Розділ 5. Божа воля при створенні всього існуючого
5.1. Мета створення всього існуючого
Бог створив Всесвіт не заради розваги. Це було не просто хобі. Створення світу не могло відбутися просто так, без будь-якої мети, без напрямку та ідейного змісту. Коли Бог творив, Ним рухала найвеличніша мета та ідеологія всесвітнього масштабу, тому ми не можемо заперечити, що все існуюче — від мікроорганізмів до цілого Всесвіту — містить в собі ідею, пов’язану з Божим Шімджон.
В чому ж полягає мета створення світу, пов’язаного з цією ідеєю? Поза всяким сумнівом, Бог хотів створити світ, в якому б знайшла втілення ідеологія Його любові, де стосунки людей ґрунтувалися б на любові, де люди б раділи любові, жили в любові й помирали, оточені любов’ю.
Коли ми, прокинувшись, відкриваємо очі, перед нами постає все творіння. Ми підсвідомо підпадаємо під непрямий вплив видимого світу та, реагуючи на нього, розвиваємо свою чутливість. Навіть найдрібніші організми, що оточують нас, так чи інакше пов’язані з нами та неодмінно мають до нас якесь відношення. Ми не звертаємо на них уваги, однак ці маленькі створіння, слідуючи ідеї Небесного закону, кожен день проявляють свою цінність та підтримують з нами зв’язок.
Чому все влаштовано саме так? З точки зору мети існування, все, починаючи з найдрібніших істот та закінчуючи людиною, може бути пов’язане з Божою всесвітньою ідеологією. Тому рух менших істот спрямований на те, щоб їх поглинули крупніші істоти, які відіграють важливішу роль у виконанні мети Всесвіту. Менші істоти стають елементами, що входять до складу більших істот, тобто сировиною для них. Таким чином, вони рухаються до єдиної мети, підкоряючись вищій ідеї.
Ми не можемо заперечувати, що розвиток історії відбувається саме так. Наш світ рухається до єдиної мети по орбіті, що задана Принципом, або Небесним законом. (9-163, 08.05.1960)
Для чого Бог створив все існуюче? Він хотів отримати людину, об’єкт Його любові, та створити об’єктну сферу любові. Бог створив все необхідне, щоб людина, проживши своє життя, могла повернутися в світ, з якого вона прийшла, та жити на вічній батьківщині Божої любові. (142-75, 01.03.1986)
В Біблії створення Всесвіту описане дуже просто. В ній сказано, що все існуюче було створене словом. Виходить, що варто було Богу сказати: «Зірки, з’явіться!» — і вони в ту ж мить з’являлися, потім Він сказав: «Земля, з’явись!» — і земля з’явилася.
Однак вам варто знати, що, згідно з найбільшим законом та порядком, Бог заклав у Своє творіння принцип розвитку та творив все існуюче послідовно, починаючи з менших елементів і закінчуючи більшими елементами. Створивши все існуюче, Бог створив Адама та Єву, прабатьків людства, які стали суттю всього творіння, ввібравши в себе всі його елементи. (65-20, 13.11.1972)
Сьогодні християни вважають, що, раз Бог всезнаючий та всемогутній, Він створив все одним лише словом. «Нехай небо та земля будуть такими!»і стало так. Але це невірно! Бог вклав все, що в Нього було, всю енергію та силу Своєї любові, в створення всього існуючого, щоб потім подарувати це все Своїм улюбленим сину та доньці, Своїй сім’ї. Все було створено саме заради цього! Ми повинні дивитися на творіння з такої точки зору. (112-306, 25.04.1981)
Яким чином Бог творив? Перш за все, в Нього був задум, була ідея. У Бога був план. Очевидно, Бог мав первісний задум та план: «Я створю людину та створю світ людей, який буде виглядати так-то й так-то». (76-91, 01.02.1975)
Ви повинні знати, що перш за все Бог створив оточуюче середовище. Спочатку було створено оточення. Ви повинні це розуміти. Наш світ функціонує тільки завдяки взаємодії суб’єктів та об’єктів. Такий результат Божого творення. Світ природи — це світ явищ, який є розгорткою взаємодій суб’єктів та об’єктів. (131-217, 04.05.1984)
Дивлячись на те, як був створений Всесвіт, ми побачимо, що Бог не почав творити його з ядра, потім перейшовши на об’єкти. Навпаки, перш, ніж створити ядро, Він створив об’єктні елементи, щоб підготувати умови для появи ядра. Щоб створити людину, Бог спочатку створив глину… Спочатку були створені зовнішні елементи, а вже на їх основі — внутрішні. За таким принципом створювався Всесвіт. Цей принцип полягає в тому, щоб від того, що є на поточний момент, переходити до чогось більшого, від незначного — до більш цінного. За цим принципом були створені небо та земля. Так само було й з людиною: спочатку було створене її тіло, а вже потім — дух. (152-318, 18.08.1963)
Бог хотів пишатися творінням, створеним за шість днів. Роздивляючись весь створений світ, Він відчував безмежну радість. З радістю на душі Він постійно повторював: «Як гарно! Як же ж гарно!» Кому Бог це казав? Своєму творінню. Зрозумійте ж, що Бог вимовляв ці слова, захоплений Своїм творінням. (5-238, 08.02.1959)
Бог радів, створюючи світ. Біблія каже, що Бог бачив, наскільки гарним є все, що Він створив. Це означає, що Він відчував радість. Що таке радість? Ми відчуваємо радість, коли досягаємо своєї мети.
Невід’ємною частиною всього творіння є усвідомлення мети, з якою Бог його створив. Саме тому Бог радів, коли дивився на Своє творіння. Як же тоді виглядає відновлений світ? Простіше кажучи, це світ людей, пов’язаних з Богом узами Шімджон в усіх трьох вимірах та здатних прославляти Його, дивлячись на будь-яке з Божих творінь.
Саме це Бог цінує в особистості людини. Тому історія про те, як у давнину люди, схожі на Святого Франциска, проповідували тваринам та птахам — чиста правда. Звучить фантастично, але це не фантазія, цереальність. (9-166, 08.05.1960)
Всередині нас є любов, навіть коли ми на самоті. Але вона не проявиться доти, доки в нас не буде партнера. Навіть Бог не може любити наодинці. Хоча Богу любов подобається більш за все, Він не може втілити її Сам по Собі. Наодинці Він нездатний відчути радість любові та її імпульс. Тому Бог створив Всесвіт. Він створив його як об’єкт для Своєї любові та радості. Крім того, після створення Всесвіту Бог створив Адама та Єву в якості її господарів. (143-81, 16.03.1986)
5.2. Масштаб та структура загадкового Всесвіту
Бог створив все існуюче в якості учбового посібника для того, щоб Його улюблені діти змогли досягти ідеалу любові. Тому вся структура творіння ґрунтується на взаєминах. Навіть у світі неживої природи відбувається взаємодія суб’єктів та об’єктів, навіть у атомі протон та електрон взаємодіють один з одним, як суб’єкт та об’єкт. Без взаємодії ніщо не може продовжувати своє існування. Ніщо не може тривати, перебуваючи в нерухомому стані, ніщо не вічне. Отже, Всесвіт — це світ, створе ний для того, щоб людина могла зайняти в ньому центральне положення. (137-59, 18.12.1985)
Що таке Всесвіт? Це свого роду видиме тіло Бога, Його втілення. Тому в Нього й виникла думка: «Я можу любити по-справжньому!» Для Бога вислів «любити Всесвіт» дуже реальний, він пов’язаний з конкретними переживаннями. Адже ви теж іноді пригладжуєте волосся, вірно? Якщо до вашого одягу пристала пилинка, ви обтруситесь, хіба не так? Чому ви це робите? «Тому що це — моє, воно існує разом зі мною»,ось про що ви думаєте.
Надалі, що вам треба робити? Шануйте Бога так, немов Він живе у вашій душі. Поєднайте душу й тіло та все творіння. Вам треба створити такий єдиний світ. (86-173, 28.03.1976)
Який розмір Всесвіту? Його довжина складає декілька мільярдів світлових років. За одну секунду світло пролітає триста тисяч кілометрів — відстань, в сім разів більшу за довжину земного екватора. Такий шлях світло проходить за одну секунду. Відстань, яку воно проходить за рік, в астрономії називають світловим роком. Отже, якщо ми візьмемо за одиницю виміру світловий рік, Всесвіт настільки великий, що світло не досягає його меж навіть за декілька мільярдів років. (127-213, 08.05.1983)
Вчені, що працюють в обсерваторії в Гринвічі, дотепер виявили зірки, віддалені від Землі на десять мільярдів світлових років. Однак скоро настане час, коли ми зможемо побачити зірки, віддалені від нас більш, ніж на п’ятнадцять мільярдів світлових років і навіть далі! Ось такі часи настануть. Розміри Всесвіту відображаються числом, що ґрунтується на Принципі. Довжина Всесвіту складає 21 мільярд світлових років.
Що це значить? Якщо світло відправиться з цієї точки, то за секунду воно пролетить триста тисяч кілометрів. Оце так швидкість! Уявіть собі, що за цей час світло облетить навколо Землі сім з половиною разів! Ця відстань в сім з половиною разів більша від довжини екватора Землі. Ви й моргнути не встигнете, а світло облетить навколо Землі сім з половиною разів! Його швидкість настільки велика, що коли ви спробуєте уявити відстань, яку світло проходить за день, вас просто вигне дугою, а думки у вашій голові просто зупиняться, і ви викрикнете: «Я геть нічого не розумію!» Більш того, я не кажу про відстань, яку світло проходить за сто років, я кажу про відстань, яку воно проходить за час, що більший за сто років в десятки тисяч разів!
Сто помножити на сто, помножити на десять тисяч — ось, що таке сто мільйонів! Відправившись в дорогу, світло йде сто мільйонів років. Припустимо, людина живе сто років. Це означає, що світло буде ще в дорозі, коли зміниться мільйон поколінь. Ми з вами ведемо мову про відстань в сто мільйонів світлових років, отже, мільйон поколінь встигне народитися за цей час, прожити по сто років та померти, а світло в цей час все буде йти та йти… Що ж, в такому випадку, можна сказати про відстань в 21 мільярд світлових років? Наскільки вона велика? Це значить, що двісті десять мільйонів поколінь людей, одне за одним, будуть народжуватися, жити сто років, помирати, знов народжуватися, жити та помирати, а світло весь цей час буде продовжувати свій шлях. Цю величезну відстань не пройти по прямій. Світло завжди рухається по вигнутій траєкторії. Такий наш Всесвіт. (181-195, 03.10.1988)
Що означає «досконалість Всесвіту»? Щоб Всесвіт став досконалим, я сам спочатку повинен стати досконалим. Яким би досконалим не був Всесвіт, якщо я сам недосконалий, це мене ніяк не стосується. Навіть якщо світ настільки гарний, що навколо всі танцюють від радощів, але мене при цьому переповнює горе, всі ці радощі не мають до мене ніякого відношення. Ми всі це добре розуміємо. (166-210, 07.06.1987)
Щоб Всесвіт став досконалим, необхідно, щоб і зовнішній світ, і моє внутрішнє «я» були гарними. Коли вам гарно, то потрібно, щоб гарно себе почували й душа, й тіло. Всі клітини, з яких складається наше тіло, повинні себе гарно почувати. Клітини наших очей та клітини нашої ступні відрізняються, вірно? Вони різні. Тим не менше, всі вони, без виключення, повинні себе добре почувати, як клітини рук, так і всі інші клітини. Ми повністю: й душа, й тіло — повинні себе добре почувати. Такі відчуття неможливі в стані, коли ви роздрібнені. Досконалість Всесвіту настане лише тоді, коли ми відчуємо радість любові, яка приводить в резонанс та поєднує наші складові в єдине органічне ціле. (166-210, 07.06.1987)
5.3. Природа — підручник ідеалу любові
Люди молитви називають природу першою Біблією. Саме першою, а не другою. Біблія охоплює всю історію Ізраїлю, однак почитавши її, неможливо відразу зрозуміти, про що в ній іде мова. Знаєте, скільки разів, читаючи Біблію, я хитав головою? Ця робота схожа на працю ворожки. Про це кажуть: «Причепиш його до носа — буде кільцем, причепиш до вуха — буде сережкою». (Корейське прислів’я, яке означає, що різні люди тлумачать одні й ті самі слова по різному. — прим. пер.) Це шлях втечі від реальності. Оскільки дуже важко зрозуміти істинний зміст Біблії та розібратися в усіх історіях, що в ній описані, я й кажу, що світ природи, створений Богом, — кращий підручник, ніж Біблія. (20-270, 07.07.1968)
Все існуюче, починаючи з найдрібніших елементів, пов’язане між собою певними стосунками. Кожен з вас являє собою живе тіло, що складається з чотирьохсот трильйонів клітин. В цьому величезному Всесвіті, який ґрунтується на ідеалі творення, й центром якого є Божа любов, немає жодного предмета, який би виник без будь-якого зв’язку з Божим Шімджон. Поет, який зможе це вловити, буде великим! Поет, який відчує та висловить всесвітній Шімджон, спостерігаючи за тим, як тріпоче листячко на дереві, стане поетом всесвітнього рівня.
Ми не знали, що все в оточуючому Всесвіті пов’язане з Божою любов’ю. Поєднавшись з Божим духом і подивившись на все, ви зрозумієте, що навіть крихітна піщинка містить в собі всесвітній принцип, і навіть в атомі міститься безмежна гармонія Всесвіту. Ми не пізнали всього творіння, але не можемо заперечувати, що все виникло внаслідок дії якоїсь складної сили.
Атоми, з яких складаються молекули та елементарні частинки, існують не безсвідомо. Всі вони наділені свідомістю та метою. Отже, все існуюче пройшло крізь люблячі руки Бога, й воно неодмінно пов’язане з Богом стосунками Шімджон. Треба це розуміти. (9-166, 08.05.1960)
Хто такий духовний вчитель? Якщо людина, стискаючи в руці стеблинку трави, може відчути Бога й зрозуміти всім своїм серцем, що цінність цієї травинки дорівнює його власній цінності, це значить, що така людина і є духовним вчителем найвищого рівня. Той, хто зможе оспівувати цю цінність, стане найвеличнішим діячем мистецтв.
Якщо знайдеться людина, здатна в різноманітті творіння відкрити багатогранність Божої любові та вишукану красу Божого Шімджон, якщо вона наділена чутливістю, що дозволяє їй подружитися з творінням та радіти разом з усім існуючим, якщо кожна клітинка її тіла починає рухатися від цих почуттів, таку людину можна назвати представником всього Всесвіту. Ця людина — володар творіння. Але як може стати володарем творіння той, хто думає лише про їжу? (9-166, 08.05.1960)
Подивіться на маленьких дітей: їм подобається спостерігати за цуценям або якимись комашками, за пташками та звірятками. Чому їм це подобається? Людина була так влаштована з самого початку. Про що це говорить? Людина створена так, що їй цікаво спостерігати за світом природи, за змінами, що відбуваються на землі. Звичайно, еталон відносин людини з природою може бути різним, але, тим не менш, люди відчувають непідробну зацікавленість та задоволення, спостерігаючи за нею. Так людина дізнається про всі якості любові, які в ній є.
Спостерігаючи за жучками, різними комахами та тваринами, ми дізнаємося про те, що все існує в парах. З цієї точки зору, природа — учбовий музей, створений для того, щоб пояснити людині ідеал взаємовідносин та виховати її як об’єкт любові. (137-211, 03.01.1986)
Бог створив Всесвіт і світ творіння як підручник для Своїх улюблених дітей, щоб вони з його допомогою відкрили для себе ідеал любові. Тому все в творінні має корелятивну структуру. Навіть мінерали взаємодіють, займаючи положення суб’єктів та об’єктів. Атом, головна складова частина матерії, і той функціонує на основі взаємодії протонів та електронів, які знаходяться на положенні суб’єктів та об’єктів. Без дії нічого не може продовжувати існування. Без руху нема ні вічності, ні існування. Ось чому дія так необхідна.
Коли людина росте, то вона вчиться, дивлячись на природу. Вона вчиться у комах, кажучи: «А, он ви які!» Осіннього вечора, коли сяє місяць, та зорі випромінюють своє світло, спробувавши уважно прислухатися, ви почуєте стрекіт комах, що буде звучати, як виступ оркестру. Чому вони так стрекочуть? Вони це роблять для того, щоб знайти партнера, співають про ідеал. Це любовне шепотіння. Незважаючи на те, що тварини знаходяться на низькому рівні, досить далекому від осі, вони всі обертаються навколо цієї осі по паралельних орбітах. Так влаштоване все творіння. (137-59, 18.12.1985)
У пташиному репертуарі є три види пісень. Перші — це пісні, що сигналізують про те, що птах голодний, дру гий вид — це пісні любові, які вони співають один для одного, а третій вид — це пісні, що попереджають про небезпеку. Всі вони відрізняються одна від іншої. Зазвичай, ми не помічаємо цієї різниці, але птахи, що живуть у своєму світі, розуміють один одного. Коли птах співає пісню голоду, всім навколо зрозуміло, що він хоче їсти. На чому ґрунтується щоденне життя? Якщо птах голодний, варто йому поїсти, як голод відразу проходить. Небезпека теж виникає не щодня. Тому, частіше за все, птахи співають, будуючи стосунки віддавання та прийняття зі своїми партнерами. (137-211, 03.01.1986)
Люди були створені як взаємодіючі пари суб’єктів та об’єктів. Світ творіння, створений для людини, також зливається в гармонії, слідуючи принципам любові. Більш того, завдяки любові людей народжується життя та втілюється ідеал. Для людини, особливо для підростаючих Адама та Єви, світ творіння — це підручник любові, музей, величезна експозиція якого розкриває саму сутність любові. (135-10, 20.08.1985)
Усі птахи та тварини існують в парах. Вони досягають гармонії одна з одною завдяки любові. Квіти й метелики гармонічно поєднуються один з одним, хоча навіть і являються представниками різних полюсів. Це — всесвітня гармонія. Різні полюси Всесвіту приходять до гармонії завдяки любові. Той самий принцип стосується й перелітних птахів. Ті з них, які живуть на півдні, летять на північ, а ті, що живуть на півночі, летять на південь. Вони втілюють любов, мандруючи між регіонами. Любов — це центр вічного обертання. Людина вчиться любові в музеї учбових посібників, створеному Богом.
Коли людина та Бог подобаються один одному й люблять один одного, все існуюче у Всесвіті приходить в гармонійний рух, підстроюючись під них. Якщо Бог когось любить, цей «хтось» сподобається світу ангелів та всьому світу творіння. Світ вибухне громом оплесків, віддаючи хвалу цьому «комусь». Птахи вміють співати, тому вони виражають хвалу піснею, а чудові квіти возносять хвалу своїм ароматом.
Світ творіння існує для того, щоб оточити пахучою атмосферою радості володарів найвищої любові. Навіть огидні на вигляд жаби здаються досить симпатичними, коли висловлюють один одному любов звуками: «уук-уук-уук». Вони виглядають дуже витончено, коли в запалі любові швидко-швидко б’ють своїми задніми лапками. Це — найвище мистецтво! (142-273, 13.03.1986)
Адам і Єва, стаючи дорослішими, почали б розуміти: «А, ось як вони люблять один одного!» Бог створив світ творіння, як учбовий посібник, щоб люди в досконалості оволоділи ідеалом любові. Їм належало вивчити цей світ. Чим більше б Адам та Єва дорослішали, тим більше мінялися б їх почуття: «А, раніше ми були братом та сестрою, але, якщо уважно придивитися…» Тоді вони почали б все розуміти: «А, он воно що!» В одну чудову мить, рухаючись по прямій до межі рівноваги, вони зіштовхнулися б один з одним: «Ми з тобою повинні були зустрітися, навіть якби це коштувало нам життя. Ми не можемо розійтися в різні сторони!» (137-59, 18.12.1985)
Адам і Єва народилися Божими дітьми й поступово росли, стаючи дорослішими, під Його захистом. Їх розумові здібності постійно розвивалися б, і, врешті-решт, вони зрозуміли б, для чого Бог створив світ і стали б вчитися у творіння. Увесь світ творіння, повний руху, був би підручником життя для Адама та Єви, які повинні були стати прабатьками людства та нашими первісними предками. Зрозумійте, Адам та Єва не були досконалими, тому їм потрібен був зразок, свого роду музей, щоб вони могли навчитися ідеальному способу життя. (137-126, 01.01.1986)
5.4. Наше ставлення до природи
Зранку, відкривши очі та поглянувши на природу, ми відчуваємо якийсь неясний зв’язок між нею та нашою первісною душею, при цьому в нас прокидається нове відчуття ідеалу. Однак чим довше ми дивимося на світ людей, тим сильніше ми відчуваємо розчарування та сум. Якби в світі жили безгрішні люди, наділені первісною природою, вони мали б настільки високу цінність, що їх вигляд не викликав би відчуття суму. При створенні людина була наділена цінністю, яку не можна порівняти з цінністю травинки, квітки або дерева. Вона була настільки цінною, що її не можна було проміняти ні на що інше з творіння. Людина повинна була стати представником Небес, який має ні з чим незрівнянну цінність. (9-97, 24.04.1960)
При погляді на природу, в якій перебуває Божа любов, нам повинні приходити такі думки: «Невже коштовності, якими володіють у цьому світі королі або якісь знаменитості, можна порівняти з цим всім? Хіба можна з цим усім порівняти антикваріат або розкішний одяг якоїсь знатної дами?» Якщо ми не відчуваємо цього, значить, ми підсвідомо робимо гріх по відношенню до природи.
Розглядаючи якесь створіння, ми повинні відчути: «Хіба щось зі створеного руками людини можна порівняти з цим? Якою б чудовою не була людина, хіба вона може перевершити Бога?» Якщо людина, розглядаючи творіння, в створення якого Бог вклав увесь Свій Шімджон, відчує ні з чим незрівняну цінність цього творіння, то така людина, без сумніву, є дитиною Бога. Такій людині не потрібна молитва, вона вже живе з Богом. Саме до цього нас підштовхують Небеса. (9-175, 08.05.1960)
Люди цінують все, що належить їх коханим, будь-яка річ здається їм гарною. Однак при цьому вони не цінують творіння, яке створив Бог, Якого вони повинні любити більше за будь- що. Хіба можуть такі люди стати Божими дітьми? Ви взяли на себе відповідальність за те, щоб обов’язково розвіяти скорботу страждаючого творіння. Тому навчіться в будь-якому деревці, в будь-якій травинці відчувати Шімджон Бога та руку Творця, що створив їх шість тисяч років тому. Таким повинно бути ваше внутрішнє ставлення.
Отже, ви повинні бути здатними розридатися прямо посеред дороги, побачивши стеблинку трави або деревце, примовляючи: «Ви втратили господарів, як же вам було самотньо!» Людина, яка стоїть зараз перед вами пролила багато сліз. Я плакав, тримаючись за скелі, плакав, відчу ваючи подих вітру! Я вам пояснив причину цього, тому тепер ви мене повинні зрозуміти. (9-176, 08.05.1960)
Дорогоцінне творіння Бога, пов’язане з ним вічними узами, повинне цінуватися, як мінімум, однаково з національним надбанням або скарбами палацу. Творіння ще не відчувало такого ставлення до себе, тому воно таке сумне. Досі я постійно думав, що, як мінімум, я повинен зрозуміти цей сум. Якщо ваш внутрішній настрій підштовхне вас сказати: «Я повинен зрозуміти скорботу творіння, навіть якщо ніхто більше про неї не знає», — наш народ у майбутньому стане новим народом, здатним правити всім людством.
Це — реальність, а не просто концепція. Хто здатний настільки цінити творіння, що буде триматися за нього міцніше, ніж за фамільний скарб, що передається з покоління в покоління, або за діаманти, які вважаються найдорожчим коштовним камінням у світі? Де знайти таку людину? Зустрівши людину, яка в своєму серці визнає Боже творіння та проливає за нього сльози, Бог скаже: «Оце вірно!» (9-176, 08.05.1960)
Що таке природа? Це виставка, експонати якої подаровані нам Богом. Це творіння, здатне безкорисно віддавати, в оточенні якого народжуються Божі діти, які мають безкорисливу любов. Спів птахів або стеблинка трави, що росте в полі,все це створив Бог для того, щоб прикрасити життя Його улюблених дітей. Бог знав, що Його сини та доньки стануть господарями та правителями країни, тому навіть придорожнє каміння було створено Ним, як прикраси цієї країни. Те ж можна сказати й про потоки води.
Неможна, щоб людина жила прозаїчно та монотонно, тому Бог створив природу, щоб людина стала принцом мрії та надії, щоб людина могла милуватися садом незрівнянної гармонії та єдності, щоб вона жила заради любові й могла отримати цей сад в спадщину.
Тому ми всьому вчимося у творіння. Коли два птахи, самець та самка, щебечуть один з одним, ви, жіночки, як їх господарі, повинні в них вчитися. Ми повинні вміти оспівувати первісну красу творіння, яке живе та жертвує собою заради побудови світу, в якому все існує одне для одного. Навіть у птахів з’явиться бажання оселитися в домі, де люди так живуть, та вивести там пташенят. Розумієте, про що я кажу? (175-186, 16.04.1988)
Які б коштовності не зберігалися в музеях, хіба можна порівняти їх з живим творінням? Питання в тому, чи любив хтось все існуюче на Землі в музеї Божого творіння більше, ніж його любить Сам Бог? Хіба любив творіння хтось більше, ніж люди люблять музеї в своїй країні?
Як можна порівняти золоту корону епохи Шила, що зберігається в музеї, із затоптаною кульбабою, яка росте край дороги? Адже кульбабу створив Сам Бог! Якщо знайдеться безкорисливий король, що має такий же шімджон, як і Бог, якщо він подумки звернеться до кульбаби: «Я не можу любити тебе, як личить королю, як любить тебе Бог. Я не зміг любити тебе, як личить людині, яку любить Бог. Мені шкода за це. Мені соромно!» Навіть травинка захоче всюди слідувати за таким королем, вона захоче бути разом з ним на віки вічні. Саме так повинна жити людина! (175-186, 16.04.1988)
5.5. Любіть природу та людей
Треба навчитися любити природу та людей. Зрозумійте, якщо ви їх не любите, ви не зможете полюбити й Бога. Все існуюче є символічним втіленням Бога, а людина — Його субстанційним втіленням. Отже, той, хто вміє любити творіння та людину, любить і Бога. (70-181, 09.02.1974)
Природу треба любити завжди. Ви повинні любити природу і людей. Причому людей усіх рас. Ви думаєте, Бог здатний заявити: «О, Мені подобаються тільки білі»? В такому випадку всі повинні одягати тільки біле. Білі теж будуть змушені одягатися в біле й викинути увесь кольоровий одяг. Навіщо ж вони носять чорне або кольорове? Це — явне протиріччя. (133-28, 01.07.1984)
Усі хімічні елементи та мікроорганізми теж ідуть шляхом любові. Вони прагнуть до створення клітин, здатних безпосередньо доторкнутися до любові, завдяки якій вони можуть стати єдиним цілим з Богом. Ось що таке людина! Отже, заради любові треба жертвувати.
Самовіддача необхідна. Існує традиція повного присвячення життя та майна, згідно з якою істоти, які знаходяться на більш низькому рівні, прагнуть віддати все, що в них є, заради істот, які знаходяться на більш високому рівні. Тому одні істоти поглинаються іншими, керуючись логікою любові, а не теорією еволюції Дарвіна. Уявляєте, наскільки цінність новоствореної істоти перевищує цінність мікроорганізмів, які стали матеріалом для її створення? (204-129, 01.07.1990)
Ви повинні відчувати, що всі Божі створіння є об’єктами любові. Ви повинні любити навіть мікробів, вже не кажучи про людей. Ви повинні навчитися любити й приймати любов як від усіх духовних істот, які знаходяться на небі, так і від матеріальних предметів.
Коли зранку ви почуєте пташиний щебет, не треба думати: «Ох, цей проклятий горобець! Я збирався поспати довше, а він тут репетує!» Думайте так: «От дякую тобі, що прийшов мене розбудити! Ха-ха, ти мабуть даєш мені знати, що до мене сьогодні прийдуть важливі гості?» Це зовсім інша філософія, і вона просто чудова. (112-219, 12.04.1981)
Разом зі світом людей Бог створив світ ангелів. Що являє собою цей світ? Для того, щоб приносити плоди, людина повинна бути схожа на чудову квітку, яка розповсюджує пахощі. З появою таких істот виникає колиска любові. Ось де знаходиться джерело всіх життєвих сил, ось із чого все живе починає свою діяльність. Саме людина є таким джерелом, яке несе гармонію.
Якби була створена суб’єктна сфера гармонії, центром якої стала б людина, та багато ангелів могли б, немов метелики та бджоли, підтримувати стосунки віддавання та прийняття з людьми, все існуюче стало б справжнім садом гармонії, наповненим любов’ю. Почався б весняний банкет, на якому раділи б і Бог, і людина, і ангели. (31-124, 03.05.1970)