245-94, 28.02.1993)
Живучи разом в любові, ви будете поєднані з вічним життям. Припустимо, що Бог прагне істинної любові. Оскільки Він абсолютний, незмінний і вічний, то приходимо до висновку, що людина, яка є партнером Божої любові, також живе вічно. Це — логічний висновок. Немає жодного приводу сумніватися в цьому. (247-223, 09.05.1993)
Панове, ви проходили церемонію зміни роду, коли отримували Благословення, вірно? В неї треба вірити більше, ніж у своє життя. Ні в якому разі не думайте, що це ще одна церемонія Церкви Об’єднання, така собі звичайна релігійна церемонія. Це свого роду ліки для ін’єкцій, які повертають до життя померлих людей. Це — укол проти отрути. (216-109, 09.03.1991)
Не знаю, чи Месія буде міняти рід, але для того, щоб його поміняти, необхідно самому прикладати зусилля. Ті, хто не притримуються такого еталону, не можуть вийти на шлях спасіння. Піднятися до такого еталону, аж ніяк не легко — треба пережити стан, що межує зі смертю. Зміна роду можлива тільки під час 40-денної молитви з постом або в смертельній ситуації, коли доводиться харкати кров’ю. (35-160, 13.10.1970)
Для початку треба від всього серця тужити за батьками. Батьки — це моє життя, батьки — осередок моїх бажань, батьки — джерело всіх моїх ідеалів і щастя. Не служачи батькам, притримуючись такого еталону, не можна отримати спасіння.
Чи служили ви батькам таким чином? Ви повинні це чітко знати. Тому ви повинні мати тверде переконання: «Я син (дочка), який буде разом з Істинними Батьками вічно». Міра вашої переконаності має перевершувати свідомість власного існування. Без цього нічого не вийде. (30-237, 23.03.1970)
В Едемському саду хибний шлюб призвів до гріхопадіння. Нині ж Істинні Батьки, влаштувавши правильний шлюб, повернули все на свої місця. (300-222, 14.03.1999)
Наскільки сильною повинна бути ваша любов до мене? Ми повертаємося до основного питання. Ваша любов не повинна нести на собі відбитка любові сатанинського світу і не повинна бути заплямована нею. Вона повинна перевершити сатанинсь кий світ. Як це? Ваша любов до мене має перевершувати любов до ваших матері, батька чи дружини, які народилися в сатанинському світі.
Тому в Біблії сказано: «Хто більш, як Мене, любить дружину, той Мене недостойний, і хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний». Зроблений цілком такий же висновок. Після цього Ісус говорить: «Візьми свій хрест, і йди за Мною слідом!» Він сказав, що треба взяти хрест. Ісус говорив про хрест тому, що треба стримати силу, що тягне в протилежну сторону, і перебороти її. Для цього треба пролити гіркі сльози. (178-97, 01.06.1988)
Коли ви потрапите в духовний світ, це буде місце без всякої тіні, місце, наповнене світлом вічного ранку. Біле світло стає настільки яскравим, що перетворюється у фіолетове. Воно змінюється до сріблястого та золотого відтінків. Світло електрикице світло любові. Електричне світло виникає, коли позитивний заряд з’єднується з негативним. Таким же чином, Божий сон-сан і хьон-сан сходяться разом, що проявляється, немов блискавка. Це — світло вічної істинної любові. Це — основна суть вічного життя. Ми повинні досягнути цього кінцевого пункту призначення. (292-265, 26.04.1998)