My bookmarks

Розділ 7. Свідкування є пошуком любові

7.1. Свідкування — це примноження себе

 Що таке свідкування? Ви показуєте іншим шлях. Ви показуєте шлях повернення до Бога, тож як це прекрасно! Коли ви запитаєте людину, яка має первісну природу: «Куди ти прямуєш? — вона відповість: — О! Через цей світ я повинен повернутися до Царства Небесного». Отже, наскільки це велике завдання — прокласти такий шлях! Терплячи переслідування, отримуючи це й те… Ви завжди повертаєтесь на Небеса, проходячи через цей світ. (117-102, 14.02.1982)

 Якщо хтось може перебороти зло, приносячи в жертву своє життя, до такої людини прийде любов Бога. Це формула. Це схоже на шальки терезів: якщо одна йде вниз, інша піднімається вгору. Якщо ви видалите більше зла, збільшиться добро; якщо ви набудете більше зла, зменшиться добро.
  Бог дає стільки любові, скільки ви усунули зла. Тому Бог вимагає, щоб ви любили Його більше за будь-кого іншого. Причина цієї вимоги така: чим більше ви Його любитимете, тим більше ви зможете отримати Його любові. Тобто, оскільки ви любили Бога, ви можете бути Ним любимі.
(40-243, 06.02.1971)

 Ми стоїмо на порозі весни, чим тоді є свідкування? Чого ви хочете досягти через свідкування? Зустріти літо. Ми намагаємось віщувати прихід кращих днів, коли гілки пускають пагінці, й виростає листя так, щоб з’явився цвіт і зав’язалися плоди.
  А як щодо Церкви Об’єднання? Що станеться, якщо ви скажете: «Оскільки я свідкував три роки, тепер я можу поїхати додому та відпочивати». Як це виглядатиме? Навіть якщо ці зусилля принесуть плоди, але у вас не буде сили життя, що зможе їх підтримувати, то коли повіє сильний холодний вітер з півночі, вони почнуть сохнути і зморщуватися.
(159-81, 01.03.1968)

 Мета свідкування — створити своє друге «я». (18-186, 06.06.1967)

 Хоча один день життя і обмежений часом, день свідкування зв’язаний з вічністю. Кожна наша дія на основі такого порядку буде пов’язана із загальною метою або з вічністю, і вона не зникне, а залишиться навічно. (152-219, 15.05.1963)

 Коли ви робите свідкування, ви відчуваєте радість. З іншого боку, без свідкування радість не настане. Я також займаюсь цією роботою, тому що для мене болісно цього не робити. Коли я свідкую, я відчуваю велику радість, навіть коли мене осипають прокльонами. (19-22, 05.11.1967)

 Якщо у вас є яскравий досвід того, що Бог живий, тоді ви будете йти на свідкування, навіть якщо вам казатимуть не робити цього. Свідкування породжує щось нове. Якщо перед вами стоятиме десятеро людей, і ви будете з ними щиро розмовляти, тоді ці десятеро стануть новими людьми.
  Після цього ви повинні піти в церкву та помолитися. Тоді, якщо вони будуть розвиватися, ви також будете розвиватися. Ви будете рости.
(30-154, 21.03.1970)

 Коли ви потрапите в духовний світ, єдина річ, якою ви можете пишатися, — це свідкування. У духовному світі ваші великі гроші не можуть бути об’єктом гордості. Також ви не зможете хвалитися тим, скільки влади ви мали в цьому світі. Єдине, чим ви можете пишатися, — це те, скільки життів ви врятували. Питання в тому, скільки людей чи, виходячи за межі вашого роду, скільки народів ви з’єднали з новим життям і врятували. Це є вашим багатством. Це єдина ваша власність. (30-148, 21.03.1970)

 У духовному світі є все, там всього вистачає; єдине, чого вам може бракувати, це істинної людини. З цієї причини ті заслужені люди, які зробили значний внесок у виховання істинних людей, природно стануть почесними синами й доньками у небесному світі. Отже, можна пишатися тільки свідченням. (30-148, 21.03.1970)

 Чи ви коли-небудь волали та молилися упродовж усієї ночі за нового гостя? Чи ви коли-небудь стенали ще сумніше, ніж під час смерті ваших батьків або вашого коханого? Якщо ви цього не робили, вам слід спробувати. Ви повинні плакати безсонними ночами.
  Нічого не шкода за можливість врятувати одне життя. Гроші, одяг і житло не будуть навіть питанням. Ви повинні бути божевільними в любові до людей.
(34-270, 13.09.1970)

 Коли ви приходите в церкву, ви повинні вести за собою своїх батьків та членів сім’ї. Ви повинні привести з собою старшого брата, старшу сестру та решту. Скільки гірких сліз ви пролили для того, щоб свідкувати своїм батькам, двоюрідним братам і сестрам, тещі з тестем і дальнім родичам? Чи ви коли-небудь жахливо боролися та молилися цілу ніч з величезною відданістю для того, щоб направити життя людини? Ось у чому питання.
  Ви повинні стати центром того середовища, в якому ви опинилися. Ви повинні розуміти, що кожен з вас має стати центром.
(41-90, 13.02.1971)

 Для того, щоб свідкувати, ви повинні вивчати психологію людей. Ви повинні вміти сказати, чи подобається щось людині чи ні, лише поглянувши на її вираз обличчя та на ходу. Для громадської мети ви повинні вміти розрізняти емоції людей. (42-174, 04.03.1971)

 Не кажіть мені, що ви не можете робити свідкування через нестачу грошей. Чи Ісус приходив з грошима? Чи Бог проводив історію відновлення грошима? Він робив це життям, Він робив це кров’ю. Тому історія християнства є історією відкуплення через кров. Вона проводилась кров’ю та життям. Вона не проводилась грошима. Якщо ви свідкуватимете з таким відношенням, я вірю, що Бог вам допоможе. (154-210, 17.07.1964)

 Коли ви виходите на свідкування, беріть із собою не гроші, а шімджон. (27-267, 19.12.1969)

 Ви не повинні виходити на свідкування непідготовленими. Коли ви вирушаєте, питання полягає в тому, скільки умов присвячення ви створили. Якщо здається, що це займе, скажімо, один тиждень, один місяць, один рік, два або три роки, щоб засвідкувати людину, тоді ви повинні робити присвячення під час цьо го періоду. Незважаючи на дощ чи сніг, що б ви не робили: їли чи спали, входили чи виходили, відпочивали чи брали участь у якійсь діяльності — ви повинні віддавати цій людині все з незмінним серцем. Якщо ви віддаєте повністю, тоді це повністю до вас повернеться. Це Принцип. (42-228, 14.03.1971)

 Питання любові до Бога та людини полягає в тому, наскільки ми стараємось. Це перетвориться в зрілість характеру у духовному світі та стане основою слави. (42-228, 14.03.1971)

 Чи ви коли-небудь не спали всю ніч для того, щоб свідкувати? Я проводив на ногах безліч ночей. На тому світі у вас запитають про те, скільки ночей ви не спали, щоб свідкувати. Для свідкування ви повинні віддавати всі сили. (10-252, 21.10.1960)

 Коли ви рибалите сіткою, щоб упіймати на одну рибину більше, ви повинні закидати грузила трохи далі. Оскільки ми займаємо положення таких грузил, ми маємо збільшити своє серце ще трохи, щоб привести ще одну людину на сторону Бога з володіння сатани. (12-19, 04.07.1962)

 Ви повинні виховувати людей доти, поки вони не зможуть свідкувати інших людей. Якщо це досягнуто, тоді ви не втратите жодної людини з тих, кого ви засвідкували. (29-196, 28.02.1970)

 Спробуйте побачити, як багато Бог вам буде допомагати, коли ви вкладете всього себе. Якщо ви не свідкуватимете своїх родичів та близьких друзів на цій землі, тоді вам не уникнути їхніх звинувачень у духовному світі. (18-134, 30.05.1967)

 Свідкування потрібно робити так, як бізнес. Я маю на увазі, що його потрібно робити ефективно. У минулому, де б ви не свідкували, ви не готувались до цього достатньо, але зараз ви повинні йти, попередньо підготувавшись. Ви повинні принести свою відданість, а тоді ходити довкола. Ви маєте відрізнятися від того, які ви були в минулому. (102-45, 19.11.1978)

 Ви повинні вивчати філософію «живої людини». Вам слід завжди думати, як ви можете направити людину до мене чи до себе. Ви повинні робити так, щоб люди тягнулися до вас. Вирішити це завдання можна лише одним способом, і я його знаю. Через дух служіння іншим. Природа людини полягає в тому, щоб бути ближчою до того, що приносить їй якусь користь. (52-276, 03.01.1972)

 Для того, щоб ви могли знаходити людей, ви повинні бути готовими піти в місця, які відповідають весні, літу, осені та зимі, й проливати там сльози і кривавий піт. Ви маєте казати собі: «Я любитиму людей весни, літа, осені та зими — людей усіх чотирьох пір року. Я любитиму навіть людей зимової пори — радянських людей». Тільки після цього ви можете любити своє подружжя. Це процес відновлення. (96-152, 03.01.1978)

 Ви не повинні почувати себе одинокими чи сумними лише тому, що хтось не звертає уваги на ваші слова після того, як ви вилили все ваше серце цій людині. Той, хто розуміє, що принцип небесного закону полягає в тому, що ми ніколи не втрачаємо свій вклад, буде благословенний. Він ніколи не впаде в журбу чи самотність. Скоро прийде час, коли подує вітерець весни. З іншого боку, на тих, хто не прийняв вашого серця та зусиль, подує вітер осені. З цього ви дізнаєтесь, що ваш час уже близько. (42-174, 04.03.1971)

7.2. Курс семінарів і семиденний піст

 У Церкві Об’єднання є 2-денні, 7-денні, 21-денні та 40-денні семінари; всього, як правило, за 6 місяців ви повинні пройти 70-денне тренування. Це — Слово та Закон. Коли ви це зробите, ви дізнаєтесь, що таке Церква Об’єднання. (103-238, 01.03.1979)

 Той, хто пройшов через 120-денне тренування, стає основним членом, який може зберегти честь і гідність Церкви Об’єднання. Оскільки тренування систематизоване починаючи з рівня 2-х днів до 120-ти днів, воно однакове по всьому світу, де б ви не були. (78-188, 08.05.1975)

 В останні дні ви повинні пройти через три стадії суду. Це — суд істиною, суд характеру та суд шімджон. При цьому доктриною є істина. Пройшовши через ці три суди, ви отримаєте право перебувати в такому положенні, яке дозволяє встановити стосунки з Істинними Батьками. (26-289, 10.11.1969)

 Коли ви потрапите в духовний світ, ви не зможете зареєструватися там, якщо не постилися задля Небес більше 7 днів. Чому? Бог тяжко трудився шість тисяч років на шляху відновлення, і, коли поститесь, ви повинні думати про Його працю. Ось чому в Церкві Об’єднання є семиденний піст. Він існує не для того, щоб ви страждали, а для того, щоб дозволити вам створити умову для того, щоб ваше тіло вдарило перед Небесами.
  Ви повинні вдарити фізичне тіло. Ми, люди, повинні були казати: «Це тіло — мій ворог. Ти, кусок плоті! В тобі, виявляється, тече кров зла» — а тоді вдарити її ножем. Але дякувати, Ісус прийняв цей удар на себе. Що Ісус залишив нам? Він віддав нам свою кров і плоть. Ми повинні стати людьми, які можуть представляти Ісуса.
(17-182, 18.12.1966)