Розділ 7. Життєвий шлях, що проходить через три періоди
Людина народжується після перебування в материнському череві, живе якийсь час на землі, а потім зустрічає смерть. Перед тим як народитися на світ, вона проводить в утробі матері дев'ять місяців. Поки плід міститься в утробі, його свобода обмежена. Він росте, отримуючи поживні речовини від матері через пуповину, і все, що він може робити, це стискати й розтискати пальці, розтуляти й затуляти рота і дриґати ніжками. Однак для нього материнське лоно — це цілий Всесвіт, сповнений свободи, територія, де проходить усе його життя. Плід народиться на світ і почне рости через дев'ять місяців, тож для нього земля, де ми зараз живемо, і людське суспільство — це наступний світ. (БСІК І-1062, 24.04.1983)
Для чого людина народжується? Для любові. Вкорінена в справжню батьківську любов, вона зростає в утробі — лоні материнської та батьківської любові й захисту. До двадцяти років вона ще дитина, і батьки не звинувачують її, коли вона бруднить усе довкола, не помічають її неподобств і все перетравлюють з радістю. У такій любові вона зростає. Потім людина має зустріти свою другу половину та щепитися до небесної любові одне до одного.
Проходячи такий життєвий процес, людина має відчути, наскільки великою є Божа любов, адже тільки тоді можна завершити субстанційну сферу Божої любові до об'єкта. Ось чому людина дає життя синам і дочкам та любить їх. (143-283, 20.03.1986)
Коли людина народжується на світ, її життя у Всесвіті можна порівняти з життям плоду в утробі матері. Одним словом, людина проживає сто років у лоні матері-Всесвіту. Аналогічно до того, як зародок у животі матері не знає про світ людей, що є назовні, люди, які живуть сьогодні на землі, не усвідомлюють реальності існування нематеріального субстанційного світу, куди потраплять після смерті.
Переконавшись у тому, що людський світ, про який вони не знали в материнській утробі, існує насправді, люди лише здогадуються й туманно вірять у те, що потойбічний світ теж, напевне, існує.
Безперечна істина, однак, полягає в тому, що загробний світ існує незалежно від людських переконань. Але оскільки він перебуває поза сферою дії п'яти органів чуття, людям потрібно подолати своє невір'я за допомогою релігійної віри. (БСІК І-1062, 24.04.1984)
У житті людини є три періоди. У тваринному світі теж є водний, наземний і повітряний періоди. Все має пройти через ці три періоди.
Людина є царем усього живого, а для того, щоб набути якостей, які дозволять людині володарювати над усім сущим, вона впродовж водного періоду повинна стати повноцінною формою життя, більш досконалою, ніж будь-яка інша істота. Далі, в наземний період, вона має набути якостей, які перевершать якості всіх тварин. Після цього має бути повітряний період.
Але в людини немає крил. Як вона може літати без них? Адже вона повинна вміти літати вище і далі за будь-яких птахів і комах. Що їй для цього потрібно? Літати за допомогою фізичного тіла не вийде. Скільки не підскакуй, далеко не полетиш.
Попри це, людина — володар творіння, а Бог — духовна істота, і для того, щоб мати володарювання та зайняти положення партнера Бога, потрібно, щоб арена діяльності людини була така сама, як і в Нього. Як нам сьогодні відомо, швидкість електрики чи світла становить триста тисяч кілометрів на секунду. Однак людина здатна діяти ще швидше. Я веду мову про духовне «я». (112-201, 12.04.1981)
Наскільки важливе життя на землі! Воно дається вам лише раз. Воно так швидко минає, але дається лише раз. Земне життя — це крапка порівняно з вічним життям. Це — надзвичайно коротка мить. Але за цю мить ви маєте вийти за рамки свого фізичного життя й підготуватися до духовного світу. (140-121, 09.02.1986)