Розділ 2. Період правління суддів і період християнських церков за патріархів
Успадкувавши місію Мойсея, Ісус Навин увійшов з ізраїльтянами в Ханаан. Протягом наступних чотирьохсот років ізраїльськими племенами правили п’ятнадцять суддів. Згадка про тринадцятьох із них, починаючи з Отніїла й закінчуючи Самсоном, є в Книзі Суддів. Двома іншими були Ілля та Самуїл. Судді поєднували функції пророка, первосвященика та царя, які пізніше були розподілені між різними особами. Ізраїль у цей період був феодальним суспільством без централізованої політичної влади. Період християнських церков за патріархів в епоху Нового Заповіту був необхідний для відновлення періоду суддів на основі субстанційної ідентичності часу. Лідери місцевого духівництва — патріархи, єпископи, абати — стояли на чолі християнського суспільства та виконували обов’язки, подібні до суддів епохи Старого Заповіту.
В епоху, що передувала приходу Ісуса, Бог працював над створенням національної основи для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде), яку повинен був закласти народ першого Ізраїлю одночасно на духовному й фізичному рівнях. Із цієї причини політика, економіка та релігія розвивалися в одному напрямі під управлінням суддів, які в одній особі поєднували три функції. З іншого боку, в епоху після пришестя Ісуса християни будували духовне царство з Ісусом на чолі — духовним Царем Царів, який спирався на основу для Месії на духовному рівні.
Тому в епоху Нового Заповіту християнство, яке служило воскреслому Ісусу, — другий Ізраїль — не мало визначеної території на землі, і лідери місцевого духівництва несли відповідальність за створення царства на духовному рівні. Поряд із функціями пророка та первосвященика вони виконували роль «духовного» царя. Епоха Нового Заповіту поклала початок періоду християнського феодального суспільства.
Період суддів розпочався після того, як ізраїльтяни звільнилися з рабства в Єгипті та їхні нащадки об’єдналися під керівництвом Ісуса Навина й Калева, щоб увійти в благословенний Ханаан. Поділивши територію нових земель між родами й племенами, на чолі яких стояли судді, вони сформували новий обраний народ та заклали основи ізраїльського феодального суспільства. Аналогічно до періоду суддів, період християнських церков за патріархів розпочався після звільнення християнства від переслідувань у Римській імперії, світі сатани. Християни поширили Євангеліє серед германських племен, які перемістилися в IV столітті в Західну Європу, рятуючись від навали гунів (народ монгольського походження). Так на нових землях Західної Європи Бог зростив германські народи в ролі нового обраного народу і встановив ранню форму християнського феодального суспільства.
Раніше вже говорилося про те, що на своєму шляху повернення з Єгипту в Ханаан ізраїльтяни побудували як символ Месії скинію, яка була об’єктом для умови, що замінював Авеля у створенні субстанційної основи (실체기대, шільчекіде) (Мойсей та Ісус 2.2.2.3). У період суддів ізраїльтянам слід було шанувати скинію та залишатися слухняними до вказівок суддів. Однак замість того, щоб знищити сім ханаанських племен, ізраїльтяни жили серед них і, потрапивши під вплив їхніх звичаїв, почали поклонятися їхнім ідолам, утративши орієнтири власної віри. Аналогічна ситуація склалася в період християнських церков за патріархів: християнам слід було шанувати церкву як образ Месії та дотримуватися вказівок вищого церковного духівництва. Церква була об’єктом для умови, який замінював Авеля. Однак християни потрапили під вплив релігії та культури германських язичницьких племен, що спричинило велике замішання в їхній вірі.