Розділ 2. Що таке смерть

2.1. Значення слова «повертатися (помирати)»

 Духовний світ безсумнівно існує. Духовний світ точно існує, і оскільки ми народилися звідти, ми повинні туди повернутися.
  В корейській мові є цікаве слово: «тораканда» (повернутися, померти). Куди повернутися? Ми не повертаємось на кладовище. Ми повертаємось до того місця, звідки ми пішли. Те місце, куди ми повертаємось, не кладовище. Це означає повернутися до джерела історії, яке знаходиться безмежно далеко.
  Повернутися (померти) людиною не означає народження та повернення корейцем. Хоча хтось може померти корейцем, але він не повернеться на цей шлях корейцем. Це означає повернення до світу початку — початку предків людства. Що це значить? Якщо є Творець, ми повернемось у місце, де перебуває цей Творець. Оскільки ми пішли звідти, туди й повернемось.
  Всесвіт перебуває в русі кругообігу. Коли сніг, що лежить на схилах гір, тане, він тече вниз, протікає через долини та тече багатьма потоками та ріками в океан. Діставшись океану, він перетворюється на пару та повертається назад.
  Це рух кругообігу. Коли хтось повертається, куди він повертається? Всі прагнуть повернутися у вищий, кращий світ.
  Ніхто не хоче стати меншим через цей кругообіг. Однак згідно законів руху світу природи, все стає меншим і меншим, беручи участь у таких діях. Через дію все зменшується. Якщо ми покотимо щось, воно не буде котитися вічно. Спочатку воно котиться швидко, а тоді повільніше та повільніше, і, зрештою, зупиняється. (141-269, 02.03.1986)

2.2. Місце, в яке ми йдемо

 Ми живемо в цьому світі, але знаємо, що крім цього світу існує ще й духовний світ. Цей світ та духовний світ — це не два окремі світи, вони з’єднані між собою.
  Де те місце, до якого ми повинні йти? Де те місце, куди ми повинні прийти та оселитися? Ми зараз живемо в тілі на цій землі, але одночасно ми рухаємось до вічного світу. Людина народжується в цьому світі, проживає 10, 20, 30 років, проходить юність, вступає в пору зрілості, крок за кроком проходить розквіт свого життя й наближається до старості. Так само, як заходить сонце, наше життя також прийде до завершення.
  Ті, хто знає про існування духовного світу, розуміють, що наше життя — це мить, а світ, в який ми обов’язково підемо після смерті, вічний. Отже, фізичне життя — це час підготовки до вічного світу. (140-121, 09.02.1986)

2.3. Знаменний день смерті

 Якби існував всесвітній об’єднаний світ, в якому відзначали б день народження Адама, день його шлюбу та день смерті, то таке людство було б єдиними братами та сестрами, та єдиним народом. Можна сказати, що вони були б людьми, які жили в одному світі. Якщо б так сталося, всі традиції життя Адама були б засвоєні історією людства і та культура, яка була б сформована в його часи, була б успадкована навічно. (31-230, 04.06.1970)

2.4. Два види смерті

 Навіть якщо ви не хочете помирати, ви помрете, коли прийде час смерті. Серед тих, хто йде в духовний світ, є різні типи людей. Є такі, які йдуть туди після того, як прожили призначений для них час життя, а є ті, хто йде з життя занадто рано. Серед тих, хто переходить у духовний світ не проживши свій час життя, є ті, хто помер раніше в знак покарання, а є ті, хто помер рано, щоб відкупити гріхи свого народу та світу.
  Якщо троє відомих в якомусь місті молодих людей, яким було близько тридцяти років, померли, то добра доля прийде в це місто. Якщо померло троє видатних молодих у роді, то добра доля прийде до цього роду. Іншими словами, необхідно було заплатити відкуплення. Те ж саме відбувається усюди. Принцип причинності діє всюди.
  Якщо Бог ставить у центральне положення людину, яка має цінність тисячі людей, та веде її стежкою смерті замість іншого, тоді тисяча людей зворушується та відчуває себе в боргу перед тією людиною, і починає жити заради цієї людини та слідувати її способу життя, — такий народ увійде до сфери однакового з цією людиною благословення. Люди намагаються вивчити та слідувати філософії вірних підданих та святих, щоб увійти до сфери однакового благословення.
  Минулого року декілька членів перейшли в духовний світ. Цього року ще декілька перейдуть. Хоча я про це не кажу, але я знаю про це. Чому так відбувається? Коли ми робимо ще один крок уперед, ми завжди повинні заплатити відкуплення. (33-10, 28.07.1970)

 Серед тих, хто народився на землі, є такі, які живуть з надією, а є ті, хто живе без надії. Але є два види надії: зосереджена на землі та зосереджена на небесах.
  Коли ми народжуємось, ми ростемо, думаючи, що груди нашої матері — це найкраще. Але коли ми залишаємо груди матері та обзаводимося друзями, ми живемо, думаючи, що друзі — це найкраще. Але, зрештою, ми залишаємо навіть своїх друзів.
  Коли люди виростають, вони приходять до висновку, що їхні любі батьки не можуть бути всією їхньою надією, що любий чоловік чи жінка не може бути їхньою надією, та навіть їхні любі діти не можуть бути всією їхньою надією. Хоча люди мають багато сподівань, вони поступово зменшуються. Хоча вони надіються на свою сім’ю, країну, на світ, їхні надії поступово слабшають, коли вони стають старшими. Серед тих, хто живе на землі, не багато мають тверду впевненість у своїй надії та живуть з цією надією, так що можуть віддати життя за неї. Люди живуть так і, зрештою, зустрічають свою долю: вони повинні боротися та перемагати в кінці смерть.
  Протягом свого життя люди тримаються різноманітних сподівань. Але пізніше вони зустрічають смерть та відбувають геть, залишаючи позаду себе всі сподівання, які в них були. Люди бажають жити сьогодні і завтра та блукають у пошуках нової надії. Коли вони зустрічаються зі смертю, вони йдуть по останньому шляху у відчаї, без жодної надії. Коли люди дивляться на життя зосереджено на собі, їм здається, що вони мають надію. Але вони не мають такої надії, з якою можуть подолати вершину смерті. Вони зникають без такої надії. Чи помираємо ми, сприймаючи смерть зразком життя? Чи ми шукатимемо таку надію, за допомогою якої можемо перебороти смерть та сміятися над нею? Це — дуже важливе питання, над яким повинні замислитись люди, які живуть сьогодні на землі.
  Все, що є на цій землі, мине. Минуть сім’ї, країни, світ, філософські системи. Що тоді залишиться, врешті-решт? Надія, з якою ми можемо боротися зі смертю та перемогти її. Якщо в нас не буде такої надії, ми приречені на програш.
  З іншого боку, є такі люди, які з моменту свого народження відкидають усі мирські надії, якими живуть люди, відкидають усе гуманістичне та живуть, обнявши нову небесну та вічну надію.
  Небеса постійно намагалися змінити тих, хто живе на землі керуючись гуманістичними бажаннями, так, щоб вони жили з новою надією. Щоб вони змогли подолати навіть перевал смерті та докладати безмежні зусилля для того, щоб жити, відчуваючи захоплення світом вічності. Тому ті, хто живе життям віри, вчать, що ми не повинні жити з надіями, замкнутими на цій землі. Замість цього ми повинні мріяти про вічний світ надії, в якому ми зможемо навіть подолати смерть. (6-43, 22.03.1959)

2.5. Значення смерті

 Слово «смерть» використовується, щоб знати значення життя. Хто добре знає значення життя? Той, хто шукає лише життя, не розуміє цього. Ви не знатимете це доти, поки не увійдете в скрутне становище смерті, шукаючи цінність людського життя на поворотному моменті життя чи смерті, хапаючи небеса. (74-242, 31.12.1974)

 Зараз у цьому світі багато людей здійснюють самогубство, приймаючи снотворне та таке інше. Самогубство здійснюють більше жінки чи чоловіки? Більше жінки. Чому більше жінки здійснюють самогубство? Жінки мають тенденцію думати лише односторонньо. Яким би невродливим не був чоловік, він знає, як дивитися та думати про речі з різних сторін. Жінки фокусуються лише на одному вчинку. Чоловіки уникають шляху до смерті, дивлячись на речі з того чи іншого боку. Тому серед чоловіків менша кількість самогубств, ніж серед жінок. (222-69, 28.10.1991)

2.6. Смерть — процес з’єднання трьох світів

 Кожен з нас хоче бути схожим на Бога, і якщо я — Його син чи дочка, то очевидно, що Бог хоче, щоб я був схожим на Нього. Я хочу бути схожим на Бога та Бог хоче взяти мене з Собою. Тому ми шукатимемо шлях, як зробити це можливим. Так ми приходимо до висновку, що людина повинна народитися в такій формі, в якій вона буде схожою на Бога. Бог чекає на день такого народження. Люди також чекають цей день. Нам потрібен день народження, коли ми народжуємося в тілі, схожому на Бога, вірно? Цей день буде днем нашої фізичної смерті.
  У такому випадку, чи повинні люди вітати смерть, чи ні? Вони повинні її вітати. Коли нас запитають, з якою метою ми помираємо, ми повинні відповісти: «Ми помираємо заради Божої істинної любові». Ми залишаємо наше фізичне тіло для того, щоб взяти участь у сфері діяльності Божої безмежної любові та заради світу Божої любові.
  Коли ми помираємо, це означає, що ми народжуємося в Божій любові, але люди галасують: «Ой, він помирає!» Смерть — це мить радості, коли людина залишає сферу обмеженої любові та переходить до сфери безмежної любові. Це мить, коли ми, проходячи шляхом смерті, народжуємося вдруге.
  Якщо це так, то чи радіє Бог в день, коли народжується наше фізичне тіло, чи в годину народження людини, як сина, що буде робити все заради любові в другому безмежному світі. Чому я кажу про це? Тому що ви не зможете встановити відносини з Богом, не звільнившись від страху смерті. (116-172, 01.01.1982)

 Людина проходить через три стадії: стадія формування, стадія росту та стадія завершення. Ми живемо в водному світі в материнській утробі, згодом у цьому світі на землі та, зрештою, йдемо в небесний світ. Іншими словами, ми проходимо через три світи: водний світ в утробі, тоді сто років на цій землі після народження, а потім — небесний світ, де можна літати. (116-174, 01.01.1982)

 Коли людина народжується, то спочатку це відбувається глибоко у воді. Період, коли вона знаходиться в утробі — це період води. Коли немовля знаходиться в материнській утробі, воно плаває у воді. Немовля живе у воді, тому природно, що воно буде ковтати воду, але хіба йому не потрібно її виводити? Для того, щоб все функціонувало нормально, немовля, знаходячись в утробі, живе пов’язане з матір’ю пуповиною, що приєднана до його живота.
  Як плід отримує живлення? Воно постачається йому через пуповину. Його пуповина є входом. Тому ви не повинні ставитись до свого пупа зневажливо. Ви повинні поплескувати свій живіт та казати: «Пупе, ти раніше так старанно працював». Якщо ви поплескуватимете свій живіт часто, то станете здоровішим. Навіть якщо вам доведеться спати в холоді і ви закриєте долонею свій пуп, то не отримаєте діареї. Коли ви перебували в утробі своєї матері, ваш пуп був вашим ротом. А орган дихання існує разом з пупом. А який рот наступний? Це цей рот. Він продовжує підійматися вгору.
  Чи повинні ми далі використовувати пуповину, чи ми повинні її обрізати? Ми повинні її відрізати. Це та ж сама ситуація. У повітряному світі духовне «я» приєднане до фізичного «я», як ембріон до утроби. Коли фізичне тіло стає старим, то духовне «я» намагається звільнитися від нього. Коли немовля народжується в цей фізичний світ, воно стає об’єктом любові своїх матері та батька. Схожим чином, ми повинні народитися знову в духовний світ, де можемо розділити любов з Богом, який є нашим вічним Отцем. Це відповідає фундаментальним принципам та законам. В земному світі плід після народження стане другом своїм батькові та матері. Людина народжується в земний світ, де вона може розділити любов зі своїми батьком і матір’ю. Таким же чином людина повинна народитися в духовному світі, де вона може розділити любов з Богом, Батьком, завдяки якому вона може з’єднатися з духовним безмежним світом. (299-69, 04.02.1999)

 Ми проходимо через стадію води, стадію землі та стадію польоту. Як довго люди сьогодні чекають на те, щоб побачити політ людини? Якби вона літала, це стало б найпривабливішим у світі. (49-284, 17.10.1971)

 Ті, хто дихають любов’ю на землі, не помруть, а житимуть. Коли немовля дихає в утробі, воно живе приєднане до трубки, що з’єднує його з майбутнім світом повітря. Немовля живе завдяки пуповині, але коли воно знищує плаценту та виходить в новий вищій вимір, відбуваються великі зміни! Воно отримує живлення вищого виміру. З’являючись на світ, немовля живиться повітрям.
  Як воно розвивається після того, як залишить утробу? Завдяки любові. Воно отримуватиме елементи любові. Ви не повинні харчуватися тільки їжею. Тілесна частина особистості, що харчується їжею, стоїть на дорозі смерті. Тіло, що споживає воду, щоб жити, помирає. Для чого ви живете на землі й чого повинні досягти за цей час? Під час цього періоду ви повинні сформувати новий характер любові.

 Те, що нам потрібно на землі, — це любов. Чому ми називаємо людину, яка не отримала любові батьків, сиротою? Тому що вона не має любові, яка б вічно поєднувала її з духовним світом. Тому ті, хто живе одиноко, — нещасні люди. (139-214, 31.01.1986)

 Смерть означає успадкування елементів любові після знищення фізичного органу, через який тіло бере участь у диханні другого типу. Любов невидима. Ваша внутрішня природа росте зосереджено на батьківській та подружній любові. Так само, як плід нормально розвивається в утробі, дитина має рости на землі, згідно Божим законам. (299-69, 04.02.1999)

 Личинки бабок плавають у воді, а потім вибираються на землю, щоб ще якийсь час повзати по ній. Згодом вони починають вільно літати туди- сюди.
  Існує багато комах, які проходять через три стадії життя. Більшість комах має крила. Так вони живуть у воді, на землі та в повітрі. Але чи має крила людина, яка зветься владикою творіння? Ми маємо крила вищого виміру. Смерть для нас — це благословенні ворота в наше друге народження. (299-71, 04.02.1999)

 Що таке смерть? Коли ми живемо в оточенні повітря на землі, це схоже на те, як ми плавали в утробі. Ми живемо, оточені повітрям. Смерть, сама по собі, це не щось незвичайне, це лише нове народження на третій стадії життя. Саме ця мить і є моментом смерті. (49-286, 17.10.1971)

2.7. Те, що потрібно зробити до смерті

2.7.1. Перехід через останню межу

 Ми помираємо один раз. Тому, яка б сильна не налетіла буря, ви повинні здолати останню вершину. Як би ви гарно не йшли до фінішної лінії, ви не повинні знесилитися до того часу, поки не перетнете її. Як тільки ви дістанетесь до фінішної лінії, що ви робитимете? Ви добре робили, коли приєднувалися до Церкви Об’єднання. Хоча ви всі різні на вигляд, але ви добре зробили, що приєдналися. Хоча всі ви біжите зі всіма вашими незайманими відчуттями, ви не знаєте чи дістанетесь до фінішу. Дехто пересувається з трудом і здається посередині. Ви не станете переможцем, якщо не дістанетесь до фінішної лінії та не перетнете її.
  Це те, що варто робити, якщо ви народилися людиною. Як би люди позаду вас не протистояли вам та не переслідували, ви повинні продовжувати свій шлях. Не має часу на те, щоб займатися опозицією. Людина, яка тяжко трудиться, щоб пройти шляхом долі одним кроком за раз, стане тим, хто перетне фінішну лінію. Ось так ви повинні просуватися. (24-77, 29.06.1969)

2.7.2. Створення себе за Божою зовнішньою формою, серцем та божественним характером

 Всі ми колись повинні будемо залишити свої фізичні тіла та перейти в духовний світ. Тому ми, як люди, які живуть на землі, повинні бути готовими до смерті. Ви повинні подолати всі труднощі в житті, щоб зробити свою добру суть своїм другим «я», яке житиме у вічному світі. Тільки коли ваша мати, під час вагітності піклуючись про вас, приділяє увагу своєму духовному стану, ви народжуєтесь здоровою та гарною дитиною. Ваше життя на землі схоже на ваше життя в утробі.
  Тому ми повинні рости, наслідуючи образ Бога, наслідуючи Його Шімджон та наслідуючи Його святу божественну природу. Таким чином ви зростаєте та з любов’ю долаєте перепони, ризикуючи своїм життям. (14-17, 19.04.1964)

2.7.3. Не грішіть

 Ми кажемо, що душа пряма. Коли ми кажемо, що електричний полюс прямий, це означає, що він стоїть прямо. Те ж саме можна сказати про душу, що вона пряма. Ось чому людина ходить, тримаючи тіло прямо. Ми повинні стояти прямо вертикально.
  Ми повинні зробити нашу душу вертикальною. Ваше тіло — це горизонтальна лінія. Повинна існувати відцентрова та доцентрова сили. Сила, яка виходить в перпендикулярному напрямку, та сила обертання повинні врівноважуватися. Аналогічно, ви повинні знайти себе.
  Коли ви є собою, Бог та Істинні Батьки повинні погодитися з вами. Також ваші родичі, ваш рід, країна повинні погоджуватися з тим, що ви кажете. Той, хто підпадає під їхні звинувачення, є проблемою. В майбутньому континенти розділяться на арктичні та помірні зони. Настане час, коли ми посилатимемо тих, хто багато грішить, на Північний полюс, так само як при заразних хворобах ми ставимо пацієнтів на карантин. (202-280, 25.05.1990)

2.7.4. Ви повинні жити та померти заради світу

 Я працюю важко не заради ситуації в Азії чи заради корейського народу. Необхідно завжди думати про те, як виконати свою відповідальність на світовій арені і бути готовим померти заради цього.
  Думаючи про це все, ви повинні жити та вмерти заради світу. Ви повинні перебувати на сві товому рівні. Тоді в якому положенні ви повинні померти? Ви повинні стояти на світовому рівні та померти, обнімаючи свою кохану половину, свою сім’ю, рід та народ. Церква Об’єднання сформувала рід і зараз формує народ.
  Як помре засновник Церкви Об’єднання, коли він буде помирати? Я помру заради світу, тримаючи народ Республіки Корея. Якщо корейський народ об’єднається заради світу, з’явиться стежка життя зі світом. Тому я шукаю таку стежку. (34-192, 06.09.1970)

2.7.5. Робіть багато речей

 На якій території ви робитимете свою роботу? Якщо вам потрібні гроші, заробіть їх. Якщо вам потрібні люди, ви повинні тяжко працювати без сну та їжі для того, щоб їх виховати. Ніколи не просіть, щоб хтось вам допомагав. Ви не повинні покладатися на допомогу церковної штаб-квартири. Ви повинні працювати у більш ніж три рази важче за звичайних людей.
  Ось чому, навіть якщо я прожив 70 років, це рівносильне 210 рокам. Аналогічно, ви не повинні думати про те, щоб прожити 100 років, а думайте про те, щоб працювати в три рази інтенсивніше за інших. Якщо ви житимете так, то навіть якщо проживете 70 років, це буде рівноцінно 210 рокам. Думайте таким чином. Якщо ви працюватимете в десять разів інтенсивніше, ви проживете 700 років. Якщо ви працюватимете в двадцять разів інтенсивніше, то проживете 1400 років. Працюйте 24 години на добу усе своє життя. Лише тоді, коли ви будете так жити, ви зможете принести плід та збільшити своє володіння любові в духовному світі. Ваша частина любові зростатиме. Ваша власність зростатиме та розшириться рівень вашої діяльності. (102-38, 19.11.1978)

2.7.6. Працюйте на благо громади

 Якими є закони Небес? Вони для того, щоб обстоювати громадську справедливість. Особисті справи належать сатані, а громадські — Богу. Ви повинні йти вперед заради громадської справедливості. Навіть якщо всі протистоятимуть вам, але, незважаючи на опозицію, ви жваво йдете тяжким шляхом, то станете людиною Небес, яка вітатиме весну. (47-270, 29.08.1971)

 На базарі ви можете помітити, що коли власник секції скупий, то покупці не приходять до нього купувати. Якщо ви пожадливі, ніхто не любитиме вас. Всі знають таємницю того, як управляти чиїмось життям, що торкається розділення між особистими та громадськими справами. Тому, якщо ви не зможете піти на Небеса, ви не зможете виправдовуватися тим, що ви не знали. Чому? Ви вже без навчання знаєте різницю між громадськими справами та особистими.
  Припустимо, що ваша матір розділила рисовий пиріг порівну між вами та вашою сестрою. Ви з’їли свою частину, а ваша сестра не з’їла, а зберегла. Припустимо, що ви прокинулись уночі та спробували таємно з’їсти пиріг сестри, який належить її серцю. Коли ви попробуєте його з’їсти, ваша душа скаже: «Ти дурню! Ти негіднику!» Якщо ви не відчуваєте такого в своєму серці, то ви не людина. Ви повинні відчувати це. Чому? Тому що ваша душа прагне до громадських справ. Якщо ви слідували особистим бажанням, ви занепадете.
  У тих, хто слідує нормам небес, є душа, яка захищає їх від руйнації. Тому що така душа первісно існує в Бога, люди також первісно мають таку душу. Це не закон, який створено людиною. Чи можете ви сказати: «Совість! Я такий, який є»? Чи чинить совість щось, тому що ви їй наказуєте: «Ти, совість! Ти повинна робити оце, тому що я так вважаю»? Ми не знаємо, звідки надходять накази совісті, але вони надходять звідкись, не від нас самих. Коли ми поспостерігаємо за тим, як такі почуття насправді нами керують, то побачимо, що вона робить це зосереджено на питанні громадського та особистого. (31-241, 04.06.1970)

 Сьогодні ми боремось всередині і ззовні у вирішальній точці між добром і злом та громадським і особистим, зосереджено на нашому власному щоденному житті. Багато разів, коли ми коливалися між цими двома, врешті-решт, падали до егоцентричного, особистого життя. Але коли це трапиться, ви згинете. Тому ви повинні розкаятися за свою минулу егоцентричність, особисте життя та сильно підштовхнути себе до громадсько-центричного життя, як би це важко не було. В такому разі, ви будете хитатися туди-сюди між цими двома стилями життя. Ви приходите до того, що перебуваєте в егоцентричному житті частіше та, зрештою, опиняєтесь у житті, далекому від громадського добра. Таким до цього часу було життя віри. Тому егоцентричні люди повинні розкаятися за свій спосіб життя. (31-242, 04.06.1970)

 Чи ви хочете мати гарну долю? Чи ви хочете жити вічним життям? Для того, щоб це зробити, ви повинні стати громадською людиною. Коли ви даєте освіту своїм дітям, не любіть їх лише від себе. Ви повинні стати батьками, які люблять своїх дітей, як приношення заради людей світу. Коли ви притискаєте своїх немовлят до грудей, щоб погодувати їх молоком, то повинні думати, що ви мати, яка представляє все людство на землі, а ваше немовля є представником усього людства. Ви повинні годувати немовля молоком з таким серцем. Замість того, щоб піклуватися лише про своїх дітей, ви повинні стати матір’ю, яка пестить інших дітей з серцем любові, як своїх власних. Немовля, яке виростає від молока такої матері, точно стане великою людиною. Це може статися не миттєво, але через одне або два покоління, серед ваших нащадків народиться велика особа, яка може правити світом. Це — рецепт. (31-167, 24.05.1970)

 Отже, чи хочете ви присвятити все своє життя, щоб відкупити особисті справи? Чи ви хочете присвятити своє життя, щоб відкупити громадські справи? Ці два види життя присвячені одній меті. Той, хто постає з ризиком для свого життя, щоб присвятити все життя громадським справам та громадського відкуплення, повинен бути великою людиною. Нова історія буде творитися групою таких людей.
  Коли ми стикаємось з таким моментом, як ми повинні провести залишок свого життя? З цього часу це виклик шляху нашого життя. Коли ви керуєте своїм життям, питання в тому, чи ви живете заради себе, чи заради інших. Для кого ви їсте, одягаєтесь, купує те чи продаєте в своєму щоденному житті? Ви робите все це заради себе чи заради Бога? Питання в тому, чи це є особистим, чи громадським життям. Інше питання полягає в тому, які ви маєте почуття: особисті чи громадські, коли робите все це.
  Ви повинні присягтися йти громадським шляхом. У сі, хто має місію відкупити історію, повинні досягати такого рівня, якого бажають усі. Тому на шляху щоденного життя важливим є те, як переступити через особисті почуття та втілити громадські почуття. На це повинні зважати всі люди віри.
  Що таке гріх? Гріх постає в особистих місцях. Загнивання також відбувається на приватному рівні. Те ж саме стосується і зла. Коли приватні справи переслідуються поза певної міри, така ситуація стає злом. Особисті справи мають певну межу. Коли вони виходять за цю межу, вони стають злом, руйнують та доводять людей до гріха.
  Тоді яке положення може бути вічно добрим та процвітаючим, таким, що може отримувати благословення вічно? Де знаходиться таке місце, яке може уникнути небезпеки, уникнути гріхів та уникнути того, щоб стати злим. Це — публічне положення. Коли ви їсте, ви повинні їсти в громадському положенні. Коли ви працюєте, ви повинні справлятися з точки зору громадського положення. Коли ви говорите, ви повинні перетравлювати ситуацію громадськими словами. Таким чином, ви повинні вести своє життя, з’єднуючи всі його аспекти з громадськими справами. Людина, яка житиме так, не зможе потрапити до пекла, навіть якщо вона цього захоче. (31-163, 24.05.1970)

2.7.7. Любов повинна бути втіленою

 Ви не повинні думати про себе: «Я лише приватна особа». Ви що, обмежені самим собою? Якщо забрати від вас всі елементи вашої матері та батька, всі елементи, які постачали вам речі творіння, ви зникнете. Тоді яка істота називається «я»? Це положення, яке представляє матір і батька. Ви живете через ваших матір та батька, пройшовши період в утробі, успадкувавши їх кров, плоть та живлення.
  Під час нашого життя на землі, у нас є матір-земля, матір-природа. Це земля. Планета Земля є нашою матір’ю. Вона забезпечує вас всім необхідним, вірно? Земля — це матір, що забезпечує вас іншими речовинами, ніж ваша рідна мати. Коли ви розвиваєтеся в материнській утробі, як ви там дихаєте? Ви дихаєте через пуповину, чи не так? Не забувайте, вона пов’язує вас з тілом вашої мами.
  Однак, коли ви залишаєте утробу, ви дізнаєтесь, що пов’язані з іншим світом, світом повітря. Коли ви виходите з утроби, то ваше старе середовище знищується. З чим ви зв’язані в момент свого першого крику? Ви з’єднуєтеся зі світом повітря, та дихаєте через трахеї або ніздрі. Коли ви з’єднуєтесь зі світом повітря, ваші ніздрі стають абсолютною лінією живлення. Чи можете ви тоді жити, якщо ваші ніздрі забиті? Якщо ви не зможете дихати, ви помрете. Вони зроблені парою.
  Коли ви виходите з утроби, щоб з’єднатися зі світом повітря знищується все: анатомічна оболонка, плацента — все, що підтримувало ваше життя в утробі. Що відбувається в момент смерті цих органів? Немовля з’являється у Всесвіті, воно народжується на матері-землі. Таким чином, люди живуть, приймаючи їжу через рот. Що повинно зараз робити наше тіло? Коли ви дихали через пуповину в утробі, ви одночасно готували свої ніздрі, що є трубками для повітря. Після того, як ви вирвалися з утроби, ви почали використовувати їх дихаючи. Так само, після народження ви повинні стати втіленнями любові. Ви повинні дихати повітрям любові. Ви повинні вдихати повітря любові від своєї матері та батька. Ви повинні пройти через увесь процес отримання повітря любові. Народившись немовлям в сім’ї, ви, як синусоїда, піднявшись вгору, згодом повністю опускаєтеся. Після того, як ви народилися немовлям, ви старієте, помираєте та розчиняєтесь. Ви народилися як немовля й потім знову стаєте немовлям.
  Що станеться тоді, коли ви помрете? Ви відштовхнете геть світ другої утроби та зв’язуєтесь з дихальним органом третьої любові. Ви відкидаєте батьківську любов, любов братів та сестер та входите до світу любові, світу, що існує в гармонії з первинною істотою великого космосу — Богом. Духовний світ — це повітря любові, він наповнений повітрям любові.
  Тому, коли ви перебуваєте на землі, ви повинні встановити трубки, що дозволять вам дихати любов’ю. Вам потрібен досвід переживання духовного світу. Тільки коли ви станете людиною, яка відчуває духовну любов та дихає повітрям любові, ви не помрете. Коли ви відштовхуєте геть утробу планети-матері Землі та виходите, ви починаєте дихати дихальним органом любові. Ви можете здобути вічне життя лише тоді, коли успадкуєте третю любов. Куди ви підете після того, як з’єднаєтесь з любов’ю? Ви повернетесь до Бога. Коли ви з’єднуєтесь з дихальним органом любові, ви переходите в духовний світ. Але залишається шлях до Первісної Істоти, Бога. Оскільки насінню поклала початок Первісна Істота, воно повинно принести плід і повернутися до Неї.
  Ось чому шлях життя — це подорож. Що вам потрібно мати з собою на цьому шляху? Ви повинні йти ним, відчуваючи втілення любові. Гріхопадіння призвело до того, що ми не змогли отримати любов матері та батька. Тому ми повинні сформувати вертикальну сім’ю, зосереджену на любові Істинних Батьків, істинних братів і сестер, істинних чоловіка та дружини, істинних синів і доньок. Ми також повинні створити горизонтальне середовище, розмістивши багато сімей на півночі, півдні, сході та заході.
  Ці сім’ї повинні стати істинними сім’ями, які можуть з’єднати вертикаль з горизонталлю. Коли це розшириться до сфери роду, нації та світу, цей світ, з’єднаний любов’ю, буде саме тим, що ми називаємо Царством Небесним. (139-212, 31.01.1986)

2.8. Що ми повинні залишити після себе до переходу в духовний світ

2.8.1. Ми повинні залишити після себе пам’ятник любові

 Коли люди замислюються про історію в цілому, то, дивлячись з точки зору вічного життя, вони міряють її не лише десятками чи сотнями років, а тисячами, десятками тисяч чи навіть мільйонами років. Якщо людина помирає, то вона нічим не відрізняється від тварини. Для чого тоді ми прагнемо залишити щось після себе? В наш час навіть люди, які не вірять та не знають Бога, кажуть: «Я повинен залишити після себе добре ім’я», — але для чого потрібно його залишати? Навіть якщо хтось стане патріотом Америки та йому поставлять пам’ятник, коли Америка зникне, зникне й цей пам’ятник. Для чого залишати після себе ім’я? Навіть добре ім’я в поворотні моменти історії може вважатися поганим. (103-15, 28.01.1979)

 Божа мета творення полягала у залишенні після себе на землі дітей живого Бога. Отже, навіть коли я предстану перед Богом в духовному світі, якщо я залишу після себе дітей живого Бога на землі, я зможу зайняти таке ж положення, як Бог. Таке справжнє значення Біблійної цитати: плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю. (146-223, 01.07.1986)

 Що ми можемо зробити в своєму житті? Ви повинні залишити після себе пам’ятник любові. Це умова. Давайте залишимо після себе могилу любові! Якщо ви житимете в могилі любові, ви не будете мати почуття образи. Навіть якщо ви будете жити в місці, схожому на могилу, якщо будете жити в любові, у вас не буде туги. Давайте після нашого життя залишати могилу любові! Тоді ваше життя буде завжди успішним. Якщо ви житимете та помрете саме так, Бог благословить вас та приведе Своїх синів і доньок, щоб привітати вас у духовному світі. Якщо ваші пальці ніколи не знали перснів, Бог одягне на них діамант Царства Небесного. Якщо ви ніколи не носили гарного одягу, Бог одягне на вас найкращі шати королівської величі Царства Небесного. (97-167, 12.03.1978)

2.8.2. Право власності в духовному світі визначається через свідчення

 Коли ви потрапите в духовний світ, ваша власність буде вимірюватися тим, скількох людей ви привели до Царства Небесного. Вони визначатимуть вашу вічну долю. Зараз прийшов час питати про такі речі. Зараз настає такий час, коли мільйони людей приходитимуть за день. Церква Об’єднання має такий дивовижний потенціал. Подивіться на світ. Скільки людей безупинно блукають як безумці, агонізуючи над питанням чи жити, чи помирати, ставлячи під сумнів життя та кінчаючи його самогубством? (218-227, 19.08.1991)

 Коли ви потрапите в духовний світ, чим більшим буде ваше серце любові, тим більше людей вишикується в чергу, щоб потрапити до вас. Таку людину будуть поважати в духовному світі. Якщо тисячі та десятки тисяч людей оточать таку людину, кажучи: «Я хочу жити з ним», така людина буде багатою та буде мати більше всього території. Яка людина буде багатою на тому світі? Та, яка віддає заради любові.
  Свідкування — це збирання благословення; це значить збирати благословення любові. З любов’ю господар дивиться на те, що злодії з сатанинського світу забрали у Небес. Він іде до них із серцем, сповненим любові матері та батька, більшим, ніж вони мають, і приносить все благословення, пов’язане з любов’ю.
  Навіть якщо вас обманювали, ви не зникнете. За такою людиною підуть десятки тисяч святих, а також речі творіння. Оскільки вони йдуть за такою людиною, вона природно стане багатою. (205-347, 02.10.1990)

 Коли ви підете в духовний світ, ви не зможете взяти з собою грошей. Ви повинні піклуватися про сатанинських дітей. Одна дитина повинна піклуватися хоча б про 120 людей. Всі люди Царства Небесного були втрачені. Вони повинні бути щеплені для того, щоб була встановлена умова того, що вони не втрачені. Що потрібно робити, щоб у духовному світі пройти крізь дванадцять діамантових воріт? Питання полягає в тому, скільки людей ви зможете відшукати, вивести від сатани та повернути Небесам, поки живете на землі. Заради цього потрібно пролити сльози, піт і кров. У нашому серці повинна жити істинна любов і прагнення відтворити людей; крім того, ви повинні присвятити їм своє серце в більшій мірі, ніж це роблять батьки, чоловіки, дружини, діти в сатанинському світі. Ви повинні пройти шляхом, на якому змішаються ваші сльози, кров і піт. У протилежному випадку ви не зможете заволодіти людьми, як громадянами Царства Небесного. Знайте, що чим більше людей ви відновили, тим більше умов буде у вас для того, щоб зайняти в духовному світі славне положення близьке до Бога. (211-352, 01.01.1991)

 Коли ви потрапите в духовний світ у майбутньому, ви не будете мати з собою грошей. Ви також не підете туди з іменем Церкви Об’єднання. Навіть якщо ви скажете, що були регіональним директором, це також не буде мати значення. Що ви повинні робити відтепер, щоб створити багато синів і дочок, яких Бог може любити ще до того, як ви прийдете? Люди можуть народити лише обмежену кількість немовлят. Кожен може це зробити.
  Що ми повинні виконати зараз в процесі відновлення? Якщо ви створите багато синів і дочок в сатанинському світі, яких любитиме Бог, це досягнення зв’яжеться з вашими предками та відкриє шлях до їх звільнення. Це найкращий подарунок, який ви можете отримати на шляху відновлення.
  Навіть якщо ви були регіональним директором, але не маєте духовних синів і доньок, ви підете в духовний світ з порожніми руками. Це тому, що у вас не буде жодної людини, яка залежатиме від вас.
  Небеса — це безмежний світ. Однак там повинен бути міст, який може з’єднати з Шімджон любові. Отже, чим більше людей, яких ви свідчили, розкидані по всьому світу, тим більші простори ви зможете відвідувати у духовному світі. Кожен захоче з вами поспілкуватися та зав’язати стосунки з вами.
  Коли ви вирішите проблеми на землі та підете в духовний світ, це створить широку основу для діяльності через взаємні стосунки між двома світами, яка дозволить вам вирішувати також проблеми в духовному світі. Все це потрапить у вашу власність. З цієї причини, базуючись на такому стандарті, поле вашої діяльності може сягнути всього духовного світу. Без цього ви будете відтіснені у куток, і вам буде дуже тяжко рухатись. Тому у вас зараз немає часу для відпочинку.
  Коли ви лише їсте, живете та ростите синів і доньок, то ці дії не будуть багато значити, коли ви потрапите в духовний світ. Тому ви повинні знайти людей Царства Небесного. Вони перейдуть у ваше володіння в Царстві Небеснім.
  Отже, ми повинні швидко освоїти 5 мільярдів людей, які живуть в цьому світі. Якщо ми швидко їх перетравимо, всі духи та весь духовний світ воскресне через повернення. Якщо б право первородства, яке мав перший син на сатанинській стороні, змінилось на протилежне, та Адам отримав би право первородства першого сина, архангел слухався б Адама та слідував за ним. Чи не так? Якби архангел повністю покорився, він увійшов би у сферу Божої любові та любові Адама. Так він природно пішов би за Адамом на Небеса. Це — принцип.
  Люди не виконали своєї відповідальності щодо цього на землі, та все пішло у протилежному напрямку. Тому люди повинні повернути це знову назад. Ми повинні відновити через відкуплення та відкрити шлях. Ви повинні знати, наскільки приголомшливим є свідкування. Тому важливо те, скільки людей хтось привів у сферу вічного життя. Сам по собі знак Церкви Об’єднання ні для чого не годиться. Ми повинні принести плоди.
  Коли Ісус увійшов у Єрусалим, він підійшов до фігового дерева, думаючи, що воно має плоди, але виявилося, що плодів немає. Він прокляв це дерево, і воно зсохлося та згинуло. Так все і відбуватиметься. Яка користь з гарного вигляду? Вашим урожаєм стане те, скільки ви створите благословенних сімей.
  Ми повинні свідкувати 120 людей, сотні людей. Без цього ви не зможете по-справжньому любити своїх власних синів і доньок. Згідно з Принципом, ми повинні засвідкувати 120 пар. Число 120 представляє нації світу в часи Ісуса. 430 пар представляють всі прізвища країни. 430 пар представляють 4300 років історії Кореї. Через це я відкрив ворота для людей, які представлені прізвищами цих сімей для того, щоб увійти в Царство Небесне. Хоча я відкрив ворота, це не означає, що вони насправді туди увійдуть.
  Це не порожні розмови. Це логічно. Не витрачайте місяці та роки безцільно. Лише коли ви народите синів і доньок, виховаєте їх, ви залишите своїм нащадкам основу, якою можете пишатися. Це те ж саме. Лише коли ваші діти стануть поважними людьми, ви можете пишатися перед історією. Якщо у вас немає таких досягнень, якими ви можете пишатися перед історією, вам, можливо, дозволять приєднатися до групи своєї сім’ї чи міста, але не країни. Для того, щоб ви увійшли в країну, ви повинні мати досягнення, які залишаться як традиція.
  Ось чому усі прагнуть залишити щось для своєї країни, для світу та для небес і землі. Тут все аналогічно. Вам потрібно мати чітку концепцію, що це ваша життєва мета — встановити свою територію власності. Тому ви не повинні думати про те, щоб здатися на шляху Божої Волі, навіть якщо вона вам не подобається.
  Для чого я страждав у в’язниці, для чого я несу відповідальність? Заради спасіння людей, які страждають у таких обставинах. Якщо це допоможе їм у цих обставинах страждань, вони підуть за нами. Пішовши за нами, вони стануть урожаєм. Коли така людина потрапить у духовний світ, її вітатимуть, як щось громадське. Тому така людина підніметься до найвищого положення Царства Небесного.
  Якщо проводиться добра освіта громадян країни, то ця країна процві татиме. Тут все аналогічним чином. Питання полягає в тому, наскільки ви зможете пояснити людям, випрямити їхній дух та залишити досягнення, кращі за ваші, зосереджено на сфері життя Царства Небесного. Якщо це зробити, світ буде швидко відновлений. Ось чому ви повинні щиро виховувати їх.
  Те ж саме стосується і мене. Коли я проповідую під час служби, кожного разу я виступаю по 5–6 годин. Я не роблю це тому, що мені так подобається. Суть служби проста. Для неї достатньо й 15 хвилин. Однак я роблю так, тому що намагаюсь зробити її зрозумілішою для різних людей, для тих, хто прийшов у минулому. Я намагаюся розтовкмачити суть, пояснюючи їм на різних прикладах та даючи можливість перебувати у цій сфері. Моя мета — посіяти якомога більше насіння весною. Якщо я посію багато насіння, то зійде багато рослин. Де тоді вам потрібно сіяти це насіння? Ви повинні сіяти його не в брудному місці. Яке місце не є брудним? Це молодь. Коли ви посієте насіння серед молодих людей, воно житиме усе життя. Коли ви посадите насіння серед молоді, його неможливо буде вирвати.
  Коли люди найбільш чутливі? В початкових класах школи. Їхні чуття затьмарюються після того, як вони переходять до середніх та старших класів. Коли вони починають ходити в університет, це для них те ж саме, що прогулятися по місту. Це для них таке ж звичайне, як подорож чи якесь заняття. Найважчий період у початкових класах. Далі йдуть середні та старші класи. Коли проходить час, їхні чуття стають туманними. Тому ми повинні сіяти насіння життя в цей час.
  Коли ви піклуєтесь про дітей у недільній школі, граєтеся з ними, навчаєте їх дитячих пісеньок та розповідаєте їм історії, такого роду зусилля накопичуються та стануть вічною вдачею для вашого майбутнього. Коли ви зустрічаєте старших людей, свідчіть про Боже слово. Лідери Церкви Об’єднання погано вправляються з цим.
  Якщо ви їдете в автобусі, заговоріть з десятьма людьми, запитайте їх, куди вони їдуть, щоб познайомитися з ними. Ви можете запропонувати їм зустрітися ще раз. Коли ви зустрінете їх знову, ви повинні передати їм Принцип. Ви можете свідчити людей стільки, скільки забажаєте. Для цього існує багато можливостей. Якщо ви хочете свідчити людей, то краще їздити не на власній машині, а на автобусі чи в метро. Якщо ви кожен день їздите по одному маршруту, дванадцять місяців на рік, ви знатимете людей в лице. Якщо ви почнете вітатися з ними, то зможете встановити мережу людей, через яку можете здійснювати віддавання-та-приймання з людьми. Такі можливості є довкола вас, то чому ви гаєте місяці та роки? (230-25, 12.04.1992)

 Важливішим за їжу є збір урожаю людей Царства Небесного. Ми не справляємось з цим добре . Замисліться над цим. Це наша принципова професія. Це основне заняття людей, які живуть на землі. Серед усіх речей, які вам потрібно робити в своєму житті, нічого немає важливішого цієї справи. Все, що ви досягли в цьому світі при вступі до компанії, на шляху кар’єрного росту чи при зборі коштів, зникне. Скільки б грошей ви не накопичили, вони ніко му не потрібні на тому світі. Матерія не потрібна в іншому світі. Не потрібні там також і знання. Навіть якщо ви не будете чогось вивчати, ви миттєво зрозумієте це в своєму серці. Ви дізнаєтесь про все за тиждень. (230-28, 15.04.1992)

 На тому світі сила не потрібна. Духовний світ є гармонізуючою силою, зосередженою на любові. Це сила впливу зосереджена на любові. Той світ такий. Отже, якщо хтось не набуде сили впливу зосередженої на любові, така людина не зможе досягти гармонії з суттю первісного світу впливу любові та буде відторгнутою, коли потрапить на той світ. Така людина піде в пекло. (230-28, 15.04.1992)

 Ви кажете, що працювали з часу свого приєднання до Церкви Об’єднання, але ви повинні думати про те, в якому положенні ви працювали. Ви повинні завжди думати про своє положення та напрямок. Якщо ви думатимете так, то коли ви будете молитись, Бог буде з вами. Ви знатимете це, коли закриєте очі. Ви знатимете це навіть без молитви. Якщо ви спробуєте десь сказати промову, слова самі злітатимуть з ваших вуст. Якщо ви наблизитесь до добросовісної людини, ви притягнетесь до неї.
  Все є взаємним. Квіти мають силу притягувати до себе щось, що може встановити взаємні стосунки з ними. Коли щось стає їхнім суб’єктним чи об’єктним партнером, вони притягують цей об’єкт до себе. Навіть якщо ви бачите когось вперше, то не уникайте стосунків з цією людиною. Це як магніт. Ця суть вічна та незмінна. Аналогічно, коли ви підете в таке місце, ви відчуватимете радість у своєму серці та відчуватимете, що говорити. Коли ви досягнете такого стану, ваші вуста самі розтуляться, навіть якщо ви не збирались говорити.
  Пізніше, коли ви потрапите в інший світ, що ви скажете перед Богом, Який направляв історію відновлення та трудився до цього дня у пошуках одного Адама? Чи не шукав Він досконалу людину Адама з часів творіння аж до цього дня? Зараз ви всі знаєте Принцип. Це ваша зброя для спасіння тисяч і десятків тисяч людей. До цього дня Бог не міг навчати людей. Для того, щоб відшкодувати Божі муки по спрямовуванні провидіння в темряві, ми повинні зробити навіть більші справи, ніж Він робив на цій землі. Перед нами лежить шлях просвітництва та приведення сотень та тисяч Адамів через Принцип. (230-28, 15.04.1992)

 Ось чому ми повинні з’єднати їх з вічним життям. Питання вічного життя — це важлива справа. Коли наступає весна, молодиці йдуть в гори збирати зелень на стіл. Аналогічно, коли ви шукаєте те, чого бажаєте, ви повинні провести так все своє життя. І коли така людина з’явиться перед вами, вам потрібно мати таке серце, щоб розповідати їй Принцип цілу ніч. Робіть все можливе, щоб надихнути її при першій зустрічі.
  Скільки синів та дочок, яких ви можете забрати в Царство Небесне, ви створили? Крім цього ви не повинні робити нічого іншого. Навіть якщо у вас є сотні мільйонів доларів та багате життя, все це мине. Ви повинні вкладати всі речі, знання та все своє життя в це завдання. Ви не повинні вкладати в кожного з них окремо, а одразу, щоб створити громадян Небес. Коли ваш повний вклад накопичиться, його цінність зросте пропорційно. (230-28, 15.04.1992)

 Ви, лідери Церкви Об’єднання, можливо випинаєте свої груди та пишаєтесь, але це соромно. Питання в тому, скільки життів врятували саме ви.
  Те, скільки вас будуть вихваляти у вічності перед Небесами за ваші заслуги, залежить від того, скільки громадян Небес ви пожнете. Люди не мають лопати, щоб зібрати урожай. Вони не можуть цього зробити, тому що не знають. Але ви маєте мішок на своїх плечах. Ви можете зібрати неймовірний урожай, як тільки станете палко розповсюджувати слово Бога. Але ви безцільно витрачаєте час, маючи такі внутрішні можливості. Бог захоче вдарити вас блискавкою.
  Опівніч не проблема. Вранішня зоря не проблема. Ніч чи день не є проблемою. Небеса бажають прийняти це, тому ви не можете сказати Йому: «О, я хочу спати». Якщо ви так зробите, це приведе вас прямо в духовний світ. Ми повинні навчати питанню вічного життя. З цього часу ви повинні взяти відповідальність. Тому я не міг проклинати тих, хто протистоїть Церкві Об’єднання. Небеса прагнуть, щоб вони встановили стосунки зі мною та присвятили себе, але якщо вони не зможуть цього зробити, то це відповідальність нашої Церкви. Я маю взяти за це відповідальність. Цей світ постав проти нас із-за сатани. Однак це наша відповідальність — швидко здолати протистояння. Якщо ми не зможемо цього зробити, то завдамо, таким чином, значної шкоди своєму становищу.
  Це аналогічно тому, як годувати немовля молоком. Якщо ви народили дитину, ви повинні годувати її молоком. Ось чому, коли хтось прийшов до вас, ви ніколи не повинні ставитися до цієї людини холодно. Я теж жив так усе своє життя. Якщо хтось приходить сюди опівночі, доти, доки він сам не захоче піти, я продовжую сидіти з ним і ніколи не кажу йти геть. Така людина не хоче йти геть, тому що отримує те, що потребує. Тоді я повинен казати їй Божі слова. Я буду вести все своє життя так. Я ніколи не стану практичним. Духовний світ пильнує завжди.
  Якщо в результаті конфліктів членів Церкви Об’єднання між собою відпало геть одне життя, це буде великою втратою. Та людина могла зрозуміти Божу Волю та виконати свою відповідальність перед Небом, вона також могла врятувати тисячі та десятки тисяч людей. Вона могла стати кращою за вас. Тому, якщо ви приймете невірне рішення щодо членів, все потоне в проблемах. Якщо ви перебуваєте в низькому положенні та намагаєтесь поставити всіх інших на вище місце, тоді не буде проблем. Це скромність. Але якщо ви зробите помилку, то опуститесь вниз. Коли ви входите в кімнату, де вночі знаходиться ваша дружина та діти, ви повинні брати на себе відповідальність батька та чоловіка. Якщо чоловік діє правильно, його дружина піде за ним і на тому світі. Звичайно, існує процес тренування, щоб увійти в дім Батька. Найшвидший шлях тудице пряма дорога. На тому світі немає прощення. Зараз вам потрібно підготуватися, щоб пасувати до того світу.
  Вам потрібно готуватися до цього завдання, навіть коли потрібно буде голодувати. Ви не повинні казати, що робитимете це після того, як поїсте. Коли на динаміті тліє запал, та ось-ось пролунає вибух, ви не будете їсти обід. Це серйозно. Ось чому проблемою є те, як з’єднати людей з питанням вічного життя.
  На прикладі електрики ми знаємо, що світло засвітиться лише тоді, коли електрика передасться зі станції до ланки електричного пристрою. Коли електрика, яка виробилась на електростанції, передана сюди. Тільки коли існує з’єднання, тоді світитимете світло. Ось чому ви повинні любити своїх духовних синів і доньок більше, ніж своїх власних дітей, а духовні діти повинні робити більше для своїх духовних батьків, ніж для своїх фізичних батьків. Батьки, які дали вам народження, є батьками сатанинського світу, але ваші духовні батьки є батьками небесного світу. Тому ви повинні служити їм більше, ніж ви служите своїй власній матері. І духовні сини та доньки мають відповідальність ростити дітей тих людей, які спасли їх та допомагати їм одружитися. Це Божа Воля. Тому вони повинні виховувати всіх цих дітей.
  Ось чому, якщо це не зв’язано з вічним життям, все це даремно. Це не закінчується на тому, що вони послухали Боже слово. Вам потрібно заохочувати та підбадьорювати їх отримати Благословення. Вони повинні отримати Благословення. Якщо вони отримають Благословення та почнуть першопрохідницьке свідкування, то зв‘язок встановиться автоматично. Якщо вони зможуть подолати переслідування в тяжких обставинах сатанинського світу, вони вже стоятимуть на шляху життя. Коли вони отримають Благословення, то ви виконали свою відповідальність. Не давайте егоїстичних проповідей. Ви повинні виступати, проливаючи кров і піт. Ви повинні пройти через біль народження. Ви повинні робити це, проливаючи сльози. Якщо сльози на ваших очах висохнуть, вони фальшиві. (230-25, 15.04.1992)

2.8.3. Чому потрібно народжувати багато синів і доньок

 Серед членів Церкви Об’єднання немає тих, хто не знає Бога. Вони вірять у духовний світ. Цей шлях починається з любові, віддаляється від Бога та, зрештою, повертається до Нього.
  Якщо чоловік і дружина справді єдині в серці та переходять у духовний світ, чоловік може стати жінкою, а жінка — чоловіком. Ми кажемо, що любов — це єдність. Якщо поглянути на жінку, всередині неї буде чоловік. Це точно так саме, як з Божими дуальними властивостями. Оскільки внутрішня природа та зовнішня форма пішли від Бога, вони повинні піднятися драбиною любові для того, щоб повернутися до джерела. Через те, що стандарт творіння почався з любові, щоб повернутися, потрібно піднятися по драбині вгору. Зрештою, кінцеве призначення — бути разом з Богом. В духовному світі люди не народжують дітей. Духовний світ є вертикальним світом. Це світ, який має форму круга, центром якого є Бог.
  Тому там немає необхідності народжувати дітей. Бог створив людей Своїм втіленням, тому що Він потребував горизонтальної основи. Це поле для розмноження. Всі люди в духовному світі приходять з землі. Якщо ми думатимемо так, то зможемо зрозуміти, чому люди застосовують контрацепцію. Це робиться за вказівкою Бога. Він наказує не розмножувати далі родовід зла.
  Те, скільки громадян Небес народять благословенні сім’ї Церкви Об’єднання, стане їхньою власністю. Ваші власні сини та доньки більш цінні, ніж духовні діти, які не розуміють стосунків, що їх створює Благословення. Ваше положення на Небесах визначатиметься тим, скільки синів та доньок ви залишите після себе. (205-97, 07.07.1990)

 Досконалості потрібно досягти на землі, а не в духовному світі. Це можна зробити зосереджено на істинній любові на землі, а не в духовному світі. Ось чому ви повинні народити синів і доньок. Ваші діти стануть небесними громадянами. Ваші сини та доньки стануть ідеальними громадянами Царства Небесного. Тому вам потрібно дати народження багатьом синам і донькам. Первісно повинно було існувати більш, ніж 12 напрямків. Ось чому я прагну більше, ніж 12 напрямків. (217-130, 12.05.1991)

 Без синів і доньок Царство Небесне не буде процвітати. Ось чому благословенні сім’ї не повинні застосовувати контрацепцію. Люди, які помирають з голоду, все одно потрапляють у духовний світ. Але якщо вони помиратимуть з голоду, проте робитимуть це в любові, вони підуть на Небеса.
  Тому сатанинський світ зараз пропагує контрацепцію, але Церква Об’єднання не повинна її застосовувати. Я пройшов через труднощі заради Божої Волі, але я не помер від голоду. Хоча я йду в такі місця, де можна померти з голоду, я зможу вижити. Я натренований у цьому.
  Коли ми жертвуємо всім заради абсолютної любові, ми можемо управляти Богом, сатанинським світом та небесною вдачею. Що я маю на увазі, коли кажу управляти? Це означає, що Бог ітиме слідом. Бог, цей світ і небесна удача йтимуть слідом. (201-133, 27.03.1990)

 Всі ви повинні добре виховати своїх дітей на цій землі та залишити їх після себе перед тим, як підете в духовний світ. У майбутньому ваші діти також підуть до духовного світу. Там вони стануть громадянами Небес. Скільки людей ви принесли як громадян Небес? Це було важко на землі, але в духовному світі це стане стежиною благородної слави.
  Ви багато страждаєте, щоб виховати та вигодувати дітей на цій землі. Але в духовному світі з їжею та одягом не буде проблем. Там не важко прожити. Тому ви хотітимете мати якомога більше дітей. (218-319, 22.08.1991)

 В духовному світі не буде розмноження. Тому, що Бог перебуває в положенні вертикального батька, там існує лише одна точка. (221-204, 24.10.1991)

 Що робить Бог? Він рятує світ. Як тільки ви потрапите на той світ, ви зрозумієте, що діяння всіх людей вищого виміру, які пішли в духовний світ, базуються на їх діяннях на землі. Яким місцем є земля? Це фабрика по виробництву громадян небес. Великого і незмінного Царства Небесного.
  Навіть якщо кожна людина буде народжувати близько 100 дітей, Царство Небесне настільки велике, що там ніколи не буде перенаселення. Той світ може вмістити будь-яку кількість людей. Отже, не застосовуйте контрацепцію. Щойно ви туди потрапите, постане питання про те, скільки громадян Царства Небесного ви створи ли та привели туди. Ви повинні знати, що коли ви приведете багато істинних синів і дочок до Царства Небесного, це стане вашою перевагою та стане тим матеріалом, на основі якого встановиться рівень поваги в духовному світі. (202-38, 01.05.1990)

2.9. Наше ставлення перед лицем смерті

 Ісус всьому навчив. «Ті, хто намагатиметься померти — житиме, а ті, хто хотітиме жити — помре». Де ви можете знайти такі абсурдні слова на цьому світі? Немає більш абсурдних слів, ніж ці. Але ці слова є істиною.
  Чому тоді ми помираємо? В чому полягає мета смерті? В тому, щоб жити. Жити для якоїсь мети. У кожної людини є своя мета життя. До чого нас закликає фраза: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою»? Стати Божими синами. Це означає віддати голову для Божої любові. У вас є лише одна голова, але ви повинні віддати її Богу.
  Куди нам іти, щоб померти? На вище положення краще, ніж на нижче. Отже, ви повинні вмирати заради Царства Небесного. Воно більше за будь-яку країну на землі. Ми повинні померти в Божому Царстві, що єдине й на небесах, і на землі. Питання в тому, де померти.
  Навіть для помирання є спосіб. Для смерті існує місце. Ви не повинні робити цього у звичайний, корейський спосіб, тому що скільки б разів ви так не вмирали, ваша смерть не буде мати ніякого значення. Ви повинні померти, зайнявши найвище положення, положення, що є найвищим в країні Божого Шімджон. Ви повинні померти в самому центрі Царства Небесного. Це найкраще місце для того, щоб помирати. Ви повинні померти в положенні, де всі люди небес і землі піднімуть стяг, щоб привітати вас. (34-184, 06.09.1970)

 Сьогодні ми прагнемо до дня останнього воскресіння, дня надії. Цей час надії, до якого всі прагнуть, є таким, яким можуть насолоджуватися всі люди, але він не приходить легко. Лише ті, хто переможуть смерть, здобудуть цю надію. Лише ті, хто боровся проти сатани з Божою Волею, мають цю надію. Лише ті, хто витримали переслідування заради Небес та з Божою Волею, здобудуть цю надію.
  Коли ми зрозуміємо, що такий час настане, ми повинні мати відчайдушне бажання здолати ці життєві обставини і навіть страх смерті. Без такого відчайдушного серця ви не зможете привести день надії у її сфері щоденного життя. Тому ті, хто настроєний вести істинне життя, повинен думати: «Як я помру?» Не чекайте, поки вам виповниться 80 років і ви будете близькими до своєї смерті для того, щоб запитати себе «як я відсвяткую свій останній день?» Ісус казав під час своєї смерті: «Звершилось» та «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!». Зрештою, він був тим, хто здобув перемогу на шляху свого життя.
  Одного дня ви зустрінете свою смерть. Перед лицем смерті ви повинні згадати своє минуле та подумати про те, які слова ви залишите перед тим, як підете.
  На цьому шляху немає друзів. Це дорога без любих батьків, братів, коханого чоловіка чи жінки, дітей. Це шлях, яким ви проходите самі. Це такий шлях, яким ви не можете пройти двічі чи поверну тися назад. Це такий шлях, до якого ви ніколи не повернетесь, коли підете ним. З якими почуттями ви підете ним? Якщо у вас немає надії, яка може перемогти смерть у момент зустрічі з нею — це кінець.
  Безліч людей, які вірили та слідували Божій Волі, не відступали перед шляхом смерті. Навпаки, вони насміхалися над смертю та долали її з гідністю. Такі люди прославили шлях Небес. Кожен з вас повинен зберігати надію подолати смерть, навіть коли ви зустрічаєтесь з нею. Вам потрібно мати надію на те, що ви достойно предстанете перед Небесами після того, як закінчите цей шлях. І ви повинні радісно кинутися в цей первісний світ, до якого ви палко прагнули у своєму серці. Лише тоді, коли ваше серце буде сповнене відчайдушної надії на Божий ідеальний світ, ви зможете стати тим, хто переможе смерть.
  Все в цьому світі промине. Минуть ваші любі батьки, кохана дружина, все, що ви любили, минеться, а ви, зрештою, зустрінете свою смерть. Але перед небесами предстануть лише ті, хто має переможну надію, яка може подолати навіть смерть.
  Люди, які зараз живуть на землі, не прагнуть іти шляхом страждання та смутку. Якщо в них трапляється хвилинка радості, вони жалкують, що вона минає. Людська природа така, що сумує за радісними моментами. У світі, в якому ми живемо, печаль і радість перемішані.
  Ті радості, які ми відчуваємо, зникнуть зі смертю. Вони такі, що не можуть здолати смерть. Якщо печаль і радість зникають зі смертю, тоді чи закінчуються зі смертю бажання людського серця у пошуках радості, прагнення до кращого? Ні. Той факт, що серце людини та емоції рухаються в цьому напрямку, є доказом того, що такий світ справді існує. Оскільки людина є духовною істотою, то життя її вічне. Люди приносили відданість небесам, ішли шляхом смерті заради Небес, ішли з надією таким шляхом, який не подобається багатьом, тому що вони відчували щось, що звичайні люди не відчували, та розуміли цінність, яку не розуміли звичайні люди. Ось чому вони могли йти шляхом смерті.
  Доти, доки ваше прагнення не стане більшим за безліч лих, труднощів, печалі чи смерті, з якими ви стикаєтесь у своєму житті, ви не станете відмінним від того, хто жалкує перед лицем смерті, болю та печалі. Оскільки Ісус перетнув міст смерті, пішов у вічний світ та звів світ воскресіння, наша доля сьогодні також полягає в перетині моста смерті.
  Які люди живуть з небесною надією? Ті, хто може радісно перетнути міст смерті, який викликає печаль у людей. Це ті люди, які тримають у руках надію Небес. Тому ви не повинні стати людьми, котрі обурюються та скаржаться на все на світі перед лицем смерті, а ви повинні стати тими, хто може предстати перед Небесами з радістю та пишатися цінністю своєї смерті. Небеса шукають таких синів і доньок надії.
  Якщо є людина, яка відчуває радість Небес в такому положенні, Бог просто не може її не любити. Якщо група людей стогне до Небес в такому положенні, Небеса не можуть не відповісти на такий стогін. (6-52, 22.03.1959)

 Отже, той хто віддасть своє життя заради Волі Бога — здобуде його, а той, хто намагатиметься зберегти своє життя — загубить його. Що означають ці слова? Ви повинні померти в положенні, що взиває віддати своє життя заради Волі Бога.
  Що ж тоді трапиться, коли ви так помрете? До смерті ви належали собі, але після смерті належатимете Богові. Так відбувається тому, що ми несемо в собі гріховний родовід. Тому на протязі всього нашого життя, до самої смерті ми не можемо розірвати зв’язок із сатаною. Наш зв’язок з Богом встановлюється після смерті.
  Що сильніше: життя чи смерть? Життя сильніше за смерть, чи смерть сильніша за життя? У сатанинському світі смерть сильніша за життя. Тому, після того як ви дізнаєтесь про Волю Бога, ви повинні бути готовими віддати своє життя, коли опинитесь в смертельній ситуації.
  Ви, зрештою, повинні померти в сатанинському світі. Ви не можете воскреснути доти, доки не помрете. Неможна зустріти нову епоху доти, доки не мине стара.
  Отже, яке значення в Біблії має смерть? Це не означає покінчити з вічним життям в Богові, це означає, що ми покінчуємо з життям, яке стало спадщиною грішного родоводу сатанинського світу. Отже, той, хто шукатиме смерті заради Волі Бога, буде жити. Ці слова можуть видатися абсурдними, але неможливо відновитися, не роблячи цього з точки зору гріхопадіння та відновлення. Це звичайна логіка відновлення.
  Найважливіше питання: чи зможемо ми віддати своє життя. Що відбувалося тоді, коли я починав свій шлях? Я думав про те, чи готовий я віддати своє життя.
  Я вирішив померти. Я також думав про те, як я помру. Я думав про те, які слова я залишу після смерті. Я не думав про те, як я житиму.
  З того часу, коли я почав працювати для Кореї, я шукав місце смерті. Де моє положення, в якому я повинен померти? Воно там, де я стою віч-на-віч з ворогом. Інакше кажучи, я шукав положення сутички з ворогом. Я вийшов для того, щоб знайти ворожу твердиню. Через те, що основа Божої Волі, зосереджена на корейському християнстві, перейшла в сатанинський табір, я подався в Північну Корею, яка є лігвом сатани, для того, щоб її відшукати.
  З того часу я змушений був воювати зі всесвітньою Комуністичною партією, тому я пішов у Північну Корею. Я пішов у країну непримиримого ворога, повністю готовий одягти наручники та йти до в’язниці. З якими б жорстокими випробовуваннями я не стикався, я ніколи не здавався. Я ніколи не втрачав Божої гідності навіть у позиції крайнього виснаження. Яким би убогим не було моє життя в суспільстві, я ніколи не порушував Небесного закону. Хоча все було обмеженим, я дивився на все в цих обмежених обставинах. Я шукав мотив нового початку перед Богом і нове значення життя. Я починав так. Хоч я і входив у положення, в якому виконував різноманітну грубу працю, я зберігав переконання, що я ніколи не зламаюся, ніколи не помру, навіть якщо інші помруть.
  Церква Об’єднання почалася не тоді, коли прагнула жити, а тоді, коли прагнула померти. Але чи ви настроїлися на смерть з того часу, коли дізналися про мету Церкви Об’єднання? Коли страчували полковника Хо, головного обвинувачуваного у вбивстві Кім Чанг Рьонг, голову особливих операцій під час правління Ліберальної партії, то його запитали, чи жаліє він про те, що планував та наказав здійснити вбивство. Він відповів, що не жаліє про це і помер достойним чином. Коли трапляється така страта, чи виникає інцидент зі стріляниною, ви повинні порівнювати тих страчених із собою. Ви повинні порівнювати, як ви будете помирати.
  Ви можете бути накритими змовою ворогів та померти, як великий зрадник. Ви можете померти через перешкоди своїх товаришів, друзів чи любих людей. Але коли помираєте, ви повинні робити це з серцем користі для світу. Ви повинні помирати без ворогів. Якщо все одно вам потрібно померти, то помирайте, не маючи ворогів, які щось задумують. Ви повинні мати рішучість померти, люблячи ворога як друга. В цьому значенні, великим є те, що Ісус молився за своїх ворогів на хресті. (34-45, 29.08.1970)

2.10. Коли ви входите в духовний світ

2.10.1. Коли смерть близько

 У спіх чи невдача життя людини не визначається протягом якогось часу чи десятиліть.
  Це вирішується за одну мить. Коли ми поглянемо на своє життя, то момент нашого народження — це не довгий відрізок часу. Звичайно, перед тим як народитися, ви провели період часу в утробі матері, але цей десятимісячний відрізок є підготовчим періодом для моменту народження. Як би гарно немовля не готувалося десять місяців, якщо воно не може успішно пройти через вирішальний момент, то його спіткає трагічна доля.
  Ці десять місяців успішного вигодовування життя в безпечних умовах необхідні для того, щоб зробити момент народження успішним. Інакше кажучи, період в материнській утробі існує для моменту народження. Тому яким би не був успішним період в материнській утробі, якщо станеться помилка в момент народження, це приведе до трагічних наслідків. (31-184, 31.05.1970)

 Якщо хтось жалкує про своє минуле у вирішальний момент закінчення свого життя на землі, всі факти його минулого промайнуть через його свідомість у вигляді образів. Хоча ніхто й не буде пояснювати йому те, якою людиною він є, він знає про це сам. Ті обставини, в яких він перебував усе своє життя, були успадковані ним від своїх предків, а ситуація, яку він залишає після себе та все його минуле, виникнуть в його душі у вигляді образів в останній момент життя.
  Якщо хтось каже: «Це істина. Я залишив позаду щось, що є ціннішим за моє життя», — то він залишить після себе цінний момент, хоча він народився та помер на цій землі. Але є люди, які кажуть: «У се моє життя від народження до смерті було здебільшого періодом, який я провів, як простий перехожий». Якщо така людина, згадуючи своє минуле, крутить головою та відчуває, що їй не хочеться згадувати минуле, то вона є нещасною людиною. Але якщо хтось, чим більше згадує минуле, тим більшою радістю наповнюється його лице, та всі проблеми тонуть у цьому ідеалі, тоді страх смерті перетворюється для нього на момент заспокоєння.
  Подумавши над цим, можна дійти висновку, що коли той момент спогадів минулого для якоїсь людини не є моментом страху та якщо вона залишила позаду щось, то її минуле та її реальність не помруть. Людина з таким минулим є справді людиною, яка має такі узи, що дозволяють усій нації йти за нею; людиною, яка залишає зв’язки, які змушують людей усього світу слідувати.
  Якою тоді є ця ситуація? Якщо для якоїсь країни настають важкі та жахливі часи, коли вона не може вирішити проблеми з якими стикається, і якщо хтось бере відповідальність та доводить їх до вирішення всім своїм життям, це стане тим незабутнім моментом історії життя такої людини.
  Якщо під час шляху свого життя хтось віддає своє життя за свого брата, родичів чи інших людей в боротьбі за їхнє спасіння, цей факт може виникнути як образ в душі цієї людини в останній вирішальний момент.
  Але хоча тоді це був час щастя, зосередженого на собі, та час, коли цю людину вітали та славили інші, це не буде мати жодного значення у вирішальний момент. Коли ми думаємо про те, чи були добрими, чи стали людьми правди, чи могли стояти перед Богом, істина та добро не починається з нас і не закінчується в нас. Лише тоді, коли вони починаються з нас і приносять результати в інших, чи починаються в інших і приносять результати в нас, тоді встановлюється добро. Те ж саме стосується і всього існуючого на небі та землі, вони повинні встановити стосунки віддавання-та-приймання відповідно до Принципу.
  Якщо чиєсь минуле життя було життям віддавання, на шляху смерті не буде страху. Якщо хтось віддає все для інших, жертвує для інших, проливає сльози для інших, коли веде життя, близьке до істини, вкладає своє життя для інших, знаходить свої бажання в інших, концентрує всю свою життєздатність, яка виходить з його пульсу, та вкладає для інших, його минуле стане сяючим.
  Коли хтось прагне до такого минулого та думає про країну, він прийде до висновку, що країна надії є такою країною. Коли він починає тужити за таким минулим, він жертвує заради інших та може вирішувати, яким повинно бути первісне добро його прагнення. Якщо він приходить до Бога зі словами: «Оскільки в минулому я боровся за це, то природно повинно бути майбутнє, коли це втілиться», — такий зміст стане основою для його вічного життя.
  Шляхи святих і звичайних людей відрізняються. Святі — це ті, хто намагається жити разом з історією, світом і майбутнім. Звичайні люди — це ті, хто намагається вести життя для себе та зробити так, щоб світ служив їм. (31-308, 07.06.1970)

2.10.2. Коли ви увійдете в духовний світ

 Коли подивитися на наше людське життя, то після того, як ми народилися на світ, всі ми живемо схожим чином. Коли воно йде далі, ми стаємо слабшими чи сильнішими?
  Коли ви дізналися про себе, у вас з’явилася рішучість, але ця рішучість поступово зменшується з плином часу вашого життя, коли вам 10, 20, 30 років, та коли ви стаєте старшими 50, 60, 70 та 80 років. Це проблема. Коли вона бере участь у дії, вона меншає. Так само як у світі природи, коли є якась сила, якщо з цієї сили виникає дія, то сила зменшується.
  Наприклад, візьмемо електричну силу. Коли силовий увід чи сила приходить, щоб обертати вал двигуна чи постійно брати участь у дії, то ця сила стає меншою та меншою й зрештою виснажується зовсім. Коли ми замислимось про це, то не можемо залишатися нерухомими в своєму житті. Ми повинні постійно рухатися все своє життя. Чи подобається це нам, чи ні, але ми повинні постійно рухатися. Але коли ми рухаємося, чи ми це робимо правильно, чи неправильно? Існують різні види руху.
  В якому тоді напрямку повинні рухатися люди? В якому напрямку ми повинні простувати? Ми рухаємось, навіть не знаючи про це. Ми можемо наткнутися на скелю, чи впасти в дренажну канаву. Якщо ми продовжуватимемо вести своє життя з такими ризиками, наскільки це буде небезпечно. Як нещасливо! Як нестабільно! Це проблема. Коли ви підете в духовний світ, ви не зможете встановити взаємні стосунки з чимось, що ви оцінювали, використовуючи просторово-часові виміри. Це світ, який виходить за межі часу та простору. (141-269, 02.03.1986)

 Що станеться, коли ви потрапите в духовний світ? Ви маєте свій власний духовний рівень. Кожен має якийсь певний духовний рівень в певних межах. Через це навіть ті, хто отримав Благословення, розділяться, коли увійдуть у духовний світ. Чому? Тому що духовний рівень кожного різний. (194-61, 15.10.1989)

 Ким ви станете в Царстві Небеснім? Чи ви хочете стати послом, чи слугою в посольстві? Ви повинні стати послом. Не так легко стати послом. Якщо виникає ситуація смерті, він повинен померти першим.
  Чи знаєте ви, що існує духовний світ? Чи ви впевнені в цьому? Він є реальнішим, ніж цей світ. Який він, духовний світ? Це світ, в якому можливо все, базуючись на концепції, підтвердженій Богом. (107-55, 20.01.1980)

 Коли ви підете на небеса, чи матимете ви з собою якийсь подарунок? Коли ви прийдете в духовний світ, перед вами вишикуються королівські посланці, які загинули. Чи зможете ви розкрити перед ними клунок, який ви принесли з собою?
  Які труднощі подолали ви та Церква Об’єднання? Як ви можете казати, що жили для країни чи світу, не пройшовши через такі труднощі? Я страждав, але я не думаю, що це були страждання. Це природно. Перед нами все ще лежить шлях.
  Пішовши до духовного світу, ви повинні бути здатними відкрити те, що принесете з собою, та сказати: «Це подарунок, який я готував протягом усього свого життя, прийміть його, будь ласка». Навіть жінка, яка виходить заміж, іде в іншу сім’ю з клунком. Як тоді можуть люди, які йдуть в Царство Небесне, йти з порожніми руками? (32-71, 21.06.1970)

 Якщо у вас не буде незалежності, ви не зможете увійти в духовний світ. Духовний світ має свою власну країну, власні роди, сім’ї та особи. Доти, доки в вас не буде незалежності, яка дозволяє вам сказати, що ви там абсолютно необхідна особа, ви не можете потрапити на Небеса. Ви повинні мати незалежність, яка дозволяє вам сказати, що ви є абсолютно необхідними в сім’ї та роді. Лише тоді, коли у вас буде така незалежність, яка дозволяє вам сказати, що ви абсолютно потрібні там, ви можете увійти на Небеса. (19-43, 24.12.1967)

 З духовного світу небо та планета Земля здаються цяткою пилу. Духовний світ надзвичайно великий. Це безмежний світ, який виходить за межі часу та простору. Якщо ви скажете: «Якщо є той, хто колись народився на землі й жив з таким-то серцем, а потім помер та пішов у духовний світ, з’явися прямо тут!» — він виникне в мить. Це світ, де здійснюються ваші інтуїтивні почуття. (224- 105, 1991.11.23)

 Там не буде проблемою, якщо ви скажете, що хотіли б провести банкет для мільйона людей одночасно. Якщо ви скажете: «Я хочу розділити зі всіма цю радість ідеальної любові та провести банкет, тому жінки та чоловіки повинні бути одягнутими в таку одежу і з’явіться зараз!» — вони миттєво з’являться. Їжа з фруктами виникне без проблем. Вони з’являться, як ви забажаєте, миттєво. Якщо всі вони наситяться, що станеться з тою їжею, що залишиться?
  Там немає кухні. Вам не потрібно ні про що хвилюватися. Там немає фабрик по виробництву продуктів чи автомашин, чи чогось ще. Там є різноманітні квіти. Ви можете створити так багато будинків, скільки забажаєте, які відповідають вашому рівню серця, рівню любові. (224-105, 23.11.1991)

 Коли звичайні люди думають про своє минуле, воно темне, але коли святі думають про своє минуле, воно яскраве. Що є цією яскравістю? Вона не існує для себе, але щось, що може викликати країну надії. Якщо є Царство Небесне надії, це царство повинно розпочатися з них. Це Небеса.
  Коли ви малюватимете свою стежку у цій грішній сфері з явно важким середовищем, ви будете планувати свій власний життєвий шлях, кажучи, що будете йти в цьому напрямку один рік, в тому напрямку — наступний рік, в цьому напрямку через десять років, а в тому — через наступних десять років, очікуючи злети та падіння. Якщо хтось проходить через злети та падіння зосереджено на собі, коли він підходить до свого кінцевого призначення, всі його записи жертвування іншими заради себе зв’яжуть його. (31-308, 07.06.1970)

 Ви коли-небудь хоч раз думали про те, як ви житимете, коли вам буде 70 років? Ви замислювалися: «Я йтиму цим шляхом, навіть коли мені мине 80 і я стоятиму на порозі смерті»? Навіть помираючи, ви повинні мати можливість надати докази того, що зможете й далі робити це, кажучи: «Я був пролив світло на історію й до тепер робив такі-то справи і хотів би займатися ними і надалі, але я помираю, попіклуйтесь про це замість мене, будь ласка». Це не повинні бути лише слова. Не можна, щоб це були лише слова.
  У такому випадку люди, які будуть поряд з вами під час вашої смерті, будуть тягнутися до вас і просити: «Не йди! Не йди!» (73-114, 16.08.1974)

2.10.3. Для входження в духовний світ необхідні сертифікати

 Де ви вперше отримуєте сертифікат, який дозволяє вам сказати: «Я став таким. Я зробив таке. Це сертифікат перемоги»? Ви не можете видати такий сертифікат собі самі. Тоді хто видає його? Спершу це робить сатана. Бог не може його видати. Вам потрібно одержати сертифікат перемоги від сатани.
  Ісус знав це дуже добре. Ось чому коли він почав свої три роки громадської місії, він покликав сатану та боровся з ним 40 днів для того, щоб той виписав сертифікат. Це є три великі спокуси. Після того, як Ісус отримав перемогу в цих трьох великих спокусах, сатана сказав: «Ти переможець на національному рівні, тому я не маю іншого вибору, як виписати сертифікат. Інакше, я повинен буду миттєво віддати всю свою територію небесній стороні».
  Тому вам потрібно спершу отримати сертифікат від сатани, а тоді отримати сертифікат від Ісуса. Далі, вам потрібно отримати сертифікат Бога. Вам потрібні ці три сертифікати. (15-121, 03.10.1965)

2.11. Те, що ви будете чітко знати лише після своєї смерті

 Якби ви молились та з’єднались з духовним світом, ви б дізналися, що там духи тяжко працюють для того, щоб привести своїх нащадків ближче до Небес. Але тут, на землі, люди інколи погано говорять про своїх предків та хочуть жити добре самі по собі.
  Ось чому ви можете дізнатися про це лише тоді, коли помрете. Якщо ви хочете знати, чи мої слова є істинними, ви можете померти та дізнатися. Ось чому люди кажуть, що коли преподобний Мун з Церкви Об’єднання погрожує людям, він робить це дуже гарно, так, що ніхто інший не може цього повторити. Але подивіться, що трапиться після того, як ви помрете. Чи ви думаєте, мені більш немає про що говорити? (22-338, 11.05.1969)

 Де ви відкриєте найвищу любов Бога? Не в палаці. Ви можете знайти спосіб заволодіти найвищою любов’ю Бога на дні пекла, там, де ви вмиратимете, проливаючи свою кров. Коли я перебував у комуністичній в’язниці, духовний світ свідчив людям, навіть коли я не вимовляв і слова. Ось чому у мене з’явилися послідовники, які були рішуче налаштовані віддати свої життя та зробити все для мене. Якби це важило щось для мене, якщо б я був злочинцем, то було б дуже легко втекти з в’язниці. Бог працюватиме з вами в такому положенні. (91-175, 06.02.1977)

2.12. Якщо ви живете для інших, ви опинитесь ближче до Бога

 Духовний світ складається з трьох стадій. Хто потрапить до найвищого рівня духовного світу? Ті, хто більше жив для інших. Для тих, хто живе для себе, відкривається зворотній світ. Він також складається з трьох стадій. Там всі вони відкидають інших, кажучи: «Уф! Ми не любимо таких, як ти».
  Всі відкидатимуть тих, хто жив для себе, тих, хто жив для інших, всі будуть радо вітати. Серед тих людей, які переходять в духовний світ, люди, які жили для інших, займають вищі місця. Ті, хто, наприклад, відвідав сорок країн світу та жив для інших з серцем, таким, яке він має до своєї матері та сім’ї, ті, хто мають серце святого і бажання врятувати світ від зла.
  Ось чому я так думаю: «Я один чоловік, генерал, який представляє синів синівської шанобливості історичних епох, генерал патріотів та святих. Хоча всі інші, хто мав ім’я Божих синів, зазнали невдачі, я народився як переможний син». Лише одна річ дозволяє вам сказати так. Що це? Все просто. Це життя абсолютно для інших. Лише ті, хто віддає та забуває, робить щось для інших і забуває, зможуть перетравити цей світ.
  Ви повинні ясно знати, чи ви належите до групи тих, хто йде на Небеса, чи тих, хто прямує до пекла. Ці слова не є чимось, про що я лише роздумую. Вони виходять від того, хто добре знає духовний світ. Ніхто не може уникнути смерті. Ви не можете уникнути смерті. Ті, хто живе для себе, йдуть у пекло, а ті, хто живе заради інших, ідуть на Небеса. Ці два світи під час смерті розділяються. (203-99, 17.06.1990)

 Що буде відбуватися з цього часу? Люди будуть жертвувати свою власність Небесам. Ви повинні жити для інших. Живіть для цілого та для вищої мети. Живіть для світу, для Бога та звільніть людство. Ви повинні змушувати людей змінити свій кровний родовід на новий через вас.
  Тому що кровний родовід був неправильний, Бог був безсилий до цього часу. Зараз ми увійшли в епоху навернення. Ви повинні знати, що вільні небеса та земля наближаються та сіють насіння добра. Ви повинні чітко знати, як діяти. З цього часу ви повинні стати групою, яка має вічне життя, пов’язане з родом месії, громадянами Царства Небесного та вічним Царством Небесним. (203-185, 24.06.1990)

 Які змагання будуть у майбутньому? Це будуть змагання в житті заради інших. Чому? Оскільки ті, хто жив заради інших, підуть на вище положення в Царстві Небеснім, якщо ви житимете для людини, яка займає вище положення, ви можете піднятися, використовуючи її, як свою сходинку. На мисі Канаверел є космодром для ракет. Це таке ж як ракета. Ви стартуєте звідти та летите в небо. Коли ви живете заради іншої людини, це нагадує процес, коли Бог творив Свого об’єкта. Тому по відношенню до людини, заради якої ви живете, ви буде об’єктом її любові. Чи ви так не вважаєте? Отже, для цього слідуйте за кимось та живіть заради цієї людини.
  Ви служите мені, щоб мене використати. Коли ви заслужите мою любов, то зможете стрибнути і захопити Бога. Ракети — це символ сьогоднішніх віруючих, які намагаються підскочити до Царства Небесного, долаючи тисячі та десятки тисяч миль.
  Кінець кінцем, люди повернуться до своєї первісної батьківщини. Можливо в них є своє рідне місто в цьому світі, але коли вони повернуться до первісної батьківщини, вічної батьківщини, ті, хто не зміг підготувати такий вміст, щоб його радісно вітали там, буде нещасним. Чи розумієте ви, наскільки це жахливо, коли ви не зможете приєднатися до групи. (213-193, 20.01.1991)

 До цього часу не було сімей. Але відтепер починається їх організація. До цього часу всі були відокремлені.
  Чому? Тому що культурні та емоційні основи були різними. Тому сім’я — це місце, де ми створюємо нову традицію та нову культуру і робимо їх звичкою. Оскільки не було сім’ї, то не могло існувати й суспільство. Не могло існувати суспільство та країна. Також не було а ні країни, а ні світу.
  Ось чому релігії зараз є тим, що утворює основну течію. Люди перебувають у сфері буддизму чи конфуціанства. Люди з різних країн не можуть перебувати разом, але люди однієї релігії можуть бути разом. Релігійні сфери шукали один світ, вірили в одного Бога, тому вони можуть перебувати разом. Коли всі релігії належать до сфери Бога, всі нації не належать до цієї сфери.
  З Церкви Об’єднання з’явиться месія рівня особи, сім’ї, роду, країни та світу. Шлях, який обирає особа, приводить до шляху, яким іде сім’я, а шлях сім’ї приводить до шляху роду.
  Яким світом є духовний світ? Це сфера, де люди живуть заради інших з центром на істинній любові. Люди живуть не для себе, а для більшого. Навіть на цій землі той, хто живе на 100 відсотків для інших, каже: «Стань на мене та йди далі!» Якою б не була великою Америка, якщо хтось живе заради нації більше, ніж президент, всі його будуть вітати, навіть коли він ступить на президента та піде далі. Але якщо хтось буде жити лише для своєї вигоди, всі стануть йому ворогами.
  Це теж саме як і в духовному світі. Якщо хтось живе для більшої справи, він може вільно йти далі. Якщо щось сприяє більшій справі, воно може вільно пройти. Отже, якщо хтось живе для світу, він не мусить жити для Америки. Світ включає в себе Америку. І Корею також. Всі нації туди включені.
  Що є суттю мети, яку всі будуть вітати, проходячи через стадію сім’ї? Випливає висновок, що це — шлях любові, життя заради інших, зосереджений на істинній любові. Цим двом моментам не можна перешкодити навіть у сатанинському світі на землі. Навіть сатанинський світ повинен абсолютно розмістити ці два моменти. Навіть найбільш зіпсовані батьки та злі люди вітають того, хто намагається віддавати їм з істинною любов’ю. (215-174, 17.02.1991)

2.13. Суд

 Чи коли-небудь ви замислювалися над тим, що отримаєте наказ явитися на суд в духовний світ? Колись прийде повістка на суд. Для того, щоб організувати та вести суд, необхідні суддя, прокурор та адвокат захисту. Хто тоді буде суддею? Хто буде прокурором? А хто буде адвокатом? Суддя — це Бог, прокурор — сатана, а адвокат — Ісус. (17-177, 18.12.1966)