Розділ 3. Критерії та умови для входження в Царство Небесне

3.1. Критерії для входження в Царство Небесне

3.1.1. Необхідність страждань

 Єдине, що залишається у людини попри все — це страждання, які вона перенесла, коли жила заради загального блага. Якщо ви, багато вистраждавши заради загальної мети, відправитеся в духовний світ і там побачите, що прийшли до свого краху, тоді можете виказати мені свій протест. Мудрий той, хто терпить удари заради загального блага, заради свого народу, заради світу, заради небес і землі. (19-29, 10.12.1967)

 Якщо глава країни опинився у ворожому полоні і з ним там добре поводяться, народ його країни, втративши свого лідера, не прийде до єдності. Але коли він помре в полоні мученицькою смертю, його народ об‘єднається як залізний чи кам‘яний моноліт.
  Таким чином, труднощі, які ми переносимо, стають тим змістом, завдяки якому ми можемо досягти єдності з духовним світом. Чим більші негаразди ми переживаємо, тим більше духовний світ прагнутиме побудувати з нами стосунки, і тим більшої солідарності з нами він досягне. І навпаки, якщо ми живемо без сенсу, духовний світ ставитиметься до нас так само. У цьому розумінні, Бог здійснює Свою стратегію за допомогою сатани. Бог уперто штовхає нас до труднощів і навіть до смерті. Смерть — це трагедія, але вона може породити єдність як реакцію у відповідь. (49-108, 09.10.1971)

 Людям, охочим увійти до Царства Небесного, належить жити в печалі, багато постраждати і померти нещасною смертю. Добрі ці слова чи погані? (Це добрі слова.) Тоді, якщо я скажу вам: «Ідіть і свідкуйте навіть ризикуючи життям», — це теж будуть добрі слова. Вони означають, що ви повинні віддати своє життя заради інших. Якщо ви помрете не за себе, а за інших людей, за світ і Всесвіт, Бог зробить вас господарями цього величезного Всесвіту.
  Існують три цінності: творіння, люди і Бог. Якщо людина прагне обійняти весь світ з позицій добра і жертвує своїм життям, тим самим вона жертвує заради цих трьох речей. Тому Бог повинен винагородити її чимось ще більш цінним, ніж вони. Оскільки Ісус дотримувався такої точки зору, він заявив, що «Вороги людині домашні її», та «Той, хто хоче погубити своє життя, збереже його, а той, хто хоче зберегти — погубить». Ці слова є найкращими повчаннями, тому що іншим способом неможливо увійти до Царства Небесного. Це найдорожча, найцінніша й абсолютно необхідна Блага звістка. Тому ми в Церкві Об’єднання не вчимо, що треба жити в добробуті на землі. Але навіть якщо ви проживете в крайній убогості та стражданнях, впадете і помрете десь на узбіччі дороги, так, що навіть собаки гребуватимуть їсти ваш труп, прийде день, коли на цьому місці розцвітуть квіти. Зберуться святі та побудують там палац. Я вважаю, що треба примусити членів Церкви Об’єднання як слід постраждати заради країни і всього світу, щоб зробити їх шанобливими дітьми і відданими громадянами. Чи варто мені побити тих, хто відмовляється йти по цьому шляху? Любов проявляється і в тому, що даєш людині стусана, щоб допомогти їй подолати скорботу й труднощі теперішнього моменту.
  Тому заповідь «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і усією душею твоєю, і всім розумінням твоїм» стоїть на першому місці, а не на другому.
  За нею йде: «Полюби ближнього твого, як самого себе». А хто нам ближній? Всі люди світу — наші ближні й брати. Це означє, що ми повинні віддати своє серце, душу й життя на благо людей світу. Якщо ви поставили на карту своє життя, значить ви віддали все. Тож давайте помремо заради Божої волі! Де ми помремо? Нам потрібно знайти для цього відповідне місце. Якщо людина народжена, щоб стати бомбою, вона повинна впасти і вибухнути на чистому місці, на скелі, а не в стічній канаві. Скажемо так: «Ми як скинені бомби! Давайте ж впадемо на скелю! Поміряємося силами з цими впертими людьми!» Преподобний Мун з Церкви Об’єднання зважився на таке, тому, хоча йому вже за п‘ятдесят, перед ним ще лежить довгий шлях. Преподобний Мун не знає вагань.
  Щоб здійснити мрію завтрашнього дня, я віддаю все своє серце і проливаю сльози, докладаю старанність і зусилля, працюю з пристрастю і щирістю. Щоб досягти кінцевої точки, яка відповідає такому еталону, я готовий розлучитися зі своїм життям, немов з купкою соломи. Така основа ідеології засновника Церкви Об’єднання. Цей шлях пов‘язаний з внутрішнім і зовнішнім ризиком. Нам доводиться вести безжальну кровопролитну боротьбу.
  Якщо, повністю віддавши своє життя, ми, проте, не помремо, а зможемо вижити, така основа стане зразком для людської історії та основою щастя всіх людей. Ця основа стане відправною точкою вселенської гармонії та віссю, навколо якої зможе початися великий рух. Якщо людина займає положення, в якому вона приводить в рух навіть Бога і з‘єднується із сподіваннями всього людства, якщо ця людина живе з відчуттям вселенської відповідальності так, що все приходить в рух, коли вона рухається, і все завмирає, коли вона стоїть на місці, його, безумовно, не можна назвати малодушним. (49-303, 17.10.1971)

 Той, хто став на шлях істини, повинен слідувати по шляху смерті до самого кінця свого життя. Бажаючи ще за життя відкупити страждання, на які вона була б приречена після смерті, людина повинна слідувати по цьому шляху. Давайте ж скоротимо мільярди літ, протягом яких нам довелося б страждати після смерті, і розплатимося за все відкупленням ще протягом свого земного життя. Шлях істини полягає в тому, щоб пройти через труднощі на землі і таким чином відкупити те, за що довелося б вічно ходити шляхом страждань. (31-320, 17.10.1970)

3.1.2. Необхідність любові

 До Царства Небесного можна потрапити колією любові. Таке пояснення справляє живе враження, вірно? Якщо тягнути за нитку любові, вона не стає тоншою. На відміну від гумової нитки, нитка любові стає тільки грубішою, коли ми сильніше тягнемо за неї.
  Отже, таємний спосіб завоювання світу полягає в тому, щоб заради виконання Божої волі стати професором філософії страждання чи навіть королем страждання. Король страждання одноосібно володітиме славою Царства Небесного. (57-162, 31.05.1972)

 Сьогодні віруючі кажуть: «Давайте відправимося в Царство Небесне». Але чи можна потрапити туди так просто? Щоб потрапити в Царство Небесне, людям треба спочатку зустріти його на землі. А для цього потрібно керуватися в житті законами любові. Ви повинні відчути, що, чим більше дітей народжується у вас в сім‘ї, тим важче стає хрест і ви повинні сильніше любити Царство Боже. Бог дає сім‘ї багато дітей, щоб збільшити хрест, який вона несе. Значить така сім‘я несе велику відповідальність і повинна жертвувати собою заради своєї країни. Ви повинні розуміти такі речі та виконувати свою відповідальність. Тільки в такій сім‘ї дітей від народження супроводжуватиме успіх, завдяки якому процвітатимуть всі нащадки цієї сім‘ї. (32-232, 19.07.1970)

 Як потрапити в Царство Небесне? Потрібно божеволіти за Божою любов’ю. Треба любити Бога сильніше, ніж Адам і Єва. Ми повинні любити Ісуса сильніше, ніж його любили Петро, Яків та Іван. Без цього неможливо відновити сферу взаємостосунків істинної любові, в якій Бог зможе любити нас. Та варто нам тільки її відновити, у нас все піде добре.
  Не хвилюйтеся через те, що у вас немає грошей або дітей, продовжуйте свій шлях десять, двадцять років і ви здолаєте навіть круті гори. Вам здається, що ви поступово спускаєтеся вниз, і ваша доля — одні страж дання, але насправді ви підіймаєтеся все вище і вище. В міру того, як Церква Об’єднання приймає побої, вона росте. Припустимо, що в сім‘ї десять чоловік. Якщо дев‘ятеро проти одного, і він терпить страждання заради досягнення загальної мети, в результаті він стане главою сім‘ї. Ця людина стане владоможцем Царства Небесного. (142-289, 13.03.1986)

 Ви повинні бути здатні обійняти дітей і онуків всіх рас. Вам необхідно володіти істинною Божою любов‘ю і стати істинними батьками, зайнявши положення господарів сім‘ї, яка любить людей всього світу. З‘єднавшись з Істинними Батьками, які керуються Божою любов‘ю, ви повинні бути еталоном сім‘ї істинної любові. Тільки так ви зможете увійти до Царства Небесного.
  Щоб увійти до Царства Небесного, необхідно стати єдиним цілим з істинною любов‘ю істинного Бога та Істинних Батьків. Давши життя дітям, що належать до такого роду, і проживши життя на землі, людина потрапляє в Царство Небесне. Але дотепер нікому не вдавалося прожити життя таким чином. Тому воно порожнє. (176-209, 09.05.1988)

 Шлях в Царство Небесне відкривається тим, хто любить своїх братів і сестер як Бога. Ви хочете слідувати за мною, але старайтеся з таким же серцем привести ваших братів з собою. Можна дійти висновку, що найвищий, найшвидший і найкращий шлях в Царство Небесне вказують не Бог і не я, а ваші брати й сестри. (66-125, 18.04.1973)

 Отже, в яке Царство Небесне ви підете: у всесвітнє чи в індивідуальне? (У всесвітнє.) У мене теж великі амбіції, тому щоб схопити нитку любові, яка веде у всесвітнє Царство Небесне, я сорок років займався цією роботою, зазнаючи гонінь. Я робив це для того, щоб переступити через нитку індивідуальної любові та вхопитися за нитку сімейної любові, любові роду, народу, країни й світу. Куди ми підемо, схопивши цю нитку? Ми знайшли нитку всесвітньої любові, здобули благословення і досягли успіху в світі, тому тепер ми повертаємося в свої рідні місця. Вам потрібно відправитися до себе на батьківщину і рятувати нещасних людей там, хіба не так? (143-139, 17.03.1986)

3.1.3. Необхідні конкретні звершення

 У минулому люди могли зустрітися із засновниками своїх релігій лише в моменти молитви і релігійного присвячення. Люди зустрічалися зі своїми духовними вождями і знову розлучалися з ними. Тому необхідно було піднятися ще вище. Тепер же настав час, коли всі мешканці духовного світу можуть спускатися на землю відповідно до тієї релігійної сфери, до якої вони належать. Оскільки настала така епоха, якщо за вами не рахується ніяких звершень, здатних зворушити минуле, теперішнє і майбутнє, ви не увійдете до Царства Небесного. Минуле було епохою ангелів і добрих духів. Теперішній час — це епоха Батьків. А в майбутньому настане епоха Бога. Тому люди, які результатами своєї діяльності не в силах спонукати до дії духовний світ, Батьків і Бога, не увійдуть до Царства Небесного. Це нагадує ситуацію, коли архангел і Бог допомагали Адаму і Єві, тому що були зворушені ними. Далі Адам і Єва повинні були привести в рух весь Всесвіт.
  До первісного Царства Небесного увійдуть тільки ті люди, які, спираючись на Бога, здатні правити трьома світами: світом минулого, теперішнього і майбутнього. Тільки так можна увійти до Царства Небесного, первісного світу. (161-199, 03.02.1987)

 На яких умовах можна потрапити на Небеса? Потрібно любити Бога сильніше, ніж власних дітей. Потрібно любити Господа сильніше, ніж власного чоловіка чи дружину. Потрібно любити Святий Дух сильніше, ніж себе. В цьому полягає значення Трійці. (10-99, 17.07.1960)

 Отже, хто житиме в Царстві Небесному? Сини й дочки, що принесли Богу радість. Проте після гріхопадіння протягом мільйонів років історії люди примножувалися і поширювалися як нащадки гріха. Серед цих людей не народилося жодного, хто зробив би Бога щасливим. (143-23, 15.03.1986)

 Можливо, ви сподіваєтеся увійти до Царства Небесного завдяки тому, що вірите в Церкву Об’єднання. Проте, якщо на землі ви не доб‘єтеся ніяких звершень, вам буде соромно, навіть якщо ви туди і потрапите. Ми не з тих людей, які розраховують потрапити на Небеса завдяки концептуальному життю у вірі. Ми прагнемо побудувати Царство Боже, вкладаючи в це все своє серце і докладаючи максимум зусиль. Людям, які протистоять або заважають нам, немає прощення. Здійсненню нашої мети ми повинні присвятити не тільки свої душу й тіло, але використовувати для цього своє майно і навіть своє оточення. Ще ми повинні взяти на себе відповідальність за долю не тільки країни, але й всієї Азії. (22-226, 02.05.1969)

3.1.4. Необхідно жити заради інших

 Якщо вам п‘ятдесят років, і більше двадцяти п‘яти з них ви жили заради Всесвіту за законами моральності, то ви увійдете до Царства Небесного. У цьому випадку, відправившись на той світ, ви зможете залишатися в добрій його частині. Проте, якщо в своєму житті ви часто ставили на перше місце себе, ви, на жаль, не потрапите в світ, який є батьківщиною добра. Ви відправитеся в пекло, на батьківщину зла, де живуть люди, які піклуються лише про самих себе. Вам слід зрозуміти це і відтепер докладати зусиль, щоб стерти своє минуле, коли ви жили егоїстично, і залишок життя присвятити загальному благу, країні, світу, небесам і землі, а також Богу. Тоді ви, поза сумнівом, відправитеся не в пекло, а в ідеальний світ на небесах. (78-117, 06.05.1975)

 У мене є досвід спілкування з духовним світом більший, ніж у будь- кого, тому я знаю, як той світ влаштований. Духовний світ — це моя професійна сфера. Що є джерелом порядку в ньому? Царство Небесне — це світ, заснований на принципі існування заради інших. Цей світ — наша первісна батьківщина.
  Нам судиться відправитися туди, хочемо ми цього, чи ні. Це наша доля. Такий наш життєвий шлях. Всі ми мандрівники на шляху в той світ. Питання полягатиме в тому, чи жили ми заради себе, чи заради інших. Якщо ви багато що зробили заради інших, то зможете увійти до Царства Небесного. Якщо ж у вашому житті було все навпаки, ви потрапите в пекло. Хоча зараз вам не віриться в цей принцип, але після смерті ви все зрозумієте.
  Щоб врятувати людство, Бог створив релігії та вершив з їх допомогою Своє провидіння спасіння людства. Чим вище рівень релігії, тим більше узгоджується її вчення із задумом і принципами первісної батьківщини. Тому такі релігії обов‘язково радять людині жертвувати собою і служити.
  Ми не можемо заперечувати, що за історією та релігією стоїть Божий промисл. З цього принципу випливає також висновок, що релігії, прагнучи жити для інших, можуть розвиватися, тоді як релігії, які керуються, в першу чергу, власними інтересами і прагнуть зайняти провідне становище, породжуючи проблеми в цьому світі, скочуються вниз. (74-51, 27.11.1974)

 Царство Небесне — це світ любові. Це світ, який існує заради Бога, що є його центром. Це світ, в якому люди живуть для Бога. (98-33, 08.04.1978)

3.2. Життя, що дозволяє увійти до Царства Небесного

3.2.1. Наше положення

 Бог створив людину, тому що хотів зробити її причетною до Своєї любові. Народитися в душі Бога, вирости в лоні Його любові, створити сім‘ю, стати зрілою особою любові, здатною на землі з‘єднатися із всесвітньою любов‘ю і повернутися в Його люблячі обійми — таким є шлях людського життя.
  Через гріхопадіння цей порядок в корені порушився. Бог і людина опинилися повністю ізольовані один від одного. Між Богом і людиною розверзлася така прірва, що як би люди не старалися повернутися до Бога, це їм було недоступно. Бог також при всьому Своєму бажанні не може прийти до людей. Виникли стіни й державні кордони.
  Бог не може перебратися через стіну, що відділяє Його від людей.
  Не можуть це зробити і люди, які повинні шанувати Його як Батька. Ця стіна розділила душу й тіло в кожному з нас. Така ж стіна розділила чоловіка і дружину. Стіни виросли всередині сім‘ї, роду, народу, країни та світу; вони розділили духовний і фізичний світ. Утворилася стіна між Царством Небесним і пеклом. Що з того, що Бог перебуває на славному Небесному престолі? Адже якщо стіну не прибрати, люди землі не зможуть перебратися через цей бар‘єр, що оточує їх.
  В цьому трагедія людей, які живуть на землі. Як її подолати? Люди повинні шанувати Бога як свого Батька, і жити, у всьому слідуючи Його повчанням, а вони навіть не знають, чи існує Він. З‘явився світ, в якому ми живемо. В цьому світі історично склалися такі обставини, що хтось говорить: «Бог, безумовно, не існує», — а хтось: «Бог помер», — або: «Ми повинні вигнати Бога зі світу людей». (135-267, 15.12.1985)

3.2.2. Випадки, коли людина не може увійти до Царства Небесного

 Якими мотивами ми керуємося: Божою волею чи своєю власною? Егоїстичні прагнення не повинні бути нашим спонукальним мотивом. Проте у багатьох випадках люди сьогодні керуються егоїстичними міркування ми, відсуваючи Божу волю на задній план. Божа воля вимагає від людини йти по шляху страждань, а людське «его» повстає проти цього. Божа воля і наш егоїзм займають протилежні позиції. Божа воля велить нам крокувати направо, а наше «я» прагне піти наліво. Ви прагнете знайти собі виправдання: «З тих пір, як я вступив до Церкви Об’єднання, мені доводилося важче, ніж будь-кому!»
  Той, хто шукає собі виправдання, не увійде до Царства Небесного. Абсолютна віра не терпить самовиправдань. Ми повинні посісти таке положення, щоб нас виправдовували інші люди. Ми самі нічого не можемо говорити на свій захист, жодного слова. Нас повинні виправдовувати інші. Навіть якщо ми добре попрацювали, наше положення не дозволяє нам говорити про це. Те, що ви вважаєте стовідсотковим, з погляду Бога тягне на один відсоток. Ви думаєте, що це сто відсотків, а на його думку це один відсоток. Отже, якщо людина висловлює якісь речі, керуючись своїм егоїзмом, вона не потрапить до Царства Небесного.
  Де воно бере початок? Царство Небесне починається з абсолютної віри. Абсолютна віра не терпить ніякого самоутвердження. Позиція абсолютної віри — це позиція абсолютного самозречення. Абсолютна віра неможлива без повного самозречення. Якщо ви йдете шляхом віри і в той же час приймаєте все, що характерне для цього світу, абсолютна віра у вас не сформується.
  Якщо подивитися в світлі цієї фундаментальної проблеми на повсякденне життя більшості людей, ми побачимо, що, прокинувшись вранці й поснідавши, вони живуть за звичкою і при цьому кажуть: «В очах Бога я гідна людина». Така віра у багатьох. Царство Небесне не може належати їм. Вони не можуть виглядати гідно. Людина не досягне еталону абсолютної віри, не отримавши визнання з боку свого об‘єкту. Царство Небесне можна побудувати лише знайшовши такий абсолютний еталон віри. Тож чи виникне воно, якщо людина не досягла цього рівня? Ні за що. Чому це так? Тому що на цьому місці на вас чекає сатана. (46-79, 25.07.1971)

 Дотепер людям, яких обирав Бог протягом історії, було років за п‘ятдесят, за шістдесят. Це були люди немолодого віку, пошарпані життям, і в недалекому майбутньому на них чекав тільки один шлях — на кладовище під звуки похоронного маршу. Про все це Богу доводилося турбуватися: «Сьогодні Я вершу провидіння за допомогою цих зморшкуватих і висохлих старих, але в майбутньому Мені доведеться працювати з людьми середнього віку. Як тоді я розгортатиму Свій промисел?» Такими були внутрішні обставини Бога, коли Він крокував по Своєму історичному шляху.
  Ви повинні перейти з періоду старості в період зрілості, а з нього — в пору юності, з юності — в дитинство, з дитинства — у вік немовляти, щоб народитися заново. Інакше ви не зможете увійти до Царства Небесного. Потрібно, щоб ви були чисті та безневинні, як маленькі діти, і могли викликати до себе симпатію. От чому Ісус сказав Никодиму: «Належить вам народитися згори» (Іван. 3:1). Він говорив про необхідність повторного народження, тобто про народження згори. Тому найважливіше завдан ня Бога — це промисл порятунку, що починається з материнської утроби. Який цей факт вражаючий! (20-94, 28.04.1968)

3.2.3. Ми живемо для Царства Небесного

 Якщо дві третини вашого життя, яке, звичайно, триває років сімдесят- вісімдесят, сповнені скорботою, то що ви повинні робити протягом цих літ? Спираючись на Бога, ви повинні зробити цей відрізок життя радісним. Вам слід перетворити своє життя на Царство Небесне. Царство Небесне там, де люди живуть, віддаючи. Бог теж повинен лише віддавати. Батьки повинні віддавати своїм дітям усе. Душа батьків є такою, що, навіть віддавши щось добре, вони хочуть віддати щось ще краще, якщо воно в них з‘являється. (34-141, 30.08.1970)

 Ви зараз воюєте. Все своє життя ви ведете канонаду. Ще до того, як ви стикаєтеся зі світом, ваші душа й тіло вступають у боротьбу між собою. Як їх можна примирити? Що переможе в цій боротьбі: душа чи тіло? Ви повинні стати людьми, здатними сказати: «Моя душа неодмінно переможе». Той, у кого душа перемагає тіло, належить стороні добра, а той, у кого тіло долає душу, належить стороні зла.
  Який же секретний метод дозволяє душі отримати перемогу над тілом на полі битви, або навпаки, тілу завдати удару по душі? Яка їх тактика? Ось в чому питання. Напрям, в якому ви підете, щоб запастися озброєнням і амуніцією, необхідними для битви, визначить вашу належність до добра або зла. Від чого, перш за все, залежить результат боротьби? Це важливе питання. Які умови необхідні для утвердження людей, що живуть в порочному світі, на позиціях добра? Які умови ставлять їх на позиції зла? Знаючи відповідь на ці питання, ми зможемо визначити, що нам необхідно, а від чого потрібно позбутися. І тоді все стає просто. (36-61, 15.11.1970)

 Припустимо, з‘явилися найбільші в історії чоловік і жінка. Чи може чоловік, посилаючись на свої чоловічі права, заявити про своє бажання отримати благословення наодинці? Чи може жінка заявити те ж саме, посилаючись на жіночі права? (Ні.) Вони повинні розглядати Божу волю як абсолютну і дотримати всі умови, необхідні для здійснення надії людства. Навмання цього не зробити. Що потрібно буде робити в майбутньому в Царстві Небесному на землі? Чоловік і дружина повинні пройти таким шляхом, на якому вони заслужать теплий прийом і пошану в усьому світі. Таким є спосіб життя, властивий Царству Божому на землі. (162-67, 27.03.1987)

 У людини не виходить жити одним лише добром. Добро і зло борються за володіння світом. Влада добра несе життя, але якщо запанувало зло, все йде до загибелі. Таким чином, цей світ іде шляхом зльотів і падінь, коли вирішується питання «жити чи померти».
  Особа — це плід історії. Те ж можна сказати про сім‘ю, націю та світ. Проте, чи багато хто з цих плодів є плодами добра? Порахуйте, чого у вас більше, наскільки ви є продуктом добра? На скільки відсотків ваше оточення і сама ваша особа є плодами добра? Ось в чому питання. Чи багато у вас спільного зі злом? Чи багато у вас спільного з добром? Задавшись такими запи таннями, ви побачите, що з усіх боків оточені елементами зла.
  Щоб слідувати шляхом пороку, не вимагається ніякого виховання. По ньому може йти хто завгодно без жодної освіти, тому що історія почалася зі зла. Хіба нас треба вчити, як бути поганими? Люди самі стали такими, тому тепер стало необхідним моральне і етичне виховання, щоб навчити їх вчиняти по совісті. На чому ґрунтується виховання? Не дивлячись на те, що людей вчать добру, вчать жити по совісті, чи багато хто з них досяг еталону такого виховання? Погані вчинки може робити хто завгодно, навіть не вчившись. В цьому кожен може набрати вищий бал.
  За існуючих обставин, совість постійно радить нам бути добрими. Хоча наша душа без втоми дає нам поради і підштовхує нас до добра, чи вдалося нам стати добрими людьми? Якщо замислитися над цією проблемою, нам залишиться лише безупинно засмучуватися. Сьогодні, завтра, весь цей рік будуть сповнені скорботи. В скорботі мине наша юність, зрілі роки, старість. Ми так і помремо, засмучуючись, вірно? Інакше кажучи, ми завершуємо своє життя в пороках, хіба не так? Нам залишається прийти тільки до такого висновку. Ми народилися в злі, тому корчимося в злі і йдемо в зло — дотепер таким було життя величезного числа людей, які жили в цьому світі і покинули його. Таким є шлях, по якому йдуть багато людей, що живуть зараз на землі.
  Чим сьогодні займається Церква Об’єднання? Чи вчить вона злу? Якщо це так, то вона не потрібна. Злу не потрібно вчити. У всіх і так добре виходить слідувати шляхом зла без жодного навчання. (36-56, 15.11.1970)

3.2.4. Ми і Царство Небесне

 Ісус навіть перед лицем смерті сказав: «Отче Мій! Якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім не як Я хочу, але як Ти». (Матф. 26:39) Перед смертю він не опирався Богу. «Воля Батька над усе, тому я, звичайно ж, принесу найбільшу жертву» — таким був його настрій. Такій позиції властива велика глибина, тому, зайнявши її, можна стати ближче до Бога навіки. Перед лицем такої людини навіть Бог нічого не може поробити. Той, хто нападає на таку людину, вмить загине, понісши покарання від руки Самого Бога. Ось тому і сказано, що ліва рука не повинна відати, що робить права.
  Якщо людина позичила комусь велику суму і береже в своїй пам‘яті цей факт, підраховуючи, який відсоток їй це принесе, вона не зможе стати господарем Царства Небесного. Якщо ви щось віддали, забудьте про це. Чи знайдуться батьки, які підраховують до копійки всі витрати на виховання своїх дітей в надії отримати потім відсотки? Батьківська душа забуває про те, що вона віддала. Більш того, віддаючи, батьки жалкують, що не можуть віддати більше. Такою є батьківська любов. Ця любов вічна. Людину, позбавлену батьків, називають сиротою. Ніхто не хоче бути сиротою. (36-84, 15.11.1970)

 Чи знаєте ви, що це за місце — духовний світ (Царство Небесне)? Це світ, куди потрапляють люди, які живуть заради інших. Егоїст ніколи не опиниться там, він потрапить в пекло. Хай навіть людина була відомим проповідником, ви самі побачите, де він опиниться... Церква Об’єднання намагається врятувати навіть своїх ворогів, навіть комуністів. Проте комуністи прагнуть знести голови всім членам Церкви Об’єднання, прибрати нас всіх. Ось в чому відмінність між нами. Отже, яка ідеологія повинна правити світом? Ми повинні бути сильнішими за комуністів. Проте не потрібно при цьому ставати злими, як комуністи. Якщо ми станемо сильними, спираючись на безкорисливу любов, нам з лишком вистачить сил, щоб врятувати світ.
  Ми не живемо в Царстві Небесному, а тільки збираємося в нього відправитися. Коли? (Зараз.) Коли «зараз»? Скільки триватиме це «зараз»? Чи закінчиться воно сьогодні, через десять чи через сто років? А що, як на той час ви помрете? Тому ви повинні прийняти в себе паросток щеплення. Відсікти від себе все і прищепити цей паросток. (91-173, 06.02.1977)

 В який світ ви підете врешті- решт? В пекло чи в Царство Небесне? Якими людьми ви станете: такими, що проситимуть: «Вчителю, будь ласка, допоможіть мені!» чи такими, які скажуть: «Вчителю, ласкаво просимо»? Це питання життя і смерті. Ви гадаєте, що одружитеся і заживете добре, але коли я кажу вам: «Живіть добре, — я маю на увазі: — Станьте незмінним подружжям». Щоб стати незмінними чоловіком і дружиною, ви разом повинні пройти тренування в світі, де подружні союзи непостійні. Ви не повинні розлучатися навіть у світі, де розлучаються пари, де розділені північ, південь і решта сторін світу. Таке навчання ви повинні пройти. (129-181, 30.10.1983)

3.3. Чотирьохпозиційна основа і Царство Небесне

3.3.1. В Царство Небесне входять сім‘ями

 Став би мене хто переслідувати, якби я дотепер працював тільки на сімейному рівні? Я переконаний, що, якби мій батько, матір і вся моя родина аж до сьомого покоління зібралася в одному місці, я зміг би глибоко зворушити їх Словом Божим. Я, без сумніву, міг би повернути всю свою сім‘ю і всіх рідних на шлях Божої волі. Але я не міг цього зробити, оскільки Бог бажав не цього. Ісус був вигнаний своїми рідними, тому що він також не міг цього зробити.
  Але ті часи минули і обставини епохи, в якій живете ви, дозволяють вам давати свідоцтво своїм рідним; ви можете в сльозах вилити своїм батькові й матері своє палке серце. В цьому розумінні ви знаходитеся в кращому становищі, ніж я. Тепер настав такий час, що коли ваші батьки або родичі не хочуть приймати Божу волю, ви можете кричати, плакати або зворушити їх будь-яким іншим способом. Звичайно, мати справу зі старшим братом буде трошки важче у будь-якому випадку, але молодшого ви можете притягнути в Церкву хоч би силою. Ви навіть можете дати йому стусана зі словами: «Ну що, негіднику, віритимеш, чи ні?» — і таким чином привести його до віри. Ось які вільні часи настали. Якщо ви навіть в такий час не впораєтеся зі своєю відповідальністю, ви зганьбите себе перед Небесами. Відтепер я теж не зможу спілкуватися з такого роду людьми.
  Без цього вам не увійти до Царства Небесного. Ви потрапите туди лише після того, як створите сім‘ю. (21-65, 01.09.1968)

 Ми в Церкві Об’єднання вважаємо, що порятунок ні за що не отримати поодинці. До Царства Небесного не увійти окремому індивідууму. Туди не потрапити самому. Такий Принцип. В Едемському Саду і Адаму, і Єві належало удвох увійти до Царства Небесного. Чи може туди потрапити тільки чоловік або тільки дружина? Якщо між подружжям немає єдності, якщо сім‘я не єдина, вона не увійде до Царства Небесного. Таким є ідеал. Чи добре це буде, якщо батько піде до пекла, а мати — в Царство Небесне? Яке ж це тоді Царство Небесне? Туди повинні йти подружні пари та сім‘ї. І навіть не просто сім‘ї, туди повинна відправитися вся рідня і вся країна. (50-61, 30.10.1971)

 З чого починається Царство Небесне? З того, що вам доводиться відрікатися навіть від того серця, яке є витоком вашого народження. От чому люди, що слідували шляхом духовних пошуків, жили в безшлюбності. Проте тут існує одна складна проблема. У майбутньому Господь Другого пришестя легко вирішить її, але до того часу люди повинні вирішувати її на індивідуальному рівні.
  Надалі неможливо буде просуватися вперед, ставлячи на перше місце індивідуальний порятунок. Тому, щоб врятувати людство, ми повинні врятувати сім‘ю. Щоб відкрити шлях до порятунку сім‘ї, на землю приходить Господь Другого пришестя. У наш час християни думають, що потраплять на Небо, віруючи в Ісуса, а тим часом вони загрузнули в індивідуалізмі. Згідно первісного задуму, людина не може вступити в Царство Небесне поодинці. Якби Адам і Єва не вчинили гріхопадіння і залишалися у сфері Божої любові, чи увійшли б вони в Царство Небесне, чи ні? Якби все було так, пекло взагалі не могло б існувати.
  В Царство Небесне йде подружжя разом зі своїми дітьми. Це місце, куди люди йдуть зі своїми синами, дочками, онуками та всією ріднею. Більш того, туди треба відправлятися всією країною. Тоді це місце стане небесною країною. Тому і з‘являється Царство Небесне. Ось як воно виникає. (41-299, 17.02.1971)

 Якщо людина в самоті заявляє: «Ось тут — Царство Небесне», — знаєте, як це засмучує Бога! Чи можна тоді називати це добром? Тому уявіть собі, як тяжко почуває себе Небесний Батько, коли Він дивиться на світ людей або на релігійний світ. (96-68, 18.12.1977)

 Якими повинні стати члени Церкви Об’єднання? Вони повинні стати кращими, ніж Будда, Ісус чи Конфуцій. Дотепер релігії мали на меті індивідуальний порятунок. Але Церква Об’єднання ставить перед собою мету рятувати сім‘ї, а не просто окремі особи. Цим вона і відрізняється від інших релігій. Ми несемо порятунок, але рятуємо сім’ї. Ми йдемо в Царство Небесне, але не поодинці.
  Неприпустимо, щоб чоловік відправився в Царство Небесне, а дружина — в пекло. Така точка зору Церкви Об’єднання на порятунок. В Царство Небесне повинні піти двоє. Ми не можемо допустити, щоб наші батько чи мати опинилися в пеклі. Ми йдемо в Царство Небесне разом з нашими батьками й дітьми. У порівнянні з іншими релігіями Церква Об’єднання є релігією іншого порядку, оскільки вказує шлях, по якому люди на може увійти до Царства Небесного разом зі своєю коханою сім‘єю і всім родом. Саме тому Церква Об’єднання вважає особливо цінною сім‘ю, тоді як дотепер релігії робили акцент на житті в безшлюбності. Ми йдемо по цьому шляху, спираючись на сім‘ю, на таку сім‘ю, яка існує заради світу і заради Бога. Таким шляхом повинні крокувати члени Церкви Об’єднання. (34-358, 20.09.1970)

 Хто в сім‘ї є найкращим об‘єктом щастя? Для чоловіка таким об‘єктом є дружина, для дружини — чоловік, для батьків — діти, а для дітей — батьки. На такій платформі можна побудувати Царство Небесне.
  Ісус сказав: «Царство Боже всередині вас є» (Лук. 17:21), — але не зміг сказати: «Воно знаходиться у ваших сім‘ях». Уявіть же, яким самотнім і нещасним він був. Але у вас є сім‘ї, і ви можете співати від щастя. Люди хоча б на мить можуть пережити це, але Ісус, єдинородний син Божий, Господь всіх шукачів істини, який прийшов на землю, щоб врятувати весь світ, не міг навіть мріяти про те, щоб в його оточенні було створено Царство Небесне. Він поневірявся по землі та вчив про те, що «Царство Боже всередині вас є», намагаючись відродити Царство Небесне в душах людей. Але менш ніж через три роки він помер на хресті. Яким самотнім і нещасним було його життя!
  Якщо Ісус мріяв лише про Царство Небесне в душі, то вийти за рамки такого Царства в душі та побудувати Царство Небесне в навколишньому світі видається навіки неможливим. Так само навіки неможливо побудувати Царство Небесне, що виходить за межі сім‘ї, що поширюється на суспільство і націю. Коли ж буде побудовано Царство Небесне на світовому рівні і Царство Небесне в духовному світі? Відповідальність Месії полягає в тому, щоб врятувати все людство, звільнити весь духовний світ і Бога. Дух захоплює, якщо подумати, який шлях треба пройти, щоб зайняти це положення. Смерть Ісуса на хресті сама по собі нічого не значить. Загинувши, не можна з гідністю постати перед Небесами. Якщо зазнати невдачі у втіленні задуму Царства Небесного і побудові ідеального суспільства, то хочеться просто закутатися в якесь покривало, щоб заховати, закрити своє обличчя. Такого сорому не позбутися навіть померши сто разів. Чи розумів хто-небудь таке серце Ісуса? (120-47, 03.10.1982)

 В Царство Небесне поодинці не потрапити. Щоб увійти туди, потрібно неодмінно здійснити ідеал подружніх стосунків. Тому, щоб грішна людина потрапила в Царство Небесне, їй неодмінно слід пройти через історію відновлення, воскресіння і відтворення. Я даю вам Благословення, щоб розкрити перед вами ворота Царства Небесного. За допомогою Благословення я відчиняю перед вами ворота Царства Небесного, які раніше були зачинені.
  В ці ворота входять сім‘єю. Вам потрібно увійти туди разом зі своїми синами й дочками. Сім‘я — поняття історичне, в ній закладені всі плоди, всі звершення історії. За шість тисяч років Божа історія відновлення пройшла епохи першого, другого і третього Адамів, значить, і в сім‘ї повинні бути три сини, яким потрібно буде втілити ідеологію шлюбу. Отже, в Царство Небесне йдуть сім‘єю. (152- 239, 1963.5.25)

3.3.2. Ісус і сім‘я

 Християнство — це релігія, еталоном вчення якої є сім‘я нескінченної, непохитної любові. В такій сім‘ї люди зможуть вічно жити з Богом. Бог бажає зустрітися з людиною саме для того, щоб створити таку сім‘ю. Того ж бажає і людина. Немає бажання вище цього. (39-343, 16.01.1971)

 Ісус прагнув створити сім‘ю, але був розп’ятий, так і не виконавши свого бажання. Він пішов лише згадавши про нареченого і наречену. Ось чому Ісус обіцяв повернутися і влаштувати бенкет агнця. Бенкет агнця означає створення ідеальної сім‘ї, в якій Бог зможе знайти спокій. Так Ісус може стати Істинним Батьком. Після цього він повинен породити істинних дітей, які стануть істинними братами й сестрами. Спираючись на таку Істинну Сім‘ю, він повинен сформувати істинний рід та істинний народ, новий народ і нову країну. Отже, можна зробити чіткий висновок: Ісус повинен з‘явитися знов, щоб здійснити все це. (39-345, 16.01.1971)

3.3.3. Чотирьохпозиційна основа і Царство Небесне

 Під відновленням ми розуміємо відновлення чотирьохпозиційної основи. Щоб відновити її, ми повинні відновити батька, матір, синів і дочок. Тому, отримавши Благословення, ви повинні стати повністю відновленим подружжям, породити дітей та утвердити їх на позиції безгрішних людей. Для цього вам буде потрібно закласти в них нову традицію. Якщо ви хочете цього досягти, вам слід перевершити святих. (58-33, 06.06.1972)

 Божий ідеал, Царство Небесне на землі, починає затверджуватися там, де створюється сімейне Царство Небесне. Для цього необхідно створити чотирьохпозиційну основу. «Принцип» свідчить, що здійснення ідеалу творення — ця побудова чотирьохпозиційної основи. Чому це повинно бути саме так? Вертикальний та горизонтальний світи, центром яких є Бог, Адам і Єва, виникають в три стадії. Горизонтальний світ виникає тільки з появою в Адама і Єви дітей. Коли діти підростають, природним чином виникає вертикальний світ. Горизонтальний еталон тіла — це діти, а горизонтальний еталон душі — це духовний світ. В цей момент Бог вперше дістає можливість пересуватися як у фізичному, так і в духовному світі, тому на землі і виникне Царство Небесне. (96-28, 01.01.1978)