Розділ 3. Суть людського життя
3.1. Дух — суть життя
Якщо є ядро, то довкола нього повинна обертатись якась об’єктна істота. Стосунки між Богом і людством аналогічні стосункам протона та електрона, який обертається довкола нього. Завдяки тому, що людська душа взаємодіє з ядром душі Бога подібно до того, як електрон взаємодіє з протоном, Бог міг мати стосунки з людством і спрямовувати провидіння відновлення.
Коли ми шукаємо слово істини, ми можемо відчути биття Божого життя та гармонію Божої любові. Це варта справа — шукати Боже життя та любов через стежку істини. Як казав Павло, він зміг стати світлом цього світу завдяки Божій любові всередині нього.
Істина є вічною та незмінною. Як тоді нам знайти істину, як відрізнити добро від зла у цьому порочному світі? Для цього потрібно відкинути свій егоїзм і шукати найнижчого положення. Біблія також навчає: «Хто бо підноситься, буде понижений…» Суть людини — річ духовна. Опинившись в духовному світі, ви ще глибше усвідомите, що бути людиною означає жити на благо ближнього. Чому ж тоді люди й досі дивляться на весь світ, думаючи тільки про себе? Тому що в наших жилах тече кров сатани, ангела, який порушив Небесний закон. (2-137, 17.03.1957)
Нам зараз потрібно споживати духовну їжу. Яка їжа для вас буде смачнішою: духовна чи фізична? Для того, щоб вижити та зберегти положення на стороні Бога, вам треба полюбляти духовну їжу більш, ніж фізичну. Життя, що базується на духовній силі, має смакувати набагато краще за життя, основою якого є сила фізична. (131-210, 04.05.1984)
3.2. Значення поняття «володар творіння»
Що означає бути володарем творіння? Хто такий володар творіння? Хоч і кажуть, що це людина, але первісним владикою творіння є Бог. Ви знаєте, що у вас є духовне начало. Воно є в усіх людей. Людина стоїть на чолі духів, тому вона зветься володарем, який прямо пов'язаний з Богом.
Сама по собі людина не може стати владикою творіння.
Як вона може бути владикою творіння, якщо сама є створеною істотою? Бути створеним означає бути результатом, або об’єктом. Отже, творіння не може ні спілкуватися з причинною Сутністю, ні заволодіти нею. Творіння знаходиться у владі причинної Сутності. Очевидно, ми всі є результуючими істотами. Говорячи «володар творіння», я маю на увазі те, що люди займають центральне положення у духовному світі. Я кажу про фундаментальні стосунки єдності між Богом і людиною.
Отже, владика творіння має тісні стосунки з Богом. Однак, хоча людина й називається владикою творіння, не всі люди є владиками. Люди, здатні стати ними, відрізняються. Ті, хто може увійти до клубу владик — це, якнайменш, не ті, що ведуть егоїстичне життя. Членом клубу може стати той, хто живе заради загалу. Бог виконує Свої бажання саме через таких людей. Коли так, кому будуть належати Небеса? Не Богу, а цим людям. (32-136, 05.07.1970)
Як мають жити люди? Вічно. Проживши в цьому злому світі 70 чи 80 років, хтось не знаходить різниці між смертю комахи та смертю людини, але така різниця є. Ми відрізняємось, тому що люди — духовні істоти. Чому люди стали владиками творіння? Тому що в них є душа, яка ніколи не старіє. Все творіння змінюється. Навіть чисте золото тьмяніє під дією клімату. Тільки з душею все відбувається інакше. Оскільки душа незмінна, вона наділена вищою владою. (159-277, 19.05.1968)
На основі чого люди називаються владиками творіння? Звання «владика творіння» дається людині не через гроші, знання чи владу, а через те, що люди пізнали вищу любов Бога. (210-308, 27.12.1990)
3.3. Внутрішня людина та зовнішня людина
Якою є первісна доля людства? Перебуваючи у сфері абсолютної Божої любові, насолоджуватися досконалою любов’ю в стосунках одне з одним та мати цінність, яка заслуговує похвали та поваги. Людина з’явилася серед повної єдності і гармонії небесної долі і земної долі. Отже, ми маємо невидиму душу та видиме тіло. Якби ми з’явилися на світ згідно первісної долі, то наші душа й тіло перебували б у стані конфлікту чи гармонії?
Між вашим внутрішнім «я» та зовнішнім «я» триває боротьба. Коли ж вона скінчиться? Через 10 років? Чи їй не буде кінця аж до вашої смерті? Якби Бог створив людину такою, це означало б, що в Ньому Самому існує не одна, а дві мети. Такий бог був би богом хаосу. Спостерігаючи дію законів Всесвіту, ми розуміємо, що існування всіх елементів творіння підкоряється чіткій меті та є чітко впорядкованим, серед них немає ніяких розбіжностей. З огляду на це, первісно людина не була створена з суперечливими цілями. Значить, ми повинні відкинути тіло та знайти свою первісну душу. (44-194, 07.05.1971)
Що має більшу важливість: наше духовне «я» чи фізичне «я»? Дух, а не тіло. Наша плоть закінчить своє існування в цьому тимчасовому обмеженому тілі через 70—80 років. А душа людини має властивість діяти поза межами часу та простору. Значить, первісна мета людини полягає в тому, щоб усвідомити свій історичний обов’язок та виконати його. Яке б добре життя ви не влаштували своїй плоті, вам не уникнути смерті. Тіло рано чи пізно закінчить своє існування. Все буде саме так. У такому випадку, який еталон важливіший: духовний чи фізичний? Ми не повинні жити, керуючись фізичним еталоном. Тіло існує заради духа, а дух — заради тіла.
Не будуйте своє життя за прикладом тих, хто живе світським життям. Почніть з більш достойного положення, в якому ви можете врятувати свою плоть — об’єднайте свої дух і тіло. (20-324, 14.07.1968)
3.4. Метою фізичного життя є досконалість духу та тіла
У чому полягає мета Божої Волі? В тому, щоб людство досягло досконалості як духовно, так і фізично. В нашому власному житті минуле відповідає «духовному», а теперішнє — «фізичному». Обидва світи загарбано. Ми маємо подолати теперішній сатанинський світ фізично і минулий сатанинський світ духовно. Переможіть минуле та теперішнє, дотримуючись еталону духа понад матерією, і в майбутньому ви будете благословенні. (73-96, 04.08.1974)
Ми повинні зрозуміти, що суб’єктом є не духовний, а фізичний світ. В процесі вдосконалення фізичний, а не духовний світ є суб’єктом. Досконалість фізичного світу складається з досконалості як духовного, так і фізичного світів. Тому наше фізичне життя має неабияку цінність. (91-177, 06.02.1977)