Розділ 1. Провидіння відновлення в сім’ї Адама
Незважаючи на те, що гріхопадіння сталося з вини людини, відповідальність за спасіння грішних людей Бог узяв на Себе (Есхатологія 2.1). Тому провидіння з відновлення грішних людей почалося безпосередньо з сім'ї Адама, де за волею Бога необхідно було закласти основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде).
Як уже говорилося у вступі до другої частини, через свій кровний зв'язок із сатаною Адам опинився в положенні між Богом і сатаною, яке передбачало стосунки з ними обома. Щоб вийти з цього проміжного положення, перейти на сторону Бога і закласти основу для Месії, грішній людині необхідно виконати певні умови тангам. Так, члени сім'ї Адама повинні були створити умови тангам із метою відновлення основи довіри (믿음의 기대, мідиме кіде) та субстанційної основи (실체기대, шільчекіде). На цих двох основах мала бути встановлена основа для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде). Тоді Месія зміг би прийти в сім'ю Адама і провидіння відновлення втілилось би в цій сім'ї.
1.1. Основа довіри
По-перше, щоб відновити шляхом тангам основу довіри, грішні люди повинні мати певний об'єкт, необхідний для виконання умови. Через свою невіру Адам утратив Слово Бога, яке було дане йому заради виконання умови для встановлення основи довіри. У результаті він опустився до положення, у якому не міг більше отримувати Слово Бога безпосередньо. Таким чином, щоб відновити основу довіри, Адам повинен був із вірою принести Богу об'єкт для умови, який замінює Слово, роблячи своє приношення у відповідності до волі Бога. Таким об'єктом для умови, який замінює Слово, у сім'ї Адама була жертва.
По-друге, щоб відновити основу довіри, потрібна центральна особа. Природно, що центральною особою в сім'ї Адама був сам Адам. Адаму слід було б зробити жертвоприношення, і те, зробить він приношення у прийнятний спосіб чи ні, визначило б успіх чи провал у закладенні основи довіри.
Однак ніде в Біблії ми не знайдемо згадки про те, що Адам приносив жертву. Замість нього це робили його сини — Каїн і Авель. У чому причина цього?
Згідно з принципом творення, люди були створені так, щоб мати лише одного господаря (Мат. 6:24). Бог направляє провидіння лише за принципом творення, тому Він не може взаємодіяти з людьми, які мають двох господарів. Якби Бог прийняв Адама і його приношення, сатана скористався б кровними узами з Адамом, як умовою для того, щоб захопити Адама і його жертви. У результаті склалася б ситуація, яка не відповідає Принципу, тобто Адам служив би двом господарям: Богу і сатані. Оскільки Бог не може здійснювати провидіння всупереч Принципу, Він символічно розділив Адама, який утілив як добро, так і зло, на дві частини. Одна символізувала добро, а інша — зло. У відповідності до цього промислу поділу Бог дав Адаму двох синів, один із яких представляв добро, а інший — зло, і визначив кожному положення, у якому він міг мати лише одного господаря (що відповідало Принципу): Бога чи сатану. Лише після цього Бог надав їм можливість, кожному окремо, зробити свої жертвоприношення.
І Каїн, і Авель були синами Адама. Кому з них призначалося представляти добро і взаємодіяти з Богом, а кому — бути представником зла і взаємодіяти з сатаною?
Обидва, і Каїн, і Авель, були плодами гріхопадіння Єви. Таким чином, їхні взаємні положення визначалися відповідно до ходу гріхопадіння. Гріхопадіння Єви сталося через два види стосунків забороненої любові. Першим було духовне гріхопадіння внаслідок любовного зв'язку між Євою й архангелом. Другим було фізичне гріхопадіння внаслідок любовних стосунків між Євою й Адамом.
Безумовно, обидва види стосунків були гріховними актами. Але з-поміж двох актів любові другий більше відповідав Принципу і тому його легше пробачити, ніж перший. Перший акт гріхопадіння Єви був мотивований її надмірним бажанням отримати те, для чого ще не настав час, тобто, розкривши очі, стати як Бог (Бут. 3:5). Це бажання призвело до того, що вона мала стосунки з архангелом — партнером не за Принципом. Для порівняння, другий акт гріхопадіння Єви був мотивований прагненням її шімджон повернутися на Божу сторону, після того як вона усвідомила, що перші стосунки були забороненими. Це бажання направляло її вступити в стосунки з Адамом, який, за Принципом, призначався їй чоловіком, хоча Бог ще не дав Свого дозволу на це (Гріхопадіння 2.2).
Обидва, і Каїн, і Авель, були плодами недозволеної любові Єви. Тому Бог ставився до них по-різному на основі двох недозволених актів любові Єви і, відповідно, поставив Каїна та Авеля у дві протилежні позиції. Іншими словами, зважаючи на те, що Каїн був першим плодом любові Єви, символізуючи її перший гріховний акт любові з архангелом, він був обраний представником зла і зайняв положення взаємодії з сатаною. Зважаючи на те, що Авель був другим плодом любові Єви, символізуючи її другий гріховний акт любові з Адамом, він був обраний представником добра і зайняв положення взаємодії з Богом.
Сатана захопив владу над світом, створеним Богом за Принципом, і встановив світ не за Принципом, що тільки зовнішньо нагадував Божий задум. Первісно існував принциповий еталон, за яким Бог задумав виростити старшого сина, щоб передати йому в спадок право первородства. Тому сатана відчував більшу прихильність до старшого сина, ніж до молодшого. Зважаючи на те, що сатана вже захопив володарювання над світом творіння, він хотів захопити й старшого сина, Каїна, який мав для нього більшу цінність. Оскільки сатана був прив'язаним до Каїна, Бог звернувся до Авеля.
Біблія свідчить про різні положення першого і другого синів. Наприклад, Бог сказав Каїну: «Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх [сатана] підстерігає» (Бут. 4:7). Ці слова доводять, що Каїн перебував у положенні об'єкта сатани.
Перед виходом ізраїльтян із Єгипту Бог уразив не лише всіх первістків єгиптян, а й усе «перворідне худоби» (Вих. 12:29), тому що вони займали положення Каїна, об'єкта сатани. Коли ізраїльтяни поверталися в Ханаан, тільки левітам, які стояли на положенні молодшого сина — Авеля, було дозволено нести ковчег заповіту (Повт. 31:25).
Існує також біблійний запис про те, що Бог любив другого сина, Якова, і ненавидів першого сина, Ісава, коли брати були ще в утробі матері (Бут. 25:23; Рим. 9:11—13). Вони перебували в положенні Каїна або Авеля виключно на основі того, хто з них повинен був народитися першим. Коли Яків благословляв двох своїх онуків, Єфрема і Манасію, він схрестив руки під час благословення, поклавши праву руку на голову Єфрема, другого сина, який займав положення Авеля, і дав йому перше й більше благословення (Бут. 48:14).
Виходячи з такого принципу, Бог визначив положення Авеля і Каїна, у якому кожний із них міг мати справу лише з одним господарем — Богом чи сатаною, і дав їм зробити жертвоприношення (Бут. 4:3—5).
Коли Каїн та Авель принесли свої жертви, Бог прийняв жертву Авеля (Бут. 4:4) і відмовився від жертви Каїна, але чому так? Тому що Авель перебував на положенні об'єкта Бога і жертвував із вірою, відповідно до Його волі (Євр. 11:4). Так виникла основа довіри в сім'ї Адама. Цей приклад — свідчення того, що грішна людина може принести бажану Богом жертву, якщо при цьому виконає необхідні умови.
Бог відмовився від жертви Каїна не через ненависть до нього. Він учинив так, тому що Каїн мав умову для взаємодії (상대기준, сандекіджун) із сатаною, який давав сатані право на його жертву. Таким чином, Бог не міг прийняти жертвоприношення Каїна до того часу, доки той не створить певну умову, яка виправдовувала б приймання Богом його жертви. На прикладі Каїна Бог показує нам, що людина, яка перебуває на положенні об'єкта сатани, має можливість повернутися на сторону Бога тільки в тому разі, якщо виконає необхідну умову тангам.
Яку ж умову тангам мав виконати Каїн? Умову тангам для звільнення від гріховної природи. Далі ми будемо вести мову про це докладніше.
1.2. Субстанційна основа
Якби Каїн виконав умову тангам для звільнення від гріховної природи, Бог із радістю прийняв би його жертву, і субстанційна основа в сім'ї Адама була б закладена. Яким чином Каїн мав виконати умову тангам для звільнення від гріховної природи?
Прабатьки людства вчинили гріхопадіння, піддавшись впливу архангела, від якого вони успадкували гріховну природу. Щоб звільнитися від неї, людині необхідно створити умову тангам за принципом відновлення, тобто пройти шлях, який повертає у зворотному напрямі процес набуття гріховної природи.
Архангел згрішив через те, що не зміг полюбити Адама, який отримував більше любові Бога, ніж він. Це стало причиною виникнення першої основної риси гріховної природи — тенденції не дотримуватися точки зору Бога. Щоб позбутися її, Каїн, перебуваючи на положенні архангела, мав прийняти точку зору Бога через любов до Авеля, який займав положення Адама.
Архангел учинив гріхопадіння через те, що не поважав Адама як Божого посередника і не волів приймати Божу любов через нього; більше того, він намагався захопити положення Адама. У цьому полягала причина другої основної риси гріховної природи — прагнення залишити належне положення. Щоб позбутися її, Каїн, перебуваючи на положенні архангела, повинен був приймати Божу любов через Авеля, який займав положення Адама, поважаючи його як посередника Бога. Таким чином Каїну вдалося б зберегти належне положення.
Архангел згрішив, коли проголосив себе володарем над Євою й Адамом, які насправді були його законними володарями. Це було причиною третьої основної риси гріховної природи — прагнення змінити порядок володарювання. Щоб позбутися її, Каїн, перебуваючи на положенні архангела, повинен був слухняно підкоритися Авелю, який займав положення Адама. Прийнявши володарювання Авеля, Каїн відновив би належний порядок володарювання.
Бог велів Адаму не їсти плід із дерева пізнання добра і зла. Адам повинен був передати цю волю Єві, яка у свою чергу передала б її архангелу, примножуючи таким чином добро. Замість цього архангел передав Єві свою неправедну волю, яка виражала дозвіл їсти від плоду. Після цього Єва передала цю неправедну волю Адаму, схиливши його до гріхопадіння. Це було причиною четвертої основної риси гріховної природи — прагнення примножувати гріховні діяння. Щоб позбутися її, Каїну, перебуваючи на положенні архангела, належало бути сприйнятливим до намірів Авеля, який стояв ближче до Бога, і перейняти від нього Божу волю. Таким чином Каїн міг би створити основу для примноження добра.
У людському житті можна знайти немало прикладів, які відповідають ситуації Каїна й Авеля.
Заглянувши в себе, ми виявимо, що наша душа відчуває задоволення в Законі Божому (Рим. 7:22). Вона займає положення Авеля, тоді як наше тіло, яке служить закону гріховному, перебуває в положенні Каїна (Рим. 7:25). Ми можемо стати людьми добра лише за умови, що наше тіло буде слухняно коритися велінням душі. Проте занадто часто наше тіло повстає проти душі, повторюючи за аналогією вбивство Каїном Авеля. Так у нас росте зло. З цієї причини релігійний спосіб життя вимагає, щоб ми підкорили своє тіло велінням душі, яка прагне до волі Бога, так само, як Каїн повинен був скоритися перед Авелем.
Підтвердження цьому положенню ми також можемо знайти в практиці жертвоприношень. Оскільки в результаті гріхопадіння людина опустилася до положення істот «найлукавіших над все» (Єрем. 17:9), усе творіння опинилося на положенні Авеля. Таким чином, через принесення в жертву творіння ми можемо наблизитися до Бога. Іншим прикладом є загальне прагнення знайти гарного лідера чи друга, що виникає з небесного бажання наблизитися до Бога через людину типу Авеля, яка стоїть ближче до Нього. Об'єднавшись із такою людиною, ми також у результаті можемо стати ближчими до Бога.
Християнська віра вчить нас бути скромними й покірливими, щоб завдяки такому життю ми могли зустріти людину типу Авеля, через яку ми можемо забезпечити собі шлях до Бога. У стосунках на кожному суспільному рівні — від рівня особи до рівня сім'ї, суспільства, народу, країни та світу — ми бачимо, що одна сторона виступає в ролі Авеля, а інша — у ролі Каїна. Щоб відновити суспільство на кожному рівні до положення, передбаченого Богом, ті, хто перебувають на положенні Каїна, повинні слухняно скоритися тим, хто займає положення Авеля. Ісус прийшов у цей світ як Авель, якому все людство мало скоритися з великою слухняністю і за яким воно мало піти слідом. Тому він сказав: «До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Іван. 14:6).
Якби Каїн скорився перед Авелем, виконавши умову тангам для звільнення від гріховної природи в сім'ї Адама, у ній була б побудована субстанційна основа, яка разом з уже створеною основою довіри склала б основу для Месії сімейного рівня. Тоді Месія прийшов би в сім'ю Адама та відновив первісну чотирьохпозиційну основу (사위기대, савікіде). Замість цього Каїн убив Авеля, повторивши таким чином основні риси гріховної природи, через які архангел погубив людину. Отже, сім'я Адама зазнала невдачі у створенні субстанційної основи, унаслідок чого провидіння відновлення в цій сім'ї не здійснилося.
1.3. Основа для Месії в сім'ї Адама та її втрата
Основа для Месії створюється шляхом відновлення за допомогою тангам основи довіри і субстанційної основи. З точки зору необхідних жертвоприношень основа довіри відновлюється шляхом принесення прийнятної з точки зору Бога символічної жертви, а субстанційна основа — шляхом принесення прийнятної з точки зору Бога субстанційної жертви. Розгляньмо значення й мету символічного та субстанційного жертвоприношень.
Три Благословення — Божа мета творення — повинні були втілитися, коли Адам і Єва, досягши досконалості особистості, стали б чоловіком і дружиною. Вони дали б життя дітям, побудували сім'ю та володарювали над світом творіння. Однак через гріхопадіння Три Благословення не здійснилися. Для того щоб відновити їх, ми повинні йти зворотним шляхом. Спочатку нам слід створити основу довіри шляхом символічної жертви, що є умовою тангам для відновлення всього творіння та умовою тангам для символічного відновлення людей. Далі нам слід закласти субстанційну основу шляхом субстанційної жертви, що є умовою тангам для відновлення спочатку дітей і потім — батьків. На цій підставі ми можемо створити основу для Месії. Отже, можна розглядати значення й мету символічного жертвоприношення з двох точок зору.
По-перше, як говорилося раніше (Гріхопадіння 4.1), сатана здобув владу над світом творіння через володіння людьми, законними правителями цього світу. Тому в Біблії написано, що «все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі» (Рим. 8:22). Таким чином, перша мета принесення творіння як символічної жертви полягає в тому, щоб творіння могло бути відновлене як субстанційний об'єкт Бога на рівні символу.
По-друге, відколи люди опустилися нижче положення всього творіння (Єрем. 17:9), вони повинні йти до Бога через усе творіння. Це пояснюється одним із положень Принципу творення, яке стверджує, що людина може наблизитися до Бога за допомогою того, що є ближчим до Бога. Тому другою метою принесення символічної жертви є виконання умови тангам для символічного відновлення людей перед Богом.
З іншого боку, субстанційна жертва є приношенням внутрішнього характеру. Дотримуючись порядку створення, за яким Бог спочатку створив усе творіння, а потім людей, це внутрішнє приношення з метою відновлення людей може бути зробленим лише на основі прийнятної для Бога зовнішньої символічної жертви. Після того як через символічне приношення втілюється умова тангам як для відновлення всього творіння, так і для символічного відновлення людей, ми повинні зробити субстанційне приношення, яке встановлює умову тангам для субстанційного відновлення людей.
Субстанційне приношення означає виконання умови тангам для позбавлення від гріховної природи. Воно завершується, коли людина на положенні Каїна покірливо служить людині на положенні Авеля і ставить її, як жертву, вище за себе. Завдяки цьому Каїн та Авель виконують умову тангам для відновлення їх як дітей добра. Одночасно ця умова вважається умовою тангам для відновлення їхніх батьків. Так приноситься прийнятна з точки зору Бога субстанційна жертва.
Щоб створити основу для Месії в сім'ї Адама, Адам повинен був закласти основу довіри шляхом принесення символічної жертви. Однак, як пояснювалося вище, Адам не міг робити приношення, оскільки в такому разі обидва його господарі, Бог і сатана, мали б право на його жертву, що суперечить Принципу. Крім цього, з точки зору Шімджон існує й інша причина.
Давши початок грішному світу, Адам завдав Богові ні з чим незрівнянного сердечного болю й суму, які не стихають уже багато тисяч років. Тому він не був гідним стати улюбленим об'єктом Божого Шімджон, із яким Бог міг би безпосередньо працювати, щоб розвивати Своє провидіння відновлення. Через це Бог обрав другого сина Адама, Авеля, щоб він приніс символічну жертву замість нього. Авель виконав умову тангам для відновлення всього творіння та символічного відновлення людей. Якби Каїн і Авель виконали на цій основі умову тангам для відновлення дітей, зробивши субстанційне приношення, їхній батько, Адам, розділив би з ними цю переможну субстанційну основу. Таким чином, сім'я Адама створила б основу для Месії.
Для того, щоб зробити субстанційне приношення шляхом створення умови тангам для позбавлення від гріховної природи, повинна бути обрана центральна особа цього приношення. Бог доручив Авелю зробити символічне жертвоприношення з двох причин: по-перше, щоб Авель установив основу довіри замість Адама, і, по-друге, щоб зробити його центральною особою субстанційного приношення.
Каїн був тим, кому слід було виконати умову тангам для очищення від гріховної природи, однак успішне завершення цієї умови означало б, що вона виконана всією сім'єю Адама.
Як це можливо? Ситуація, що склалася, схожа на ту, в якій перебували прабатьки людства: вони допомогли б Богу виконати Його волю в тому разі, якби послухалися Його Слова. Її також можна порівняти з ситуацією єврейського народу часів Ісуса: люди допомогли б Ісусу виконати його волю, якби вони повірили в нього. Якби Каїн проявив покору перед Авелем і виконав умову тангам для очищення від гріховної природи, це розглядалося б як те, що обоє дітей разом виконали умову тангам.
Каїн і Авель були народжені внаслідок того, що Бог «розділив» Адама, який утілив у собі добро і зло. Якби вони змогли звільнитися від уз сатани, виконавши умову тангам для звільнення від гріховної природи, то їхній батько, Адам, також був би відокремлений від сатани і з цього положення першим став би на субстанційну основу та створив основу для Месії. Іншими словами, щоб закласти умову тангам для відновлення батьків, потрібно зробити символічне й субстанційне приношення.
Коли Авель приніс жертву в спосіб, прийнятний для Бога, він виконав умову тангам для відновлення основи довіри замість Адама і утвердився на положенні центральної особи субстанційного приношення. Однак убивство Каїном Авеля було повторенням гріхопадіння, у ході якого архангел погубив Єву. Унаслідок цього Каїн і Авель не змогли створити умову тангам для очищення від гріховної природи та зазнали невдачі в субстанційному приношенні. Тому ні субстанційна основа, ні основа для Месії не були встановлені. Отже, Боже провидіння відновлення в сім’ї Адама здійснитися не змогло.
1.4. Чому навчає приклад сім'ї Адама
З невдачі провидіння відновлення в сім'ї Адама можна винести такі уроки.По-перше, ми можемо зрозуміти, у чому полягає призначення Бога стосовно виконання Його волі і яке Його ставлення до частки відповідальності людини. Ще від часів створення світу Бог визначив, що Його воля буде виконана на основі спільних зусиль Бога і людини, коли дві частки відповідальності — Бога і людини — будуть виконані. Бог не міг указувати Каїну й Авелю, як правильно приносити жертви, адже їхня частка відповідальності полягала саме в тому, що Каїн повинен був принести свою жертву через Авеля.
По-друге, після вбивства Каїном Авеля Бог розпочав новий промисел, у якому Сиф зайняв місце Авеля. На підставі цього можна зробити висновок, що призначення волі Бога є абсолютним, тоді як Його призначення для людини — відносне. Боже призначення стосовно Авеля полягало в тому, що його успіх як центральної особи субстанційного приношення залежав від того, чи виконає він свою частку відповідальності. Тому, коли Авель не зміг завершити свою частку відповідальності, Бог обрав Сифа на його місце і продовжив провидіння, щоб утілити Свою абсолютно призначену волю.
По-третє, приклад приношень Каїна й Авеля навчає, що грішні люди повинні невтомно шукати людину типу Авеля. Шануючи таку людину, слухаючись і слідуючи за нею, ми можемо виконати Божу волю, навіть не розуміючи її в усіх деталях.
Провидіння, яке Бог намагався втілити через сім'ю Адама, повторювалося знову й знову через невіру людей. Тому шлях сім'ї Адама залишається й нині нашим особистим шляхом тангам, а провидіння відновлення в сім'ї Адама містить для нас типові цінні уроки.