Розділ 1. Справжня відданість та шанобливість дитини ціною свого життя
Коли дружина жертвує життям заради свого чоловіка, про неї кажуть, що вона доброчесна жінка. Про дитину, яка жертвує життям заради своїх батьків, кажуть, що вона шаноблива дитина. Того, хто жертвує своїм життям заради країни, називають відданим громадянином.
Однак, з точки зору Небесного стандарту, шанобливість дитини та відданість втілюється, коли ви жертвуєте своїм вічним життям. Наше тіло помирає, а стандарт небесної доброчесної жінки встановлюється тоді, коли вона віддає своє вічне життя Богу, своєму чоловіку та своїм батькам. Ви маєте присвятити своє життя без залишку Богу.
Ось чому Біблія каже любити Бога всім своїм серцем, всією своєю душею і всією своєю думкою. Так який же тоді стандарт цього «всього»? Ви маєте бути кращим за будь-якого вірного громадянина, за будь-якого шанобливого сина, за будь-яку доброчесну жінку в світі.
Інакше неможливо встановити повагу до Бога. Навіть у сатанинському світі досі було багато вірних підданих та доброчесних жінок. Однак не можна встановити повагу до Бога, якщо цей стандарт вірного громадянина та шанобливої дитини не відрізняється від відповідних стандартів сатанинського світу. (9-108, 24.04.1960)
Протягом історії людства були шанобливі діти. Отже, якщо ми захочемо вибрати серед них найкращу шанобливу дитину, то кого можна буде назвати найкращою чи зразковою шанобливою дитиною? Молода людина, яка ретельно виконує свій дитячий обов'язок, має більшу цінність за стару людину, яка теж прагне виконати свій обов'язок. Бувають самі різні шанобливі діти. Шанобливість дитини практикується на всіх суспільних рівнях: серед бідних і багатих, серед робітників і жебраків. Людина, яка живе на землі, не може бути справжньою шанобливою дитиною.
Людина, яка ще живе, не може приєднатися до когорти шанобливих дітей. Багато людей загинуло заради того, щоб виконати обов'язок шанобливої дитини, тому люди, які отримають це звання під час свого життя на землі, будуть звинувачені тими, хто помер, щоб виконати цей обов'язок. Серед померлих є шанобливі діти, які пішли в духовний світ саме під час виконання цього обов'язку.
Є й ті, хто загинув, шукаючи ліки для своїх хворих батька чи матері. Серед тих, хто шукав ліки, є ті, які пішли зі своїми грошима, й ті, які позичили грошей. Чим тяжча в них була ситуація, тим більше зростала їх цінність. Вірний громадянин також не може зайняти це положення, доки не помре. Ситуація ідентична. (49-279, 17.10.1971)
Яке положення ви повинні займати, щоб стати шанобливим сином або донькою? Ви повинні зайняти положення, в якому ви візьмете на себе відповідальність за те, щоб пройти шляхом смерті та найважчих випробувань. Отже, яким повинен бути шлях шанобливої дитини? Батьки скажуть: «Люби своїх братів і сестер більше, ніж ти любиш нас, живи заради них так, як ти жив заради нас». Це і є той шлях, яким повинна йти шаноблива дитина. Батьки скажуть, що вони хочуть саме цього. (62-37, 10.09.1972)
Хто ж є справжньою шанобливою дитиною серед усіх шанобливих дітей? Припустимо є людина, яка все своє життя присвятила тому, щоб жити заради батьків, й продовжує це робити, навіть коли їй виповнюється 70 чи 80 років, і є інша шаноблива дитина, яка віддала своє життя заради своїх батьків в молодому віці. Кого з них можна назвати більш шанобливим?
Навіть якщо людина до сімдесяти-вісімдесяти років виконувала обов'язок шанобливої дитини, її все одно не можна порівняти з тим, хто ще молодим віддав своє життя заради батьків. Ось чому звання відданого громадянина отримують тільки після смерті, тільки після того, як людина віддала своє життя. Також ми бачимо в багатьох прикладах нашої історії, що справжні шанобливі діти отримували визнання, коли вони віддавали своє життя. (48-65, 05.09.1971)
Людина, яку називають вірним громадянином, отримає це звання від Бога тільки тоді, коли вона буде жити заради Небес. Теж саме стосується й шанобливої дитини. Ви розумієте, наскільки тоді цінне та важливе це положення. Я повинен робити все: їсти, дивитися, говорити та діяти — саме заради цієї мети.
Ми маємо зрозуміти, що на нас лежить відповідальність виконати обов'язок шанобливої дитини та відданого громадянина, навіть якщо потрібно буде пройти шляхом страждань та сліз, тому що ми маємо пройти по ньому замість Бога, Який є Господом Небес.
Навіть якщо ми зазнаємо невдачі, намагаючись не дати Богу пройти шляхом сліз, потрібно буде знов піти цим шляхом. Обов'язок відданості та шанобливої дитини необхідно виконати саме таким чином. (41-157, 14.02.1971)
Не можна стати справжньою шанобливою дитиною або вірним громадянином, не ризикуючи своїм життям до самої смерті. Справжніми відданими громадянами не стають до смерті. Скільки б ви не страждали, якщо ви обмовитесь хоча б одним словом, що сьогодні вам чогось шкода, ви не будете відданим громадянином. Навіть ставши відданим громадянином, якщо в якусь мить ви поведете себе невіддано, то ви станете зрадником. Про людину можна сказати, що вона виконала обов'язок відданого громадянина та шанобливої дитини, тільки після того, як вона на шляху його виконання подолала навіть смертельні випробування.
Ось чому шанобливість дитини та відданість є частиною шляху тих, хто живе заради суспільства. Людину, яка віддає своє життя заради своєї країни, називають патріотом, а сина, який віддає життя заради своїх батьків, називають шанобливою дитиною.
Коли син не шанував батьків до самої смерті, але в мить, коли вони стоятимуть на порозі смерті, станеться так, що той син, який виконував свій обов'язок, відвернеться від батьків, а той, який був нешанобливим, повернеться назад, то він займе місце сина, який виконував обов'язок, й завдяки тому, що він в цю мить виконав синівський обов'язок, батьки назвуть його шанобливим. В цьому випадку, завдяки його діям в той останній день він підніметься до положення шанобливого сина. Той, хто йтиме до такої мети до кінця свого життя, успадкує славу. (64-75, 24.10.1972)
Коли я думаю про грішних людей, то мені більше подобається не той, хто страждає довгий час, а той, хто з відданим серцем повністю присвятить себе вирішенню важливої проблеми світового рівня, сказавши: «Коли я помру, я не зважатиму ні на що, навіть якщо мене розірве!» Той, хто закінчить своє життя перед Богом таким чином, гарантовано потрапить у добре місце в духовному світ. (18-280, 12.06.1967)
Батьки повинні вчити своїх дітей просуватися вперед з положення шанобливої дитини до положення відданого громадянина, патріота та положення божественних синів і доньок. Вони мають навчити свого сина, що він повинен прийти до Бога після того, як виконає свій обов'язок шанобливого сина, відданого громадянина, патріота та божественної дитини. Якщо буде людина, яка буде вчити цьому своїх дітей, то як ви вважаєте, хіба Бог, побачивши це, не подумає: «О! Він робить те, що має робити батько, вчитель та лідер». Коли Бог скаже: «В тебе є кваліфікація бути батьком та вчителем», тоді ви станете лідером й більш того, батьком, який зможе стати королем. Сьогодні в західній культурі відсутня концепція шанобливої дитини або розуміння того, хто такий відданий громадянин. Так само, як немає концепції святого та божественної дитини. Тому там відбувається руйнація.
Бог хоче, щоб ви стали божественними синами та доньками. Тоді хто хоче, щоб ви стали святими? Цього хоче світ. Країна хоче, щоб ви стали відданими громадянами, а сім'я бажає, щоб ви стали шанобливим сином чи дочкою. Це абсолютна істина. (285-218, 19.05.1997)
Справжній батько ніколи не скаже своїм дітям: «Ти став шанобливим сином, тому не треба ставати вірним громадянином. Не треба йти цим шляхом». Справжній батько повинен навчати шанобливого сина так: «Ти повинен пожертвувати своєю сім'єю та, пішовши шляхом відданого громадянина, служити своїй країні. Ти маєш виконати обов'язок святого та, пожертвувавши цим обов'язком, піти шляхом, якого бажають Небеса. Й пожертвувавши Небесами та землею, знайти Бога».
Для цього індивід повинен жертвувати заради сім'ї. Людина може стати шанобливою дитиною тільки тоді, коли вона жертвує собою заради сім'ї. Для того, щоб стати патріотом своєї країни, людина повинна спасти країну, навіть якщо прийдеться пожертвувати своєю сім'єю. Тільки так вона може стати патріотом. Святий — це той, хто заради спасіння світу готовий пожертвувати навіть своєю країною.
Божественні діти повинні принести в жертву навіть світ заради того, щоб втілити Божу націю та землю — Царство Небесне на землі. Ви не знали раніше, що існує така концепція. Ви маєте повністю віддавати себе та жертвувати собою, інакше єдиний світ, єдина країна ніколи не з'явиться. (285-218, 19.05.1997)
Не важливо те, скільки зараз нараховується християн. Бог потребує людей, які абсолютно поєднавшись з Ним, прийняли рішення завжди слідувати Його наказам, людей, які з радісним серцем чекають на Божий наказ.
Дійсно, чи можна сьогодні серед декількох сот мільйонів християн, які так пишаються своєю кількістю, знайти таких людей? Якщо прикласти до чиїхось грудей меча та сказати: «Давай принесемо тебе в жертву на Божий вівтар. Отже, чи згоден ти віддати своє життя?» Коли людина не зможе прийняти це, все стане неможливим. Ця епоха потребує людей, які палають бажанням виконати дитячий обов'язок перед Богом навіть з ризиком для свого життя, тих, хто зможе битися на стороні Бога. Я вважаю, що в останні дні таких людей називатимуть революційною армією небес.
Бог шукає осіб, сім'ї, роди та нації, які зможуть повністю об'єднатися з цією ідеологією та виконати свою відповідальність перед людством. Бог вже давно шукав таку людину. Вона має втішити Шімджон Бога та виконати обов'язок відданості та дитячої шанобливості перед Ним. Вона повинна вирішити всі проблеми небес і землі.
Тому потрібно стати такою людиною, якій Бог скаже: «Ти — той, хто може взяти відповідальність за цю епоху. Коли я бачу тебе, в мене з'являється надія на майбутнє. Ти отримаєш перемогу в сьогоднішній битві». Богу абсолютно потрібна така людина. Він має бути здатним сказати такій людині: «Ти справді кість від моєї кості та плоть від моєї плоті, серце від мого серця». Скільки б гарних предків у нас не було, та скільки б хороших людей не жило в цю епоху, людству не уникнути гіркоти гріхопадіння наших перших пращурів. Це буде доти, доки на землі не з'явиться людина, завдяки серцю якої Бог зможе сказати: «Ти — найкращий предок людства, якого раніше ніколи не було в історії!» Отже, ми, ті хто народився в такій ситуації, вимушені знов присвятити себе служінню якимось певним батькам. (15-216, 10.10.1965)
Необхідно залишити Божу волю та Його любов для цього світу. Ваші воля та любов повинні залишитися навіть після вашої смерті. Ви маєте знати, що людина, яка присвятила все своє життя тому, щоб залишити після себе таку спадщину, — є шанобливою дитиною та вірним громадянином.
Нікому не потрібні шаноблива дитина чи вірний громадянин на один день. Шаноблива дитина на один день може стати найзлішим розбійником, вірний підданий на один день може перетворитися в кого завгодно. Якщо ви негайно розкаєтесь, то зможете стати шанобливою дитиною або вірним громадянином. Бог хоче бачити людей, які народжуються, живуть та помирають шанобливими дітьми та відданими громадянами. Якщо ви порівняєте себе зі мною, то в очах Бога я буду шанобливішим сином, ніж ви. Справа в тому, що дотепер я виконую обов'язок шанобливого сина та відданого громадянина, віддаючи своє життя.
Однак мені навіть не спадає на думку вважати, що я його вже виконав. Чим більше проходить часу, тим більше я відчуваю себе незадоволеним. Коли людина починає думати, що вона вже виконала обов'язок шанобливої дитини та відданого громадянина, вона перестає бути ними.
Коли людина починає скаржитися, кажучи: «Я — шанобливий син. Я — відданий громадянин. Чому ви не визнаєте мене?» — це означає, що вона відступає. Ви повинні зрозуміти, що зможете стати шанобливою дитиною та відданим громадянином Небес тільки тоді, коли зрозумієте, що з плином часу у вас залишається все більше й більше невиконаного обов'язку, й зробите його виконання своєю життєвою філософією. (35-341, 01.11.1970)
Те, чому ви повинні зараз навчитися, це не розуміння того, що Бог щасливий. Це не грає ніякої ролі. Перш за все ви повинні знати, що потрібно стати шанобливою дитиною, відданим громадянином або доброчесною жінкою. Людина, яка виконає обов'язок шанобливої дитини, може з'явитися тільки в складній ситуації. Відданість не проявиться, коли в країні все гаразд, вона не проявиться, коли країна процвітає та перебуває в добробуті. Людину можна назвати вірним громадянином країни тоді, коли вона повністю віддає себе справі зміни долі своєї країни та ризикує своїм життям, щоб виконати свою відповідальність в часи найбільших національних криз, коли країна знаходиться в найскрутнішій ситуації. Коли стоїть питання: «Помреш ти чи я? Чи загине вся країна, чи житиме?» Історія доводить, що найславетніші імена відданих громадян, шанобливих дітей та доброчесних жінок виникають в часи найбільших труднощів. (151-219, 15.12.1962)
Замість того, щоб дивитися на свою дружину, вам потрібно більше думати про свою країну, яка розділена на Північ і Південь. Вам потрібно думати про розділення світу на демократичний та комуністичний табори. Вам потрібно об'єднати Північ та Південь Кореї та зробити єдиним цей світ, розділений на вільний та комуністичний осередки. Після цього вам потрібно об'єднати духовний та фізичний світи, які зараз відокремлені один від одного. Зробивши це, ще необхідно звільнити Бога. Зрозумійте, що саме в цьому полягає обов'язок тих, хто називається шанобливими дітьми. (115-160, 08.11.1981)
Навіть якщо вам прийдеться зіштовхнутися з багатьма найскладнішими ситуаціями та важкими моментами у житті, щоб пройти шляхом справжньої шанобливої дитини, вам потрібно бути впевненою людиною, яка подолає всі труднощі. Замість того, щоб гірко сумувати, думаючи про те, щоб здатися перед обличчям випробувань та скрутних обставин, ви повинні стати людиною, яка з рішучістю подолає всі труднощі епохи. Треба стати людиною, яка здатна відрізнити шлях смерті від шляху життя, тим, хто, сповнений майбутніх надій, поспішає зробити новий старт. Знайте, що це те, чого вимагає від вас Божа історія. (174-43, 23.02.1988)