Розділ 2. Історичний шлях відкуплення Істинного Батька

2.1. Внутрішнє ставлення людини, яка йде шляхом відкуплення

 40 років тому я казав, що через 40 років настане певний час. Тоді я був злиднем із злиднів. У мене не було навіть власного одягу. Щоб більш практично використовувати корейські традиційні штани, зшиті з двох шарів тканини, я пофарбував внутрішній та зовнішній шар у темно-зелений колір і носив їх окремо. Верхнього одягу в мене також не було, тому я носив жакет захисного кольору американських військових. На ногах у мене були кеди, які дав мені японець. Ось так я незмінно носив одяг трьох країн. При цьому про себе я думав: «Це все відновлення відкупленням. Я ношу американське, корейське та японське лахміття заради відновлення відкупленням». Хіба це не гарно? (164-61, 03.05.1987)

 Наша Церква пройшла шляхом відновлення відкупленням. Йдучи шляхом заради відновлення відкупленням, дотепер я заклав відповідну основу. Я зміг все подолати, не померти й не попастися в сатанинські сіті та пастки. Для кого було закладено таку основу?
  Я зробив це не для себе. Я заклав її для всього людства. Ні в якому разі не можна залишити цю основу у власності Церкви Об’єднання. Вона призначена для всього людства. У майбутньому Церква Об’єднання має зникнути. Всі люди повинні підпасти під єдине Боже володарювання. До цього прагнуть всі релігії. (161-86, 02.01.1987)

 Чотирьохтисячолітня основа, яку було закладено, починаючи від Якова, переможного родоначальника Ізраїлю, до часів християнства, потерпіла невдачу. Тому я, подолавши різноманітні приниження протягом сорока років, адже на чотириста років життя не вистачить, повинен був відновити відкупленням цю втрачену основу. В цьому сенс сорокарічного шляху в пустелі. (149-59, 02.11.1986)

 Історія Ізраїлю складає чотири тисячі років: вона почалася з Якова, була продовжена Ісусом і дійшла до наших днів. Якщо протягом сорока років не відновити цю чотирьохтисячолітню історію, все буде втрачено. Цю історію треба повністю відновити, стиснувши її до сорока років. Тому мені протистоїть увесь світ. Жодна країна не повинна випасти з цього списку. Мені протистояли всі: іудаїзм, християнство, Сполучені Штати та комуністична партія. (148-288, 25.10.1986)

 Шлях Ізраїлю — це шлях відновлення відкупленням. Юдеям треба було просто йти слідом за Мойсеєм. Однак Мойсей ніс відповідальність за життя 600 тисяч осіб і для цього робив усе можливе, намагаючись охопити й небо, й землю. Наскільки гірким є той факт, що Мойсей без сну постився 40 днів і ночей на горі Синай, щоб отримати кам’яні скрижалі?
  Думаєте, Йому було легко? А ви що? Все ходите, ледарюєте… Ви увійшли до дому великого господаря, живете в ньому й не знаєте ні його історії, ні того, що в ньому відбувається. Ви тільки їсте чужий хліб та дивитесь на все, що вам не належить, як на своє. Вам мусить бути соромно за це. (140-197, 09.02.1986)

 У людини, яка багато працювала фізично, і ноги, і руки великі, коли ж подивитися на мої руки й ноги, то може здатися, що я не зазнав нестатків. Така благородна на вигляд людина не може зазнати труднощів. Вражаючий факт полягає в тому, що аристократ, який теж вважав, що йому не можна йти через труднощі, пройшов крізь них. Це сталося внаслідок нерозуміння відновлення відкупленням. (140-186, 09.02.1986)

 Ви всі — підробки. Так, так, підробки. Стати справжнім не так-то просто. Ви маєте знати, що для цього треба сотні разів побувати в доменній печі. Ви повинні стати батьком, ладним віддати своїх синів та дочок навіть до страти, заради відновлення відкупленням, заради відновлення сфери шімджон. Хіба не саме так учинив Авраам? Без сліз тут не обійтися. Не можна просто так сидіти, щоб прокласти шлях Небесного закону та звільнити Бога, та увійти до сфери Його любові.
  Тому поява Церкви Об’єднання саме в наші дні зовсім не випадкова. ЇЇ підвалини було закладено на шляху, просоченому гіркими сльозами. Зрозумійте, що, дізнавшись про це, неможливо не заплакати, неможливо не розкаятися в сльозах. (169-131, 29.10.1987)

 Я страждав все життя, але я ніколи не платив відкуплення за історію, щоб зайняти розкішне високе положення. Я полишив всі насолоди… Поряд з вашими стражданнями в однакому з вами становищі я піднімаюсь високо з таким почуттям поваги до нації… Ви маєте знати, що я сподіваюсь побачити день звільнення нації, сповнений радістю. (181-66, 28.08.1988)

 Всі, хто відправлялися до в’язниці, робили це з розпачем і досадою. Однак людину, яка стоїть зараз перед вами, завжди дуже цікавило, який прийде результат після ув’язнення. Ви розумієте, про що я кажу, тому що вивчили, що таке відновлення відкупленням. Що буде, коли ця верхівка залишиться позаду? Я, як зараз, пам’ятаю, що завжди думав не про те, що я страждаю в цю мить, а про те, який новий історичний дарунок з’явиться після цих страждань. (133-300, 01.01.1985)

 Через гріх наших предків, які не впоралися зі своєю часткою відповідальності, розверзлася смертельна безодня. Володіння сатанинської любові простяглися до межі, яка пролягає перед воротами Царства Небесного. Виникла відмінність між сферою прямого володарювання та сферою непрямого володарювання. Тому я йду шляхом відновлення відкупленням, що виходить за межі країни, не дивлячись на те, що увесь світ протистоїть мені. Сполучені Штати, спираючись на християнську культурну сферу демократичного світу, повинні повністю поєднатися з первісною лінією рівноваги, яка є сферою прямого володарювання. Таким чином, Каїн і Авель, завдяки умовам відкуплення, закладеним на світовому рівні, повинні пройти через процес відновлення відкуплення. (137-249, 03.01.1986)

 Шлях відновлення — це серйозний шлях. Протягом сорока років треба обов’язково відшукати те, що було втрачено. Якщо б сорок років тому християнство та Сполучені Штати об’єдналися та, попіклувавшись про Корею, підтримали Церкву Об’єднання, відновлення світу було б завершено протягом семи років. Зараз вирішення цієї проблеми займе сорок років. Для того, щоб знов відновити чотири тисячі років історії від Якова до Господа Другого пришестя, я протягом сорока років ішов шляхом відновлення відкупленням й тягнув за собою свою сім’ю...
  Я отримав поклик та місію, для виконання якої мені треба все поєднати та очистити, навіть якщо для цього прийдеться йти до в’язниці або зазнати великих страждань. Тому я присвятив своє життя боротьбі на цьому шляху. Однак ви, негідники, на такому історичному шляху думаєте тільки про себе, та робите, що завгодно, як вам того заманеться. Покайтеся! Відтепер я не буду звертати увагу на таких людей. Відтепер я буду керуватися законом. (137-38, 01.01.1986)

 Якщо б, ідучи шляхом відкуплення, я скаржився, то мене б уже давно не було. Цього не сталося, тому що я добре розумію, що собою являє шлях відновлення відкупленням. На ньому неминучі переслідування на світовому рівні. Шлях відкуплення такий, що світ неминуче буде вас переслідувати.
  Кожна людина, кожен з п’яти мільярдів людства, всі до одного можуть протистояти мені. Однак, щоб стати переможцем, я повинен мати рішучість зробити більше, ніж всі ці п’ять мільярдів людей, які мене переслідують. Інакше нічого не вийде. (138-134, 19.01.1986)

 Відразу після Другої світової війни була можливість відновити право первородства на світовому рівні. Якщо б християнство об’єдналося з преподобним Муном з Церкви Об’єднання, то не було б цього проміжку в сорок років. Комунізм би вже зник. Варто було б прислухатися до того, що я казав, і Корея б не розділилася. Цього не сталося б, якби духовні організації, на чолі з християнством, прислухались до моїх слів.
  Однак оскільки всі організації, які були підготовлені для відновлення Едемського саду, дивилися з мирської точки зору, їх спіткала доля Івана Христителя. Отже, внаслідок того, що після звільнення вони протистояли Церкві Об’єднання, щоб все владнати, вона повинна була протягом сорока років відновити двохтисячолітню історію християнства та чотирьохтисячолітню історію, починаючи від Якова, яка повторилася знов. (138-214, 21.01.1986)

 Я сам роблю відновлення відкупленням. Світ не знає про це. Тому я займався цим на індивідуальному рівні, на сімейному рівні… В сатанинському світі сходить те, що було посіяно. Якщо в світ, наповнений такими плодами, не прийде Месія, його не можна буде спасти.
  Якщо б відразу після звільнення Кореї люди пішли за мною, семи років було б достатньо, щоб відновити відкупленням Каїна, сім’ю, рід, народ, країну та світ Каїна. Однак внаслідок невіри, цей період продовжився до сорока років. (138-216, 21.01.1986)

 Через протистояння християнства Америки та Кореї я опинився у положенні людини, позбавленої країни. У мене немає країни. Я скотився до положення сироти, в якого немає ані народу, ані роду, ані сім’ї.
  З цього положення за сорок років я мав все відновити та створити духовні володіння на національному та світовому рівні. Проте недостатньо одних лише духовних володінь. У спадкувавши духовні володіння християнської культурної сфери, необхідно, завдяки їм, відновити реальну культурну сферу на національному рівні й, завдяки цьому, повністю відновити відкупленням реальну сферу християнської культури на світовому рівні. (143-176, 18.03.1986)

 Історія Ізраїлю розпочалася з часів Якова. Переможна історія Ізраїлю, сповнена традицій, стала єдиною культурною сферою, завдяки перемозі, яка була встановлена християнством на світовому рівні. Однак внаслідок протистояння Господу Другого пришестя, вона розкололася, тому протягом сорока років треба на цей раз відновити відкупленням чотири тисячі років.
  Якщо ми не зможемо це зробити за сорок років, виникне велика проблема. Ці сорок років історії — це часи грандіозних змін. Отже, відразу після Другої світової війни сатана відчув найбільшу загрозу, тому мусив відступити по всіх напрямках. Однак через те, що всі перейшли на бік сатани, повністю відступити довелося Богу. Заволодівши усім світом, сатана почав розносити в пух і прах Церкву Об’єднання, яка належить Божій стороні. (161-220, 15.02.1987)

 Шлях внутрішнього відділення відкупленням починається з положення слуги слуг. Якщо цілком задовольнити усім вертикальним умовам сатанинського світу, як би сатана не волів напасти, в нього не буде для цього умов. Тому я роблю відновлення відкупленням в положенні слуги слуг, слуги, прийомного сина та незаконнонародженого сина. Після цього треба відновлювати положення рідного сина, матері та Адама. Чоловік та жінка можуть зайняти положення батьків тільки тоді, коли вони створять умови, які їм дозволять зайняти найвище положення. Неможливо стати батьками просто так. Внутрішні умови відкуплення повинні бути виконані однозначно. (161-208, 04.02.1987)

 Заради відновлення необхідно просуватися вперед з непохитною впевненістю, незважаючи на будь-які втручання інших. Що б там не робили інші, я йду тим шляхом, яким маю пройти. Щоб там не казали інші, у мене немає часу приділяти цьому увагу. Немає часу спати вночі, я не можу зручно усістися та спокійно поїсти. Не маючи такого завзяття, неможливо досягти відновлення. (22-211, 04.02.1969)

 Я десятки, сотні, тисячі й навіть десятки тисяч разів протистояв сатані, дивлячись в обличчя смерті. Навіть коли я опинявся у неймовірно важких обставинах, які набігали, немов великі хвилі, я ніколи не зраджував еталону, який встановив. Навіть якщо мої ноги зламаються, очі виваляться або прийдеться віддати життя, я не збираюся міняти моє ставлення, з яким я починав цей шлях. Отже, якщо тільки я не загину, я дістану перемогу. (22-184, 02.02.1968)

 Я все життя вів боротьбу, ризикуючи життям. У цьому світі можна уникнути страждань, але я не можу цього робити. Також неможливо пройти шляхом страждань за допомогою кулаків або грубої сили. Не дотримуючись Принципу, неможливо ухилитися від хмар стріл, що летять звідусіль. Інколи здається, що цей бій важчий за створення Богом небес і землі. Ви не зможете уявити собі навіть уві сні, як я в гущі цієї боротьби виконував умови відкуплення, закладаючи внутрішню основу. Те, що спираючись на цю основу, я зміг досягти переломного моменту, можна назвати всесвітньою перемогою. (35-166, 13.10.1970)

 Мене непокоїть питання, що, якщо я зараз помру, то хто на цій землі любитиме Бога та людство так, як люблю їх я. Якщо розглядати це під таким кутом, то я мушу жити довго. Зрозумійте, що я дивлюся на вас з палким бажанням якомога скоріше відшукати таку людину. Для мене така людина є найбільшим благословенням і подарунком від Бога. Досі Бог зіштовхувався з невір’ям та переслідуваннями. Отже, якщо зараз вийде людина з рішучістю любити Бога сильніше за мене, яка буде більше за мене докладати зусиль, щоб звільнити людство, сьогоднішній день стане днем слави. (92-293, 18.04.1977)

 Якось одна духовно відкрита людина, щоб дізнатися, чи то преподобний Мун справжній, чи хибний, почала молитися й раптом стала гірко ридати. Сама не розуміючи того, вона раптово почала гірко плакати. Вона плакала день, другий. В чому була причина? Для того, щоб зрозуміти преподобного Муна, треба пізнати його серце сповнене гірких сльоз. Інакше це неможливо. Варто комусь сказати про мене слово, і я заллю сльозами тисячолітню тугу, але хто знає про ті обставини, в яких я знаходжуся? Якби я не знав обставини, в яких знаходиться Бог, мене б не поливали таким брудом.
  Мій злочин в тому, що я надто добре розумію Бога… Наскільки ж нещасним є Бог, який не може довіряти нікому, крім мене. Протягом двадцяти років мені потрібно, щоб відновити відкупленням всю плутанину, яка відбувалася протягом двохтисячолітньої історії. Думаєте, це так просто? Думаєте, так просто про це казати? (137-183, 01.01.1986)

 За допомогою принципу відкуплення треба розвіяти всю Божу печаль і біль, які накопичилися протягом історії. Тоді ми зрозуміємо, що були нешанобливою дитиною, яка зробила помилку, внаслідок якої Бог страждає. Хіба тоді ми не станемо істинним шанобливим сином, який, служачи батькам, буде більш шанобливим, ніж тоді, коли він був нешанобливим?
  Тому ми повинні розуміти муки Батьків, які, служачи Богу, протягом історії старанно працювали та жертвували всім. Так крок за кроком, поступово ми увійшли в епоху, коли можливо виправити всі помилки. Отже, хоча б відтепер ви маєте служити Богу, взявши на себе Його труди, позбавивши Його від туги. (144-274, 25.04.1986)

 Для чого ж насправді приходить Спаситель? Він не приходить, щоб займатися політикою. Сучасні християни говорять, що коли з’явиться Господь, вони всі здіймуться в небо, а всі ті, хто залишаться на землі, будуть наказані… Однак це не так. Говорять, що Господь прийде судити, але він не той, хто приходить судити. Він приходить як син Божий і одночасно батько всього людства.
  Хіба зможе людина, яка приходить як батько людства, людина, яка має батьківське серце, побачивши хворих синів та дочок, які стогнуть в смертельних муках, сказати їм: «Гей, ти, забирайся геть до пекла!»
  Навіть у грішному світі, батьки побачивши нещасний вигляд своєї помираючої дитини, ридатимуть без зупинки до хрипоти в горлі й, не шкодуючи свого життя, перш за все, думатимуть про те, як її врятувати. Коли батьки мають таке ставлення, то наскільки ж більше захоче зробити Спаситель, який приходить з шімджон первісного батька! Тому неможливо навіть уявити, щоб він вдався до суду. Хіба не так? (222-150, 03.11.1991)

 Якщо я зустрінусь з Богом, я буду сміятися чи гірко заплачу? Замисліться над цим. Я думаю, що я знепритомнію. Якщо я почну плакати або захочу померти, то це значить, що я вважаю себе гідним того, тому я просто знепритомнію. Справа в тому, що я негідний цього. Не дивлячись на те, що я працював сорок років, мені абсолютно не має чим пишатися. Мені соромно. Я вважаю саме так. (193-77, 20.08.1989)

 Чудово, що з’явився преподобний Мун з Церкви Об’єднання? Неможливо висловити те, скільки страждань мені прийшлося подолати, щоб розплутати всі ті непорозуміння та звільнити від туги, яка існувала протягом півтора мільйона років історії людства. Питання в тому, хто протягом цієї історії, сповненої суму історії, якій невидно кінця, прокладає зворотний шлях до Бога. За декількома роками історії Церкви Об’єднання стоять тисячі років історії.
  Мільйони років рухаються, переплітаючись з історією нашої церкви. Ні в якому разі не можна забувати той факт, що Церква Об’єднання відновлювала цю тужливу історію, несучи тягар відкуплення. (143-36, 15.03.1986)

 Я народився на цій землі людиною, любив на первісній землі все суще, тварин і людей, як Бог, тому став партнером Його любові. Бог дав нам початок, отже, до Нього ми й повертаємося. Бог бажає, щоб протягом свого життя ви стали у трильйони разів краще за Нього. Тому Бог хоче, щоб до Нього повернувся син, величніший, ніж Він Сам. (268-291, 03.04.1995)

 У моєму імені є дещо цікаве. Якщо ось так швидко написати ієрогліф «Мун» (文), то вийде батько (父). Дві частини ієрогліфа «Сон» (鮮) означають вівцю (羊) та рибу (魚) Ось так завдяки батьку об’єдналися суша й море. А ієрогліф «Мьон» (明) складається з ієрогліфів «сонце» (日) та «місяць» (月).
  Аристократ, який навчає єдиній істині, яка поєднує море й сушу, Каїна та Авеля, сонце й місяць, — це Бог. Бог — це Цар мудрості, одночасно він є й Батьком. (268-289, 03.04.1995)

2.2. Обрання Істинної Матері

 Завдяки двохтисячолітній історії християнства стало можливим явлення Господа Другого пришестя. Хіба довелося б мені страждати, якби відразу після Другої світової війни я зміг стати на переможну основу, яку заклало християнство в Америці? Якщо б тоді мене підтримали, то хто став би Матір’ю? Якщо б нічого не вийшло з матір’ю Сон-Джіна, хто зайняв би положення Матері? Нею стала б англійка.
  Це сталося у відповідності з Божою волею. Англійський престол встановив би зі мною стосунки. Хіба це не християнська культурна сфера? Америка народилася завдяки Англії. Тому те, що Лі Син-ман* одружився на західній жінці, мало символічне значення. Отже, внаслідок того, що християнство протистояло мені, благословення отримала наша Істинна Матір. (181-217, 03.10.1988)

 Для відновлення Єви треба відновити відкупленням число сім. Протягом шістдесятих, точніше до 1968 року, Мати пройшла семирічний шлях. До встановлення Дня Бога для неї продовжувалась епоха переслідувань. Тому-то були часи, коли жінки Церкви Об’єднання докучали Матері всілякими інтригами і наклепами. Мати не знала, як себе вести, вона змогла це все подолати тільки абсолютно слухаючись в усьому мене.
  Отже, я казав їй: «Роби те й те, як я тобі наказую!» Тому протягом трьох років після Святого одруження я виставив Матір, і вона змогла жити зі мною в одній кімнаті тільки по їх закінченню. Саме так все й було. Наші члени знають про це, вірно? Це відкуплення. Я рухався уперед на шляху відкуплення особистості та сім’ї. (139-296, 31.01.1986)

 Були встановлені День батьків, День дітей, День творіння, а також День Бога… Після проходження семирічного шляху, який почався у 1960 році, завдяки тому, що ми стали єдиними в серці, у 1968 році стало можливим заснування Дня Бога. Перед Матір’ю теж лежав семирічний шлях, на якому вона повинна була піднятися з кінцевого етапу стадії росту до кінцевого етапу стадії завершення. Інакше, вона б не змогла зайняти однакове зі мною положення у сфері шімджон. З цієї причини, хоч я й одружився у 1960 році, День Бога було засновано тільки через сім років потому, в перший день 1968 року. Все було зроблено згідно з Принципом.
  Перед кожним лежить семирічний шлях. Благословенні сім’ї також повинні пройти семирічним шляхом. Винятків не може бути ні для кого. Цей шлях треба пройти до кінця. Не подолавши цей шлях, благословенна сім’я не зможе увійти до Царства Небесного. Таким чином, в духовному світі виник рай сімей Церкви Об’єднання. Все досить логічно. (139-311, 31.01.1986)

 Я прийняв Матір через чотирнадцять років після звільнення Кореї. Це був 1960 рік. Чому саме чотирнадцять років? Тому що прабатьки людини скоїли гріхопадіння під час проходження другого семирічного шляху, який передував третьому. Тому, спираючись на принцип і відновлення відкупленням, я обрав Матір, коли вже пройшов важким чотирнадцятирічним шляхом переслідувань. На цьому шляху, заклавши основу в Кореї, я спорудив вівтар, який називався Церква Об’єднання, та протистояв існуючим церквам і Республіці Корея. Я вперше зміг закласти основу на землі тільки після того, як обрав Матір. (143-178, 18.03.1986)

 Матері не могло бути більше 20 років. Адам і Єва скоїли гріхопадіння, коли ще були підлітками, отже, їм не було ще й двадцяти. Тому Мати обов’язково мала бути у такому віці. Наскільки ж це було непросто! Не легкою була моя доля, коли я, керуючи цією складною Церквою Об’єднання та обираючи Матір, повинен був зупинити свій вибір на дівчині-тінейджері, яка нічого не вміє. Адже навколо було доволі багато дівчат, які закінчили університет, і я бачив, як вони з палаючими очима влаштовують усілякі маневри, бажаючи стати твоєю парою. Проте я не міг зробити інакше. Оскільки існує принцип відновлення відкупленням, я не можу чинити на свій власний розсуд. (145-161, 01.05.1986)

 Оскільки я знав принцип відновлення відкупленням, я мав бути сам до сорока років. Плюс до цього, я не міг взяти собі наречену, якій би було за 18 років. Тоді як в Церкві Об’єднання було досить багато жінок докторів і бакалаврів, які закінчили університети. Вони дивилися на мене так, немов намагалися пронизати поглядом, однак я не звернув уваги на цю зграю жінок, які в бажанні накинутися на мене раз у раз ричали, немов вовки. Я обрав Матір, яка нічого не знала. Наскільки ж вражаюча була ситуація! (164-61, 03.05.1987)

 Після Святого одруження я сказав своїй тещі: «Протягом трьох років ти не можеш заходити через парадний вхід. Не приходь сюди тільки тому, що ти — мати. У Єви в Едемському саду матері не було. Парадний хід для тебе закритий!» Хіба можна таке казати? Що б подумали звичайні люди, якщо б зятьок сказав своїй тещі: «Коли будеш приходити до доньки, то заходь тільки через задні двері. Протягом трьох років ти не можеш користуватися парадним ходом». Тому я найстрашніша людина для моєї тещі. Варто їй було тільки подивитися на мене. (184-262, 01.01.1989)

 Єва була створена через Адама, тому Матір так само повинна була прийти з положення, в якому вона нічого не знала. У неї не могло бути багато родичів. Не повинно було бути нікого з трьох попередніх поколінь. Не повинно було бути стосунків з родичами. Це не міг бути рядовий випадок. Ось така наша Мати. Хіба не так? Вона одна: немає старшого брата, батька теж немає. Їх лише двоє — мати й дочка.
  Крім того, мати нашої Матері є представником тих, хто в Кореї присвячували себе служінню Господу. Такими були послідовники Церкви Черева, які вірили в те, що Господь прийде у плоті. Також, коли більше дізнатися про Матір, то вона отримала все благословення від бабусь, які виконали всю відповідальність Єви та представляли історію Кореї. (184-293, 01.01.1989)