Розділ 3. Як Істинний Батько служить Богу
3.1. Вища щирість зворушує Небеса
Що означає всім своїм серцем, всією думкою та з усією відданістю? Це означає принести своє життя. Чи є що-небудь більше за це? Присвячувати себе з усім серцем означає віддати своє життя.
Всією своєю думкою та з усією відданістю теж означає віддати своє життя. Чи немає такого прислів’я: «Вища щирість зворушує Небеса»? Чи існує верхня межа щирості — кінець душі? Тому це означає посвячувати себе, не шкодуючи життя. Бог обов’язково дізнається про людину, яка присвячує себе з готовністю пожертвувати своїм життям. (38-242, 08.01.1971)
Я не примушую вас силою віддавати своє життя. Я хочу, щоб ви робили це з радістю до божевілля. Бог хоче, щоб ви віддавали своє життя з плачем чи, пританцьовуючи, з божевільною радістю, не шкодуючи життя? Котре з цих двох хотів би Бог? (48-114, 05.09.1971)
Коли я молився навколішки на підлозі, в мене ніколи не висихали сльози. На моїх колінах досі залишились сліди від гуль. У Кореї є приказка: «Вежа, зроблена з величезною старанністю, не впаде». Ми повинні жити заради Бога з величезною старанністю.
Ми маємо увійти в такий стан, щоб до божевілля бути просякнутими тугою за Богом. Якщо б на землі був Бог, то ви б захотіли мільйон разів на день сходити до Нього. Але оскільки земля не така, Бог мусив послати мене. Вам судилося полюбити мене, бо в мене є щось особливе.
Ви відчуваєте любов безпричинно? Я молився, обливаючись сльозами, так, що мої бавовняні штани й куртка повністю намокали навіть і взимку. Подумайте, як це було розпачливо. Траплялося не раз і не два, що я шукав відповіді у молитві, встромивши перед собою ніж. (60-212, 17.08.1972)
Уявімо собі, що тут є діамантова копальня. Що б ви робили, якби про неї знали лише ви? Напевно, склалася б така ситуація, коли б ви мали пожертвувати навіть своєю сім’єю заради цього місця. Це не гріх пожертвувати своєю дружиною для того, щоб врятувати багато сімей. Також не гріх пожертвувати своєю дитиною для того, щоб врятувати дітей всієї країни.
Однак, ви не повинні жертвувати ними для того, щоб задовольнити свій власний егоїзм. Коли ця копальня — це шлях для спасіння країни та народу, шлях до життя людей по всьому світу, то не було б гріхом перед історією пожертвувати своєю жінкою та дитиною. Це може видатися неправильним — пожертвувати своєю жінкою та дитиною для того, щоб врятувати країну та світ, але натомість у цій жертві може гніздитися джерело скарбів, які буде славити весь світ. (21-314, 08.12.1968)
Чи ви їсте чи п’єте, чи сидите, чи стоїте, з ким би ви не спілкувалися, ви отримаєте максимальну оцінку, коли проявите весь свій шімджон перед Батьками та Небесами. Такого не буде, коли ви матимете великі знання чи наукові досягнення.
Чи будете ви жити в присутності Бога, кажучи: «Я маю ступінь доктора!»? Він нікому не потрібний. Отже, як ми можемо притягнути Божу любов? Існує лише один шлях: «вища щирість зворушує Небеса» — іншого немає. (78-38, 01.05.1975)
Девізом мого життя було: «Оратор Бога». З сьогоднішнього дня я прошу, щоб усі ви стали ораторами. Станьте Божими представниками та Його заступниками, та я маю надію, що далі ви станете тими, хто може померти замість Бога. (9-7, 13.03.1960)
Чого ще більшого нам просити, якщо перед лицем великих історичних останніх днів ми можемо бути надійними об’єктами перед Богом, Який не може нікому довіряти і перебуває в такому самотньому положенні? Навіть смерть не буде лякати.
Навіть якщо моя плоть перетвориться на воду та витече геть чи стане порохом, що розсіється в повітрі, чи буду я тримати образу? У світі безліч безцінних життів, які помирають, як свині чи собаки. Навіть собаки не їдять трупів мертвих людей. (62-140, 17.09.1972)
Ви не повинні скаржитися. Не можна таїти невдоволення. Ви не повинні думати про себе. Думайте про Бога та кажіть собі: «Яким болем відгукнеться Батькам моя скарга? Я розумію їхні обставини. Якщо прийде час успадкувати їхню традицію, я успадкую її та, йдучи за ними, заспокою їх».
Коли ви литимете сльози з таким серцем, Бог розділить їх з вами. Це без сумніву. Ви повинні проливати сльози заради Бога та заради Батьків. Ви маєте знати, що це — вівтар Церкви Об’єднання; це — життя служіння в Церкві Об’єднання. (114-281, 20.10.1981)
Ви сказали, що живете разом з Божою любов’ю, то якою тепер повинна бути ваша життєва мета? Ви повинні вести життя служіння з шімджон сповненим любові. Навіть якщо ви кланятиметеся носовій хусточці з таким серцем, це не буде ідолопоклонством.
Що може здолати людину, яка схиляє свою голову, маючи шімджон сповнений любові? Якщо ви зробите глибокий уклін від всього серця, що перевершує вашу власну славу, навіть сатана скаже вам зупинитися. Коли ви все робити маючи шімджон, що охоплює увесь всесвіт, у вас не буде ідолів. (9-174, 08.05.1960)
3.2. Стежка шанобливого сина
Навіть коли я повинен був загинути від голоду та втоми, я думав про те, як я йтиму далі по цій стежці Божої справи, як я йтиму далі по цій стежці хреста, що потрібно нести. Однак ви не готуєте себе, щоб іти по цій стежці.
Хоча ви і знаєте, що в наші дні спасіння приходить через служіння, ви все одно безсоромно дивитесь на мене. Ви не повинні залишатися далі в такому стані духу. (13-233, 22.03.1964)
Ви повинні вести таке життя: коли не знаєте, що я роблю в цей момент, ви не можете заснути та біжите до мене запитати навіть посеред ночі. Ось чому я говорю, що спасіння приходить через служіння. З таким ставленням до Бога я жив завжди. Я маю бути уважним до Нього кожної секунди. (21-68, 09.09.1968)
Кожен в епоху виправдання служінням, тобто епоху життя служіння, повинен дотримуватися правильного центру. В служінні Богу існує закон. Коли ви порушуєте цей закон, Бог дуже засмучується.
Коли батьки глибоко люблять своїх дітей, лише одного слова з уст дитини буде достатньо, щоб загнати цвях у серце батьків. Так само, оскільки Бог дуже любить людство, Він може легко образитися. Якщо ви зробите навіть найменшу помилку, ви викличете з боку Бога гнів. Ось чому я завжди хочу принести Йому радість. (17-287, 15.02.1967)
Чи не тягнетесь ви до людини, яка думає про вас? Те ж саме і Бог. Шлях до того, щоб заволодіти Богом, — думати про Нього більше, ніж про кого-небудь ще. Бог приходить до тих, хто думає присвятити себе Богу. (128-172, 12.06.1983)
Я не лічив, скільки разів молився Богу до такого стану, що мої бавовняні штани й куртка промокала повністю. Я не знаю також, скільки разів клявся перед Богом з ножем у руках, приставивши до свого живота. Я не знаю, скільки тисяч разів я зміцнював свою рішучість, долаючи пік смерті. (19-19, 05.11.1967)
Для людини перша заповідь — це любити Бога, але любити необхідно все своє життя чи лише в якийсь певний час? Ви хочете любити Бога до смерті чи не хочете? Ви повинні любити Бога, навіть коли вас ударить блискавка, та ви помрете. Ви повинні любити Бога до смерті, тоді не буде справи, яку б ви не могли зробити, незважаючи ні на що. (37-25, 22.12.1970)
Ви маєте виплакати свої очі від туги, щоб з носа все витекло. Якщо людина надривно плакатиме, болітимуть її груди. Настільки ви маєте бути просякнуті тугою. Серед людей, які кличуть: «Батьку!»буде і син, якого забирають на страту, і син, який перед від’їздом в далеку країну кличе свого батька. Тому коли ми кличемо Небесного Батька, ми повинні мати ще вищий стандарт. (50-288, 08.11.1971)
Чи можете ви піти на вершину гори Пекту ( гора на півночі Північної Кореї (прим. пер.), повитягувати каміння, зорати поле, виростити картоплю та приготувати її для Бога? Ви повинні це зробити. Чи вдарить вас блискавка чи ні, якщо ви будете своєю коханою дружиною орати це поле, тому що не маєте вола? Чи зупинитесь ви, якщо Бог скаже: «Гей, зупинися!» — коли побачить, що ви орете поле своєю дружиною, замість вола? Чи служитимете ви тоді, як сказано: «Всім своїм серцем, всією своєю думкою та з усією своєю відданістю»? Мусите. (37-25, 22.12.1970)
Де ви зараз знаходитеся? Чи живете ви в одному ритмі зі мною день та ніч, куди б ви не йшли? Досі я жив, покладаючись не на свою голову. Я жив разом з Богом, вкладаючи все життя і йдучи в ногу в одному з Ним напрямку. (31-320, 07.06.1970)
Я вирішую важливі справи свого повсякденного життя, молячись Богу. Я не роблю цього навмання. (43-33, 18.04.1971)
Ви повинні збожеволіти, щоб піти по цій стежці. Вірнопіддані чимось нагадують безумних. Вони виглядають трохи божевільними. Характером вони схожі на ведмедя. Коли їм відрубують руку, вони кажуть: «Ой, мало відрубали. Відрубайте ще!» Повинна бути подібна до цієї дурість. Якщо у ведмедя чи дикого кабана попаде куля, і через це якась частина почне заважати, то вони відкушують її і втікають. Про смерть думають пізніше, а спочатку усувають те, що стало перешкоджати. Ви повинні мати якусь таку дурість. Вірнопіддані та палкі патріоти мають здуріти. Вони мають бути трохи дурнуватими. (26-143, 19.10.1969)
Необхідно звільнити Бога. Наші первісні предки повинні були служити Богу в ідеальному світі, де Він міг жити разом з ними з авторитетом істинного Бога, співаючи хвалу серед безмірного блаженства. Однак оскільки ми дізналися, що Бог став таким нещасним, ми повинні звільнити Його своїми власними руками. Це — дивовижна пропозиція. Надзвичайно радісною звісткою для Бога є почути таке від релігійної сфери. Це — найбільша з усіх благих вістей. З цієї точки зору, Бог — той, хто започаткував буддизм; Він той, хто започаткував конфуціанство; Він той, хто започаткував іслам; Він той, хто започаткував християнство. Тож усі релігії повинні здійняти обидві руки та вітати Його. (176-242, 11.05.1988)
До цього часу я проходив через труднощі заради Божої волі. Навіть тепер я прямую цією стежкою день і ніч. Ті, хто не були зі мною близько, не знають мене добре. Якщо я прокидаюсь, як тільки я розплющую очі, то нагинаюся та молюсь. Чому я так живу? Тому що навіть посеред ночі мої любимі діти по всьому світу покладаються на мене та моляться за Бога.
Навіть якщо я не можу посвячувати себе разом з ними, чи не повинен я налаштуватися на той самий ритм? Оскільки я не знаю про це, коли я засинаю, Бог прощає мене. В цей час Бог молиться замість мене так само, як батько опікується своєю дитиною, коли вона засинає від виснаження. (26-138, 19.10.1969)
Якою людиною є преподобний Мун? Я людина, яка має лише один талант. Я людина, яка нерозумно йде лише вперед. Дехто запитує мене, чому я завжди роблю те, про що погано говорять, замість того, щоб тихенько обійти іншим шляхом з закритим ротом. Це тому, що вершину можна здолати, лише зазнавши переслідувань від багатьох людей.
Але ви думаєте про обхід, чи не так? Отже, для чого нам йти шляхом відсікання всього, що є в мирському світі? Тому що ми не можемо йти прямо, коли нас тягне любов до наших батьків. Оскільки Бог йшов навпростець для того, щоб прийти до нас, ми також повинні йти навпростець. (97-257, 19.03.1978)
Через те, що я знав, що Бог був такою одинокою та ізолюванню істотою, я йшов вперед, вважаючи за свою місію втілити до дня смерті хоча б частину Божої волі та одне бажання, розширити основу в цій сфері хоча б на трошки та зібрати разом тих, хто може жити заради Бога. Оскільки я народився Божою дитиною і мав відповідальність за здійснення Його волі, до цього часу я все витримав без бажання помсти, з любов’ю, навіть коли про мене злословили, або коли мене били.
Навіть коли я хитався при ходьбі чи повз на животі, я завжди думав про те, як заснувати цю традицію. Я боровся, вважаючи за потрібне залишити лише її. (82-47, 30.12.1975)
Люди не повинні пишатися тим, що вони чогось досягли. Якщо ви самі досягли такого положення, ви впадете вниз. Однак, навіть якщо люди не піднімали вас на таке положення, а Небеса підняли вас, ви точно досягнете успіху. (155-242, 31.10.1965)
Що роблять Істинні Батьки? Здобуваючи перемогу в усьому, вони входять у найглибше місце Божого серця для того, щоб звільнити Його від пекучого болю, та встановлюють цю сферу перемоги на землі. Ви маєте бути вдячними, що такі Істинні Батьки з’явилися. (235-21, 24.08.1992)
Наскільки серйозно ви слідували шляху Божої волі? Я йшов по цій стежці все своє життя. Навіть моя дружина та діти цього не знають. Лише Бог знає мою ситуацію. Це була одинока стежка, яку повинен був долати цей самотній чоловік, невідомий нікому. Я маю такі дивовижні досягнення завдяки Божій допомозі, та з цим сьогодні я підіймаю питання перед суспільством. Я став особистістю, яка представляє нову хвилю філософії в цьому загниваючому демократичному світі. Я став таким не тому, що я робив це добре, а тому, що Бог був зі мною. (82-45, 30.12.1975)