Розділ 6. Все досягає досконалості лише через любов
Коли, на основі первісної Божої любові, душа та тіло людини досягають досконалої єдності і підтримують вічну дію віддавання-та-приймання, завдяки якій вона росте і стає зрілою, ми кажемо про досконалість особистості. Людина починає свій шлях на основі любові, завдяки їй вона дорослішає.
Після цього любов пробивається ростками і приносить плоди, і тоді настає досконалість. Отже, коли побудована основа любові, Бог, з’єднаний з ними узами любові, сходить у самий її центр. Якщо любов незріла, вона не здатна створити основу, на якій можуть вирости плоди. Все суще було створене у відповідності з законом любові і існує згідно з цим законом. Подивіться на рослини: у квіток є маточки і тичинки, які підтримують один з одним дію віддавання-та-приймання, тобто є циклічний рух, завдяки якому зав’язуються плоди. Так само, все в творінні приходить до досконалості через стосунки любові. Я стверджую, що всі істоти можуть досягнути досконалості лише через любов. Коли людина займає положення, єдине з ядром Божої любові, її душа і тіло досягають єдності.
Варто лише вам об’єднати душу і тіло, і увійти у сферу любові Бога, як ви стаєте зрілою людиною. З цього й починається досконалість особистості первісної людини. (БСІК І-313)
Душа керується Небесами, а тіло — цим світом. Якщо ми ведемо мову про єдність душі та тіла, що це за ідеологія? Це вселенська ідеологія. Ви знаєте що це таке? Вселенська ідеологія — це доктрина, яка закликає до єдності між небом і землею, між видимим і невидимим субстанційними світами. Якщо душа та тіло людини не стали єдиним цілим, але при цьому вона хоче володарювати над Всесвітом, то чи вийде в неї що-небудь? Якщо немає такої єдності, вона зазнає невдачі.
Однак, коли душа та тіло об’єднуються навколо Бога, Бог стає внутрішнім Богом, а сама людина — зовнішнім. Що ж стає центром їхньої єдності? Любов. (БСІК І-313)
Адаму належало стати одним цілим з Богом. Саме любов повинна була їх з’єднати. Людина — представник створеного, площинного світу; Бог представляє об’ємний світ. Любов, яка перебуває в центральній точці — це шнур, який навічно сплітає Бога та людину.
Коли людина, яка має фізичне тіло, досягає єдності з Богом, її серце та емоції приходять у стан, в якому можливі безмежні переживання, і вона просто п’яніє від щастя! Врешті-решт, Бог і людина стають єдиним цілим завдяки любові. Таким самим чином людина об’єднується зі світом; тут починається ідеальний світ, в якому здійснилась Божа мета творіння. (35-156, 13.10.1970)
Коли Адаму та Єві виповнилося б шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять років, вони природним чином увійшли б у період статевого дозрівання, і в них відкрилися б очі на протилежну стать. Коли квітка знаходиться у повному розквіті, людину п’янить її аромат. Точно так, коли Адам з Євою досягнули зрілості, вони почали б думати про протилежну стать. Бог також потонув би в цих пахощах разом з ними. Якщо б три сутності: Божа любов, душі Адама з Євою і їх тіла стали б єдиним цілим, у Всесвіті виникло б ядро, а вони опинилися б на головній колії, яка дозволяла б їм повністю контролювати любов.
Однак вони зійшли з цієї колії. Якщо б цього не сталося, вони були б повністю єдині один з одним. Якщо б така єдність була б досягнута, ні Бог, ні Адам з Євою не змогли б покинути її. Тому з нею були б пов’язані всі їхні нащадки, які утворили б рід, народ, країну та світ. Це був би чудовий світ, Царство Небесне на землі. (БСІК І-310)