Розділ 1. Поняття про Царство Небесне
1.1. Де знаходиться Царство Небесне
Згідно Біблії, Царство Небесне знаходиться в душі. Не на краю світу, а у нас в душі. Де ж знаходиться така душа? Зовсім не там, де людина підкоряється всім силам, діючим у цьому світі, який тоне в хвилях смерті. Її місце там, де ці сили подолані, там, звідки хвилею поширюється благодать життя.
Царство Небесне не знайти в світі плоті, його там немає. Відправна точка Царства Небесного знаходиться там, де людина здійснює те, до чого прагне в глибині своєї душі. Знайшовши таке місце, вона може знайти Царство Небесне.
Отже, Царство Небесне наступає не після кінця світу, а в ту мить, коли ви створюєте в своїй душі цю відправну точку. Вона нагадує точку опори, завдяки якій важелі терезів досягають рівноваги. Досягнення рівноваги терезів є метою, але для цього потрібно, щоб права сторона переважувала. Ліве плече терезів не повинно переважувати праве. Все починається з того, що права сторона переважує ліву.
Отже, Царство Небесне починається в душі. В якій саме душі? В душі, що отримала перемогу над світом. Навіть якщо Царство Небесне настане в навколишньому світі, але моя душа порочна, не прагне його і залишається неторкнутої ним, від такого Царства Небесного не буде ніякої користі. Тому основа для Царства Небесного створюється не в навколишньому середовищі, а в самій людині. Проблема полягає в кожному з нас. Опора, основа, здатна підтримувати Царство Небесне, знаходиться не в нашому оточенні, а перш за все в нашій душі.
Учні Ісуса не могли відмовитися від навколишньої дійсності, але при цьому розраховували знайти щастя в грядущому Царстві Небесному, ґрунтуючись на мирському розумінні влади і життєвого успіху. Побачивши це, Ісус в корені зруйнував їх уявлення, оголосивши, що Царство Небесне знаходиться в душі людини. Ті, хто не жадає Царства Небесного в своїй душі, не зможуть привести його в рух, навіть якщо буде створено оточення, яке відповідає Царству Небесному. Без рішучості в душі неможливо добитися досконалої дії. Досконала дія народжується з досконалої рішучості.
Тому так важливо, чи сильно жадає добра ваша душа? «Я пов‘яжу свої прагнення з історичним добром! Хай обставини змусять мене проливати криваві сльози, я все подолаю, щоб іти у напрямі добра! Навіть якщо в останні дні історії мені доведеться вести боротьбу наодинці, я не зійду з цього шляху! Я пройду по ньому, розбивши всі перешкоди!» Якщо ви прокладаєте пряму дорогу з таким незмінним душевним настроєм, якщо ви твердо вирішили привести оточення, в якому мешкає ваше тіло, у відповідність до подібного настрою вашої душі, початок Царству Небесному буде встановлений. Проте, коли душа і тіло роз‘єднані, Царства Небесного не створити. Просування до Царства Небесного починається з єдності душі і тіла. Неможливо створити Царство Небесне, коли немає згоди між поривами душі і діями тіла.
У цьому контексті вчення Ісуса можна зрозуміти так: людина повинна поставити основним завданням єдність душі й тіла і розвинути в собі суб‘єктну природу, що дозволяє крокувати вперед твердою ходою, не відхиляючись вправо чи вліво під впливом оточення.
Царство Небесне — це результат праці нас самих, а не інших людей. Ми грішні люди, тому нам потрібно відрікатися від себе. Якщо ви самі не можете встановити Царство Небесне, це зробить хтось інший. Якщо така людина знайшлась, то досягти Царства Небесного ви зможете тільки поєднавшись з нею. Вам необхідно піти за такою людиною. Треба абсолютно прилаштуватися до неї. Якщо вона рушить на схід, ви теж повинні йти на схід. Коли вона піде на захід, то ви повинні прийняти рішення піти разом з нею. Не можна мати таке ставлення, що коли ця людина буде отак робити, то я не повинен так чинити. Ви не повинні думати, що коли вона буде робити так, то я не повинен так робити. Критика тут не припустима. (46-21, 18.07.1971)
Ісус казав, що Царство Небесне лежить в нашій душі, але що таке Царство Небесне? Це місце, де в центрі всього стоїть Божа любов, де створено середовище, що спирається на цю любов. Це і є Царство Небесне. У такому разі, яка людина може увійти до цієї сфери і залишитися в ній? Той, хто здатен досягти гармонії із суттю Божої любові. Інші люди не можуть увійти до Царства Небесного.
Яка людина може об‘єднатися із суттю Божої любові? Той, хто ставить на перше місце себе самого, не має цінності. Тільки людина, яка бажає віддавати, вкладаючи своє життя, все своє серце, все, що у неї є, заради інших, може постійно знаходитися у сфері Божої любові. Так робили і великі історичні постаті, і святі. (46-36, 18.07.1971)
1.2. Християнство і Небеса
Навіть якщо ви будете церковними прихожанами декілька сторіч, але при цьому центром вашої душі є ваше власне «его», вам не увійти до Царства Небесного і не отримати порятунку.
Вам необхідно знати, яка релігія є істинною релігією, яка людина є істинною людиною та яка країна є істинною країною. (78-117, 06.05.1975)
Серед віруючих минулого, загиблих мученицькою смертю, є такі, які вважали: «Зустрівши мученицький кінець, я зможу потрапити на Небеса». Відправившись в духовний світ, ви знайдете, що такі люди не змогли туди потрапити. Але люди, які померли, кажучи: «Небесний Батько пройшов шляхом страждань, щоб знайти мене, Він проливав кров. Господь теж приніс себе в жертву. Тому я піду куди завгодно, лише б віддати Господові за його милість! Я нескінченно вдячний за можливість удостоїтися цієї слави і віддати йому за його благодать!» — потрапили в Царство Небесне. Ці люди померли не заради самих себе, а в ім‘я неба і землі. Якщо людина померла з такими думками: «Я опинюся в раю, тільки коли помру з такою вірою» — вона померла заради себе самої. грішна людина ні за що не увійде до Царства Небесного, якщо триматиметься за своє «я». (41-353, 18.02.1971)
В Біблії мовиться: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і усією душею твоєю, і всім розумінням твоїм. Ця є перша заповідь». Ті, хто її не виконує, не увійдуть до Царства Небесного. А яка друга заповідь? Вона каже: «Полюби ближнього твого, як самого себе». Той, хто любить Бога в першу чергу і ближнього — в другу, стає шанобливим сином. (198-258, 04.02.1990)
Чи можна увійти до Царства Небесного лише завдяки вірі в Ісуса, як про це говорять християни? Навіть сам Ісус не може туди увійти, не втіливши ідеал у стосунках з партнером. Чи може Ісус втілити істинну любов наодинці? Навіть Бог не здатний на таке в самотності. Тому Ісус змушений повернутися. У такому випадку, хіба може він прийти на хмарах? Неможливо обдурити тридцятимільйонний народ і Церкву Об’єднання, що знає реальні речі, які кожен може побачити своїми очима і оцінити. Цей народ піде за мною. (176-209, 09.05.1988)
Сучасні християни кажуть, що можна знайти порятунок і потрапити на Небеса лише завдяки вірі в Ісуса. При цьому всі збираються йти на Небеса поодинці. Тільки дехто хоче піти туди, взявши з собою своїх батька і матір. Відтепер релігія не повинна давати тільки індивідуальний порятунок. Істинна релігія, заснована Богом, повинна бути вселенською і здатною залишитися до кінця. Остання релігія, на яку може сподіватися все людство, повинна пояснити, що в Царство Небесне йдуть не окремі особи. Потрібно, щоб вона представила Небеса не як місце, лише для окремих осіб, але й для їхніх батьків і матерів. Якщо глава роду дізнається про цю істину й буде керуватися нею, за ним відразу піде весь рід. (41-341, 18.02.1971)
1.3. Ісус і рай
Християни кажуть: «Увіруй в Ісуса і відправишся в Царство Небесне». Але хто в такому разі туди піде? Сама людина, чи не так? Дотепер не існувало релігії, яка проповідувала б, що в Царство Небесне потрібно йти всією сім‘єю, взявши з собою батька і матір. До теперішнього часу релігії ставили на перше місце індивідуальний порятунок. Проте надалі повинна з‘явитися релігія, яка проповідує, що в Царство Небесне можна увійти тільки всією сім‘єю. Брами в Царство Небесне відкриються лише з появою релігійної доктрини, що дає можливість порятунку одночасно всій сім‘ї. Дотепер всі релігії проповідували особистий порятунок. Це схоже на те, як людей поодинці піднімають вгору на вірьовках, що розгойдуються з одного боку в інший. Тому в релігійному світі робився акцент на житті в безшлюбності. Сім‘я сприймалася як щось вороже. Ісус теж казав, що домашні цієї людини будуть її ворогами.
Досягнувши вершини, людина повинна взяти в свої руки владу над землею. Потім хлопцям і дівчатам належить одружитися, взявши участь в церемонії Благословення. Відповідно до первісного задуму, Царство Небесне — це місце, куди входять сини і дочки, що одружилися і мають досвід Божої любові. Це і є Царство Небесне, яке повинні були створити люди, якби вони не вчинили гріхопадіння.
Ісус пішов у духовний світ один, тому він не зміг увійти до Царства Небесного, а потрапив у рай. Рай — це зал очікування перед входом у Царство Небесне. Це не ідеальне Царство Небесне. В Царство Небесне повинні йти чоловік і дружина, взявши з собою всіх членів сім‘ї. Тому Ісусу потрібно з‘явитися знов, одружитися і увійти до Царства Небесного разом із своїми сім‘єю і народом. Для цього Бог залишив Ісуса в раю. Значить, Ісусу необхідно повернутися в світ, закласти внутрішню основу відповідно до Принципу та увійти до Царства Небесного. Навмання цього не зробити. У майбутньому ваші батьки і матері отримають спасіння. Релігія, яка зможе направити в Царство Небесне всю сім‘ю в повному складі та навчить всіх такому шляху спасіння, зможе заснувати країну. Неможливо створити націю самому. От чому християнство не має своєї країни. Християнство — це релігія, де зібралися неодружені чоловіки та незаміжні жінки. Ви ж бачили католицьких священиків і черниць?
На землі багато християнських країн, але немає країни, на чолі якої стояв би християнський лідер: патріарх чи пастор. Все абсолютно по-іншому. Християнство — це духовна нація, і вона не має на землі своєї країни. Тому-то дотепер загинуло так багато християн.
Якби у християнства була на землі така країна, християни знаходилися б під її захистом, і їм не довелося б помирати. Не маючи власної країни, християни були гнаними мандрівниками і гинули натовпами. У майбутньому нам належить об‘єднати всіх християн світу і, взявши в свої руки владу над країною, знайти свій дім, країну і світ. Християни повинні зробити це. (41-346, 18.02.1971)
Дотепер у Бога жодного разу не було можливості беззастережно любити людину, яка досягла фізичної та духовної досконалості. Ісус теж не мав можливості любити таку людину, тому він дотепер перебуває в молитвах у раю.
От чому нам слід прагнути лише любові Бога, Який бажає взяти в Свої обійми наші дух і тіло. Ми повинні зуміти досягти цієї сфери, виконати свій обов’язок як Божі діти і володарювати над творінням. Тоді виникне сад спокою і світ владицтва, який Бог прагне відновити. Ви повинні це знати. Повернемося до проблеми особистості: що ж робити нам, людям, чия доля йти по шляху відновлення? Ми повинні шукати нову ідеологію. Прийшов час зробити це. У майбутньому на перший план вийде проблема істинного розуміння людського життя та Всесвіту. (5-49, 14.12.1958)
Чому Ісус не зміг увійти до Царства Небесного? Бог створив Царство Небесне для того, щоб до нього могли увійти живі безгрішні люди. До нього можуть увійти лише ті люди, які відповідають первісному еталону, який визначає Принцип. Тому й сам Ісус зміг би увійти туди, тільки коли б він, принісши порятунок грішному людству, зайняв положення безгрішних Адама та Єви, які були батьками людства, та пішов би туди разом із своїми дітьми. Проте він прийшов і пішов самотній. У нього не було нащадків. Через це він і відправився до раю. Він не зміг увійти до Царства Небесного і перебуває в раю. Місце, де він знаходиться, подібно залу очікування перед входом в Царство Небесне.
Отже, Ісус повинен прийти знов і знайти собі наречену. Спочатку Адаму і Єві в саду Едему належало стати нареченим і нареченою, тільки тоді вони увійшли б до Царства Небесного. Принцип залишається в силі, не дивлячись на гріхопадіння прабатьків людства, тому, щоб розцвіли квіти відповідно до Принципу, Ісус повинен з‘явитися повторно. Він пішов самотнім, тому не зміг увійти до Царства Небесного. Це означає, що він повинен з‘явитися знов. Тільки тоді він зможе туди увійти і, як сказано в Біблії, зв’язати на небі те, що було зв‘язане на землі. (41-299, 22.02.1959)
Якби не гріхопадіння, єдинородні син і дочка, керовані Божою любов‘ю, стали б чоловіком і дружиною та створили Божу сім‘ю. Те місце, куди б вони перебралися, проживши життя в любові Бога, і є Царство Небесне. До нього можна увійти тільки сім‘єю. Одинакам туди ходу немає. Не створивши власної сім‘ї, Ісус не зміг увійти до Царства Небесного і чекає в його «передпокої», тобто в раю. Рай подібний залу очікування, в якому можна зробити необхідні приготування для вступу до Царства Небесного.
В цьому розумінні Царство Небесне порожнє. Якщо замислитися про це, розумієш, що історія Божого провидіння відновлення була сумною. Бог втратив Адама і Єву. Але все не закінчилося втратою двох людей. Втрата Адама і Єви означала втрату всього їхнього роду. Цей рід, розширившись, повинен був стати народом, створити країну і поширитися по всьому світу, але все це було втрачено. Таким чином, втративши одного Адама, Бог втратив Царство, влада в якому належала б Небесам, Він втратив народ, рід і сім‘ю Небесної Країни, втратив небесних чоловіка й жінку, своїх єдинородних сина і дочку, які повинні були жити в ній. (143-23, 15.03.1986)
1.4. Серце і Царство Небесне
Яким місцем є Царство Небесне? Це місце, де людина може пишатися тим, що вона приготувала під час свого життя на землі, тим, що провела життя в служінні. У такому разі, які ж люди потрапляють в Царство Небесне? Чи потрапить туди той, хто вірує в Господа, щоб удостоїтися Його благословень, той, хто ставить на перше місце самі ці благословення? Ні. В Царство Небесне йдуть ті, хто прожив життя, яке підготувало їх серця до служіння Богу. Навіть якщо людина померла в процесі підготовки, але залишила після себе життя, проведене в служінні, і пішла з радістю, вона потрапить до Царства Небесного. Там вона переживе воскресіння. Приховані обставини життя людини не видимі. «Як жити?» — це питання, важливе для нашого життя в служін ні, питання, над яким нам необхідно замислитися. (8-303, 14.02.1960)
В Царство Небесне можна увійти тільки шляхом серця. Царство Небесне — це країна первісного типу, первісної природи, яка здатна охопити своїм владицтвом увесь світ. Нею не можна володіти завдяки лише якимсь зовнішнім обставинам. Володіти нею може тільки той, хто пов‘язаний з нею сердечними узами, проникаючими глибоко всередину. Тому християнство, як релігія, зрештою, бере за основу не зовнішні обставини, а серце. Мета провидіння, яке Бог розгортає на землі — побудувати основу, яка дозволить подолати узи, що виникають під впливом зовнішніх обставин, і уславити серце.
Що таке гріхопадіння? Суть гріхопадіння не в тому, що люди не можуть зрозуміти обставини Бога, а в тому, що вони не сприймають Його Серце. Серце Бога, Який приходить до грішних людей, звернене до Його втрачених синів і дочок, проте немає людини, здатної розділити це Серце. Тому Бог працює, щоб знайти та відновити таких людей. В цьому й полягає праця порятунку, Рятівникце той, хто посланий, щоб зробити людей такими.
Перш ніж бажати Царства Небесного, ми повинні прагнути Божого Серця, але перш ніж прагнути його Серця, ми повинні замислитися про те, яке життя нам слід вести. Перш за все, у нас самих повинно бути серце, здатне служити. Первісна природа людини така, що вона схиляється перед всім піднесеним та благородним і жадає цього. Не дивлячись на гріхопадіння, справжнє серце людини, якою вона наділена при створенні, бажає служити піднесеному та благородному Серцю Бога. Тому якщо людина не вела життя служіння, яке дає можливість з‘єднатися з Серцем, вона в жодній мірі не пов‘язана з Царством Небесним.
Проте, щоб навчитися служити, потрібна підготовка. Пройшовши через процес підготовки, потрібно вести життя служіння. Після того, як людина пройде процес підготовки до служіння і проведе своє життя в служінні, вона відправляється в Царство Небесне. Туди йдуть люди, які служили від серця. Царство Небесне — це світ, де високо цінується та звеличується підготовка до служіння та саме життя служіння. Наша доля в тому, щоб іти до такого світу, який є нашою небесною метою.
З того самого моменту, коли людство з‘явилося на світ у грішному родоводі, і до теперішнього часу не було жодного дня, коли воно служило Богу від щирого серця. До свого гріхопадіння наші предки, Адам і Єва, росли згідно задуму творіння, але їм ніколи не доводилося служити Богу, будучи пов‘язаними з Ним узами серця.
У чому причина Божої скорботи? Людина, якою керують веління серця, повинна була служити Богу, але вона впала до положення, в якому не була здатний на це. Бог, якого людина повинна була шанувати всім серцем, так і не зміг пережити досвід подібного ставлення до Себе. Бог тужить не тому, що немає людей, віруючих в Нього або знаючих про Нього. Туга Небес і землі полягає в тому, що немає людини, здатної в своєму серці побудувати відносини з Богом та шанувати Його всім своїм серцем. (8-290, 14.02.1960)
Багато сучасних віруючих говорять, що Царство Небесне буде встановлено виключно завдяки їхній релігії. Це фантазія. Як стверджують багато релігій, Царство Боже сформується, спираючись на вчення їх основоположників. Одне тільки християнство розділене на десятки конфесій. Деякі віруючі вважають всі інші конфесії, окрім своєї, єретичними й сатанинськими. Якби їхні конфесії отримали від Бога підтвердження такої точки зору, можливо, це не створило б проблеми. Але насправді такими людьми керує жадібність, прагнення утвердити своє віросповідання, зробити так, щоб залишилося лише воно одне. Їх спонуки не чисті. Такі релігійні групи зазнають краху. Якщо Церква Об’єднання стане робити так само, вона повинна занепасти першою.
Виходячи з цього, можна сказати, що першочергова задача релігії зовсім не встановлення Царства Небесного. Це не перша мета. Перш, ніж з‘явиться Царство Небесне, потрібна особлива нація, здатна його успадкувати. Бог утвердив обраний народ, щоб той міг створити таку націю. Той факт, що протягом усієї історії існувала ідея обраної Богом нації, доводить, що головна тенденція історії полягала в тому, щоб залишити в світі зла групу поборників добра. Коли в порочному світі з‘являється обраний народ, починається формування небесної нації. Щоб з‘явилися громадяни такої нації, потрібно щоб спершу з‘явилися її діти. Більше того, раніше громадян і нації повинна з‘явитися сім‘я, здатна побудувати небесну націю. Щоб виникла така сім‘я, потрібен один чоловік і одна жінка, яких зможе визнати Бог. Чи достатньо буде того, що з‘являться такі чоловік і жінка? Ні. Потрібно, щоб у них народилися сини і дочки. Далі, потрібно, щоб з‘явилася сім‘я, яку Бог визнає Своїми вічними синами і дочками. Без такої сім‘ї не створити рід і народ, а без такого народу не побудувати країну й світ. Це дуже природний висновок.
Опорна точка, яку шукає Бог, — це індивідуум. Бог прагне захистити особу. Тому до теперішнього часу релігія була націлена на досягнення індивідуального порятунку. Проте мета порятунку, яку переслідує Бог, полягає в порятунку не особи, а сім‘ї. Таким чином, створенню Царства Небесного на рівні роду, народу, держави та світу повинна передувати побудова основи Царства Небесного на рівні сім‘ї. (47-249, 29.08.1971)
Де пролягає межа між Царством Небесним і пеклом? Ця межа визначається не тим, що людина добре знає Біблію і добре говорить. Питання в тому, чого конкретно людина досягла, і яке у неї серце. Врешті-решт, межа між Царством Небесним і пеклом визначається рубежами серця людини та рубежами її звершень. (32-229, 19.07.1970)
1.5. Тіло і пекло
Адам і Єва — це Боже тіло. У третьому розділі Першого Послання до Коринтян мовиться: «Хіба не знаєте, що ви храм Божий?» (1 Кор. 3:16) Тобто, тіло — це оселя, в якій може мешкати Бог. Проте це не стосується тіла сучасної грішної людини. Бог не житиме в тілі людини, яка говорить, що буде врятована, бо вірує в Ісуса, в тілі, яке зламалося, а потім пройш ло через ремонтну майстерню. Людина повинна була відповідати первісному ідеалу творення: в пору юності вона повинна володіти чистою першою любов‘ю, яка відповідає первісній природі. Але ми не стали такими і, як наслідок, покинули сферу Божої любові.
Що таке пекло? Це місце, де панує сатана. Він обожнює тільки ненависть, ревнощі, заздрість, розкол і руйнування. Тому в диявольській сфері переважають ці якості. Ці властивості виливаються у війни. Ми повинні геть позбавитись від такого сатани.
Що завдає Богу такий біль, немов в Його груди вбили цвяхи? Поява сатани. Це гіркий факт: за допомогою любові сатана насадив всюди свою кров і плоть, посіяв своє сім‘я. На очах Бога виникла сатанинська сім‘я. Сім‘я, якій належало жити в любові тисячоліттями під управлінням Бога, зруйнувалась з появою сатанинської сім‘ї. Натомість сім‘ї роду сатани поширилися по всьому світу. Зараз в світі є 180 країн. Численні роди билися один з одним, сильні поглинали слабких, і, таким чином, кількість країн зменшилась до 180. Згідно Божої волі їх необхідно об‘єднати в одну країну.
Де сатана розбив свій табір? Сатана теж знає Бога. Бог є Владикою і Джерелом первісної природи, якою все наділене від сотворіння. Сатана займає положення об‘єкта, тому що він теж походить від цього Джерела. З погляду людини, первісним еталоном є совість. На кого схожа совість? На Бога, тому ми і говоримо, що вона знаходиться на стороні Бога. А кого нагадує тіло? Воно нагадує сатану, тому ми вважаємо його таким, що належить стороні сатани.
Скільки совісті доводиться жертвувати собою заради тіла! Совість втомилася контролювати нас і вдень, і вночі. Проте вона забуває про втому, і як тільки тіло збирається вчинити погано, вона йому заважає. Наша совість ближче всього до нас. Вона нам замість батьків, Бога і вчителів. Душа не потребує виховання, а ось тілу воно вкрай необхідне.
От чому, якщо ви слідуватимете бажанням тіла, то опинитесь в пеклі. Навпаки, слідуючи поклику душі, ви потрапите в Царство Небесне. Прикордонний рубіж між Царством Небесним і пеклом — це сама людина. Північна і Південна Корея розділені по тридцять восьмій паралелі, і ми знаходимося на цій межі. Бог знає про це, тому Він і влаштував таке розділення. Якщо ми помремо, не відділивши в собі добро від зла, ми не зможемо подолати особисту тридцять восьму паралель і в духовному світі опинимося в пастці. Тридцять восьма паралель на рівні сім‘ї та країни також буде заблокована. Як же тоді подолати світову й всесвітню тридцять восьму паралель? (214-281, 03.02.1991)
Ви повинні обурюватися через те, що ваше тіло стало танцмайданчиком сатани. Воно стало місцем сатанинської любові. Через таку любов воно успадкувало сатанинський рід. Ви повинні знати один вражаючий факт: ця кров і зараз володарює над вами з позицій сили, зневажаючи вашу первісну природу. Ваша країна не в силах позбавити вас від цього владицтва. Кожна людина повинна робити це самостійно.
Що таке релігія? Історична боротьба релігії, по своїй суті, це боротьба з коренем гріха. Проте прихиль ники теології звільнення влаштовують шум, кажучи, що треба підняти прапор релігії в боротьбі за порятунок суспільства, тоді як самі вони знаходяться на шляху в пекло, а сатана використовує їх як свій бальний зал.
Ви повинні зненавидіти себе. Ви повинні зненавидіти власне тіло. Зрозумійте, що у вашому тілі пульсує кров сатани. Ви не можете вирізати її в себе ножем або випалити вогнем. Людина знаходиться серед Божого творіння, яке абсолютно беззахисне, бо людина пожирає і споживає його, немов завод з переробки. Ви повинні знати цей приголомшуючий факт. (214-285, 03.02.1991)
Якщо подумати про те, що зараз — останні дні в провидінні відновлення, вам доведеться критично поглянути на себе, чи серйозно ви ставитеся до кожної миті. У цьому світі не можна просто дрейфувати, куди вас понесе.
Якщо людина жодного разу не опинялася в серйозній ситуації, якщо в неї не було жодного серйозного моменту, їй повинно бути соромно перед Богом.
Чи добре я дотримуюся вселенського закону? Чи дає мені моє життя право на визнання з боку неба і землі? Коли на порозі смерті ви запитаєте себе про те, як ви прожили життя, якщо при цьому ваша душа скаже вам, що добра в ній було не більше шістдесяти відсотків, ви відправитеся в пекло.
І хоча можливості вашого тіла обмежені, за вашими плечима повинна бути історія боротьби душі за подолання своїх обмежень. Ви повинні зуміти заявити перед лицем неба і землі, перед історією, сучасністю, а також перед майбутніми поколіннями: «Я досяг звільнення, тому успадковуйте мою традицію!» Не переживши такого моменту, ви без жодного прощення опинитеся в пеклі. (19-27, 10.12.1967)
Світ перебуває в хаосі. А що можна сказати про духовний світ? В духовний світ ідуть люди, які перебувають в хаотичному стані. Чи можна сказати, що духовний світ впорядкований, якщо там збираються подібні особи? Якщо людина має звичку красти, то в неї постійно зберігається ця схильність. Коли люди, які на землі крали, потрапляють в духовний світ, вони і там хочуть що-небудь дістати задарма. Тому їм вельми проблематично мати справу з усім, що їх оточує, ось і утворюється пекло. Бог не створював пекла. Пекло виникло само. Хіба будують спочатку смітник, а потім будинок? Спочатку будують будинок, а потім, в процесі життя, з‘являється смітник. Те ж саме і тут. Християни не знають основ. (148-27, 04.10.1986)
Коли ви вже перестанете жити таким неправдивим життям? Хіба у вас не виникає такого бажання? Якщо одне ваше око не бачить, його потрібно або вирвати, або вилікувати. Ви повинні вміти розділяти. Якщо Бог є, Він повинен вказати людині спосіб виправитися. Саме тому виникла релігія.
Бог не створював пекла з відчуття ревнощів або заздрості. З‘явилось безліч неправдивих людей, і, щоб якось управитися з ними, Богу довелося створити пекло як свого роду сховище. Хіба хтось спочатку влаштовує смітник, а потім будує будинок? Припустимо, ви купили доброї капусти, щоб приготувати кімчі*, але в процесі приготування помітили, що зовнішнє листя проїдене черв‘яками. У цьому випадку ви викинете зіпсоване листя в сміттєвий бак. Гріхопадіння вчинили прабатьки людства. Тому для відкупу та усунення гріха потрібні люди, які володіють якостями Істинних Батьків. (20-117, 01.05.1968)
Хто є головним дідусем Всесвіту? Бог. Цей світ, цей Всесвіт необхідно об‘єднати, але хто є нащадками, які займають найостанніше положення? Це нащадки, які з‘являться в майбутньому. Потрібно всіх з‘єднати. А як? Для цього потрібна сім‘я, а не країна. Ваше американське громадянство ніяк не впливає на те, увійдете ви в Царство Небесне, чи ні. Так само, як і не вплине на це той факт, що ви громадянин якої-небудь слаборозвиненої країни. Відповідно до Божої волі в Царстві Небесному визнається тільки одна модель, здатна зв‘язати минуле, теперішнє і майбутнє — модель, яка відповідає головній течії і спирається на сімейну структуру. Ви повинні знати, що це зразок. Склад, де зберігаються плоди подібних сімей, і є Царством Небесним.
У людей, які народжувалися в цьому світі до теперішнього часу, не було ніяких умов для того, щоб Бог міг їх врятувати, тому вони відправлялися в пекло. Бог схожий на господаря, який думає: «Хоча ці плоди погризли жуки і по них повзають черв‘яки, але можливо я зможу їх якось використовувати хоча б на корм свиням». Богу залишається тільки складувати таких людей в одному місці — у пеклі. В духовному світі є пекло і рай. З погляду Церкви Об’єднання Царство Небесне порожнє. Таке розуміння відповідає логіці. (135-118, 04.10.1985)
Мешканці духовного світу перебувають на різних ступенях духовного світу. Чому так вийшло? Річ у тому, що за законом любові, відповідно до її порядку, вони повинні були стати шанобливими синами і дочками, але не змогли цього досягти. Їм також належало стати відданими громадянами своєї країни, а вони й ними не стали. Більш того, передбачалося, що вони стануть святими, які живуть на благо світу, але ніхто з них не відповідає цій вимозі. Таким чином, кожен з них займає положення, що відповідає його рівню. На землі людина повинна крокувати по шляху праведності. Повинен існувати шлях праведності для окремих осіб, для сімей, родів, народів, країн, для світу, для Всесвіту і навіть для Самого Бога. Такий єдиний шлях неодмінно повинен існувати. Що він собою являє? Це шлях істинної любові. (147-183, 21.09.1986)
В іншому світі все влаштоване таким чином: якщо ваш характер не відшліфований настільки,, щоб відповідати силі ідеальної любові, це викличе реакцію відторгнення по відношенню до вас. Ніхто не скаже вам відправлятися в пекло. Тому в Біблії мовиться: «Полюби ворога твого». Якщо істинна любов торкнеться ворога один, другий, третій, четвертий раз, ворог, поза сумнівом, зникне. Такою великою силою володіє любов. Тому Ісус і велів любити ворогів.
Сучасні християни вважають, що слово «ворог» відноситься до особистих ворогів, але це не так. У Бога є ворог. Хто він? Це той, хто порушив закон любові, що має безмежну цінність. Хто такий сатана перед лицем Бога? Він — перелюбець, ви повинні це знати. Мене називають єретиком, тому що я говорю про те, що дізнався в духовному світі. Я проковтнув без ліч образ: мені говорили, що я ватажок єретиків, руйнівник християнського світу, мені бажали смерті. Проте я все ще живу, не дивлячись на те, що деякі пастори, які відправляли мене на той світ, вже померли. Чому це так? Тому що така воля Бога. Мені ще належить багато що зробити. (121-173, 24.10.1982)
Припустимо, у вас є син, який вчинив вбивство або інший злочин проти держави, і його засуджено до страти. Чи знайдуться батьки, які скажуть своїй дитині, коли вона йде на страту: «Тебе зараз стратять, тож помри як слід»? Батькам хочеться схопитися за свого сина і померти разом з ним.
А якщо сцена подібної страти триває вічно, чи стануть батьки спокійно дивитися на це? Якщо смерть дитини продовжується вічно, батьки вічно жадатимуть його врятувати і стануть докладати для цього всіх зусиль. Враховуючи це, Бога можна назвати нещасною Істотою.
Бачачи Своїх дітей, які помирають у пеклі, Бог із шкіри лізтиме, щоб звільнити їх. Тільки так Він може виконати Свою відповідальність як Небесний Батько. Якщо Бог скаже: «Та вже досить, познищую все геть!» — Він не може бути Батьком. Слідуючи такій логіці, Він повинен звільнити навіть пекло.
Коли син побачить таку зворушливу картину, він скаже: «Мої батьки опинилися в такій ситуації через мене!» — і тисячі разів розкається в своїх гріхах. У таких батька й матері син розкаюватиметься так, що весь змарніє, і навіть його кістки стануть танути. Завдяки батькам у нього з‘явиться така можливість.
Навіть сатана не може звинуватити Бога, люблячого людей і прагнучого врятувати їх. Немає такого правила, за яким не можна пробачити людину, якщо її спонукала до каяття батьківська любов. Потрібно звільнити пекло саме з таким ставленням. Хіба це не шлях істинно шанобливих дітей? Тому ми в Церкві Об’єднання говоримо, що звільнимо навіть пекло. Чому? Тому що Бог хоче того ж. (62-50, 10.09.1972)
Пекло — це таке місце, варто один раз туди потрапити — не виберешся довіку . Не дивлячись на це, якщо вам сказати, що ваші батьки або родичі йдуть у пекло, у вас це не викликає реалістичних відчуттів. Ви просто думаєте: «Що ж там з ними буде?» — і на цьому все закінчується. Проте задумайтесь, що як ваші улюблені батьки дійсно підуть у пекло. Навіть у цьому світі людське серце таке, що коли хтось з близьких відправляється у в‘язницю, люди піднімають плач і крик та прагнуть витягти його звідти будь-якими засобами. Чи змогли б ви так легковажно думати, якщо б дізналися, що ваші сини й дочки, батьки чи родичі, брати й сестри, з якими Небеса з‘єднали вас, відправляються до в’язниці, з якої вони ніколи не зможуть вийти?
Ви ще нічого не знаєте. Чи існує пекло? В принципі, ви розумієте, що існує, проте ви не знаєте, що це за місце. Напевно у вас із цього приводу туманні уявлення. Ви зрозумієте це, тільки коли помрете. Після смерті ви все зразу ж зрозумієте, але буде вже надто пізно.
Зараз багатьом членам нашої Церкви духовно являються їхні померлі батьки і свідчать. За життя вони забороняли своїм дітям відвідувати Церкву Об’єднання, але в духовному світі вони побачили, що це була велика помилка. Тому багато мешканців духовного світу являють ся людям на землі і свідчать їм. У противному випадку в них будуть проблеми в третьому світі.
Якщо батьки опиралися тому, щоб їх діти були членами Церкви Об’єднання, і не дозволяли дітям відвідувати Церкву, в третьому світі такі батьки потрапляють в погану ситуацію. От чому в небесному світі вони роблять все можливе, щоб під ім‘ям добрих предків з‘явитися своїм дітям як особливі посланники і наставляти їх. Перед вами не з’явиться будь-хто. Уявляєте, як вони бувають вражені, коли, потрапивши в духовний світ, дізнаються, яке це приголомшуюче місце — Церква Об’єднання?
Можливо, ви думаєте, що Церква Об’єднання — це група людей, які як зібралися, так і розбіжаться, але це не так. Межа, яку ви проводите тут, залишається навіки. Якщо ви закриєте ці двері, ніхто не відчинить їх вовік, а якщо ви її відкриєте, то ніхто їх вже не закриє. Те, що було зв‘язане на землі, потрібно і розв‘язувати на землі, значить, ви повинні самі розв‘язати те, що зв‘язали. Ось, у чому проблема. Тому, якщо ви займаєтесь свідоцтвом, не йдіть нікуди. (34-266, 13.09.1970)
1.6. Мешканці пекла теж прагнуть до Царства Небесного
Припустимо, людина на порозі смерті каже: «Господи, хоч я й не зміг слідувати Вашій волі, я всією душею прагну опинитися в Царстві Небесному. Тому Боже, будь ласка, зарахуй це як умову відкуплення». У цьому випадку, оскільки Бог справедливий, Він відправить його до місця, де збираються всі охочі потрапити в Царство Небесне. Куди ж ще Бог повинен його помістити? Оскільки ця людина хотіла піти в Царство Небесне, Бог відправить її туди, де збираються саме такі люди. Цій людині віддасться по її справах. Піти-то вона піде, але піде туди, де всі хочуть потрапити в Царство Небесне. Проте це місце цілком може знаходитися нижче за рай. Навіть мешканці пекла прагнуть потрапити в Царство Небесне. (57-264, 04.06.1972)
1.7. Царство Небесне на землі й на небі
Щоб людина жила у спокої, їй потрібно створити для цього оточення у вигляді сім‘ї. Тобто вона повинна побудувати сім‘ю, яка стане для неї свого роду огорожею. Щоб сім‘я жила спокійно, потрібно щоб існувала така огорожа на рівні роду. Без неї сім‘я постійно піддаватиметься нападкам. Для нормального життя роду необхідно, щоб його захищав народ. Захист народу повинна забезпечити держава, а захист державі — увесь світ. Таким чином, лише створивши огорожу на державному та світовому рівнях, ми можемо спокійно жити в цій сфері. А для спокійного життя всього світу необхідно створити огорожу, об‘єднавши духовний та фізичний світ. Тільки після цього на землі буде побудовано Царство Небесне, в якому Божа любов зможе досягти будь-якого куточка світу. В цьому випадку Царство Небесне в духовному світі виникне автоматично. (68-20, 23.07.1973)
Ми хочемо жити в Царстві Небесному. В ньому немає кордонів. В ньому не може бути двох мов. В ньо му немає расових бар’єрів. Всі люди народилися в лоні Божому, тому всі вони браття та сестри. Для Бога всі вони його сини й доньки, тому всі вони браття й сестри. Всі вони є громадянами Царства Небесного на землі. Всі вони єдиний народ цього Царства.
Для формування країни необхідні три складових: суверенітет, народ і територія. Цей світ не став світом, в якому править Бог. Вся земля не стала Божою країною, і всі народи світу не стали громадянами єдиної країни. Ми говоримо про Царство Небесне, але воно виникне тільки після того, як всі ці умови виконаються. Оскільки цього ще не досягнуто, оскільки в світі триває боротьба між Каїном і Авелем, то у подібній ситуації ми не можемо насолоджуватися спокоєм.
Ми хочемо, щоб наше життя проходило не в процесі відновлення, а в Царстві Небесному. Коли ми говоримо, що повинні побудувати Царство Небесне, ми маємо на увазі, що повинні забезпечити собі житло. Місце, де ми зможемо жити, з‘явиться тільки у тому випадку, якщо Царство Небесне буде створено. Якщо ми не зуміємо цього зробити, наші нащадки завжди будуть гнаним народом. Ми повинні докласти всі зусилля, щоб стати предками, які не залишать своїм нащадкам такий тягар. (66-281, 16.05.1973)
Щоб увійти до Царства Небесного, людина повинна пройти через такий процес, в ході якого вона може знайти якості Божої дитини — безгрішної та здатної сприймати Божу любов напряму, без необхідності вірити в Ісуса, дитині, якій не потрібен спаситель. Ідеальне Боже Небесне Царство здійсниться саме тоді, коли воно наповниться такими людьми.
Ісус не зміг продовжити свій рід і досягти цього, тому він повинен прийти знов, щоб розвіяти цю скорботу та завершити свою незакінчену справу. Інакше неможливо увійти до Царства Небесного. Де створюються умови, необхідні для відкриття Царства Небесного? На землі. Тому Ісус пішов, залишивши ключі від Царства Небесного на землі.
Ісус і його дванадцять апостолів не змогли створити свої сім‘ї, тому сьогодні Церква Об’єднання, спираючись на благословенні сім‘ї, повинна відновити сім‘ї сімдесяти і ста двадцяти учнів. Тільки після цього відкриються брами Царства Небесного. (160-89, 11.08.1968)
Бог, створивши Адама і Єву, мріяв влаштувати для них весільний бенкет і чекав, коли вони подорослішають. Але через гріхопадіння Його воля не була здійснена й Адам з Євою стали хибними батьками. Тому еталон Істинних Батьків був втрачений, і лише чотири тисячі років потому, з‘явилася можливість відновити його на основі єдності Ісуса із своєю нареченою.
В Істинних Батьків народжуються не хибні, а істинні діти. З них починається істинна сім‘я, істинний рід, істинний народ та істинна країна, яка дає початок істинному світу. В такому світі людині слід вести життя Царства Небесного, центром якого є Бог на всіх рівнях: на сімейному, родовому, національному і всесвітньому. Тільки так на цій землі може виникнути Царство Небесне.
Проживши таким чином на землі та скинувши своє тіло, ви відправитеся у вічне Царство Небесне в духовному світі. Таким, в двох словах, є Боже провидіння.
Люди, що живуть сьогодні на землі, народилися у родоводі сатани, їх рід відрізняється від Божого. Тому у восьмому розділі Послання до Римлян мовиться: «...прийняли Духа усиновлення, Яким волаємо: «Авва, Отче!» (Рим. 8:15), де до Бога ми звертаємося як прийомні діти. Народившись від іншого роду, ми звертаємося до Бога «Батько» через посередника, напряму ми цього зробити не можемо.
Тільки Ісус пов‘язаний з Богом прямими кровними узами, тому його і називають Божим єдинородним сином. (160-42, 11.08.1968)
Коли настане день Другого пришестя, створюватиметься нова ідеальна сфера за межами Царства Небесного — в раю і на самому дні пекла. На дні пекла потрібно буде відновити Каїна з Авелем і сформувати нову сферу Божої сім‘ї. Створюючи нову сферу Божого роду, нову сферу Божого народу, нову сферу Божої країни і нову сферу Божого світу, потрібно буде за допомогою відкуплення відновити всіх людей, які живуть на землі. Потрібно відновити Каїна і Авеля шляхом відкуплення і побудувати на землі об‘єднаний світ, який охопить і асимілює всіх. Інакше неможливо втішити скорботу Бога, Який прагнув побудувати Царство Небесне.
Тому Ісус сказав: «...що ви зв‘яжете на землі, то буде зв‘язане на небі; і що розв’яжете на землі, то буде розв’язане на небі». (Матф. 18:18) Царство Небесне на небесах не з‘явиться, якщо не встановити його на землі. Владицтво добра в духовному світі можливо відновити лише встановивши перед тим владу Царства Небесного на землі. Ось такі існують приголомшуючі обставини. (143-29, 15.03.1986)
Не думайте про те, щоб потрапити на Небеса. Думайте про те, щоб вам побудувати Царство Небесне на землі. Перш, ніж ви це зробите, ви самі повинні стати громадянами Царства Небесного. А для цього вам потрібно досягти такого ступеня сердечної єдності з Батьком, щоб ви могли з упевненістю заявити: «Серце Батька — це моє серце, а моє серце — це серце Батька». Відповідно, ви повинні на землі втілювати серце Батька Небесного, серце Господа і серця своїх предків. Тільки в цьому випадку ви зможете вирішити всі історичні проблеми. (3-294, 19.01.1958)
1.8. Правильна точка зору на Царство Небесне
Навіть якщо дує вітер і вирує буря, навіть якщо ви гинете, ваша віра повинна бути непохитною так, щоб ви могли сказати: «Правильна лише моя віра. Я можу помилятися, але в Божій волі помилок немає!» Вельми безглуздо прагнути Царства Небесного, якщо те, у що ви вірили зранку, відрізняється від того, у що ви вірите ввечері.
Яким шляхом можна прийти до Царства Небесного? Цей шлях не виникне там, де люди думають тільки про себе. Якщо ви побачите, що ви далекі від Царства Небесного, вам потрібно розбити своє «его». Шлях до відкриття Царства Небесного, хоча може і непрямий, з‘являється там, де людина звинувачує своє «я». Людина ж, яка прагне захистити це своє «я» і пристосувати до себе оточуючих, тобто людина, яка ставить себе у положення суб‘єкта і тягне інших за собою, не зможе мати ніякого відношення до Царства Небес ного.
Очевидно, що Царство Небесне починається всередині самої людини. Навіть якщо об‘єктивно Царство Небесне досягло досконалості, але людина не здатна відгукнутися на його заклик, ця людина ніяк не пов‘язана з Царством Небесним.
Що таке Царство Небесне? Це місце, де ви отримали перемогу не тільки над собою, але й над сатаною. Туди неможливо увійти сьогодні, лише отримавши перемогу над собою. Царство Боже неможливе у сфері грішного світу, в звичайному оточенні, де діють усталені звичаї. Це середовище з його звичаями хронічно перебуває під владою сатани, який мешкає в ньому, тому Царство Небесне виникне лише після подолання сатанинського оточення. Царство Небесне протилежне за своєю суттю сатанинському світові, інакше воно не може бути Царством Небесним. Навіть якщо назвати таке місце Царством Небесним, це буде просто засобом для обману оточуючих.
Концепція Царства Небесного передбачає підкорення сатани, заперечення і повне усунення всього, з чим він може взаємодіяти. Царство Небесне може утвердитися на основі відкидання та викорінювання всього, що залишилося від сатани: негативних історичних пережитків і сатанинського способу життя. Залишивши все це як є, неможливо створити основу Царства Небесного.
Настільки дорогоцінне Царство Небесне. Воно повинно ґрунтуватися на абсолютному еталоні, але у нас занадто заплутані уявлення про Царство Небесне, до якого ми прагнемо. Ми чекаємо настання Царства, залишаючись вельми порочними. Поза сумнівом, Царство Небесне починається з того, що ми долаємо життєві обставини з абсолютною вірою, але воно не визначається лише цим. Це всього лише основа, спираючись на яку, ми повинні перемогти сатану, який тисячі літ змушував Бога працювати і який дурив все людство.
Чи варто говорити, що Царство Небесне не виникне, якщо ми просто йтимемо вперед з однією лише слухняною вірою. Однієї віри для цього абсолютно не достатньо. Оскільки сатана на цьому шляху завжди нав‘язує нам боротьбу, Царство можна побудувати, лише отримавши в ній перемогу. Для цього потрібна влада і численний народ. Багато сімей повинні діяти в рамках єдиної системи, наприклад, державної, щоб досягти єдиної мети. У цьому значенні, люди повинні дотримуватися позицій Бога, уникати взаємних конфліктів і вміти завжди і скрізь досягати гармонії та згоди зі своїм лідером. Можливо, людина готова з вірою та рішучістю пожертвувати життям, здатна відчути Царство Небесне в своїй душі, але мучеництво та численні страждання протягом двох тисяч літ історії виявилися недостатньою платнею за втілення Царства Небесного в реальності. Воно не з‘явиться так просто.
В Біблії мовиться: «...возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і усію душею твоєю і всім розумінням твоїм». (Матф. 22:37) Тільки якщо життя людини наповниться якимось абсолютним змістом, який не можна буде забути вовік, вона зможе усвідомити значення слова «Господь». Царство Небесне наступає не завдяки вірі в Господа Бога, а завдяки любові до Нього. Воля Батька здійснюється любов‘ю, а не вірою.
Нам слід усвідомити, якою недостатньою була наша віра дотепер і яка далека вона була від Принципу. Можливо, хтось з вас прийшов сюди вперше, але я вам скажу: ви не зможете знайти втіху лише для себе одного. Якщо Царство Небесне настане в душі однієї людини, і Бог радітиме з цього приводу, чи буде це означати, що на землі виникло Царство Небесне? Можливо, це і буде індивідуальним Царством Небесним, але ніяк не загальним. Бог прагне не індивідуального Царства Небесного. Йому не приносить радості Царство Небесне, створене окремою людиною. Чи можна в цьому випадку сказати, що настало Царство Небесне, спостерігаючи, як радіє одна людина? Бог послав на землю одну людину, здатну принести Йому радість, Ісуса Христа, щоб об‘єднати навколо нього на горизонтальному рівні всі країни та знайти загальне Царство Небесне. Ось для чого Бог послав в цей світ Месію і дозволив його жертву. (46-74, 25.07.1971)