Розділ 3. Періоди, що утворюють епоху провидіння відновлення, та їхня тривалість
Епоха провидіння відновлення, яка була епохою образної ідентичності часу, — це час, призначений для відновлення шляхом тангам епохи провидіння зі створення основи для відновлення — епохи символічної ідентичності часу. Розгляньмо, як утворився кожний період цієї епохи і як визначилася його тривалість.
3.1. Чотирьохсотрічний період рабства в Єгипті
Завершивши промисел відокремлення від сатани на основі сорокаденного суду потопом, Ной створив основу довіри (믿음의 기대, мідиме кіде). Коли ця основа була знищена через невдачу Хама, Бог, щоб поставити Авраама на таке ж положення, яке займав Ной, наказав Аврааму принести символічну жертву на основі відновлених шляхом тангам чотирьохсот років. Однак через те, що Аврааму не вдалося успішно завершити приношення, цю основу захопив сатана. Для того щоб відновити цю чотирьохсотрічну основу, Бог дав ізраїльтянам зазнати чотирьохсот років рабства в Єгипті, щоб знову відокремити їх від сатани (Бут. 15:13). Цей період називається періодом рабства в Єгипті (Основа 3.1.2.1). Це був період образної ідентичності часу, що співвідноситься з епохою символічної ідентичності часу, яка тривала тисячу шістсот років від часів Адама до Ноя. Період рабства в Єгипті був призначений для відновлення шляхом тангам епохи від Адама до Ноя.
3.2. Чотирьохсотрічний період правління суддів
У Першій книзі царів написано, що цар Соломон розпочав будувати храм для Господа через чотириста вісімдесят років після виходу Ізраїлевих синів із єгипетського краю, на четвертий рік свого правління (1 Цар. 6:1). Оскільки він змінив на престолі царя Саула, який правив сорок років, та царя Давида, який також правив сорок років, неважко зробити висновок, що відтоді, як ізраїльтяни повернулися з Єгипту в Ханаан, до часу, коли цар Саул посів трон, пройшло приблизно чотириста років. Цей період отримав назву періоду правління суддів.
Ізраїльтяни, які пішли слідом за Мойсеєм, повинні були зберегти основу відокремлення від сатани, створену ними впродовж чотирьохсот років рабства в Єгипті, аби відновити на національному рівні положення Авраама, яке затвердилося на основі, що була закладена протягом чотирьохсот років від Ноя до Авраама. Однак, повернувшись у Ханаан на чолі з Ісусом Навином, який посів місце Мойсея, ізраїльтяни зневірилися, давши змогу сатані знову захопити цю чотирьохсотрічну основу. Тож вони знову були змушені пройти період відокремлення від сатани, щоб відновити шляхом тангам основу чотирьохсотрічного рабства в Єгипті. Так утворився чотирьохсотрічний період правління суддів. Він розпочався з повернення ізраїльтян у Ханаан і завершився сходженням на престол царя Саула.
Цей період образної ідентичності часу відповідає періоду символічної ідентичності часу — чотирьохсотрічному періоду від Ноя до Авраама. Перший призначався для відновлення шляхом тангам останнього.
3.3. Стодвадцятирічний період об'єднаного царства
Епоха провидіння відновлення була встановлена для відновлення шляхом тангам епохи провидіння зі створення основи для відновлення. Тому Авраам, від якого розпочалася ця провіденційна епоха, стояв на положенні Адама, Мойсей — на положенні Ноя, а цар Саул — на положенні Авраама. Це пояснюється тим, що Авраам був відповідальним як за завершення епохи провидіння зі створення основи для відновлення, так і за початок епохи провидіння відновлення. Тому Авраам повинен був закласти основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде) на сімейному рівні і, спираючись на нього, закласти основу для Месії на національному рівні. Богу потрібно було неодмінно закласти основу для Месії на сімейному рівні за часів Авраама, тому що це була вже третя спроба з Його боку. Так само в дні царя Саула Бог працював над тим, щоб із третьої спроби закласти основу для Месії на національному рівні. Таким чином, Він знову повинен був завершити Своє провидіння, чого б це Йому не коштувало.
Зважаючи на помилку, якої припустився Авраам у символічному приношенні, йому не вдалося відразу досягти горизонтального відновлення шляхом тангам усіх умов, які перейшли до нього від Ноя у вигляді різних числових періодів, необхідних для відновлення основи довіри, як-от сто двадцять років, сорок днів, двадцять один день і сорок днів. Тому горизонтальне відновлення нащадками Авраама цих періодів тангам повинно було відбутися вертикально, охопивши наступні сто двадцять років, сорок років, двадцять один рік і сорок років. Так само цар Саул, якому слід було відновити положення Авраама на національному рівні, намагався, звівши храм та зробивши його центром провидіння, здійснити горизонтальне відновлення всіх числових періодів тангам, призначених для відновлення основи довіри за часів Мойсея. Ці періоди охоплювали сто двадцять років (три шляхи Мойсея по сорок років кожний), сорок днів (період постів Мойсея), двадцять один день (період першого шляху національного відновлення Ханаану) та сорок років (поневіряння в пустелі на шляху національного відновлення Ханаану). Однак цар Саул не прислухався до Божої волі та зазнав невдачі (1 Сам. 15:11—23). Як і за часів Авраама, горизонтальне відновлення цих періодів тангам необхідно було продовжити вертикально через такі періоди: сто двадцять років об'єднаного царства, чотириста років поділу на північне та південне царства, двісті десять років єврейського поневолення та повернення і чотириста років приготування до приходу Месії. Подолавши всі ці періоди, народ Ізраїлю був зрештою готовий прийняти Месію.
Період об'єднаного царства був періодом відновлення шляхом тангам ста двадцяти років життя Мойсея, упродовж яких він тричі намагався створити основу довіри для відновлення Ханаану на національному рівні. Розгляньмо цю паралель докладніше.
Після того як ізраїльтяни витримали чотириста років рабства в Єгипті, необхідні для відокремлення від сатани, Мойсей заклав основу довіри, проживши сорок років у палаці фараона. Потім він намагався повести ізраїльтян у Ханаан, де повинен був побудувати храм.Однак через невіру ізраїльтян цей шлях було двічі продовжено. Він охопив спочатку сорок років вигнання Мойсея в Мадіянській пустелі, а потім — сорок років поневірянь у пустелі. Так само, цар Саул зійшов на престол після того, як ізраїльтяни відновили чотириста років рабства в Єгипті, пройшовши для цього чотирьохсотрічний період правління суддів. Упродовж свого сорокарічного правління Саул повинен був створити основу довіри, відновивши шляхом тангам сорок років життя Мойсея в палаці фараона. Після цього Саул повинен був побудувати храм. Однак він зневірився (1 Сам. 15:11—23), і виконання Божого задуму зведення храму було відкладене до часу сорокарічного правління царя Давида, а потім — до часу правління царя Соломона, яке тривало також сорок років. Так утворився стодвадцятирічний період об'єднаного царства.
Цей період був періодом образної ідентичності часу, він був призначений для відновлення шляхом тангам ста двадцяти років символічної ідентичності часу — періоду, який тривав від часів, коли Авраам залишив Харан, до часу, коли Яків викупив право первородства в Ісава. Так само як Божа воля, не виконана за часів Авраама, була втілена Ісаком та Яковом після продовження провидіння, Божий промисел побудови храму, що розпочався з царя Саула, був потім продовжений до часів царя Давида й царя Соломона, після чого храм був нарешті побудований.
3.4. Чотирьохсотрічний період поділу на північне та південне царства
Якби цар Саул завершив промисел побудови храму впродовж сорока років свого правління, він відновив би горизонтально сорокаденний період посту Мойсея, який слугував відновленню Слова, написаного Богом на кам'яних скрижалях. Коли ж цар Саул утратив віру, горизонтальне відновлення цього періоду тангам треба було проводити вертикально. Так виник період поділу на північне та південне царства, який тривав близько чотирьохсот років. Він розпочався, коли об'єднане царство розділилося на Ізраїль на півночі та Іудею на півдні, і тривав до вавилонського поневолення народу Іудеї.
Цей період образної ідентичності часу був необхідний для відновлення шляхом тангам сорокарічного періоду символічної ідентичності часу, який тривав від моменту, коли Яків викупив право первородства в Ісава за хліб і сочевичну юшку, і до часу, коли він отримав благословення Ісака та Бога (Бут. 28:13) і ввійшов у Харан.
3.5. Двохсотдесятирічний період єврейського поневолення та повернення
Через власну невіру народ північного царства, Ізраїлю, був захоплений у полон ассирійцями. Народ південного царства, Іудеї, також грішив проти Бога і в результаті був узятий у полон вавилонським царем Навуходоносором. Провівши в полоні майже сімдесят років, євреї були нарешті звільнені указом царя Персії Кіра, після того як Вавилон був завойований Персією. Відтоді розпочалося поступове повернення єврейського народу в Єрусалим, і храм був зведений знову. Неємія привів у місто останню групу євреїв і відбудував його стіни. Після цього на чолі з Малахією євреї розпочали на основі його пророцтва (Мал. 4:5) приготування до приходу Месії. Цей період завершився через двісті десять років після того, як вони потрапили у вавилонський полон, і через сто сорок років після початку їхнього звільнення. Він отримав назву періоду єврейського поневолення та повернення.
Цар Саул повинен був завершити горизонтальне відновлення шляхом тангам двадцятиодноденного періоду першого національного шляху, у ході якого Мойсею слід було привести ізраїльтян у Ханаан. Для цього Саулу треба було втілити ідеал храму. Коли через свою невіру він зазнав у цьому невдачі, горизонтальне відновлення цього періоду треба було проводити вертикально. З цієї причини було встановлено двохсотдесятирічний період єврейського поневолення та повернення.
Цей період образної ідентичності часу слугував відновленню шляхом тангам двадцяти одного року символічної ідентичності часу відтоді, як Яків після отримання благословення на право первородства від Ісака втік у Харан від Ісава, який хотів його вбити, і до повернення Якова в Ханаан (Бут. 31:41). Отже, цей період був призначений для відновлення трьох семирічних періодів: перші сім років Якова в Харані закінчилися одруженням із Лією за вимогою Лавана, який стояв на боці сатани; наступні сім років було присвячено тому, щоб отримати в дружини Рахіль; і потім Яків працював іще сім років для того, щоб нажити багатство.
3.6. Чотирьохсотрічний період приготування до приходу Месії
Єврейський народ, звільнений із вавилонського рабства, повернувся в Ханаан, свою рідну землю, відновив храм, відбудував стіни міста та на основі пророцтва Малахії почав готуватися як нація до приходу Месії. Чотириста років, які минули від того часу до народження Ісуса, отримали назву періоду приготування до приходу Месії.
Якби цар Саул утілив ідеал храму, він таким чином відновив би за допомогою тангам горизонтально сорокарічний період поневірянь ізраїльтян у пустелі на чолі з Мойсеєм на третьому національному шляху відновлення Ханаану. Проте цар Саул утратив віру, і ця спроба завершилася поразкою, через що горизонтальне відновлення цього періоду шляхом тангам повинне було здійснитися вертикально. Для цього був установлений чотирьохсотрічний період приготування до приходу Месії.
Цей період образної ідентичності часу призначався для відновлення шляхом тангам сорокарічного періоду символічної ідентичності часу, який розпочався з повернення Якова в Ханаан і закінчився приходом його сім'ї в Єгипет за проханням Йосипа.