Розділ 4. Бог — наш Батько
4.1. Стосунки Бога та людини — це стосунки Батька та дитини
Відносини між Богом та людиною — це відносини між Батьком та дитиною. Але як вони виникли? Якщо в стані медитації ви спитаєте Бога: «Що є центром Всесвіту? — то відповідь буде:Центр Всесвіту — це стосунки Батька та дитини». Що ж є центром Всесвіту? Коротко кажучи, це стосунки між Батьком та дитиною. (48-208, 19.09.1971)
Якщо ви спитаєте Бога в молитві, що є центром неба та землі, та що лежить в основі Всесвіту, Він вам відповість, що центром є стосунки Батька та дітей. Недосвідчені люди подумають, що мова йде про відносини дітей зі своїми фізичними батьком та матір’ю, але ми маємо на увазі основні стосунки з Богом. (19-158, 01.01.1968)
Чому Бог створив людину? Тому що наодинці Він не відчуває стимулу. Радість народжується в стосунках з партнером. Наодинці неможливо відчути стимулюючий вплив, який несе радість. Найвищу любов можна отримати, лише опинившись в положенні Божого партнера. В цьому випадку субстанціально втілюється Божий сон-сан*. Людина не може не сумувати, якщо Бог сумує. Тому їх стосунки нерозривні. Скільки б ви не досліджували це питання, іншого висновку бути не може. (БВС-279)
Ми кажемо, що стосунки Бога та людини — це стосунки Батька та дитини, але в чому особливість цих стосунків? Центр, де перетинаються любов, життя та ідеали Батька та сина, є найвищою точкою їх дотику. В ній перебувають разом їх любов, життя та ідеали. Досягнувши її, ви виявите, що Божа любов, життя та ідеали являються вашими життям, любов’ю та ідеалами. Такого еталону можна досягти лише в стосунках Батька та дитини, які є первинними. (69-78, 20.10.1973)
Коли Бог наділяє нас любов’ю, скільки Він хоче нам її дати? Божа любов безмежна, про неї неможна сказати: «Ось стільки й досить». Його любов хоче віддавати без кінця. Навіть віддавши всього Себе, Бог каже: «Я хочу жити тобою, Я хочу жити в тобі». Що примушує Його поводитися таким чином? Саме любов. Навіть Бог, занурившись у любов, цілком задовольняється положенням слуги. Батько радіє, навіть якщо бачить, що його улюблений син наклав купу йому на обідній стіл. Любов вища, ніж закон.
До цього часу Бог обдаровував людину любов’ю, не кажучи при цьому: «Я вам все віддав, чому ж ви Мені нічого не даєте? Хіба ж так можна?» Бог, який володіє абсолютною любов’ю, шкодує, що не зміг віддати всю любов, яку хотів. Бог не може вимагати Свого. Якщо Бог створив людину для того, щоб обдарувати її досконалою любов’ю, Він хоче віддавати цю любов людям, тому що досі ще не міг цього зробити. Тому, чим більше ми думаємо про Бога, тим більше Він нам подобається. Нам не потрібен Бог, Який каже: «Я віддав вам все, тепер ви принесіть Мені щось». (36-77, 15.11.1970)
Бог — Батько людства, а люди — Його сини та доньки. Людина була створена як кість від костей і тіло від тіла Бога. Він вклав у створення людини Всього Себе до мозку кісток, тому, якщо створена таким чином людина потягне Бога до себе, Той не може не піддатися. (20-207, 09.06.1968)
Любов спонукала Бога творити, тому дивитися, як чоловік та жінка кохаються, Йому дуже подобається. Ось чому Бог постає перед обличчям створеного Ним світу, як сама любов. (86-82, 07.03.1976)
Дитина є втіленням любові та зусиль своїх батьків. Вона є продовженням життя батька та матері. Більше того, в ній втілюються їх ідеали. Той, хто народив дитину та любить її, зрозуміє, про що я кажу. Вони кажуть про свого сина: «Він втілення моєї любові та моїх ідеалів, продовження мого життя. Це моє друге я». Любов, життя та ідеали його батьків є підґрунтям для народження дитини. Тому чим більше батько та мати дивляться на неї, тим симпатичнішою вона стає в їх очах, тим більше вони бачать в ній життєвої енергії, й тим більше вона здається їм ідеальним об’єктом. (69-78, 20.10.1973)
Людина народжена заради стосунків любові з Богом як Його абсолютний партнер. Коли ми займаємо це положення, Бог стає нашим Батьком, а ми — Його синами та доньками. Якби існувало вище положення, амбіції побудили б людину зайняти і його. Люди прагнуть до найкращого. Якби існувало більш високе положення, його обов’язково варто було б відвести людині. Таким чином, стає очевидним, що Бог — Батько людства, а ми — Його діти. (48-205, 19.09.1971)
Зрозуміло, що, створюючи людину, Бог не міг не наділити її цінністю. Було б дивно, якби Бог створив щось, що не мало б цінності. Оскільки Бог абсолютний, Він знає все. Однак, якби Він створив людину, не розуміючи такого простого факту, з цього виходило б, що Бог недосконалий. Бог абсолютний, тому Він створив людину в якості Свого абсолютного партнера. (54-87, 20.03.1972)
Що собою являє Бог, Який створив небо та землю? Він втілення найвищого добра, Першоджерело всього, що існує, та Суб’єкт любові. Тому, після створення всього існуючого на небі та на землі, Він захотів віддати людині все найцінніше у Всесвіті.
Якщо знайдеться людина, якій Бог зможе справді довіряти, яку Він полюбить, та на яку Він зможе в усьому покластися, Бог без залишку захоче передати їй все найцінніше. (13-247, 12.04.1964)
Якщо Бог і справді наш Батько, Він не захоче створювати Своїх дітей нікчемними, ні на що не здатними істотами. В цьому немає жодних сумнівів. Всезнаючий та всемогутній Бог наділив нас здатністю зайняти положення, однакове з Ним, тому наша совість прагне до найкращого. (53-224, 28.02.1972)
Якщо Бог — це абсолютна Сутність, навіщо Йому потрібно створювати людину? Він зробив це не заради грошей, знань або влади. Бог створив людину, тому що це — єдиний спосіб відчути любов. Таким чином, стає очевидним, що Бог — це Батько, а люди — Його сини та доньки. Ця істина формує єдину вісь. Якби ми об’єдналися з цією віссю, ніяка сила не була б здатна зруйнувати єдність в любові між Богом та людиною. (137-57, 18.12.1985)
Щоб створити ідеальну, досконалу форму, що має величезну цінність, Бог повністю вклав себе в створення людини. Створивши Адама та Єву, Бог хотів жити заради них, а не заради Самого Себе. Пройшов той час, коли Бог жив заради Себе, настав час, коли Він почав жити заради Свого партнера. Ідеальна істота живе не заради Себе. Суть ідеального буття в тому, щоб жити заради інших, заради свого об’єкта. Цей принцип лежить в основі Всесвіту. (69-81, 20.10.1973)
Яким би гарним, абсолютним, всезнаючим та всемогутнім не був Бог, Він не буде відчувати Себе гарно на самоті. Такі поняття як «щастя» або «гарно» не існують для одиноких. «Нам гарно» або «ми щасливі» лише в стосунках з якимось об’єктом. Чи знайдеться хоча б одна одинока людина, яка буде стверджувати, що вона щаслива? Яким би всезнаючим та всемогутнім не був Бог, навіть Він не може бути щасливим на самоті. У явіть собі чудового співака, що співає в повній самотності, коли нікого немає. Думаєте, він буде щасливий? Йому потрібен об’єкт. Він буде почувати себе гарно лише тоді, коли буде з кимось взаємодіяти. Відповідно, для того, щоб Богу було гарно, Йому теж обов’язково потрібен об’єкт. (65-20, 13.11.1972)
Бог повністю присвятив Себе створенню об’єкта Своєї любові, адже він Йому теж потрібен. Наодинці любити неможливо. Для того, щоб любити, навіть абсолютній Сутності потрібен об’єкт любові. В якості тако відсотків і вклав в сотні разів більше, ніж у Нього було. (197-164, 13.01.1990)
Християни вірять, що Бог створив небо та землю одним лише словом, тому що Він всезнаючий та всемогутній. Адже світ не був створений чарівним шляхом. Створюючи Своїх дітей, Бог вклав у них усе Своє Серце, Всього Себе. Тому Він їх любить. Ми не любимо те, у що не вкладене наше серце, й заради чого ми не жертвували своїм тілом та кров’ю. Якщо ми жертвуємо заради чогось своїми кістками та тілом, присвячуючи цьому всіх себе та усі свої думки, тоді цей предмет стає об’єктом наших надій.
З чого почався Божий ідеал творіння? Можливо, Бог хотів, щоб усе існувало заради Нього, й, одержимий бажанням мати все, сказав: «Гей ви, несіть усе мені!» Зовсім ні. Цей ідеал почався з самовіддачі. Не з бажання отримати щось, а з бажання віддати. Інакше кажучи, відправним пунктом Божого ідеалу був принцип «існувати заради інших». Тому Бог присвятив Себе створенню людини. Сам Бог існує заради людини! (78-111, 06.05.1975)
Бог сказав, що Він є любов, але, що це означає? Це значить, що Він любить, незалежно від того, день це чи ніч; любить, коли працює й коли відпочиває; любить, коли танцює й коли плаче. Саме тому Він і заявив: «В мене є любов. Я наповнений нею». Слово «наповнений» значить, що вся любов перебуває в Богові. Кому більш за все подобається любов? Богу. Оскільки Бог володіє любов’ю в усій її повноті, варто вам один раз відчути її смак, ви не зможете вже від неї відмовитися, навіть якщо змушені будете померти. (44-188, 07.05.1971)
Бог всезнаючий, всемогутній та всюдисущий, тому Йому нічого не шкода, в Нього є все. Але є одна річ, яку Він хоче цінувати вище за все, та якою Він хоче пишатися. Ця річ — любов. Крім любові Йому нічого не потрібно. (108-223, 16.10.1980)
З чого починається втілення ідеалу творіння? Воно починається не з Бога, а з людини. Оскільки ми кажемо про втілення ідеалу творіння, воно повинно починатися зі створених істот, центром яких є людина. Тому Бог не може досягти досконалості доти, доки її не досягне людина, адже Бог та людина єдині. (149-9, 01.11.1986)
Який елемент є невід’ємною частиною Бога та Його волі? Я не маю на увазі задуми, що народжуються в Нього в процесі втілення Його волі, я веду мову про Його кінцеву мету. Отже, що саме пов’язано з суттю Божої волі? Його всемогутність? Навіть з її допомогою цей задум не здійснити. А що з приводу Його необмеженої влади? Знов ні. Можливо, це Його всюдисущість? Й це теж невірно. Що саме повинно зайняти це положення? Бог , безумовно, існує. Він живе в духовному світі поза рамками часу та простору. Що ж є центром Його життя? В Бога є безмежна сила, Він всюдисущий, Він володіє необмеженою владою, але мова не про це. Бог живе, керуючись любов’ю, саме так я розглядаю це питання. Початок і процес Його життя пов’язані з любов’ю. Він буде вічно жити саме так. Чому? Тому що навіть Бог відчуває радість, маючи об’єкт істинної любові. (126-223, 24.04.1983)
Бог абсолютний, всезнаючий та всемогутній. Тому, скільки б любові Він не віддавав, Він може постійно поповнювати Свої запаси зі сховища любові. Уявіть, що хтось викрав з цього сховища велику кількість любові й роздає її усім підряд день та ніч. Хіба Бог скаже: «Гей, негіднику! Ти — крадій! Ти вкрав у Мене любов!» Чи покарає Він його? Бог всезнаючий та всемогутній, тому Він скаже так: «О, як гарно! Бери скільки побажаєш! Можеш навіть брати постійно! Хоч ти й проник у моє сховище, в Мене все одно ще залишилася любов. Саме тому Я Бог, саме тому Я Суб’єкт». Ще Він скаже: «Оскільки Я Суб’єкт, Я повинен віддавати все Своєму об’єкту, але в Мене повинно ще й залишатися. Тільки так Я можу бути Богом-Суб’єктом. Інакше, який з Мене Бог? Ось Я такий! Якщо ти станеш роздавати вкрадену в мене любов, я можу дати тобі ще скільки завгодно». Припустимо, ця людина скаже Богу: «Коли в мене закінчиться любов, я хотів би взяти ще. Можна мені підключитися до трубопроводу Божої любові?» — на що Бог йому відповість: «Якщо хочеш — будь ласка!» (116-240, 01.01.1982)
4.2. Бог — найближча нам Істота
В чому полягає найбільша з усіх істина? Це — батьки, подружжя та діти. Вище цієї істини нема нічого. Що є центром істини? Любов. Що є центром вищої істини з цієї точки зору? Ми називаємо Бога Сутністю істини, добра, любові та життя, але, що це значить? Ці слова, по суті, значать одне й те саме. Без уявлення про любов і життя неможливо визначити, що є істиною. Отже, Бог є центральною Сутністю життя, любові та істини, але, що Він Собою являє? Він одночасно наш Батько й наша Мати. Батьки — це ядро. В цьому сенсі Бог дуже простий. (21-183, 20.11.1968)
Мабуть в Бога є біла борода. Вона Йому дуже личить. Він погладжує Свою бороду, а в цей час Його син каже: «Знаєш, мені подобається довга борода!» Тоді вона відразу стане довшою. Якщо син скаже: «Коротка борода значно краще», — то борода стане коротшою. Бог всезнаючий та всемогутній, тому, коли Він звертається до чоловіка, Його обличчя виглядає суворим. Перед Адамом, якому подобається мужність, Бог буде виглядати, як чоловік; перед жінкою, на зразок Єви, Він з’явиться саме в такому вигляді, який може сподобатися жінці. (110-281, 01.01.1981)
Чи існував Бог до створення небес та землі? Якщо так, то скільки Йому років? Людина, яка вміє рахувати лише до сімдесяти, може сказати, що Богу сімдесят, це буде нормально. Бог скаже їй: «Ха-ха! Мені сімдесят!» Якщо людина, яка вміє рахувати тільки до п’яти, спитає Його: «Боже, скільки Тобі років?» Він відповість: «Ха-ха! Мені всього п’ять!» Ніяких інших чисел, крім тих, що людина знає, вона все одно не зрозуміє. Бога неможливо осягнути навіть за допомогою найбільших чисел. Його положення вище за будь-які числа. Вам це подобається? Саме такий наш Бог. (173-252, 01.02.1988)
Бог теж дуже любить жарти та гумор. Хто є королем гумору? Бог. Оскільки Він всезнаючий та всемогутній, Він може добре жартувати. Хто є королем сміху, здатним примусити вас сміятися так, що ви будете кататися по підлозі, корчитися й падати від сміху? Король сміху — Бог. (171-148, 01.01.1988)
Якщо зовнішньо Бог схожий на чоловіка, то внутрішньо Він схожий на жінку. Він сильний, всезнаючий та всемогутній, але при цьому Його душа сповнена милосердям, здатна прикрасити квітами посмішку Будди. Душа найжіночнішої з усіх жінок також повинна бути притаманна Богу. В Ньому сполучаються обидва ці аспекти. (206-49, 03.10.1990)
Бог — великий Господар Всесвіту, всезнаючий та всемогутній. В Нього все є, Він усе може. Уявіть собі, що Його шанобливий син, пов’язаний з ним узами любові, почне без дозволу розстібати Його сорочку. Ви думаєте, Бог закричить: «Гей, ти! Де це бачено? Що ти робиш!» Але припустимо, син не звертає уваги на крики, як нічого не сталося, розстібає Його сорочку й каже: «Я дуже давно так само торкався грудей мого батька, ось і Твої груди хочу поторкати». Що Бог зробить в цьому випадку? Розсердиться?
Батько буде по-справжньому щасливий. Виростаючи, дитина все далі відходить від батька: перелізає через паркани, перепливає ріки, прагне перейти через гори. Але якщо він, повертається до батька, заходить у двір, переступає через поріг і хоче навіть забратися під одяг, щоб доторкнутися до його грудей, як в старі часи, це сподобається батьку чи ні? В цьому випадку, навіть дід, що однією ногою стоїть в могилі, буде задоволений і скаже: «Будь ласка, торкайся скільки завгодно!» (169-76, 25.10.1987)
Бог — це Творець. Що можна до Нього додати або відняти? Щоб рости, потрібно щось вбирати або самому щось втягувати в себе, або отримувати це від когось іншого. Або ви самі повинні щось поглинати, або хтось інший повинен постачати вам необхідні елементи. Але до Бога неможна нічого ні додати, ні відняти. На чому тоді ґрунтується концепція Його росту? Це важливе питання. Я не розповідаю про це. Тому, якщо ви використаєте мої слова невірно, у вас виникнуть проблеми. Дослідіть це питання самі. Я даю вам домашнє завдання, ось ним і займіться. Можете написати дисертацію, а я буду ставити вам оцінки. (218-263, 19.08.1991)
Як первісно виник Бог-Абсолют? Ви вважаєте, що Він народився просто так, безпідставно? Вас це не цікавить? Якщо християни почують щось подібне, вони скажуть: «О-о, що за страшне богохульство! Наш Творець святий!» Досить базікати! Бог з’явився, чи Він існував завжди? Невже нецікаво? Для відповіді на це питання потрібна визначена логічна база.
Доктор Юн! Як з’явився Бог? Хіба доктор фізичних наук не повинен знати такі речі? Вам не соромно закривати обличчя? Навіть члени Церкви Об’єднання будуть змушені сказати: «Природно, Бог існував завжди». А я вам скажу: «Ні!» Бог теж повинен був розвиватися. Лише таке пояснення буде вірним. (218-263, 19.08.1991)
Де знаходиться унікальна сила, здатна створити Всесвіт в усьому його різноманітті? Мабуть, Бог теж дослідив це питання. Бог — це Особистість, яка схожа на людину. Тому, знайшовши таке місце, Він теж захоче туди зайти та спокійно заснути, незважаючи на Своє всезнання та всемогутність. Бог не може постійно повторювати, витріщивши очі: «Гей, дурню, давай плати відкуплення й відновлюйся! Працюй і день, і ніч!» Бог теж має здоровий глузд, вірно? Він розуміє, що потрібно перепочити. Якщо ти видихнув, треба й вдихнути. Бог теж повинен відпочивати після роботи. Він і працює-то заради того, щоб потім радіти відпочинку. Бог, як і людина, в усьому слідує принципу відносин віддавання та прийняття. (164-70, 26.04.1987)
Отже, якщо Бог існує, що Він взагалі Собою являє? Він всезнаючий, всемогутній, всюдисущий, і це добре. Всезнаючий, всемогутній та всюдисущий Бог, для Якого нема нічого неможливого…
Однак якщо Він все знає й володіє всемогутньою силою, що вийде, коли Він накаже всім жити тільки заради Нього? Припустимо, що в духовному світі збирається тисяча, десять тисяч людей або навіть усе людство, трильйони людей. І ось Бог заявляє: «Я всезнаючий та всемогутній, Я абсолютна Сутність, тому ви всі повинні жити заради Мене!» Що з цього вийде, якщо люди будуть змушені жити тільки заради Бога? Суть нашої совісті така, що ми не зможемо вічно схвалювати таку ситуацію. Вона буде неминуче суперечити нашому сумлінню. Такий стан речей буде постійно конфліктувати з вашою душею. (138-75, 19.01.1986)
Крім людей, у Бога немає партнера, якого Він міг би любити. Він не може створити ще одного Бога. Чому? Я думаю, оскільки Бог всезнаючий та всемогутній, Він міг би створити такого самого Бога, але що б з цього вийшло? Коли Бог їсть, разом з Ним їсть такий самий Бог, коли Він щось робить, другий Бог займається тим самим. Коли Бог встає, другий Бог теж встає. Одним словом, другий Бог в усьому слідував би за першим. Коли сідає перший Бог, сідає й другий. Хіба зміг би Бог жити так трильйони років поруч з другим Богом, який все повторює. Замисліться над цим. Уявляєте, наскільки Богу це набридло б? У Нього очі вилізли б на лоба ще в перший день! А як би вони розмовляли? Якщо Він вирішить поговорити з другим Богом, чи довго протримається їх розмова? Витримає Він хоча б три дні? Мабуть перший Бог скаже: «Та Він же такий самий! Вмерти можна!» (141-26, 16.02.1986)
Що є центром релігії? Бог. Зрозуміло, в Нього багато імен, але ім’я — це не проблема. Двох Богів існувати не може. Повинно бути одне першоджерело, тому Бог єдиний. Оскільки в кожній країні своя мова, люди називають Бога по-різному, однак усі імена означають одну й ту саму Сутність. (210-199, 23.12.1990)
Небо та земля з’явилися не тому, що їм захотілося з’явитися. Вони виникли тільки завдяки якомусь джерелу сили, яка стала причиною та рушійним імпульсом для їх появи. Якщо ми замислимося над цим і просунемося ще на крок в наших роздумах, ми неминуче прийдемо до висновку про існування якогось центрального Суб’єкта, діючої Сутності та джерела сили, яка створила Всесвіт та привела його в рух. Ми називаємо цю Сутність Богом. Однак, через існування різних народів та мов імена цієї Сутності теж різні. Саме по собі, це не є проблемою. Головне, що у Всесвіту повинен бути центр. Які б дії або переміщення не відбувалися в світі, цей центр не повинен зміщуватися під їх впливом. В центрі цього відносного та мінливого світу неодмінно повинна знаходитися Сутність, яка буде абсолютно нерухомою. (154-298, 05.10.1964)