Розділ 2. Настрій і ставлення у служінні
2.1. Зробити своє життя небесним шляхом служіння
Бог — це не фантастична істота, не концепція й не абстракція. Він має суб’єктивну природу щодо нашого життя і завжди перебуває з нами як господар нашого щоденного оточення. Він не тільки приймає знаки пошани на Свою адресу, але й живе разом з нами, ділячись любов’ю. Це звучить як казка. (168-111, 13.09.1987)
Нам не ліквідувати цей диявольський світ, не створивши джерело, яке б дозволило нам, людям, служити Богу в своїй душі і стати з Ним єдиним тілом. З цієї точки зору, ми розуміємо, що наш час — це епоха служіння, епоха спасіння й виправдання через служіння. Ми отримуємо спасіння через служіння. Бог не висить десь у повітрі. Ми повинні служити Йому, нашому суб’єкту, в своєму щоденному житті. (144-274, 12.04.1986)
Скільки разів на день ви усвідомлюєте існування Бога? Скільки разів на добу ви відчуваєте, що Бог існує? Як можуть люди, які прийняли рішення спастися через служіння, служити Богу лише одну-дві години на добу?
Бог — це те, що в реальності вам необхідно навіть більше, ніж повітря. Бог — це те, в чому ви маєте ще більш гостру потребу, ніж у воді. Бог цінніший за їжу. Однак, чи ви це відчуваєте? (33-230, 16.08.1970)
Відтепер вам потрібно вести життя служіння. Досі ми отримували спасіння в релігійному житті за допомогою віри, але з цього часу починається епоха спасіння через служіння. Первісно, якби не було гріхопадіння, ми йшли б природнім шляхом служіння Богу. Служити Богу потрібно від усього серця в своєму щоденному житті. (150-213, 15.04.1961)
Ми маємо вести життя служіння. Хоча ми зустріли Царство Небесне надії, ми не змогли зустріти Царство Небесне служіння в житті та на практиці. Тобто ми не знали Бога як суб’єктного партнера щоденних аспектів нашого життя. (6-226, 17.05.1959)
З якої причини ми вивчаємо та слухаємо такі речі, ведемо життя служіння? В чому полягала мета наших страждань протягом шести тисяч років? Це було для того, щоб зрозуміти обставини Бога та Його Шімджон, який проходить через усю Біблію.
Це — для того, щоб ми зрозуміли, що Бог ставився до особистостей, не кажучи вже про народи та країни, з батьківським Шімджон, що Він — наш Батько, Який був поранений, потоптаний, відкинутий та розірваний на шматки. (8-252, 17.01.1960)
Епоха Завершеного Заповіту є епохою любові. Тому ви можете одружитися. Ви повинні знати, що релігії вищого рівня не дозволяли одружень, тому що подружнє кохання не було дозволене в епоху релігій, які існували до цього часу. (96-117, 02.01.1978)
Бог — центральна істота Всесвіту, тому якщо ви наблизитесь до Нього, вам буде замало Його володарювання протягом тисяч років, ви захочете ще. Такий шлях служіння Богу. Ось чому для нас нема більшого щастя, ніж опинитися під Його володарюванням. Але ми навіть не замислювалися про це! (77-328, 30.04.1975)
Чому ми прагнемо справедливості у вірі, справедливості у діях та справедливості в служінні? Не будучи справедливим, ви не зможете розрізнити добро від зла. Тоді не зможуть розділитися світ зла та світ добра. Що є точкою відліку праведності? Це — Бог. Вірити, як Бог; поводитися, як Бог; служити, як Бог, Бог завжди повинен бути центром. Чому це так?
Сатана не може звинуватити людину, яка праведна, як Бог. Якщо ви служитимете Богу так, щоб це Він вірив, діяв і жив, сатана не зможе втрутитися у таке середовище.
Якщо ви, навіть перебуваючи в сатанинській сфері, досягнете еталону праведності, який дозволить вам бути разом з Богом у такому середовищі, сатана звідти відступить. (161-218, 15.02.1987)
В епоху Завершеного Заповіту після того, як минає епоха дій Старого Заповіту та епоха віри Нового Заповіту, залишається не лише служіння. В епоху Завершеного Заповіту нам потрібно і діяти, і мати віру, і жити в служінні. Це те ж саме, як є стадії формування та росту, поверх яких знаходиться стадія завершення. Вони ніколи не можуть бути відділенні. (161-218, 15.02.1987)
Церква Об’єднання стверджує, що спасіння приходить через служіння. Ми кажемо про виправдання служінням, тобто про спасіння через служіння. Якщо є чоловіки, що купують собі костюм кожен сезон, вони повинні робити це також і для Батька. Оскільки у Нього немає тіла, то замість цього ви можете зібрати свої умови посвячення і, коли настане сезон, покласти їх у коробку для пожертвувань з серцем служіння Богу й зі сльозами на очах заради Церкви, незалежно від того, дивиться на них хтось чи ні. Тоді це посвячення накопичуватиметься в ковчегові Заповіту. Це повинно бути не концептуальне життя, а таке, що може втілитися та виразитися через емоції. (48-328, 26.09.1971)
Чому ми повинні жити життям служіння? Для того, щоб отримувати Божу любов. (78-30, 01.05.1975)
Досі ми отримували спасіння в релігійному житті за допомогою віри, надалі ж спасеться той хто служить. Первісно, якщо б не було гріхопадіння, наш шлях полягав би в служінні Богу. Навіщо б нам було вірити? Достатньо було б жити в служінні. Служити Богу потрібно у своєму щоденному житті та від усього серця. (150-213, 15.04.1961)
Зараз проблема полягає в тому, як встановити за нову традицію життя індивідуального служіння Богу, життя сімейного служіння Богу, життя церковного служіння чи еталон служіння, якого вимагає Бог від цієї країни й нації. (38-12, 01.01.1971)
Часи Церкви Об’єднання — це епоха Батьків. Ми прокладаємо шлях для Бога, щоб Він міг прийти на землю. Ось чому є сенс говорити, що з Божим приходом, ми спасемося через служіння. Так розвивається історія. (177-157, 17.05.1988)
Для того, щоб приєднатися до місця служіння, ви повинні бути наповнені змістом, що дасть вам змогу втішити Бога, Який дотепер перебував у печалі, та приєднатися до печальних обставин Його щирих зусиль. Принцип відновлення з’явився для того, щоб представити цей зміст і виконати відповідні йому умови відкуплення перед Богом. (17-245, 29.01.1967)
Ви повинні вести життя служіння. Тоді для чого нам це робити? Знайте: це для того, щоб отримати любов Бога. Ось чому ви спершу повинні служити Богу. Ви маєте бути разом з Ним. (78-30, 01.05.1975)
2.2. Порушення закону ображає Бога
У служінні Богу існує закон. Він ображається, коли цей закон порушується. (17-287, 15.02.1967)
Ви маєте вміти дотримуватися законів у своєму щоденному житті. Дотримуючись закону Царства Небесного, якого вимагають Небеса, ви водночас повинні вміти жити небесним життям. Навчившись вести небесне життя, ви разом з тим повинні об’єднатися в любові Царства Небесного. (1-337, 30.12.1956)
Той, хто в житті завжди розрізняє, чи Бог радісний чи сумний, не може стати злою людиною, навіть якщо захоче. Він не зможе йти проти Небесного закону, навіть якщо намагатиметься. Такого чоловіка ніколи не збаламутять ніякі спокуси красунь. Він ніколи не опуститься до цього. (40-297, 07.02.1971)
Чому зараз існує багато нещасливих молодих чоловіків і жінок, які втікають зі своїх сімей? Це тому, що була втрачена любов, яка відповідає Небесному закону.
Ось чому повинні з’явитися Батьки небес і землі, які, взявши за основу сім’ю, можуть поселити в ній Бога. (21-155, 17.11.1968)
Не може бути ніяких скарг від об’єктного партнера, який перебуває в положенні служіння суб’єктному партнеру. Висловити незадоволення значить вчинити нерозсудливо й зазнати невдачі. Тому на шляху віри скарги неприпустимі. Повинна бути лише вдячність. Ви маєте це розуміти.
Оскільки Бог завжди є суб’єктом, з яким нас пов’язала доля, не може існувати законів чи способу життя, яке б відокремлювало нас від нього. (58-310, 25.06.1972)
Закони природи втілюються там, де належно дотримуються порядку. Тому в суб’єктно-об’єктних стосунках Бог повинен стояти в положенні абсолютного суб’єкта. Та людина, яка ігнорує цей суб’єкт, не може стати об’єктним партнером. Якщо ви прагнутимете стати абсолютним об’єктом перед абсолютним суб’єктом, ви станете абсолютно єдині.
Тому дивитися, слухати, відчувати й навіть кохатися з чоловіком або дружиною — все потрібно робити заради Бога, зайнявши положення об’єктного й суб’єктного партнера. Так відбувається все. Така сім’я ніколи не зникне. (58-310, 25.06.1972)
Що ж залишиться врешті-решт? Бог «плюс людина», їх життєвий шлях і погляд на їх щоденне життя. Бачення нашого життя та світогляд теж повинні виходити зі стосунків Бога й людини. В цьому світогляді Богу буде відведене настільки ясне місце, що ми ніколи не відділимось від Нього.
Чому? Оскільки Бог і людина розділилися в тому місці, де первісно ніколи не могли розділитися, вони повинні досягти більш високого рівня, ніж той. В такому місці вони повинні вийти вперед, шукаючи глобальну арену для життя, в якому Бог і людина зможуть бути одним. (65-127, 05.11.1972)
Ви маєте жити з Богом для того, щоб встановити переможну сферу володарювання. Тому ви можете встановити переможну основу лише маючи абсолютне переконання та ведучи життя в положенні єдності, що базується на житті служіння. Такою є стежка відновлення. (14-247, 01.01.1965)